ЛІНГВОДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В СТАРШИХ КЛАСАХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу, представлено методологію та етапи роботи, визначено наукову новизну й практичне значення, наведено відомості про апробацію й упровадження результатів дослідження та структуру дисертації.

У першому розділі – „Теоретичні засади функціонування інтерактивних методів навчання в старших класах” – визначено психологічні та лінгводидактичні засади функціонування інтерактивних методів навчання на уроках української мови в старших класах, як-от: обґрунтовано сутність інтерактивних методів навчання як лінгводидактичної категорії, уточнено ключові поняття „інтерактивні методи навчання української мови”, „метод проектів у навчанні української мови”, „види інтерактивних методів навчання української мови в старших класах”; визначено критерії відбору, принципи класифікації інтерактивних методів відповідно до розподілу інтерактивних технологій навчання й типів уроку української мови.

На підставі наукових студій (А. Алексюк, Ю. Бабанський, О. Біляєв, В. Бондар, М. Вашуленко, Г. Ващенко, О. Горошкіна, Т. Донченко, В. Дороз, Т. Ільїна, О. Караман, С. Караман, М. Махмутов, В. Мельничайко, Г. Михайловська, А. Нікітіна, В. Онищук, Л. Паламар, В. Паламарчук, М. Пентилюк, К. Плиско, Л. Рожило, Т. Симоненко, С. Смирнов, Л. Федоренко, І. Харламов та ін.) доходимо висновку, що поняття методу зараховують до основних категорій у дидактиці й лінгводидактиці, тому воно постійно знаходиться в полі зору дослідників. Складність і багатоаспектність поняття „інтерактивні методи навчання” спричинила появу багатьох напрямів дидактичних та лінгводидактичних досліджень, різних тлумачень і класифікацій.

Останнім часом активізувалися порівняно нові, а отже, недостатньо досліджені інтерактивні методи навчання на уроках української мови в старших класах. Термін „інтерактивний” означає здатний до взаємодії, діалогу. Аналіз наукових робіт (Р. Балан, Л. Варзацька, О. Вербило, О. Горошкіна, М. Красовицький, Л. Кратасюк, Т. Окуневич, М. Олійник, М. Пентилюк, О. Пометун, Л. Пироженко, Т. Симоненко, Л. Щербина та ін.) дає підстави стверджувати, що традиційно „інтерактивний” розуміється як ініціативна відповідна позиція суб’єкта, якому адресовані певні дії чи процедури. Інтерактивна технологія – це організація навчання, що забезпечує здобуття знань засобами спільної діяльності через діалог, полілог учнів між собою й учителем. Інтерактивний означає такий, що здатний взаємодіяти або знаходиться в режимі бесіди, діалогу з ким-небудь (учителем, іншими суб’єктами навчального процесу) або чим-небудь (комп’ютером). Інтерактивне навчання – це діалогізоване навчання, під час якого здійснюється взаємодія вчителя й учня, учня та учнів, занурення в комунікацію. Ми дотримуємося думки про те, що інтерактивні методи навчання на уроках української мови – це способи міжособистісної взаємодії в режимі вчитель – учень, учень – учитель, учень – учень, що забезпечують реалізацію мети й завдань уроку.

Дослідники вбачають в інтерактивних методах значні можливості для самореалізації особистості кожного учня. Залежно від інтерактивних технологій, визначених у роботах педагогів О. Пометун, Л. Пироженко та лінгводидактів М. Пентилюк, Т. Окуневич, виділяємо такі типи інтерактивних методів навчання української мови в старших класах: методи колективно-групового навчання, методи кооперативного навчання, методи ситуативного моделювання, методи опрацювання дискусійних питань.

До інтерактивних методів навчання відносимо метод проектів – особистісно орієнтований метод навчання, що ґрунтується на самостійній діяльності учнів у розробці проблеми й оформленні певним чином практичного результату цієї розробки. Своєрідність функціонування методу проектів передбачає сформованість учителя як організатора й стратега комунікативної діяльності школярів. Тактика комунікативної діяльності учнів набуває ознак самостійності, планомірності, вимагає сформованості вмінь узгоджувати окремі дії та процедури міжособистісної діяльності.

Розподіл уроків української мови на дві групи – аспектні та розвитку зв’язного мовлення – став підставою для виокремлення двох відповідних функціональних груп інтерактивних методів. Інтерактивні методи аспектних уроків  спрямовані на засвоєння повторення, узагальнення мовної інформації, що здійснюється через роботу в групах, роботу в парах, мозковий штурм тощо. При цьому комунікативна компетенція учнів стає засобом набуття мовної компетенції. Інтерактивні методи уроків розвитку зв’язного мовлення забезпечують вироблення комунікативної компетенції на основі мовної, зокрема ток-шоу, дебати, займи позицію, мікрофон та ін. Функціонування інтерактивних методів навчання аспектних уроків та уроків розвитку зв’язного мовлення зумовлює своєрідність комунікативної поведінки учасників педагогічного дискурсу – учителя й учнів. Так, під час аспектних уроків комунікативна компетенція старшокласників розглядається нами як засіб вироблення мовної, під час уроків розвитку зв’язного мовлення навпаки мовна компетенція стає інструментарієм удосконалення комунікативної. Функціонування інтерактивних методів визначених двох груп відрізняється рівнем самостійності комунікативної діяльності учнів. Особливості діяльності вчителя й учнів подано в таблиці 1.