ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ УЧІННЯ ГРИ НА ФОРТЕПІАНО У ШКОЛЯРІВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження; окреслено методологічні та теоретичні засади дисертаційної роботи; охарактеризовано методи дослідження;  показано наукову новизну і практичне значення роботи;  наведено відомості щодо послідовності й змісту етапів дослідної роботи, апробації та впровадження її результатів.

У першому розділі –  ”Теоретичні основи формування мотивації учіння” –  розглядається феномен учіння як психолого-педагогічного явища, розкривається сутність мотивації учіння та особливості її формування у школярів.

Проблема мотивації діяльності учіння є однією з найактуальніших у педагогічній науці. Це пов’язано зі здійснюваною реформою сучасної школи, яка передбачає гуманізацію освіти, методологічну переорієнтацію освітнього процесу на розвиток особистості учня, визнання її самобутності й самоцінності, формування компетентності учня як загальної здатності до суспільної діяльності на основі знань, досвіду, здібностей, системи цінностей, набутих у процесі навчання.

Важливою складовою навчання є учіння як основний процес засвоєння відповідного предмета;  як провідна діяльність учня,  через яку формуються його особистісні якості й окремі психічні функції. Учіння є там, де дії учня спрямовуються свідомою метою – засвоїти певні знання, вміння і навички, форми поведінки і діяльності. У центрі учіння стоїть особистість учня, його свідомість, ставлення до  дійсності, до самого процесу навчання.

Основою учіння і спонукою до нього виступають мотиви, в змісті й характері яких розкривається той сенс, який мають для учня його власні дії і вчинки. Мотиви учіння впливають на ставлення учня до навчальної діяльності, його самооцінку, рівень домагань і надають учінню особистісного характеру. Від них залежить усвідомлення учнем  сенсу учіння, його значущості.

Чим більше мотивів детермінує процес учіння, тим вищий загальний рівень його мотивації. Ми розглядаємо мотивацію учіння як  систему мотивів особистості, яка спонукає її до активності для досягнення значущих цілей учіння і визначає його змістові орієнтири і  конкретні форми. Особливості мотивації учіння визначаються індивідуальними відмінностями учня, актуальною ситуацією, яка включає процеси вибору між можливими варіантами дій, сприймань, змістом мислення, вольовими зусиллями, спрямованістю особистості.

Процес формування мотиву як основи учіння і спонуки до нього починається з виникнення потреби і закінчується виникненням наміру вчитися і спонуки до досягнення цілі (Є.Ільїн). З прийняттям усвідомленої спонуки в якості мотиву завершується його формування в свідомості учня і починається процес його реалізації у зовнішній і внутрішній дії та поведінці, що сприяє подальшому розвитку мотиву (С.Рубінштейн). Цей процес передбачає засвоєння соціального досвіду знань і вмінь, накопичення особистого життєвого досвіду, його осмислення; позитивні успіхи в учінні; сприятливе ставлення соціального оточення до цієї діяльності.

Теоретичне і методологічне значення для формування мотивації учіння мають такі положення: мотивація є тією психологічною реальністю, яка стоїть за ставленням людини до дійсності та розкриває його психологічну сутність (Л.Божович);  мотивація як психічна регуляція учіння має багаторівневу структуру, включаючи, поряд із свідомими, і неусвідомлені спонуки (О.Леонтьєв); формування значущих соціальних і пізнавальних мотивів учіння сприятиме не тільки їх дійовому впливу на результат учіння, але й формуванню особистості учня (В.Сухомлинський); мотиви є не тільки передумовою учіння, але й його результатом і психічним новоутворенням (А.Маркова); для учіння важлива не будь-яка мотивація, а така, яка ґрунтується на пізнавальній потребі, на визнанні учнем результативно-процесуальної цінності цієї діяльності (Х.Хекхаузен); мотивом, найбільш адекватним діяльності учіння, є спрямованість учня на оволодіння новими способами дій (Г.Костюк);  про стан мотивації  можна судити, охопивши всю систему спонук, властиву для учня (Л.Божович); до мотиваційної сфери кожного учня слід підходити як до динамічного явища, що постійно розвивається, а не як до незмінної якості особистості учня (Г.Щукіна).

У другому розділі – ”Методичні аспекти формування мотивації учіння гри на фортепіано” –  висвітлено стан розкриття проблеми формування мотивації учіння в теорії та методиці навчання музики, обґрунтовано педагогічні умови формування мотивації учіння гри на фортепіано у школярів.

Сучасна наука розглядає музично-виконавську діяльність як творчий за характером процес відтворення художніх образів, що ґрунтується на  поглибленому усвідомленні суб’єктом змісту музичного твору в результаті його осмислення і виконання (Н.Гуральник, М.Давидов, В.Крицький, О.Олексюк, Г.Тарасов, Г.Ципін та ін.). Ця діяльність можлива лише за умови оволодіння необхідними знаннями, виконавськими вміннями і навичками, що вимагає свідомої і наполегливої праці, цілеспрямованості, творчої ініціативи;  розвитку мислення і волі, слухової уваги і пам’яті, уміння оперувати музичними уявленнями.

Учіння гри на фортепіано – складний процес, який містить сприймання і розучування музичного твору, усвідомлення його образної сутності;  виконавську інтерпретацію, запам’ятовування  і художнє виконання. Усі складові цього процесу тісно взаємопозв’язані між собою. Однак на окремих його етапах то одна, то інша складова може переважати, що вимагає від учнів засвоєння відповідних прийомів навчально-виконавської діяльності.

Завдання учіння гри на фортепіано полягає в оволодінні вміннями розучувати і художньо виконувати музичні твори, засвоювати способи і засоби усвідомлення і передачі змісту музичного твору при його виконанні. Способами виступають дії аналізу й інтерпретації змісту музичного твору, необхідні для втілення у виконанні музично-слухових уявлень;  засобами – система виконавських умінь і навичок, яка містить усі елементи виконавського процесу, починаючи від простих ігрових прийомів до найтонших художньо-технічних умінь передачі в звучанні музичних образів твору. Кожен елемент учіння має бути художнім, відкриваючи широкі можливості для розвитку музично-творчих здібностей учня.

У результаті здійсненого аналізу ми дійшли висновку, що змістом учіння гри на фортепіано є знання про природу музичного мистецтва та особливості музичної діяльності, виконавські вміння і навички, досвід виконавської діяльності, оволодіння якими  забезпечує формування музично-естетичних почуттів, творчої уяви, музичного мислення,  збагачення досвіду ціннісного ставлення до дійсності й мистецтва. Важливим компонентом змісту учіння виступає самовиховання особистості учня, що вирішує свої завдання, виходячи зі свого індивідуально неповторного життєвого й художнього досвіду. Якщо цього немає, то учіння  зі складного освітнього процесу може перетворитися на відточення  певної кількості прийомів і навичок гри на інструменті, що далеко не завжди сприяють усвідомленню і відтворенню образного змісту музики.

Мотивація  музичної діяльності є найбільш істотним чинником, що характеризує спрямованість особистості учня-піаніста. З одного боку, це мотиви, які визначають ставлення особистості до музики і відображають позитивний досвід їх задоволення в музичній діяльності;  з другого боку – це мотиви виконавські, пов’язані з пошуком можливостей творчої самореалізації у музичній діяльності.

Успішне формування мотивації  учіння гри на фортепіано можливе  лише тоді, коли його різноманітні спонуки  матимуть єдину особистісну та соціальну  спрямованість, що сприятиме виокремленню смислоутворюючих мотивів;  коли будуть дотримуватися такі принципи навчання й учіння  гри на фортепіано, як принцип художньо-виховної спрямованості учіння; принцип зв’язку музичного розвитку особистості з формуванням виконавських умінь; принципи єдності художнього і технічного;  емоційного і раціонального у музично-творчій діяльності.

Ефективність процесу формування мотивації учіння гри на фортепіано значною мірою визначається якістю педагогічного керування діяльністю учіння, яке полягає у доцільному впливі на учня з метою організації його діяльності, спрямованої на  оволодіння інструментом; у встановленні   сприятливої атмосфери спілкування, стосунків взаємної поваги і довіри. Педагогічні впливи мають спрямовуватися на створення сприятливих умов для музично-естетичного розвитку особистості, забезпечення глибокого осягнення учнем змісту музичних творів, засвоєння музичних знань,  виконавських умінь і навичок. Такими умовами, на нашу думку, є: здійснення  цілеспрямованого педагогічного керування процесом формування мотивації учіння гри на фортепіано;  спонукання учнів до усвідомлення смислу учіння гри на фортепіано;  орієнтація  процесу учіння на розвиток  в учнів самостійності, активності, творчої ініціативи; стимулювання учнів до оволодіння вміннями цілеутворення, самооцінки і самоконтролю.

У третьому розділі – ”Експериментальне дослідження методики формування мотивації учіння гри на фортепіано у школярів” –  визначено критерії та показники сформованості мотивації учіння гри на фортепіано, наведено результати констатувального експерименту,  розкрито  методику і зміст дослідної роботи, проаналізовано результати формувального експерименту, доведено їх статистичну достовірність.

На основі теоретичного аналізу та встановлення істотних ознак мотивів навчальної діяльності нами виділено такі критерії сформованості мотивації учіння гри на фортепіано: ціннісний;  особистісно-смисловий; діяльнісно-творчий;  цільовий;  контрольно-регулятивний. Розробляючи діагностичну методику, означені критерії ми пов’язали з системою показників, через які найповніше виявляються властивості досліджуваного  явища. Показниками ціннісного критерію, спрямованого на з’ясування рівня сформованості ціннісного ставлення до учіння гри на фортепіано, нами визначено ставлення до музичного мистецтва, художньо-пізнавальна  активність учня, емоційна захопленість процесом музикування, успішність учіння гри на фортепіано; показниками особистісно-смислового критерію, спрямованого на з’ясування ступеня  усвідомлення учнем смислу учіння гри на фортепіано –  усвідомлення об’єктивної і суб’єктивної значущості учіння для себе, розуміння власних реальних і потенційних можливостей в оволодінні грою на фортепіано, прагнення до цього; показниками діяльнісно-творчого критерію, зорієнтованого   на виявлення міри розвиненості   самостійності та  творчої ініціативи учня – здатність учня вслухатися у власну гру, переживати й осмислювати виконуване,  самостійно орієнтуватися в незнайомому музичному матеріалі, правильно читати нотний текст, знаходити необхідні прийоми розучування твору і засоби втілення художнього задуму,  практично застосовувати набуті знання, виконавські вміння і навички; показниками цільового критерію, спрямованого на визначення ступеня оволодіння уміннями цілеутворення – самостійність визначення цілей учіння, здатність до конкретизації цілі залежно від умов, ситуації, результатів виконання навчальних дій, до визначення головних і другорядних цілей учіння; показниками контрольно-регулятивного критерію, який слугує для виявлення міри сформованості здатності  до самоконтролю та самооцінки результатів учіння,  – вміння планувати роботу над музичним твором, визначати суб’єктивні труднощі,  свідомо контролювати і коригувати процес учіння; критично оцінювати результати власної музично-виконавської діяльності; адекватність і повнота самооцінки.

Для виявлення мотивів учіння гри на фортепіано використовувалися такі методи, як педагогічне спостереження, опитування, анкетування, тестування, бесіда, аналіз результатів учіння, створення ситуацій вибору, мисленнєвого програвання ситуацій, виявлення рівня домагань, які дозволили встановити глибинні спонуки навчально-виконавської діяльності учнів. Враховувалося, що цей процес має вірогідний характер, що  ставлення учня до учіння гри на фортепіано не є однозначним, а рівень розвитку мотивації учіння в кожен конкретний момент не піддається точному виміру. Усе це ускладнювало можливості дослідження  процесу формування мотивації учіння, спонукаючи до розробки адекватної методики діагностики її сформованості, змісту і форми проведення педагогічного експерименту.

За даними констатувального дослідження,  до високого рівня сформованості мотивації учіння гри на фортепіано було віднесено лише 7% учнів, які брали участь у експерименті. Їхню мотивацію, переважно внутрішню, можна охарактеризувати як таку,  що вже склалася. Це підтверджується наявністю сукупності ієрархічно структурованих, відносно стійких мотивів учіння; особистісним, відповідальним ставленням до учіння гри на фортепіано; усвідомленням його смислу; самостійністю й ініціативністю учнів, здатністю до самоконтролю й самооцінки.

Найбільшу групу (50%) склали учні, віднесені до середнього рівня сформованості мотивації учіння. При властивому їм інтересі до музичного мистецтва, вираженій потребі в музичних враженнях, достатній художньо-пізнавальній активності, загалом позитивних результатах оволодіння грою на фортепіано, вони лише частково усвідомлюють смисл учіння; виявляють недостатню самостійність,  творчу ініціативу, наполегливість в учінні; відчувають труднощі при постановці цілей, визначенні серед них головних і другорядних; демонструють  некритичність і поверховість при самооцінці власних виконавських досягнень.

Мотивацію учнів, віднесених до низького рівня (43%), можна охарактеризувати як малоусвідомлену, ситуативну, нестійку, переважно  зовнішню. Це виявляється в індиферентному ставленні до учіння гри на фортепіано, художньо-пізнавальній пасивності, відсутності наполегливості в доланні виконавських труднощів, байдужості до результатів учіння; у неусвідомленні його смислу, низькому рівні домагань; у нерозвинутій самостійності, неадекватній самооцінці.

Оскільки учні 7-11 класів, які брали участь у констатувальному експерименті, знаходились у часовому проміжку від 6 до 9 років навчання гри на фортепіано, встановлені рівні та їх якісні характеристики розкрили лише загальний стан сформованості мотивації учіння гри на фортепіано, який свідчить про недостатню увагу вчителів до формування і розвитку  мотиваційної сфери учнів-піаністів, відсутність ефективної методики  керування учінням гри на фортепіано і формування  мотивації  навчально-виконавської діяльності. Це визначило завдання і зміст подальшої дослідно-експериментальної роботи, яка включала три етапи.

На першому етапі з’ясовувався вихідний стан мотивації учіння гри на фортепіано; на другому етапі – реалізувалася розроблена методика формування мотивації учіння гри на фортепіано;   на третьому етапі –  визначався кінцевий рівень сформованості мотивації учіння,  здійснювалися кількісна обробка та якісний аналіз результатів дослідження. Виділені етапи були взаємопов’язані між собою і  частково проводилися паралельно.

У свою чергу, методика формування мотивації учіння гри на фортепіано теж включала два умовних етапи: операційно-пізнавальний і  рефлексивно-оцінний. На першому етапі учень розучував музичні твори, оволодівав необхідними  навчальними діями й операціями. Роль даного етапу в становленні мотивації учіння гри на фортепіано полягала, насамперед, у тому, щоб учень зрозумів необхідність оволодіння новими знаннями і виконавськими вміннями,  способами роботи над твором. Важливе значення мало залучення адекватних зовнішніх чинників,  співзвучних внутрішньому змісту музичного твору. Для цього широко використовувалися наочні образи,   метод асоціацій, метод образного наведення, словник емоційно-образних визначень музики,  репродукції творів образотворчого мистецтва тощо.

На  рефлексивно-оцінному етапі  учень навчався аналізувати й  оцінювати власне виконання, порівнювати його результати  з поставленими цілями. Учень мав відчути емоційне задоволення від виконання музичного твору, радість від подолання виконавських труднощів, насолоду від нових вражень і переживань; міг виокремити  свої досягнення й оцінити їх з  позицій майбутніх завдань. У такий спосіб  формувалася орієнтація на переживання цих почуттів у майбутньому, що мало привести до  виникнення потреби в творчості, пізнанні, самостійному учінні, тобто до появи позитивної стійкої мотивації навчальної діяльності. Важливим чинником цього етапу було визнання універсальності позитивного впливу на мотивацію учіння причинної схеми ”неуспіх – недостатність зусиль”, за якої неуспіх завжди  мав пояснюватися недостатніми зусиллями учня. Тому ми прагнули змінити його суб’єктивні уявлення про причини ускладнень  в оволодінні грою на фортепіано лише одним поясненням – недостатніми власними зусиллями.

Означені етапи не йшли безпосередньо один за одним, оскільки учень працював одночасно над кількома музичними творами, які, відповідно, могли знаходитися на різних етапах роботи над ними.  Однак загальна тенденція  руху від операційно-пізнавального до рефлексивно-оцінного етапів формування мотивації учіння гри на фортепіано зберігалася.

Запропонована методика формування мотивації учіння гри на фортепіано виявила достатню ефективність у досягненні очікуваного результату. Порівняння даних початкових та заключних діагностичних зрізів показало значну відмінність рівнів сформованості мотивації учіння гри на фортепіано в учнів експериментальної та  контрольної груп (див. табл. 1).  Так, у 2,4 рази збільшилася кількість учнів ЕГ, віднесених до  високого рівня (з 5,3% – до12,9%), на 21,1% збільшилася кількість учнів, віднесених до середнього рівня (з 45,7% – до 66,8%). Водночас  на 28,7% зменшилася кількість учнів, віднесених до низького рівня. Позитивні зміни були зафіксовані й у КГ, однак їх динаміка істотно відрізняється. Зокрема, показник  високого рівня підвищився на 4,2% ( з 4,3 – до 8,5), середнього рівня – підвищився  на 6,8% ( з 46,7% – до 53,5%),  низького рівня –  зменшився на 11%  ( 49% – до 38%). Наукова достовірність результатів експериментального дослідження дістала підтвердження за допомогою методів математичної статистики.