РЕГУЛЯТОРНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано її мету, завдання, об’єкт, предмет та визначено методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації.

У першому розділі – “Теоретико-методичні засади регуляторної діяльності органів місцевого самоврядування” – узагальнено наукові підходи до здійснення державної регуляторної політики у сфері використання та охорони природних ресурсів, виявлено особливості регуляторної діяльності органів місцевого самоврядування та забезпечення її стійкості.

Аналіз літературних джерел за темою дослідження свідчить, що проблема здійснення державної регуляторної політики у сфері використання та охорони природних ресурсів є комплексною і пов’язана з необхідністю конкретизації її цілей та створення юридичних, економічних та організаційних умов їх досягнення (В.Вернадський, С.Дорогунцов, П.Лапечук, Т.Морозова).

До найважливіших пріоритетів державної політики у досліджуваній сфері віднесено (Д.Колотило, М.Коніщева, К.Корсак, О.Шаптала):

–     забезпечення розширеного відтворення природних ресурсів у кількісному та якісному вимірах;

–     збереження й відновлення їх різноманіття та стабільності;

–     раціональне, комплексне та ефективне використання природних ресурсів;

–     забезпечення виконання їх екосистемами захисних і соціальних функцій.

Систематизовано сучасні проблеми державного регулювання у СВОПР в Україні, здійснено їх поділ на чотири групи: правові, екологічні, економічні та соціальні (В.Андрейцев, М.Назарук).

Установлено, що державне регулювання у СВОПР перехідного періоду спрямоване на формування юридичних, організаційних і економічних умов сталого управління ресурсним потенціалом територій (В.Бровдій, В.Данилов-Данільян, Л.Лук’янова).

В основу законодавства про використання певного виду природних ресурсів практично всіх європейських країн покладено один основний закон (кодекс, акт), що містить базові положення, які регулюють адміністративні та господарські відносини на національному рівні. З метою недопущення суперечностей і дублювання при його підготовці передусім аналізуються правові акти цивільно-адміністративного, земельного, природоохоронного, екологічного і природно-ресурсного законодавства (П.Фернандес, С.Джоркенсон, В.Мунасінг).

З’ясовано, що праці згаданих вище науковців мають фрагментарний характер і стосуються лише окремих аспектів досліджуваної проблеми без урахування особливостей діяльності ОМС у цій сфері. Поза увагою науковців залишилися важливі напрями, які потребують дослідження, зокрема щодо:

–     забезпечення стійкості здійснення державної регуляторної політики ОМС у СВОПР та обгрунтування процедури формування стратегії її реалізації;

–     розробки методу ідентифікації процесів здійснення державної регуляторної політики та самооцінки діяльності ОМС у СВОПР і забезпечення відповідності його актів усталеним принципам;

–     удосконалення форм запобігання порушенням принципів державної регуляторної політики у СВОПР та розробки методу оцінювання ефективності регуляторної діяльності ОМС у досліджуваній сфері.

Розкрито особливості регуляторної діяльності ОМС за характерними ознаками, що за змістом відрізняють той чи інший її аспект, та методологічними підходами у СВОПР, в основу яких покладено класифікацію регуляторних процесів. За класифікаційними ознаками здійснено поділ за напрямами та межами змін у регуляторній діяльності ОМС, які пов’язані з послідовністю етапів державного регулювання, визначенням ролі залучених експертів та меж регуляторних процесів, сукупністю невід’ємних властивостей процесів державного регулювання для їх формалізації, методами визначення оцінних показників, використанням типових умовних знаків, які слугують для скороченого запису тих чи інших понять або визначень.

Для розуміння концептуальних основ формування системи управління у СВОПР виділено та охарактеризовано три групи взаємопов’язаних системних принципів, на яких має базуватися така система. Це структурні та процесуальні принципи, а також принципи результативності.

Показано, що в концепції системного управління у СВОПР основну роль має відігравати адміністративне управління. У зв’язку з цим охарактеризовано п’ять основних складових системи адміністративного управління, які передбачають реалізацію загальних функцій, зокрема прогнозування, планування, організації, координації та контролю.

Розроблено засади забезпечення стійкості регуляторної діяльності ОМС у СВОПР з урахуванням відносної динамічної стійкості характеристик внутрішнього середовища органу та механізму підтримки його функціонування при зміні вимог чи умов зовнішнього середовища. При цьому використовується контур управління діяльністю та гомеостатичний комплекс, ланками якого є функції виконання та забезпечення.

Доведено, що для успішної регуляторної діяльності ОМС гомеостат будь-якого процесу у СВОПР має бути доповнений механізмом урахування її результативності.

Особливістю запропонованих положень до побудови контуру управління ОМС у СВОПР є формування регуляторних процесів з урахуванням комплексного аналізу як об’єкта кожної операції, так і самої операції. Відсутність такого підходу може негативно позначитися на результативності управлінських рішень у СВОПР.

У другому розділі – “Управління регуляторною діяльністю органів місцевого самоврядування у сфері використання та охорони природних ресурсів” – обґрунтовано засади формування стратегії та ідентифікації процесів регуляторної діяльності ОМС, а також форми самооцінки умов такої діяльності та забезпечення відповідності їх актів принципам державної регуляторної політики.

Установлено, що формування стратегії та ідентифікація процесів регуляторної діяльності ОМС мають здійснюватись за трьома напрямами, які стосуються:

–     стимулювання ефективності регуляторної діяльності у СВОПР;

–     забезпечення ОМС спеціалізації суб’єктів господарювання у СВОПР на відповідній території;

–     реалізації регуляторного впливу ОМС на розвиток певного сегмента ринку і концентрації зусиль суб’єктів господарювання на обраному ринковому сегменті.

Для забезпечення виконання повноважень у СВОПР на відповідній території за вказаними напрямами посадові особи місцевого самоврядування мають володіти еталонними стратегіями розвитку, зокрема стратегією концентрованого розвитку за напрямом діяльності чи розширення останньої, яке передбачає створення нових структур у суб’єктів господарювання, стратегією диверсифікованої активізації чи згортання такої діяльності, та ефективно їх застосовувати.

Обґрунтовано процедуру вибору стратегії регуляторної діяльності ОМС на основі аналізу ключових чинників, що характеризують стан діяльності, з урахуванням результатів аналізу прогнозних показників, а також характеру і сутності стратегії, що вже реалізується.

Розроблено метод ідентифікації процесів регуляторної діяльності ОМС у СВОПР на основі їх опису та використання показників оцінювання досягнутих результатів.

Використання методу ідентифікації процесів у СВОПР передбачає такі дії:

–     визначення складу процесів регуляторної діяльності ОМС та встановлення їх переліку;

–     розробку процесної моделі кожного процесу, яка включає стислу характеристику, послідовність дій та опис процедур регуляторної діяльності ОМС, а також показники оцінювання процесу.

Процесна модель відтворює функції та взаємозв’язки ОМС, відносить до базових елементів управління повноваження, сфери та галузі регуляторної діяльності ОМС і їх результати, зокрема у СВОПР.

Запропонований підхід припускає, що в управлінні функціями увага акцентується на положеннях результативності діяльності, коли відповідальність поширюється на досягнення результату із заданими параметрами, а не тільки на виконання дорученої функції.

Розкрито сутність самооцінки умов здійснення державної регуляторної політики ОМС у СВОПР з використанням функціональної моделі менеджменту (ФММ), яка має забезпечити проведення всебічної діагностики, орієнтованої на удосконалення діяльності, всебічну самооцінку.

Структура ФММ представлена шістьма базовими критеріями, що відображають шість загальних функцій менеджменту в регуляторній діяльності ОМС: прогнозування/планування, організації, мотивації, контролю, координації та комунікації.

Перевага запропонованої системи оцінювання полягає в можливості визначити, наскільки збігається думка керівників про стан регуляторної діяльності в ОМС з думкою посадових осіб-виконавців шляхом використання коефіцієнта адекватності менеджменту .

Аналіз відповідей посадових осіб-виконавців дає можливість виявити зони спільності і полярності думок шляхом використання коефіцієнта згоди в колективі .

Завершальний етап самооцінки передбачає визначення ефективності змін за тим чи іншим напрямом регуляторної діяльності ОМС у СВОПР із застосуванням матриці можливостей удосконалення (рис. 1).

Розкрито засади забезпечення відповідності актів ОМС принципам державної регуляторної політики з використанням інструментів теорії надійності. Запропоновано класифікацію параметрів відповідності проекту регуляторного акта принципам державного регулювання у СВОПР з поділом на такі групи: параметри сумісності, визначальні параметри, параметри емерджентності та спеціальні параметри. Остання група параметрів безпосередньо пов’язана з принципами, що стосуються конкретних напрямів діяльності ОМС у СВОПР. Наприклад, одним з головних принципів створення насаджень у різних функціональних зонах міст є принцип комплексності: рослинні системи проектуються, створюються і використовуються для досягнення не однієї, а комплексу фітомеліоративних цілей (наприклад зменшення вмісту забруднюючих газів та аерозолів в атмосфері разом із зниженням рівня шуму, поверхневого стоку вод з одночасним покращенням естетичних характеристик навколишнього середовища).

Запропоновано представляти регуляторний акт у вигляді системи, що складається з елементів, поєднаних у той чи інший спосіб: розділів, підрозділів, статей чи пунктів.