ФОРМИ НАГРОМАДЖЕННЯ КАПІТАЛУ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ В ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету, об’єкт та предмет дослідження, викладено основний зміст наукових положень, що виносяться на захист, та їх практичне значення.

У першому розділі «Економічна природа нагромадження капіталу» проведено систематизацію поглядів та аналіз існуючих в економічній науці теоретичних положень вітчизняних та зарубіжних учених-економістів щодо нагромадження капіталу як багатогранного процесу, який являє собою взаємообумовлену та взаємодіючу структурно-функціональну єдність елементів, що проявляються в єдності натурально-речового змісту і певних соціально-економічних форм.

Автор визначає, що наразі в економічній теорії ще не склалося цілісне уявлення про нагромадження, яке б зв'язувало воєдино сутність, її форму, перетворену форму та ірраціональну форму. Проте розробка саме такого ланцюжка взаємопов’язаних категорій дозволяє сформувати цілісне, логічно несуперечливе, теоретично струнке уявлення про нагромадження. Нагромадження як явище економічного життя суспільства має досліджуватися комплексно: від глибинних, сутнісних визначень до поверхневих форм. Поза розумінням сутності процесу нагромадження капіталу неможливо сформувати ефективну конкурентну політику ні виробникові, ні державі. Нагромадження капіталу в процесі розширеного відтворення має прямий зв'язок з розвитком виробництва взагалі і являє собою соціально-економічну форму, у якій воно здійснюється. Як суб'єктивний процес нагромадження капіталу викликано конкуренцією, саме вона змушує спрямовувати додаткову вартість не на особисте споживання, а на розширення виробництва. Конкуренція примушує розширювати й удосконалювати виробництво під страхом розорення і втрати капіталу. Як об'єктивний процес нагромадження капіталу веде до зростання ефективності виробництва. Це чітко проявляється при ретроспективному аналізі еволюції економічної думки щодо нагромадження капіталу. Ця еволюція відбила ускладнення процесу нагромадження капіталу, збагачення його змісту, збільшення кількості його форм у результаті змін у процесі розширеного відтворення, обумовлених розвитком науково-технічного прогресу, вдосконаленням виробництва, особливостями економічного циклу і т.д. Аналізуючи нагромадження капіталу, дослідники виділяють різні джерела його здійснення. У марксистській теорії – це додаткова вартість, а в  маржиналістській – грошові заощадження громадян.

Автор виходить з того, що процес нагромадження капіталу є об'єктивним. Необхідність систематичного нагромадження є закономірністю індустріального етапу в розвитку суспільного виробництва. Об'єктивні розміри нагромадження визначаються закономірностями великого машинного виробництва.

Істотне значення при дослідженні нагромадження капіталу має виділення різних рівнів абстрагування: рівень індивідуального промислового капіталу; галузевий рівень і, у зв'язку з цим, горизонтальна концентрація; міжгалузевий рівень і, у зв'язку з цим, вертикальна інтеграція; транснаціональний рівень та міжнародна конкуренція і далі рівень фіктивного капіталу та капіталізації ринку.

Використання генетичного методу дослідження дає можливість визначити і структурувати систему економічних категорій, у яких об’єктивно існує процес нагромадження. Логічний рух від дослідження окремих найбільш абстрактних понять сходами генетичного ряду до конкретних форм прояву сутнісних відносин дозволяє відобразити об’єктивний зміст категорії нагромадження капіталу, сформувати та розкрити змістовну, перетворені та ірраціональну форму, які у єдності надають цілісну характеристику процесу нагромадження капіталу