РОЗВИТОК ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ В СУЧАСНІЙ ІНТЕГРАЦІЙНІЙ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Позиції країни у сучасній світогосподарській системі визначаються насамперед її здатністю та можливістю створювати умови для постійного нарощування національного експортного потенціалу. Його реалізація залежить від багатьох об’єктивних і суб’єктивних факторів, ефективна взаємодія яких здійснюється через залучення до міжнародної економічної інтеграції.

Формування інтеграційної стратегії України далеко не завжди орієнтувалось на зовнішньоторговельні пріоритети, детерміновані національним експортним потенціалом, що призводило до неврахування критеріїв не тільки економічної ефективності міжнародної інтеграції, а й безпечної відкритості економіки. За таких умов загострилась проблема щодо конкурентоспроможності національного експорту на світовому ринку товарів і послуг.

Серед провідних західних дослідників міжнародної економічної інтеграції, слід відзначити наступних: М. Алле, Б. Баласса, Р. Купер, А. Маршал, Г. Мюрдаль, Ф. Перу, Дж. Піндер, В. Репке, С. Рольф, У. Ростоу, Р. Санвальд, П. Стрітен, Ян Тіненберг, А. Філіп, І. Штолер та інші. Вдосконаленню підходів до визначення рівнів, форм, типів міжнародної економічної інтеграції, узагальненню теорій західних вчених і визначенню участі України у світових інтеграційних процесах присвячені праці вітчизняних науковців: І. Бураковського, Б. Губського, Д. Лук’яненка, А. Мокія, А. Поручника, А. Філіпенка, В. Чужикова, І. Школи.

Питанням торговельно-економічних відносин у контексті розвитку експортного потенціалу присвячено доволі багато праць вітчизняних і зарубіжних дослідників, зокрема: Л. Абалкіна, В. Андрійчука, Дж. Бхагваті, В. Будкіна, Є. Волкодавової, В. Геєця, Т. Гордєєвої, О. Євдоченко, В. Капіцина, А. Кредісова, В. Леонтьєва, А. Мазаракі, Т. Мельник, А. Панагарія, Ю. Пахомова, В. Рогачова, Дж. Сакса, М. Сейфуллаєвої, Т. Скорнякової, Дж. Стігліца, Т. Циганкової та інших.

Разом з тим недостатньо дослідженими та проблематичними залишаються питання макро- та мікроекономічного аналізу експортного потенціалу в умовах динамізації і глобалізації інтеграційних процесів. Отже, системне дослідження розвитку експортного потенціалу в інтеграційній стратегії країни є надзвичайно важливим як у теоретичному, так і у практичному плані, що обумовило вибір теми дисертації, її мету та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках міжкафедральної науково-дослідної теми «Ресурси і моделі глобального економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0106U004357) факультету міжнародної економіки і менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». Особисто автором підготовлено аналітичні матеріали до розділу «Конкурентоспроможність і проблема лідерства в глобальній економіці».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування ключових напрямів та визначення пріоритетів розвитку експортного потенціалу України на основі комплексного аналізу факторів, форм і параметрів інтеграції країни до системи глобальних економічних відносин.

Реалізація визначеної мети зумовила розв’язання таких конкретних завдань:

-        дослідити теоретичні підходи експортоорієнтованого розвитку національної економіки;

-        визначити економічну сутність поняття національного експортного потенціалу у контексті нарощування конкурентоспроможності країни;

-        проаналізувати масштаби та динаміку світових експортних потоків;

-        узагальнити досвід глобального регулювання експорту у системі СОТ;

-        виявити тенденції та сучасні закономірності географічної диверсифікації світового експорту;

-        обґрунтувати макроекономічні заходи з інфраструктурного забезпечення розвитку національного експортного потенціалу;

-        визначити зовнішньоторговельні пріоритети сучасної інтеграційної стратегії України;

-        діагностувати на підставі аналізу вітчизняного експорту дисбаланси та асиметрії його розвитку;

-        обґрунтувати та запропонувати шляхи та засоби розвитку українського експорту на традиційних і нових сегментах світового ринку.

Визначені завдання дозволяють окреслити предмет та об’єкт дослідження.

Об’єктом дослідження виступають процеси формування та реалізації національних експортних стратегій в умовах глобальної економічної інтеграції.

Предметом дослідження є умови, чинники, напрями та пріоритети розвитку експортного потенціалу в сучасній інтеграційній стратегії України.

Методи дослідження. Методологічними засадами дисертаційної роботи є використані й наведені у фундаментальних працях провідних вітчизняних і зарубіжних вчених підходи, які розкривають сутність теоретичних положень щодо експортоорієнтованого розвитку та характеру інтеграційних трансформацій сучасного світу в умовах глобалізації. Для досягнення мети та розв’язання поставлених у дисертаційній роботі завдань було використано такі загальнонаукові та спеціальні методи: при дослідженні теоретичних засад розвитку експорту – історико-логічний метод та метод системного аналізу (для вивчення та аналізу основних теорій експортоорієнтованого розвитку – п. 1.1 та узагальнення підходів до визначення поняття «національний експортний потенціал», надання його авторського уточнення та класифікації форм, типів та видів – п.1.2); метод узагальнення (при дослідженні співвідношення експортної діяльності та національної конкурентоспроможності – п.1.3 та вивченні особливостей глобального регулювання експорту у системі СОТ – п.2.3); системний аналіз і синтез економічних процесів та явищ і методи кількісного та якісного порівняння (для комплексного аналізу експортної динаміки – п.2.1, при вивченні географічної диверсифікації світових експортних потоків – п.2.2 та при дослідженні дисбалансів та асиметрій українського експорту – п.3.3); фактологічного аналізу та аналітичного методу прогнозування (при дослідженні інтеграційної стратегії та її зовнішньоторговельних пріоритетів – п.3.1, інфраструктурного забезпечення розвитку національного експортного потенціалу – п.2.4; для обґрунтування шляхів та засобів нарощування українського експорту на традиційних ринках та його інноваційної спрямованості – п.3.3 та 3.4). Використано широке коло вітчизняних і зарубіжних літературних джерел, нормативні акти України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, офіційні публікації міжнародних економічних організацій, результати наукових досліджень Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, інформаційні та аналітичні матеріали низки міжнародних експертних асоціацій, український та зарубіжний Інтернет-ресурс.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в отриманні через поглиблене дослідження існуючих теоретичних основ національного експортного потенціалу науково-практичних рекомендацій щодо експортоорієнтованого розвитку економіки країни в умовах глобалізації. Нові наукові положення, які здобуті автором особисто та виносяться на захист, полягають у наступному:

уперше:

-        розроблено детерміновану ендогенними (національними) та екзогенними (глобальними) факторами модель експортоорієнтованого розвитку України у сучасних геоекономічних і геополітичних координатах національної інтеграційної стратегії. При обґрунтуванні її концептуальних засад враховано, з одного боку, принципи ти напрями стратегії експортоорієнтованого розвитку, а з другого – галузеві, регіональні та інноваційні пріоритети формування національного експортного потенціалу; на цій основі запропоновано для практичної реалізації заходи ефективної експортоорієнтованості: на мікрорівні – товарна та географічна диверсифікація, вдосконалення корпоративного управління, розвиток управлінсько-маркетингових структур за кордоном, системна модифікація корпоративних інформаційних систем, концентрація експортних зусиль, упровадження управлінських і технологічних інновацій, нарощування соціальної відповідальності та розвиток людського капіталу; на макрорівні – структурно-географічна диверси–фікація, активна комерційна дипломатія, розвиток експортної інфраструктури, ідентифікація нових потреб на світовому ринку та релевантне вдосконалення національного експорту, посилення позицій на традиційних ринках, упровадження інноваційних стимулів розвитку, посилення науково-технічного співробітництва;

удосконалено:

- підходи до найбільш доцільного у теорії і практиці міжнародного економічного аналізу різноваріантного трактування категорії «національний експортний потенціал» як: «інструменту підвищення конкурентоспроможності національного експорту»; «агрегованого компонента економічного потенціалу, реалізація якого є базовим завданням управління національною економікою, орієнтованою на довгострокову конкурентоспроможність в умовах турбулентності зовнішнього середовища»; «об’єкта експортної стратегії, на який направлені основні заходи досягнення її довгострокових цілей»; спроможність суб’єктів економіки (корпорацій, галузей, регіонів, держав) забезпечувати конкурентоспроможність завдяки збільшенню споживання на міжнародних ринках вироблених ними товарів і послуг (авторський варіант);

- систематизацію напрямів, видів та інструментів стимулювання національного експортного потенціалу в країнах-членах Світової організації торгівлі на підставі порівняльного аналізу експортних стратегій країн з різними: а) рівнями економічного розвитку; б) експортними потенціалами; в) ступенями лібералізації ринків; механізмів їхньої практичної реалізації в умовах торговельної глобалізації, що дало змогу виявити превалюючу роль програм удосконалення експорту, орієнтованих на створення виробничо-маркетингового потенціалу на «ринках нового попиту», для яких характерні: висока динаміка зростання, інноваційність товарів, нецінова конкуренція, глобальна стратегія міжнародного маркетингу;

отримало подальший розвиток:

-        розуміння експортоорієнтованого розвитку країни в умовах нарощування інтеграційної мікро- та макродинаміки глобального типу, зокрема виявлено нові можливості експортоорієнтації (концентрація виробництва з поступовим утворенням транснаціональних структур, посилення міжнародного науково-технологічного співробітництва, стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності та розвиток людського капіталу, нарощування нецінової міжнародної конкурентоспроможності товарів і послуг, формування позитивного міжнародного іміджу країни) і загрози цієї моделі для нових країн-членів Світової організації торгівлі, коли унеможливлюється застосування традиційних інструментів стимулювання експорту та експортного виробництва, не забезпечується довготривалий позитивний ефект без розвитку внутрішнього ринку та модернізації національного експорту на інноваційній основі;

-        обґрунтування напрямів зміни структури експортного виробництва України шляхом забезпечення державою умов впровадження інноваційного підприємництва з одночасним стимулюванням гармонійного розвитку внутрішніх ресурсних, товарних, фінансових і споживчих ринків на ефективній лібералізаційній основі, оскільки практично вичерпали себе докризові можливості експортоорієнтованого розвитку української економіки (розбалансованість внутрішніх потреб виробничої сфери; звуженість внутрішнього ринку та низька споживацька культура на ньому; велика зайнятість працюючих в експортних галузях; надмірна спочатку сировинна, а пізніше технологічно-сировинна імпортозалежність; сприятлива кон’юнктура світових товарних ринків, традиційних для вітчизняних виробників тощо).

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що основні положення дисертаційної роботи можуть бути використаними як на національному рівні (органами виконавчої та законодавчої влад України), так і на міжнародному (представниками урядових делегацій на переговорах щодо подальшої інтеграції країн до світового економічного простору й у координації двосторонніх торговельно-економічних відносин) з метою удосконалення стратегій національного розвитку та мінімізації ризиків сучасних глобалізаційних процесів у торговельній сфері. Матеріали дисертації також можуть використовуватись менеджментом національних компаній для обґрунтування напрямів розвитку їхньої експортної діяльності під час формування та реалізації відповідних корпоративних стратегій.

Отримані результати знайшли своє впровадження на загальнодержавному рівні, зокрема, у практичній роботі Департаменту співробітництва з Європейським Союзом Міністерства економіки України (довідка № 1322-12/170 від 21.12.2010 р.) й при розробці низки робочих і нормативних документів Міністерства аграрної політики та продовольства України (довідка № 3723-1-15/1540 від 03.02.2011 р.). Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи впроваджено у навчальний процес ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» під час розроблення робочих програм, науково-методичного забезпечення та викладання дисциплін «Міжнародна економічна діяльність України» та «Міжнародні організації» (довідка від 17.12.2010 р.), а також у роботу ТОВ «Імперіал експо трейд конструкція» (довідка № 001/07-137 від 11.01.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладено в дисертаційному дослідженні та виносяться на захист, одержані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дослідження доповідались та обговорювались на таких міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях та Круглому столі: Міжнародній науково-практичній конференції «На Схід та Південь від ЄС: проблеми формування спільного економічного простору» (м. Київ, 5-7 жовтня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток зовнішньоекономічної діяльності в умовах інтеграційних та глобалізаційних процесів» (м. Донецьк, 9-10 квітня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених та студентів «Україна в системі міжнародної економіки» (м. Тернопіль, 11-12 лютого 2010 р.); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Розвиток зовнішньо–економічної діяльності в умовах інтеграційних та глобалізаційних процесів» (м. Донецьк, 12-13 травня 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Пріоритети нової економіки знань в ХХІ сторіччі» (м. Дніпропетровськ, 12-14 травня 2010 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Підприємницька діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання» (м. Київ, 27-28 травня 2010 р.); Круглому столі «Зона вільної торгівлі з Європейським Союзом: плюси та мінуси для розвитку українського бізнесу» (м. Київ, 22 листопада 2010 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції «Реформування економіки України: стан та перспективи» (м. Київ, 25-26 листопада 2010 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано автором самостійно та в співавторстві у 11 наукових працях загальним обсягом 3,99 д. а., з них 4 статті у наукових фахових виданнях та 7 публікацій у інших виданнях. Загальний обсяг опублікованих матеріалів, що належать особисто дисертантові, становить 3,6 д. а.

Структура й обсяг роботи. Структура дисертації включає вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел і додатки. Загальний обсяг дисертації становить 200 сторінок друкованого тексту. Дисертація містить 8 рисунків на 5 сторінках, 25 таблиць на 13 сторінках та 7 додатків на 11 сторінках. Список використаних джерел налічує 241 найменування.