СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ ОБЛАСНОГО РЕГІОНУ (на прикладі Одеської області)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова

на правах рукопису

Тітенко Зоя Володимирівна

УДК 911.3:35.07:353(477.74)(043.5)

СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ ОБЛАСНОГО РЕГІОНУ
(на прикладі Одеської області)

11.00.02 економічна та соціальна географія

Дисертація на здобуття наукового ступеню
кандидата географічних наук

Науковий керівник:
доктор географічних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України
Топчієв Олександр Григорович

Одеса - 2007

ЗМІСТ

стор.

ЗМІСТ....................................................................................................................

2

ВСТУП...................................................................................................................

4

РОЗДІЛ 1. АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ ЯК СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ФЕНОМЕН....................................................

10

1.1.

Сутність АТУ як суспільного феномену................................................

10

1.2.

Зарубіжний досвід АТУ...........................................................................

17

1.2.1.

Загальний огляд............................................................................

17

1.2.2.

Країни Центрально-Східної Європи .........................................

22

1.3

Сучасна система АТУ України та її недоліки.......................................

28

1.4

Підходи до реформування АТУ України...............................................

34

1.4.1.

Цільові настанови.........................................................................

34

1.4.2.

Проекти АТУ, узгоджені з регіоналізацією країни...................

38

1.4.3.

Інші підходи та концепції............................................................

44

Висновки ............................................................................................................

52

РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ І МЕТОДИКА СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ АТУ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ .......................................

53

2.1.

Понятійно-термінологічний апарат........................................................

53

2.2.

Суспільно-географічні концепції для АТУ............................................

62

2.3

Методика суспільно-географічного дослідження АТУ на регіональному рівні..................................................................................

82

2.3.1.

Фактори і критерії визначення адміністративно-територіальних одиниць (АТО) і адміністративних центрів......

82

2.3.2.

Типологічне групування базових АТО за рівнем соціально-економічної самодостатності ......................................................

88

2.3.3.

Визначення АТО субрегіонального рівня .................................

97

2.3.4.

Загальна таксономія АТО та концепція адміністративно-територіального реформування обласного регіону.....................

100

2.3.5.

Формування баз даних і регіональних ГІС для суспільно-географічного дослідження АТУ.................................................

104

Висновки .............................................................................................................

106

РОЗДІЛ 3. СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА АТУ ОДЕСЬКОГО ОБЛАСНОГО РЕГІОНУ..............................................

109

3.1.

Історико-географічні чинники АТУ краю..............................................

109

3.2.

Природні та економіко-географічні чинники.........................................

123

3.3.

Соціально-географічні чинники..............................................................

134

3.3.1.

Розселення населення...................................................................

134

3.3.2.

Соціально-демографічні чинники і обслуговування населення

146

3.3.3.

Етнонаціональний фактор

158

3.4.

Політико-географічні чинники

163

Висновки ............................................................................................................

170

РОЗДІЛ 4. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ АТУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ.................................................................................................................

172

4.1.

Характеристика сучасного АТУ області.................................................

172

4.2.

Наявні розробки схем адміністративно-територіального реформування (АТР) Одеського обласного регіону................................

179

4.3.

Типологічне групування сільських територіальних громад Одещини для потреб АТР..........................................................................................

182

4.4.

Принципи субрегіоналізації в АТР..........................................................

185

4.4.1.

Природна та соціально-економічна субрегіоналізація Одеської області...........................................................................................

185

4.4.2.

Субрегіональні центри як об’єкти АТУ.....................................

193

4.5.

Пропоновані зміни АТУ Одеського обласного регіону........................

195

Висновки .............................................................................................................

210

ВИСНОВКИ..........................................................................................................

212

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................

215

ДОДАТКИ.............................................................................................................

238

ВСТУП

Актуальність теми. Вдосконалення адміністративно-територіального устрою завдання, що постає перед країною в період соціально-економічних і політичних перетворень, спрямованих на досягнення вищого рівня соціально-економічного і культурного розвитку, створення ефективної системи управління територіями. Адже адміністративно-територіальний устрій (АТУ) слугує основою територіально-політичної організації країни і виступає необхідною передумовою для здійснення державної регіональної політики, проведення економічних і управлінських реформ з метою збалансування регіонального розвитку і підвищення рівня життя населення. Нова політична система потребує відповідної адміністративно-територіальної структури, нового АТУ.
В Концепції адміністративної реформи в Україні” наголошується, що проведення адміністративної реформи є важливим чинником виходу з трансформаційної кризи українського суспільства, і одним з нагальних завдань реформи зазначено запровадження раціонального адміністративно-територіального устрою. В рамках реалізації державної регіональної політики Указом Президента України від 20.08.2000 р. була створена комісія з питань АТУ України. Головною метою реформування системи адміністративно-територіального устрою є підвищення ефективності управління територіями, зниження витрат на утримання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, надання цими органами послуг населенню незалежно від місця проживання на рівні загальнодержавних соціальних стандартів. Особливої уваги потребує базовий рівень АТУ рівень територіальної громади. Разом з тим відсутність єдиних методологічних і методичних підходів до проблеми вдосконалення АТУ на всіх рівнях стримує процес адміністративно-територіального реформування.
Актуальність теми даного дослідження зумовлена недостатнім використанням суспільно-географічного підходу до проблем організації АТУ, необхідністю пошуку і обґрунтування головних методологічно-методичних засад адміністративно-територіального реформування в царині суспільної географії. Одеська область виділяється високою різноманітністю природних і соціально-економічних умов і може розглядатися як репрезентативний полігон для розроблення методики суспільно-географічного дослідження АТУ на регіональному рівні.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з тематикою робіт, що виконуються кафедрою економічної і соціальної географії геолого-географічного факультету Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Автор безпосередньо приймала участь у держбюджетних темах №303 „Розробка концепції і програми сталого соціально-економічного розвитку регіону Українського Причорномор’я у контексті міжнародних програм екологічного захисту Чорного моря”, номер державної реєстрації 0101U001739 та „Розробка проекту регіональної програми формування національної екологічної мережі”, номер державної реєстрації 0103U005141.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка та конкретизація теоретико-методологічних засад і методичних підходів до суспільно-географічного дослідження АТУ. Для досягнення мети в роботі передбачене вирішення ряду завдань:
- розкрити суспільно-географічну сутність феномену адміністративно-територіального устрою;
- дослідити досвід зарубіжних країн щодо організації АТУ; проаналізувати теоретичні і методичні підходи до вивчення АТУ у вітчизняній географічній літературі;
- проаналізувати сучасний АТУ України і головні підходи до його вдосконалення;
- визначити понятійно-термінологічний апарат суспільно-географічного дослідження АТУ;
- обґрунтувати методологічно-методичні принципи суспільно-географічного дослідження АТУ на регіональному рівні, розробити критерії формування адміністративно-територіальних одиниць і відповідну методичну схему;
- проаналізувати вплив суспільно-географічних факторів на АТУ Одеського обласного регіону;
- провести типологічне групування низових громад регіону для потреб АТР;
- визначити принципи субрегіоналізації регіону; надати рекомендації щодо удосконалення АТУ Одеського обласного регіону.
Об'єктом дослідження є діючий АТУ обласного регіону. Предметом дослідження є розробка суспільно-географічних методологічних і методичних засад реформування АТУ обласного регіону.
Методологія і методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є теоретичні положення і наукові принципи дослідження суспільно-географічних систем, територіальної диференціації соціально-економічних явищ для АТУ, які знайшли відображення в роботах вітчизняних і зарубіжних авторів Е.Б. Алаєва, М.В. Багрова, А.П. Голикова, М.С. Дністрянського, А.І. Доценка, І. М. Дудника, Ф.Д. Заставного, О.О. Ковальова, В. Кристалера, О.І. Курса, А. Льоша, П.О. Масляка, У.І. Мересте, С.Я. Ниммік, В.І. Нудельмана, О.М. Паламарчука, М.М. Паламарчука, М.Д. Пістуна, В.А. Поповкіна, Ю.Г. Саушкіна, О.Г. Топчієва, О.О. Траніна, О.І. Шаблія, М.К. Шишкова, П. Хаггета, Б.С. Хорєва, О.Г. Шигера, Є.Л. Яновича та ін. При написанні роботи використовувались законодавчі акти і законопроекти з питань АТУ України, фондові матеріали кафедри економічної і соціальної географії Одеського національного університету, матеріали Головного управління статистики в Одеській області, дані паспортизації територіальних громад Одеської області.
Методичну базу дослідження проблем АТУ країни чи регіону складають загальнонаукові, спеціальні географічні методи, а також методи суміжних наук. Серед загальнонаукових методів застосовуються аналіз і синтез, літературний метод. Суспільно-географічне дослідження АТУ обов’язково передбачає використання порівняльно-історичного методу в цілях виявлення на даній території певних закономірностей, тенденцій, факторів, загальних фундаментальних властивостей історичного розвитку адміністративно-територіальних систем на даній території. Статистичні методи при суспільно-географічному дослідженні АТУ країни (регіону) спрямовані на здійснення первинної статистичної обробки зібраних даних, їх представлення у вигляді статистичних таблиць, цифрових рядів з метою їх подальшого опрацювання, включаючи комп’ютерне. Тісно пов’язані з цією групою методи математичні, за допомогою яких проводяться розрахунки, співставлення, встановлюються узагальнені показники (індекси), визначається кореляційна залежність, надається бальна оцінка. При дослідженні будь-якої крупної реформи АТУ необхідне застосування соціологічних методів анкетування, інтерв’ювання населення та спеціалістів з метою виявлення громадської думки, рівня свідомості, поінформованості населення та його окремих соціальних груп.
Із загальногеографічних методів для дослідження АТУ використовується картографічний метод як спосіб пізнання залежностей і процесів просторового характеру. Необхідним є також застосування порівняльно-географічного методу, який полягає у порівнянні та співставленні існуючих у різних країнах світу та різних частинах однієї держави систем АТУ та теоретико-методичних засад їх розробки.
Головне місце при суспільно-географічного дослідженні АТУ країни (регіону), на нашу думку, займають загальногеографічні методи географічної систематизації (групування, класифікація і типізація), географічного таксонування (районування, регіоналізація), за допомогою яких проводиться членування території на співставні чи ієрархічно підпорядковані таксони, їх ідентифікацію, делімітацію та встановлення відношень між ними.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
§ поглиблені теоретико-методологічні основи суспільно-географічного дослідження процесу реформування адміністративно-територіального устрою;
§ розроблена методика суспільно-географічного дослідження АТУ на регіональному рівні в Україні:
- визначені суспільно-географічні фактори і критерії виділення адміністративно-територіальних одиниць і адміністративних центрів різного ієрархічного рівня;
- обґрунтовані нормативні показники соціально-економічної самодостатності низових територіальних громад для потреб АТУ;
- розроблені принципи субрегіоналізації та визначення міжрайонних центрів в межах обласного регіону;
- запропонована таксономія нового АТУ України;
§ удосконалено бальну оцінку рівня розвитку соціальної інфраструктури та запропонована бальна шкала оцінки благоустрою населених пунктів і територіальних громад для визначення рівня соціального розвитку (комплексна оцінка соціальної інфраструктури і благоустрою) для потреб АТУ;
§ отримали розвиток методичні інструменти формування баз даних суспільно-географічного дослідження територіальних громад для потреб АТУ;
§ розроблені практичні рекомендації щодо вдосконалення АТУ Одеського обласного регіону.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані при проведенні докладних досліджень проблем АТР на регіональному рівні. Результати досліджень мають практичний інтерес для управлінців, державних службовців, депутатів місцевих рад для більш ефективного місцевого самоуправління та реалізації державної регіональної політики. Розроблені теоретичні положення, методичні підходи можуть бути використані органами державного управління для вдосконалення АТУ Одеської області, а також стати основою подальших досліджень цієї проблематики в інших регіонах країни і України в цілому.
Особистий внесок автора. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового дослідження. Теоретичні узагальнення, висновки і рекомендації отримані автором самостійно на основі проведеного дослідження. Автором особисто розроблені методологічні засади і методичні принципи суспільно-географічного дослідження АТУ і адміністративно-територіального реформування на регіональному рівні. Проведена бальна оцінка низових територіальних громад за ступенем потреби зміни їх адміністративного складу. Опрацьовані методичні підходи визначення принципів і основних показників субрегіоналізації обласного регіону для потреб АТУ.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були викладені у доповідях на наукових і науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції Регіон-2003: стратегія оптимального розвитку” (м. Харків, 2003 р.), науковій конференції „Актуальні проблеми розвитку економіко-географічної науки та освіти в Україні” (м. Київ, 2003 р.), ІХ з’їзді Українського Географічного товариства (м. Чернівці, 2004 р.), ІІІ Всеукраїнській науково-практичної конференції „Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, 2003 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців „Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право” (м. Луцьк, 2005 р.); І Всеукраїнській науково-практичній конференції „Географія та екологія: наука і освіта” (м. Умань, 2006 р.), міжнародній науково-практичної конференції „Регіон-2006: стратегія оптимального розвитку” (м. Харків, 2006 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців „Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (м. Луцьк, 2006 р.), щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу ОНУ (2003-2006 рр.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 14 наукових робіт, загальним обсягом 3,45 д.а., в тому числі 3 у виданнях ВАК (обсягом 1,25 д.а.): 2 у наукових журналах, 3 у збірниках наукових праць, 7 у матеріалах конференцій, 1 у газеті, 1 - у навчально-методичному посібнику. З них 10 одноосібних.
Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, чотирьох розділів, списку використаних джерел (245 джерел) і додатку. Результати дослідження викладені на 301 сторінці комп’ютерного тексту, з них 168 основного; робота включає 65 таблиць (з них 21 у додатку), 36 рисунків (з них 1 у додатку).

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Адміністративно-територіальний устрій країн і регіонів розглядається як складний суспільний, суспільно-географічний феномен. Суспільно-географічне дослідження АТУ є порівняно новим, але дуже актуальним в наш час напрямом наукової діяльності і вимагає побудови відповідної методологічної та методичної бази. Завдання суспільної географії полягає у визначенні таких адміністративно-територіальних утворень, які характеризуються природною, розселенською, соціо-господарською цілісністю і є самодостатніми стосовно власного соціально-економічного розвитку і задоволення потреб населення.
2. Необхідність вдосконалення адміністративно-територіального устрою постає перед країною в період соціально-економічних і політичних перетворень, спрямованих на досягнення вищого рівня соціально-економічного і культурного розвитку. Сьогодні таке завдання постало перед Україною, адже існуючий АТУ успадкований від централізованої політичної системи і характеризується численними недоліками.
3. В суспільно-географічному розумінні АТУ представляє собою важливу складову раціональної територіальної організації суспільства. Рівнями ієрархії територіальних систем, перспективними щодо створення адміністративних рівнів, є регіональний, субрегіональний, кущовий, локальний (рівень сільської територіальної громади). Принципи виділення АТО різного рівня ієрархії грунтуються на положеннях суспільно-географічних концепцій для АТУ (концепції територіальних соціально-економічних систем, територіальних систем розселення, територіальних систем обслуговування, соціально-економічного районування та регіоналізації).
4. Розроблена методика суспільно-географічного дослідження АТУ на регіональному рівні. В основу методики покладений факторно-критеріальний підхід, суть якого полягає в побудові системи суспільно-географічних критеріїв, факторів і показників, якою необхідно керуватися при оптимізації АТУ. Загальними критеріями оптимізації АТУ є ефективність державного управління і самоврядування і збалансованість площі і населення адміністративних одиниць; критеріями безпосередньої реалізації соціально-економічна самодостатність; відповідність зонам обслуговування. Соціально-економічне районування і регіоналізація відіграють інтегруючу роль, зв’язуючи в єдине ціле перелічені критерії і фактори та їх територіальне поєднання.
5. В основу суспільно-географічного дослідження АТУ має бути покладений диференційований підхід: для кожного рівня територіальної організації влади відповідно до їх головного призначення і цільових настанов існують власні критерії і фактори формування. Основним критерієм визначення низового (базового) рівня управління є соціально-економічна самодостатність; для середнього рівня АТУ визначальним критерієм є відповідність зонам обслуговування населених пунктів.
6. Для дослідженні мікрорегіональної соціально-економічної самодостатності та механізмів її забезпечення шляхом АТР нами запропоноване типологічне групування низових територіальних громад за напрямками: громади, що потребують укрупнення; громади, які можна рекомендувати до розукрупнення; громади, які відповідають сучасним вимогам соціально-економічної самодостатності (стабілізація). В основу групування покладений комплекс показників, які в сучасних умовах характеризують фактори соціально-економічної самодостатності є діагностичними для прийняття рішення про необхідність трансформації АТУ: кількість населених пунктів; середня відстань між поселеннями; густота населення; тип геодемографічного процесу; демографічне навантаження; рівень соціального розвитку; бюджетна забезпеченість; кількість соціально-економічних центрів.
7. При визначенні АТО середнього рівня головним інструментом є субрегіоналізація обласного регіону з метою наближення органів державної влади і державних послуг до населення. Кандидатами на роль адміністративних центрів одиниць середнього рівня управління є субрегіональні соціально-економічні і обслуговуючі центри, які рекомендовано визначати за допомогою рангової оцінки сучасних райцентрів за показниками людності, транспортно-географічного положення, економічного потенціалу, рівня соціального розвитку, кількості міжрайонних функцій. Межі АТО середнього рівня визначаються згідно зон обслуговування субрегіональних центрів і оптимальних параметрів їх доступності.
8. Розроблена концепція адміністративно-територіального реформування обласного регіону і загальна таксономія нового АТУ України. Таксономія нового АТУ України, на нашу думку, повинна будуватися за схемою: регіон (край), муніципалітет регіонального рівня; округа, муніципалітет окружного рівня; муніципалітет (локального рівня); громада (базова АТО, створена на основі одного або декількох сільських поселень за принципом зони спільних інтересів).
9. Питання формування і становлення цілісних адміністративно-територіальних одиниць потребують аналізу територіальних вимірів дії суспільно-географічних факторів АТУ обласного регіону, їх поєднань, визначення амплітуди показників, що відображають соціо-природно-господарські особливості територій. В Одеській області на субрегіональному рівні найбільший вплив оказують природні, економіко-географічні (приморсько-фасадна структура господарства, сільськогосподарські райони) фактори, субрегіональні відмінності розселення, соціально-політичні фактори; на низовому - історичні, соціально-географічні (розселенський, обслуговуючий), етнонаціональний фактори.
10. На основі запропонованої методики було проведене суспільно-географічне дослідження і розроблені практичні рекомендації (проект) АТР Одеського обласного регіону. Пропонується створити 1 муніципалітет регіонального рівня Одеський; 8 округів, 5 муніципалітетів окружного рівня; 40 муніципалітетів (локального рівня); 255 територіальних громад.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адміністративна реформа в Україні: міфи і реалії. К.: Український незалежний центр політичних досліджень, 2000. 71 с.
2. Адміністративно-територіальна реформа: завдання, шляхи реалізації, критерії ефективності: Матеріали „круглого столу” / За ред. З.С. Варналія. К.: НІСД, 2005. 73 с.
3. Адміністративно-територіальний устрій України. Проблемні питання та можливі шляхи їх вирішення. Під загальною редакцією В.Г. Яцуби. Київ: Секретаріат Кабінету міністрів України, 2003. 322 с.
4. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь. М: Мысль, 1983. 350 с.
5. Асанов А. Світовий досвід вирішення проблеми розподілу повноважень між органами державної влади і місцевого самоврядування. // Збірник наукових праць УАДУ при Президентові України / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К: Видавництво УАДУ, 2000. Випуск 2. Ч.ІІ. 456 с. С.10-17.
6. База даних територіальних громад Одеської області (електронний варіант).
7. Бачинська О. Українське населення придунайських земель ХУІІІ початок ХХ ст. (Заселення й економічне освоєння): Монографія. Одеса: Астропринт, 2002. 328 с.
8. Бачинский А.Д., Ващенко В.П., Кульчицкий С.В. Изменения административно -территориального деления Одесщины (конец ХУІІІ в. 1975 г.) // Археологические и археографические исследования на территории Южной Украины. Сборник научных трудов. Киев-Одесса: Вища школа, 1976. С.68 91.
9. Безсмертний Р. Не тільки в Києві, але й в громаді має пульсувати життя / www.kmu.gov.ua/control. 14 квітня 2005 р.
10. Безсмертний Р. Проблеми трансформації адміністративно-територіального устрою України. // Муніципальний рух: новий етап розвитку: Матеріали УІІ Всеукраїнських муніципальних слухань Муніципальний рух в Україні 10 років розвитку” (6-8 вересня 2001 р., м. Бердянськ). К: Логос, 2002. 560 с.
11. Блій Г. Де, Муллер Пітер. Географія: світи, регіони, концепти / Пер. з англ.; Передмова та розділ „Україна” О. Шаблія. К.: Либідь, 2004. 740 с.; іл.
12. Бобровська О. Формування корпоративних засад управління територіальними громадами.// Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. К.: Вид-во НАДУ, 2005. - №4. 512 с. С. 297-304.
13. Бояр А.О. Територіальна структура системи управління і контролю природоохоронної діяльності у прикордонному мезорегіоні // Український географічний журнал. 2002. - №1. - С.65-70.
14. Бубнов И.В., Саханенко С.Е. Краткий очерк теории экологизма. Одесса, 1994. 46 с.
15. Бутко І. Деякі проблеми становлення і розвитку територіального самоврядування в Україні // Місцеве та регіональне самоврядування України. 1992. - № 3. С. 8.
16. Василенко И.А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франція, Германия: Учебное пособие. М: Логос, 2000. 200 с.
17. Ганущак Ю.І. Концепція закону України Про адміністративно-територіальний устрій” // Державне управління в умовах інтеграції України в ЄС: Матеріали науково-практичної конференції. К: Видавництво УАДУ, 2002. 392 с. С. 240-241.
18. Генеральна схема планування території України. Затверджена Законом України від 7 лютого 2002 р. // Управління сучасним містом. 2002. - №1. 3(5). С.165-172.
19. Географические границы / Под ред. Б.Б. Родомана и Б.М. Эккеля. М.: Издательство МГУ, 1982. 354 с.
20. Географические основы формирования систем расселения. Л: Изд. ГО СССР, 1981. 134 с.
21. Географія Одещини: природа, населення, господарство. Одеса: Астропринт, 1998. 88 с.
22. Гілко В.І., Кормич Л.І., Гансова Е.А. Соціальні орієнтири державної політики. Діагностика соціального розвитку Одеського регіону: Монографія. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. 376 с.
23. Голиков А.П. та ін. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник / А.П. Голиков, Я.Б. Олійник, А.В. Степаненко. К.: Либідь, 1996. 320 с.
24. Голиков А.П. Новое экономическое районирование Украины / Бизнес-Информ. 1996. - №8. С.5-7.
25. Голікова Т. Методологічні аспекти моделювання територіальної організації влади й управління в Україні // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. К.: Вид-во НАДУ, 2005. - №4. 512 с. С. 31-36.
26. Головченко В.В., Ковальський В.С. Юридична термінологія: Довідник. К.: Юрінком Інтер, 1998. 224 с.
27. Городские поселения в Российской империи. Том пятый. Часть І. С.-Петербург, в типографии К. Вульфа. 1865.
28. Данакин А., Лазарев В. Модели организации местного самоуправления в регионе // Регион: проблемы и перспективы. 1999. - №3.
29. Давтян С.Г. Вплив конституційних перетворень на систему регіонального управління: виклики та загрози // Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку: Матеріали щорічної науково-практичної конференції. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. С.39-45.
30. Дергачев В.А. Геоэкономика (Современная геополитика). Учебник для вузов. Киев: ВИРА-Р, 2002. 512 с.
31. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування. Монографія./ Колектив авторів, за загальною редакцією проф. О.Ю. Оболенського. Хмельницький: Поділля”, 1999. 570 с.
32. Джаман В.О. Регіональні системи розселення: демогеографічні аспекти. Чернівці: Рута, 2003. 392 с.
33. Дзенис З.Е. Методология и методика социально-экономико-географических исследований. Рига: Зинатне, 1980. 262 с.
34. Діброва О.Т. Географія Української РСР. К.: Наукова думка, 1958. 118 с.
35. Діти, жінки та сім’я в Одеській області. Статистичний збірник. - Державний комітет статистики України. Головне управління статистики в Одеській області. Одеса, 2004.
36. Дністрянський М.С. Історико-географічні аспекти формування територіального політико-адміністративного устрою України. Теоретичні і прикладні проблеми географії / Вісник Львівського університету. Серія географічна. 1992. Вип. 18.
37. Дністрянський М.С. Кордони України. Територіально-адміністративний устрій. Львів: Світ, 1992. 144 с.
38. Дністрянський М.С. Перспективи вдосконалення територіального політико-адміністративного устрою України: методологічні і прикладні аспекти. // Регіональна економіка. 1997. - №2. С.92-99.
39. Дністрянський М.С. Політико-адміністративний устрій України (географічні проблеми формування і вдосконалення). Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук. Львівський державний університет ім. І.Я. Франка. Львів, 1995.
40. Дністрянський М.С. Україна в політико-географічному вимірі. Львів: ЛНУ, 2000. 310 с.
41. Дністрянський М.С. Чи потрібно реформувати адміністративно-територіальний устрій України? // Політична думка. 2001. - № 1-2. С. 28-38.
42. Доценко А.І. Адміністративно-територіальний устрій і розселення в Україні. Київ: РВПС України НАН України, 2003. 76 с.
43. Доценко А.І. Процеси трансформації розселення: суспільно-географічний аспект // Економічна та соціальна географія: Наук. зб./ Ред. кол.: С.І. Іщук (відп. ред.) та ін. К., 2005. Вип.. 56. 224 с. С.50-57.
44. Доценко А.І. Стратегічні напрями розвитку малих населених пунктів України // Актуальні проблеми розвитку економіко-географічної науки та освіти в Україні: Збірник тезів доповідей. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2003. С. 77-80.
45. Дудник І.М. Суспільно-географічні системи низового рівня (теоретичні та методичні аспекти). Полтава: Полтавський літератор, 1997. 248 с.
46. Дудник І. Суспільно-географічні аспекти територіального устрою України // Економічний часопис. 2005. - №11-12. С.42-43.
47. Економічна і соціальна географія світу: Навчальний посібник / За ред. Кузика С.П. Львів: Світ, 2003. 672 с.
48. Ермошенко Н.Н. Опыт самоуправления территорий за рубежом. К: УкрИНТЭИ, 1992. 56 с.
49. Європейська Хартія про місцеве самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування в Україні. - К., 1994. Вип.1-2 (6-7). 70-77.
50. Жук. П. До розробки нового адміністративно-територіального поділу України. hffp: // www.perehid.org.ua.
51. Жупанський Я.І. Історія географії в Україні: Навчальний посібник для студентів географічних факультетів вузів. Львів: Світ, 1997. 262 с.
52. Закон України Про місцеве самоврядування в Україні” // Голос України. 1997. 12 червня.
53. Закон України Про генеральну схему планування території України”. // Офіційний вісник України. 2002. - №10. С. 146-154. Ст. 466.
54. Закон України Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки” від 21 вересня 2000 р. №1989-ІІІ.
55. Заставецька О.В. Комплексний економічний і соціальний розвиток території: теоретичні і методичні основи дослідження. Тернопіль, 1998. 233 с.
56. Заславский Г.А. Большой Юг Украины: территория и население. Краткий историко-географический очерк. Одесса: ОКФА, 1996. 32 с.
57. Заславский Г.О. Украина в мире регионов. Одесса: Маяк, 2003. 164 с.
58. Заставний Ф.Д. Географія України. Львів: Світ, 1994. 360 с.
59. Заяць І. Обласний поділ в Україні: етапи та тенденції розвитку / Право України. 1999. №9. С. 110-115.
60. Зборовский Г.Е. Пространство и время как формы социального бытия. Свердловск: СЮИ 223 с.
61. Зіллер Жак. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз. - К: Основи, 1996 - 420 с.
62. Зміцнення потенціалу регіонів та шляхи подолання соціально-економічних диспропорцій регіонального розвитку: Матеріали круглого столу” / За ред. З.С. Варналія. К: НІСД, 2004. 82 с.
63. Изард У. Методы регионального анализа: введение в науку о регионах. М.: «Прогресс», 1966. 659 с.
64. Информационно-методическое обеспечение управления территориальным развитием. / Под ред.. Карпенко С.А. Симферополь: Таврия Плюс, 2002. 186 с.
65. Інститути та інструменти розвитку територій. К: Київський центр Ін-ту Схід-Захід/ за ред. С. Максименка. К.: Логос, 1999. 164 с.
66. Історичне краєзнавство Одещини. Збірник матеріалів. Вип. 5. Одеса, 1994.
67. Історія міст і сіл Української РСР. Миколаївська область. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1971. 771 с.
68. Історія міст і сіл УССР. Одеська область. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УССР, 1969. 910 с.
69. Історія Одеси / Колектив авторів. Головний редактор В.Н. Станко. Одеса: Друк, 2002. 560 с.: іл.
70. Каганець І. Соціополіси як точки цивілізаційно-расового переходу. hffp: // www.perehid.org.ua.
71. Калашников В.М. Еволюція інститутів держави і права у північноамериканських колоніях європейських країн (ХУІІ-ХУІІІ сторіччя). Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1999. 263 с.
72. Кількість та територіальне розміщення населення Одеської області за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Статистичний збірник. Державний комітет статистики України. Одеське обласне управління статистики Одеса, 2003 р.
73. Ковалев А. Регион как элемент геопространства: структура и эволюция. // Регион: проблемы и перспективы. 1997. - №4. С.23-29.
74. Ковалев С.А. Сельское расселение. (Географическое исследование). Под ред. проф. Ю.Г. Саушкина. М.: Изд-во Московского университета, 1963. 371 с.
75. Ковальчук Т., Тулуб С. Від областей до країв. Реформа територіального устрою як необхідний крок демократичного розвитку // Урядовий кур’єр. 2002. 2 жовтня.
76. Козак Марек. Реформы и региональное развитие: пример Польши // Матеріали конференції „Концептуальні засади регіональної політики України” (Київ, 8 жовтня 1999 р.) Доповіді та виступи. Київ, 1999. С. 56-59.
77. Колосовский Н.Н. Теория экономического районирования. М.: Мысль, 1969. 336 с.
78. Комзюк Л. Реформа регіонального та місцевого самоврядування в Польщі: досвід для України. / Збірник наукових праць Української академії державного управління при Президентові України. / За заг. Ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К: Видавництво УАДУ, 2000. Вип.. 2. В 4 ч. Ч. І. 380. С. 107-111.
79. Коновалов О., Ковальчук Б. Перспективи самоврядування у сільських регіонах півдня України. // Самоврядування та самоорганізація територіальних громад: Матеріали науково-практичної конференції (Львів, 24-25 червня 1999 р.). Львів: Доброчинний громадський фонд ім.. Князя Осмомисла, 1999. 208 с. С.72-75.
80. Конотопцев О. Територіальні аспекти адміністративного реформування в Україні // Збірник наукових праць Української академії державного управління при Президентові України. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К: Видавництво УАДУ, 2000. Вип.. 2. В 4 ч. Ч. ІІ. С. 125-131.
81. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Голос України. 1996. 13 липня.
82. Концепція державної регіональної політики. Затверджена Указом Президента України від 25 травня 2001 року №341/2001.
83. Коротич О.Б. Адміністративно-територіальне реформування України // Актуальні проблеми державного управління. Збірник наукових праць. 2003. - № 2(16) Ч.ІІ. Харків: ХарРІ УАДУ, С.74-81.
84. Косолапов Н. Глобализация: территориально-пространственный аспект // Мировая экономика и международные отношения. 2005. - №6. С. 3-13.
85. Коцан Н.Н. Територіальна організація митної діяльності України. Монографія дисертації. Луцьк: Волинський державний університет ім. Лесі Українки, 2005.
86. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навчальний посібник. К.: Товариство „Знання”, КОО, 1999. 487 с.
87. Куделіна С.Б. Демографічне навантаження на територію Одеської області та стан екологічної ситуації // Актуальні проблеми розвитку економіко-географічної науки та освіти в Україні: Збірник тезів доповідей. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2003. С. 62-65.
88. Курс О.И. К вопросу совершенствования административного деления сельского района. // Ученые записки Тартуского государственного университета. Вып. 388. Труды по географии. Х!У. Тарту, 1976. 150 с. С. 111-117.
89. Курс О.И. Социально-экономические основы переустройства политико-административных территориальных систем. // Изучение проблем социально-экономической и социальной географии. Материалы научного совещания. Тарту, 1979. Тартуский государственный университет. С. 95-107.
90. Кучиров К.А. Укрупнення територіальних громад як один із шляхів поліпшення їх діяльності. / Сучасне державотворення у контексті адміністративної реформи. Х: УАДУ ХФ, 2000. 116 с. С. 48-51.
91. Лаппо Г.М. Города на пути в будущее. М.: Мысль, 1987. 358 с.
92. Лексин В.Н., Швецов А.Н. Государство и регионы. Теория и практика государственного регулирования территориального развития. М: УРСС, 1997. 372 с.
93. Лёш Август. Географическое размещение хозяйства. М.: Издательство Иностранной литературы, 1959. 455 с.
94. Луцишин П.В. Фактори формування і розвитку обласного суспільно-географічного комплексу // Економічна та соціальна географія. К, 1995. Вип.. 46. 144 с. С. 12-17.
95. Малиновський В. Трансформація адміністративно-територіального устрою України: проблеми і перспективи // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Видавництво УАДУ, 1999. Вип.. 2. В 2-х ч. Ч. 2. 360 с. С. 211-218.
96. Матвієнко А. Ініціатива населення як сходинка до гідного майбутнього. Голос України. 2002. - №231 (2982).
97. Матеріали громадських обговорень проекту Закону України „Про територіальний устрій України”. Інститут Громадянського суспільства. Кабінет міністрів України. Київ, 2005. 56 с.
98. Матеріали Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області. Відділ заповідної справи та збереження ландшафтного різноманіття. - Одеса, 2003 р.
99. Матеріали Головного управління статистики в Одеській області. Одеса, 2005.
100. Мересте У.И., Ныммик С.Я. Современная география: вопросы теории. М: Мысль, 1984. 297 с.
101. Меркушева Л.А. География сферы обслуживания населения (теория и методология) Красноярск: Изд-во Краснояр. Ун-та, 1989. 184 с.
102. Місцеве самоврядування в країнах Східної Європи та Співдружності Незалежних держав у 1994 році. Антологія описових документів. Інститут Місцевого Врядування та Державної служби. Будапешт, Угорщина. 246 с.
103. Модели в географии. Сборник статей под редакцией Ричарда Дж. Чорли и Питера Хаггета. М.: Издательство «Прогресс», 1971. 382 с.
104. Мосунов В.П., Никульников Ю.С., Сысоев А.А. Территориальные структуры районов нового освоения. Новосибирск: Наука. Сибирское отделение, 1990. 153 с.
105. Мрінська О.В. Розвиток регіональної політики в Європейському Союзі у контексті її становлення в Україні // Український географічний журнал. - 2000. №1. - С.22-25.
106. Музика-Заколотний В. Використати переваги суміщення адміністративно-територіального поділу України з її фізико-географічними та ландшафтними зонами. / Розбудова держави, 1996, №5. С. 35 38.
107. Муніципальне право України: Підручник / В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фризький, М.О. Баймуратов та ін.; за ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фризького. К.: Юрінком Інтер, 2001. 352 с.
108. Мустафін В.І., Сонько С.П. Про об’єктивність формування і виділення регіонів // Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Збірник наукових праць . В 4-х т. К.: ВГЛ Обрії, 2004. Т. 2. С. 177-179.
109. Нагорний О. Від територіальної громади до регіону // Самоврядування та самоорганізація територіальних громад: Матеріали науково-практичної конференції (Львів, 24-25 червня 1999 р.). Львів: Доброчинн