Савула Андрій Михайлович Інтенсивність атри­бутивної ознаки в латинській мові (на матеріалі поезії епохи Августа)

Краткое описание

Савула Андрій Михайлович, старший лаборант ка­федри світової літератури Львівського національного університету імені Івана Франка: «Інтенсивність атри­бутивної ознаки в латинській мові (на матеріалі поезії епохи Августа)» (10.02.14 - класичні мови. Окремі ін­доєвропейські мови). Спецрада Д 26.001.19 у Київсько­му національному університеті імені Тараса Шевченка

Львівський національний університет імені Івана Франка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
САВУЛА АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ
УДК 811.124'367.623'367.625.43-116.4]:82-1'02
ДИСЕРТАЦІЯ
ІНТЕНСИВНІСТЬ АТРИБУТИВНОЇ ОЗНАКИ
В ЛАТИНСЬКІЙ МОВІ
(НА МАТЕРІАЛІ ПОЕЗІЇ ЕПОХИ АВГУСТА)
10.02.14 «Класичні мови. Окремі індоєвропейські мови»
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________ А. М. Савула
Науковий керівник Домбровський Роман Остапович, кандидат філологічних
наук, доцент
Львів – 2018

ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ..………………………………………………………………………. 2
SUMMARY .………………………………………………………………………… 5
Список опублікованих праць за темою дисертації .... ………………………… 8
Список авторів та їх творів, які використані в дисертації . …………………. 12
Список умовних скорочень ............………………………………………........ 13
ВСТУП ...………………………………………………………………………….. 14
РОЗДІЛ І. КАТЕГОРІЯ ІНТЕНСИВНОСТІ ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ ......................................................................................................24
1.1. Лінгвістичне поняття категорії інтенсивності .... ..................................... 24
1.2. Якісно-кількісні характеристики категорії інтенсивності ..... .................. 27
1.3. Градація атрибутивної ознаки, градаційна шкала інтенсивності,
ступені інтенсивності .................................................................................. 30
1.4. Засоби вираження інтенсивності атрибутивної ознаки .…….................. 35
1.4.1. Абсолютний (безвідносний) компаратив та суперлатив ............ .......... 36
1.4.2. Демінутивні суфікси ................................................................................ 38
1.4.3. Префіксальні інтенсифікатори prae-, per- .............. ................................ 39
1.4.4. Аналітична конструкція інтенсифікатор (прислівник)+ прикметник ...40
1.4.5. Прикметники з елативним значенням ................. .................................... 44
1.4.6. Підсилювальна аналітична конструкція quam + прикметник.
Підсилювальна аналітична конструкція зі сполучником quamvis +
прикметник у підрядних допустових реченнях ... ................................ 47
1.5. Об’єктивна та суб’єктивна інтенсивність ............…................................ 48
1.6. Категорія елативності..............................................................……........... 55
1.7. Методологія дослідження засобів вираження інтенсивності
атрибутивної ознаки .....................................................................................58
Висновки до розділу І ........................................................................................ 63
10
РОЗДІЛ ІІ. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ, МОРФОЛОГІЧНІ, СТРУКТУРНІ
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСОБІВ ВИРАЖЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ АТРИБУТИВНОЇ
ОЗНАКИ ....................................................................................................................69
2.1. Морфологічні, лексико-семантичні та структурні особливості
абсолютного (безвідносного) компаратива і суперлатива .................... .......... 69
2.2. Морфологічні, лексико-семантичні та структурні особливості
демінутивних суфіксів ........................................................................................ 89
2.3. Морфологічні, лексико-семантичні та структурні особливості
префіксальних інтенсифікаторів prae-, per-................. ...................................... 91
2.4. Лексико-семантичні та структурні особливості аналітичної конструкції
інтенсифікатор + прикметник .................................. ......................................... 94
2.5. Лексико-семантичні та структурні особливості елативних
прикметників................................................................................................. …...113
2.6. Лексико-семантичні та структурні особливості аналітичної конструкції
quam + прикметник і підсилювальної конструкції quamvis + прикметник
у підрядних допустових реченнях..................................................... .................. 133
2.7. Лексико-семантичні та структурні особливості прикметників
з гранично-елативним значенням .................................................................... 138
Висновки до розділу ІI ...................................................................................... 145
РОЗДІЛ ІІІ. ОБ’ЄКТИВНА ТА СУБ’ЄКТИВНА ІНТЕНСИВНІСТЬ У ТВОРАХ
ГОРАЦІЯ, ОВІДІЯ, ВЕРҐІЛІЯ ..............................................................................150
3.1. Вираження об’єктивної та суб’єктивної інтенсивності абсолютним
компаративом та суперлативом ........................................................................ 151
3.2. Вираження об’єктивної та суб’єктивної інтенсивності прикметниками
з демінутивним значенням ............................................................…................... 154
3.3. Вираження об’єктивної та суб’єктивної інтенсивності елативними
прикметниками з префіксами prae-, per- .......................................................... 155
3.4. Вираження об’єктивної та суб’єктивної інтенсивності аналітичною
конструкцією інтенсифікатор (прислівник) + прикметник ......... .................. 157
11
3.5. Вираження об’єктивної та суб’єктивної інтенсивності прикметниками
з елативним значенням.......................................................................................... 161
3.6. Вираження об’єктивної та суб’єктивної інтенсивності за допомогою
аналітичної конструкції quam + прикметник та підсилювальної конструкції
quamvis + прикметник у підрядних допустових реченнях ............. ....................163
Висновки до розділу ІІІ ..................................................................................... 164
РОЗДІЛ ІV. КАТЕГОРІЯ ІНТЕНСИВНОСТІ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА
КАТЕГОРІЇ ЕКСПРЕСИВНОСТІ .........................................................................166
4.1. Стилістична роль засобів вираження інтенсивності атрибутивної
ознаки .................................................................................................................. 168
4.2. Алітерація, асонанс ..................................................................................... 170
4.3. Метафора ..................................................................................................... 173
4.4. Антитеза ...................................................................................................... 174
4.5. Епітет ........................................................................................................... 175
4.6. Емфаза ......................................................................................................... 175
4.7. Рідковживані стилістичні фігури .................…....................................... ..176
4.8. Змішані випадки стилістичних фігур........................................................ 177
4.9. Інгерентна експресивність.......................................................................... 179
Висновки до розділу IV ..................................................................................... 180
ВИСНОВКИ............................................................................................................ 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................. 190
ДОДАТКИ .............................................................................................................. 204

Список литературы

ВИСНОВКИ
Категорія інтенсивності атрибутивної ознаки — це насамперед лексикосемантична граматична категорія, яка передбачає якісно-кількісну
зміну ступеня атрибута: підсилення (інтенсифікацію), послаблення
(деінтенсифікацію), альтернативну інтенсифікацію ступеня (нульового ступеня,
слова-норми) міри атрибута. Під час розгляду категорії інтенсивності
у функційно-семантичному плані встановлено, що це функційно-семантична
категорія, яка характеризується різнорівневістю засобів вираження і польовою
організацією засобів.
Категорія інтенсивності тісно взаємопов’язана і взаємозалежна
з категоріями якості, кількості. Вона стоїть на перетині категорії якості
(невизначеної, недискретної) і кількості (градаційної, підлеглої кількісній
оцінці) отже, є кількісною мірою оцінки якості.
Не всі атрибути підлягають інтенсифікації. Відносні прикметники не
містять семи інтенсивності, тому їх не можна розглядати у плані кількісних
змін якості.
Зміну ступенів інтенсивності атрибутивної ознаки представляє категорія
градації, яка є внутрішньою властивістю категорії інтенсивності. Процес
якісних змін визначається кількісно і виміряється за допомогою градації. Зміна
інтенсивності зображується у вигляді градаційно-скалярної шкали, де місце
нуля займає слово-норма. Такий нуль, таку точку рівноваги на шкалі
інтенсивності можна характеризувати як нейтральний ступінь інтенсивності
ознаки.
Міра як внутрішня характеристика (властивість) ступеня ознаки
проявляється на градаційній шкалі інтенсивності такою якістю, у якої її
властивість вибрана у вигляді одиниці (об’єкт розгляду) виміру, тобто
інтенсеми. Ступінь інтенсивності атрибута — показник міри якісно-кількісних
відношень певної ознаки, порівняльна величина, яка характеризує інтенсивність
якісної ознаки.
183
До градаційної шкали абсолютної (нерелативної) інтенсивності
атрибутивної ознаки в латинській мові належать такі ступені: нульовий
(звичайний) ступінь / gradus positivus — точка відліку, умовний шкальний нуль;
елативний / gradus elativus та надмірний ступінь / gradus immodicus, які
утворюють субкатегорію інтенсивності; неповний / gradus defectivus та малий
ступінь / gradus minor, які утворюють субкатегорію деінтенсивності; достатній /
gradus sufficiens та приблизний ступінь / gradus approximativus, які утворюють
субкатегорію альтернативної інтенсивності.
Засоби вираження інтенсивності атрибутивної ознаки, які виявлено
у творах Горація, Верґілія та Овідія, поділяються на дві основні групи:
морфологічну та лексико-синтаксичну. До морфологічних засобів (синтетичних
форм) належать: суфіксальні інтенсифікатори -іоr, -ius, -issim, -lim, -rim
(абсолютний (безвідносний) компаратив та суперлатив); демінутивні
(зменшувально-пестливі) суфікси-інтенсифікатори -ulu (-olu), -culu, -ellu, -illu;
префіксальні інтенсифікатори prae-, per-. До лексико-синтаксичних засобів
належать: аналітична конструкція прислівник (інтенсифікатор) + прикметник;
прикметники з елативним значенням; підсилювальна аналітична конструкція
quam + прикметник; підсилювальна конструкція зі сполучником quamvis
у підрядних допустових реченнях.
За допомогою суфіксів -іоr, -ius; -issim, -lim, -rim утворюється абсолютний
компаратив та суперлатив (лат. comparativus absolutus, superlativus absolutus).
Для них денотатом є ознака предмета та його міра. У латинській мові
абсолютний компаратив та суперлатив вживається у двох функціях: 1. Для
підсилення, — посиленого перевищення міри ознаки предмета стосовно норми
(представляють елативний (великий, високий) ступінь ознаки); 2. У граничній
функції, тобто у такій, яка виражає найвищу можливу міру.
Прикметники в латинській мові в нейтральному ступені інтенсивності,
приєднуючи до себе демінутивні (зменшувально-пестливі) суфікси, стають
демінутивними і виражають елативний ступінь інтенсивності. У творах
Горація, Верґілія та Овідія знайдено такі демінутивні суфікси: -сulu, -olu, -illu,
184
-ellu. Демінутивні прикметники (лат. аdiectiva deminutiva) завжди
супроводжуються суб’єктивно-емоційною оцінкою, вони не матимуть чистого
елативного ступеня, а незначне відхилення або вище, або нижче. Adiectiva
deminutiva можуть виражати лише елативний ступінь інтенсивності. Такі
прикметники можна називати елативними.
Третій морфологічний засіб вираження інтенсивності атрибутивної ознаки
становлять префікси prae-, per-, поєднані з атрибутами у нейтральному ступені
інтенсивності. За наявності такого префіксального способу утворення сема
інтенсифікації (інтенсема) концентрується у префіксі і переводить прикметник
у великий (елативний) ступінь інтенсивності. Їх також можна називати
елативними.
Четвертим засобом вираження інтенсивності атрибутивної ознаки є
аналітична конструкція інтенсифікатор (прислівник) + прикметник
(дієприкметник) (лат. constructio intensificator (adiectivum) + adiectivum). Така
конструкція є аналітичною (або експліцитною) і складається з двох
компонентів: прикметника (рідко дієприкметника), другого компонента, який є
виразником якісної характеристики або оцінки предмета, та прислівника,
першого компонента, що залежить від нього, відіграє роль підсилювального
форманта і є кількісно-оцінним визначником ступеня якості. У конструкції
інтенсему елативності можуть містити прислівники: multum, tam, penitus, bene,
grave, graviter, late, turpiter, semper. Надмірний ступінь інтенсивності може
виражати прислівник nimium. Прислівники multo, semper, містячи велику сему
інтенсивності, у контексті за певних умов все-таки виражають надмірний
ступінь інтенсивності. Подібно прислівник satis, який містить сему достатньої
міри, тобто виражає насамперед достатній ступінь, — у контексті за певних
умов виражає надмірний ступінь інтенсивності. Неповний ступінь
інтенсивності виражають прислівники praecipue, paulum. Малий ступінь
інтенсивності — mediocriter, male. Приблизний ступінь інтенсивності можуть
виражати прислівники paene, haud. Вторинним способом приблизний
ступінь — прислівник semper, поєднуючись із заперечною часткою non.
185
У латинській мові є прикметники з елативним значенням (елативні
прикметники — лат. adiectiva elativa), які у своїй семантиці містять значення
елативності та виражають великий (елативний) ступінь інтенсивності ознаки i в
деяких випадках можуть виражати надмірний ступінь інтенсивності. Такі
прикметники об’єднані загальним значенням «значний за величиною,
розмірами, обсягом, протяжністю», тобто містять велику міру якихось величин.
До них належать: amplus, a, um — великий (у значенні дуже великий); ingens,
gentis — величезний, дуже сильний; grandis, e — величезний; im(n)manis, e —
величезний; im(n)mensus, a, um — безмірний, величезний; innumerus, a, um —
незліченний; innumerabilis, e — незліченний; omnipotens, entis — всемогутній;
impotens, entis — дуже буйний, невгамовний; exiguus, a, um — маленький
(тобто дуже малий).
Ступінь елативної міри цих прикметників може бути неоднаковим, тобто
варіюватись у межах великого ступеня інтенсивності вверх або вниз.
До шостої групи засобів вираження атрибутивної ознаки належать дві
конструкції: підсилювальна аналітична конструкція прислівник-інтенсифікатор
quam + прикметник та підсилювальна конструкція зі сполучникомінтенсифікатором quamvis у підрядних допустових реченнях. Перша
з вищевказаних за своєю природою має однакову структуру з конструкцією
інтенсивний прислівник + прикметник і також складається з двох компонентів:
прикметника, другого компонента, який є виразником якісної характеристики
або оцінки предмета, та прислівника quam (як, наскільки), першого компонента,
що залежить від нього i відіграє роль підсилювального форманта. Порівняно зі
звичайною конструкцією прислівник + прикметник, — quam у конструкції є
неозначеним кількісно-оцінним визначником ступеня якості. Сема
інтенсивності не чітко підкреслена, контекстуально невизначена стосовно своєї
міри (засіб може виражати великий ступінь, але не вказувати чітко на його міру
проявлення кількості). Сюди ж відносимо конструкцію зі сполучником quamvis
у підрядних допустових реченнях, якій також притаманна контекстуально
186
невизначена міра інтенсивності. Обидві конструкції можуть виражати лише два
ступені інтенсивності атрибутивної ознаки: великий та надмірний.
До системи засобів вираження інтенсивності атрибутивної ознаки не
входять гранично-елативні прикметники (лат. adiectiva elativa finalia). У поезії
знайдено такі лексеми: summus, a, um ⎯ височезний, крайній, останній;
extremus a, um ⎯ крайній, останній, дуже далекий; supremus a, um ⎯
височезний, крайній, останній; ultimus, a, um (і також безвідносний
компаратив: ulterior, ius) ⎯ дуже віддалений, крайній, останній.
Ці прикметники не належать до системи засобів вираження інтенсивності
безвідносної атрибутивної ознаки і до її градаційної шкали: осі посилення,
послаблення, альтернативної осі. Попри те що гранично-елативні прикметники
вкрай рідко можуть виражати підсилювальний елативний ступінь
інтенсивності, вони створюють паралельну гілку на осі інтенсифікації стосовно
елативного ступеня у підсилювальній функції, мають нульову точку та рух
догори і належать до категорії елативності, яка пересікається з категорією
інтенсивності.
Засоби вираження інтенсивності якісної ознаки переважно інтенсифікують
такі поняття: фізичні та абстрактні величини, кількість, вагу, об’єм, просторові
величини (також часово-просторові); людські риси характеру, вади та чесноти,
поведінку, душевно-емоційний стан, таланти, красу; якісні властивості
предметів, об’єктів, зокрема об’єктів природи.
Структурно засоби вираження інтенсивності зазвичай представлені
простими конструкціями <інтенсифікований атрибут + іменник> у препозиції
та < іменник + інтенсифікований атрибут > у постпозиції.
Проаналізувавши всі типи засобів вираження атрибутивної ознаки,
доходимо висновку, що три з них, а саме: 1. Абсолютний компаратив та
суперлатив; 2. Аналітична конструкція інтенсифікатор (прислівник) +
прикметник (дієприкметник); 3. Прикметники з елативним значенням
трапляються у поезії Горація, Верґілія, Овідія дуже часто і, таким чином,
містяться у центрі польової структури засобів вираження атрибутивної ознаки.
187
Інші три: 1. Прикметники з демінутивним значенням; 2. Прикметники з
підсилювальними префіксами prae-, per-; 3. Аналітична конструкція quam +
прикметник та підсилювальна конструкція quamvis + прикметник у підрядних
допустових реченнях містяться на периферії цього поля.
Лише аналітична конструкція інтенсифікатор (прислівник) + прикметник
(дієприкметник) виражає всі ступені інтенсивності атрибутивної ознаки, а
решта засобів — переважно тільки елативний ступінь. Тому в польовій
структурі засобів вираження атрибутивної ознаки ця конструкція розташована в
центрі поля, а решта засобів — на периферії.
Попри те що вищевказана аналітична конструкція виражає всі ступені
інтенсивності, — елативний ступінь вживається найчастіше. Об’єктом розгляду
категорії елативності є елатив. Елативом називаємо значення безвідносно
великої міри ознаки, представлене у творах поетів шістьма засобами вираження
атрибутивної ознаки та гранично-елативними прикметниками. Навіть якщо
в решти засобів виявлено інтенсифікацію атрибута не в елативному ступені, —
то таких випадків дуже мало (1—2 відсотки всіх прикладів у межах одного
засобу). Отже, елативний ступінь інтенсифікації міститься в центрі польової
структури ступенів, решта — на периферії.
Отож категорія інтенсивності атрибутивної ознаки в поезії Горація,
Верґілія, Овідія презентується категорією елативності.
Елативність у латинській мові може вживатися у двох функціях:
1. Переважно для підсилення; 2. Рідше у граничній функції, тобто у такій, яка
виражає найвищу можливу міру.
Граничний елатив представлений абсолютним компаративом та
суперлативом (власне вищезгаданими гранично-елативними прикметниками,
які є формальними абсолютними компаративами чи суперлативами, проте
рідко вживаються в основній підсилювальній функції елатива). Також
засвідчено лише один випадок аналітичної конструкції «прислівник
(інтенсифікатор) + прикметник», яка виражає граничність.
188
Категорія інтенсивності атрибутивної ознаки поділяється на два види:
об’єктивну та суб’єктивну інтенсивність. Оскільки категорія інтенсивності
тісно пов’язана з категоріями оцінки та емотивності, то в функційному плані
вона поділятиметься на три види: об’єктивно-оцінну, суб’єктивно-оцінну,
суб’єктивно-емотивно-оцінну. Атрибути, які містять інтенсему величини
(об’єму, розміру, росту), кількості (чисельності), ваги, кольору, виражають ООІ.
Оцінні та частково-оцінні атрибути зазвичай виражають СОІ та СЕІ.
З функційного боку СОІ відображає: власне судження автора, персонажамовця стосовно характеристики явища, поняття, предмета, суб’єкта і, як
наслідок, стосовно якісної ознаки, яку містить це явище, поняття, предмет,
суб’єкт; характеристику певного загальновизнаного, загальноприйнятого факту
дійсності. Як наслідок, такий факт містить суб’єктивне судження на
загальноприйнятому рівні. СЕІ виражатиме також такі два види суджень, але,
окрім того, автор чи мовець висловлюватиме емоційне (емотивне) ставлення до
факту дійсності: позитивне чи негативне. Таку емотивну полярність у поезії
Горація, Верґілія, Овідія зазвичай відображено схваленням / несхваленням;
прихильністю / відразою, неприязню.
Розглянувши ці три типи інтенсивності та враховуючи їх кількість,
доходимо висновку, що ООІ та СОІ в польовій структурі містяться у центрі, а
СЕІ — на периферії.
Категорія інтенсивності функційно тісно пов’язана з категорією
експресивності. Експресивність містить сему інтенсивності як кількісну
характеристику експресивності, яка призначена для показу її міри.
Інтенсивність не завжди може виражати експресію, тому не правомірно ставити
знак рівності між експресивністю і будь-якою інтенсифікацією.
Стилістичні фігури, які сприяють здійсненню вираження образності,
експресії засобами вираження інтенсивності атрибутивної ознаки, у творах
Горація, Верґілія, Овідія виявлено такі: алітерація, асонанс, метафора, іронія,
антитеза, епітет, емфаза, стилістичний повтор (рефрен).
Лише елативний ступінь може виражати експресію.
189
Якщо об’єктивна інтенсивність, виражена будь-яким ступенем
інтенсивності, не поєднується зі стилістичними фігурами, то вона не виражає
експресії. Також суб’єктивна інтенсивність не відображає експресії,
за винятком поодиноких прикладів інгерентної експресивності.
Пропонована дисертаційна робота дає змогу розширити дослідження
категорії інтенсивності як у латинських прозових текстах, так і у поезії інших
римських поетів. Виникає потреба порівняльного аналізу всіх шести засобів
інтенсивності атрибутивної ознаки: як продуктивно інші автори вживають ті чи
інші інтенсиви, як саме і які використовують інтенсифікатори в аналітичних
конструкціях (особливо актуальна проблема, чи буде велика різниця між
прозовими та поетичними текстами). Актуальним стає обширне дослідження
суб’єктивно-емотивно-оцінної інтенсивності у латинській мові. Перспективним
видається ізольоване дослідження категорії елативності у латинській мові.
Зокрема, вартий уваги розгляд елативності у граничній функції. Заслуговує на
увагу також вивчення поетики латинських поетів з урахуванням категорії
інтенсивності як складової частини категорії експресивності.