ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗНАНЬ СТАРШОКЛАСНИКІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано загальний стан розробки проблеми в психолого-педагогічній науці й освітній практиці, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методологічні основи й методи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне й практичне значення, наведені відомості щодо апробації та впровадження результатів.

У першому розділі «Формування економічних знань у педагогічній теорії і практиці» на основі аналізу літературних джерел зроблено висновок, що знання передаються шляхом цілеспрямованого навчання. Водночас, як визнано багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими, навчання – це цілеспрямований процес передавання й засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини. При аналізі специфічності змісту освіти в процесі дослідження встановлено, що знання являють собою всю накопичену людством об’єктивну інформацію про світ у вигляді чотирьох компонентів, у тому числі й про способи діяльності. З’ясовано, що в українській педагогіці зберігається традиційне виокремлення категорії «знання» зі змісту навчання відповідно до концепції І. Лернера.

Вітчизняні автори сучасних підручників і навчальних посібників з дидактики (В. Бондар, В. Лозова, І. Малафіїк, Г. Троцько та ін.) також дотримуються підходу, згідно з яким зміст освіти є системою з чотирьох компонентів соціального досвіду: знання, досвіду здійснення способів діяльності (уміння й навички), досвіду творчої діяльності, емоційно-ціннісного ставлення до світу.

Відтак, у педагогічній літературі, на нашу думку, є певне протиставлення знань іншим компонентам змісту навчання – способам діяльності, світогляду, складовим культури, і тому доцільно розрізняти широке та конкретне розуміння категорій «знання» й «економічні знання». У широкому розумінні знання відображаються в усіх елементах змісту освіти й у всіх функціях знань.

Нами визначено найтиповіші недоліки в процесі вивчення природничих і суспільствознавчих предметів, основними з яких уважаємо те, що основні економічні знання не вводяться в чіткій логічній послідовності, учителі не дотримуються поетапності в роботі над ними, не забезпечується принцип наступності в їх вивченні. Під час навчання географії та історії, приділяючи основну увагу формуванню географічних і соціальних знань, учителі мало часу відводять формуванню економічних знань і вмінь. Окрім цього, виникає проблема добору навчального матеріалу – які саме економічні поняття й терміни, факти, закони, теорії, ідеї, методи пізнавання, оцінювання учні мають засвоїти в курсі економіки, географії, історії. Для її успішного розв’язання необхідно визначити й ті генеральні лінії, за якими економіка як основа відповідних наук повинна розходитися за своїми напрямами, виявлятися на перетині різних галузей. Це потребує об’єднання зусиль провідних дидактів, науковців-теоретиків – представників природничих і суспільствознавчих наук, виконавців – учителів-практиків. Відповідно, виокремлюються три рівні розв’язання цієї проблеми: науково-теоретичне обґрунтування; дидактичне обґрунтування – обсяг і глибина проникнення економічних знань у шкільну практику як міждисциплінарного навчального предмету; методичне обґрунтування – форми й методи реалізації економічної спрямованості.

Зазначимо, що сучасній людині потрібно мати уявлення про економічну теорію й практику та про застосування економічних закономірностей у конкретних практичних ситуаціях. Економічна підготовка учнів і вчителів повинна бути педагогічною основою формування індивідуальних траєкторій, які потрібно вирішити в процесі економічної підготовки учнів у загальноосвітніх навчальних закладах: соціально-особистісний розвиток учня та формування ціннісних установок, особистих якостей, виявлення потреб і мотивів, які можуть визначити поведінку людини в ситуації вибору в подальшому життєвому шляху; осмислення цінних аспектів майбутньої професійної кар’єри людини, яка зможе об’єктивно оцінити заробляння грошей та їх витрату; становлення особистості в демократичній країні, де учень має право висловлювати свою думку, упливати на вирішення багатьох питань розвитку суспільства, у т. ч. економічних питань.

Реалії сучасного стану вивчення основ економіки потребують іншого підходу, щоб учень навіть початкових класів розумів, що таке потреба й можливості, умів робити усвідомлений економічно раціональний вибір, мав уявлення про гроші, розумів, з чого складається бюджет сім’ї та школи, що таке ціна товару й від чого вона залежить, як створюється багатство та які його джерела тощо. Таким чином, ми стверджуємо, що в процесі шкільної підготовки дитина засвоює навколишній соціальний простір, у т. ч. господарську діяльність, відбувається формування її уявлень про економічні процеси та явища, їх реалізацію в конкретних формах соціально-економічної діяльності, а також економічної поведінки особистості в умовах ринкової економіки.

Основними елементами теоретичних знань більшості шкільних предметів є поняття й терміни – саме з їх допомогою розкриваються вчення, теорії, концепції, закони й закономірності, формується науковий світогляд. При цьому введення економічних понять нерівномірно розподілялося за роками навчання. Зауважимо, що виокремити поняття за науками надзвичайно складно через сучасні тенденції до взаємопроникнення, інтеграції наукових знань. Особливо інтенсивно цей процес відбувається між такими суміжними галузями знань, як економіка та економічна географія. Певну неусталеність понятійно-термінологічного апарату демонструють розбіжності в змісті навчального матеріалу й у державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

Проведене дослідження виявило, що в зміст шкільної програми введено терміни економічної науки, основи якої включено до географії як шкільного предмета. Але оскільки загальновизнано, що основною формою розвитку сучасного наукового знання є теорія, а понятійно-термінологічний апарат є необхідним засобом її формулювання, то суттєвим недоліком змісту природничої та суспільствознавчої освіти є те, що економічна теорія майже не представлена в шкільній географії, історії тощо, а структуру системи економічних знань відображають переважно факти й поняття, відбір і формулювання яких потребує подальшого наукового обґрунтування й удосконалення.

Отже, на етапі констатувального педагогічного експерименту ми бачимо, що більшість старшокласників володіють понятійним апаратом економічної науки, проте недостатньо проінформовані щодо сучасних економічних процесів, які відбуваються у вітчизняній та світовій економіці.

У другому розділі «Дидактичні засади формування економічних знань у старшокласників у процесі вивчання природничої та суспільствознавчої освітніх галузей» з’ясовано, що розвиток учнів за допомогою засобів навчальних предметів, які складають природознавство та суспільствознавство як наукові галузі; формування наукового світогляду й критичного мислення учнів завдяки засвоєнню ними основних понять і законів природничих наук і методів наукового пізнання; вироблення вмінь застосовувати здобуті знання й приймати виважені рішення в життєвих ситуаціях є найважливішими основами вирішення поставленої науково-педагогічної проблеми.

У процесі дослідження проведено аналіз змісту основ наук, виділено й проранговано економічні знання: базові (економічні знання, основні економічні категорії) та додаткові (похідні й додаткові поняття).

На сучасному етапі розвитку шкільної економіки пріоритетного значення набувають такі економічні знання, які сприяють формуванню в школярів активної соціальної позиції, готовності постійно навчатися, як у професійному особистому, так і в суспільному житті, здатності адаптуватися до умов суспільного життя, готовності брати на себе відповідальність у вчинках і навіть подумки. Актуальності набувають також економічні знання, які забезпечують опанування школярами усного й писемного спілкування, оволодіння кількома мовами, формують в учнів готовність розуміти несхожість людей, поважати їхню мову, історію, релігію, культуру, будувати стосунки з іншими на засадах взаємоповаги, співробітництва та підтримки.

Під час експериментального дослідження з питання виявлення рівнів сформованості економічних знань з’ясувалося, що проблема реалізації розвиваючого навчання має декілька аспектів, яким не приділено певної уваги.

По-перше, це проблема одержування якісної та достовірної інформації про економічні знання й відповідну термінологію – історію, розвиток, інтерпретацію, обробку і трансформацію.

По-друге, це практичне використовування одержаної інформації та її узагальнення.

Сформувати економічні знання – це не тільки засвоїти їх зміст, а й уміти застосовувати їх при розв’язуванні теоретичних і практичних завдань. Тільки у такому поєднанні в учнів сформується здатність логічно мислити. Під час процесу формування треба активізувати розумову діяльність учнів. Слід правильно спрямувати логічне мислення учнів, а саме:

– у процесі вивчення нового матеріалу ставити запитання, що потребують аналізу, синтезу, порівняння, установлення зв’язків, узагальнення й визначення;

– систематично використовувати схеми, діаграми та графіки, що розвивають знання й уміння та показують їхні істотні ознаки;

– здійснювати попереднє формування економічних уявлень не за допомогою розповіді, бесіди, а під час проведення екскурсії, перегляду кінострічок, діафільмів, фотографій, схем, карт або поєднання методів усного викладу з наочним.

Уважаємо, що для повної реалізації навчальних і виховних можливостей нового змісту економічної освіти необхідно в кожен конкретний момент перебігу педагогічного процесу бачити, наскільки він відповідає освітнім і виховним задачам школи та залежно від наявного стану речей скоригувати навчальну діяльність учнів у бажаному напрямі, іншими словами – забезпечити не тільки прямий, а й зворотний зв’язок у навчанні основ економіки.

Водночас ми з’ясували, що засоби створення зворотного зв’язку навчання економіки опрацьовані найменше й не знайшли належного відображення в сучасних педагогічних розвідках. Відомо, що світогляд формується через систему наукових понять – наразі через систему економічних знань – і виявляється в діяльності, зокрема в навчальній, і в характері та змісті розумових і фізичних дій і вчинків людини. Та зв’язок між цими явищами не прямий, а опосередкований різними, часто досить мінливими чинниками, серед яких особливе значення мають потреби, ідеали, мотиви й цілі, тобто ідеальні реальності, які насамперед залежать від світогляду й до того ж не піддаються звичайному спогляданню. Тому повне й усебічне виявлення світорозуміння учня потребує тривалих наукових спостережень і складного методичного апарату, адекватне застосування якого в умовах роботи вчителя пов’язане з багатьма труднощами.

Передусім, це сформованість знань економічного напряму, неврахування особливостей якого може перетворити їх на непотрібний для учня тягар, тому слід враховувати доступність змісту знань, зв’язок з попереднім матеріалом, використання і застосування оптимального змісту знань до практики життя.

Виділення та систематизація економічного змісту дає змогу оцінити можливості економічної освіти учнів, ступінь її відповідності вимогам соціального замовлення. Політехнічна спрямованість навчання, з’ясування ролі науки в сучасних умовах як продуктивної сили суспільства тісно переплітаються із завданнями економічного навчання й формування економічних знань старшокласників на уроках природознавчої та суспільствознавчої освітніх галузей.

У процесі дослідження визначено необхідні рівні сформованості економічних знань:

1.     Рівень розвитку психофізіологічних процесів і властивостей мислення учня, його індивідуальне вміння виділяти істотне й суттєве в навчальному процесі та власна можливість самостійно мислити.

2.     Сформованість в учнів умінь і навичок раціонально планувати навчальну діяльність, здійснювати самоконтроль.

3.     Особистісне ставлення до навчання, провідні власні інтереси та схильності.

4.     Етична моральність і вихованість, відчуття необхідності у вивченні економіки, наполегливість при виконанні навчальних вимог.

5.     Індивідуальна працездатність.

6.     Урахування освітньої підготовленості з раніше вивченого та засвоєного матеріалу.

У зв’язку з цим критерії відбору навчального матеріалу при формуванні економічних знань визначаються активною участю учня в пошуку нових знань, побудові доказових висновків, переконань і здобуванні цих знань. Зауважимо, що знання вважаються сформованими, якщо учень може вільно оперувати ними в різних навчальних і життєвих ситуаціях. Усе це й зумовило необхідність створення ефективної дидактичної моделі формування економічних знань у старшокласників, яка б ураховувала психолого-педагогічні умови та критерії сформованості економічних знань у процесі вивчення предметів природничого та суспільствознавчого циклу.

Під час формувального експерименту створено модель формування економічних знань (табл. 1), за допомогою якої, дотримуючись психолого-педагогічних умов і враховуючи рівні сформованості наукових знань, учитель має змогу підвищити результативність навчального процесу.

Структурними компонентами дидактичної моделі є етапи формування економічних знань і змістова частина наукових економічних знань через наукові поняття, методи, засоби та форми.

Застосовуючи цю модель при формуванні економічних знань, учителі дотримувалися таких дій: давали наукову класифікацію економічних знань, через творчий виклад з використанням творчих завдань або творчого самостійного опанування новими знаннями; передавали наукове визначення економічного поняття; знання закріплювали шляхом проблемного викладання з використанням проблемних завдань і запитань. Учні самостійно опановували нові економічні знання за допомогою навичок самоконтролю; зорового запам’ятовування системи знань з певної теми; у процесі реалізації процесу сформованості знань, які вивчаються, при використанні засобів наочності під час колективної, фронтальної, групової та індивідуальної форм організації навчально-виховного процесу на уроці, семінарі або конференції.

Розвиток економічних знань у дослідженні відбувався завдяки введенню нових або додаткових ознак, установлення міжпонятійних зв’язків, розкриття змісту знань, перенесення знань у незмодельовану ситуацію, унаслідок якої з ними проводилися різні логічні операції.

Корекція й систематизація знань відбувалася із застосовуванням методу самоконтролю, уточнення й корекції термінології, проводилося узагальнення.  Практичне застосовування здобутих знань відбувалося через установлення міжпонятійних зв’язків, перенесення здобутих знань у практику повсякденного життя, формування навичок відповідальності та самоконтролю, уміння практично використовувати здобуті знання на уроці, під час екскурсії, семінару, конференції, заліку, практичної роботи. Дедуктивний шлях формування знань привчав учнів до теоретичного аналізу навчального матеріалу.