ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ГОТЕЛЬНО-КУРОРТНОЇ СПРАВИ В УМОВАХ СТУПЕНЕВОЇ ОСВІТИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми і доцільність її наукової розробки; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу, методи дослідження, його теоретичну основу, викладено концепцію дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі – “Теоретичні і методологічні засади дослідження професійної підготовки майбутніх фахівців з готельно-курортної справи в умовах ступеневої освіти” – охарактеризовано базові поняття індустрії гостинності; подано теоретичний аналіз основних понять професійної підготовки майбутніх фахівців з готельно-курортної справи в умовах ступеневої освіти; розглянуто методологічні підходи до професійної підготовки майбутніх фахівців з готельно-курортної справи в умовах ступеневої освіти. 

На основі здійсненого аналізу сучасної вітчизняної та зарубіжної науково-теоретичної літератури охарактеризовано такі базові поняття індустрії гостинності, як: “індустрія гостинності”, “готель”, “курорт”, “гостинність”, “готельна послуга”, “якість послуги”, “клієнт”, “конкуренція”, що дало можливість визначити поняття “готельно-курортна справа” як складову індустрії гостинності, до якої входять заклади готельного типу й заклади оздоровлення й відпочинку, що надають послуги з прийому, розміщення, обслуговування, відпочинку та оздоровлення гостей.

Теоретичний аналіз основних понять професійної підготовки майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах, до яких віднесено: “освіта”, “вища освіта”, “професійна освіта”, “ступенева освіта”, “молодший спеціаліст”, “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр”, “неперервна освіта”, “самоосвіта”, “виховання”, “професійна підготовка”, “підготовленість”, “професійна мобільність”, “професійна спрямованість”, “професія”, “професіографія”, “спеціальність”, “кваліфікація”, “фахівець”, дав змогу визначити особливості освіти майбутніх фахівців з готельно-курортної справи в умовах ступеневої освіти.

Шляхом аналізу фахової та педагогічної літератури визначено сутність понять “професійна підготовка майбутніх фахівців з готельно-курортної справи в умовах ступеневої освіти”, “підготовленість майбутнього фахівця з готельно-курортної справи до професійної діяльності в індустрії гостинності”, “майбутній фахівець з готельно-курортної справи”.

Запропоновано професійну підготовку майбутніх фахівців з готельно-курортної справи в умовах ступеневої освіти розглядати як процес, який здійснюється у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації, враховує специфіку готельно-курортної справи та спрямовується на здобуття студентами кваліфікацій відповідно до освітньо-професійних програм освітньо-кваліфікаційних рівнів “молодший спеціаліст”, “бакалавр”, “спеціаліст” і “магістр”, що забезпечать їх конкурентоспроможність і професійну мобільність в індустрії гостинності.

Підготовленість майбутнього фахівця з готельно-курортної справи до професійної діяльності в індустрії гостинності охарактеризовано як результат навчання у вищому навчальному закладі, спрямований на оволодіння студентом професійно орієнтованими знаннями, уміннями й навичками, які визначають його придатність до діяльності з надання різноманітних послуг клієнтам готельно-курортних підприємств.

Майбутній фахівець з готельно-курортної справи визначається як особистість, яка ступенево здобуває неповну, базову, повну вищу освіту з метою здійснення професійної діяльності на відповідних посадах готельно-курортних підприємств.

У розділі розкрито такі методологічні підходи дослідження професійної підготовки майбутніх фахівців з готельно-курортної справи: системний, антропологічний, діяльнісний, диференційований, аксіологічний, акмеологічний та компетентнісний, які стали підґрунтям для розуміння сутності професійної підготовки майбутніх фахівців з готельно-курортної справи в умовах ступеневої освіти та були покладені в основу нашого дослідження.

Проте аналіз літературних джерел з теми дослідження засвідчив, що низка питань, пов’язаних з професійною підготовкою майбутніх фахівців з готельно-курортної справи в умовах ступеневої освіти, залишилася невирішеною.

У другому розділі – “Зарубіжний досвід професійної підготовки майбутніх фахівців для галузі індустрії гостинності” – охарактеризовано європейський досвід професійної підготовки майбутніх фахівців для галузі індустрії гостинності; розглянуто особливості професійної підготовки майбутніх фахівців для індустрії гостинності у Сполучених Штатах Америки; проаналізовано дисертаційні роботи зарубіжних учених, у яких розкрито проблему професійної підготовки майбутніх фахівців для галузі індустрії гостинності; охарактеризовано професійну підготовку майбутніх фахівців для індустрії гостинності в Російській Федерації.

Аналіз європейського досвіду свідчить про розгалужену мережу вищих навчальних закладів, у яких здійснюється професійна підготовка майбутніх фахівців для галузі індустрії гостинності. Так, у Великій Британії одним із провідних вищих навчальних закладів, який здійснює підготовку фахівців для індустрії гостинності у сфері туристського та готельного менеджменту є Корнуолл-коледж. В Ірландії одним з найбільш відомих навчальних закладів у готельній сфері є Американський коледж у Дубліні, який обрав за основу швейцарсько-американську модель навчальної програми (в ній поєднані принципи швейцарської гостинності й американського менеджменту). Коледж та його партнер – Університет у Флориді – розробили дворічний курс з менеджменту індустрії гостинності, після засвоєння якого можна починати професійну кар’єру в місцевих готелях або продовжити навчання в університеті. У Німеччині професійна туристська освіта складається з трьох рівнів: перший рівень – початкова школа; другий рівень I – основна школа, реальна школа, об’єднана школа, гімназія; другий рівень II – професійна школа, професійна спеціалізована школа, старші класи гімназії; третій рівень – спеціальний професійний навчальний заклад, академія, спеціалізований вищий навчальний заклад, вищий навчальний заклад широкого профілю, університет. У Швейцарії підготовка кадрів для індустрії гостинності здійснюється в Лозаннській школі готельного господарства, у швейцарській школі готельного менеджменту SHMS (Swiss Hotel Management School), а також у численних приватних школах готельного та туристського менеджменту. Швейцарія є лідером з підготовки кадрів для індустрії гостинності. В Іспанії випускники Барселонської школи готельного та туристичного бізнесу отримують диплом з туризму або диплом із готельного менеджменту та мають право подовжити навчання за фахом в Університеті Корнель, штат Нью-Йорк, США. На Кіпрі завдяки туристичному буму, що розпочався у 80-ті рр. ХХ ст., було створено Коледж готельного і туристичного менеджменту (College of Tourism & Hotel Management), який є провідним вищим навчальним закладом на Кіпрі і здійснює підготовку фахівців з гостинності. В Австралії одним з провідних вищих навчальних закладів, у яких здійснюється підготовка кадрів для індустрії гостинності, є Холмс Коледж (Holmes College), де навчання починається вісім раз на рік і тісно пов’язане з практикою в австралійських компаніях, готелях і ресторанах Сіднея. Студенти Холмс Коледжу можуть продовжити навчання з обраної спеціальності в одному з австралійських університетів відразу на другому або третьому курсі. Після закінчення університету Russo Institute of Technology студенти можуть одержати такі дипломи й сертифікати в галузі туризму, як: Диплом менеджера з туризму (Diploma of Tourism Operations Management), Свідоцтво IV рівня з туризму (Certificate IV in Tourism) і Свідоцтво ІІІ або ІІ рівня з туризму (Certificate III / II in Tourism). В Угорщині одним з провідних вищих навчальних закладів, у якому здійснюється професійна підготовка майбутніх фахівців з гостинності, є Університет прикладних наук імені Яноша Кодолані, випускники якого отримують дипломи за такими спеціалізаціями, як: “Організація готельного господарства” та “Організація ресторанного господарства”.

У навчальних планах вищих навчальних закладах Західної Європи значна увага приділяється фаховим дисциплінам (до 75% у загальному обсязі), кожний вищий навчальний заклад має власну інфраструктуру, до якої обов’язково входять готель і ресторан, де студенти проходять практику. Система підготовки майбутніх фахівців готельного господарства включає п’ятимісячну практику у відповідних службах готелів і ресторанів.

У Європі вищі навчальні заклади туристського та готельного профілю широко використовують програми дистанційного навчання на базі e-lea
ing.

В Європі спостерігається тенденція об’єднання вищих навчальних закладів готельного профілю в міжнародні асоціації, що дає випускникам змогу працевлаштовуватися в різних країнах. Так, до складу Асоціації шкіл готельного бізнесу та громадського харчування Європейського Союзу входять 76 навчальних закладів, у яких навчається понад 40000 студентів. У Франції Інститут VATEL здійснює підготовку майбутніх фахівців з гостинності у 14 вищих школах управління готельним туристським бізнесом на п’яти континентах.

Для отримання європейського диплома бакалавра або магістра з готельного менеджменту необхідною умовою є проходження стажування в Європі, крім країни навчання, що дає можливість випускникам інтегруватися в європейський простір.

Особливий інтерес для вищих навчальних закладів України становить упровадження досвіду співпраці європейських університетів і підприємств гостинності.

У США професійна підготовка майбутніх фахівців для індустрії гостинності здійснюється за такими спеціальностями: “Адміністративна охорона здоров’я”, “Менеджмент охорони здоров’я в гостинності”, “Матеріально-технічна база охорони здоров’я і курортології”, “Адміністратор охорони здоров’я і курортології”, що дає змогу диференціювати професійну діяльність випускників вищих навчальних закладів, підвищити їх конкурентоспроможність на ринку праці.

У роботі подано характеристику дисертаційних робіт американських учених (K.Д. Aннaрaуд, Д.M. Бейкер, С.M. Лебруто, Д.Дж. Лойєр-Брук, Дж.M. Ноу, Р.E. Сміт, A.M. Фрідмен та ін.), у яких розглядається проблема підготовки фахівців для індустрії гостинності. Аналіз цих робіт дає підстави визначити, що особливість підготовки майбутніх фахівців для індустрії гостинності в США полягає в тісному зв’язку вищих навчальних закладів із суспільством, підприємствами, відповідними асоціаціями, які беруть участь в обговоренні, корегуванні навчальних планів, визначенні якості підготовки випускників, наданні фінансової допомоги вищим навчальним закладам гостинності.

У Російській Федерації професійна підготовка майбутніх фахівців гостинності враховує специфіку інфраструктури готельної індустрії, регіональні особливості й менталітет клієнтів і здійснюється зі спеціальності “Соціокультурний сервіс і туризм”, яка включає 25 спеціалізацій, серед яких: “Готельний сервіс”, “Інформаційний супровід туристсько-готельного сервісу”, “Ресторанний сервіс”, “Курортна справа”, “Рекреаційний сервіс”, “Анімаційний сервіс”, “Спортивно-оздоровчий сервіс” та ін.

Вивчення та використання зарубіжного досвіду професійної підготовки майбутніх фахівців для індустрії гостинності дало можливість удосконалити вітчизняну систему професійної підготовки майбутніх фахівців з готельно-курортної справи в умовах ступеневої освіти в Україні.

У третьому розділі – “Теорія і практика професійної підготовки майбутніх фахівців з готельно-курортної справи в умовах ступеневої освіти” – проаналізовано проблему професійної підготовки майбутніх фахівців з готельно-курортної справи в умовах ступеневої освіти в педагогічній теорії; розглянуто сутність і структурні компоненти готовності майбутніх фахівців з готельно-курортної справи до професійної діяльності в індустрії гостинності; охарактеризовано професійну підготовку майбутніх фахівців з готельно-курортної справи в умовах ступеневої освіти у вищих навчальних закладах України на сучасному етапі; визначено основні напрями модернізації професійної підготовки майбутніх фахівців з готельно-курортної справи в умовах ступеневої освіти.

Теоретичний аналіз праць показав, що підготовка кадрів для індустрії гостинності виступає одним із пріоритетних напрямів розвитку туризму в Україні, водночас у педагогічній теорії проблема професійної підготовки майбутніх фахівців з готельно-курортної справи в умовах ступеневої освіти висвітлена фрагментарно, що свідчить про її недостатню розробленість.

За останні роки галузеві стандарти вищої освіти підготовки фахівців з туризму та гостинності змінювалися, що ускладнювало професійну підготовку у вищих навчальних закладах України. З 2002 р. у вищих навчальних закладах здійснювалася підготовка фахівців з гостинності напряму “Туризм”. У 2004 р. затверджені галузевий стандарт з відповідного напряму, до якого віднесено спеціальності “Готельне господарство” та “Туризм”. У 2006 р. до переліку напряму включено спеціальність “Готельно-ресторанна справа”. У 2007 р. затверджено галузевий стандарт підготовки майбутніх фахівців з напряму “Готельно-ресторанна справа” відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”, у 2011 р. – “спеціаліст” і “магістр”.

На основі аналізу психолого-педагогічних джерел, спеціалізованої літератури з туризму та гостинності визначено поняття “готовність майбутнього фахівця з готельно-курортної справи до професійної діяльності в індустрії гостинності”, яке розглядається як інтегративне особистісне утворення, що складається з мотиваційного, когнітивного, діяльнісного, особистісного та здоров’язбережувального компонентів, визначає сукупність професійно орієнтованих знань, умінь та навичок, особистісних якостей, які дають змогу ефективно розробляти, реалізовувати та просувати готельно-курортні послуги.

У роботі виокремлено структурні компоненти готовності майбутніх фахівців з готельно-курортної справи до професійної діяльності, до яких віднесено: мотиваційний компонент, що відображає мотивацію студентів до діяльності в індустрії гостинності, інтересу до обраної професії, пов’язаної з наданням готельних послуг; когнітивний компонент, який характеризує знання студентів про закони розвитку системи індустрії гостинності, взаємодії, відносин з клієнтами, міжнародні стандарти якості та традиції гостинності; діяльнісний компонент, що відображає професійно орієнтовані вміння й навички студентів, достатні для конкурентної й мобільної діяльності в індустрії гостинності; особистісний компонент, який характеризує вольову саморегуляцію та здібності студентів до діяльності у сфері “людина – людина”; здоров’язбережувальний компонент, який охоплює знання, уміння й навички студентів щодо ведення та дотримання здорового способу життя.

Визначено, що майбутні фахівці з готельно-курортної справи повинні знати: закони розвитку системи індустрії гостинності, взаємодії, відносин з клієнтами; міжнародні стандарти якості та традиції гостинності; закони взаємодії, відносин у системі “людина – людина”, які розкривають властивості особистості як майбутнього фахівця з готельно-курортної справи, так і клієнтів, з якими потрібно постійно спілкуватися в майбутній діяльності; закони економічного розвитку як окремого готелю, так і всієї системи індустрії гостинності; форми, методи й засоби аналізу новітніх технологічних процесів, циклів та операцій для забезпечення ефективного виробництва готельних послуг відповідно до сучасних міжнародних стандартів якості й гостинності; особливості культури, традицій гостинності, етикету, етнічних особливостей народів світу; українську, російську, англійську та другу іноземну мови на рівні ділового спілкування; принципи, форми, методи й засоби гостинності, які дають можливість бути конкурентоспроможними та мобільними на ринку праці індустрії гостинності.

До професійно орієнтованих умінь і навичок студентів, достатніх для конкурентної й мобільної діяльності в індустрії гостинності, віднесено вміння та навички: виконувати функції менеджера служби управління номерним фондом, служби прийому та розміщення, служби відділу бронювання, конференц-сервісу, комерційної та адміністративної служби; портьє; організатора анімаційної діяльності; досліджувати попит потенційних споживачів готельно-курортних послуг; аналізувати рекреаційні можливості підприємства щодо надання різних видів послуг гостинності, туристські можливості країн світу щодо надання різних видів готельно-курортних послуг та нормативно-правові акти щодо регламентації надання цих послуг; визначати стратегію розвитку готельно-курортного підприємства.

В Україні професійну підготовку майбутніх фахівців з туризму й готельно-ресторанної справи здійснюють понад 100 вищих навчальних закладів. У 1997 р. за ініціативою ректора Київського університету туризму, економіки і права, професора В.К. Федорченка була створена Асоціація навчальних закладів України туристичного та готельного профілю. На сьогодні членами цієї Асоціації є 75 вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації, які здійснюють професійну підготовку з туризму й готельного господарства.

Аналіз результатів анкетування щодо визначення сучасного стану професійної підготовки майбутніх фахівців з готельно-курортної справи в умовах ступеневої освіти у вищих навчальних закладах України показав, що студенти старших курсів вищих навчальних закладів недостатньо володіють знаннями, уміннями та навичками, необхідними для майбутньої професійної діяльності в індустрії гостинності; викладачі вищих навчальних закладів стурбовані недостатньою кількістю годин у навчальних планах, вивчення яких спрямовано на професійну підготовку до майбутньої діяльності в індустрії гостинності; фахівці готельних і туристичних підприємств вказують на необхідність більш ґрунтовного оволодіння тими дисциплінами в навчальних планах, завдяки яким підвищиться, на їх думку, ефективність професійної підготовки фахівців нової генерації. Аналіз результатів анкетування 527 студентів Волинського національного університету імені Лесі Українки, Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Кримського економічного інституту державного вищого навчального закладу “Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана”, Класичного приватного університету м. Запоріжжя, Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Харківського державного університету харчування та торгівлі та Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького показав, що 96,38% опитаних студентів вважають за необхідне здійснювати у вищих навчальних закладах України підготовку майбутніх фахівців з готельно-курортної справи. Так, 61,51% опитаних майбутніх фахівців з готельно-курортної справи поділяють думку про те, що готельно-курортна справа – це соціально значуща діяльність у сфері туризму, результат якої залежить від індивідуальних особливостей фахівця з готельно-курортної справи, але повністю підготовленими вважають себе тільки 9,82% майбутніх фахівців з гостинності, частково підготовленими – 55,95%, непідготовленими – 19,02%, важко було відповісти – 15,21% опитаних студентів.

Вважають себе: підготовленими до організації й здійснення роботи у сфері готельного господарства 10,61% майбутніх фахівців; частково підготовленими – 72,62% респондентів; підготовленими до організації й здійснення роботи у сфері курортної діяльності лише 9,76% майбутніх фахівців, частково підготовленими – 62,54% респондентів. Упевнені, що повністю володіють знаннями з організації курортної справи, 8,61% студентів, частково володіють – 66,08% респондентів. Водночас 55,8% майбутніх фахівців з готельно-курортної справи різною мірою вміють аналізувати та прогнозувати результат економічної діяльності підприємств готельно-курортної сфери. Тільки 33,21% майбутніх фахівців з готельно-курортної справи в повному обсязі володіють знаннями про мету й завдання готельно-курортної справи. Повною мірою володіють, на їх думку, знаннями з технології готельної справи 15,63% респондентів, знаннями про організацію спортивної анімації – 22,68% опитаних студентів (рис. 1).