МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ДЖАЗОВОЇ ІМПРОВІЗАЦІЇ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ У ПРОЦЕСІ ІНСТРУМЕНТАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

         У Вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання, викладено методологічні основи і теоретичні засади дослідження, розкрито наукову новизну та його практичне значення, висвітлено напрями впровадження й апробації одержаних результатів експериментальної роботи.

У першому розділі – «Теоретичні основи формування вмінь джазової імпровізації майбутнього вчителя музики у процесі інструментально-виконавської підготовки» – проаналізовано філософську, мистецтвознавчу, психолого-педагогічну, методичну літературу з проблеми дослідження; з’ясовано сутність джазового мистецтва; висвітлено історичні аспекти становлення джазу; розкрито сутність поняття «вміння джазової імпровізації», їх структурні компоненти.

Унаслідок вивчення та аналізу наукової літератури (К. Берендт, В. Дряпіка, Д. Коллієр, В. Конен, Д. Лівшиць, Є. Овчинников, В. Олендарьов, Ю. Панасьє, В. Перевєрзєв, В. Романко, У. Сарджент) з’ясовано, що джазове мистецтво у процесі свого становлення сформувалося як складна система з різноманітними стилями, напрямами, течіями, комплексом оригінальних виразних засобів. Народившись із надр фольклору, джаз трансформувався у високохудожнє, професійне мистецтво. Ретроспективний аналіз джазового мистецтва показав, що архаїчному та новоорлеанському джазу властива колективна орнаментальна імпровізація, чиказькому – сольна, варіаційна імпровізація,  стилю свінг – аранжована імпровізація, бі-бопу – імпровізація на акордову структуру, модальному джазу – імпровізація на лад, фрі-джазу – довільна імпровізація.

Дослідження специфіки джазового мистецтва дало можливість з’ясувати, що цей вид музичного мистецтва вирізняється імпровізаційним началом художньої системи, оригінальною ритмічною організацією музичного матеріалу, специфічністю мелодики, гармонії та форми, характерними виконавськими прийомами. Визначено, що джаз – це відкрита динамічна художня система, яка характеризується широким діапазоном стилів і жанрів, оригінальним комплексом виражальних засобів, імпровізаційною природою та активною взаємодією із різноманітними музичними пластами.

З’ясовано, що джазова імпровізація є базисним елементом джазової музики. Виражальні засоби імпровізаційної техніки у джазі надзвичайно різноманітні, це зумовлено особливостями різних джазових стилів, індивідуальною виконавською манерою музикантів, специфікою характерних для цього виду мистецтва музичних форм і жанрів. Виявлено, що спонтанність, як головна якість імпровізації, зовсім не передбачає невпорядкованого набору звуків. Джазовий імпровізаційний процес має свою логіку і послідовність будови. Будь-який тип імпровізації передбачає застосування підготовлених музичних фраз, цитат, цифрових чи буквених позначень тощо. Джазові музиканти, створюючи свої композиції, певною мірою планують майбутню імпровізацію, хоча результат завжди непередбачуваний.

Аналіз і узагальнення  науково-методичних джерел  (Б. Брилін, Є. Барбан, О. Баташов,  О. Жаркова, Ю. Козирев, Ю. Кінус, О. Курильченко, Д. Лівшиць, Н. Попович, Н. Сродних) дало можливість визначити джазову імпровізацію як вид художньо-креативної діяльності, під час якої творчий продукт створюється оригінальними музично-виражальними засобами художньої системи джазового мистецтва.

З’ясовано, що систематичне навчання джазу є одним із важливих аспектів функціонування цього виду мистецтва і реалізується в системі мистецьких навчальних закладів. Висвітлено етапи становлення вітчизняної джазової освіти.

У розділі наголошено, що імпровізаційні вміння є важливою складовою загальномузичних вмінь. Встановлено, що вміння джазової імпровізації є складовою творчих умінь. З’ясовано, що вміння джазової імпровізації формуються у процесі активної художньо-творчої діяльності та цілеспрямованого педагогічно керованого впливу.

На основі опрацьованої науково-педагогічної літератури (Є. Мілерян, Н. Кузьміна, Н. Георгян, В. Крицький, Л. Макрідіна, М. Єсіна) та теоретичного осмислення проблеми дослідження дало змогу визначити поняття «вміння джазової імпровізації» як здатність майбутнього вчителя музики до джазового музикування на основі  засвоєних спеціальних знань і навичок, творчо-пошукових, аналітико-прогностичних, перетворювальних дій у виконавській діяльності, внаслідок якої створюється творчий продукт.

Розроблено структуру вмінь джазової імпровізації майбутнього вчителя музики, яка охоплює такі взаємопов’язані компоненти: мотиваційно-емоційний, когнітивно-пізнавальний, аналітико-прогностичний, творчо-діяльнісний.

Мотиваційно-емоційний компонент характеризується мотиваційною спрямованістю до активного творчого музикування, спонуканням до музично-творчої діяльності, емоційно-вольовою готовністю до створення продуктів творчості під час джазового музикування, мобілізації вольових зусиль, емоційним захопленням творчістю, емоційним переживанням внаслідок втілення власного творчого задуму у процесі створення джазової імпровізації.

Когнітивно-пізнавальний компонент зорієнтований на розширення мистецького тезаурусу, набуття знань в галузі джазового мистецтва та імпровізації в джазі, усвідомлення специфіки створення джазової імпровізації. Ці знання у подальшому становитимуть теоретичну основу формування вмінь джазової імпровізації майбутнього вчителя музики.

Аналітико-прогностичний компонент характеризується здатністю здійснювати аналіз джазового музичного матеріалу (слуховий, музично-теоретичний), естетично оцінювати джазові твори, здібністю планувати імпровізацію та коригувати її перебіг під час творчого музикування, рефлексивно аналізувати творчі дії.

Творчо-діяльнісний компонент характеризується здатністю до музичної продуктивно-творчої виконавської діяльності, розкриття творчих можливостей, якостей особистості у процесі активного джазового музикування, творчого застосування теоретичних знань, творчого спілкування, встановлення міжособистісних контактів під час створення джазового імпровізаційного продукту.

У другому розділі – «Методичні засади формування вмінь джазової імпровізації майбутнього вчителя музики у процесі інструментально-виконавської підготовки» – розкрито зміст інструментально-виконавської підготовки; висвітлено сучасний стан навчання джазової імпровізації майбутнього вчителя музики; теоретично обґрунтовано методику формування вмінь джазової імпровізації майбутнього вчителя музики у процесі інструментально-виконавської підготовки.

У розділі розкрито основні завдання інструментально-виконавської підготовки, висвітлено види діяльності, що використовуються у циклі інструментальних дисциплін.

На основі наукових досліджень (Л. Арчажникова, О. Бурська, Р. Верхолаз, Н. Гуральник, П. Косенко, Н. Корихалова, В. Крицький, Є. Куришев, С. Ліпська, В. Муцмахер, М. Назаренко, О. Олексюк, Г. Падалка, Н. Плєшкова, Г. Ципін, О. Щербініна, О. Щолокова) інструментально-виконавську підготовку визначено як цілеспрямований процес засвоєння художньо-естетичних цінностей, системи мистецьких знань, формування спеціальних виконавських вмінь і навичок, художньо-виконавського досвіду, інструментально-виконавської компетентності, який зорієнтовано на практичну реалізацію особистісних фахово-творчих можливостей майбутнього вчителя музики.

Аналіз змісту навчальних програм з дисциплін інструментального циклу дав змогу з’ясувати,  що навчанню джазової імпровізації  у процесі інструментально-виконавської підготовки, як важливому елементу музично-творчого розвитку майбутнього вчителя музики, його професійного становлення та готовності до реалізації власних творчих можливостей у музично-педагогічній діяльності, не надається особливого значення.    

Розроблено методику формування вмінь джазової імпровізації майбутнього вчителя музики, у якій розкрито послідовність здійснення навчального процесу, його зміст, форми і методи. Визначено її мету і завдання, конкретизовано зміст її етапів (репродуктивний, продуктивний, креативний).

Перший етап (репродуктивний) спрямований на забезпечення майбутніх вчителів музики комплексом знань з історії становлення та розвитку джазової імпровізації, основних теоретичних аспектів джазової імпровізації, особливостей музикування у джазі, позитивного ставлення до творчого музикування.

Другий етап (продуктивний) передбачає поглиблення знань про прийоми та способи створення джазової імпровізації, планування джазового соло, акомпанементу, практичне застосування творчих ідей під час джазового музикування, збагачення слухового та виконавського  досвіду за допомогою прослуховування та виконання відомих джазових соло.

Третій етап (креативний) передбачає реалізацію набутих знань про джазове мистецтво та імпровізацію, вмінь джазової імпровізації у формах педагогічної практики (розповідь, бесіда, лекції-концерти, концерти тощо), творче самовираження під час виконання джазових творів.

Реалізації методики формування вмінь джазової імпровізації  майбутнього вчителя музики у процесі інструментально-виконавської підготовки запропоновано за допомогою таких методів: словесних; наочних; пошукових; проблемних; джазового мелодико-фігураційного, ритмічного, мотивного, гармонічного варіювання; створення джазового акомпанементу; аналізу джазових імпровізацій; планування джазової імпровізації; групового джазового музикування; творчих завдань; практичних джазових вправ; художньо-психологічної підтримки.

У розділі наголошується, що застосування методу джазового мелодико-фігураційного варіювання під час навчання джазової імпровізації майбутнього вчителя музики сприятиме опануванню прийомами видозміни музичного матеріалу до створення джазової імпровізаційної мелодичної лінії. Метод джазового ритмічного варіювання сприятиме опануванню основними прийомами джазової ритміки, характерними ритмічними моделями та вмінням оперувати ними в процесі створення імпровізаційної горизонталі та вертикалі. Застосування методу джазового варіювання мотивів сприятиме опануванню різноманітними прийомами розвитку мотиву. Метод створення джазового акомпанементу дозволить майбутньому вчителю музики оволодіти прийомами створення супроводу на основі найбільш уживаних моделей у джазі. Метод планування джазової імпровізації сприятиме формуванню у студентів вмінь попередньо готуватися до створення імпровізаційного продукту. Застосування методу групового джазового музикування спрямоване на формування у майбутнього вчителя музики вмінь імпровізувати в різних за складом естрадно-джазових ансамблях, типових формах джазу (блюз, АА та ААВА) на основі популярних джазових стандартів, використовуючи прийоми мелодико-фігураційного, ритмічного, мотивного, гармонічного варіювання. 

Для ефективного впровадження розробленої експериментальної методики визначено та обґрунтовано педагогічні умови формування означеного феномена у студентів мистецьких факультетів, а саме:  забезпечення позитивної мотивації до застосування джазової імпровізації в інструментально-виконавській підготовці; діалогова співтворчість викладача і студента в процесі навчальної діяльності, урахування індивідуальних можливостей майбутнього вчителя музики під час навчання джазової імпровізації.

Забезпечення позитивної мотивації до застосування джазової імпровізації в інструментально-виконавській підготовці, як перша педагогічна умова формування вмінь джазової імпровізації майбутнього вчителя музики у процесі інструментально-виконавської підготовки, сприяє адекватному відношенню до джазового імпровізаційного мистецтва, стійкому інтересу до формування вмінь джазової імпровізації, готовності до успішної практичної діяльності.

Діалогова співтворчість викладача й студента в процесі навчальної діяльності, як друга педагогічна умова формування вмінь джазової імпровізації майбутнього вчителя музики у процесі інструментально-виконавської підготовки, сприяє партнерству, міжсуб’єктній взаємодії між учасниками педагогічного процесу під час творчого пошуку.

Урахування індивідуальних можливостей майбутнього вчителя музики під час навчання джазової імпровізації, як третя педагогічна умова, сприяє виявленню у студента рівня загального художнього розвитку, сформованості художньо-образного мислення, музичних здібностей, виконавських можливостей, що дозволить викладачу обирати необхідний рівень складності завдань, доцільні методи та прийоми для розвитку його художньо-творчих потенцій.

Освітнім результатом втілення методики стане сформованість джазово-імпровізаційної компетенції майбутнього вчителя музики у процесі інструментально-виконавської підготовки.

У третьому розділі – «Експериментальне дослідження формування вмінь джазової імпровізації майбутнього вчителя музики у процесі інструментально-виконавської підготовки» – визначено критерії та показники рівнів сформованості вмінь джазової імпровізації; проаналізовано організацію та хід дослідно-експериментальної роботи з формування вмінь джазової імпровізації, висвітлено хід і результати констатувального та формувального експериментів.

Дослідно-експериментальна робота тривала впродовж 2008-2011 рр. Педагогічний експеримент було здійснено на базі Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, Київського університету Бориса Грінченка, Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського, Рівненського державного гуманітарного університету. У дослідженні взяли учать 235 студентів IV–V курсів мистецьких факультетів  вищих закладів педагогічної освіти та 27 викладачів з дисциплін інструментально-виконавської підготовки.

Визначено критерії та їх показники, які дозволяють з'ясувати рівень сформованості вмінь джазової імпровізації майбутнього вчителя музики: мотиваційно-емоційний, когнітивно-пізнавальний, аналітико-прогностичний, творчо-діяльнісний.

Мотиваційно-емоційний критерій характеризує рівень сформованості мотивації до музично-творчої діяльності, емоційно-вольової установки до творчості, сприяє усвідомленню майбутнім вчителем музики значення джазової імпровізації для подальшої професійної діяльності. Показники цього критерію такі: готовність до творчого музикування, установка до навчання джазової імпровізації, потреба у самовдосконаленні за допомогою джазового мистецтва.

 Когнітивно-пізнавальний критерій спрямований на з'ясування рівня музично-мистецької ерудиції, обсягу знань з джазового мистецтва та імпровізації в джазі. Показниками критерію визначено: знання історичних аспектів становлення та розвитку джазової імпровізації; знання типології джазової імпровізації; поінформованість про категорії та структуру джазової імпровізації; знання з мелодичного, гармонічного, ритмічного джазового варіювання, типової акордики.

Аналітико-прогностичний критерій відображає здатність здійснювати аналітичні дії, передбачати наслідки творчої діяльності. Показники цього критерію такі: вміння визначати на слух джазову гармонічну послідовність, мелодичну лінію, ритмічний рисунок та здатність відтворювати почуте на музичному інструменті з мінімальною витратою часу; здатність транспонувати запропонований матеріал; здатність планувати імпровізацію; вміння оперувати музично-слуховими, слухо-руховими, зоро-слуховими уявленнями; сформованість слухо-зоро-рухового взаємозв’язку; розвиненість творчої уяви, фантазії та музичного мислення.

Творчо-діяльнісний критерій виявляє здатність створювати джазову імпровізацію в процесі творчого музикування. Показниками критерію визначено: вміння  видозмінювати тему джазового стандарту і створювати імпровізаційну джазову мелодичну лінію; здатність оперувати ритмічним варіюванням; вміння збагачувати та видозмінювати гармонічну сітку джазового стандарту; здатність оперувати різним за типом джазовим акомпанементом; вміння імпровізувати у формі блюзу; вміння імпровізувати у типових джазових формах (простій двочастинній та тричастинній формах); здатність яскраво, емоційно передавати художній образ у процесі джазового музикування.

Розроблені критерії дали можливість діагностувати рівні сформованості вмінь джазової імпровізації майбутнього вчителя музики: високий, середній, низький.

Високий рівень сформованості вмінь джазової імпровізації визначається ґрунтовною теоретичною підготовленістю студентів та вміннями оперувати мистецькими знаннями.  Студенти виявляють високий інтерес до музично-творчої діяльності, усвідомлюють значення набуття вмінь джазової імпровізації для самореалізації у майбутній професійній діяльності; ґрунтовно володіють прийомами видозмінювання музичного матеріалу, можливістю продукувати музичні  ідеї; у них добре розвинена творча уява, фантазія та музичне мислення, вони здатні створювати джазову імпровізацію під час музикування.

Середній рівень сформованості вмінь джазової імпровізації притаманний студентам, які виявляють певний інтерес до вивчення основ джазової імпровізації, недостатньо розуміють важливість знань з джазової імпровізації для особистісного творчого розвитку. У створенні імпровізації користуються загальними положеннями чи вказівками викладача, вибірковими прийомами у створенні імпровізаційної лінії,  мало виражають своє особистісне ставлення до творчого процесу.

Низький рівень сформованості вмінь джазової імпровізації характеризується слабкою зацікавленістю студентів вивченням сутності джазового музикування, мало виявляють інтерес і до музично-творчої діяльності. Набуті знання з джазового мистецтва та імпровізації обмежені; під час створення джазової імпровізації вони постійно потребують спрямування та допомоги викладача; процес вивчення прийомів імпровізації має затяжний характер; нерозвинені творча фантазія, уява та музичне мислення.

Для виявлення рівнів сформованості вмінь джазової імпровізації майбутнього вчителя музики було проведено констатувальний експеримент. Мета констатувального експерименту – діагностувати стан сформованості вмінь джазової імпровізації майбутнього вчителя музики. Він передбачав такі завдання: з’ясувати інтерес до навчання джазової імпровізації; виявити стан сформованості вмінь джазової імпровізації майбутнього вчителя музики; ставлення викладачів до навчання мистецтву джазової імпровізації. Валідність результатів констатувального експерименту забезпечено адекватною меті методикою педагогічного діагностування, яка включала: педагогічне спостереження, бесіду, анкетування, тестування, творчі завдання.

Аналіз результатів констатувального дослідження виявив переважно низький (55,2% респондентів) та середній (37,4% респондентів) рівні сформованості вмінь джазової імпровізації майбутнього вчителя музики. Лише 7,4% досліджуваних продемонстрували високий рівень сформованості вмінь джазової імпровізації.

Вирішенню цієї проблеми сприяло практичне впровадження методики формування вмінь джазової імпровізації майбутнього вчителя музики у процесі інструментально-виконавської підготовки.

У формувальному експерименті взяли участь 64 студенти, розподілені на дві рівноцінні групи – експериментальну і контрольну (по 32 особи в кожній). Студенти експериментальної групи навчалися відповідно до методики, обґрунтованої у дослідженні. Студенти контрольної групи – згідно з навчальним планом.

На першому (репродуктивному) етапі формувального експерименту здійснювалося формування у майбутніх учителів музики теоретико-методичних основ мистецтва імпровізації в джазі. Для досягнення цієї мети було розроблено та впроваджено авторський спецкурс «Основи джазової імпровізації» за кредитно-модульною системою. Мета та завдання спецкурсу – розкрити історію розвитку імпровізації в джазовому мистецтві, її стильову своєрідність на кожному з історичних етапів, забезпечення студентів теоретичними знаннями з основ створення джазової імпровізації та формуванням вмінь джазової імпровізації.

На цьому етапі переважали такі методи: словесні (бесіда, лекція, семінарське заняття, розповідь, пояснення), наочні, проблемні завдання, аналіз джазових імпровізацій. Застосування зазначених методів сприяло позитивному ставленню та стійкому інтересу до навчання мистецтва джазової імпровізації, мотивації студентів до опрацювання науково-методичних джерел з метою збагачення мистецького тезаурусу, здатності розуміти знакову природу джазового мистецтва.

На другому етапі (продуктивному) формувального експерименту здійснювалося розширення та поглиблення знань про різноманітні способи творення джазової імпровізації, формування здатності виявляти ціннісне відношення до джазових творів, аналізувати продукти власної творчої діяльності, під час проведення індивідуальних та індивідуально-групових форм роботи. Основними методами розвитку вмінь джазової імпровізації на  другому етапі визначено: аналіз, джазове мелодико-фігураційне, ритмічне, мотивне, гармонічне варіювання; створення джазового акомпанементу; планування джазової імпровізації; практичні джазові вправи, творчі завдання, художньо-психологічна підтримка.

На третьому етапі (креативному) студенти експериментальної групи реалізовували набуті знання, вміння та навички під час педагогічної практики. Майбутні фахівці набували практичного педагогічного досвіду здійснювати музичне виховання шкільної молоді засобами джазового мистецтва. Під час педагогічної практики студенти експериментальної групи мали змогу у реальному педагогічному процесі практично перевірити здобуті знання з мистецтва джазу, вміння джазової імпровізації, усвідомити недоліки, розкрити творчий потенціал. Це сприяло формуванню джазово-імпровізаційної компетенції майбутнього вчителя музики. На цьому етапі застосовувалися такі методи: педагогічна бесіда, практичний показ, творчі завдання, групове джазове музикування, оцінювання, самоаналіз творчої діяльності.