ПРАВОВА ОХОРОНА ВИНАХОДІВ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми. У сучасних умовах соціально-економічного розвитку інтелектуальна праця набуває дедалі більшого значення і поширює свій вплив на різні сфери людської діяльності. Від рівня інтелектуального потенціалу суспільства, від рівня його наукового розвитку залежить успіх вирішення багатьох економічних проблем, що мають місце в Україні. Необхідність вироблення ефективних засобів правової охорони суспільних відносин у сфері створення, використання результатів інтелектуальної діяльності зумовлена часом. Чи не найголовніше місце у цій сфері належить вивченню та аналізу винахідницьких прав як складової частини в системі цивільно-правового регулювання інтелектуальної власності в Україні. Нормативно-правова база, що регулює винахідницьку діяльність, постійно вдосконалюється і поповнюється новими документами з метою створення таких правових механізмів, які дозволили б максимально захистити винахідника, національного виробника та іноземного інвестора від правопорушень та зловживань у цій сфері, кількість яких невпинно зростає.

Кроком вперед можна назвати прийняття 16 січня 2003 р. Цивільного кодексу України (далі ЦК), четверта книга якого фактично є кодифікованим актом у галузі інтелектуальної діяльності. Саме патентним правам присвячена одна із глав цієї книги, яка значною мірою оновила регулювання суспільних відносин з науково-технічної творчості.

Однак, прийняття ЦК створило й певні труднощі у регулюванні суспільних відносин у галузі технічної творчості. Ускладнює цей процес неприведення у відповідність до нового ЦК основного нормативного-правового акта - Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі Закон про винаходи), що регулює правову охорону винаходів. Таке становище може призвести до певних колізій, непорозумінь та прогалин у законодавчому регулюванні. Деякі положення зазначеного закону є застарілими і не відповідають сучасному розвитку суспільно-економічних відносин у сфері впровадження нових технологій.

Актуальність теми посилюється тим, що на практиці виникає чимало питань, які потребують теоретичного осмислення та законодавчого уточнення. Це питання визначення, що саме може бути винаходом та його об'єктами; з'ясування позиції законодавців щодо розуміння поняття винаходів, створених у зв'язку з виконанням

трудового договору, а також умов виникнення таких об'єктів; перегляду підходів до об'єму цивільної дієздатності неповнолітніх осіб стосовно об'єктів інтелектуальної власності; визначення підстав, умов та наслідків припинення або визнання недійсною правової охорони винаходів.

Робота, спрямована на визначення умов виникнення та припинення правової охорони винаходів, значно ускладнюється внаслідок майже повної відсутності в Україні теоретичних досліджень та комплексних наукових розробок із зазначеної проблематики, виконаних на підставі нового українського законодавства у галузі винахідництва. Окремі аспекти правової охорони винаходів в Україні розглядались у роботах Г.О. Андрощука, Г. Гілленбранда, Г.П. Добриніної, І.А. Кириченко, П.П. Крайнева, О.М. Мельник, Л.А. Меняйло, Б.Д. Прахова, Р. Б. Шишки, Т.В. Ярошевської та ін. Однак, на даному етапі в Україні відсутні спеціальні комплексні дослідження, спрямовані на визначення основних шляхів та перспектив розвитку законодавства України про винаходи. Це є додатковим аргументом нагальної потреби глибокого наукового осмислення проблемних питань правової охорони винаходів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до напрямків досліджень Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави» (державний реєстраційний номер 01010U001195) та теми «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті». Тема дисертаційного дослідження безпосередньо відповідає плану наукових досліджень кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії в рамках теми «Традиція приватного права в Україні» та «Традиції та новації у сучасному цивільному праві України».

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення у системі правової охорони винаходів в Україні суперечок, колізій та норм, що не відповідають світовому досвіду і практичній доцільності, визначення рівня відповідності законодавства України про винаходи деяким загальноприйнятим міжнародним вимогам та стандартам у цій сфері, встановлення, а також розробка науково-теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо вдосконалення вітчизняної системи правової охорони винаходів.

Для досягнення поставленої мети основна увага в дисертації приділена вирішенню таких задач:

дослідження визначення поняття «винахід», яке існує на

сьогоднішній день в українському законодавстві;

встановлення переліку об'єктів, в яких може бути втілений винахід, та відповідності його світовим тенденціям розвитку патентного права;

дослідження прав інтелектуальної власності на винахід, їх змісту та підстав їх виникнення;

визначення підстав дострокового припинення правової охорони майнових прав інтелектуальної власності на винахід та проблем, які можуть бути пов'язані з цим;

визначення підстав визнання недійсними прав інтелектуальної власності на винахід, а також визначення наслідків недійсності цих прав;

з'ясування особливостей реалізації прав інтелектуальної власності на винахід особами з неповною цивільною дієздатністю;

дослідження умов визнання винаходу об'єктом, створеним у зв'язку з виконанням трудового договору, та розкриття порядку, підстав і умов здійснення права інтелектуальної власності на такий об'єкт;

формулювання наукових висновків та пропозицій щодо вдосконалення системи правової охорони винаходів в Україні і приведення її у відповідність до міжнародних стандартів.

Об'єктом дослідження є правовідносини, які виникають у зв'язку із набуттям та здійсненням права інтелектуальної власності на винаходи.

Предметом дослідження є система правових норм, що визначають винахід як об'єкт правової охорони, порядок оформлення та застосування прав інтелектуальної власності на нього, особливості здійснення цих прав в окремих випадках.

Методологічною основою дослідження служив загальнонауковий діалектичний метод із системно-структурним підходом до вивчення матеріалу та одержаних в результаті висновків. Використовувалися також спеціальні наукові методи логічного, системно-структурного та порівняльного аналізу, які у сукупності були застосовані для з'ясування рівня правової охорони винаходів в українському законодавстві, засад регулювання відносин з приводу застосування прав інтелектуальної власності на винаходи.

Метод логічного аналізу використовувався при дослідженні змісту норм, що регулюють відносини з приводу правової охорони винаходів у сучасному цивільному праві. За допомогою методу системно-структурного аналізу було встановлено місце правової охорони винаходів у системі правової охорони об'єктів інтелектуальної власності в цілому, її структури та елементів.

Метод історичного аналізу служив інструментом виявлення змін, що відбувалися в процесі становлення вітчизняного законодавства про винаходи, та визначення основних тенденцій і напрямків його розвитку та вдосконалення у майбутньому. Застосування порівняльного методу дозволило дослідити різноманітні підходи до вирішення одних і тих самих питань у вітчизняному та зарубіжному законодавствах, судовій практиці та юридичній доктрині.

Теоретичною основою дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених — правознавців з питань загальної теорії цивільного права дореволюційного, радянського та сучасного періодів, а також наукові розробки українських та іноземних дослідників у сфері правової охорони інтелектуальної власності в цілому та її окремих об'єктів, зокрема, винаходів. Істотне значення для підготовки дисертації мали наукові дослідження Г.О. Андрощука, Є.І. Артем'єва, Д.В. Боброва, М.М. Богуславського, М.І. Брагінського, Р.П. Вчорашнього, С.П. Грішаєва, В.Ю. Джермакяна, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, О.І. Доркіна, В.А. Жарова, О.Д. Корчагіна, Н.С. Кузнєцової, С.Н. Ландкофа, Є.Ф. Мельник, М.В. Паладія, В.Л. Петрова, О.О. Пиленко, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, Д.М. Притики, В.О. Рясенцева, Ю.Л. Свядосца, О.Д. Святоцького, О.С. Сергеева, Н.К. Фінкель, І.Я. Хейфеца, Я.М. Шевченко та інших вчених.

Деякі з них присвячені аналізу правової охорони винаходів в цілому, але переважна більшість наукових праць згаданих вище авторів побудована на законодавстві радянських часів або стосується лише окремих аспектів проблеми правового регулювання відносин, що виникають при використанні результатів технічної творчості. При цьому поміж них практично відсутні праці, де досліджувалися б відносини, які є предметом цього дисертаційного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням системи правової охорони винаходів, виконаним на матеріалах реформи цивільного права, що відбувається в Україні. У дисертаційному дослідженні вперше у вітчизняній літературі зроблено спробу сформулювати новий підхід до реалізації прав інтелектуальної власності особою з неповною цивільною дієздатністю та систематизувати підстави та наслідки дострокового припинення та визнання недійсними прав інтелектуальної власності на винахід.

Відповідно до одержаних в процесі дослідження результатів виносяться на захист такі положення, що містять наукову новизну:

уперше:

пропонується юридичне визначення поняття «винахід», з обґрунтуванням використання основних ознак винаходу, таких як наявність творчого характеру винаходу, відповідність умовам патентоздатності та наявність технічного результату при здійсненні винаходу: «Винахід - це результат творчої діяльності людини, який є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання та здійснення якого дає певний технічний результат»;

для уникнення будь-яких неоднозначних розумінь поняття продукту, як об'єкта винаходу, дається обгрунтування щодо необхідності прямої вказівки на те, що технічна документація не є об'єктом винаходу;

обґрунтовується висновок про необхідність недопущення припинення сплати збору за підтримку чинності патенту на винахід без попередження особи, якій надано право на використання винаходу за ліцензійним договором, а також у разі накладення арешту на майно, описане за борги, якщо до його складу входять права, що засвідчуються патентом;

пропонується недопущення дострокового припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід, які є предметом застави або внесені як вклад до статутного фонду юридичної особи;

зроблено висновок про те, що формулювання підстави визнання недійсним патенту, який «виданий внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб», може привести до невиправданого анулювання патенту;

пропонується, щоб положення ч. 2 ст. 429 ЦК могли бути змінені не лише договором, а й законом, оскільки кожний об'єкт інтелектуальної власності має свої особливості, і тому питання регулювання будь-яких відносин стосовно цих об'єктів повинні вирішуватися спеціальними законами;

пропонується висновок про помилковість надання майнових прав на винаходи одночасно авторові, який їх створив, і його роботодавцеві;

доводиться необхідність існування у батьків (усиновлювачів), піклувальника права на обмеження у судовому порядку права неповнолітніх осіб самостійно здійснювати майнові права на об'єкти інтелектуальної власності. Обґрунтовується помилковість існування цього права у неповнолітніх щодо результатів творчої діяльності, не створених ними самостійно;

удосконалено:

положення про неможливість визнання патенту на винахід недійсним, з причин порушення закордонного порядку патентування винаходів. Зроблено висновок про необхідність застосування порядку закордонного патентування лише для винаходів, створених в Україні;

набули подальшого розвитку:

положення про необхідність більш детального врегулювання патентного законодавства стосовно біотехнологічних винаходів, зокрема, визначення, що саме розуміється під біотехнологічними винаходами, визначення біотехнологічних об'єктів, які не можуть бути запатентовані з причин протиріччя нормам моралі, визначення сфери застосування прав, засвідчених патентом на біотехнологічні продукти, зокрема передбачення «привілею фермера»;

теза про необхідність існування у вітчизняному патентному праві інституту «післякористування»;

аргументація наявності мінімальних ставок авторської винагороди за створення «службових» винаходів.

Наукову новизну дослідження становлять також сформульовані і теоретично обґрунтовані конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про винаходи.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у подальших загальнотеоретичних дослідженнях проблем правової охорони винаходів, удосконаленні законодавства України про інтелектуальну власність, нормотворчій діяльності відповідних міністерств та відомств, у практиці розгляду судами України спорів щодо винаходів, а також у процесі навчання та перепідготовки юридичних кадрів.

На підставі положень і висновків дисертаційного дослідження зроблено низку пропозицій щодо вдосконалення деяких норм ЦК України.

Апробація результатів дослідження. Дисертація по частинах і в цілому обговорювалася на кафедрі цивільного права Одеської національної юридичної академії.

Результати дисертаційного дослідження доповідалися на наукових конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Римське право і сучасність» (6-7 грудня 2002 p., м. Одеса); 7-й (59-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (22-23 квітня 2004 р., м. Одеса); III Міжнародній науково-методичній конференції «Римське право і сучасність»

(14-15 травня 2004 р., м. Одеса); 8-й (60-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (22-23 квітня 2005 p., м. Одеса); 9-й (61-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (26 квітня 2006 р., м. Одеса); X Міжнародній науково-практичній конференції «Новітні тенденції і стратегії розвитку міжнародної торгівлі: фінансово-економічний та правовий аспекти» (30 травня 2007 р., м. Київ).

Результати дисертаційного дослідження використовувалися у навчальному процесі при проведенні практичних занять з відповідних тем курсу цивільного права, зі спецкурсу «Право інтелектуальної власності», під час керівництва курсовими роботами тощо.

Публікації. Основні теоретичні та практичні висновки, положення та пропозиції дисертаційного дослідження викладені у 3 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 4 розділів, поділених на 9 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 202 сторінки. Список використаних джерел складає 216 найменувань і займає 19 сторінок.