МІЖКУЛЬТУРНА ВЗАЄМОДІЯ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ: ФІЛОСОФСЬКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ВИМІР

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ІМЕНІ ПЕТРА ВАСИЛЕНКА

На правах рукопису

БОБЛОВСЬКИЙ Олександр Юрійович
УДК 130.121:123.1

МІЖКУЛЬТУРНА ВЗАЄМОДІЯ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ: ФІЛОСОФСЬКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ВИМІР

Спеціальність 09.00.04 – Філософська антропологія, філософія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Науковий керівник:
Деніско Людмила Миколаївна,
кандидат філософських наук, професор

Харків – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ «КУЛЬТУРА» У ФІЛОСОФСЬКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ …………………………….……..….. 11
1.1. Сенс модерної інтерпретації поняття «культура» ………………………. 11
1.2. Культура в контексті глобалізації ……………………………..………..... 28
1.3. Технологічність і множинність культури в сучасних філософських концепціях ……………………………………………………………………… 45
Висновки до розділу 1 …………………………………………………………. 70
РОЗДІЛ 2 МІЖКУЛЬТУРНА ВЗАЄМОДІЯ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ .. 79
2.1. Варіанти співіснування культур в умовах глобалізації ………………… 79
2.2. Мережа як форма міжкультурної взаємодії ………………………..….… 99
Висновки до розділу 2 ……………………………………………………..… 118
РОЗДІЛ 3 РИНКОВА ПРИРОДА МІЖКУЛЬТУРНОЇ ВЗАЄМОДІЇ
ТА МАРКЕТИНГОВІ ЗАСОБИ ЇЇ СТРУКТУРУВАННЯ …………………. 124
3.1. Ринкова природа міжкультурної взаємодії …………………………….. 124
3.2. Маркетингові технології як інструмент міжкультурної взаємодії …… 144
Висновки до розділу 3 ……………………………………………………….. 159
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………... 165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………. 174

ВСТУП

Актуальність теми. Проблема міжкультурної взаємодії набула особливого значення в умовах перетину декількох глибинних соціокультурних процесів сьогодення. По-перше, глобалізація як загальнопланетарне явище не залишає осторонь жодну з країн. Вона проявляється не тільки в якості економічної чи політичної інтеграції, але й у надзвичайно активній культурній співпраці різних регіонів світу, яка спонукає до появи гібридних культур, «мак-культур», культур суспільства масового споживання, що тяжіють до уніфікації, а не збереження унікальності. Рух до уніфікації форм культури ще у 80-х роках ХХ століття поставив проблему визначення єдиних критеріїв сучасної світової культури як єдиного комплексу цінностей і уподобань (Х. Патнем), а усвідомлення неможливості конфлікту культурних цінностей (С. Гантінгтон).
По-друге, з’явились активні трансформаційні процеси в суспільствах більшості країн світу, що пов’язані з геополітичними змінами, спробами побудови багатополярного світу, розбудовами нових систем міждержавної взаємодії і появи новітнього державно-політичного об’єднання Євросоюз. Ці процеси докорінно змінили уявлення про природу і перспективи розвитку культур суспільств, що втягнені в глобальні трансформаційні рухи, породили і привели до кризи як політику мультикультуралізму, так і політику збереження культурної гомогенності й культурного ізоляціонізму.
По-третє, процеси розшарування культури суспільства, виокремлення високої, поп-культури та субкультур, що не пов’язані з традиційними формами (молодіжні субкультури, культури маргінальних спільнот і т.п.). «Культура» перетворюється на різнорівневий і різнопросторовий об’єкт, де кожен з елементів потребує узгоджень та змінює своє значення в залежності від конотацій сенсів і значень кожної зі складових культурного ландшафту.
Полікомпонентність та складність внутрішніх зв’язків культури як об’єкту дослідження вимагає проведення додаткового аналізу структури та складових культури як системи соціокультурної взаємодії.
Проведення дослідження міжкультурної взаємодії потребує комплексного міждисциплінарного підходу та здійснення системного філософсько-культурологічного аналізу, що надасть змогу уникнути обмеження дослідження будь-якою іншою вузькогалузевою специфікою. Системний погляд на культуру дозволяє розглянути її як складну взаємодію і цілісну єдність різних форм матеріальної та духовної діяльності суспільства.
Ступінь наукової розробки проблеми. Дослідження заявленої теми потребує звернення до напрацьованих систем пояснення феномену культури та їх аналізу. У названому контексті науковий інтерес являють собою роботи французьких філософів доби Просвітництва Д. Віко, Ж.-Ж. Руссо, Ш. Монтеск’є, Вольтера та інших, оскільки в них відбулося виокремлення культури, як предмету філософського аналізу, але філософія культури ще не сформувалась в якості самостійного теоретичного поприща. Представники німецької класичної філософії розглядали в своїх працях культуру в контексті загальних принципів існування і розвитку людства, культура розглядалась як форма відображення історичного процесу. Саме про такий напрямок свідчать роботи Ф.В. Шеллінга, Г.В.Ф. Гегеля, Ф. Шиллера, Ф. Шлейєрмахера.
Серед теоретиків, чий доробок слугує з’ясуванню проблем міжкультурної взаємодії, слід назвати такі дослідження з формальної соціології Г. Зиммеля, концепції культури В. Дільтея, Г. Ріккерта, а також культурологічної системи Й. Гейзенги. В межах останньої відбулось створення аксіологічного напрямку філософії культури до якого належать І. Аделюнг, М. Арнольд, І. Герер, С. Пуфендорф, Е. Сепір.
Значний внесок в розробку філософського розуміння культури внесли представники соціальної філософії, які наголошували на тому, що єдність історичного розвитку обумовлює єдність культури, яка розвивається відповідно розвитку суспільства. У такому руслі був поданий аналіз культури К. Марксом, Г. Спенсером, У. Теном, Е. Дюркгеймом, М. Вебером, К. Маннгеймом, згодом відлуння цих концепцій відчутне в роботах Г. Маркузе, М. Хоркхаймера, Т. Абрно, пізніше Ю. Габермаса.
Для аналізу філософської інтерпретації міжкультурної взаємодії, її специфіки важливим підґрунтям стали праці Р. Барта, М. М. Бахтіна, Ж. Бодрійяра, Ж. Дерріда, К. Леві-Строса, Ж.-Ф. Ліотара, П. Сорокіна, О. Шпенглера, А. Тойнбі, М. Фуко, К. Ясперса.
Аналіз міжкультурної взаємодії в умовах глобалізації інформаційного суспільства обумовив звернення до праць З. Баумана, У. Бека, Д. Белла, П. Бергера, І. Валлерстайна, С. Гантінгтона, У. Дайзарда, М. Кастельса, А. Негрі, Дж. Нейсбітта, Х. Патнема, Р. Робертсона, Е. Саїда, Й. Терборна, Ф. Фукуями, М. Хардта.
Теоретичним підґрунтям дослідження означеної теми стали праці російських та українських вчених з питань теорії культури, культури як діалогу її різновидів і трансформації культури. Серед російських філософів слід назвати праці Б. Ерасова, А. Карміна, М. Качана, Ю. Лотмана, В. Межуєва, В. Міронова, А. Неклеса, О. Соколова, В. Стьопіна, В. Федотової.
В сучасній українській філософській літературі безпосередньо і опосередковано через дослідження тем ідентичності, культурної морфології, глобалізації розглядаються проблеми міжкультурної взаємодії такими авторами як А. П. Артеменко, Я. М. Білик, Т. С. Воропай, В. С. Горський, О. М. Грєков, В. В. Гусаченко, С. О. Завєтний, С. Б. Кримський, М. Д. Култаєва, В. С. Лук’янець, В. А. Малахов, В. Г. Табачковський, І. В. Степаненко, Н. В. Хамітов та інші.
В роботах визначених авторів, не зважаючи на їх глибину та комплексність, недостатньою мірою систематизованими виявляються питання міжкультурної взаємодії, особливо, з огляду на активізацію сучасних глобалізаційних процесів в суспільстві.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної теми кафедри ЮНЕСКО «Філософія людського спілкування», філософії і історії України Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. В рамках даної теми автором виконане всебічне філософсько-культурологічне дослідження міжкультурної взаємодії в умовах глобалізації.
Актуальність теми та рівень її розробленості зумовили постановку мети дисертаційного дослідження – встановити загальні принципи побудови взаємодії різних форм організації соціально-культурної діяльності та узагальнити типи міжкультурних контактів в умовах глобалізації.
Досягнення поставленої мети обумовило виконання таких завдань дослідження:
- проаналізувати визначення терміну «культура» у філософсько-культурологічній літературі та встановити зміни його змістовного наповнення;
- розглянути уявлення про характер і природу культури як системи, визначити її елементи, що утворюють певний тип культури;
- встановити зв’язок між характером розвитку міжкультурної взаємодії та глобалізаційними процесами;
- проаналізувати вплив інформаційної економіки та розвитку світового ринку на характер і структуру міжкультурної взаємодії;
- довести, що система організації міжкультурної взаємодії набуває форми і технології організації корпоративної мережі.
Об’єктом дисертаційного дослідження є міжкультурна взаємодія.
Предметом дослідження є співіснування культур в умовах глобалізації, форми їх взаємодії.
Методи дослідження. Теоретико-методологічна база дослідження поєднує використання низки теоретичних та методологічних підходів до дослідження феномену культури. Застосування широкого спектру методів дослідження обумовлено вирішенням череди визначених завдань, кожне з яких вимагає власного «технологічного інструменту». За основу критичного аналізу сучасної системі міжкультурної взаємодії покладено елементи структурного та структурно-функціонального аналізу, що дає можливість систематизувати елементи культурної взаємодії, виявити їх співвідношення та роль у загальному процесі формування сучасних соціально-культурних відносин. Системний підхід дає можливість розглянути культурну взаємодію як цілісний процес. Аналіз складної системи міжкультурної взаємодії не може бути здійсненний без урахування динаміки, мінливості та історичної обумовленості процесів, які аналізуються, а тому доцільним є використання історичного підходу та методів історичної ретроспекції, що сприятиме дослідженню часових змін у сфері соціально-культурної взаємодії. Різноманітність проявів об’єкту дослідження вимагає звернутися до застосування методів компаративістського аналізу для порівняння історичного та регіональних досвідів розвитку культур, соціально-філософської та філософсько-культурологічної спадщини.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в обґрунтуванні загальних принципів побудови взаємодії різних форм організації соціально-культурної діяльності. Основними положеннями, які виносяться на захист є:
вперше:
– доведено, що система міжкультурної взаємодії в умовах інформаційного суспільства організується за принципами корпоративного об’єднання, мережі, що передбачає тимчасовість, ситуативність, прагматичне призначення; вона набула ознак технологічно опрацьованого процесу створення і впровадження в життя цінностей, сигнально-знакових систем, що їх відбивають, соціально-культурних практик, які пов’язані з економічною доцільністю і ринковим регулюванням;
– обґрунтована теза про несумісність і принципове заперечення масштабних культурно-історичних локальностей системою інформаційної економіки та світового ринку, оскільки останні обмежують розмаїття і мобільність культурних форм, які використовуються як механізм урізноманітнення ринку товарів і послуг, що призводить до штучного процесу дроблення і конструювання культурного різноманіття.
удосконалено:
– розуміння концепту «культура» шляхом наголошення на необхідності принципової відмови від ідеї лінеарного розвитку культури, за якою міжкультурна взаємодія сприймається як конфлікт, підкорення, витіснення так званих слабких та історично відсталих культур більш розвиненими, а також доведення того, що відмова від ієрархізованої системи взаємодії культур спонукає перехід до ідеї одночасності та поліфонічності її форм на фоні розуміння культури як безперервного процесу модернізації та конвекції інформаційних технологій;
– тлумачення феномена глобалізації, яка не може і не повинна інтерпретуватися як процес створення культурно гомогенного простору, при цьому взаємодія культур не може бути зведена до єдиної схеми на кшталт політики мультикультуралізму, культурного імперіалізму, модернізації тощо і неможлива за наявності тотальної уніфікації типів культур;
– підхід до конструювання міжкультурної взаємодії шляхом створення прагматичної моделі способу організації життєдіяльності суспільства, що ґрунтується на підставі зустрічі та взаємної координації різних соціокультурних практик, технічних можливостей та технологічної сумісності комунікації різних культурних спільнот.
набуло подальшого розвитку:
– розуміння культури як різнорівневого і різнопросторового об’єкту, де кожен з елементів потребує узгоджень та змінює своє значення в залежності від конотації сенсів;
– інтерпретація мережевої системи міжкультурної взаємодії, що передбачає наявність рухливих адаптаційних форм її організації, зазначено, що гібридизація, глокалізація, креолізація культур виглядає як можливі інтерпретації цієї рухливості, але за межами мережевого суспільства вони не мають сенсу;
– положення, що міжкультурна взаємодія зазначає вплив глобального ринку та інформаційної економіки, що ринкова детермінація міжкультурної взаємодії спонукаючи до застосування корпоративну ідеологію, дає змогу усунути конфліктність різних культур.
Практичне значення одержаних результатів. Звернення до аналізу міжкультурної взаємодії має декілька аспектів практичного призначення. Аналіз загальнотеоретичних та методологічних підходів до розуміння проблеми міжкультурної взаємодії сприяє вдосконаленню наукового аналізу цієї галузі досліджень, і тим самим можуть бути використані як теоретико-методологічна база досліджень з соціальної філософії, філософії культури, з проблем соціальної комунікації, соціального управління, налагодження міжкультурних взаємин, формування ідентичностей, культурологічних технологій, опрацювання загальної культурної та соціальної стратегії розбудови держави, що знаходиться в умовах соціального транзиту. Репрезентований в роботі аналіз може бути використаний як теоретичне підґрунтя для опрацювання інформаційних технологій спрямованих на формування національної ідентичності, створення образу локальних і крупних територіальних ідентичностей, розробки принципів культурної політики і взаємодії спільнот у сучасному світі.
Особистий внесок здобувача. Усі результати та основні положення роботи розроблені автором самостійно у ході дисертаційного дослідження.
Апробація результатів дослідження. Основні результати положення дисертації апробовано на чотирьох Міжнародних наукових конференціях: Науково-інноваційна діяльність в агропромисловому комплексі: 4-а Міжнародна науково-практична конференція, Мінськ, 20-21 травня 2010 р.; IV Міжнародний Форум молодих вчених «Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи». – Харків: ХНТУСГ, 2010; Ринкова інтеграція в агропродовольчому секторі: тенденції, проблеми, державне регулювання. – М.: ВІАПІ ім. А. А. Ніконова: «Енциклопедія російських сіл», 2008; «Філософія спілкування: культура, мова, цінності» (Харків, 2012 р.), а також на наукових семінарах кафедри ЮНЕСКО «Філософія людського спілкування», філософії і історії України Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка.
Публікації. Основні ідеї та результати дослідження представлені у 8 наукових виданнях, із яких 4 у наукових фахових виданнях, решта у матеріалах наукових конференцій. Всі публікації в фахових виданнях підготовлені одноосібно.
Структура та обсяг дисертації. Мета дослідження, його завдання та теоретико-методологічні засади визначили структуру роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять 6 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг основного тексту дисертації – 173 сторінки машинописного тексту, список використаних джерел – 17 сторінок (список використаних джерел налічує 209 позицій, серед них – 17 іноземними мовами).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Конструювання міжкультурної взаємодії перш за все передбачає створення теоретичного конструкту певної соціальної реальності, своєрідне ментальне картографування сфери взаємодії різних систем організацій соціальної практики і координації знаково-ціннісних систем. В зв’язку з цим було сформульовано низку задач даного дисертаційного дослідження:
- проаналізувати традицію визначення терміну «культура» у філософській літературі та встановити тенденції зміни його змістовного наповнення;
- розглянути уявлення про характер і природу культури як системи соціальної взаємодії;
- визначити природу походження елементів, які утворюють певний тип культури;
- встановити зв’язок між характером розвитку міжкультурної взаємодії та глобалізаційними процесами;
- з’ясувати форми репрезентації суб’єктів міжкультурної взаємодії в умовах інформаційної економіки та глобального ринку;
- дослідити варіанти формалізації та візуалізації структури культури в сучасних філософських концепціях;
- проаналізувати вплив інформаційної економіки та розвитку світового ринку на характер і структуру міжкультурної взаємодії;
- з’ясувати зв’язок між формами організації соціальної взаємодії в умовах мережевого суспільства, інформаційного ринку та формами міжкультурної взаємодії;
- простежити запозичення системою організації міжкультурної взаємодії форм і технологій організації корпоративної мережі.
Вирішення цих задач дали наступні результати.
Відповідно до поставлених задач дослідження, в першому розділі роботи був проведений аналіз традиції визначення терміну «культура» у філософській літературі та встановлено тенденції зміни його змістовного наповнення, а також розглянуті уявлення про характер і природу культури як системи. Було констатовано, що культура як об’єкт дослідження філософії сприймається в якості системи організації життєдіяльності людини і суспільства. Різноманіття форм і типів культури формуються двома складовими цієї системи - культурою виховання та культурою вмінь, які розгортаються у різноманітті організації та обміну знаково-символічних систем, технологій виробництва, комунікацій, соціальної організації. Протягом останніх двох століть європейська філософська думка репрезентує культуру як продукт соціокультурного спілкування, що характеризується такими рисами - полікомпонентність, мінливість і діалогічність.
Усвідомлення мінливої і множинної складової культури слугувало підставою для зробленого в роботі висновку щодо множинності форм культури, які неможливо звести до єдиного зразку. В такому разі і теоретична конструкція культури, що виникла в рамках трансформованої ідеї філософії Просвітництва, або, як було визначено в роботі, в рамках проекту модерну, потребувала переоцінки та відмови від лінеарної, ієрархічної моделі. Прогрес, так само як і еволюція культурних форм, перестали розглядатись як історична перспектива приходу всіх локальних культур до спільної єдиної історичної форми.
Разом з цим було встановлено, що зроблена переоцінка явища культури надала можливість по-іншому сприйняти і систему міжкультурної взаємодії не як боротьби і конфлікту культур, еволюційного змагання розвинутих форм з історично недорозвинутими зразками. Це взаємодія рівнозначних систем, яка відбувається за принципом діалогу чи полілогу, внаслідок чого культури не втрачають ані самобутність, ані просторово-історичного значення.
Багатокомпонентність, так само як і різноманіття комбінацій елементів культури, спонукали до розгляду культури як складної інформаційної системи, а згодом як системи систем, що утворюється за принципом кібернетичної моделі. Кібернетична модель культури остаточно витіснила аналогії культури та біологічної системи, але не змогла усунути протиріччя, що пов’язані з конфліктністю різних історично вкорінених форм організації життєдіяльності та створених ними соціальних практик.
Системоутворююча тріада культури, як визначено у першому розділі роботи, - знак-цінність-норма. Її продукти - знаки, цінності і норми, які оформлюють соціальне спілкування та суспільні відносини. Символічна структура соціокультурних взаємин, яка вибудовується культурою, є не тільки результатом пояснення світу, його відображенням, - вона конструює вимір практики. Робота механізму культури як системи «ідеальної гри» має характер подвійного впливу: з одного боку, це копіювання сфер діяльності людини, а з іншого – об’єднання діяльності у новому порядку. За таких умов культура перетворилась на культуру не тільки створення матеріальних благ, але і їх споживання, а для сучасного суспільства споживання стає тотальною практикою.
Таким чином, запропонована в роботі концепція технологічності культури відображає загальний зв’язок матеріального виробництва, розподілу благ і системи цінностей суспільства, який відбувається на рівні сигнально-інформаційної взаємодії в суспільстві. Організація міжкультурної взаємодії відбувається через доступ до сигнально-інформаційного рівня організації життєдіяльності суспільства, що надає можливість вплинути на характер і темпи розвитку загальних соціальних перетворень, задати формат міжкультурним комунікаціям.
В роботі наголошується на тому, що різноманіття і мінливість культурних процесів водночас є перешкодою та запорукою глобалізаційних процесів які відбуваються сьогодні у світі. Перешкодою – бо протистоять гомогенізації культури та уніфікації соціокультурних практик за єдиною схемою, а запорукою – бо різноманіття та мінливість культурних форм і практик надає можливість збільшення соціального капіталу, збагачення культурних практик за рахунок формування нових форм та одночасного залучення соціального дієвця до декількох рівнів системних та структурних зв’язків. Останній фактор інтерпретується як збереження свободи вибору, що мислиться як основна умова демократичного розвитку та співіснування спільнот та індивідів.
Визначені протиріччя були відзначені в роботі як причина чергової кризи як теоретичної моделі міжкультурної взаємодії, так і її практичного втілення в якості політики постколоніалізму та мультикультуралізму. Моделі взаємодії культур на кшталт гібридизації, креолізації, тотальної мішаниці, глокалізації були проаналізовані та інтерпретовані в другому розділі роботи як спроби подолання загальної кризи ідентичності, вирішення проблеми конфлікту культур, як форми їх взаємодії, та пояснення причини виникнення культур, які не мають історичного вкорінення і носять наднаціональний характер. Проведена робота дала можливість критично оцінити спадок постколоніальних студій, досліджень глобалізаційних процесів, проблем ідентичності.
Таким чином, були розглянуті уявлення про характер і природу культури як системи, визначена природа походження елементів, утворюючих певний тип культури та встановлено зв’язок між характером розвитку міжкультурної взаємодії та глобалізаційними процесами. Це надало можливості пояснити перехід до принципово нової конструкції міжкультурної взаємодії, що відповідає умовам сьогодення, інформаційному суспільству та мережевій системі організації соціальних та міжкультурних зв’язків.
Як і будь-яке соціальне явище, природа, складові і спрямованість якого встановлені суспільствознавством, глобалізація набуває ознак керованого процесу незважаючи на зовнішню плинність, розмитість і невизначеність. В умовах інформаційного суспільства, структурованого за принципом електронної системи, всі процеси стають можливими за умов спільно визначених правил і цілей взаємодії, тобто при координації чи навіть більш суворій формі взаємодії - соціальному менеджменту. Використання сфери культури як інструмента соціальної корекції, або «легітимації культурою» пов’язано з кардинальною зміною системи соціального впливу.
Дослідження елементів, форм та загальної структури системи взаємодії культур у сучасних умовах глобалізації показало, що для сучасного суспільства не виробництво, а саме споживання стає тотальною практикою. Разом з цією зміною відбулась і перебудова механізму прив’язки індивіда до суспільства, через формування нових потреб, що виробляються суспільством. Через культуру виховання створюється система масового споживання товарів і послуг, яка посилюється інформаційними засобами ти системами електронних комунікацій. Таким чином, культура в умовах сучасного розвитку соціальних, економічних і політичних процесів набула чітких рис технологічного процесу створення різного рівня і спрямованості цінностей, за допомогою яких формуються стандарти соціальної практики та образ суспільства в цілому.
Було доведено, що концепт культури як мережі реструктурує наше уявлення про механізми і способи міжкультурної взаємодії за умов переходу людства до «інформаційної епохи», в якій головною ознакою стають мережеве з’єднання, яке викликає певний розрив між глобальною діяльністю і усталеним традиційним соціальним поділом. З одного боку посилюється інтеграція різних процесів соціальної і, в тому числі, міжкультурної, комунікації, а з іншого – відбувається дезінтеграція та фрагментація усталених форм взаємодії. Це передбачає здійснення структурування як складових, так і всієї системи культури за принципом мережевого розгалуження, що значно відрізняється від модерної ієрархічної схеми культури, бо припускає автономію існування кожного елементу, так само як і його активний вплив на конфігурацію всієї мережі.
Проведений аналіз впливу розвитку світового ринку на характер і структуру міжкультурної взаємодії надав нам можливість зробити висновок щодо перетворення ринку в механізм структурування міжкультурної комунікації. Глобальний ринок використав культурне різноманіття як елемент товарного урізноманітнення, поширення сфери послуг. Посилаючись на досвід досліджень глобалізаційних процесів, інформаційного суспільства і мережевої організації спільнот в другому розділі роботи ми дійшли висновку, що міжкультурна взаємодія потрапила під контроль ринкових механізмів, які використовують увесь арсенал культурних розбіжностей задля підвищення ефективності та прибутковості операцій з перерозподілу матеріальних цінностей.
Вплив економічної, а точніше ринкової компоненти, призвів до запозичення маркетингових технологій та корпоративної ідеології організації міжкультурної взаємодії. Образ світу і образ стосунків між культурними локальностями сприймається сьогодні через наявність і доступність товарів і послуг. В такому контексті міжкультурна взаємодія перетворювалась на оборот інформації, продуктів споживання і надання послуги «мобільність» для робочої сили, послуг і капіталу.
Гомогенність системи сприймається як недолік, перешкода універсальності і потенціальні додаткові витрати до адаптації продукту (матеріального, соціального чи правового) до локальних ринків. Тому соціальні корпорації не мають бути внутрішньо однорідними. Вони вибудовуються на стиках сталих культурних систем з залученням різноманітного соціально-культурного контингенту.
Різноманіття культурного світу, що утворилось історично, доповнюється процесом штучного роздроблення традиційних культурних локальностей. Корпоративна ідеологія передбачає руйнацію крупних локальностей, оскільки здійснення контролю за ними вимагають більших затрат і зусиль. Застосування ідеології корпоративного об’єднання надає можливість здійснювати контроль за різними культурно-історичними локальностями завдяки їх дробленню на цільові групи. Вплив на крупні культурно-територіальні спільноти здійснюється за рахунок агентів, які представляють наднаціональні корпоративні спільноти професійного, фінансового, торгівельного та виробничо-технологічного характеру.
Наявність можливості одночасного контролю чи впливу корпорації на декілька сегментів міжкультурної взаємодії ставить її у більшу залежність від впливу корпорації. Так само і контроль корпорацій за збереженням і штучним поширенням різноманітності дає їм можливість структурувати чи надавати певних форм міжкультурній взаємодії.
В результаті проведеного дослідження було доведено декілька положень, що складають новизну дисертаційного дослідження:
по-перше, на підставі аналізу концепту «культура» доведено, що в сучасному науковому співтоваристві домінують функціональний та інструментальний підходи до розуміння феномену культури та його соціального значення;
по-друге, систематизовано зміни концепту «культура» у вигляді генетично пов’язаних і послідовно виникаючих моделей уявлень про культуру як соціальний феномен, що надало змогу прийти до висновку щодо принципової відмови соціальної філософії від ідеї лінеарного розвитку культури, за якою міжкультурна взаємодія сприймається як конфлікт, підкорення, витіснення так званих слабких та історично відсталих культур більш розвиненими. Відмова від ієрархічної системи взаємодії культур відзначила перехід до ідеї одночасності і поліфонічності її форм;
по-третє, аналіз системи взаємодії культур в умовах глобалізації встановив неможливість зведення комунікаційних моделей до єдиної схеми на кшталт політики мультикультуралізму, культурного імперіалізму, модернізації і т.п. Глобалізація неможлива за наявності тотальної уніфікації типів культур, оскільки глобалізаційні процеси пов’язані з утворенням багатоканальної, відкритої системи мереж соціальної і культурної комунікації;
по-четверте, розкриття культурної різноманітності як умови існування глобальних процесів – один з загальних висновків досліджень, які присвячені проблемам міжкультурної взаємодії у сучасному світі, але принципово новою є теза щодо штучного процесу дроблення і конструювання культурного різноманіття;
по-п’яте, доведено, що міжкультурна взаємодія набула ознак технологічно опрацьованого процесу створення і впровадження в життя цінностей, сигнально-знакових систем, що їх відбивають, соціальних практик, які керуються через системи економічної доцільності і ринкового регулювання;
по-шосте, дослідження довело, що масштабні культурно-історичні локальності подрібнюються системою інформаційної економіки та світового ринку, оскільки останні обмежують розмаїття і мобільність культурних форм, які використовуються як механізм урізноманітнення ринку товарів і послуг;
по-сьоме, в роботі доведено, що система міжкультурної взаємодії в умовах мережевої структури інформаційного суспільства організується за принципами корпоративного об’єднання, мережі, що передбачає тимчасовість, ситуативність, прагматичне призначення;
по-восьме, принципово важливим є доведення тези про відповідність організації міжкультурної взаємодії вимогам інформаційної економіки та інформаційного ринку щодо забезпечення мобільності товарів, послуг, капіталів і робочої сили.
Таким чином запропоноване дослідження має декілька аспектів практичного призначення. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення теоретико-методологічної бази досліджень з філософії культури, налагодження міжкультурних взаємин, формування ідентичностей.
Розгляд міжкультурної взаємодії як керованої соціальної дії, аналіз форм і засобів комунікації спільнот з різними соціокультурними практиками має непересічне значення для розробки політичних та соціальних технологій, опрацювання загальної політико-правової, культурної та соціальної стратегії розбудови держави, що знаходиться в умовах соціального транзиту.
Репрезентований в роботі підхід до обраної проблеми може бути використаний в якості теоретичного підґрунтя для опрацювання інформаційних технологій, спрямованих на формування національної ідентичності, створення образу локальних і крупних територіальних ідентичностей, розробки принципів культурної політики і взаємодії спільнот у сучасному світі.
Таким чином, проведений філософський аналіз процесів міжкультурної взаємодії дає змогу виявити і узагальнити специфічні риси змін соціальної свідомості, що відбулися в умовах глобалізації. Це може бути використано для встановлення характеру і форм реалізації міжкультурної взаємодії в ситуації соціальної трансформації українського суспільства та дозволить визначити способи запобігання неприродної модернізації українського суспільства при проведенні державного і національно-культурного будівництва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андерсон Б. Воображаемые сообщества. Размышления об истоках и распостранении национализма / Б. Андерсон ; [пер. с англ. В. Николаева]; [вст. ст. С. Баньковской]. – М. : КАНОН-пресс-Ц, 2001. – 288 с.
2. Апель К. О. Трансформация философии / К. О. Апель. ; [пер. с нем. В. Куренной, Б. Скуратов]. – М. : «Логос», 2001. – 344 с.
3. Американская социологическая мысль / Тексты под ред. В. И. Добренькова. – М. : Изд-во МГУ, 1994. – 316 с.
4. Андрианова Т. В. Культура информационного общества / Т. В. Андрианова. // Идеи в культурологии XX века. – М. : Прогресс-Традиция, 2000. – С. 74–94.
5. Артеменко М. Г. Корпоративна культура: епістемологічна репрезентація / М. Г. Артеменко. // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – № 877. – Серія: філософія. – Харків , 2009. – С. 254–259.
6. Артеменко А. П. Цінність «Зрізаного якоря» та технологізація культури / А. П. Артеменко. // Наукові записки. Серія «Філософія». – Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія». – Вип.7. – 2010. – С. 237–243.
7. Артеменко А. П. Теорія прикордоння: конструювання національної ідентичності на фоні європейської спільності / А. П. Артеменко, Н. В. Попова. // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - № 877. – Серія: філософія. – Харків , 2009. – С. 32–38.
8. Ашин Г. К. Понятие «массовая культура» / Г. К. Ашин. // Методологический анализ некоторых философских категорий. – М. : Политическая литература, 1976. – С. 99–113.
9. Баллестрем К. Г. Homo economicus? Образы человека в классическом либерализме / К. Г. Баллестрем. // Вопросы философии. – 1999. – №4. – С. 42–53.
10. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин. – М. : «Искусство», 1979. – 424 с.
11. Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики / М. М. Бахтин. – М. : Наука, 1975. – 448 с.
12. Бауман З. Глобализация. Последствия для человека и общества / З. Бауман ; [пер с нем.] – М. : Изд-во «Весь Мир», 2004. – 264 с.
13. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма - ответы на глобализацию / У. Бек ; [пер. с нем. А. Григорьева, В. Седельника]; общ. ред. и послесл. А. Филиппова. – М. : Прогресс-Традиция, 2001. – 304 с.
14. Бек У. Глокализация / У. Бек. // Глобализация и идентичность. – Харьков : Эксклюзив, 2007. – 460 с.
15. Белл Д. Социальные рамки информационного общества / Д. Белл // Новая технократическая волна на Западе. – М. : Политическая литература, 1986. – С. 289–342.
16. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл ; [пер. с англ.] – М. : Academia, 1999. – 786 с.
17. Бергер П. Л. Понимание современности. К критике современности / П. Л. Бергер // Социс. – 1990. – № 7. – С. 127–133.
18. Бергсон А. Творческая эволюция. Материя и память/ А. Бергсон. – Мн. : Харвест, 1999. – 1408 с.
19. Березин В. М. Массовая коммуникация: сущность, каналы, действия / В. М. Березин. – М. : изд. РИП-холдинг, 2004. – 174 с.
20. Библер B. C. Культура. Диалог культур / В. С. Библер // Вопросы философии. – 1989. – №6. – С.31–43.
21. Бистрицький Є. Протодемократія та культурнополітичні трансформації в Україні / Є. Бистрицький // Політична думка. – 1994. – №4. – С.17–23.
22. Білоус А. Якого кольору ідеологія. Чи адаптується світовий досвід на українському ґрунті / А. Білоус // Віче. – 1993. – № 6. – С. 80–90.
23. Бодрийяр Ж. Система вещей / Ж. Бодрийяр ; [пер. с фр.]. – M. : Логос, 1995. – 172 с.
24. Борев В. Ю. Культура и массовая коммуникация / В. Ю. Борев, А. В. Коваленко. – М. : Наука, 1986. – 301с.
25. Бугорский В. Н. Сетевая экономика / В. Н. Бугорский. – М. : ООО Издательство АСТ, 2007. – 356 с.
26. Бурдье П. Социология социального пространства / П. Бурдье ; [пер. с фанц.; отв. ред. перевода Н. А. Шматко]. – М. : Институт экспериментальной социологии; СПб. : Алетейя, 2007. – 288 с.
27. Бьюкенен П. Дж. Смерть Запада / П. Дж Бьюкенен ; [пер. с англ. А. Башкирова]. – М. : ООО Издательство АСТ, 2003. – 444,(4) с.
28. Валлерстайн И. Глобализация или переходный период? / И. Валлерстайн // Экономические стратегии. – 2000. – №2. – С. 15–26.
29. Валлерстайн И. Конструирование народа: раса, нация, этническая группа. / Э. Билабар, И. Валлерстайн // Раса, нация, класс. Двусмысленные идентичности. – М. : Логос, 2004. – С. 8–115.
30. Валлерстайн И. Глобализация борьбы и сопротивления / И. Валлерстайн // Грани глобализации: Трудовые вопросы современного развития. – М. : Альбина Паблишер, 2003. – С. 85–108.
31. Вальденфельс Б. Мотив Чужого / Б. Вальденфельс ; [пер. с нем.]. – Мн. : Пропелеи, 1999. – 176 с.
32. Вебер М. Объективность познания в области социальных наук и социальной политике / М. Вебер ; // Культурология XX век [Антология, пер., сост. Я. Левит]. – М. : Юрист, 1995. – 703 с.
33. Вебер М. Хозяйственная этика мировых религий / М. Вебер ; // Избранное. Образ общества. – М. : Юрист, 1994. – С. 43–309.
34. Виндельбанд В. Философия культуры и трансцендентальный анализ / В. Виндельбанд ; [пер. в нем М. И. Левиной, Г. Сонина]. // Виндельбанд В. Избранное. Дух и история. – М. : Юрист, 1995. – С. 7–19.
35. Воронин А. А. Техника как коммуникационная стратегия / А. А. Воронин // Вопросы философии. – 1997. – № 5. – С. 96–105.
36. Воропай Т. С. Человек перед вызовом глобализации / Т. С. Воропай ; // Глобализация и идентичность – Харьков : Эксклюзив, 2007. – С. 404–424.
37. Вульф Л. Винайдення Східної Європи. Мапа цивілізацій у свідомості епохи Просвітництва / Л. Фульф ; [пер з англ. С. Біленький]. – К. : Часопис «Критика», 2005. – 594 с.
38. Габермас Ю. Залучення іншого: Студії з політичної теорії / Ю. Габермас ; [пер з нім. А. Дахній]. – Львів : Астролябія, 2006. – 416 с.
39. Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного / Г.-Г. Гадамер. – М. : Искусство, 1991. – 376 с.
40. Гаджиев К. С. Мировой экономический кризис: политико-культурное измерение / К. С. Гаджиев // Вопросы философии. – 2010 – №6. – С. 3-19.
41. Гайденко П. П. Философия культуры К. Ясперса / П. П. Гайденко // Вопросы литературы. – 1979. – № 9. – С. 36–52.
42. Гнатюк О. Прощання з імперією / О. Гнатюк ; [пер. з польської А. Бондар, М. Боянівської]. – К. : Часопис «Критика», 2005. – 528 с.
43. Голицын Г. Искусство «высокое» и «низкое»: системная роль элитарной субкультуры / Г. Голицын // Творчество в искусстве и искусство творчества. – М. : Прогресс-Традиция, 2000. – С. 245-264.
44. Горкгаймер М. Критика інструментального розуму / М. Горкгаймер ; [пер. з нім. М. Д. Култаєвої]. – К. : ППС–2002, 2006. – 282 с.
45. Грей Дж. Поминки по Просвещению. Политика и культура на закате современности / Дж. Грей. – М. : Праксис, 2003. – 368 с.
46. Грінфелд Л. Типи націоналізму / Л. Грінфелд // Націоналізи: Антологія. – К. : Смолоскип, 2006. – С. 525–551.
47. Греков О. М. Соціокультурне проектування управлінської діяльності в економічній сфері / О. М. Греков // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - № 877, 2009. – Серія: філософія. – Харків, 2009. – С. 268–273.
48. Гусаченко В. Глобальность и космополитизация / В. Гусаченко // Філософські перипетії. Вісник харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – № 734, 2006. – Серія: філософія. – Харків, 2006. – С. 49–55.
49. Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология / Э. Гуссерль // Вопросы философии. – 1992. – №7. – С. 136 – 176.
50. Гуревич П. С. Бессознательное как фактор культурной динамики / П. С. Гуревич // Вопросы философии. – 2000. – № 10. – С. 37–41.
51. Гуревич П. С. Культурология / П. С. Гуревич. – М. : Знание, 1998. – 288 с.
52. Гуревич П. С. Философия культуры / П. С. Гуревич. – М. : NOTA BENE, 2001. – 324 с.
53. Дайзард У. Наступление информационного века / У. Дайзард // Новая технократическая волна на Западе. – М. : Политическая литература, 1986. – С. 343–361.
54. Дарендорф Р. Современный социальный конфликт. Очерк политики свободы / Р. Дарендорф ; [пер. с нем. Л. Ю. Пантиной]. – М. : «Российская политическая энциклопедия», 2002. – 288 с.
55. Дворецкий Х. М. Латинско-русский словарь / Х. М. Дворецкий. – М. : Советская энциклопедия, 1976. – 1096 с.
56. Дойч Д. Структура реальности / Д. Дойч ; [пер. с англ. Н. А. Зубченко]. – Ижевск : НИЦ «Регулярная и хаотическая динамика», 2001. – 400 с.
57. Делез Ж. Платон и симулякр / Ж. Делез // Новое литературное обозрение. – 1993. – №5. - С. 45–64.
58. Делез Ж. Логика смысла / Ж. Делез. – М. : Раритет, 1998. – 480 с.
59. Делёз Ж. Ризома / Ж. Делёз, Ф. Гваттари // Философия эпохи постмодерна. – Мн. ; Красико-принт, 1996. – 288 с.
60. Делёз Ж. Что такое философия? / Ж. Делёз, Ф. Гваттари ; [пер. с фр. и послесл. С.Н. Зенкина]. – М. : Институт экспериментальной социологии, Спб. : Алетейя, 1998. – 288 с.
61. Делез Ж. Различие и повторение / Ж. Делёз. – С-Пб. : ТОО ТК «Петрополис», 1998. – 384 с.
62. Делез Ж. Анти-Эдип. Капитализм и шизофрения / Ж. Делез, Ф. Гваттари. – Екатеринбург : У-Фактория, 2007. – 480 с.
63. Делёз Ж. Логика смысла. – Фуко М. Theatrum philosophicum / Ж. Делёз, М. Фуко. – М. : «Раритет», Екатеринбург : «Деловая книга», 1998. – 480 с.
64. Деррида Ж. О грамматологии / Ж. Деррида ; [пер. с франц., вступит ст. и комм. Н.С. Автономовой]. – М. : Ad Marginem, 2000. – 514 c.
65. Еникеев М. И. Психологический энциклопедический словарь / М. И. Еникеев. – М. : т-к. Велби, Проект, 2006. – 458 с.
66. Заблуждающийся разум? Многообразие вненаучного знания / [отв. ред. и сост. И. Т. Касавин]. - М. ; Издательство политической литературы, 1990. – 464 с.
67. Заветный С.А. Личность и общество: проблемы и перспективы управления / С.А. Заветный. – К. : Изд. ПАРАПАН, 2008. – 256 с.
68. Заблоцький В. П. Етнокультурний лібералізм: відповідь на виклики часу / В. П. Заблоцький // Мультиверсум. – Філософський альманах. – Вип. 16. – К., 2000. – С. 3–12.
69. Землянова Л. М. Сетевое общество, информационализм и виртуальная культура / Л. М. Землянова // Вестник Московского университета, Серия 10, «Журналистика» – №2. – 1999. – С. 58–69.
70. Зильберман Д. Б. Традиция как коммуникация: трансляция ценностей, письменность / Д. Б. Зильберман // Вопросы философии. – 1995. - №4. – С. 76–105.
71. Зиммель Г. Понятие и трагедия культуры / Г. Зиммель // Философия культуры. – М. : Юрист, 1996. – (Избранное : в 2 т.; т.1.) – 671 с.
72. Зиновьев А. А. Глобальный человейник / А. А. Зиновьев. – М. : Эксмо, 2003. – 448 с.
73. Иконникова С. Н. Диалог о культуре / С .Н. Иконникова. – Л. : Наука, 1986. – 322 с.
74. Интенциональность и текстуальность. Философская мысль Франции ХХ века [Сб. статей. / Сост. Е. А. Найман, В. А. Суворцев]; [пер. с франц. Ж. В. Горбылевой и др.]. – Томск : Водолей, 1998. – 320 с.
75. Камю А. Бунтующий человек / А. Камю ; [пер. с франц. И. Я. Волевич и др.]. – М. : Политиздат, 1990. – 416 с.
76. Кант И. Критика практического разума // И. Кант. – М. : Мысль, 1965. – . – (Соч. : в 6 т.; т. 4). Ч. 1. – С. 311–504.
77. Кант И. Критика чистого разума / И. Кант ; [пер. с нем. Н. О. Лосского]. – М. : Мысль, 1994. – 591 с.
78. Кант И. Метафизика нравов в двух частях // И. Кант. – М. : Мысль, 1965. – . – (Соч. : в 6 т.; т. 4). Ч. 2. – 480 с.
79. Кант И. Критика способности суждения. // И. Кант. – М. : Мысль, 1965. – . – (Соч. : в 6 т.; т. 5). – С 63–321.
80. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс ; [пер. с англ.О. Шкаратана]. – М. : ГУВЭШ, 2000. – 608 с.
81. Кастельс М. Галактика Интернет. Размышления об Интернете, бизнесе и обществе / М. Кастельс ; [пер. с англ.О. Шкаратана]. – Екатеринбург : У-Фактория, 2004. – 328 с.
82. Кімлика В. Лібералізм і права меншин / В. Кімлика ; [пер. з англ. Р.Ткачук]. – Харків : Центр Освітніх Ініціатив, 2001. – 176 с.
83. Козловский П. Современность постмодерна / П. Козловский // Вопросы философии. – 1995. – № 10. – С. 56–76.
84. Коллинз Р. Социология философий. Глобальная теория интеллектуального изменения / Р. Коллинз ; [пер.с англ.]. – Новосибирск : Сибирский хронограф, 2002. – 1016 с.
85. Котелкин А. И. Матрицы влияния. Теория и практика экономического управления / А. И. Котелкин, М. М. Мусин. – М. : ООО Издательство АСТ, 2003. – 412 с.
86. Крістева Ю. Полілог / Ю. Крістева ; [пер. з фр. П. Таращука]. – К. : Юніверс, 2004. – 480 с.
87. Кьёссев А. Самоколонизированные культуры / А. Кьёссев // Перекрестки. – 2005. – № 3-4 – С. 118–126.
88. Корф Г. Критика теорий культуры Макса Вебера и Герберта Маркузе / Г. Корф. – М. : Иностранная литература, 1975. – 288 с.
89. Култаєва М. Локальне у лабіринтах всесвітнього суспільства: методологічний аспект. / М. Култаєва // Філософська думка. – 2011. – №4. – С. 49–64.
90. Культурологічний словник-довідник / [авт.-уклад. Гіптерс З. В.]. – К. : ВД Професіонал, 2006. – 488 с.
91. Культурология. История мировой культуры / [Под ред. А. Н. Марковой]. – М. : Знание, 1998 – 264 с.
92. Лассуэл Г. Структура и функции коммуникации в обществе / Г. Лассуэл // Назаров М. М. Массовая коммуникация в современном мире: методология анализа и практика исследований. 2-ое изд. – М. : Эдиториал УРСС, 2002. – 240 с.
93. Левінас Е. Між нами: Дослідження думки-про-Іншого / Е. Левінас ; [пер. з фр. В. Куринський]. – К. : Дух і Літера, 1999. – 312 с.
94. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна / Ж.-Ф. Лиотар. – М. : «АЛЕТЕЙЯ», 1998. – 162 с.
95. Лиотар Ж.-Ф. Ответ на вопрос: что такое постмодерн? / Ж.-Ф. Лиотар // Ступени: Философский журнал. – 1994, № 2(9).
96. Лосев А. Ф. Философия, мифология, культура / А. Ф. Лосев. – М. : Политиздат., 1991. – 524 с.
97. Лотман Ю. В. Семиотика культуры и понятие текста // Ю. В. Лотман ; Избранные статьи. – Таллинн ; 1992. – Т. 1. – С. 129–132.
98. Лотман Ю. М. Культура и взрыв / Ю. М. Лотман. – М. : Наука, 1992. – 488 с.
99. Лотман Ю. М. Статьи по типологии культуры / Ю. М. Лотман. – Тарту : Издательство государственного университета, 1970. – 248 с.
100. Лотман Ю. М. Беседы о русской культуре/ Ю. М. Лотман. – С-Пб. : АЛЕТЕЙЯ, 1994. – 386 с.
101. Лотман Ю. М. Внутри мыслящих миров: Человек. Текст. Семиосфера. История / Ю. М. Лотман. – М. : Языки русской культуры, 1999. – 447с.
102. Лотман Ю. М. Несколько мыслей о типологии культур / Ю. М. Лотман // Языки культуры и проблемы переводимости. – М. : Наука, 1987. – С. 3-11.
103. Любивый Я. В. Современное массовое сознание: динамика и тенденции развития / Я. В. Любивый. – К. : Наук. думка, 1993. – 139 с.
104. Маклюэн М. Понимание медиа: внешние расширения человека = Understanding Media: The exclusions of Man / Маршал Маклюэн. – М. : Куликово поле, 2007. – 464 с.
105. Малахов В. А. Культура и человеческая целостность / В. А. Малахов. – К. : Наук. Думка, 1984. – 119 с.
106. Мангайм К. Ідеологія та утопія / К. Мангайм ; [пер. з нім. В. Швед]. – К. : Дух і Літера, 2008 – 370 с.
107. Маркс К. К критике политической экономии // К. Маркс, Ф. Энгельс. – М. : Издательство политической литературы, 1959. – . – . (Соч. : в 54 т.; т. 13). – С. 1–167.
108. Маркс К. Избранные сочинения // К. Маркс, Ф. Энгельс. – К. : Политиздат Украины, 1984. – (Соч. : в 9 т.; т. 4). – ХХІІ. – 654 с.
109. Маркс К. Нищета философии // К. Маркс, Ф. Энгельс Соч. в 54 т. – М. : Издательство политической литературы, 1955. – . – . (Соч. : в 54 т.; т. 4). – С. 65-185.
110. Маркс К. Тезисы о Фейербахе // К. Маркс, Ф. Энгельс. – М. : Издательство политической литературы, 1974. – . – . (Соч. : в 54 т.; т. 42). – С. 261–263.
111. Маркс К. Экономическо-философские рукописи 1844 года // К. Маркс, Ф. Энгельс. – М. : Издательство политической литературы, 1974. – . – . (Соч. : в 54 т.; т. 42). – С. 41–174.
112. Маркс К. Экономические рукописи 1857-1859 гг. // К. Маркс, Ф. Энгельс. – М. : Издательство политической литературы, 1968. – . – . (Соч. : в 54 т.; т. 46). – Ч. 1. – С. 3–553.
113. Маркузе Г. Одномерный человек. Исследование идеологии Развитого Индустриального Общества / Г. Маркузе ; [пер. с англ. А. Юдин]. – М. : RFL-book, 1994. – 368 с.
114. Мур Дж. Принципы этики / Дж. Мур ; [пер. с англ. Л. В. Коноваловой]. – М. : Прогресс, 1984. – 326 с.
115. Назаретян А. П. Смыслообразование как глобальная проблема современности: синергетический подход / А. П. Назаретян // Вопросы философии. – 2009, № 5. – С. 3–19.
116. Назаретян А. П. Цивилизационные кризисы в контексте Универсальной истории. (Синергетика – психология – прогнозирование) : пособие для вузов. – 2-е. изд. / А. П. Назаретян. – М. : Мир, 2004. – 239 с.
117. Назарчук А. В. Сетевое общество и его философское осмысление / А. В. Назарчук // Вопросы философии. – 2008. – № 7. – С.61–75.
118. Налимов В. В. Критика исторической эпохи: неизбежность смены культуры в XXI веке / В. В. Налимов // Вопросы философии. – 1996. - №11. – С. 41-51.
119. Никольский С. А. Глобализация и развитие национального самосознания / С. А. Никольский // Філософія спілкування. – 2011. – №4. – С. 24–26.
120. Ницше Ф. Так говорил Заратустра // Ф. Ницше. – М. : Мысль, 1990. – . – (Соч. : в 2 т.; т. 2). – С. 5–237.
121. Ницше Ф. Человеческое слишком человеческое // Ф. Ницше. – М. : Мысль, 1990. – . – (Соч. : в 2 т.; т. 1). – С. 231–489.
122. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс / Х. Ортега-и-Гассет // Дегуманизация искусства и другие работы : сборник. – М. : Радуга, 1991. – С. 40–228.
123. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства / Х. Ортега-и-Гассет // Дегуманизация искусства и другие работы: сборник. – М. : Радуга, 1991. – С. 229-340.
124. Пелипенко А. А. Культура как система / А. А. Пелипенко, И. Г. Яковенко. – М. : Языки русской культуры, 1999. – 422 с.
125. Пітерзе Я. Н. Глобалізація як гібридизація / Я. Н. Пітерзе // Глобальні модерності. – К. : Ніка-Центр, 2008. – С. 73–105.
126. Поланьи К. Великая трансформация. Политические и экономические истоки нашего времени / К. Поланьи ; [пер с англ.]. – С-Пб. : Алетейя, 2002. – 388 с.
127. Поланьи К. О вере в экономический детерминизм / К. Поланьи ; [пер. с англ.]. – М. : Издательский дом ГУ ВШЭ, 2006. – 248 с.
128. Поппер К. Открытое общество и его враги / К. Поппер. – М. : Фонд «Культурная инициатива», 1992 а. – . – (В 2-х кн.; кн. 1). – 448 с.
129. Поппер К. Открытое общество и его враги. / К. Поппер. – М.: Фонд «Культурная инициатива», 1992 б. – . – (В 2-х кн.; кн. 2.) – 528 с.
130. Рікер П. Ідеологія та утопія / П. Рікер ; [пер. з англ. В. Верлок]. – К. : Дух і Літера, 2005. – 386 с.
131. Рікер П. Сам як інший / П. Рікер ; [пер. з фр. К. Сігов]. – К. : Дух і Літера, 2002. – 458 с.
132. Рикёр П. Торжество языка над насилием. Герменевтический подход к философии права / П. Рикёр // Вопросы философии. – 1996. – № 4. – С. 27–36.
133. Робертсон Р. Глобалізація: часопростір і гомогенність-гетерогенність / Р. Робертсон // Глобальні модерності. – К. : Ніка-Центр, 2008. – С. 48–72.
134. Рорти Р. Хабермас и Лиотар о постсовременности / Р. Рорти // Ступени. – 1994. – № 2. – С. 26–38.
135. Рубл Б. Стратегия большого города / Б. Рубл ; [пер с англ. М. Дадяна]. – М. : Московская школа политических исследований, 2004. – 456 с.
136. Рубл. Б. Капітал розмаїтості: Транснаціональні мігранти в Монреалі, Вашингтоні, Києві / Б. Рубл ; [пер. з англ. Т. Цимбала]. – К. : видавництво «Часопис «Критика»», 2007. – 336 с.
137. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре // Ж.-Ж. Руссо. – М. : Наука, 1969. – С. 151–300.
138. Руссо Ж.-Ж. Трактаты / Ж.-Ж. Руссо. – М. : Политическая литература, 1969. – 486 с.
139. Саїд Е. Культура й імперіалізм / Е. Саїд ; [пер. з англ. К. Ботанова, Т.Цимбал]. – К. : Критика, 2007. – 608 с.
140. Ситниченко Л. А. Першоджерела комунікативної філософії / Л. А. Ситниченко. – К. : Либідь, 1996. – 176 с.
141. Словник української мови – К. : Наукова думка, 1973. – . – (В 11 т.; т. 4). – І-М. – 980 с.
142. Сміт Е. Нації та націоналізм в глобальну епоху/ Е. Сміт ; [пер. з англ. М Климчук, Т. Цимбал]. – К. : Ніка-Центр, 2009. – 320 с.
143. Сміт Е. Культурні основи нації. Ієрархія, заповіт, республіка / Е. Сміт ; [пер. з англ. П. Таращук]. – К. : Ніка-Центр, 2009. – 320 с.
144. Современный философский словарь / [Под общ. ред. проф. В.Е. Кемерова]. – 2 изд. – Лондон, Франкфурт-на-Майне, Париж, Люксембург, Москва, Минск : Панпринт, 1998. – 1064 c.
145. Современный психологический словарь / Под ред. Б.Г.Мещерякова, В.П.Зинченко. – М. : ИНФРА, 2001. – 1026 c.
146. Сорокин П. Кризис нашего времени: Человек, цивилизация, общество / П.Сорокин ; [общ. ред., сост. и предисл. А.Ю. Согомонов]. – М. : Политиздат, 1992. – 543 с.
147. Сучасний словник іншомовних слів / [авт.-уклад. Різник В. Л.] – К. : Довіра, 2006. – 856 с.
148. Терборн Й. Шляхи в/через модерність / Й. Терборн // Глобальні модерності. – К. : Ніка-Центр, 2008. – С. 179–201.
149. Тейяр де Шарден П. Феномен человека / П. Тейяр де Шарден ; [пер. с франц. Н. А. Садовского]. – М. : Наука, 1987. – 240 с.
150. Тейлор Ч. Мультикультуралізм і «Політика визнання» / Ч. Тейлор ; [пер з англ.]. – К. : Альтерпрес, 2004. – 172 с.
151. Тлумачний словник сучасної української мови / [авт.-уклад. Калашнікова В. Л.]. – Харків : Белкар-книги Ескада, 2005. – 698 с.
152. Тойнби А. Постижение истории / А. Тойнби ; [пер. с англ.]. – М. : Прогресс, 1991. – 736 с.
153. Тоффлер Э. Третья волна / Э Тоффлер ; [пер. с англ.]. – М. : АСТ, 2002. – 776 с.
154. Тульчинский Г. Л. Слово и тело постмодернизма / Г. Л. Тульчинский // Вопросы философии. –1999. – № 10. – С. 35–53.
155. Турен А. Повернення дієвця / А. Турен ; [пер з фр. О. Гуджен, О. Полемченко, Т. Шваб]. – К. : Альтерпрес, 2003. – 320 с.
156. Тьоніс Ф. Спільнота та суспільство / Ф. Тьоніс ; [пер. з нім. Н. Комарова, О. Погорілий]. – К. : Дух і Літера, 2005 – 262 с.
157. Уэбстер Ф. Теории информационного общества / Ф. Уэбстер ; [пер. с англ. М. В. Арапова, Н. В. Малыхиной; под ред. Е. Л. Вартановой]. – М. : Аспект Пресс, 2004. – 400 с.
158. Философский энциклопедический словарь / [Редкол.: С. С. Аверинцев, Э. А. Араб-Оглы, Л. Ф. Ильичев и др.]. – М. : Сов. Энциклопедия, 1989. – 815 с.
159. Философский энциклопедический словарь / [Под общ. ред.: Е. Ф. Губский, Г. В. Кораб