Мостовенко Ольга Сергіївна Реалізація права на медичну допо­могу: цивільно-правові аспекти

Краткое описание

Мостовенко Ольга Сергіївна, юрист ТОВ «КМС кон­салтинг», м. Київ: «Реалізація права на медичну допо­могу: цивільно-правові аспекти» (12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право). Спецрада Д 26.001.06 у Київсько­му національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
МОСТОВЕНКО ОЛЬГА СЕРГІЇВНА
УДК 347.122:614.253.83(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ: ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ
АСПЕКТИ
Спеціальність 12.00.03 – цивільне право та цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________ Мостовенко О.С.
Науковий керівник КУЗНЄЦОВА Наталія Семенівна,
доктор юридичних наук, професор
Київ – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………….......13
РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА НА
МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ ЯК ОСОБИСТОГО НЕМАЙНОВОГО
ПРАВА………………………………………………………………………….…..23
1.1. Медична допомога та медична послуга як об’єкти правового
регулювання…………………………………………………………………...........23
1.2. Правовідносини з надання медичних послуг……...…………...........38
1.3. Право на медичну допомогу в системі особистих немайнових прав,
що забезпечують природнє існування фізичної особи……………….….............56
Висновки до Розділу I……………………………………………..……...68
РОЗДІЛ II. ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА МЕДИЧНУ
ДОПОМОГУ……………………………………….……………………..……......72
2.1. Одержання безоплатної медичної допомоги через мережу державних
і комунальних медичних закладів…………………………….…..……….............72
2.2. Одержання медичної допомоги шляхом укладання цивільноправових договорів……………………………………………………………........82
2.3. Особливості одержання медичних послуг через механізм медичного
страхування..………………………………………………………………............100
Висновки до Розділу ІІ…………………………….…………..…...........109
РОЗДІЛ III. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ НЕНАЛЕЖНОГО НАДАННЯ
МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ………………………………………………...........114
3.1. Недоговірна відповідальність за шкоду заподіяну неналежним
лікуванням.…………………………………………………………………...........114
3.2. Відповідальність за порушення умов договору про надання медичної
допомоги……………………………………………………………………...........131
3.3. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності за
шкоду заподіяну здоров’ю……………………………………………….............142
Висновки до Розділу ІІІ………………………………………..……......155
12
ВИСНОВКИ…………………………………………………..……….....159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………….…….....164
ДОДАТОК А…………………………………………………………......191
ДОДАТОК Б……………………………………………………………..193
ДОДАТОК В……………………………………………………………..196

Список литературы

ВИСНОВКИ
У висновках сформульовані наукові положення та отримані результати,
що спрямовані на вирішення наукового завдання та сформульовано висновки,
пропозиції та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни,
зокрема:
1. Медична допомога є діяльністю з метою задоволення потреб у
підтриманні здоров’я пацієнта на різних рівнях, у якого виникає конституційне
право на отримання такої допомоги, але формою реалізації такого права і,
одночасно, надання медичної допомоги є надання послуг на основі договору
або в силу закону.
2. Рівнями надання медичної допомоги є критичний, при якому
надається екстрена медична допомога, профілактичний, діагностичний і
лікувальний.
3. Надання медичної допомоги характеризується специфічним
суб’єктним складом – з одного боку, фізична особа, а з іншого - суб’єкт
надання медичної допомоги, який має бути професійно підготовленим,
допущеним до цієї діяльності шляхом отримання ліцензії, і здійснювати свою
діяльність відповідно до встановлених законодавством вимог.
4. Медична допомога надається у формі медичної послуги, яку отримує
пацієнт шляхом звернення до закладу охорони здоров’я або фізичної особипідприємця, який проводить медичну діяльність. Така послуга завжди
оплачується її замовником, яким можуть бути держава, органи місцевого
самоврядування, юридичні та фізичні особи.
5. Медичні правовідносини є комплексними і регулюються нормами
різних галузей права: адміністративного, права соціального забезпечення,
цивільного.
6. Звертаючись до закладу охорони здоров’я, фізична особа реалізує своє
конституційне право на медичну допомогу, вступаючи з ним у правові
160
відносини, і залежно від форми надання медичної послуги фізична особа
обирає найбільш прийнятний для себе варіант одержання медичної допомоги –
безкоштовно, платно або страхову.
7. Класифікацію закладів охорони здоров’я можна провести, взявши за
основу змішаний критерій, який включає в себе розподіл закладів охорони
здоров’я за територіальним принципом та нозологічною формою захворювання
на: I. Лікувально-профілактичні заклади: 1)лікарняні заклади, які в свою чергу
поділяються на багатопрофільні, однопрофільні, спеціалізовані та особливого
типу; 2) амбулаторно-поліклінічні заклади; 3) заклади переливання крові,
швидкої та екстреної медичної допомоги; 4) санаторно-курортні заклади. II.
Фармацевтичні (аптечні) заклади. III. Інші заклади. IV. Заклади медикосоціального захисту.
8. Динамічний розвиток суспільства, в тому числі у медичній сфері
ставить на порядок денний питання взаємовідносин лікаря і пацієнта, їх прав та
обов’язків, до яких належить і конституційне право на медичну допомогу, яке
також закріплюється у Основах законодавства України про охорону здоров’я та
Цивільному кодексі України, де посідає важливе місце серед особистих
немайнових прав, що забезпечують природнє існування фізичної особи. Права
лікарів, їх реалізація та захист ставиться на друге місце після прав пацієнтів. З
огляду на недостатньо конкретизоване закріплення прав учасників медичних
правовідносин пропонуємо віднести до професійних прав лікарів наступні:
право лікаря на повагу до професійної діяльності, що включає ставлення
пацієнта з повагою до лікаря та заборону словесної або будь-якої іншої образи;
право на проведення лікування відповідно до обраного пацієнтом методу, що
означає право лікаря на не втручання пацієнтів, родичів пацієнтів у процес
лікування за виключенням відмови від лікування; під час здійснення медичної
діяльності лікар має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом,
Етичним кодексом лікаря та договором про надання медичної допомоги/послуг,
необхідні для належного виконання договору; право утворювати громадські
161
об’єднання та брати участь у них з метою захисту своїх прав та інтересів,
підвищення професійного рівня; ставити запитання та бути обізнаним щодо
образу життя пацієнта; право на інформацію стосовно здоров’я пацієнта
необхідну для здійснення лікування; право припинити лікування якщо лікар
відчуває, що є етичний або персональний конфлікт між ним та пацієнтом; право
не зазнавати дискримінації з боку будь-якого пацієнта, медичної установи,
колег або будь-якої іншої особи на підставі раси, статі, походження або будьякої іншої підстави; право на власну безпеку, що включає право на фізичну
автономію та право бути вільним від проявів насилля; право на вільне
розпорядження своїм понаднормовим часом роботи.
9. В роботі, на підставі аналізу Декларації обґрунтовано висновок про те,
що вона не забезпечена реальними інститутами та механізмами правореалізації.
Ми можемо констатувати, що Декларація - це фіксація наміру вступити у
правові відносини, але в цьому плані вона не має характеру договору, хоча і
санкціонована іншою стороною. Інша сторона прийняла цей намір, але не
оформила до кінця правовідносини, які склалися, оскільки відсутнє узгодження
істотних умов, що відносяться до предмету, прав та обов’язків сторін, ціни,
відповідальності. Шляхом заповнення і підписання Декларації пацієнт реалізує
своє право на вибір лікаря, а не право на медичну допомогу.
10. Договори про надання медичних послуг є різновидом договору про
надання послуг. Аналіз зазначених договорів дає підстави для висновку, що
вони, як правило, мають модельний характер, а також мають особливу правову
природу.
11. Незалежно від форми реалізації права на медичну допомогу
фізичною особою (шляхом одержання безоплатної медичної допомоги через
мережу державних та комунальних медичних закладів або шляхом укладання
цивільно-правових договорів чи через механізм медичного страхування) за
своєю правовою природою договір про надання медичних послуг є договором
приєднання, що підтверджується практикою укладення таких договорів.
162
12. Договір про надання платних медичних послуг має низку
особливостей, які виділяють його серед інших видів цивільних договорів:
проведення обов’язкової консультації лікаря перед укладенням договору без
якої неможливо визначити необхідний обсяг медичних послуг пацієнту;
особливий довірчий характер відносин між лікарем та пацієнтом (як правило,
фізична особа звертається до лікарів або медичного закладу, яких
рекомендували його друзі, родичі або знайомі); строк виконання не завжди
закінчується розрахунками між сторонами, а діє до повного виконання
зобов’язань взятих сторонами в договорі, які можуть виражатися у контрольних
обстеженнях після надання медичної допомоги або реабілітації; ризиковість;
відсутність конкретного переліку і обсягу дій, які будуть необхідні стороні
(пацієнту) при наданні медичної допомоги, зважаючи на об’єкт зазначеного
договору.
13. У договорах про надання медичних послуг необхідно передбачити
порядок передоплати за медичні послуги, підстави та порядок відмови пацієнта
на кожній стадії надання медичної допомоги.
14. Методи лікування поділяються на протокольні, альтернативні або
експериментальні. В роботі дається характеристика особливостей кожного з
цих методів лікування.
15. Предметом договору про надання медичних послуг може бути
надання стандартних послуг або виконання медичних послуг з використанням
альтернативного методу лікування або експериментального, коли в цьому
виникає необхідність.
16. Стадіями (етапами) надання медичної допомоги є консультація/
огляд, обстеження, встановлення діагнозу, затвердження схеми та методу
лікування, лікування. На кожній стадії надання медичної допомоги в договорі
мають бути встановлені права та обов’язки сторін.
17. До підстав розірвання договору про надання медичних послуг
необхідно віднести порушення правил внутрішнього розпорядку медичного
163
закладу, образу та/або нанесення тілесних ушкоджень медичному персоналу
пацієнтом, відмова пацієнта від лікування, не здійснення оплати за надані
медичні послуги.
18. Визначення моральної шкоди, яке міститься у п. 3 Постанові
Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.95р. «Про судову практику в
справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», як втрати
немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших
негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями
або бездіяльністю інших осіб та зміст встановлений п.2 ст. 23 Цивільного
кодексу України дає підстави для висновку про те, що необхідно враховувати
особливий фідуціарний характер відносин «лікувальний заклад (лікар)-
пацієнт», на рівні з відшкодування моральної шкоди грішми також має бути
принесення вибачень потерпілій стороні.
19. Аналіз практики укладених договорів дає підстави для висновку, що
до юридичних підстав притягнення до відповідальності пацієнта необхідно
відносити наступні: пацієнт не дотримується етичних норм поведінки при
знаходженні у медичному закладі та ображає медичний персонал та/або
наносить йому тілесні ушкодження; пацієнт порушує право інших пацієнтів на
якісну медичну допомогу; нанесення шкоди діловій репутації медичного
закладу шляхом безпідставних скарг пацієнта, звернення до засобів масової
інформації з оприлюдненням такої скарги; пошкодження або знищення
матеріально-технічного устаткування лікувальної установи; порушення строків
та/або порядку розрахунку за надані медичні послуги.