Актуальність теми. Фіскальна історія свідчить, що оподаткування споживання давно практикується державами. Воно пройшло декілька етапів розвитку і протягом тривалого часу було жорстко критиковане низкою відомих науковців через проблему дотримання принципів справедливості в умовах перекладання податкового тягаря та регресивного характеру впливу окремих податків на доходи реальних платників. Поряд з цим, саме представники групи податків на споживання – універсальні акцизи – відіграли роль рятівників бюджетів провідних держав світу в умовах гіперінфляції під час двох Світових воєн та низки економічних криз. Новітня криза, що набула загальносвітового масштабу і має фінансову природу, знову поставила на порядок денний питання достатності акумульованих у бюджетах грошових коштів. Інфляційні процеси в черговий раз справили потужний знецінюючий вплив на інші джерела надходжень. Поряд з цим, необхідність забезпечення додаткових стимулів розвитку бізнесу зумовлює потребу у більш лояльному прибутковому оподаткуванні, а складність і суперечливість механізмів останнього дозволяє мінімізувати платежі на користь держави. Таким чином, податки на споживання знову стали безвідмовним фіскальним інструментом в руках держави, що актуалізує дослідження, спрямовані на розробку заходів з їх модернізації.
В Україні податки на споживання є найважливішим джерелом наповнення бюджету та потужним інструментом регулювання соціально-економічних процесів. Однак, не всі їхні потенційні можливості вдало реалізовані. Пошук резервів підвищення їх бюджетоутворюючої ролі та регуляторної ефективності спричинює орієнтацію наукових розробок на оптимізацію складу підсистеми оподаткування споживання, модернізацію елементів окремих податків і зборів, удосконалення методики їх адміністрування.
Питання оподаткування споживання знаходили своє відображення у працях відомих вітчизняних науковців, серед яких В.Л. Андрущенко, Т.І. Єфименко, Ю.Б. Іванов, А.І. Крисоватий, Н.М. Крючкова, А.В. Лісовий, І.О. Луніна, В.М. Мельник, В.М. Опарін, Н.С. Прокопенко, А.М. Соколовська, Л.Л. Тарангул, В.Б. Тропіна, В.М. Федосов, Л.М. Шаблиста, та ін.. На снові результатів їхніх досліджень стало можливим удосконалення конкретних фіскальних механізмів, спрямоване на забезпечення достатніх бюджетних надходжень та ефективного регулюючого впливу на економіку і соціальний розвиток. Викладене зумовило основний зміст даної дисертаційної роботи.
. Дисертаційна робота виконувалася в рамках планових науково-дослідних тем ПВНЗ «Європейський університет»: «Організація та управління стратегічним розвитком промислових підприємств» (№ д.р. 0107U002007), «Управління довгостроковим розвитком сільськогосподарських підприємств та АПК» (№ д.р. 0107U002008). Внесок автора полягає в обґрунтуванні методичних підходів, теоретичній та прикладній розробці регулювання розвитку господарюючих суб’єктів за допомогою механізмів податків на споживання.
Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є наукове обґрунтування напрямків реформування підсистеми податків на споживання в Україні, орієнтованих на підвищення їх бюджетоутворюючої ролі та посилення регуляторного потенціалу.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені та вирішені такі завдання:
- здійснити узагальнення теоретичних розробок, спрямованих на обґрунтування механізмів оподаткування споживання;
- провести ретроспективний аналіз світової практики оподаткування споживання;
- дослідити структуру вітчизняної підсистеми податків на споживання;
- проаналізувати бюджетоутворюючу роль податків на споживання в Україні;
- дослідити вплив адміністрування податків на споживання на ефективність їх функціонування в Україні;
- аргументувати пропозиції щодо оптимізації складу підсистеми податків на споживання в Україні;
- обґрунтувати напрямки удосконалення основних елементів чинних податків на споживання в Україні;
- розробити заходи з модернізації адміністрування податків на споживання в Україні.
Об’єкт дослідження – підсистема податків на споживання України.
Предмет дослідження – фіскальний інструментарій податків на споживання та методика їх адміністрування.
Методи дослідження. Теоретичними підвалинами дисертації слугували фундаментальні положення фінансової теорії в частині вчення про податки. У процесі виконання дисертаційної роботи використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання: ретроспективного аналізу – для встановлення тенденцій розвитку податків на споживання та наукового обґрунтування їхніх механізмів; системно-функціональний – для узагальнення сучасних теоретичних концепцій оподаткування споживання; аналізу і синтезу – для деталізації предмета дослідження та взаємопоєднаного вивчення його складових; розрахунково-аналітичний – для виконання аналітичних розрахунків та оцінки ефектів функціонування підсистеми податків на споживання; порівняння – для співставлення тенденцій розвитку підсистеми податків на споживання в різних країнах; експертних оцінок – для вивчення поглядів експертів на окремі проблеми розвитку оподаткування споживання, передбачення реакції платників на законодавчі та управлінські рішення держави; логічного узагальнення – для обґрунтування підходів та пропозицій щодо проектування елементів податків на споживання; графічний і табличний – для забезпечення виконання розрахунково-аналітичної частини дослідження та подання його результатів.
Інформаційною базою дисертаційної роботи слугували: праці вітчизняних та зарубіжних вчених, присвячені проблематиці податків на споживання та їх адміністрування; законодавчі і нормативні акти України з питань оподаткування споживання; статистичні дані Державного комітету статистики України; статистичні дані про результати діяльності Державної податкової адміністрації України; звіти Міністерства фінансів України про виконання зведеного бюджету.
Наукова новизна одержаних результатів. За підсумками виконаного дослідження автором отримані результати, що з наукової точки зору є новими або містять елементи новизни. Зокрема:
вперше:
- на основі поєднання споріднених визначень та їх адаптації до об’єкта дослідження сформовано дефініцію терміну «регуляторний потенціал податків», який представлено як сукупність елементів податків, що дозволяють реалізувати цілеспрямований вплив на соціально-економічні процеси у ході справляння;
- обґрунтовано механізм запровадження окремого податкового обліку платників акцизного податку, що передбачає присвоєння кожному з них ідентифікаційного номера платника індивідуального акцизу з кодуванням інформації про види підакцизних товарів, які виробляються і реалізуються, та дозволяє уніфікувати підходи до обліку платників обох видів акцизів (універсального та індивідуального), організувати ведення окремих підреєстрів платників акцизного податку (відповідно до їхньої спеціалізації) з метою наступного застосування специфічних методів контролю;
удосконалено:
- підходи до формування пільгового механізму податків на споживання, що, на відміну від існуючих, виключають можливість запровадження звільнень від сплати екологічного податку, враховуючи його завдання щодо обмеження забруднення, у контексті яких звільнення повинні розглядатися як послаблюючі регуляторний потенціал. Зазначене дозволяє уникнути втрат бюджету через запровадження необґрунтованих пільг;
- обґрунтування напрямків розвитку акцизного податку в Україні, які, у розвиток існуючих підходів, передбачають об’єднання з ним двох зборів (у вигляді надбавок до діючих тарифів на електричну і теплову енергію, природний газ), що дало б можливість уніфікувати механізми справляння та вимоги до платників в частині ведення обліку, застосувати єдині підходи до формування звітності та організації контрольно-перевірочної роботи, скоротити об’єм законодавчо-нормативного регулювання та забезпечити таким чином більшу доступність податкового законодавства для розуміння платниками;
- механізм реалізації масово-роз’яснювальної та консультативної роботи податкових органів, які, на відміну від законодавчо закріплених, передбачають деіндивідуалізацію користування письмовими податковими консультаціями та включають процедури спрямування письмової консультації (перед наданням платнику) засобами телекомунікаційного зв’язку до центрального рівня податкової служби, організацію її контролю за змістом, публікацію на електронному сайті податкової служби, надання можливості усім платникам податків скористатися поясненням алгоритму дій з незрозуміло витлумачених законодавством питань. Зазначене дозволить виключити застосування дискримінаційних підходів, неоднакового ставлення до платників, порушення принципів справедливості;
дістали подальший розвиток:
- механізм звітування платників ПДВ, що, на відміну від практикованого нині дуалістичного, передбачає встановлення єдиного квартального звітного періоду з ПДВ та, на цій основі, дасть змогу забезпечити однакові адміністративні умови для всіх платників та рівне ставлення до різних їх категорій, зменшити фіскально-адміністративний тиск на платників ПДВ на основі скорочення документообігу (організаційний аспект) та пов’язаних з ним управлінських витрат (фінансовий аспект);
- механізм контрольно-перевірочної роботи при відшкодуванні ПДВ на основі аргументації впровадження диференційованого підходу при визначенні тривалості відповідних перевірок залежно від масштабів платника (великі платники, суб’єкти малого бізнесу, інші платники), що дасть змогу уніфікувати загальні засади організації контрольно-перевірочної роботи податкових органів, забезпечити дотримання принципів справедливості в оподаткуванні та унеможливити штучні зволікання з вирішенням питань відшкодування ПДВ для певних категорій платників податків;
- система критеріїв позитивної податкової історії платників на основі врахування у їх складі та законодавчого закріплення (на відміну від чинної практики) таких вимог: відсутність скарг контрагентів на невидачу або порушення порядку видачі і оформлення податкових накладних, інформація яких була підтверджена результатами перевірок; відсутність скарг найманих працівників на недотримання порядку укладання трудових договорів, оплати праці та утримання і сплати відповідних податків і зборів, інформація яких була підтверджена результатами перевірок; загальна сума розбіжностей між податковим кредитом платника та податковими зобов’язаннями його контрагентів за даними податкових накладних не перевищує 10% заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за останні 36 послідовних календарних місяців; дані податкових перевірок за останні 36 місяців свідчать про незначні порушення, що призвели до недонарахування будь-яких податків і зборів сукупно не більше 1% суми податкового зобов’язання з ПДВ; відсутність фактів несвоєчасного подання податкової звітності з вини платника чи його посадових осіб; відсутність фактів протермінування сплати грошового (податкового) зобов’язання з вини платника чи його посадових осіб; відсутність податкового боргу.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані автором результати дослідження можуть бути використані для удосконалення законодавчих та нормативних актів з питань оподаткування споживання, а також при викладанні фінансових дисциплін у вищих закладах освіти економічного спрямування.
Наведені в дисертації пропозиції і рекомендації стосовно реформування підсистеми податків на споживання та модернізації їх адміністрування використані у законотворчому процесі Верховною Радою України (довідка №460/01 від 17.03.2011р.) та у діяльності Державної податкової адміністрації України (довідка №336/24 від 15.03.2011р.). Основні науково-теоретичні розробки впроваджені в навчальний процес Європейського університету (довідка №1/12-170-К11 від 16.03.2011р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, одноосібно виконаною науковою працею. З робіт, опублікованих у співавторстві, в ній використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих досліджень здобувача.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати дослідження представлялися на міжнародній науково-практичній конференції «Місце та роль України в глобалізованому світі: економічні, політичні, культурні аспекти» (м. Вінниця, 2009р.), міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку підприємництва» (м. Харків, 2010р.), науково-практичній конференції «Фінансові механізми сприяння розвитку регіонів» (м. Львів, 2010р.), науково-практичній конференції «Інституційні засади функціонування економіки в умовах трансформації» (м. Одеса, 2010р.), міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток туристичного бізнесу» (м. Донецьк, 2011р.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 7 наукових праць, з них 4 наукових статті у фахових виданнях, 3 тез доповідей на конференціях. Загальний обсяг публікацій – 3,47 д.а. (особисто автору належить 3,25 д.а.), з них: у фахових виданнях – 2,81 д.а. (всі належать особисто автору), у збірниках тез доповідей – 0,66 д.а. (особисто автору належить 0,44 д.а.).
Структура і обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 241 сторінку та включає 16 таблиць, 17 рисунків, 5 додатків на 13 сторінках. Список використаних джерел розміщений на 14 сторінках та налічує 152 найменування.
| 
