ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНОЇ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ЕКОНОМІСТА В ПРОЦЕСІ ГУМАНІТАРНОЇ ПІДГОТОВКИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито ступінь її розробленості, визначено мету й завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу, викладено його методологічні та теоретичні засади, визначено методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, висвітлено дані щодо впровадження результатів дослідження, подано структуру дисертаційної роботи.

У першому розділі «Теоретичні основи формування креативної особистості майбутнього економіста в навчальному процесі» на основі аналізу досягнень вітчизняної та зарубіжної педагогічної науки виявлено сутність понять «креативна особистість», «креативний підхід до гуманітарної підготовки», «креативне навчання»; теоретично обґрунтовано « модель креативної особистості» і «модель дидактичних умов формування креативної особистості в навчальному процесі»; конкретизовано структурні компоненти, їх зміст і розкриті можливості креативного підходу при вивченні гуманітарних дисциплін; подано теоретичне обґрунтування дидактичних технологій, основаних на моделюванні проблемно-ситуаційних та імітаційних технологій у процесі гуманітарної підготовки майбутніх економістів.

Вивчення й аналіз наукової літератури дозволяє говорити про різні трактовки визначення сутності креативності як показника професіоналізму особистості. Креативність розглядається як здібність людини відмовитися від стереотипного засобу мислення (Дж. Гілфорд), знайти нові засоби вирішення проблеми (К. Роджерс), сприйняття матеріалу з підсвідомого рівня й перехід у склад (К. Карлсон, А. Сміт), як вияв пошуково-перетворюючої активності (В. Козленко), інтелектуальної активності, яка стоїть над стимулом і відбувається за межами того, що передбачене задачею (Д. Богоявленська), творчі здібності (В. Дружинін).

У дослідженні за основу обрано положення про те, що креативність – це складне особистісне утворення, у якому професійно-особистісні особливості майбутнього фахівця особливим чином взаємодіють з пізнавальними потребами й когнітивною діяльністю.

Виявлено, що модель креативної особистості поєднує в собі такі компоненти: мотиваційно-потребнісний, змістовно-процесуальний, продуктивно-результативний і соціально-управлінський, які виступають основою готовності майбутнього фахівця до творчої діяльності. Реалізація цих компонентів структури креативної особистості закріплює досвід креативних дій, створює основу для участі студентів в обговоренні спірних питань, розвиває здатність долати нові складні навчальні проблеми, що вимагають оригінальних ідей, вільного вибору способів розв'язання навчальних завдань і вміння відповідати за їхні наслідки.

Реалізація моделі креативної особистості визначає особливу організацію особистісно розвиваючого навчання. На відміну від традиційного навчання, орієнтованого на засвоєння знань, воно забезпечує створення нових знань, набуття вмінь і навичок нестандартної діяльності, нагромадження досвіду креативних дій у сфері професійної діяльності. Процес навчання набуває нового сенсу й нового досвіду діяльності майбутніх економістів.

У процесі нашого дослідження встановлено, що креативний підхід до навчання – це пусковий механізм перетворення суб'єкта учбової діяльності в активного учасника й організатора пізнавального процесу, реалізуючого свої внутрішні спонукання суб'єкта, здібного в навчальних ситуаціях рефлексувати, оцінювати те, що відбувається на заняттях, проявляти нестандартність дій при вирішенні пізнавальних проблем.

За допомогою теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури, спостережень за діяльністю студентів визначено, що креативний підхід до навчання проявляється: у суб'єктному формулюванні навчальних цілей і задач освітнього процесу; у цілісно-змістовій інтерпретації навчальної інформації; у варіюванні змістових елементів навчального матеріалу; у використанні власного особистісного потенціалу для актуалізації мотиваційної та рефлексивної позицій у навчальній роботі, виведенні з власного досвіду того, що потрібно зробити; у самооцінці власної ефективності, формулюванні принципів, ідей, авторської системи.

У дисертації визначено, що проблемно-розвиваюче навчання передбачає структурування навчальної інформації на принципах проблемності та самореалізації креативності як природної основи творчого рішення навчальних задач; технології, побудованої на співпраці, співтворчості, співрозуміння, спів-оцінки; спів-осмислення; засвоєння майбутніми фахівцями досвіду, етики; уведення допоміжних освітніх програм, що визначають професійно-особистісне самовираження та самоствердження студентів і спрямоване на забезпечення якості освітнього процесу.