Каталог / ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ / Классические языки. отдельные индоевропейские языки
скачать файл:
- Название:
- Чекарева Євгенія Сергіївна Концептуальні сфери простору й часу в лексико-семантичній системі давньогрецької мови
- Альтернативное название:
- Чекарева Евгения Сергеевна Концептуальные сферы пространства и времени в лексико-семантической системе древнегреческого языка Chekareva Evgeniya Sergeevna Conceptual spheres of space and time in the lexical-semantic system of the ancient Greek language
- ВУЗ:
- у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка
- Краткое описание:
- Чекарева Євгенія Сергіївна, завідувач кафедри історії зарубіжної літератури і класичної філології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна: «Концептуальні сфери простору й часу в лексико-се- мантичній системі давньогрецької мови» (10.02.14 - класичні мови. Окремі індоєвропейські мови). Спецрада Д 26.001.19 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка
Чекарева Євгенія Сергіївна, завідувач кафедри історії зарубіжної літератури і класичної філології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна: «Концептуальні сфери простору й часу в лексико-се- мантичній системі давньогрецької мови» (10.02.14 - класичні мови. Окремі індоєвропейські мови). Спецрада Д 26.001.19 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
ЧЕКАРЕВА ЄВГЕНІЯ СЕРГІЇВНА
УДК 811.14’02’37
ДИСЕРТАЦІЯ
КОНЦЕПТУАЛЬНІ СФЕРИ ПРОСТОРУ Й ЧАСУ
В ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІЙ СИСТЕМІ
ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ МОВИ
Спеціальність 10.02.14 – класичні мови. Окремі індоєвропейські мови
Подається на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
______________Є. С. Чекарева
Науковий консультант – Сенів Михайло Григорович, доктор філологічних наук,
професор
Харків–2017
ЗМІСТ
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ТА УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 20
ВСТУП 22
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ
СВІТОГЛЯДНИХ КАТЕГОРІЙ ПРОСТОРУ Й ЧАСУ В МОВІ
1.1. Мова – свідомість – культура: традиційне і нове у висвітленні
проблеми 38
1.2. Простір як світоглядна категорія: специфіка мовної об’єктивації 47
1.3. Час як світоглядна категорія: специфіка мовної об’єктивації 64
Висновки до розділу 1 84
РОЗДІЛ 2. ПРИНЦИПИ Й МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОВНОЇ
РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ СФЕР ПРОСТОРУ Й ЧАСУ
2.1. Лінгвоконцептологічний підхід до вивчення мовної об’єктивації
когнітивних структур
2.1.1. Параметричні й типологічні характеристики концепта як
складника національно-мовної картини світу
2.1.2. Структурна організація концептосфери як сегмента
концептуальної системи носіїв мови
2.2. Функційно-семантичний підхід до вивчення мовної об’єктивації
когнітивних структур
87
87
95
100
2.2.1. Теоретичні засади вивчення семантичної структури слова як
оперативної одиниці мовної категоризації й концептуалізації світу 100
2.2.2. Частини мови як результат вербалізації концептуальних
структур
107
2.2.3. Лексико-семантичні групи і принципи компонентного аналізу
семантики слова 115
2.3. Методологія дослідження репрезентації концептуальних сфер
простору й часу в лексико-семантичній системі давньогрецької мови 121
Висновки до розділу 2 131
18
РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПТУАЛЬНІ СФЕРИ ПРОСТОРУ Й ЧАСУ
В СИСТЕМІ ІМЕННИКІВ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ МОВИ
3.1. Когнітивні засади формування лексико-граматичного класу
іменників у мові 136
3.2. Іменники просторової семантики давньогрецької мови 143
3.2.1. Власне просторові іменники 145
3.2.2. Невласне просторові іменники 166
3.3. Іменники темпоральної семантики давньогрецької мови 192
3.3.1. Власне темпоральні іменники 194
3.3.2. Невласне темпоральні іменники 205
Висновки до розділу 3 235
РОЗДІЛ 4. КОНЦЕПТУАЛЬНІ СФЕРИ ПРОСТОРУ Й ЧАСУ
В СИСТЕМІ ПРИКМЕТНИКІВ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ МОВИ
4.1. Когнітивні засади формування лексико-граматичного класу
прикметників у мові 241
4.2. Прикметники просторової семантики давньогрецької мови
4.2.1. Параметричні прикметники
4.2.2. Орієнтаційні прикметники
4.2.3. Релятивні прикметники
244
248
256
264
4.3. Прикметники темпоральної семантики давньогрецької мови 271
4.3.1. Обставинно-темпоральні прикметники 273
4.3.2. Якісно-темпоральні прикметники 281
Висновки до розділу 4 295
РОЗДІЛ 5. КОНЦЕПТУАЛЬНІ СФЕРИ ПРОСТОРУ Й ЧАСУ
В СИСТЕМІ ДЕЙКТИЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ МОВИ
5.1. Категорія дейксису в лінгвістиці 302
5.2. Прислівники як засіб об’єктивації концептосфер простору й часу в
давньогрецькій мові 306
5.2.1. Прислівники просторової семантики 308
5.2.2. Прислівники темпоральної семантики 317
19
5.3. Займенники як засіб оформлення просторово-часового дейксису в
давньогрецькій мові 324
5.3.1. Особові та вказівні займенники в системі дейктичних засобів 328
5.3.2. Дейктичні функції артикля давньогрецької мови 336
5.4. Прийменники просторової і часової семантики в давньогрецькій
мові 343
5.4.1. Прийменниково-відмінкові конструкції як конкретизатори
просторово-часових відношень у давньогрецькій мові 345
5.4.2. Префіксальні дієслова й прийменниково-відмінкові
конструкції просторово-часової семантики 363
Висновки до розділу 5 372
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 380
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 392
ДОДАТКИ 443
20
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ТА УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
Aeschin.⃰ Aeschines Lucill. Lucillius
Ael. NA. Aelianus De natura
animalium
Lys. Lysias
Ael. VH. Aelianus Varia Historia NT. Act. ap. Novum Testamentum Acta
apostolica
Ael. Ar. Orat. Aelius Aristides Orationes NT. Cor. І Novum Testamentum Epistula ad
Corinthios I
Aes. Fab. Aesopus Fabulae NT. Cor II. Novum Testamentum Epistula ad
Corinthios II
Aesch. Ag. Aeschylus Agamemnon NT. Hebr. Novum Testamentum Epistula ad
Hebraeos
Aesch. Eum. Aeschylus Eumenides NT. In. Novum Testamentum Euangelium
Ioannem
Aesch. Prom.
Desm.
Aeschylus Prometheus
Desmotes
NT. Lc. Novum Testamentum Euangelium
Lucam
Aesch. Supp. Aeschylus Supplices NT. Mrc. Novum Testamentum Euangelium
Marcum
Anth. Gr. Anthologia Graeca NT. Mth. Novum Testamentum Euangelium
Matthaeum
Apoll. Rhod. Apollonius Rhodius NT. Apoc. Novum Testamentum Apocalypsis
Ioannis
Apollod. Bibl. Apollodorus Bibliotheca NT. Rom. Novum Testamentum Epistula ad
Romanos
Arist. Ath.
Polit.
Aristoteles Athenaion
Politeia
Paus. Descr.
Graec.
Pausanias Damascenus Descripcio
Graeciae
Arist. De
Animal.
Aristoteles De Animalium Pind. Pyth. Pindarus Odae Pythicae
Arist. De sens. Aristoteles De sensu Plat. Apol. Plato Apologia Socratis
Arist. Eud.
Eth.
Aristoteles Ethica Eudemia Plat. Leg. Plato De Legibus
Arist. Nic. Eth. Aristoteles Ethica
Nicomachea
Plat. Men. Plato Menon
Arist. Pol. Aristoteles Politica Plat. Soph. Plato Sophista
Arist. Rhet. Aristoteles Ars Rhethorica Plat. Symp. Plato Symposium
Arph. Av. Aristophanes Aves Plat. Theaet. Plato Theaetetus
Arph. Equit. Aristophanes Equites Plat. Tim. Plato Timaeus
Arph. Lys. Aristophanes Lysistrate Plb. Hist. Polibius Historiae
Arph. Nub. Aristophanes Nubes Plut. Ages. Plutarchus Agesilaus
Arph. Vesp. Aristophanes Vespae Plut. Ant. Plutarchus Antonius
Athaen. Deipn. Athenaeus Deipnosophistae Plut. Caes. Plutarchus Caesar
Basil. Ep. Basilius Epistulae Plut. Cat. Plutarchus Cato Minor
Call. Epigr. Callimachus Epigrammata Plut. CG. Plutarchus Caius Gracchus
D. C. Hist.
Rom.
Dio Cassius Historia
Romana
Plut. Conj. Plutarchus Conjugalia Praecepta
D. Chr. Dio Chrysostomus Plut. Cor. Plutarchus Caius Marcius Coriolanus
Dem. Demosthenes Plut. Cons. Ap. Plutarchus Consolatio ad Apollonium
Dion. Halic.
Hist.
Dionysius Halicarnassius
Historiae
Plut. Crass. Plutarchus Caius Crassus
D. S. Hist. Diodorus Sicilius Bibl.
Historica
Plut. De Alex. Plutarchus De Alexandri magni
fortuna
D. L. V. Ph. Diogenes Laertius Vitae
Philosoph.
Plut. De Isid. Plutarchus De Iside et Osiride
21
Eur. Alc. Euripides Alcestis Plut. De frig. Plutarchus De primo frigido
Eur. Andr. Euripides Andromache Plut. Demetr. Plutarchus Demetrius
Eur. Bacch. Euripides Bacchae Plut. Galb. Plutarchus Galba
Eur. Cycl. Euripides Cyclops Plut. Luc. Plutarchus Lucullus
Eur. Hel. Euripides Helena Plut. Mar. Plutarchus Marcellus
Eur. Fragm. Euripides Fragmenta Plut. Moral. Plutarchus Moralia
Eur. Her. Euripides Heracles Plut. Nic. Plutarchus Nicias
Eur. Hipp. Euripides Hippolytus Plut. Num. Plutarchus Numa
Eur. Iph.
Aulid.
Euripides Iphigenia
Aulidensis
Plut. Oth. Plutarchus Otho
Eur. Iph. Taur. Euripides Iphigenia
Tauridensis
Plut. Pelop. Plutarchus Pelopidas
Eur. Med. Euripides Medea Plut. Per. Plutarchus Pericles
Eur. Orest. Euripides Orestes Plut. Pyrrh. Plutarchus Pyrrhus
Eur. Phoen. Euripides Phoenissae Plut. Quaes.
Conv.
Plutarchus Quaestiones Convivales
Eur. Suppl. Euripides Supplices Plut. Quaes.
Gr.
Plutarchus Quaestiones Graecae
J. AJ Flavius Josephus
Antiquitates Judaicae
Plut. Quaes.
Rom.
Plutarchus Quaestiones Romanae
Jo. Dam. Joannes Damascenus Plut. Rom. Plutarchus Romulus
Hdt. Hist. Herodotus Historiae Plut. Sol. Plutarchus Solon
Hes. OD. Hesiodus Opera et Dies Plut. Tiber. Plutarchus Tiberius Gracchus
Hes. Th. Hesiodus Theogonia Plut. Tit. Plutarchus Titus Flaminius
Hp. De aer. Hippocrates De aere aquis
et locis
Hp. Praec. Hippocrates Praeceptiones Soph. Ant. Sophocles Antigone
Hom. Hymn.
in Vener.
Homerus Hymnus in
Venere
Strab. Geogr. Strabo Geographia
Hom. Od. Homerus Odyssea Theocr. Theocritus
Hom. Il. Homerus Ilias Theophr. Hist.
Plant.
Theophrastus Historia Plantarum
Luc. Anach. Lucianus Anacharsis Thuc. Hist. Thucydides Historia
Luc. Im. Lucianus Imagines Xen. Anab. Xenophon Anabasis
Luc. Lex. Lucianus Lexiphanes Xen. Cyrop. Xenophon Cyropaedia
Luc. Salt. Lucianus De saltatione Xen. Mem. Xenophon Memorabilia
_____________________________________________________
⃰ Тексти авторів наводяться як джерела ілюстративного матеріалу за корпусом
давньогрецьких текстів електронної бази даних Perseus. Режим доступу
http://www.perseus.tufts.edu/hopper/collection?collection=Perseus:collection:GrecoRoman
22
ВСТУП
Формування нової парадигми наукового знання, тенденції до вивчення
мовних явищ у зв’язку з когнітивними та комунікативними завданнями мови
вимагають переосмислення наявного досвіду дослідження її елементів,
поглибленого, системного опису їх. До ключових проблем сучасної лінгвістики
належать проблеми категоризації й концептуалізації світу, встановлення
системи базових концептів та універсальних категорій, що формуються в
людини у процесі освоєння довкілля, специфіка фіксації результатів
когнітивної діяльності в мовних одиницях різних рівнів, формування мовної і
національно-мовної картин світу, визначення в них універсальних та
етноспецифічних рис.
На сьогодні одночасно існують і доповнюють один одного системноструктурний, функційний і когнітивний підходи до опису мови, що виступають
потужним стимулом подальшого розвитку методологій і методик
лінгвістичного дослідження. Однак мовознавство потребує створення цілісної
інтегральної концепції природної мови, яка б суміщала всі ці аспекти. Пошуки
такої концепції тривають і є надзвичайно актуальними, зокрема, для вивчення
класичних мов, які потребують застосування новітніх підходів у дослідженні
їхніх системно-структурних, функційних особливостей, когнітивних засад
формування тощо.
Багата лексика давньогрецької мови містить значну інформацію про
спосіб сприйняття світу загалом і простору й часу зокрема в історично
віддалені часи. Для розуміння закодованої в мовних одиницях інформації
необхідний глибокий аналіз лексем із погляду їхньої семантики, кількісних
показників, наповнення окремих лексико-семантичних груп, словотвірної
структури тощо. Узагальнення отриманих результатів дозволить зрозуміти
принципи й механізми номінації просторових і часових реалій носіями
давньогрецької мови, визначити домінантні складники просторово-часового
23
континууму, розкрити специфіку організації мовної картини світу еллінів у її
багатовимірності.
Національна картина світу, відображена в давньогрецькій мові,
залишається малодослідженою науковою темою. Це стосується як цілісного її
конструювання, так і вивчення окремих фрагментів, особливо простору й часу,
що подібно до всієї моделі світу в цілому мають антропоцентричний характер і
зорієнтовані на людину як представника та носія певного етнокультурного
коду.
Означена тема має важливе значення для пізнання специфіки людського
мислення і сприйняття дійсності. Концептуальні сфери простору й часу
відіграють значну роль у формуванні структури самої мови. Це зумовлено тим,
що в ході концептуалізації й категоризації простору й часу відбираються й
відображаються у свідомості людини базові концепти конструювання світу
(особа, об’єкт, місце, стан, подія, напрям, діяльність) у їхній взаємодії і
взаємозв’язку. Усе це слугує джерелом і підґрунтям формування системи мови.
Таким чином, опис специфіки об’єктивації концептуальних сфер простору й
часу в мові багато в чому допомагає глибше поглянути на сутність мови в
цілому.
Відзначимо, що загальні питання мовної об’єктивації категорії простору
розглядалися у працях А. Вежбицької, В. В. Виноградова, В. Г. Гака,
А. Я. Гуревича, М. Джонсона, І. М. Кобозєвої, О. С. Кубрякової, Дж. Лакоффа,
Р. Лангакера, Е. М. Медникової, О. В. Подосинова, Л. Телмі, В. М. Топорова,
А. Херсковича, Т. В. Цив’ян, К. С. Яковлєвої. Специфіка вираження
просторових відношень на матеріалі різних мов представлена науковими
розвідками В. М. Богуцького, Р. О. Будагова, І. Р. Вихованця,
Є. Ю. Владимирського, М. В. Всеволодової, П. М. Денисова, О. В. Євтушенко,
З. І. Іваненко, О. Є. Кібріка, Ф. Кінаста, Н. Ф. Клименко, М. Лоймана,
М. М. Пещак, І. М. Путової, І. І. Ревзіна, П. О. Редіна, Ф. І. Рожанського,
І. Ф. Савченко, Ж. П. Соколовської, В. В. Тарасової, Фр. Штольца та ін.
Окремих аспектів вираження категорії простору в класичних мовах
24
торкались у своїх роботах С. А. Антонюк, Я. Вакернагель, А. Добіаш,
Л. Л. Звонська, Х. І. Куйбіда, Е. Лефстедт, І. С. Макар, М. Т. Мокрівська,
Д. Норберг, М. Й. Петришин, О. А. Реферовська, М. Г. Сенів, С. К. Смирнов,
С. І. Соболевський, О. С. Солопов, Й. М. Тронський, С. Я. Шарипкін,
О. С. Широков.
Дослідженню питань мовної об’єктивації категорії часу присвячені праці
таких лінгвістів, як Е. Бенвеніст, О. В. Бондарко, М. В. Всеволодова, В. Г. Гак,
Г. Гійом, Н. Г. Закамуліна, І. І. Мещанінов, В’яч. Вс. Іванов, О. О. Потебня,
О. А. Реферовська, К. І. Ходова, А. М. Шаранда, Д. М. Шмельов, Р. О. Якобсон.
Останнім часом вивчення часу все частіше пов’язується з генеративною і
когнітивною лінгвістикою (О. О. Андрєєва, М. Ю. Девіс, В. О. Круглякова,
О. О. Мітіна, В. В. Мішланов, Н. С. Сергієва, Н. Р. Чернова, С. О. Чугунова).
На матеріалі класичних мов проблемами вираження категорії часу
займалися А. Добіаш, Л. Л. Звонська, Ф. І. Кнауер, В. М. Ліндсей,
І. А. Перельмутер, М. Г. Сенів, М. М. Славятинська, С. І. Соболевський,
І. М. Тронський, П. Шантрен.
Досвід попередників у вивченні специфіки вираження світоглядних
категорій простору і часу на матеріалі різних мов, поява нових підходів до
аналізу мовних явищ у контексті когнітивно-дискурсивних властивостей мови
спонукають до уважного розгляду системи лексем просторово-темпоральної
семантики у класичних мовах, зокрема давньогрецькій. Це відкриває широкі
можливості для з’ясування особливостей пізнання реалій навколишнього світу
та їхньої фіксації в конкретних мовних одиницях носіями мови, що стала
підґрунтям і заклала певну модель розвитку сучасних індоєвропейських мов.
Актуальність дослідження зумовлюється тим, що за наявності
достатньо великого доробку у вивченні системи засобів репрезентації категорій
простору й часу в давньогрецькій мові все ж таки вбачається певна
фрагментарність у висвітленні їх. У першу чергу, це стосується вивчення
лексичної семантики. Незважаючи на великий потенціал у відображенні
особливостей мовної картини світу, лексика давньогрецької мови в цілому
25
залишається малодослідженою. Саме стосовно цього мовного рівня
спостерігається брак єдиного структурного й функційно-семантичного опису,
невизначеність принципів і методики групування лексики у лексико-семантичні
групи, насамперед, у зв’язку з ментальними структурами, особливостями
сприйняття світу давніми греками, що стали основою для формування й
організації лексем у відповідні групи.
Семантичний рівень мови виявляється найбільш вразливим і чутливим до
моделі світу, найбільш відкритим для «тиску дійсності». Відмінність
семантичних мотивувань одного й того самого поняття в різних мовах є
найбільш прямим відбиттям семантичного образу моделі світу.
Переосмислення різнорівневих явищ класичних мов з позицій сучасної
лінгвістичної думки, вивчення їх з урахуванням антропоцентричного
спрямування досліджень структурно-семантичної та концептуальної організації
лексичної системи мови, лінгвокультурологічного аспекту, встановлення
універсальних й етноспецифічних формально-семантичних рис сьогодні як
ніколи необхідне. Дослідження такого типу формують шляхи перспективного
вирішення теоретичних і практичних питань реконструкції як окремих
фрагментів, так і цілісної картини світу архаїчних народів, специфіки її
об’єктивації в давніх мовах. Тому аналіз системи лексем просторово-часової
семантики та визначення їхньої ролі у формуванні давньогрецької мовної
картини світу видається цілком актуальним.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дисертації відповідає профілю науково-дослідних робіт кафедри історії
зарубіжної літератури і класичної філології філологічного факультету
Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна в межах наукової
теми «Світова література і класичні мови в сучасному науковому дискурсі»
(номер державної реєстрації 0115U004052).
Метою роботи є дослідження системної організації концептуальних сфер
простору й часу як фрагментів загальної концептуальної системи еллінів;
виявлення лінгвальних стратегій і механізмів, що трансформують чуттєві дані
26
про простір і час у структуровану систему в давньогрецькій мовній свідомості,
яка забезпечує породження і сприйняття повідомлень про фізичний простір і
процеси в ньому в актах комунікації; опис функційно-семантичних
особливостей лексем, що виступають мовними репрезентантами концептосфер
простору і часу й характеризуються етноспецифічними рисами мовної моделі
світу давніх греків.
Для досягнення поставленої мети необхідним є розв’язання таких
завдань:
– розглянути основні лінгвофілософські концепції щодо статусу категорій
простору й часу як базових світоглядних категорій, які отримали специфічне
вираження на різних мовних рівнях;
– з’ясувати проблемні питання дослідження специфіки мовної
репрезентації категорій простору й часу на матеріалі класичних мов;
– встановити теоретичні й методологічні засади вивчення концепта як
оперативної одиниці когнітивної діяльності людини, принципів системної
організації концептокорпуса, специфіки його репрезентації в мові;
– розробити принципи й методи класифікації лексики просторової й
часової семантики з урахуванням антропоцентричного принципу її
формування, структурно-семантичної моделі лексем із виділенням їхніх
семантичних компонентів і встановленням належності до певних сегментів
концептосфер простору й часу;
– сформувати лексичний корпус одиниць давньогрецької мови, що
репрезентують різні ділянки концептуальних сфер простору й часу, дослідити
їх у різних контекстах уживання;
– проаналізувати специфіку мовної об’єктивації концептуальних сфер
простору й часу в системі іменників давньогрецької мови;
– дослідити особливості вербалізації елементів концептуальних сфер
простору й часу в системі прикметників давньогрецької мови;
– виявити механізми реалізації концептуальних сфер простору й часу в
системі дейктичних елементів давньогрецької мови;
27
– здійснити кількісний і якісний аналіз одиниць у класифікаційних
лексико-семантичних групах, що потребує встановлення функційності і
продуктивності просторово-часових лексем через вивчення практики вживання
їх як засобу вираження певного концепту з подальшим формуванням моделі
сприйняття простору й часу, зафіксованої в лексико-семантичній системі
давньогрецької мови.
Об’єкт дослідження – лексико-семантична система давньогрецької мови.
Предмет дослідження – особливості системно-структурної та функційносемантичної організації лексики давньогрецької мови як засобу репрезентації
концептуальних сфер простору й часу.
Гіпотеза дисертаційної роботи: функційно-семантичні особливості
лексики давньогрецької мови зумовлені когнітивними засадами її формування;
семантична структура слова інкорпорує дані про сприйняття й перцептуальні
характеристики позначуваного, його зв’язки з іншими об’єктами й явищами у
світі, виявляє специфіку картини світу, зафіксованої в давньогрецькій мові,
даючи можливість для реконструкції її базових фрагментів – простору й часу.
Теоретичне підґрунтя дослідження становлять такі фундаментальні
концепції, принципи й положення:
– загальнонауковий підхід до визначення мови в її всеохопному зв’язку з
пізнавальною діяльністю людини як окремого індивіда і водночас представника
певної культурної спільноти, який був закладений В. фон Гумбольдтом,
О. О. Потебнею й отримав розвиток у працях Р. Якобсона, Е. Бенвеніста,
Д. Болінджера, Дж. Грінберга, Дж. Хаймана, А. Вежбицької, О. С. Кубрякової,
О. О. Селіванової, І. О. Голубовської та ін.;
– теорія мовної картини світу як матеріального втілення в мовній
субстанції результатів пізнавальної діяльності людини (Л. Вайсгербер,
Д. Герартс, Р. Джекендофф, Р. Дірвен, Дж. Ейтчисон, О. О. Корнілов,
Дж. Лакофф, Б. Рудзка-Остін, І. Світсер, Л. Талмі, Ж. Фоконьє); специфіка
вияву етнічної ментальності в окремих національно-мовних картинах світу в
наукових концепціях Н. Д. Арутюнової, Є. Бартмінського, Т. В. Бєлошапкової,
28
Ф. Боаса, А. Вежбицької, І. О. Голубовської, В. П. Нерознака, С. Є. Нікітіної,
Е. Сепіра, М. І. Толстого, С. М. Толстої, Б. Уорфа, Г. Хойера, О. В. Урисон,
Т. В. Цив’ян та ін.;
– сучасні підходи до визначення світоглядного й лінгвістичного статусу
категорій і концептів як базових поняттєвих структур (А. П. Бабушкін,
А. Вежбицька, Л. фон Вітгенштейн, Г. А. Волохіна, Б. Горайська,
Т. А. ван Дейк, Р. Джеккендофф, М. Джонсон, Л. В. Ковальова,
О. С. Кубрякова, Дж. Лакофф, Р. І. Павільоніс, З. Д. Попова, А. М. Приходько,
Е. Рош, О. О. Селіванова, Дж. Тейлор); теоретичні й практичні пошуки
когнітивних засад формування концептуальних систем та специфіки
вербалізації їх в окремих мовах (M. Азнарес, M. Амбербер, Ф. Амека,
Р. Бугенхаген, А. Вежбицька, P. Газада, A. Гладкова, P. Гонзалес, H. Енфілд,
M. Оніші, Б. Пітерс, K. Тревіс, Г. Чапел, Дж. Юна, M. Юнкер);
– положення про структурну організацію функційно-семантичного поля як
системи концептуально інтегрованих мовних одиниць, представлені в роботах
О. В. Бондарка, Л. Вайсгербера, С. О. Карцевського, М. С. Трубецького,
Р. О. Якобсона;
– положення про статус частин мови як особливих класів слів, що
передають досвід людини в осмисленні світу, являють собою певні структури
знання про нього і ґрунтуються на універсальних елементарних уявленнях про
організацію довкілля й функціонування об’єктів у ньому (В. М. Алпатов,
Ю. Брошарт, Т. В. Булигіна, В. В. Виноградов, І. Р. Вихованець, О. Х. Востоков,
Т. Гівон, Р. Діксон, В. В. Каракулаков, С. Д. Кацнельсон, Й. У. Кобів,
О. С. Кубрякова, Є. Курилович, Дж. Лайонз, Р. Лангакр, М. В. Ломоносов,
І. І. Мещанінов, М. В. Панов, О. М. Пєшковський, М. С. Поспєлов,
О. О. Потебня, Г. Сассе, О. П. Суник, Л. Теньєр, Ф. Ф. Фортунатов, Ч. Фріз,
Ч. Ф. Хоккетт, П. Шахтер, Л. В. Щерба).
Методи дослідження. Зміст і характер дослідження зумовили
використання таких методів: описовий метод для інвентаризації й
інтерпретації мовних одиниць, що передбачає застосування таких методик і
29
прийомів, як методика суцільної вибірки зі словника, аналіз словникових
дефініцій, логіко-психологічний прийом зовнішньої інтерпретації для
дослідження і зіставлення змісту мовних одиниць з категоріями мислення,
зокрема для виявлення поняттєвого субстрату концептів, вербалізованих у
лексемах давньогрецької мови; парадигматична методика як прийом
внутрішньої інтерпретації для зіставлення і протиставлення лексем з метою
встановлення їхніх спільних і відмінних ознак з подальшим формуванням
парадигматичних груп, зокрема семантичних полів, лексико-семантичних груп,
встановлення всередині лексикону семантичних, когнітивних, поняттєвих сфер;
методика синтагматичного аналізу для розкриття закономірностей
сполучуваності лексем на позначення просторово-часових концептів різного
поняттєвого рівня й обсягу; структурний метод передбачає синхронний
аналіз і систематизацію мовних явищ у їхніх лінгвальних відношеннях і
функціях із застосуванням таких прийомів, як компонентний аналіз для
розкриття семантичної структури досліджуваних одиниць; дистрибутивностатистичний аналіз для встановлення частотності вживання лексичних
одиниць у певному значенні; концептуальний аналіз для моделювання й опису
концептів як інформаційних структур свідомості, концептуальнотаксономічний аналіз для дослідження ієрархічної організації мовних одиниць
залежно від ієрархії концептів, що вербалізуються цими мовними одиницями;
порівняльно-історичний метод для зіставлення мовних фактів у різні періоди.
Матеріалом дослідження є літературні пам’ятки давньогрецької мови
VIII ст. до н. е. – ІV ст. н. е. (загалом 121 текст), що репрезентують
різножанрові прозові й поетичні твори таких авторів, як Аполлодор, Аполлоній
Родоський, Аристотель, Аристофан, Атеней, Василій Великий, Геродот, Гесіод,
Гіппократ, Гомер, Демосфен, Діоген Лаертський, Діодор Сицилійський, Діон
Кассій, Діон Хрисостом, Еліан, Елій Аристід, Езоп, Есхіл, Еврипід, Йосип
Флафій, Каллімах, Ксенофонт, Лукіан, Лукіллій, Лісій, Павсаній, Піндар,
Платон, Плутарх, Полібій, Софокл, Страбон, Феокрит, Феофраст, Фукідід.
Такий матеріал дозволив якнайповніше виявити специфіку вживання
30
просторово-часової лексики в різних контекстах (обсяг вибірки за словником
І. Х. Дворецького становить понад 25 тис. лексем; кількість проаналізованих
прийменниково-відмінкових конструкцій становить 30 тис. синтагм).
Наукова новизна полягає в тому, що вперше на матеріалі давньогрецької
мови застосовано комплексний системно-структурний підхід до вивчення
функційно-семантичних особливостей одиниць різних лексико-граматичних
класів як репрезентантів просторово-часових концептуальних сфер.
Установлено залежність формування корпусу лексем просторово-часової
семантики від специфіки сприйняття довкілля носіями давньогрецької мови.
Виявлено значний вплив на формування мовної свідомості еллінів таких
екстралінгвальних чинників, як географічний, історичний, культурний,
релігійно-філософський, соціо-політичний. На підставі положень про
когнітивні засади формування мовної картини світу й виняткову роль лексикосемантичної системи в репрезентації концептуальної системи носіїв мови, а
також теорії функційно-семантичного поля розроблено методику дослідження
просторово-часової лексики давньогрецької мови, що поєднує принципи
компонентного й концептуального аналізу. Описано специфіку вербалізації
макро- й мікроконцептів концептосфер простору й часу в лексико-семантичних
групах різних частин мови (іменників, прикметників, займенників,
прислівників), проаналізовано специфіку їх об’єктивації в прийменникових
конструкціях. Зафіксовано кореляції в позначенні базових для мовної
свідомості еллінів концептів за допомогою одиниць різних лексикограматичних класів. Обґрунтовано потребу глибокого лінгвістичного аналізу
матеріалу давньогрецької мови для реконструкції як окремих фрагментів, так і
цілісної картини світу еллінів.
Положення, винесені на захист:
1. Просторово-часова лексика ґрунтується на базових концептах, даних
людині від народження, є антропоцентричною за своєю сутністю і виявляє як
універсальні, так і етноспецифічні риси, зумовлені особливостями
31
психофізичного та культурного осмислення світу носіями певної етномовної
свідомості.
2. Семантичний рівень мови виявляється найбільш вразливим і чутливим
до моделі світу. Опис семантичних полів, представлених у лексичній системі
мови, є описом фрагментів мовної картини світу. Поєднання методологічних
прийомів лексичної семантики і лінгвоконцептології дозволяє максимально
повно висвітлити проблеми мовної об’єктивації результатів пізнавальної
діяльності людини і є підґрунтям для дослідження принципів і стратегій
формування й функціонування лексико-граматичних класів слів як особливих
угруповань, що передають досвід людини в осмисленні світу, представляють
певні структури знання про нього й ґрунтуються на універсальних
елементарних, базових уявленнях про організацію довкілля й функціонування
об’єктів у ньому.
3. Концептосфери простору й часу як частини загальної концептуальної
системи є складними, структурованими цілісностями, спроектованими на різні
мовленнєві шари. Польовий спосіб організації концептокорпусу просторовочасових концептосфер з опорою на спільність когнітивної семантики їхніх
елементів корелює з польовим принципом організації лексико-семантичної
системи мови, за яким група мовних одиниць формується за спільністю
значення.
4. Просторово-часова лексика в давньогрецькій мові представлена такими
кардинальними частинами мови, як іменник, прикметник і прислівник, що
репрезентують сутнісні особливості об’єктів та явищ, їхні стабільні та нестійкі
характеристики в просторі й часі відповідно. Лексико-граматичні класи
займенників і прийменників виступають як дейктичні елементи особливого
типу, оформлюють й уточнюють типи просторово-часових відношень між
об’єктами.
5. Лексика просторово-часової семантики в давньогрецькій мові
сформована за системним принципом, виявляє ієрархічну організацію
всередині відповідних рівнів, груп і підгруп із можливістю виділення ядерних
32
та периферійних зон, встановлення відношень і взаємозв’язків певного
характеру між одиницями цієї системи. Це цілком відповідає ієрархічній
організації концептуальних полів усередині концептосфер простору й часу.
6. Об’єктивація концептуальних сфер простору й часу засобами лексикосемантичної системи давньогрецької мови виявляє як універсальні риси,
зумовлені спільними для людського мислення процесами пізнання простору й
часу, так і специфічні, спричинені особливостями формування національномовної картини світу. До універсальних рис слід віднести загальну тенденцію
до організації і групування як просторової, так і часової лексики за
антропоцентричним принципом, формування лексики за аналогією та
метафоричним переносом, витоки яких полягають у семантичних кореляціях
між явищами, фіксованими в досвіді людини, і ґрунтуються на можливості
часткового розуміння одного виду досвіду на базі іншого (назви географічних
об’єктів через назви людського тіла, номінація природних явищ, часових
реалій, емоційних станів, соціального стану та ін. у термінах і поняттях
концептуального поля простору).
7. До етноспецифічних рис, що знайшли втілення в одиницях різних
лексико-граматичних класів, належить гостре відчуття внутрішнього і
зовнішнього простору, що виявляється як у конкретних просторових опозиціях
«внутрішній/зовнішній», так і в емоційно-особистісному протиставленні
«свій/чужий». Усвідомлення зовнішньої межі, зумовлене специфічною
організацією географічного простору, реалізоване насамперед в опозиціях
«верх/низ», «перед/тил», а також у загальному протиставленні
«близько/далеко».
У лексико-семантичній системі давньогрецької мови вербалізовано всі
основні характеристики часових моментів, періоди та етапи становлення й
розвитку людини, змін істот та неістот, причому чітко й конкретно позначені
періоди й етапи, досяжні для безпосереднього спостереження. Це насамперед
стосується аспектів одночасної дії, а також часових проміжків відносно певної
межі. Специфікою в оформленні темпоральних уявлень є особливий акцент на
33
позначення невизначеної часової тривалості, а також ітеративності, що
пояснюється переважно циклічним характером сприйняття часу, гострим
відчуттям повторюваності явищ і подій.
8. Лексико-граматичний клас іменників включає в себе одиниці як
конкретно-предметного, так і абстрактного значення, різної семантичної
глибини й наповнення. У семантичній структурі давньогрецьких іменників
найбільш яскраво представлено поняття межі у просторі й часі, визначеної й
невизначеної тривалості процесів, специфіки їх здійснення відносно об’єктів і
локусів. Поширеним є принцип найменування просторових і часових реалій
через назви частин тіла, періоди становлення й розвитку людини.
9. Серед просторово-часових ознак, що отримують найбільш повне й
різноманітне вираження прикметниками давньогрецької мови, відзначаються
позначення розміру об’єктів (довжина, товщина, висота, глибина і под.),
зовнішніх ознак, які сприймаються зором; характеристики статичної локалізації
щодо різних типів межі; позначення відношення до мікропростору, значення
тривалості в часі. Такі дані свідчать про пріоритетний характер вербалізації тих
ознак, які є безпосередньо досяжними для чуттєвого сприйняття людиною,
входять до її особистого простору.
10. Система просторових прислівників виявляє спільні з іменниками та
прикметниками тенденції до пріоритетного вираження конкретних просторових
ознак і позицій. Так, у першу чергу, вербалізуються ознаки статичного
місцеперебування та зовнішньої межі (насамперед верхньої і передньої).
Найбільш повно в системі прислівників темпоральної семантики актуалізується
ідея одночасності. Цей факт пояснюється специфікою людської свідомості,
оскільки людина краще сприймає й оцінює події, що збігаються в часі, мають
визначені межі, доступні безпосередньому аналізу й категоризації.
11. Особовим займенникам, як і вказівним, властива вказівка з орієнтацією
на мовця. Вказівні та особові займенники об’єднуються в складну систему
типів указівки на ступінь віддаленості від мовця.
34
12. Повне оформлення просторово-часових відношень у давньогрецькій
мові відбувається в конструкціях повнозначних частин мови з прийменниками.
Прийменники посідають особливе місце в лексико-семантичній системі
давньогрецької мови. Вони характеризуються складною семантикою,
сполучуваністю з одиницями різних лексико-семантичних груп, динамікою
свого розвитку, як кількісного, так і якісного, від ранніх до більш пізніх
періодів мовного стану.
13. Опис специфіки стратегій концептуалізації простору й часу в
давньогрецькій мовній свідомості та аналіз першопричин такої специфіки
доповнює і поглиблює уявлення про фіксацію базових концептів простору й
часу і їхнє функціонування в мові. Інтерпретація концептуалізації простору й
часу в давньогрецькій мові є відправним пунктом для розуміння організації
всієї будови даної мови в цілому.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що опрацьовані в
дисертації принципи аналізу просторово-часової лексики давньогрецької мови є
зразком системно-структурного, функційно-семантичного й концептуального
аналізу мовних одиниць і можуть стати основою для теоретичної, практичної й
історичної граматик грецької мови, зіставно-порівняльної типології
індоєвропейських мов, практичних розробок у галузі лінгвоконцептології.
Застосування до вивчення лексико-семантичної системи давньогрецької мови
антропоцентричних принципів когнітивної науки дає змогу оцінити мовні
явища з погляду пізнавальної діяльності людини, що уможливлює
запровадження подібної методики аналізу мовних одиниць для встановлення як
універсальних, так і етноспецифічних рис окремих національних мовних
картин світу.
Практичне значення наукової роботи виявляється в тому, що її
положення можуть знайти застосування в лексикографічній практиці
дослідження як давніх, так і сучасних мов. Результати розвідки мають
поглибити курси з лексикології, словотвору, синтаксису, історичної граматики
давньогрецької мови, сприяти більш системному засвоєнню лексики,
35
формуванню мовної, перекладацької, соціокультурної компетенцій майбутніх
філологів. Наукові спостереження над специфікою організації лексикосемантичної системи давньогрецької мови у просторово-часовому аспекті
можуть стати основою для укладання підручників, навчальних посібників з
відповідної проблематики, бути корисними під час написання наукових робіт
різних освітньо-кваліфікаційних рівнів.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення
роботи висвітлено в доповідях на 27 всеукраїнських, міжнародних наукових
конференціях: Міжнародна наукова конференція «Класична філологія на
сучасному етапі» (Львів, 2008); Міжнародна наукова конференція «Рецепція
наукової спадщини академіка М. Я. Калиновича в сучасній філології» (Київ,
2009); Філологічні читання «До 80-річчя від дня народження професора
Н. Г. Корж» (Харків, 2009); Міжнародна наукова конференція «Наукова
спадщина О. О. Потебні в контексті розвитку європейської філологічної думки
XIX – XXI ст.» (до 175–річчя від дня народження О. О. Потебні) (Харків, 2010);
V Международный крымский лингвистический конгресс «Язык и мир» (Ялта,
2013); II Міжнародна науково-практична заочна конференція «Лінгвокогнітивні
та соціокультурні аспекти комунікації» (Острог, 2013); ХХХ Международная
научно-практическая конференция «В мире науки и искусства: вопросы
филологии, искусствоведения и культурологии» (Новосибирск, 2013);
Підсумкова конференція викладачів та співробітників філологічного
факультету ХНУ імені В. Н. Каразіна (Харків, 2013); VII Международная
научно-практическая конференция, посвященная проблемам общественных
наук (Москва, 2013); II Міжнародна науково-практична заочна конференція
«Лінгвокогнітивні та соціокультурні аспекти комунікації» (Острог, 2013); VIII
Міжнародна науково-практична конференція «Міжкультурна комунікація: мова
– культура – особистість» (Острог, 2014); Наукові читання «Античний світ і
сучасність», присвячені 20-річчю відновлення спеціальності «Мова і література
(класичні)» у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка
(Київ, 2014); International Conference Topical Issues of Ancient Culture and Its
36
Heritage (Georgia, Tbilisi, 2014); ІII Міжнародна науково-практична конференція
«Лінгвокогнітивні та соціокультурні аспекти комунікації» (Острог, 2014); ІІ
Філологічні читання пам’яті професорів кафедри історії зарубіжної літератури і
класичної філології Н. Г. Корж та Ф. Й. Луцької (Харків, 2014);
- Список литературы:
- ЗАГАЛЬНІВИСНОВКИ
Мовавиражаєрезультатипізнаннялюдиноюдовкіллявсією
сукупністюсвоїхзасобівВонирізноманітнійхарактеризуютьсяяк
універсальнимитакіетноспецифічнимирисамиоскількизумовлюються
особливостямиформуваннякартинисвітуносіївмовиУдавньогрецькіймові
чіткопростежуютьсярисизагальноїмоделісвітуеллінівізпідкресленою
антропоцентричністюякавиявляєтьсявтомущолюдинаосвоюєзовнішнійі
внутрішнійпростірвиступаючивласниморієнтиромЯкмісце
усвідомлюютьсянетількичастинисвоготілаайсвоядіяльністьпершзавсе
духовнаамоваприцьомувиступаєвиразникомтакоїдіяльностіскладником
відчуттямісцяТакаоцінкадовкіллявідбиваєконкретнийпредметночуттєвий
характермисленнялюдиниантичноїдобиякащеневідокремлюваласебе
повністювідприродичисередовищавідчуваючисебеїїчастиноюДля
грецькоїмоделісвітустатусмовиєособливозначущимоскількивона
внаслідокісторичнихгеографічнихсоціальнихекономічнихтаіншихумов
сталауніверсальнимкодоммоделісвіту
Мовнаоб’єктиваціярезультатівпізнавальноїдіяльностілюдини
полягаєнасампередуформуванніспецифічноголексичногокорпусуЗначення
словаґрунтуєтьсянапевномуконцептуальномуабокогнітивномубазисіщо
міститьчастинуінформаціївиокремленуіззагальногопотокузнаньпросвіт
Залежновідхарактерупозначуваноїінформаціїсловоможерепрезентувати
окремийфрагментпевноїконцептуальноїсфериабополяіналежатидопевної
поняттєвоїсвітоглядноїкатегоріїСередбазовихуніверсальнихкатегорій
пізнаннязовнішньогосвітуперенесенихусферусприйняттяймовної
репрезентаціїособливемісцепосідаютькатегоріїпросторуйчасуякіу
свідомостірізнихнародівнабуваютьетноспецифічнихрисіотримують
вираженнявсистемімовинавсіхїїрівнях
Комплексневивченнязмістовогопланулексичногокорпусумови
передбачаєпоєднанняфункційносемантичногопідходуізкогнітивнимзгідно
зякимуцентріувагиперебуваютьмеханізмиутворенняпевнихструктур
знаннящосклалисяврезультатіпізнавальноїдіяльностілюдинитафіксаціїїх
умовнихзнакахрізнихтипівІнтегрованийпідхіддоаналізумовногоматеріалу
наперетиніфункційносемантичноїлексикологіїйлінгвоконцептологіїформує
методологічнийбазисдляновогонапрямулінгвістичнихдослідженьзгідноз
якимвивченнярепрезентаціїконцептуальнихсферпросторуйчасувлексикосемантичнійсистемідавньогрецькоїмовиґрунтуєтьсянаподібності
структурноїієрархічноїорганізаціїконцептополяякпланузмістуйфункційносемантичногополяякпланувираження
Оперативноюодиницеюмовноїсвідомостієконцепт–одиниця
ментальнихтапсихологічнихресурсівсвідомостіякавідображаєзнанняі
досвідлюдиниУпланівираженняконцептпредставленийнизкоюсвоїх
мовнихреалізаційякіутворюютьвідповіднулексикосемантичнупарадигмуй
позначаютьсяетнокультурноюспецифікоюСукупністьконцептівусвідомості
людинистановитьконцептуальнусистемуякавідтворюєувигляді
структурованихйупорядкованихзнаньуявленняпросвітОкремим
фрагментомконцептуальноїсистемиєконцептуальнасферащоохоплюєі
репрезентуєпевнупредметнугалузьКонцептосферипросторуйчасуяк
частинизагальноїконцептуальноїсистемиєскладнимиструктурованими
цілісностямиспроектованиминарізнімовленнєвішариПольовийспосіб
організаціїконцептокорпусупросторовочасовихконцептосферзопороюна
спільністькогнітивноїсемантикиїхніхелементівкорелюєзпольовим
принципоморганізаціїлексикосемантичноїсистемимовизаякимгрупа
мовниходиницьформуєтьсязаспільністюзначення
Концептополеєпевнимфрагментомконцептосферищоявляєсобою
стійкегрупуваннятипологічнойсемантичноодноріднихтаієрархічно
впорядкованихконцептівякіспеціалізуютьсянаорганізаціїкогнітивносемантичнихпросторівхарактеризуєтьсябагаторівневоюсистемною
організацієюзможливістювиокремленняядраприядерноїзониближньоїй
дальньоїпериферії
Вієрархічнійсистеміконцептівдовколаякихформуютьсявідповідні
концептуальнісферийконцептуальніполячітковизначаютьсягіперогіпонімічнізв’язкиДоядерноїзониконцептополявключаютьсяконцепти
високогорівняабстракціїякімістятьмаксимальноузагальненізнанняпросвіт
атакожконцептипоняттєвийсубстратякихміститьзнаннябезпосередньо
включенедопевногокогнітивносемантичногопросторуКонцептиякімістять
інформаціюменшогоступеняабстракціїпозначаютьсяетнокультурною
специфікоюйформуютьпериферійнузонуконцептуальногополяПриядерна
зонаближняйдальняпериферіяформуютьсяконцептамизапринципом
зменшеннярівняабстракціїйнаближеннядоповсякденногожиттялюдиниа
такожконцептамиякіможутьосмислюватисяякскладникиконцептополяза
певнихконтекстуальнихумовякрезультатдіїаналогіїчиметафоричного
переносу
Інтегрованийпідхіддовивченнярепрезентаціїконцептуальнихсфер
просторуйчасувлексикосемантичнійсистемідавньогрецькоїмови
ґрунтуєтьсянаподібностіструктурноїієрархічноїорганізаціїконцептополяяк
планузмістуйфункційносемантичногополяякпланувираженняз
можливістювстановленнятакихкореляційконцептуальнасфера–функційносемантичнеполеконцептуальнеполе–лексикограматичнийклас
концептуальнемікрополе–лексикосемантичнагрупаконцептуальнагрупа–
лексикосемантичнапідгрупа
Мовнекодуваннярезультатівкогніціїщодотипівоб’єктівїхніхознак
тазмінупросторійчасівідбуваєтьсязадопомогоюлексикограматичного
класуіменниківкогнітивносемантичнийпростірякихохоплюєзначення
предметностіознаковостіабопроцесуальностіізвключеннямлексемдо
ядерноїабопериферійноїділянкивідповіднихсемантичнихзонСистема
просторовихіменниківдавньогрецькоїмовирепрезентуєконцептуальнеполе
Простірівключаєодиниціщопрямовказуютьнарізнітипипростору
конкретніоб’єктитаїхчастиниІменникитемпоральноїсемантики
давньогрецькоїмовирепрезентуютьконцептуальнеполеЧасіформують
стрункусистемуодиницьуякійпростежуютьсяякспільнідлябагатьохмов
риситакіспецифічніхарактеристикивластивідавньогрецькіймовнійкартині
світу
Удавньогрецькіймовілексикограматичнийкласіменниківвключаєвсебе
одиниціякконкретнопредметноготакіабстрактногозначеннярізної
семантичноїглибинийнаповненняУрозглянутихгрупахіменників
просторовоїічасовоїсемантикияскравовиділяютьсярисиякоб’єктивноготак
ісуб’єктивногоосмисленнясвітулюдиноюантичноїдобиОцінкавсесвітуй
довкіллязмінстануоб’єктівхарактерутривалостійспрямованостіпроцесіву
просторійчасізумовилиформуванняспецифічнихконцептуальнихструктур
об’єктивованихусистемііменниківНайбільшяскравовсемантичнійструктурі
давньогрецькихіменниківпредставленопоняттямежіупросторійчасі
визначеноїйневизначеноїтривалостіпроцесівспецифікиїхздійснення
відноснооб’єктівілокусівПоширенимєпринципнайменуванняпросторовихі
часовихреалійчерезназвичастинтілаперіодистановленняйрозвитку
людиниАнтропоцентричнийпринципорганізаціїсубстантивноїлексики
характернийдлябагатьохмовособливовархаїчніперіодистановленняй
розвиткународівпоєднуєтьсязгеографічнимісторикокультурнимрелігійнофілософськимкомпонентамиформуваннямовноїкартинисвітудавніхгреків
Аналізкількіснихпоказниківскладулексикосемантичнихгруп
іменниківуфункційносемантичнихполяхпросторуйчасудозволив
сформуватиуявленняпроспецифікуорганізаціїядерноїйпериферійноїзон
відповіднихконцептуальнихполівУконцептуальномуполіпросторуядерна
зонарепрезентованагрупоювласнепросторовихіменниківзначноширшаза
периферійнузонупредставленуіменникаминевласнепросторовоїсемантики
Цейфактпояснюєтьсяпсихофізіологічнимизасадамикогніціїїоскількибазова
інформаціящоєпідґрунтямдляформуваннябільшскладнихзнань
отримуєтьсялюдиноювнаслідоксенсорнихімоторнихвідчуттівуцентріяких
опиняєтьсяспостереженнясамезатипамипросторуйконкретнимиоб’єктамиу
ньомузвизначеннямїхпараметричнихйметричниххарактеристик
Уконцептуальномуполічасуядерназонарепрезентованавласне
темпоральнимиіменникамизначновужчазапериферійнупредставлену
невласнетемпоральнимиіменникамищотакожпояснюєтьсяособливостями
когнітивноїдіяльностілюдинидляякоїчасовіхарактеристикиєдоволі
розпливчастимийнечіткимипозначенимивисокимступенемсуб’єктивізму
внаслідокчоговониосмислюютьсявтермінахіншогобільшконкретного
досвідунасампередпросторового
Прикметникиізсемантикоюпросторуберутьучастьуформуванні
мовноїкартинисвітуйвживаютьсядляпозначенняхарактеристикиконкретних
фізичнихпредметівіявищабовідношеннядонихрепрезентуючи
концептуальнеполеПросторовіознакиоб’єктівУкількісномуплані
найбільшчисленноювдавньогрецькіймовівиявляєтьсягрупаприкметниківна
позначеннярозмірущовипливаєзсамихреалійбуттядерозмірможе
характеризуватисязарізнимиознакамивимірамидовжинатовщинависота
глибинаіподутойчасякіншіпараметриоцінкиоб’єктівцілісність
повнотаформаєбільшконкретизованимийпередбачаютьобмеженукількість
лексемдляномінаціїСередіншихознакщоотримуютьнайбільшповней
різноманітневираженняприкметникамидавньогрецькоїмовивідзначимо
зовнішніознакиякісприймаютьсязоромпорівнянозтимищосприймаються
іншимиорганамичуттяхарактеристикистатичноїлокалізаціїщодорізних
типівмежіпорівнянозознакамидинамічногорухупозначеннявідношення
домікропросторупорівнянозрелятивністющодомакропросторуТакідані
свідчатьпропріоритетнийхарактервербалізаціїтихознакякієбезпосередньо
досяжнимидлячуттєвогосприйняттялюдиноювходятьдоїїособистого
простору
Групатемпоральнихприкметниківдавньогрецькоїмовиактуалізує
когнітивносемантичнийпростірконцептополяЧасовіознакиоб’єктів
Превалюваннялексемзізначеннямтривалостівчасівгрупіобставиннотемпоральнихприкметниківцілкомвідповідаєконцепціїпрохарактернедля
давньогрецькоїсвітоглядноїсистемиуявленняпроциклічнийчасвитокиякої
криютьсявсуттєвійзалежностілюдинийлюдськогосуспільствавіддовкілля
тазумовленостіритмужиттязмінамисезоніврокугостримвідчуттям
належностідозагальногокосмосувідчуттямсебечастиноювічностізвідки
йдеігноруванняфізичногочасуякодночасногооднорідногойнезворотного
натомістьсприйняттяйогоякнеоднорідногобагатовимірногойзворотного
Аналізякіснотемпоральнихприкметниківдаєпідставидляформування
гіпотетичноїмоделісвітуякупередаєдавньогрецькамовнасвідомістьУцій
моделівизначальнимиєтаківіковіхарактеристикиякнародження–
молодість–старістьУсуспільномужиттізначущимивиявляютьсяперіоди
народженнядитинишлюбутапохованняЗміниприродиоцінюються
насампередвідноснонапрямкувітрухмарностівологостідощу
Індивідуальнооціннілексемисередякихдомінуютьнегативномарковані
прикметникидоповнюютькартинусуворогожиттялюдиниантичноїдоби
підпорядкованогоциклічностібуттянеможливостіуникнутиневідворотнихта
неминучихпроцесівіетапів
ЯдернайпериферійназониконцептуальнихполівПросторовіознаки
об’єктівйЧасовіознакиоб’єктівформуютьсязалежновідступеня
конкретностідосяжностідлябезпосередньоїоцінкилюдиноювїї
повсякденномужиттізначущостійінформативностіскладовихконцептіві
маютьвідповіднийвиявнамовномурівніускладілексичногокорпусу
функційносемантичнихполівпросторуйчасуТакядерназонаконцептополя
Просторовіознакиоб’єктівширшазапериферійнуівключаєконцептиякі
містятьконкретнуінформаціюоб’єктивногохарактерупрометричні
орієнтаційнійрелятивнівластивостіоб’єктіврозмірформа
повнотапорожнечацілісністьпартитивністьякскладникимікрополя
параметрсистемаконцептівмікрополяорієнтаціяконцепти
відношеннядомакропросторуйвідношеннядомікропросторуяк
складникимікрополявідношенняДопериферійноїзониконцептополя
Просторовіознакиоб’єктіввходятьконцептикогнітивносемантичний
простірякихміститьуявленняпроматеріалколірвідношеннядотериторій
країнобластейвідношеннядолюдейтварин
ДоядерноїзониконцептополяЧасовіознакиоб’єктіввключаються
концептизконкретночасовимхарактеромінформаціїпротемпоральніознаки
явищподіймікрополятривалістьімоментПериферійназона
концептополяЧасовіознакиоб’єктівширшазаядернуіформуюєтьсяз
концептівтемпоральніознакиістоттатемпоральніознакинеістотякі
маютьсуб’єктивнийіконтекстуальнозумовленийхарактерінформації
актуалізованоївїхньомупоняттєвомусубстраті
Специфікамовноїрепрезентаціїядерноїйпериферійноїзони
концептуальнихполівПростіріЧасактуалізованихусистемііменників
давньогрецькоїмовивціломувідповідаєорганізаціїподібнихзон
концептуальнихполівПросторовіознакиоб’єктівйЧасовіознакиоб’єктів
вербалізованихусистеміприкметниківРозгорнутаядерназонайвідносно
вузькапериферійназонавсистеміпросторовихуявленьізворотне
співвідношеняядерноїйпериферійноїзонусистемітемпоральнихуявлень
пояснюютьсяоб’єктивнимичинникамиосмисленнямипросторуйчасуносіями
мови
Системапросторовихітемпоральнихприслівниківдавньогрецької
мовиєскладноюсистемоюодиницьщомаютьрізніформийджерела
творенняЗалученнядостворенняприслівниківрізнихчастинмовизісвоєю
функційносемантичноюспецифікоюмаєсвоюпроекціюнарівеньсприйняття
пізнаннятапередачідосвідупрооб’єктивніреаліїсвітуносіївдавньогрецької
мови
ГрупапросторовихприслівниківрепрезентуєконцептуальнеполеОзнака
станудіївпросторіАналізсистемипросторовихприслівниківвиявляєспільні
зіменникамитаприкметникамитенденціїдопріоритетноговираження
конкретнихпросторовихознакіпозиційТакнасампередвербалізуються
ознакистатичногомісцеперебуваннятазовнішньоїмежіпередусімверхньоїі
передньоїщозайвийразпідтверджуєзначущістьзазначенихаспектів
просторовогодейксисудляносіївдавньогрецькоїмови
Конкретнійоб’єктивніознакидіїйстанувпросторіщовключають
уточненняпозиціїщодомежірізноготипуабонаближеннявіддаленнявід
об’єктаорієнтираформуютьядернузонуконцептополяОзнакастанудіїв
просторійрепрезентуютьсязначноюгрупоюприслівниківПериферійнузону
концептополястановлятьконцептипоняттєвийсубстратякихмістить
інформаціюпроспеціалізованіконтекстуальноабоситуативнозумовлені
характеристикистанудіївпросторінапрформаоб’єктівспосібдії
ТемпоральніприслівникирепрезентуютьконцептуальнеполеОзнака
станудіївчасіНайбільшповновсистеміприслівниківпредставлено
когнітивносемантичнийпростірконцептупрямийчасякийактуалізуєідею
одночасностіЦейфактпояснюєтьсяспецифікоюлюдськоїсвідомостіоскільки
людинакращесприймаєйоцінюєподіїщозбігаютьсявчасімаютьвизначені
межідоступнібезпосередньомуаналізуйкатегоризаціїТакіконкретні
обставинийявищафіксуютьсябільшоюкількістюмовниходиницьПрицьому
точнічасовівідрізкиупланіякодночасностітакірізночасностінабувають
оформленнявприслівникахутворенихвідіменнихосновіменниковихабо
прикметниковихяківласноюсемантикоюконкретизуютьпевнийчасовий
момент
Лексичнийкорпустемпоральнихприслівниківдавньогрецькоїмови
достатньоконкретнойточнопозначаєвідповідніфрагментиконцептополя
Ознакастанудіївчасіщоускладнюєвизначенняйогоядерноїй
периферійноїзонОчевиднощостатусприслівниківякдейктичнихелементіву
мовівимагаєвідцієїгрупиодиницьточноївказівкинаконкретнийтип
відношеньміждосяжнимидлябезпосередньогоспостереженняоб’єктамищо
зумовлюєточністьворганізаціїкогнітивносемантичногопростору
концептополяОзнакастанудіївчасійоднозначністьсемантикилексемякі
йогорепрезентують
Догрупидейктичнихелементівдавньогрецькоїмовивходятьособові
тавказівнізайменникияківідіграютьважливурольурозмежуванніучасників
актукомунікаціїокреслюютьполемовцяслухачататретьоїособинеучасникакомунікаціїОсобовимзайменникамяківказівнимвластивавказівка
зорієнтацієюнамовцяВказівнітаособовізайменникиоб’єднуютьсявскладну
системутипіввказівкинаступіньвіддаленостівідмовця
Системаособовихзайменниківрепрезентуєсегментконцептополя
ВказівністьсформованийдовколаконцептуУчастьукомунікації
Складникамицьогомікрополявиступаютьконцептимовець
співрозмовникслухачтаоб’єктрозмовиУдавньогрецькіймовіособовий
займенникἐγώєцентромкоординатмовногоактуУсііншіпараметримовної
ситуаціївизначаютьсявиключновідносносуб’єктамовиἐγώятаσύтиє
єдинимзасобомвказівкинамовцятаслухача
Системавказівнихзайменниківдавньогрецькоїмовипредставлена
займенникамищодозволяютьрозрізнитиступенівіддаленостіпредметавід
мовцяйрепрезентуєсегментконцептополяВказівністьсформований
довколаконцептуПозиціящодоучасниківкомунікаціїСкладникамицього
мікрополявиступаютьконцептиблизькістьдомовцяблизькістьдо
співрозмовникаслухачатавіддаленістьвідмовцяслухачазоб’єктивацією
відповідновформахзайменниківὅδεοὗτοςтаἐκεῖνοςУчасовомукогнітивносемантичномупросторіпротиставленнявказівнихзайменниківоб’єктивує
аспектблизькостівіддаленостімоментумовленнящодомоментудіїТак
займенникὅδεвикористовуєтьсядлявказівкинаблизькістьдомоменту
мовленняἐκεῖνοςнавпакисупроводжуєназвиосібпредметіввіддаленихвід
моментумовлення
Важливурольвуточненністатусуйпозиціїоб’єктавпросторовочасовійсистемікоординатвідіграєдавньогрецькийартикльвказівнасемантика
якоговипливаєзйогопочатковогостатусувказівногозайменникаУ
давньогрецькіймовіпоступововідбуваєтьсязбідненнясемантикиартикляхоча
враннійперіодвінактивновживаєтьсяванафоричнійфункціївиконуючи
функціїособовогозайменникатретьоїособиатакожуказівнійфункції
позначаючиособущонеберебезпосередньоїучастівактікомунікації
Артикльдавньогрецькоїмовибереактивнуучастьупроцесахсубстантивації
закріплюючинамовномурівніхарактернудляносіївмовиздатністьдо
абстрагуванняйузагальненнявнаслідокчогодопросторовочасових
концептосферзалучаютьсяментальніодиницірізногокогнітивносемантичного
плануйзакріплюютьсянамовномурівні
Повнеоформленняпросторовочасовихвідношеньудавньогрецькій
мовівідбуваєтьсявконструкціяхповнозначнихчастинмовизприйменниками
Системапросторовихприйменниківоб’єктивуєвмовіконцептуальнеполе
Відношенняміжоб’єктамиупросторійрепрезентуєувідповідних
прийменникововідмінковихконструкціяхмікрополяРухіСтатика
КонцептуальнеполеВідношенняміжоб’єктамивчасірепрезентується
прийменникамитемпоральноїсемантикияккогнітивносемантичнийпростірв
якомувиділяютьсямікрополяпрямийчасівідноснийчасякімістять
інформаціюпроодночасністьрізночасністьдіївідносночасовоїточкиз
уточненнямкогнітивногозмістузадопомогоюсистемиієрархічно
впорядкованихконцептівУрізніперіодифункціонуваннядавньогрецькоїмови
просторовійчасовіприйменникирізнятьсязакількістютаскладомщо
зумовлюєтьсявториннимпохіднимхарактеромтемпоральнихзначень
прийменниківпорівнянозпросторовими
Навідмінувідпросторовоїконцептосферидеприйменниковіконструкції
відіграютьключовурольувідтвореннінайточнішихкоординатоб’єктіву
їхньомурозташуванніоднедоодногоутемпоральнійконцептосфері
прийменниковіконструкціїєдопоміжнимзасобомізнимичастоактивно
конкуруютьвідмінковіформивбезприйменниковомувживаннізокремадля
вираженняпрямогочасу
Натлірозвиткуйзміняківідбувалисьуприйменниковійсистемі
давньогрецькоїмовиврізніперіодиїїстановленняструктурнійсемантичні
змінивсистеміпервиннихприйменниківпоступовийрозвитоквторинних
адвербіалізованихприйменниківнаповненняїхконкретноюточною
семантикоюзокрематемпоральноюнабуваєактуальностійпитанняпро
розвитокприйменниковихконструкційізпрефіксальнимидієсловами
визначенняроліскладнихслівузбагаченнілексикиперегрупуванні
семантичнихструктурчленівпевноїсемантичноїкатегоріїнарештіузміні
організаціївнутрішньоголексиконулюдинивдіахроніїоскількифіксація
певногоелементазнаннязадопомогоюконкретногоновогознакаробитьце
знаннябільшчіткимтасвідомим
Аналізматеріалудавньогрецькоїмовирізнихперіодівдозволиввиявити
етапиформуванняпрефіксальнихдієсліввідможливоговідокремленого
вживанняпрефіксайдієслівноїосновивраннійперіоддооб’єднанняв
афіксальнийдериватупізнішіперіодиНавсіхетапахрозвиткудавньогрецької
мовипрефіксальнідієсловаможутьуживатисяяксамостійнотаківпоєднанні
зприйменниковоюконструкцієюприцьомуостаннікількіснопереважають
Об’єктиваціяконцептуальнихсферпросторуйчасузасобамилексикосемантичноїсистемидавньогрецькоїмовивиявляєякуніверсальніриси
зумовленіспільнимидлялюдськогомисленняпроцесамипізнанняпросторуі
часутакіспецифічніспричиненіособливостямиформуваннянаціональномовноїкартинисвітущомаєсвоєісторикокультурнерелігійнофілософське
ментальнепідґрунтявраховуєособливостідовкіллягеографічногопростору
клімату
Доуніверсальнихрисслідвіднестизагальнутенденціюдоорганізаціїі
групуванняякпросторовоїтакічасовоїлексикизаантропоцентричним
принципомколисамалюдинавиступаєвисхідниміключовимпунктом
усвідомленнясвітунавколосебеісебевдовкіллістаєцентральноюфігурою
процесупізнаннясвітуміроювсіхречейцентромконструюванняуніверсуму
Загальнимєіпринципформуваннялексикизааналогієютаметафоричним
переносомвитокиякихполягаютьусемантичнихкореляціяхміжявищами
фіксованимивдосвіділюдиниіґрунтуютьсянаможливостічасткового
розумінняодноговидудосвідунабазііншогоДеякіділянкифункційно
семантичногополяпросторуічасупозначаютьсявеликимступенем
метафоризаціїщомаєуніверсальнийхарактеріпоширеневбагатьохмовах
зокреманазвигеографічнихоб’єктівчерезназвилюдськоготілаприродних
явищпозначеннячасовихреалійемоційнихстанівсоціальногостанутаіну
термінахіпоняттяхконцептуальногополяпростору
Доетноспецифічнихрисщознайшливтіленняводиницяхрізнихлексикограматичнихкласівналежитьгостревідчуттявнутрішньогоізовнішнього
просторущовиявляєтьсяякуконкретнихпросторовихопозиціях
внутрішнійзовнішнійтаківемоційноособистісномупротиставленні
свійчужийУсвідомленнязовнішньоїмежізумовленеспецифічною
організацієюгеографічногопросторуреалізованонасампередвопозиціях
верхнизпередтилатакожузагальномупротиставленні
близькодалеко
Улексикосемантичнійсистемідавньогрецькоїмовивербалізовановсі
основніхарактеристикичасовихмоментівперіодитаетапистановленняй
розвиткулюдинизміністоттанеістотпричомучіткойконкретнопозначені
періодийетапидосяжнідлябезпосередньогоспостереженняЦенасамперед
стосуєтьсяаспектіводночасноїдіїатакожчасовихпроміжківвідноснопевної
межіСпецифікоювоформленнітемпоральнихуявленьєособливийакцентна
позначенняневизначеноїчасовоїтривалостіатакожітеративностіщо
пояснюєтьсяциклічнимхарактеромсприйняттячасугостримвідчуттям
повторюваностіявищіподій
Уціломужнанашудумкупроблемавираженняпросторовихічасових
відношеньнарізнихрівняхмовизалишаєтьсявідкритоюдискусійною
надаючиширокіможливостідляпошуківтановихрішеньособливона
матеріалікласичнихмовуважневивченняякихєнеобхідноюпередумовоюдля
побудовимовнихуніверсалій
- Стоимость доставки:
- 200.00 грн