ТВОРЧИЙ РОЗВИТОК ФАХІВЦЯ З ДИЗАЙНУ НА ЗАСАДАХ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ У ПРОЦЕСІ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ




  • скачать файл:
Название:
ТВОРЧИЙ РОЗВИТОК ФАХІВЦЯ З ДИЗАЙНУ НА ЗАСАДАХ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ У ПРОЦЕСІ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, мету, гіпотезу, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, наукову новизну, теоретичне та практичне значення, подані відомості про апробацію та впровадження результатів роботи.

Теоретичні основи творчого розвитку фахівця з дизайну під час підвищення кваліфікації визначено загальнопедагогічні підходи до творчого розвитку фахівця з дизайну.

Аналіз джерельної бази з питань дослідження показав, що проблема роз­витку творчості фахівців посідає значне місце у філософських, загально­наукових, педагогічних і спеціальних дослідженнях. Розвиток творчості фахів­ців у процесі професійної діяльності, зокрема в системі підвищення кваліфікації, був предметом дослідження лише окремих науковців. Питання підвищення кваліфікації фахівців у галузі дизайну в контексті компетентнісного підходу практично не вивчалося. Наукові розробки щодо розвитку творчості дизайнерів стосуються загалом їхньої підготовки в навчальних закладах і торкаються суто наукознавчого чи мистецького, а не педагогічного аспекту проблеми. Підвищення кваліфікації дизайнера та його творчий розвиток, насамперед, залежить від рівня сформованості його професійної компетентності, що є не тільки сукупністю знань, умінь і навичок, а також здатністю до активізації творчого потенціалу, креативності.

андрагогічний та особистісно орієнтований. Їх вибір зумовлений як ключовими поняттями нашого дослід­ження, так і авторським підходом до творчого розвитку фахівця з дизайну. Специфіка дизайнерської діяльності вимагає застосування креативного підходу до підготовки та перепідготовки фахівців, необхідними є індивідуальний підхід до кожного слухача, виявлення його творчих запитів та прогнозування профе­сійних можливостей. Аналіз дизайнерської діяльності показує, що її предметом є цiлiсне структурування, а метою – цілісно-структурований об’єкт, найважли­вішими складовими – аналітичний (пізнавальний), конструкторський (перетво­рювальний) i художній аспекти.

Під поняттям „компетентнісний підхід” розуміємо спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових (базових) і предметних компе­тентностей особистості. Результатом такого процесу буде формування загальної компетентності фахівця.

Андрагогічний підхід забезпечує цілеспрямований професійний розвиток особистості різними засобами освіти впродовж усього її життя. Сутність цього підходу полягає в таких принципових положеннях: провідна роль у власній освіті належить самому фахівцеві; навчання має базуватися на індивідуальних особливостях слухача, відповідати його індивідуальним освітнім потребам і стимулювати їхнє зростання; у процесі навчання необхідно використовувати творчий потенціал особистості, її природне прагнення до саморозвитку, самовдосконалення, активізувати суб’єктивну сферу фахівця; навчальний процес відбувається у спільній діяльності тих, хто навчає, з тими, хто навчається.

Серед багатьох умов професійного розвитку особистості найважливішими вважаємо: схильність і здібність до відповідного виду діяльності, що зумовлю­ють ефективне професійне навчання, задоволення від обраної професії; мотивацію, яка забезпечить успіх у навчанні та виконанні фахової діяльності; спілкування з оточуючими, що сприяє тісним контактам і співпраці; ціннісні орієнтації в особистому житті і професійній сфері. Отже, використання особистісно орієнтованого підходу є необхідним у розвитку дизайнера, його творчої індивідуальності.

У другому розділі – Організаційно-педагогічні умови та модель творчого розвитку дизайнера під час підвищення кваліфікації” – теоретично обґрунтовано організаційно-педагогічні умови творчого розвитку дизайнера, представлена модель його творчого розвитку, визначено принципи її побудови, компоненти, критерії, показники та рівні творчого розвитку дизайнера під час підвищення кваліфікації.

Серед пріоритетних складових професіоналізму дизайнера розглядаємо: професійну необхідність; професійну придатність; професійну компетентність; професійний успіх. Основними критеріями професійної компетентності особис­тості вважаємо такі: професійне самовизначення (професійна спрямованість, готовність до професійної діяльності, здатність до самооцінки); професійну активність (професійна самореалізація і свідомість, мотивація професійної діяльності, організаторські здібності); відповідальність (дотримання норм поведінки, розвиток ділових якостей, стійкість соціально-моральних орієнтацій).

Дослідженням встановлено, що організаційно-педагогічними умовами твор­чо­го розвитку фахівця з дизайну у процесі підвищення кваліфікації слугують:

- урахування загальних особливостей творчої діяльності дизайнера та індивідуального професійного досвіду;

- використання компетентнісного підходу як засобу оптимізації творчих можливостей і потреб фахівців з дизайну під час підвищення кваліфікації;

- єдність творчої самореалізації, саморозвитку та самоудосконалення у спеціально створених центрах підвищення кваліфікації дизайнерів.

Робота дизайнерів має свої, притаманні лише їй специфічні особливості, врахування яких повинне відповідати потребам і смакам споживачів дизайн-продукції. Науковий аналіз дизайну як виду художньої творчості засвідчив, що на відміну від інженерного проектування дизайнерська діяльність враховує максимальну кількість вимог до об’єкта, поєднує утилітарне призначення речей, технологічні можливості виробництва, суспільно зумовлені вимоги споживача. Серед основних видів дизайнерської діяльності виділяємо творчу, виробничо-технічну, проектно-художню, а також організаційно-творчу, управлінську та науково-методичну функцію відповідно до здобутої спеціалізації.

Доведено, що повноцінно творчість дизайнера реалізується за цілісною схемою, коли тісно співпрацюють замовник, автор дизайн-об’єкту, автор-виконавець певних елементів дизайн об’єкту (дизайнер меблів, освітлення, декоратор тощо). Окрім того, разом з ними працюють фахівці суміжних профе­сій, які є консультантами для замовника і співавторами проекту дизайн-об’єкту.

Показано, що в процесі підвищення кваліфікації фахівців із дизайну доціль­но максимально використовувати їхній власний творчий досвід та ініціативу. Це особливо важливо тому, що саме дизайн як синтетична галузь діяльності передбачає різнорідну базову підготовку і взаємозбагачення професійного досвіду фахівців різними підходами (мистецьким, інженерним, маркетинговим тощо). Підвищення кваліфікації дизайнерів не лише покращує професійний рівень, а й сприяє становленню та розвитку сутності дизайнерської діяльності, уточненню і науковому тлумаченню самого терміна „фахівець з дизайну”.

Підвищення кваліфікації на основі компетентнісного підходу реалізує низку загальних і спеціальних функцій: адаптацію до швидких змін у промис­ловості та ринку праці; диференціацію навчання; добір змісту навчання; доступ до необхідної інформації; забезпечення балансу власної компетентності та сучасних вимог до професії; виконання новітніх вимог культури діяльності; компенсування недоліків попередніх рівнів освіти; мотивація та стимулювання творчості; оволодіння новими методами, способами дій; опирання на знання й досвід слухачів; перекваліфікація фахівців суміжних спеціальностей; поєднання індивідуальної та колективної діяльності.

Виявлено необхідність диференціації слухачів у системі підвищення кваліфікації з урахуванням місця праці: працівник промислового дизайну, виро­бничої фірми, торгівельної фірми, викладач дизайну. В професійній діяльності дизайнера підвищення кваліфікації суттєво залежить від його базової освіти. Дослідження показує, що нині все ще незначна частка фахівців має спеціальну освіту, дизайнерами стають архітектори, технологи, художники, які іноді поверхнево, або однобоко розуміють завдання дизайну. Інтегральна сутність професійної діяльності дизайнера вимагає поєднання елементів багатьох спеці­алізацій, що є одним із провідних завдань закладів підвищення кваліфікації.

З метою розробки моделі творчого розвитку фахівця з дизайну в процесі підвищення кваліфікації у дисертації визначено загальні принципи побудови, що базуються на основних андрагогічних принципах у теорії навчання дорослих, зокрема: ; , опори на досвід слухача; пріоритету Блок спеціальних принципів використано для врахування специфіки підвищення кваліфікації дизайнерів на основі компетентнісного підходу в контексті розвитку творчої особистості, серед яких виділено: ; ; .

Розроблена модель творчого розвитку фахівця з дизайну під час підвищення кваліфікації враховує такі вимоги компетентнісного підходу: акцентування ролі принципу творчості фахівця з дизайну; забезпечення реалізації компетентнісного підходу до творчого розвитку дизайнера; інтегративний підхід до побудови моде­лі; неперервність творчого розвитку дизайнера; опертя на професійний досвід і взаємообмін досвідом; прогностичний характер підвищення кваліфікації фахівця; урахування творчого рівня та потреб слухача.

Структурно модель представляє всі ключові елементи творчого розвитку фахівця з дизайну на основі компетентнісного підходу під час підвищення кваліфікації, а саме: загальнопедагогічні підходи до творчого розвитку, спеціа­льні теоретичні та практичні курси для слухачів, курси підвищення кваліфікації, компоненти творчого розвитку фахівця тощо. Модель творчого розвитку дизайнера під час підвищення кваліфікації регламентується визначеними в дослідженні вимогами і побудована на основі андрагогічних принципів навчання дорослих з урахуванням єдності емоційно-чуттєвого та раціонального у створен­ні дизайнерського виробу, єдності теорії та практики у творчій діяльності дизай­нера, наступності й органічної єдності вищої та післядипломної освіти (рис.1).

Основними компонентами творчого розвитку фахівця з дизайну в процесі підвищення кваліфікації обрано: мотиваційний, змістовий, діяльнісний, аксіологічний. Мотиваційний компонент є тією основою, навколо якої формуються основні ознаки і риси особистості дизайнера як фахівця. Цей компонент виконує регулятивну й орієнтаційну функції. Змістовий компонент забезпечує слухачів науковими знаннями про мистецтво, художню творчість, взаємо зв’язок і вплив між ними, інноваційні тенденції в дизайні та містить блок практичних знань. Функції змістового компоненту виражаються в системному оволодінні дизайнером теоретичними знаннями з основ дизайну, ринкової діяльності, самовираженні у творчій діяльності. Результатом реалізації змісто­вого компоненту є: орієнтація в теоретичних питаннях дизайну, загалом творчості; формування уявлень про творчість як соціальне явище; опанування знаннями про творчий розвиток та саморозвиток особистості. Діяльнісний компонент творчого розвитку дизайнера на основі компетентнісного підходу виявляється умінням визначити найголовніші прийоми і способи професійної діяльності, через оволодіння її методами й інноваціями. Результатом реалізації діяльнісного компоненту є те, що актуалізуються професійні уміння дизайнера в творчому контексті; виявляється асоціативність, інтуїція, здатність до алегорій, високий рівень творчої уяви та емоційно-позитивне ставлення до мистецтва й включення його у професійну діяльність; стійкий інтерес до дизайнерської творчої діяльності, упевненість у власних можливостях, прагнення до самовира­ження, самореалізації, особистісний саморозвиток, прагнення до творчих досягнень; активність у художньо-мистецькій і дизайнерській діяльності в поєднанні з ініціативністю, самостійністю, творчою імпровізацією тощо. Аксіологічний компонент є основою творчої особистості, оскільки те, ким постає дизайнер як людина та неповторна особистість, виразник суспільних ідеалів визначає значення його творчості, також цей компонент відображає схильність

 

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

ГБУР ЛЮСЯ ВОЛОДИМИРІВНА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА