У Вступі розкрито актуальність теми дисертації, визначено сутність, ступінь розробки та значущість наукової проблематики, обґрунтовано необхідність проведення дослідження; показано зв'язок роботи з науковими програмами та темами; сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження; охарактеризовано методологічну базу; висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних автором результатів дослідження; продемонстровано апробацію і можливості використання результатів дисертації, представлено інформацію щодо публікацій автора, обсягу та структури дисертації.
У першому розділі “Теоретичні основи оподаткування майна в контексті міжнародної економічної нестабільності” визначено сутність поняття “майнові податки”, його роль у структурі національних податкових систем країн Європейського Союзу в контексті інтеграційних процесів та нестабільності світової економіки; розроблено класифікацію видів майнових податків у національних податкових системах держав ЄС в процесі їх трансформації залежно від економічної сутності оподатковуваного майна та розглянуто місце майнових податків у загальній класифікації видів податків; досліджено на основі комплексу альтернативних оцінок переваги та недоліки майнових податків у національних податкових системах в умовах нестабільності світової економіки.
Вивчення науково-практичної літератури та документації міжнародних організацій дає змогу розглядати майнові податки як невід’ємну складову національних систем оподаткування.
Встановлено, що в широкому економіко-правовому сенсі майнові податки представляють собою податки на майно, майнові права або зміну майнового стану, які стягуються на періодичній основі з вартості або розмірів відповідного майна, що перебуває у власності або користуванні платника податку, причому доведено доцільність їх дослідження у функціонально-елементній структурі податку в складі суб’єкта оподаткування, об’єкта оподаткування, податкової бази, ставок податку та податкових пільг. Показано, що роль майнових податків зростає у зв’язку з необхідністю вирішення посткризових фіскальних проблем національних бюджетів європейських країн (внаслідок трансформаційного впливу глобальної економічної нестабільності), пошуку нетрадиційних інструментів фіскальної політики (з огляду на процеси європейської податкової гармонізації в частині класичних податкових інструментів) та визначення альтернативних джерел податкових надходжень (внаслідок зростання міжнародної податкової конкуренції).
Класифікація майнових податків у національних податкових системах базується на характеристиках економічної сутності оподатковуваного майна і виділяє у структурі поняття “майнові податки”, яке є найбільш широким і відображає загальний (родовий) об’єкт оподаткування, податки на майно та податки на зміну майнового стану, які за своєю суттю є видовими, представляючи собою окремі класифікаційні групи майнових податків. У свою чергу податки на майно включають податки на нерухоме майно, податки на рухоме майно і податки на багатство, тоді як податки на зміну майнового стану охоплюють податки на угоди купівлі-продажу майна, податки на спадщину та подарунки та податки на приріст капітальної вартості. Визначено місце майнових податків у загальній системі класифікації податкових інструментів, зокрема за критеріями економічної функції (податки на споживання та податки на капітал), рівня стягнення (місцеві податки) та механізму стягнення і розподілу податкового навантаження (окладні податки).
Міжнародна економічна нестабільність значною мірою впливає на переосмислення комплексу альтернативних оцінок майнових податків у національних податкових системах та підвищує значення майнових податків у сприянні рівності в економіці та загальній демократизації суспільства. Зростає також актуальність оподаткування майна як джерела збільшення надходжень до бюджетів, особливо місцевих рівнів, та додаткового фінансування сфери суспільних послуг. Майнові податки дозволяють забезпечити підвищення ефективності використання об’єктів оподаткування та зменшення їх вартості.
При цьому одночасно відбувається посилення негативних ефектів від використання державою цього фіскального інструменту. Конфіскаційний характер майнових податків сприяє відтоку капіталу з національних економік,тим часом відносна складність оцінки реальної платоспроможності платників податків лише посилює дисбаланс між великими організаційно-адміністративними затратами на стягнення та фактичними податковими надходженнями.
У другому розділі “Майнові податки у національних податкових системах країн Європейського Союзу в умовах нестабільності світової економіки” проведено аналіз основних сучасних тенденцій та особливостей застосування майнових податків у національних податкових системах країн Європейського Союзу під впливом міжнародної економічної нестабільності; досліджено динаміку трансформаційних процесів майнового оподаткування в умовах розбалансованої європейської економіки та загострення регіональної податкової конкуренції; здійснено компаративний аналіз систем оподаткування майна на теренах ЄС із урахуванням факторів міжнародної економічної нестабільності.
Практика стягнення майнових податків у національних податкових системах країн Європейського Союзу свідчить про існування низки тенденцій та особливостей застосування даних податкових інструментів у контексті міжнародної економічної нестабільності. Два основних напрями розвитку майнового оподаткування у структурі національних податкових систем держав ЄС знаходять прояв у загальносистемних тенденціях, які відображають трансформаційні закономірності у сфері оподаткування майна, характерні для всіх держав об’єднаної Європи, та функціонально-елементних тенденціях, що стосуютьсязмін у структурно-елементних характеристиках та функціонально-сутнісних особливостях майнових податків.
Під впливом міжнародної податкової конкуренції та економічної нестабільності спостерігається зростання ролі майнових податків у державах Європейського Союзу. Неоднорідний розвиток кількісної та якісної структури майнового оподаткування у країнах об’єднаної Європи обумовлений відсутністю гармонізаційних зусиль у цьому сегменті європейського податкового простору. Вагоме значення також має ступінь розвиненості економічної системи в цілому. Держави Західної Європи використовують більш широке коло майнових податків (загальна кількість майнових податків у Німеччині та Фінляндії – 5, у Австрії та Нідерландах – 4), натомість країни центрально- та східноєвропейського регіонів мають відносно менший перелік інструментів майнового оподаткування (Словаччина, Угорщина – 3; Болгарія, Литва, Польща – 2).
Тим часом, застосування деяких податкових інструментів характеризується спільними підходами. Зокрема, переважна більшість держав об’єднаної Європи практикує включення податку на землю до складу податку на нерухоме майно та застосовує податок на приріст капітальної вартості в якості цілком самостійного фіскального інструменту. Сучасний стан нестабільності, характерний як для світової, так і для європейської економік, який виступає чинником фіскально-бюджетного дисбалансу, створив передумови для відновлення ролі податку на багатство в країнах Європи (про це зокрема свідчить введення даного фіскального інструменту в Греції у 2010 році).
З метою дотримання принципу справедливості оподаткування європейські країни практикують розширення переліку суб’єктів майнового оподаткування. Різні за своєю суттю та специфікою застосування майнові податки вимагають збільшення об’єктного складу майнових податків у всіх державах Євросоюзу.
Розшарування держав ЄС за рівнем економічного розвитку викликало використання принципово різних баз оподаткування майнових податків. Наприклад, Велика Британія, Люксембург, Німеччина та Франція в якості бази податку на нерухоме майно застосовують вартість об’єкта нерухомості, тоді як Болгарія, Мальта, Польща, Румунія – його площу. Розбіжності кількості та рівнів ставок майнових податків на теренах ЄС також зумовлені ступенем розвитку національних податкових систем: країни-засновники ЄС застосовують вищі податкові ставки, а нові держави-учасниці віддають перевагу більшій диференціації ставок оподаткування. Національні механізми визначення ставок майнових податків у різних європейських країнах сформувались під впливом індивідуально-історичних особливостей розвитку.
На основі статистичних даних досліджено динаміку трансформаційних процесів майнового оподаткування в умовах нестабільної європейської економіки та загострення регіональної податкової конкуренції, яка відображає стабільне зростання надходжень від майнових податків у країнах Європейського Союзу поряд із незбалансованим розвитком майнового оподаткування в розрізі як груп країн, так і окремих видів майнових податків. Аналіз кількісних показників розвитку європейських систем оподаткування майна виявив ряд динамічних закономірностей.
По-перше, спостерігається зростання загального рівня податкового навантаження на майно та майновий стан у країнах об’єднаної Європи (на 1,16% від загальних податкових надходжень за період 2002-2009 р.). По-друге, відмічаються суттєві розбіжності в рівні податкового навантаження на майно та майновий стан у регіоні, що проявляється у різних за вагою показниках надходжень від різних груп майнових податків у загальному обсязі податкового навантаження на майно (найбільшим податковим тягарем вирізняються податки на нерухоме майно (35,94%), податки на угоди купівлі-продажу майна (30,63%) та податки на приріст капітальної вартості (26%), у порівнянні з якими досить незначними є показники оподаткування спадщини та подарунків, а також багатства (6,72% і 2,70% відповідно).
По-третє, приріст податкових надходжень від різних груп майнових податків у країнах ЄС відбувається нерівномірними темпами (так, з-поміж усіх інструментів оподаткування майна найбільш висхідна динаміка спостерігається в частині податку на нерухомість – 0,41% приросту за період 2002-2009 р.). По-четверте,існують значні розбіжності в рівні та структурі податкового навантаження в країнах-засновниках (ЄС-15) та нових країнах-членах спільноти (ЄС-12) (у середньому співвідношення податкових надходжень від майнових податків до ВВП у ЄС-15 перевищує аналогічний показник у групі ЄС-12 на 1,5%)
