ЗБАГАЧЕННЯ МОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНОГО УЧИЛИЩА ЕКСПРЕСИВНОЮ ЛЕКСИКОЮ ЯК ЗАСІБ ЙОГО УВИРАЗНЕННЯ

Краткое содержание

Актуальність теми.

Гуманізація і гуманітаризація шкільної освіти на сучасному етапі, передбачаючи глибоку перебудову всього змісту навчально-виховного процесу, належне місце відводять мовній освіті та мовленнєвій підготовці учнів загальноосвітніх шкіл, підвищенню рівня культури українського мовлення. У Державному стандарті початкової загальної освіти в Україні зазначено, що зміна соціальних функцій української мови, надання їй статусу державної послужили важливою причиною для переорієнтації мети її навчання в загальноосвітній школі в цілому, що зміст предмета українська мова повинен будуватися на основі комунікативно-діяльнісного підходу, який передбачає активну участь школярів у навчальному процесі з мови, де особливого значення набувають мовленнєві вміння.1

У вирішенні завдань початкової школи центральною фігурою залишається вчитель. Він повинен бути майстром переконливого слова, оскільки здійснює одну з найважливіших функцій духовного відродження людини, а отже, і всього суспільства. Від рівня культури мовлення вчителя значною мірою залежить не тільки мовленнєвий розвиток учнів, а й успішність. Одним із показників досконалого мовлення є вміння користуватися лексичним багатством мови. Особлива роль у цьому належить експресивній лексиці, яка дає можливість учителеві зацікавити учнів змістом навчального матеріалу, викликати у них пізнавальні позитивні емоції, тобто формувати емоційно-ціннісне ставлення до здобуття знань. Емоційна (збуджує, хвилює) та експресивна (передає силу вияву почуттів і переживань) функції слова забезпечують передачу засобами лексем емоцій та почуттів мовця, його ставлення до сказаного, характеристику мовленнєвого процесу і самих мовців. Емоційно забарвлена лексика має ще й велику виховну силу і допомагає вчителеві здійснювати моральне та громадянське виховання підростаючого покоління України, маючи безпосередні зв'язки з інтелектуальною та емоційною сферами людської життєдіяльності.

Систематична і цілеспрямована робота над увиразненням мовлення емоційно забарвленою лексикою забезпечить розвиток умінь яскраво висловлювати думку з приводу почутого чи побаченого, визначати характерні якості персонажів прочитаних творів чи реальних осіб, висловлювати схвалення чи осуд їхніх дій, сприятиме виразності, емоційності мовлення, а отже, і його продуктивності.

Психологічні аспекти проблеми збагачення словникового запасу школярів знайшли відображення у працях Л.І.Айдарової, Л.С.Виготського, М.І.Жинкіна, Г.С.Костюка, І.О.Синиці; педагогічні та методичні основи роботи над збагаченням словника учнів розробили Я.А.Коменський, К.Д.Ушинський, Ф.І.Буслаєв, С.Х.Чавдаров, В.О.Сухомлинський, О.М.Біляєв, Л.І.Мацько, В.Я.Мельничайко, М.І.Пентилюк, М.Я.Плющ, М.С.Вашуленко, Л.О.Варзацька.

Принципи відбору лексичного матеріалу для засвоєння молодшими школярами запропонували А.П.Каніщенко, Т.В.Коршун, Л.О.Кутенко, І.С.Олійник, О.Н.Хорошковська.

Формуванню лексичних умінь і навичок школярів, а також учителів початкових класів і вчителів-словесників присвячені дисертаційні дослідження Н.Б.Голуб, Т.Л.Грубої, В.А.Каліш, Н.І.Лазаренко, Л.Б.Попової В.Д.Усатого. Проте аналіз анкетування студентів педагогічного училища, результати написання ними творчих робіт та виконання професійно зорієнтованих завдань свідчать про те, що майбутні учителі не завжди вміють дібрати з лексичної скарбниці української мови і доречно вжити слово, яке має відповідне емоційне забарвлення і не тільки називає предмети, а й дає їм позитивну чи негативну оцінку. Виникають у студентів труднощі і при проведенні пробних уроків, особливо читання, адже їм треба домогтися, щоб учні сприйняли і зрозуміли пейзажну лірику, вміли характеризувати персонажів твору, зробили відповідні логічні та морально-етичні висновки. А без доречного використання емоційної лексики, що має позитивне чи негативне забарвлення, зробити це неможливо. Водночас у діючих підручниках з української мови для педучилищ недостатню увагу приділено творенню і вживанню емоційно забарвлених слів.

Майже відсутні такі вправи у підручниках з української мови для 2-4 класів, не розроблено необхідної кількості відповідних завдань до текстів читанок, досі не створено шкільного навчального словника експресивної лексики. Відсутні відповідні методичні рекомендації, посібники для учителів початкових класів, які допомагали б виховувати в учнів мовленнєву спостережливість, здатність проникати у роль кожного слова, зокрема емоційно забарвленого, у структурі і змісті речення та висловлювання.

Усе зазначене вище свідчить про нерозробленість обраної нами проблеми. Таким чином, вибір теми дослідження зумовлений, з одного боку, соціальною значущістю володіння словом як найактивнішою одиницею мовлення, однією з умов пізнання дійсності і вільного спілкування, а з іншого, - необхідністю постійно підвищувати рівень мовленнєвої культури майбутніх учителів, недостатнім опрацюванням проблеми збагачення їхнього словникового запасу емоційно забарвленою лексикою як засобом увиразнення мовлення та емоційного впливу на розвиток і виховання молодших школярів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану наукової роботи лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки АПН України. Робота є складовою частиною комплексної теми "Розробка базового компонента змісту початкової освіти та його методичне забезпечення" (0196U008100). У цілому вона зорієнтована на реалізацію концептуальних положень і вимог Державного стандарту початкової загальної освіти.

Об'єктом дослідження є процес збагачення лексичного запасу студентів педагогічного училища під час опрацювання курсів сучасної української мови та методики викладання української мови в початкових класах.