МЕТОДИКА СТВОРЕННЯ ШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИХ КОМПЛЕКТІВ З ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

         У вступі обґрунтовано вибір і актуальність обраної теми дослідження, розкрито сутність і загальний стан її наукової розробки, визначено об’єкт, предмет, завдання, методи, наукову новизну, практичне значення дослідження, особистий внесок здобувача, подано інформацію про апробацію та публікації результатів дослідження.

         У першому розділі «Навчально-методичний комплект як проблема методики навчання історії» визначено і проаналізовано понятійний апарат дослідження, вивчено стан наукової розробки проблеми створення навчально-методичних комплектів, сформульовано дефініцію поняття «навчально-методичний комплект», охарактеризовано роль та функції навчально-методичного комплекту у процесі навчання історії.                                                                                                             

Аналіз дидактичної та методичної літератури дозволив виявити одночасне існування в науці двох понять: «навчально-методичний комплекс» та «навчально-методичний комплект», які інколи використовуються як синоніми. Проте «навчально-методичний комплекс» та «навчально-методичний комплект» − поняття різні, причому перше є набагато ширшим. А некоректне використання та ототожнення даних термінів у літературі пояснюється відсутністю теоретичного обґрунтування останнього з них, незважаючи на його широке практичне використання.

Проведені дослідження свідчать, що більшість дослідників характеризують  навчально-методичний комплект як систему навчальних видань, сукупність компонентів якої  становить певну цілісність, єдність. Це дозволило запропонувати таку дефініцію поняття «навчально-методичний комплект»: навчально-методичний комплект (НМКт) – це створена одним авторським колективом закрита система друкованих навчальних видань для вчителя та учнів з конкретного предмету, об’єднаних концептуально, структурно та змістовно, використання якої забезпечує досягнення учнями освітніх результатів, передбачених Державним стандартом освіти та навчальною програмою, за умов оптимальної реалізації дидактичних можливостей кожного зі структурних компонентів комплекту.

Аналіз джерел з проблеми дослідження дозволив визначити, що навчально-методичний комплект розглядається більшістю дослідників як поліфункціональний засіб, який підтримує та постійно супроводжує процес навчання. Однією з важливих засад його розробки є чітке визначення функцій навчально-методичного комплекту з будь-якого навчального предмету, оскільки через дидактичні функції реалізується система вимог до навчально-методичного комплекту, яким мають відповідати всі його структурні компоненти. Крім того, навчально-методичний комплект з історії має виконувати і сукупність методичних функцій, до яких відносяться: інформаційна, трансформаційна, функція організації управління, функція систематизації, функції організації закріплення знань, контролю та самоконтролю, функція організації самоосвіти, інтегруюча, координуюча, інтерактивна, виховна. Всі вони взаємопов’язані та здійснюють взаємовплив, підсилюючи одна одну.

         Здійсненний у процесі дослідження історико-генетичний аналіз свідчить, що у процесі становлення шкільної  історичної освіти в Україні постійно відбувалася трансформація та вдосконалення навчальних видань. Окремі навчальні видання з історії стародавнього світу, середніх віків та нової історії, створені у період з середині ХVІІІ ст. до 80-х рр. ХХ століття, становлять науково-методичне підґрунтя для розробки наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття нового покоління навчальних посібників, зокрема, єдиних навчально-методичних комплектів з всесвітньої історії для основної школи.

         Процес становлення загальних засад викладання всесвітньої історії відбувався з середини ХVІІІ до початку ХХ ст., коли з’явились перші засоби навчання всесвітньої історії (підручники, збірки задач і вправ, робочі зошити, хрестоматії, книги для читання тощо). Спочатку перекладались зарубіжні видання, а пізніше з’явилися і праці вітчизняних авторів. На початку ХХ ст. процес розробки навчальної літератури з історії відбувався в умовах перегляду традиційної парадигми «школи навчання», поширення ідей «вільної школи» та «школи праці», відсутності регламентації у використанні навчальних видань у навчальних закладах. На цьому етапі було розпочато розробку основних дидактичних вимог до змісту та методичного апарату шкільних підручників з історії.

            Початок 20-х – середина 30-х рр. ХХ ст.  пов'язаний зі створенням навчальної літератури з всесвітньої історії в умовах реалізації педагогічної парадигми «школи праці», переходу до комплексних програм зі суспільствознавства, що зумовило тимчасову відмову від викладання окремих періодів всесвітньої історії, а також від  стабільних традиційних навчальних посібників з історії. Водночас було започатковано   нові типи навчальної літератури: робочі книги, книги для читання, крайові книги, підручники-газети, підручники-журнали тощо. Переважно створюються навчальні посібники для учнів, натомість для вчителів їх виходило значно менше,  що було пов’язано зі зміною ролі і функцій вчителя в начальному процесі.

         Із середини 30-х рр. ХХ ст. відновлюється систематичне вивчення основ історичної науки в школі, використання в навчальному процесі стабільних уніфікованих навчальних видань з історії, забороняються поширені раніше підручники-журнали, підручники-газети, підручники-картотеки, крайові підручники. На початку періоду було запроваджено нові підручники з історії стародавнього світу, середніх віків, нової історії, що відобразили формаційний та класово-пролетарський підходи до змісту історії. Відновлювались і такі навчальні видання як хрестоматії, альбоми, методики викладання, методичні посібники для вчителів та методичні розробки окремих тем і уроків з всесвітньої історії, частково відродилась практика створення робочих зошитів.

         У першій половині 50-х – першій половині 60-х рр. ХХ ст. шкільна історична освіта розвивається в умовах часткової десталінізації та демократизації суспільного устрою. Для цього періоду характерно запровадження нових перероблених і значно скорочених шкільних підручників з історії з удосконаленим методичним апаратом. Особливо відчутних змін зазнали підручники з історії стародавнього світу та середніх віків. На відміну від попереднього періоду, значно зростає кількість навчально-методичних посібників, пов’язаних із самостійною пізнавальною діяльністю школярів.

         Проте аналіз джерел свідчить, що на визначених  вище етапах розвитку вітчизняної системи історичної освіти для шкіл створювалися окремі навчальні видання: підручники, довідники, збірки задач і вправ, методичні розробки, наочні посібники тощо. Як правило, спочатку з’являвся підручник і довідник, а методичні матеріали до них лише згодом. Система методичних рекомендацій, відокремлена від процесу конструювання підручників, не здійснювала практично жодного впливу на їх розробку.

         У другій половині 60-х – 80-х рр. ХХ століття відбуваються зміни як у змісті історичної освіти, так і у методиці навчання. У цей час предметом дослідження багатьох провідних науковців-істориків стають проблеми  розробки навчальної літератури, насамперед теорії шкільного підручника. З’являються підручники, наближені до сучасних, де тексти супроводжуються запитаннями для самоперевірки, аналізу тексту, синхроністичними таблицями, словниками тощо. Розробляються також  зошити для самостійної роботи, які широко використовуються в шкільній практиці. Процес забезпечення школи підручниками та іншими навчально-методичними посібниками у цей період розв’язується на державному рівні.

         Проведені дослідження показують, що з 70-х років ХХ століття поступово починається перехід від створення окремих підручників, навчальних посібників та методичних рекомендацій до навчально-методичних комплексів та комплектів для шкільних курсів історії, в тому числі, і курсів всесвітньої історії в основній школі. Питання про необхідність створення навчально-методичних комплексів та комплектів постає в освітній практиці завдяки теоретичним дослідженням таких вчених, як Д.Зуєв, В.Бейлісон,  В.Беспалько, Г.Гранік, І.Лернер, Я.Мікк, В.Максаковський, М.Скаткін, Д.Трайтак, С.Шаповаленко та ін.

З початку 90-х рр. ХХ ст. до наших днів створення нової навчальної літератури з історії  відбувається в умовах постійної  трансформації шкільної історичної освіти незалежної України. З другої половини 90-х років набула актуальності розробка цілісних навчально-методичних комплектів. Це було пов’язано із  запровадженням в теорію і практику історичної освіти концепції особистісно-орієнтованого навчання, посиленням варіативності змісту освіти і форм, методів, прийомів, засобів навчання, використанням освітніх інновацій. Особливих змін навчальна література з історії зазнала протягом останніх 10-15 років під впливом оновлення соціальних цілей освіти, її гуманітаризації та гуманізації, за якої учень стає повноправним суб’єктом навчального процесу. Характер цих змін обумовлений необхідністю реалізації ідеї безперервної освіти як основи особистісного самовизначення учнів і переходу до сучасних моделей організації діяльності їх у навчання з метою досягнення сучасного рівня якості історичної освіти.

У зв’язку з цим можна констатувати, що сучасні навчально-методичні комплекти з всесвітньої історії мають бути максимально орієнтовані на розвиток особистості учня, створення умов для суб’єкт-суб’єктного навчального процесу, в якому діяльнісний компонент домінує над інформаційним. Комплект має забезпечувати реальні можливості індивідуалізації навчання історії через створення засобів учіння з диференційованою багатоваріантною подачею навчальних завдань.

Таким чином, проведений у дисертації теоретичний аналіз підводить до висновку, що навчальна література з історії відобразила весь комплекс проблем, пов’язаних зі складністю та неоднозначністю реформування системи шкільної історичної освіти та є сьогодні важливим фактором її розвитку.

У другому розділі «Теоретико-методичні засади розробки та запровадження навчально-методичних комплектів з всесвітньої історії в навчальний процес основної школи» розкрито методичні принципи створення навчально-методичного комплекту з історії, визначено його компонентний склад, сформульовано методичні вимоги до створення навчально-методичного комплекту з всесвітньої історії для основної школи та його окремих структурних компонентів.

Теоретичний аналіз проблеми дозволив сформулювати методичні принципи, на яких має базуватись створення сучасного навчально-методичного комплекту з історії, а саме: гуманізації, диференціації та індивідуалізації навчання,  системності, науковості, проблемності,  наочності, комплексності та структурної цілісності, дискусійності і креативності.

         Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що сучасний навчально-методичний комплект з історії як цілісна сукупність навчальних видань має:

-         відповідати принципам розвивального та особистісно орієнтованого навчання, насамперед  науковості, доступності, системності, поетапності навчання;

-         спрямовуватись на комплексне вирішення загальних навчально-виховних цілей історичної освіти та специфічних завдань вивчення кожного періоду історії, а також конкретного року навчання, окремих розділів, тем, уроків;

-         адекватно відображати дидактичні цілі комплекту в цілому, досягнення яких повинно повністю забезпечуватися змістом та складовими його окремих структурних компонентів;

-         дотримуватись структурної єдності з врахуванням того, що структурні компоненти повинні доповнювати один одного, підсилюючи дидактичні властивості кожного, а не дублювати їх;

-         забезпечувати домінування у компонентному складі НМКт посібників для учнів.

Вивчення літератури показало, що серед фахівців поширені різні точки зору щодо принципів структурування навчально-методичних комплексів та комплектів, що іноді зумовлює перевантаження їх великою кількістю компонентів.

В дисертації обґрунтовано, що під компонентним складом навчально-методичного комплекту слід розуміти сукупність всіх структурних частин, з яких він складається та які створюють єдине ціле; достатню сукупність видань, необхідних для проектування і якісної реалізації освітнього процесу з навчальної дисципліни. Об’єктивно визначений склад НМКт дозволяє зрозуміти послідовність його побудови в якості оптимального методичного забезпечення, що сприяє повнішому виявленню та систематизації його змісту.

Теоретичні та емпіричні дослідження і особистий досвід розробки автором НМКт з історії України та всесвітньої історії дозволяють  визначити такий компонентний склад навчально-методичного комплекту з всесвітньої історії для основної школи: 1) підручник або навчальний посібник; 2) методичні рекомендації до курсу та календарно-тематичне планування; 3) методичний посібник для вчителя; 4) робочий зошит з друкованою основою; 5) зошит тематичного оцінювання; 6) хрестоматія; 7) книга для додаткового читання.

         У дисертації обґрунтовано висновок про те, що у процесі реформування і розвитку шкільної історичної освіти особливої актуальності сьогодні набувають методичні вимоги щодо побудови структуроутворюючих компонентів навчально-методичного комплекту. Серед таких вимог:

-         реалізація основних засад особистісно-орієнтованої парадигми навчання;

-         орієнтованість НМКт на гуманітаризацію та гуманізацію  історичної освіти;

-         врахування психологічних характеристик навчальної діяльності учнів певного віку (активізація пізнавальних інтересів учнів, розвиток аналітичного, критичного та творчого мислення);

-         дотримання спадковості НМКт з історії для різних класів та реалізація його засобами міжпредметних зв’язків;

-         чітке визначення методичних цілей і завдань комплекту та можливостей кожного структурного компоненту НМКт в їх розв’язанні з метою забезпечення структурної єдності;

-         забезпечення пріоритету процесуальної складової НМКт над інформаційною;

-         спрямованість навчально-методичних комплектів на досягнення учнями конкретних результатів;

-         оптимальне поєднання організації репродуктивної та творчої діяльності учнів  в компонентах НМКт;

-         можливість реалізації вчителем диференційованого підходу до учнів в залежності від їхніх вікових та індивідуальних особливостей, використовуючи компоненти НМКт.

         Проведені дослідження показали, що найбільш детально з усіх компонентів навчально-методичного комплекту вивчено підручник як один з найважливіших засобів навчання в сучасній школі. Він безумовно зберігає статус домінуючого універсального засобу навчання історії та інших шкільних предметів не лише в Україні, але й у інших країнах Європи. Тому на сучасному етапі розвитку вітчизняної історичної шкільної освіти підручник обов’язково має бути включеним до складу НМКт та забезпечуватися іншими сумісними з ним засобами навчання. Незважаючи на появу навчально-методичних комплектів для значної кількості історичних курсів, підручник залишається відносно самодостатнім, що дозволяє йому виконувати ряд самостійних дидактичних функцій навіть в межах єдиного комплекту.

Разом в тим в дисертації обґрунтовано думку про те, що в умовах включення підручника до НМКт має відбутись розвантаження його як поліфункціонального і головного засобу навчання. Підручник має перетворитися із самостійного навчального видання на один з компонентів більш широкої категорії – навчально-методичного комплекту, де частину його функціонального навантаження візьмуть на себе інші навчальні посібники – методичні посібники для вчителів, хрестоматії, робочі зошити, зошити тематичного оцінювання тощо. Наприклад, у зв’язку з появою у складі навчально-методичного комплекту таких компонентів, як робочий зошит та зошит тематичного оцінювання, у підручнику має змінитися апарат організації засвоєння, що звужує його організаційно-процесуальну функцію. Це  необхідно, оскільки підручник має вміщувати лише невелику кількість навчальних матеріалів та інструкцій для самостійної роботи учнів, але не може охопити їх повністю без порушення його логічної та дидактичної стрункості.

          Постійне зростання обсягу навчально-методичної літератури і поява новітніх методів та технологій навчання вимагає забезпечення вчителів ефективним інструментарієм, який дозволить їм отримати необхідні для організації навчального процесу поради. Тому  обов’язковим структурним компонентом НМКт з всесвітньої історії є методичний посібник для вчителя, який містить характеристику навчального предмета, визначає цілі, задачі, методи і прийоми навчання, надає рекомендації щодо оптимальної організації навчального процесу, допомагає вчителю адаптувати навчальний матеріал підручника відповідно до рівня освітньої підготовки учнів. Методичний посібник для вчителя має будуватися за єдиною концепцією та планом з підручником, відповідати вимогам Державного стандарту та навчальної програми з історії, містити вказівки щодо використання всього навчально-методичного комплекту в цілому, загальні методичні рекомендації до проведення різних типів уроків, використання сучасних методів та технологій навчання, а також способів роботи з різними джерелами історичної інформації. В методичному посібнику роботі вчителя відводиться провідне місце. Однак не слід забувати, що жодне навчальне завдання не може бути вирішене без залучення учнів, які є повноцінними суб’єктами навчання. Тому посібник має містити системні рекомендації щодо організації самостійної роботи школярів та активізації їх пізнавальної діяльності.

          Одним з найбільш дієвих навчальних посібників у складі навчально-методичного комплекту з історії, як свідчить педагогічна практика, є робочий зошит з друкованою основою. Основу текстового компонента робочих зошитів становлять різні типи завдань на застосування, узагальнення і систематизацію знань та умінь учнів. Такі завдання мають:

-         розроблятися на основі діяльнісного, проблемного, дослідницького та диференційованого підходів до навчання;

-         укладатися до різних розділів та компонентів підручника;

-         мати різнорівневий характер з їх поступовим ускладненням, тобто розраховуватись на різний характер пізнавальної діяльності учнів: репродуктивний, пошуковий, реконструктивний та творчий;;

-         пропонувати учням різноманітні форми роботи з джерелами історичної інформації;

-         сприяти розвитку історичного мислення школярів, їхніх творчих здібностей та критичного мислення;

-         забезпечувати розвиток загальнонавчальних та спеціальних предметних вмінь та навичок;

-         бути спрямованими на організацію самоосвіти учнів.

У робочому зошиті мають домінувати реконструктивні, творчі та пошукові завдання, в тому числі: на порівняння, виявлення спільних та відмінних рис, на узагальнення схожих фактів, явищ та процесів за різними критеріями, на встановлення причинно-наслідкових зв’язків різного характеру, на історичну реконструкцію та персоніфікацію, на доведення або спростування тверджень на основі конкретних фактів, на виявлення причин, наслідків та значення подій, на проведення історичних аналогій, на визначення синхронності чи послідовності однотипних історичних фактів, явищ та процесів в різних країнах та регіонах, на встановлення внутрішньокурсових та міжкурсових зв’язків, зв’язку з сучасністю, соціальним досвідом школяра, на формулювання і аргументацію особистої думки на основі аналізу історичних джерел, на розвиток історичної емпатії та історичної уяви.

Визначення компонентного складу та системи методичних вимог до процесу створення навчально-методичного комплекту з історії створило підстави для авторської розробки окремих структурних компонентів до навчально-методичних комплектів з всесвітньої історії та запровадження цих комплектів у навчальний процес загальноосвітніх шкіл різних регіонів України у 2006-2008 рр. у відповідності з переходом загальноосвітніх навчальних закладів на програми для 12-річної школи.

Зокрема, було створено у співавторстві наступні навчально-методичні комплекти:

1.  З інтегрованого  курсу «Історія стародавнього світу. Давня історія України» для 6 класу. Компоненти НМКт: методичний посібник для вчителя та інтегрований робочий зошит, який включав також блоки завдань для тематичного оцінювання.

2. З курсу «Історія середніх віків» для 7 класу. Компоненти НМКт: підручник, методичні рекомендації та календарно-тематичне планування, методичний посібник для вчителя, зошит для тематичного оцінювання.

3. З курсу «Історія середніх віків» для 7 класу. Компоненти НМКт: методичний посібник для вчителя, робочий зошит.

4. З курсу «Всесвітня історія. Новий час (ХV –ХVІІІ ст.)» для 8 класу. Компоненти НМКт: підручник, методичний посібник для вчителя, зошит для тематичного оцінювання.

         Зазначені навчально-методичні комплекти були апробовані у навчальному  процесі середніх загальноосвітніх закладів різних регіонів України: спеціалізованої школи №  149 м. Києва, спеціалізованої школи № 115 м. Києва, загальноосвітньої школи № 35 м. Вінниці, колегіуму № 11                  м. Чернігова, загальноосвітньої спеціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням окремих предметів м. Ужгорода, загальноосвітньої школи № 20       м. Житомира, загальноосвітньої школа 31 м. Іллічівська Одеської області, загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6  м. Біла Церква. 

         У 2006-2007 навчальному році загальні результати перевірки навчальних досягнень учнів 6 класів, проведені у жовтні та травні, показали перевагу, яку створює застосування навчально-методичного комплекту (таблиця 1)