ФОРМУВAННЯ ДОCВІДУ МУЗИЧНО-ПРОCВІТНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОCТІ МAЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ В ПРОЦЕCІ ФОРТЕПІAННОЇ ПІДГОТОВКИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, представлено дані щодо апробації результатів дослідження, наведено відомості про публікації та загальну структуру дисертації.

У першому розділі “Досвід музично-просвітницької діяльності майбутнього вчителя музики як психолого-педагогічна проблема” різнобічно охарактеризовано феномен просвітництва, визначено його призначення і роль у становленні й розвитку педагогічної думки, простежено історичну ретроспективу музичного просвітництва та розкрито специфіку здійснення музично-просвітницької роботи в загальноосвітній школі.

Конкретизація основних понять дослідження дала змогу автору розглядати означений феномен як унікальне явище, очевидну даність і закономірність педагогічної діяльності, що проявляється в її типових ознаках, меті, головних функціях та позитивним чином впливає на освітній і загальнокультурний рівень розвитку окремої особистості та суспільства в цілому.

За результатами проведеної аналітичної роботи з теоретичних основ дослідження з’ясовано, що просвітницька діяльність є важливим функціональним елементом педагогічної роботи, яка набуває принципових особливостей у професії вчителя музики. Вони полягають: у синкретичному характері діяльності, у використанні притаманних винятково музичному мистецтву засобів впливу, специфічних умовах її проведення (публічність, сценічність), часі проведення (поза межами уроку), своєрідності її форм і методів.

На основі розроблених функцій мистецтва (Ю. Борєв), мистецької освіти (Г. Падалка) та музично-просвітницької діяльності (Л. Кожевнікова) подальшого розвитку в дисертації дістали наступні функції означеного напрямку діяльності : евристично-пізнавальна (як пошук і винайдення відповідей на актуальні життєві питання шляхом осмислення музичного мистецтва); гедоністична (як наслідок взаємодії з прекрасним і отримання від нього естетичної насолоди); ціннісно-орієнтаційна (як результат надбання, закріплення й оновлення слухацьких уявлень, поглядів, тверджень, переконань та оцінок відповідно до загальнолюдських цінностей, стверджених у мистецтві); перетворююча (як трансформування образу мислення, поведінки, вчинків слухачів у результаті змін на ціннісно-орієнтаційному рівні).

Саме просвітництво в музичній сфері найбільш повноцінно реалізує сутнісне наповнення терміну “просвітити” – дарувати світло інтелектуальне, наукове і моральне, навчати істинам і добру, вчити розум і серце (В. Даль), оскільки результатом спілкування з мистецтвом є не лише розвиток інтелекту, а, передусім, збагачення духовної складової кожної особистості.

У другому розділі “Понятійне та структурне визначення досвіду музично-просвітницької діяльності майбутнього вчителя музики” дано визначення досвіду музично-просвітницької діяльності майбутнього вчителя музики, розкрито його сутність, зміст, розроблено компонентну структуру цього явища, критерії оцінювання, показники й рівні його сформованості та теоретично обґрунтовано організаційно-методичну модель його формування.

На основі здійсненого аналізу філософських, соціологічних, психологічних та педагогічних підходів досвід музично-просвітницької діяльності інтерпретується як складне інтегративне особистісне утворення, що відображає певний художньо-естетичний рівень розвитку особистості і виступає процесом та результатом її свідомої, цілеспрямованої взаємодії з учнівською молоддю з метою розповсюдження музично-естетичних знань, популяризації високохудожніх зразків світової музичної культури, активізації учнівського духовного потенціалу.

Спираючись на культурологічну концепцію освіти (В. Краєвський, М. Скаткін, І. Лернер) була розроблена структура досліджуваного досвіду, серед компонентів якої виділено: когнітивно-орієнтаційний, діяльнісно-емпіричний, креативно-праксеологічний, рефлексійно-асксіологічний. Кожний попередній компонент такого досвіду виступає умовою для існування і функціонування наступного.

Когнітивно-орієнтаційний компонент надає уявлення про музичне просвітництво, просвітницьку діяльність учителя музики і сприяє розумінню щодо її здійснення. Він складається із знань з історії музичного просвітництва та особливостей музично-просвітницької діяльності вчителя музики; знань, пов’язаних із розробкою сценаріїв музично-просвітницьких заходів, їх організацією. До діяльнісно-емпіричного компонента, спрямованого на практичну реалізацію означеної діяльності, входять навички й уміння: оперування знаннями з історії музичного просвітництва та специфіки музично-просвітницької діяльності вчителя; розробки і змістового наповнення сценарію музично-просвітницького заходу (формоутворення, оперування та адаптування інформації, аналітичні); реалізації музично-просвітницького заходу (музично-виконавські, лекторсько-виконавські, комунікативні, саморегулятивні). Креативно-праксеологічний компонент забезпечує виконання вищеозначеної діяльності на новому творчому рівні та містить: творче ставлення до історичної практики, методів і принципів музично-просвітницької роботи попередніх поколінь музикантів, можливість їх творчого осмислення й модернізації; творче вирішення завдань розробки та змістового наповнення сценарію музично-просвітницького заходу; імпровізаційність та артистичність у реалізації музично-просвітницького заходу. Рефлексійно-аксіологічний компонент зумовлює формування ставлення до музично-просвітницької діяльності, а саме до: музичного просвітництва як засобу зростання духовності суспільства; музично-просвітницької складової професії вчителя музики та її ролі в музично-естетичному вихованні підростаючого покоління; подій, фактів дійсності та характеру їх відображення у змісті сценарію музично-просвітницького заходу; себе як майбутнього музичного просвітника.