НАУКОВЕ ВІДКРИТТЯ, ЯК ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інноваційна політика нашої держави спрямована на підтримку і захист об’єктів інтелектуальної власності, найважливішими з яких є наукові відкриття. Саме вони дозволяють формувати принципово нові напрями у розвитку відповідних галузей науки, техніки, промисловості тощо, з ними пов’язаний подальший розвиток науково-технологічного прогресу в Україні. Іншими словами, наукові відкриття є провідним чинником, що кардинально впливає на розвиток сучасної науки і техніки, а отже і на економіку країни.

На сьогоднішній день стан питання щодо охорони наукових відкриттів в Україні є недосконалим. Це є причиною низького коефіцієнту корисної дії наукових відкриттів, безперешкодного їх використання будь-якими особами, недостатньо ефективного державного контролю у цій сфері. З іншого боку, недостатнім є і рівень наукових досліджень проблем, пов’язаних зі створенням, експертизою, реєстрацією та визнанням наукових відкриттів, цивільно-правовою відповідальністю, яка настає за порушення законодавства щодо наукових відкриттів.

Разом з тим, Цивільним кодексом України наукове відкриття визнано об’єктом інтелектуальної власності, який потребує правової охорони і зазначено, що право на нього має охоронятись в порядку, встановленому відповідним Законом. Всесвітньою організацією інтелектуальної власності поряд з іншими результатами творчої діяльності наукове відкриття визнано об’єктом інтелектуальної власності, який потребує належної правової охорони і законодавчого регулювання.

Різноманітні аспекти правової сутності наукового відкриття вже вивчали різні автори. Це, зокрема, А. М. Азаров, Г. О. Андрощук, Б. С. Антімонов, Ю. Л. Бошицький, І. І. Ващинець, Є. Н. Єфімов, В. А. Іванов, О. С. Іоффе, Є. А. Кожина, Ю. П. Конюшая, І. М. Кучеренко, Ф. К. Кліменко, О. В. Кохановська, О. П. Орлюк, В. В. Потоцький, А. М. Павлов, О. А. Підопригора, Н. А. Райгородський, В. І. Серебровський, В. В. Сапєлкін, О. П. Сергєєв, О. Д. Святоцький, Р. О. Стефанчук, В. Г. Тимінський, Т. А. Фаддєєва, І. Я. Хейфець, В. Чолаков, Я. М. Шевченко, Ю. С. Шемшученко, Р. Б. Шишка та інші.

Разом з тим питання правової охорони наукових відкриттів залишаються недостатньо висвітленими.

Теоретичною та методологічною базою дисертаційної роботи є наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів – цивілістів та економістів з проблем інтелектуальної власності, нормативно-правові акти державного Комітету у справах винаходів і відкриттів СРСР, документи і матеріали Міжнародної Асоціації авторів наукових відкриттів та Асоціації авторів наукових відкриттів України.

Усе вищенаведене свідчить про актуальність обраної теми наукового дослідження. Її розробка сприятиме вирішенню як теоретичних, так і практичних питань, пов’язаних з науковим відкриттям, як об’єктом цивільних правовідносин.