ЮДКО ЛЮДМИЛА ВІТАЛІЇВНА. КОНЦЕПТ ТОЛЕРАНТНІСТЬ У ДИСКУРСІ СПЕЦСЛУЖБ (на матеріалі англійської, німецької, російської, української мов)

Краткое описание

ЮДКО ЛЮДМИЛА ВІТАЛІЇВНА. Назва дисертаційної роботи: "КОНЦЕПТ ТОЛЕРАНТНІСТЬ У ДИСКУРСІ СПЕЦСЛУЖБ (на матеріалі англійської, німецької, російської, української мов)"

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
На правах рукопису
ЮДКО ЛЮДМИЛА ВІТАЛІЇВНА
УДК 81-115’242’243: [316.647.5: 355.34]
КОНЦЕПТ ТОЛЕРАНТНІСТЬ У ДИСКУРСІ СПЕЦСЛУЖБ
(на матеріалі англійської, німецької, російської, української мов)
10.02.15 – загальне мовознавство
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Науковий керівник:
Компанцева Лариса Феліксівна,
доктор філологічних наук, професор
КИЇВ – 2016
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 5
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНЦЕПТУ
ТОЛЕРАНТНІСТЬ У СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ 15
1.1 Мовна та концептуальна картини світу як відображення свідомості
нації, їхня роль у лінгвістичних дослідженнях 15
1.2 Мовна/концептуальна картина світу нації як когнітивна основа
формування дискурсів сектору безпеки 20
1.3 Поняття концепт у системі лінгвістичного знання 23
1.4 Дискурс спецслужб як інституційний дискурс 31
1.4.1
1.4.2
1.4.3
1.5
1.5.1
1.5.2
Підходи до категорії дискурс у сучасному мовознавстві
Інституційний дискурс як результат соціальних практик
Інституційність дискурсу спецслужб
Дискурс толерантності в інституційних комунікаціях
Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ у гуманітарному науковому дискурсі
Прагматика дискурсу толерантності
31
35
39
45
45
47
Висновки до розділу 1 50
РОЗДІЛ 2 МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
КОНЦЕПТУ ТОЛЕРАНТНІСТЬ 53
2.1
2.2
2.3
2.4
Триангуляційний підхід до концепт-аналізу
Концептуальний аналіз: пошук методики
Дискурс-аналіз у сучасних лінгвістичних дослідженнях
Методика дослідження концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у дискурсах
спецслужб
53
56
63
66
Висновки до розділу 2 70
РОЗДІЛ 3 КОНЦЕПТ ТОЛЕРАНТНІСТЬ У ЛІНГВОКУЛЬТУРАХ
ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ, НІМЕЧЧИНИ, РОСІЇ, УКРАЇНИ 72
3.1 Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ у лінгвокультурах країн, мови яких
3
досліджуються 72
3.1.1 Специфічні риси концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у досліджуваних
лінгвокультурах 72
3.1.2 Спільні риси концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у досліджуваних
лінгвокультурах 76
3.2 Етимологічний і семантичний аналіз вербалізатора концепту
толерантність у досліджуваних мовах 84
3.3
3.4
Інтерпретативний аналіз асоціацій сприйняття концепту
ТОЛЕРАНТНІСТЬ носіями зіставлюваних лінгвокультур на основі
лексикографічних дефініцій
Інтерпретативний аналіз асоціацій сприйняття стимулу
толерантність спецслужби реципієнтами експерименту,
проведеного інтернет-ресурсах Великої Британії, Німеччини, Росії,
України
93
100
Висновки до розділу 3 111
РОЗДІЛ 4 КОНЦЕПТ ТОЛЕРАНТНІСТЬ У ДИСКУРСАХ
ОФІЦІЙНИХ САЙТІВ СПЕЦСЛУЖБ 115
4.1
4.2
4.2.1
4.2.2
4.2.3
4.3
Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ у міжнародних нормотворчих та
державних законодавчих документах
Динаміка дискурсу толерантності спецслужб як результат
позалінгвальних інформативних впливів
Інформативність як маркер дискурсу толерантності спецслужб
Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ у дискурсах офіційних сайтів
спецслужб Великої Британії, Німеччини, Росії, України у період
2011-2013 років
Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ у дискурсах офіційних сайтів
спецслужб Великої Британії, Німеччини, Росії, України у період
2014-2015 років
Інституційний дискурс толерантності спецслужб VS дискурсивна
115
122
122
124
137
4
4.4
поведінка представників громадянського суспільства
Прагматика адресант-адресатних відношень у дискурсі
толерантності
157
166
Висновки до розділу 4 174
ВИСНОВКИ 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 186
СПИСОК ДОВІДКОВИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
224
227
5
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АЛК англійська лінгвокультура
англ. англійська мова
ВД віртуальний дискурс
ЗМК засоби масової комунікації
ЗС Збройні Сили
КДА критичний дискурс-аналіз
КТГ концептуально-тематична група
ЛК лінгвокультура
НЛК Німецька лінгвокультура
нім. Німецька мова
РЛК російська лінгвокультура
рос. російська мова
УЛК українська лінгвокультура
укр. українська мова
6
ВСТУП
Дисертаційну роботу присвячено дослідженню концепту
ТОЛЕРАНТНІСТЬ у дискурсах спецслужб на матеріалі офіційних ресурсів
спецслужб Великої Британії, Німеччини, Росії, України. У роботі визначено
параметри дискурсу толерантності та охарактеризовано його роль в
інституційних комунікаціях, зокрема комунікаціях спецслужб, проаналізовано
спільні та відмінні риси концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у мовах, що
досліджуються, визначено складові концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ СПЕЦСЛУЖБ,
вивчено дискурсоутворювальну роль концептуальної парадигми
ІНТОЛЕРАНТНІСТЬ – ТОЛЕРАНТНІСТЬ – НУЛЬОВА ТОЛЕРАНТНІСТЬ у
комунікаціях спецслужб із громадянським суспільством.
Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ є предметом дослідження багатьох
гуманітарних дисциплін: історії (С. Йосипенко, О. Тягло, М. Хом’яков,
В. Козлов та ін.), конфліктології (Т. Воронцова, В. Марлов, А. Петрецький,
В. Ситаров, Г. Солдатова, Б. Хасан та ін.), педагогіки (В. Андрущенко,
Л. Головата, О. Грива, Л. Дробижева, В. Кукушин, В. Coloroso, D. Schilling та
ін.), політології (Є. Бистрицький, М. Гулієв, О. Капто, Г. Оліниченко,
В. Рахманін, О. Родіонова та ін.), психології (А. Асмолов, Г. Бардієр, В. Бойко,
С. Вершинін, М. Єшин, О. Швачко та ін.), соціології (Д. Зинов’єв, Е. Кемеров,
С. Мендус, Дж. Мілль, В. Соколов, L. Busch, К. Lohrmann та ін.), філософії
(А. Абрамов, Р. Валітова, В. Гараджа, В. Золотухін, Ю. Iщенко, Н. Круглова,
Дж. Локк, В. Миронов, Ж. Руссо та ін.).
Багатоаспектність аналізу концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ та дискурсу
толерантності зумовлює різноспрямованість лінгвістичних пошуків щодо
лінгвокультурного аспекту проблеми толерантності (І. Вепрева М. Гловинська,
М. Димарський, Н. Купіна, Б. Назаров, С. Тер-Мінасова, Н. Формановська,
О. Шмельов), лінгвокогнітивних особливостей концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ
(Н. Вдовиченко, М. Голєв, Н. Муравйова, З. Попова, Й. Стернін, Ю. Щербініна
та ін.), прагматичних принципів толерантної мовленнєвої поведінки та
7
культури мовлення (В. Гольдін, О. Михайлова, Б. Хасан, Ю. Южакова),
соціолінгвістичних чинників, що зумовлюють толерантну/інтолерантну
поведінку представників певної спільноти (Л. Крисін, Б. Хасан). Нещодавно
виокремився новий напрям лінгвістичного осмислення проблеми толерантності
– дискурсивний (М. Уолцер, Ю. Хабермас, О. Шейгал), який досліджує
дискурсоутворювальну роль концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ і когнітивнопрагматичні принципи організації дискурсу толерантності. Водночас
особливості реалізації концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у дискурсах спецслужб
досліджено не було, не простежувалися також принципи реалізації дискурсу
толерантності в комунікаціях силових відомств із громадянським суспільством.
Цей факт зумовлений певними позалінгвальними чинниками: відносною
закритістю діяльності спецслужб, переважно вертикальною організацією
комунікацій, невисоким рівнем діалогічності із громадянським суспільством.
Актуальність дисертаційної праці зумовлена необхідністю комплексного
вивчення концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у сучасних комунікаціях, зокрема
спецслужб, що передбачає вивчення лінгвокультурної історії концепту
ТОЛЕРАНТНІСТЬ у мовах, що досліджуються, його когнітивно-семантичних
трансформацій, зумовлених позалінгвальними чинниками, у парадигмі
ІНТОЛЕРАНТНІСТЬ – ТОЛЕРАНТНІСТЬ – НУЛЬОВА ТОЛЕРАНТНІСТЬ.
Дискурс толерантності – невід’ємний складник міжкультурних комунікацій
сучасного глобального світу, оскільки забезпечує можливість максимально
демократичного розв’язання конфліктів та суперечностей різного рівня – від
міжособистісних до геополітичних. Визначення лінгвокогнітивних та
лінгвопрагматичних принципів формування дискурсу толерантності в
діяльності спецслужб сприятимуть формуванню ефективних інституційних
комунікацій із громадянським суспільством, створенню алгоритмів взаємодії у
парадигмі інституційний дискурс толерантності VS дискурсивна поведінка
представників громадянського суспільства.
8
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри
загального мовознавства та класичної філології Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (№ 16БФ044-01 «Україна і
сучасний світ: міжмовний та міжкультурний діалог»), а також в рамках міжвідомчої
(Національна академія Служби безпеки України, Київський національний університет імені
Тараса Шевченка, державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти
Міністерства освіти і науки України») науково-дослідної роботи за темою
«Інтернет- лінгвістика: теоретичні та прикладні аспекти» (номер державної
реєстрації 0112UOO7122, терміни виконання роботи: травень 2012 року – грудень 2020
року), що виконується кафедрою загального мовознавства та класичної філології
Інституту філології Київського національного університету імені Тараса
Шевченка спільно із кафедрою теорії та практики перекладу Національної
академії Служби безпеки України.
Результати спільного наукового дослідження апробовано в межах
виконання міжвідомчою робочою групою Плану заходів з реалізації Дорожньої
карти Партнерства у сфері стратегічних комунікацій між Радою національної
безпеки України та Міжнародним секретаріатом НАТО, затвердженого
секретарем Ради Національної безпеки і оборони України від 15 листопада 2015
року, Плану реалізації підрозділами Служби безпеки України Дорожньої карти
Партнерства у сфері стратегічних комунікацій між Радою національної безпеки
України та Міжнародним секретаріатом НАТО, затвердженого Головою Служби
безпеки України від 30 грудня 2015 року.
Метою дисертаційної праці є дослідження концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у
дискурсі спецслужб на матеріалі офіційних сайтів спецслужб Великої Британії,
Німеччини, Росії, України.
Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:
 сформулювати теоретичні положення дисертації, схарактеризувати
підходи до дослідження концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у сучасній лінгвістиці;
9
 розробити методику дослідження концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у
дискурсах спецслужб;
 cхарактеризувати спільні та специфічні риси концепту
ТОЛЕРАНТНІСТЬ у досліджуваних лінгвокультурах;
 визначити рівень сформованості концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ
СПЕЦСЛУЖБИ в концептуальній свідомості представників лінгвокультур, що
досліджуються на основі асоціативного експерименту в англійських, німецьких,
російських, українських інтернет-ресурсах;
 встановити системоутворювальні параметри дискурсу толерантності в
інституційних комунікаціях спецслужб країн, мови яких вивчаються;
 обґрунтувати амбівалентність концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у дискурсах
офіційних ресурсів спецслужб як підґрунтя для виникнення субконцептів
НУЛЬОВА ТОЛЕРАНТНІСТЬ, ІНТОЛЕРАНТНІСТЬ;
 проаналізувати динаміку дискурсу толерантності спецслужб як
результату позалінгвальних інформативних впливів у періоди 2011-2013 та
2014-2015 років у парадигмі ІНТОЛЕРАНТНІСТЬ – ТОЛЕРАНТНІСТЬ –
НУЛЬОВА ТОЛЕРАНТНІСТЬ.
Об’єктом дослідження є концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ у дискурсах
спецслужб Великої Британії, Німеччини, Росії, України.
Предметом дослідження є дискурсоутворювальна роль концепту
ТОЛЕРАНТНІСТЬ у комунікаціях спецслужб із громадянським суспільством
країн, мови яких вивчаються.
Фактичний матеріал дисертації становлять 2000 дискурсивних
фрагментів, представлених на офіційних сайтах спецслужб Великої Британії,
Німеччини, Росії, України (500 англомовних, 500 німецькомовних, 500
російськомовних, 500 українськомовних одиниць); 600 реакцій, отриманих у
результаті асоціативного експерименту щодо сприйняття стимулу
толерантність спецслужби серед англо- (100), німецько- (100), російсько-
(200), українськомовних (200) респондентів віком 19-45 років.
Джерельною базою дисертації є: законодавчі документи країн, мова
10
яких досліджується: Конституція України, Закон України “Про національні
меншини в Україні”; Закон України “Про освіту”, Закон України “Про Службу
безпеки України”, Закон України “Про Службу зовнішньої розвідки України”,
Конституция РФ, Федеральный закон РФ “О национально-культурной
автономии”, Федеральный закон РФ “О внешней разведке РФ”, Федеральный
закон РФ “О федеральной службе безопасности”, Convention for the Protection of
Human Rights and Fundamental Freedoms, Declaration of Migration, Declaration of
Principles on Tolerance, das Grundgesetz der BRD, Gesetz über den
Bundesnachrichtendienst, Gesetz über die Zusammenarbeit des Bundes und der
Länder in Angelegenheiten des Verfassungsschutzes und über das Bundesamt für
Verfassungsschutz, Security Service Act 1989, тощо; міжнародні законодавчі
документи: Європейська конвенція про захист прав та основних свобод
людини, Загальна декларація прав людини, проголошена резолюцією 217 A (III)
Генеральної Асамблеї ООН, Конвенція ООН про статус біженців, Міжнародна
конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Рамкова конвенція
Ради Європи про захист національних меншин, тошо; офіційні сайти
спецслужб країн, мова яких досліджується: http://www.mi5.gov.uk; http://www.
sis.gov.uk; http://www.bfv.de; http://www.bnd.de; http://www.fsb.ru/fsb/npd.htm;
http://svr.gov.ru/svr_today/doc.htm; https://ssu.gov.ua; http://szru.gov.ua; словники:
Великий тлумачний словник сучасної української мови (В. Бусел, 2005),
Етимологічний словник української мови (2006); Словарь иностранных слов
(М. Комлєв, 2000), Краткий психологический словарь (Л. Карпенко, 1998);
Український асоціативний словник (С. Мартінек, 2007); Русский
ассоциативный словарь (Ю. Караулов, 1996), Словник іншомовних слів
(О. Мельничук, 1974), Словник синонімів української мови (А. Бурячок, 2006);
Словник української мови (Л. Артем’єва, 1979), Этимологический словарь
русского языка (М. Фасмер, 2007); Collins English Dictionary (2006), Das
Bedeutungswörterbuch (С. Duden, 2010), Das Herkunftswörterbuch (С. Duden,
2007), The Online Etymology Dictionary (D. Harper, 2001), тощо.
Методи дослідження. Зіставний метод дав змогу визначити спільні та
11
специфічні риси лінгвокультурної історії концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у
досліджуваних мовах, описовий метод сприяв ідентифікації зв’язків
вербалізатора концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ. Триангуляційний підхід забезпечив
можливість поєднання лінгвістичних та загальнонаукових методів, що
доповнюють один одного й дають можливість отримати найбільш вірогідний
результат, а саме: на основі етимологічного й семантичного аналізів було
визначено особливості формування лексеми толерантність у досліджуваних
мовах; інтерпретативний аналіз асоціацій дав змогу визначити особливості
сприйняття концептів ТОЛЕРАНТНІСТЬ і ТОЛЕРАНТНІСТЬ СПЕЦСЛУЖБ
носіями мов, що досліджуються; за допомогою методу моделювання було
вибудовано моделі концептів ТОЛЕРАНТНІСТЬ і ТОЛЕРАНТНІСТЬ
СПЕЦСЛУЖБ у досліджуваних ЛК. Дискурс-аналіз офіційних сайтів
спецслужб країн, мови яких вивчаються, посприяв визначенню спільних та
відмінних особливостей у позиціонуванні концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у
дискурсах офіційних сайтів спецслужб Великої Британії, Німеччини, Росії,
України у періоди 2011-2013 років та 2014-2015 років; на основі контентаналізу офіційних сайтів спецслужб було сформовано концептуально-тематичні
групи концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ; на основі семантичного аналізу зроблено
висновок щодо сутності дискурсів толерантності та інтолерантності;
прагматичний аналіз сприяв визначенню зумовленості дискурсивної поведінки
представників громадянського суспільства інституційним дискурсом
(ін)толерантності спецслужб.
Наукова новизна дисертаційної праці полягає в тому, що в ній уперше:
запропоновано методику комплексного дослідження концепту
ТОЛЕРАНТНІСТЬ у дискурсах спецслужб на матеріалі різноструктурних мов;
визначено особливості дискурсу толерантності в інституційних комунікаціях,
зокрема спецслужб; на основі асоціативного експерименту в англо-, німецько-,
російсько-, українськомовних інтернет-ресурсах схарактеризовано рівень
сформованості концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ СПЕЦСЛУЖБИ в концептуальній
свідомості представників лінгвокультур, що досліджуються; проаналізовано
12
динаміку дискурсу толерантності спецслужб як результату позалінгвальних
інформативних впливів у парадигмі ІНТОЛЕРАНТНІСТЬ – ТОЛЕРАНТНІСТЬ –
НУЛЬОВА ТОЛЕРАНТНІСТЬ; встановлено лінгвопрагматичну та лінгвокогнітивну
зумовленість дискурсивної поведінки представників громадянського суспільства
інституційним дискурсом (ін)толерантності спецслужб.
Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості
їхнього застосування під час викладання дисциплін “Загальне мовознавство”,
“Лінгвістичний аналіз тексту та дискурсу”, “Лінгвокраїнознавство”,
“Лінгвоконцептологія”, а також при написанні посібників і підручників із цих
дисциплін. Спостереження, висновки та фактичний матеріал дисертації можуть
бути використані в діяльності підрозділів Служби безпеки України та інших
силових відомств, що опікуються проблемами комунікацій із громадянським
суспільством та світовою спільнотою.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації
висвітлювалися в доповідях на 7 міжнародних наукових конференціях:
“Мegaling'2010. Горизонты прикладной лингвистики и лингвистических
технологий” (Партеніт, 2010), “Рецепція наукової спадщини професора
Станіслава Семчинського і сучасна філологія” (Київ, 2011), “Мови і світ:
дослідження та викладання” (Кіровоград, 2012), “Мова й література в
глобалізованому світі: взаємодія та самобутність” (Київ, 2012), “Пріоритети
мовознавчої науки у контексті глобалізацій них процесів” (Київ, 2015),
“Психолінгвістика в сучасному світі – 2015” (Переяслав-Хмельницький, 2015),
“Етнос, мова та культура: минуле, сьогодення, майбутнє” (Львів, Люблін,
2016); а також на 10 всеукраїнських конференціях: “Етнічні виміри універсуму:
мова, література, культура” (Київ, 2010), “Сучасні лінгвістичні парадигми”
(Горлівка, 2010), “Проблеми галузевої комунікації та перекладу” (Харків, 2011),
“Мова, свідомість, художня творчість, інтернет у дзеркалі сучасних
філологічних студій” (Київ, 2016), “Мова й література в глобальному і локальному
медіапросторі” (Київ, 2016), “Комунікативні стратегії інформаційного суспільства:
лінгвістика, право, інформаційна безпека” (Київ, 2011, 2013-2016).
13
Публікації. Проблематику, теоретичні та практичні результати
дисертаційної праці викладено в 14 публікаціях: у 8 статтях, опублікованих у
фахових наукових виданнях, затверджених Міністерством освіти і науки
України, в 2 статтях, опублікованих у закордонних виданнях, також у розділі
колективної монографії “Інтернет-комунікація в діяльності інститутів сектору
безпеки: теоретико-прикладний аспект” (Гриф Міністерства освіти і науки, молоді
та спорту України, протокол № 2 від 23.01.2013), у розділі підручника “Методологія
досліджень та використання інтернет-ресурсів (для науковців сектору безпеки
та оборони)” (Гриф Міністерства освіти і науки України, протокол № 1/11-16855 від
19.11. 2015), 2 тезах.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних
скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної
літератури (448 найменувань, з яких 86 – іноземними мовами), списку
лексикографічних та інших джерел (38 найменувань), 5 додатків. Повний обсяг
дисертації – 270 сторінок, основний зміст викладено на 185 сторінках.
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано
мету, визначено завдання, об’єкт, предмет, наукову новизну праці, описано
методи дослідження, охарактеризовано фактичний матеріал, окреслено
теоретичне й практичне значення отриманих результатів, указано форми
апробації та структуру роботи.
У першому розділі “Теоретичні засади дослідження концепту
ТОЛЕРАНТНІСТЬ у сучасній лінгвістиці” розглянуто сутність
концептуальної картини світу як відображення свідомості нації, її роль у
формуванні дискурсів сектору безпеки; визначено особливості позиціонування
поняття концепт у системі лінгвістичного знання; окреслено параметри
дискурсу спецслужб як інституційного дискурсу, визначено роль дискурсу
толерантності у здійсненні інституційних комунікацій.
У другому розділі “Методологічні основи дослідження концепту
ТОЛЕРАНТНІСТЬ” проаналізовано методики вивчення концептів та
визначено актуальним триангуляційний підхід до концепт-аналізу, розглянуто
14
методологію проведення дискурс-аналізу в лінгвістичних розвідках, окреслено
методику дослідження концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у дискурсах спецслужб.
Третій розділ “Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ у лінгвокультурах Великої
Британії, Німеччини, Росії, України” присвячено визначенню специфічних
рис концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ шляхом етимологічного й семантичного
аналізів вербалізатора в англійській, німецькій, російській та українській мовах.
На основі лексикографічних дефініцій зроблено інтерпретативний аналіз
асоціацій сприйняття концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ носіями зіставлюваних ЛК, а
на основі експерименту, проведеного в англійських, німецьких, російських,
українських інтернет-ресурсах, – інтерпретативний аналіз асоціацій сприйняття
реципієнтами стимулу толерантність спецслужби.
У четвертому розділі “Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ у дискурсах
офіційних сайтів спецслужб” визначено способи актуалізації концепту
ТОЛЕРАНТНІСТЬ у міжнародних та державних нормотворчих документах,
проаналізовано динаміку дискурсу толерантності спецслужб як результат
позалінгвальних інформативних впливів, досліджено співвідношення
інституційного дискурсу толерантності спецслужб із дискурсивною поведінкою
представників громадянського суспільства, досліджено прагматику адресантадресатних відношень у дискурсі толерантності.
У загальних висновках підведено підсумки роботи, викладено
результати дослідження та окреслено перспективи подальших розвідок.
Наприкінці подано списки використаної літератури, лексикографічних
джерел, додатки

Список литературы

ВИСНОВКИ
Теоретико-методологічна концепція дисертаційної роботи ґрунтується на
таких положеннях: 1) сучасні комунікації спецслужб із громадянським
суспільством здійснюються на основі стратегії публічної дипломатії –
комплексу комунікативних дій, спрямованих на досягнення позитивного
результату на основі добровільної взаємодії адресанта й адресата комунікації;
2) публічна дипломатія передбачає когнітивну узгодженість
мовних/концептуальних картин світу спецслужби та громадянського
суспільства, формування спільної концептуальної системи, одним із ключових
компонентів якої є концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ, що має дискурсоутворювальний
статус в інституційних комунікаціях спецслужб; 3) методологічною основою
дослідження визнано триангуляційний підхід до концепт- та дискурс-аналізу,
що передбачає поєднання як загальнонаукових, так і суто лінгвістичних,
якісних і кількісних методів, а також застосування ідей кількох підходів, які
доповнюють один одного й дають змогу отримати найдостовірніший результат;
4) позиціювання концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у дискурсах спецслужб зумовлено
статусом цього концепту в національних картинах світу, їхньою орієнтованістю
на загальнолюдські цінності; на прикладі концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ виявлено
спільні та відмінні національно-культурні особливості зміни асоціативних,
семантичних, дискурсивних реалізацій концепту в англо-, німецько-, російськой українськомовній концептуальних картинах світу; 5) концепт
ТОЛЕРАНТНІСТЬ набув амбівалентного статусу в досліджуваних
лінгвокультурах, його вербалізація спрямована на створення як позитивних, так
і негативних конотацій, що зумовило виникнення парадигми
ІНТОЛЕРАНТНІСТЬ – ТОЛЕРАНТНІСТЬ – НУЛЬОВА ТОЛЕРАНТНІСТЬ;
6) дискурс толерантності визначено як тип соціальної поведінки, всі
організаційні (психолінгвістичні, когнітивні, прагматичні тощо) складові якої
орієнтовані на забезпечення гарантованого правопорядку, що реалізується в
комунікативних стратегіях підтримки й позиціювання норм і цінностей
179
громадянського суспільства, реалізації права бути “іншим”, демонстрації
активної громадянської позиції, попередження конфліктів.
У результаті дослідження було зроблено такі висновки:
1. Теоретичні засади вивчення концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у дискурсах
спецслужб базуються на визнанні мовної та концептуальної картин світу
когнітивним підґрунтям будь-якої інституційної комунікації, оскільки їхня
узгодженість у системі адресант (спецслужба) – адресатних (громадянське
суспільство) відношень забезпечує прагматику взаємодії і зворотного зв’язку в
діяльності будь-яких установ.
У багатокультурному світі концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ виконує функцію
символізації універсальних цінностей, адаптуючи їх до системи цінностей
національної культури, а тому в комунікаціях спецслужб із громадянським
суспільством набуває дискурсоутворювального статусу, оскільки відтворює
загальний контекст взаємодії, його інтерпретацію та розгортання
інституційного дискурсу. Інституційний дискурс спецслужб у нашій роботі
визначається як стійка система статусно-рольових взаємин, що склалася в
комунікативному просторі спецслужб, система обмежень адресант
(спецслужба) – адресатних (громадянське суспільство, державні органи тощо)
відносин у цьому типі дискурсу зумовлена дискурсоутворювальною роллю
концепту ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ.
Для інституційних комунікацій, зокрема спецслужб, сьогодні набуває
значення дискурс толерантності, який, на основі теорії Ю. Хабермаса, було
розглянуто у двох вимірах – особистісному та інституційному. На
особистісному рівні дискурс толерантності визначено як тип дискурсивної
поведінки, що передбачає активний діалог, горизонтальні комунікативні
зв’язки, розуміння й прийняття “інакшості” іншої людини та спільнот, і
відповідно, мультикультуралізм, реалізацію ілокутивних установок на
самовираження. На інституційному рівні дискурс толерантності розглянуто як
інституційний дискурс, всі організаційні (психолінгвістичні, когнітивні,
прагматичні тощо) складові якого прагматично орієнтовані на забезпечення
гарантованого правопорядку, що реалізується в комунікативних стратегіях
180
підтримки й позиціювання норм і цінностей громадянського суспільства,
реалізації права бути “іншим”, демонстрації активної громадянської позиції,
попередження конфліктів.
2. Застосування триангуляційного підходу в дослідженні дало змогу
визначити дискурсоутворювальну роль концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у
дискурсах спецслужб у парадигмі ІНТОЛЕРАНТНІСТЬ – ТОЛЕРАНТНІСТЬ –
НУЛЬОВА ТОЛЕРАНТНІСТЬ. Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ досліджено у двох
напрямах – як складову концептуальних картин світу носіїв лінгвокультур,
мови яких досліджуються, та інститутів спецслужб; як дискурсоутворювальну
одиницю комунікації на офіційних сайтах спецслужб – за таким алгоритмом:
1. Аналіз концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у досліджуваних лінгвокультурах:
а) зіставний аналіз лінгвокультурної історії концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у
досліджуваних мовах; б) визначення лінгвокогнітивних та лексикосемантичних зв’язків вербалізатора концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ із позначеною
категорією в мовах на основі описового методу; в) етимологічний та
семантичний аналіз слів, які номінують концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ (за даними
лексикографічних джерел); г) інтерпретативний аналіз асоціацій сприйняття
концепту носіями зіставлюваних лінгвокультур на основі лексикографічних
дефініцій; д) інтерпретативний аналіз асоціацій сприйняття концепту
реципієнтами експерименту, проведеного в англо-, німецько-, російсько- та
українськомовних інтернет-ресурсах. 2. Аналіз концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ як
фрагменту інституційного дискурсу спецслужб: а) інтерпретативний аналіз
асоціацій сприйняття поняття толерантність спецслужб реципієнтами
експерименту, проведеного в англійських, німецьких, російських, українських
інтернет-ресурсах; б) концептуально-тематичний аналіз лексичних одиниць, що
позиціонують концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ у міжнародних та українських
законодавчих документах. 3. Дискурс-аналіз офіційних сайтів спецслужб країн,
мови яких вивчаються: а) порівняльний аналіз розбіжностей у позиціонуванні
концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у дискурсах офіційних сайтів спецслужб країн,
мови яких вивчаються, у періоди 2011-2013 років та 2014-2015 років;
б) контент-аналіз концептуально-тематичних груп, що позиціонують концепт
181
ТОЛЕРАНТНІСТЬ на офіційних сайтах спецслужб країн, мови яких
досліджуються; в) семантичний аналіз дискурсів толерантності та
інтолерантності; г) прагматичний аналіз дискурсивної поведінки представників
громадянського суспільства, зумовленої інституційними дискурсами
(ін)толерантності спецслужб; д) прагматичний аналіз адресант-адресатних
відношень як реалізації (ін)толерантного дискурсу.
3. Відмінності структури концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у досліджуваних
мовах свідчать про нерівномірність його актуалізації в концептуальних
картинах світу націй, що зумовлено насамперед позалінгвальними чинниками.
У традиціях АЛК толерантність розглядається як практика, що будується на
прагматичній рівновазі інтересів та може мати як позитивне, так і негативне
обґрунтування. У НЛК семантика лексеми толерантність на початку її
виникнення дорівнювала семантиці лексеми терпимість. На сьогодні
спостерігається семантичний зсув від прагматики толерантності-терпіння
(“Duldungs-Toleranz”) до толерантності-поваги (“Respekt-Toleranz”), яка
розуміється як здатність особи та спільноти одночасно твердо дотримуватися
своїх релігійних чи етичних переконань і не наголошувати на їхній унікальності
та загальному значенні для всієї спільноти. Позиція концепту
ТОЛЕРАНТНІСТЬ у РЛК не визначена у повному обсязі, оскільки цей концепт
не є природно притаманним російській концептуальній картині світу.
Найближчими до поняття толерантність у російській мові вважаються
поняття терпимість та ненасильство. Наразі спостерігається
деконцептуалізація концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у РЛК, що зумовлено
соціально-політичними причинами. В УЛК концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ набуває
ключового значення, він пов’язаний з іншими концептами, які мають
першочергове значення для УЛК – МИРОЛЮБНІСТЬ, ДЕМОКРАТИЗМ,
ПОБЛАЖЛИВІСТЬ.
Лексикографічний аналіз довів, що концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ
представлений у всіх досліджуваних мовах, але особливості його інтегрування
в концептуальні картини світу націй і, відповідно, дискурси спецслужб країн
мають свою специфіку. Спільною для всіх мов є наявність у вербалізатора
182
концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ таких сем: `поблажливе, терпиме ставлення`,
`невороже ставлення`, `готовність прийняти іншу поведінку та переконання`,
`здатність сприймати щось неприємне`, `здатність миритися з чужою думкою`,
`здатність миритися з чужим характером`, `уміння терпіти щось чуже` тощо.
Крім того, у всіх досліджуваних мовах у семантиці лексеми толерантність
міститься опозиція свій – чужий, що реалізується в семах `терпимість до чужих
думок`, `неворожий до чужої віри`. У всіх досліджуваних мовах лексема
толерантність у другій половині XX століття набуває статусу терміна в
медичному, психологічному, технічному, математичному та біологічному
дискурсах. Відмінним для досліджуваних мов є відсутність лексеми
толерантність у російсько- та українськомовних словниках, або неповний її
опис. Лексикографічні англо- й німецькомовні джерела фіксують у лексемі
толерантність семи `повага та терпимість щодо інших переконань`,
`готовність прийняти іншу поведінку та переконання`, які відсутні в російськота українськомовних словниках.
Дещо інші результати було отримано на основі вивчення асоціативних
словників. Спільними визначено такі КТГ: “Поблажливість” – для АЛК, НЛК та
УЛК, “Терпимість” – для НЛК, РЛК та УЛК, “Терпіння”` – для АЛК, НЛК і
РЛК, “Прощення, відпускання гріхів/помилування, милосердя” – для АЛК,
НЛК, “Невимогливість”, “Ліберальність” – для НЛК та РЛК, “Стриманість” –
для НЛК та УЛК. Специфічними визнано такі КТГ: “Задоволення”,
“Винагорода”, “Доброта”, “Сердечність”, “Витривалість”, “Терплячість”,
“Неупередженість” – АЛК, “Спокійність”, “Право вільного пересування та
проживання”, “Благородство”, “Широта натури”, “Уважне ставлення”,
“Великодушність”, “Свобода дій” – НЛК, “Лагідність”, “Гордовитість”,
“Вільнодумство” – РЛК, “Людяність”, “Компроміс”, “Взаємоповага”,
“Взаєморозуміння”, “Вихованість” – УЛК.
У РЛК та УЛК процес освоєння концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ ще не
завершено. Він набуває амбівалентних значень: у РЛК вербалізуються негативні
конотації, що формують дискурс інтолерантності, в УЛК – позитивні й нейтральні,
що формують дискурси нульової толерантності та толерантності.
183
4. Результати асоціативного експерименту, проведеного в соціальних
мережах, довели що вираз толерантність спецслужби набуває статусу
концепту в АЛК, НЛК, УЛК, оскільки в його структурі простежується
співвіднесення зі смисловими компонентам дискурсу толерантності –
розуміння й прийняття “інакшості” іншої людини та спільнот, прагматична
орієнтованість на забезпечення гарантованого правопорядку, позиціювання
норм і цінностей громадянського суспільства, демонстрація активної
громадянської позиції. У результаті експерименту було визначено, що в
концептуальній свідомості респондентів-представників АЛК, НЛК, УЛК
сформовано парадигму інтолерантність – толерантність – нульова
толерантність.
У РЛК концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ СПЕЦСЛУЖБ не сформовано. КТГ,
отримані в результаті асоціативного експерименту (1), не співвідносяться зі
смисловими компонентами дискурсу толерантності, (2) концепт толерантність
певні респонденти (17%) сприймають як ворожий російській національній
картині світу.
5. До системоутворюючих параметрів дискурсу толерантності спецслужб
віднесено такі: (1) поєднання типів інформативності за функціональним
критерієм – ретроспективного, що відтворює минуле, надаючи результати
позитивного та негативного досвіду; транслюючого, що створює в адресата
певну базову картину світу; контролюючого, який передбачає вибір певної
теми для обговорення й інституціональний контроль за поширенням
інформації; прогнозуючого, що розкриває наслідки вибору певної альтернативи;
(2) позиціювання КТГ, що є притаманними дискурсу толерантності: “Активний
діалог, горизонтальні комунікативні зв’язки”, “Розуміння й прийняття
“інакшості” іншої людини та спільнот, мультикультуралізм”, “Забезпечення
гарантованого правопорядку”, “Позиціювання норм і цінностей громадянського
суспільства”, “Активна громадянська позиція”, “Попередження конфліктів”; (3)
прагматична взаємозумовленість інституційного дискурсу толерантності
спецслужб та дискурсивної поведінки представників громадянського
суспільства; (4) використання в системі адресант-адресатних відношень
184
конструкцій, у яких продемонстровано повагу до адресата, прагматично
зорієнтованих на активний діалог; широка сегментація адресатів як результат
визнання їхньої інакшості.
Дискурсоутворювальна роль концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ у дискурсах
спецслужб є свідченням того, що сучасні спецслужби прагнуть підтримувати
контакт з адресатом, а не лише транслювати інформацію. Це передбачає
фактичну спрямованість дискурсу толерантності спецслужб, мета якого –
позиціонування спецслужби як гідної поваги організації, демонстрація
толерантного ставлення до думок і дій співгромадян та партнерів у межах
закону.
Отже, структура концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ змінюється залежно від
позалінгвальної ситуації та відображає як внутрішньодержавні, так і
міжнародні відносини. Прикладом чого є позиціонування концепту
ТОЛЕРАНТНІСТЬ у дискурсах спецслужб країн, мови яких досліджуються, у
періоди 2011-2013 та 2014-2015 років.
6. Аналіз дискурсів офіційних сайтів спецслужб країн, мови яких
вивчаються, довів, що концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ набуває амбівалентних
значень, його вербалізація спрямована на створення нових як негативних
(інтолерантність), так і позитивних (нульова толерантність) конотацій.
Негативна конотація найменування факту поблажливого (толерантного)
ставлення до правопорушень та злочинності зумовила виникнення нового
визначення, а в подальшому субконцепту – НУЛЬОВА ТОЛЕРАНТНІСТЬ, який
у комунікативних практиках спецслужб Західних країн визначався як “боротьба
зі злочинністю, попередження злочинності, що передбачає втручання
поліцейських у злочини, які скоюються або вже скоєні і які є на порядок
нижчими порогових злочинів: агресивне жебрацтво, бродяжництво,
розпивання алкогольних напоїв у громадських місцях”. В інституційному
дискурсі СБ України відбулося його переосмислення: нульова толерантність
розуміється як “негативне ставлення до злочинів, що мають вище порогове
значення і скоюються у сфері національної безпеки (корупція, військова
агресія, тероризм)” (визначення автора – Л.Ю.).
185
Таким чином, концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ в УЛК, зберігаючи національну
унікальність, набуває у процесі міжкультурної комунікації змістовних
компонентів, притаманних лінгвокультурам європейських держав. У РЛК,
навпаки, концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ набуває амбівалентних якостей
інтолерантності, оскільки толерантність сприймається носіями РЛК як загроза
державності та національній ціннісній системі, що, в свою чергу, призводить до
формування субконцепту ІНТОЛЕРАНТНІСТЬ, специфічного для РЛК.
Концептуальна парадигма ІНТОЛЕРАНТНІСТЬ – ТОЛЕРАНТНІСТЬ –
НУЛЬОВА ТОЛЕРАНТНІСТЬ набуває дискурсоутворювального статусу в
інституційних комунікаціях спецслужб країн, мови яких вивчаються.
Відповідно, можна говорити про наявність не лише дискурсу толерантності,
але й дискурсу нульової толерантності (типу інституційної дискурсивної
поведінки, прагматично орієнтованої на формування негативного ставлення до
злочинів, які мають високе порогове значення і скоюються у сфері національної
безпеки, – корупції, військової агресії, тероризму тощо) та дискурсу
інтолерантності (інституційної дискурсивної поведінки, що заперечує
мультикультуралізм, реалізацію права бути “іншим”; демонстрація активної
громадянської позиції в цьому типі дискурсу спрямована на демонстрацію
переваг власної ціннісної системи над іншими; концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ
замінюється концептом ТЕРПИМІСТЬ – зверхнім поблажливим ставленням до
інших).
Проведений у дисертаційній роботі аналіз концепту ТОЛЕРАНТНІСТЬ на
матеріалі дискурсів спецслужб різноструктурних мов не є вичерпним. Нові
комунікативні практики інститутів сектору безпеки та оборони світу
потребують подальшого ґрунтовного вивчення. Перспективами подальших
досліджень є систематизація вивчення дискурсивних практик інститутів
сектору безпеки та оборони у парадигмі ІНТОЛЕРАНТНІСТЬ –
ТОЛЕРАНТНІСТЬ – НУЛЬОВА ТОЛЕРАНТНІСТЬ, дослідження мовленнєвих
технологій забезпечення взаємодії силових відомств і громадськості.
Основні положення цього розділу висвітлено у працях автора [307], [309],
[310], [311], [409].