Територіальна організація продовольчого ринку Черкаської області

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

УДК 911. 3; 911. 3 316

Запотоцький Сергій Петрович

Територіальна організація продовольчого ринку Черкаської області

Спеціальність 11.00.02 економічна та соціальна географія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук

Науковий керівник
Олійник Ярослав
Богданович
доктор економічних
наук, професор

Київ ‑ 2002

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4

РОЗДІЛ І Теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження обласного продовольчого ринку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

10

1.1 Сутність та особливості формування обласного продовольчого ринку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

10

1.2 Чинники формування обласного продовольчого ринку.

23

1.3 Методи і методика дослідження процесів формування обласного продовольчого ринку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

33

Висновки до розділу І. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

48

РОЗДІЛ ІІ Оцінка чинників формування продовольчого ринку Черкаської області. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

51

2.1 Природно-географічні чинники. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

51

2.2. Суспільно-географічні чинники. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

57

2.2.1. Суспільно-географічне положення території . .

57

2.2.2. Форми організації виробництва. . . . . . . . . . . . . . . .

60

2.2.3. Соціально-демографічна ситуація. . . . . . . . . . . . . .

67

2.3.4. Рівень розвитку та характер розміщення переробної промисловості. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

78

2.3.5 Інфраструктурне забезпечення продовольчого ринку області. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

84

2.3. Економічні чинники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

88

2.3.1. Економічна оцінка та ринок землі області. . . . . .

88

2.3.2. Рівень інтенсивності виробництва. . . . . . . . . . . . . .

95

2.3.3. Фінансові ресурси. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

98

2.4.Екологічні чинники. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

101

Висновки до розділу ІІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

104

РОЗДІЛ ІІІ Структурні особливості продовольчого ринку Черкаської області. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

107

3.1 Компонентна структура продовольчого ринку. . . . . . . . . .

107

3.1.1. Зернопродовольчий ринок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

107

3.1.2. Ринок цукру. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

114

3.1.3. Ринок плодоовочевої продукції. . . . . . . . . . . . . . . .

119

3.1.4. Ринок м’ясної продукції. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

125

3.1.5. Ринок молочної продукції. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

132

3.2. Територіальна структура продовольчого ринку. . . . . . . .

139

3.3 Управлінська структура продовольчого ринку. . . . . . . . . .

147

Висновки до розділу ІІІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

152

РОЗДІЛ IY Основні напрямки вдосконалення територіальної організації продовольчого ринку Черкаської області. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

154

4.1. Оптимізація компонентної структури продовольчого ринку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

154

4.2. Вдосконалення територіальної та управлінської структури продовольчого ринку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

164

4.3. Основні напрямки підвищення ефективності використання зовнішньоекономічного продовольчого потенціалу області. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

172

Висновки до розділу ІY . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

180

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

182

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

192

ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

214

Вступ

Актуальність теми. Подальший економічний розвиток України, становлення її як європейської держави значною мірою залежать від інтенсивності трансформаційних процесів у всіх ланках національного господарського комплексу. Важливою його складовою є агропромисловий комплекс, чільне місце у якому займає агропродовольчий сектор. Становлення ринкових відносин в АПК України й формування продовольчих ринків відповідних територіальних рівнів є закономірним етапом розвитку суспільства, що безпосередньо пов’язаний з розвитком географічного поділу праці та наявністю товарного виробництва. Важливість формування національного й регіональних продовольчих ринків підкреслюється Указами Президента України Про заходи щодо забезпечення формування і функціонування аграрного ринку” (від 06.06.2000. №0767) та Про заходи щодо розвитку продовольчого ринку та сприяння експорту сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів” (від 7.07. 2001 № 596/2001). Потреби нарощування обсягів агропродовольчого виробництва, підвищення його конкурентоспроможності, що склалися в умовах становлення ринкових відносин, вимагають удосконалення територіальної організації продовольчого ринку, створення ефективної моделі його функціонування, особливо на обласному та районному рівнях. Це зумовлює необхідність розширення та надзвичайну актуальність нових досліджень, присвячених проблемам подолання кризового стану, підвищення суспільної віддачі та ефективності функціонування обласного ринку продовольства.
Вивченням проблем вдосконалення територіальної організації АПК, формування ринкових відносин і створення ринку продовольства на сучасному етапі займаються в Інституті аграрної економіки УААН, Інституті географії НАН України, Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, на кафедрах вузів України. Значний внесок в дослідження вище зазначених проблем внесли вчені економіко-географи та економісти України: Г.В. Балабанов, І.К. Бистряков, П.П. Борщевський, В.О. Гуцал, Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, Т.І.Козаченко, Ю.П.Лебединський, А.С. Лисецький, І.І. Лукінов, М.Й Малік, Н.І. Мезенцева, В.П. Нагірна, Я.Б. Олійник, О.М. Онищенко, М.М. Паламарчук, О.М. Паламарчук, М.Д. Пістун, П.Т. Саблук, В.В. Юрчишин, Р.О. Язиніна та ряд ін.
Для Черкаської області ринок продовольства є економічною основою функціонування її господарського комплексу. Однак на сьогодні продовольчий ринок Черкаської області характеризується кризовим станом деяких галузей і виробництв, розбалансуванням компонентних елементів, розривом виробничо-технологічних зв’язків між сферами ринку, розвитком тенденцій до деспеціалізації виробництва продукції, порушенням пропорцій між основними його сферами.
Враховуючи докорінні зміни економічних засад функціонування АПК та вимоги до концепцій розвитку обласного ринку продовольства необхідно розробити методичні підходи до оцінки ефективності його функціонування і територіальної організації. Зокрема дискусійним є питання про виділення сфер продовольчого ринку, складу його основних компонентів. Недостатньо розробленими і висвітленими залишаються питання вдосконалення територіальної організації продовольчого виробництва на рівні області, зокрема пріоритетних напрямків цього процесу, порівняльної ефективності функціонування різних форм власності та організацій виробництва тощо.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою науково-дослідних робіт, що проводяться у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі економічної та соціальної географії (теми: Суспільно-географічні основи регіональної політики в Україні”, № 0198U008160, Суспільно-географічні аспекти регіонального природокористування”, № 0101U001568).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад територіальної організації і комплексно-пропорційного розвитку продовольчого ринку області та обґрунтування практичних рекомендацій з його удосконалення.
Об’єктом дослідження обрано продовольчий ринок Черкаської області.
Предмет дослідження - територіальна організація обласного продовольчого ринку та її ефективність, передусім галузеві, територіальні та управлінські аспекти.
Виходячи з мети в завдання дослідження входило:
а) дослідити теоретико-методичні основи територіальної організації продовольчого ринку області;
б) систематизувати методичні підходи щодо оцінки територіальної організації продовольчого ринку області з урахуванням ринкових важелів господарювання;
в) оцінити систему умов і чинників формування продовольчого ринку, що впливають на процеси його становлення в Черкаській області;
г) проаналізувати функціональну структуру продовольчого ринку Черкаської області;
д) обґрунтувати напрямки вдосконалення територіальної організації продовольчого ринку Черкаської області на основі розробити прогнозу його розвитку.

Методи дослідження. У дисертації були використані як загальнонаукові (системний підхід, структурний аналіз, техніко-економічного обґрунтування, порівняльно-географічної ідентифікації, історичний), так і спеціальні методи (картографування, районування, виробничо-територіальної типізації, моделювання, балансовий, нормативний, методи математичної статистики, математичного прогнозування, побудови статистичних та трендових поверхонь тощо).
Наукова новизна одержаних результатів. Узагальнено теоретичні положення щодо визначення сутності і принципів формування обласного продовольчого ринку з позицій суспільної географії; вдосконалено методичні підходи щодо оцінки територіальної організації продовольчого ринку області з урахуванням ринкових умов господарювання; виявлено основні чинники і показано їх вплив на територіальну організацію продовольчого ринку Черкаської області; проведено комплексну оцінку ефективності розвитку і територіальної організації продовольчого ринку Черкаської області на основі аналізу компонентної, територіальної та управлінської структур; проаналізовано продовольчі ринки: зерна, цукру, плодоовочевої, м’ясної та молочної продукції й виявлено основні резерви їх оптимізації; проведено класифікацію агропродовольчих територіальних одиниць області й обґрунтовано виділення: чотирьох агропродовольчих районів ‑ Північно-Східного (Лівобережного), Центрально-Подніпровського, Західного і Приміського; Черкаського продовольчого вузла, агропродовольчих кущів, центрів і пунктів; розроблено основні прогнозні параметри розвитку продовольчого ринку Черкаської області до 2005 року з визначенням оптимальної структури посівних площ для галузей рослинництва та мінімальної чисельності поголів’я худоби і птиці для галузей тваринництва. Розроблено серію картосхем, які характеризують територіальну організацію, рівень спеціалізації та інтегрованості продовольчих ринків Черкаської області. На основі застосування транспортної задачі методу лінійного програмування обґрунтовано відновлення діяльності Мартинівського цукрового заводу Канівського району.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертаційній роботі наукові результати і рекомендації є методологічною і практичною основою оцінки ефективності функціонування продовольчого ринку обласного рівня. Представлені в дисертації теоретико-методичні положення щодо формування продовольчого ринку збагачують теорію і практику суспільно-географічної науки.
Наукові розробки з обґрунтування системи заходів, необхідних для підвищення ефективності функціонування продовольчого ринку Черкаської області в умовах становлення ринкових відносин, були використані Управлінням економіки обласної державної адміністрації при розробці Комплексної програми розвитку АПК до 2005 року (довідка Управління економіки Черкаської обласної державної адміністрації № 52/7 від 04.01.2002 р.), Асоціацією виробників цукру Черкаської області Черкасицукор” при прогнозуванні розвитку цукрової промисловості області (довідка Асоціації виробників цукру Черкаської області Черкасицукор” № 12/1 від 22.01.2002 р.) та Канівською районною державною адміністрацією при плануванні перспектив розвитку продовольчого ринку району (довідка Управління економіки Канівської районної державної адміністрації № 7/1 від 10.01.2002р.).
Результати дисертаційного дослідження використовуються при викладанні курсу "Географія агропромислових комплексів" в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (довідка № 050/222 30 від 11.01.2002 р.)

Особистий внесок здобувача. В дисертації викладено концепцію формування ефективного регіонального продовольчого ринку області в умовах ринкових відносин. Сукупність отриманих науково-практичних результатів належать особисто автору і є його науковим доробком.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичних конференціях: 1ій Міжнародній науково-практичній конференції Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, 17-18 травня 1999 р.), 1-ій Міжнародній науково-практичній конференції Регіональні проблеми розвитку АПК України: стан і перспективи вирішення” (м. Київ, 21-22 березня 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції Географічна освіта і наука в Україні” (м. Київ, листопад 2000 р.), 2-ій Міжнародній науково-практичній конференції Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, 15-16 травня 2001 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладені у 10 наукових працях загальним обсягом 8,1 д.а. (у т.ч. 3,5 д.а. - авторські), серед них 4 ‑ у фахових виданнях та одна в окремому науковому виданні обсягом 5,4 д.а., у т.ч. 1,1 д.а. - авторські.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі зроблена спроба узагальнення двох головних підходів (суспільно-географічного і економічного) щодо розуміння сутності категорії "продовольчий ринок". На цій основі розширено поняття продовольчого ринку, під яким слід розуміти територіальну соціально-економічну систему, що функціонує у сфері обігу продовольчих товарів на основі взаємодії попиту, пропозиції та ціни і розвивається за відповідними економічними й суспільно-географічними законами. До основних економічних законів, що визначають функціонування ринку продовольства відносяться закони вартості та конкуренції, до основних суспільно-географічних закони територіальної спеціалізації, комплексності, пропорційності, раціоналізації зв’язків.
Регіональний ринок продовольства має такі рівні: зональний, обласний, районний, господарський (місцевий). Обласний продовольчий ринок (ОПР) є складним інтегрованим територіальним виробничо-споживчим утворенням, що забезпечує єдність території з точки зору організаційно - економічної цілісності розміщених на ній господарських суб'єктів, і дозволяє організувати раціональний принцип управління, за якого область виступає як самостійна, комплексно-пропорційна управлінська одиниця.
Територіальна організація ОПР розглядається як система форм територіального зосередження взаємозв'язаних галузей сільського господарства, харчової промисловості, торгівлі продовольчими товарами, громадського харчування, продовольчої інфраструктури. Вона охоплює певний економічний простір, в якому на основі взаємозв'язків між попитом і пропозицією формуються ринкові відносини, розвиток яких спрямований на реалізацію регіональних інтересів у продовольчій сфері.
Вивчення ОПР, як суспільно-географічного об’єкта, передбачає аналіз компонентної, територіальної та управлінської структур. Компонентна структура. Найбільш повною та адекватною ринковим умовам є восьмисферна структура ПР, яка входить до складу трьох великих блоків: виробничого, інфраструктурного та споживчого. Територіальна структура ОПР характеризує територіальне відношення між процесами виробництва, промислової переробки продовольчої сировини, її реалізацією і споживанням, умовами їх розвитку в межах регіонів, тобто формами територіального зосередження агропромислового процесу. Найбільш поширеними елементами територіальної структури ОПР є агропродовольчі пункти, центри, кущі та вузли, які сформувавшись на значній, порівняно однорідній за природними умовами території формують агропромисловий район, що виділяється в межах агропромислової зони і може бути інтегральним чи спеціалізованим.
Під організаційно-управлінською структурою продовольчого ринку області слід розуміти сукупність організаційних форм та органів управління, які ієрархічно взаємопов’язані і забезпечують цілеспрямований і узгоджений розвиток усіх складових ПР відповідної території.
Методика суспільно - географічного дослідження процесів формування ПР області передбачає такі етапи аналізу: перший етап визначення і розв’язання теоретичних аспектів становлення і розвитку ОПР, який включає визначення сутності обласного продовольчого ринку, його складу, принципів формування та основних завдань діяльності; другий етап - оцінка природно - географічних, суспільно-географічних, економічних та екологічних чинників становлення продовольчого ринку області; третій етап суспільно-географічний аналіз аспектів функціональної структури ОПР галузевого (компонентного), територіального та управлінського, виділених на основі системно структурного аналізу; четвертий етап обґрунтування основних напрямків вдосконалення територіальної організації ОПР та виявлення шляхів підвищення ефективності використання зовнішньоекономічного продовольчого потенціалу області.
Вплив території на формування обласного продовольчого ринку найповніше проявляється в системі чинників та механізмі їх впливу. Всю сукупність чинників, що впливають на становлення ПР області, з позицій суспільної географії можна поділити на 4 основні групи: природно - географічні, суспільно - географічні, економічні та екологічні.
Групу природно географічних чинників складають природні умови та різні види природних ресурсів. Клімат Черкаської області є помірно-континентальним. Вегетаційний період рослин триває біля 205 днів. Число днів активного росту рослин (t+10°С) становить 160-170, а з температурою вище +15° - 112-126. Середня кількість опадів за вегетаційний період рослин коливається в межах 260-325 мм. За геоморфологічними ознаками на території Черкаської області можна виділити такі три основні типи рельєфу: 1. Плоскорівнинний (Золотоніський, Драбівський і Чорнобаївський райони). 2. Широкохвилястий долинно-балковий водноерозійний (Христинівський, Жашківський, Уманський, Маньківський і Тальнівський райони). 3. Вузькохвилястий долинно-балковий водноерозійний (Канівський, Корсунь-Шевченківський, Смілянський райони). Ґрунтовий покрив області представлений значною кількістю різних типів ґрунтів: чорноземи типові малогумусні та чорноземи реградовані (73,6%), темно-сірі і світло-сірі опідзолені відповідно (13,4%) і (7,3%), інші типи ґрунтів (1,2 ‑ 2,5%). Результатом поєднання природної родючості грунтів та їх господарського використання є виділення на території області 7 сільськогосподарських типів земель.
В умовах становлення ринкових відносин визначальний вплив на формування ПР області має група суспільно географічних чинників. Основними складовими даної групи є суспільно-географічне положення території, форми організації виробництва, соціально-демографічні чинники, розміщення і спеціалізація переробних підприємств, інфраструктурне забезпечення продовольчого ринку області.
Суспільно-географічне положення Черкаської області є вигідним, оскільки область розміщена в центрі України (має найвищий рівень центральності). Таке територіальне розташування надає можливості встановлення міжобласних і зовнішньоекономічних зв'язків, тобто можна стверджувати про високу контактність області.
Реформування відносин власності та створення багатоукладності форм господарювання. Станом на 01.01 2001 р. в Черкаській області на базі 572 сільськогосподарських підприємств було створено 640 нових організаційно-правових структур, з них 1525 (82%) господарських товариств, 26 (4%) сільськогосподарських виробничих кооперативів, 90 (14%) приватних підприємств та інших господарських структур, які вносять значні корективи в процеси формування ОПР. В даний час все більшого значення набуває виробництво сільськогосподарської продукції у фермерських та особистих підсобних господарствах населення, оскільки дохід сільських сімей майже на 100% залежить від доходів їх господарств.
Попит на продовольчу продукцію істотно залежить від чисельності та густоти наявного населення області, що є головними її споживачами. Демографічна ситуація області характеризується зменшенням чисельності, природного приросту населення, його старінням. Оцінка рівня доходів населення показує значне зниження його платоспроможного попиту. Трудові ресурси значною мірою впливають на пропозицію агропродовольчої продукції області. Станом на 1.01.2000 р. було зайнято 186,1 тис. чол. з таким їх розподілом: сільське господарство 129,5 тис. чол. (69,6% трудових ресурсів ОПР); 25,2 тис. чол. у харчовій промисловості (13,5%); 31,4 тис. чол. в сферах, що забезпечують процеси виробництва, перерозподілу, обміну та споживання продовольчої продукції (16,9%) Постійне скорочення зайнятих у сільському господарстві призвело до зростання навантаженості на одного працюючого (у 2000 р. вона досягла 11,2 га, тоді, як у 1990 р. цей показник становив лише 6,5га). Попит на робочу силу на 1.01.2001 р. складав 1480 працівників, з яких 845 становили робочі місця, 569 - посади службовців, 66 - місця, які не потребували професії чи спеціальності. Пропозиція робочої сили (тобто кількість осіб, що звернулися з питань працевлаштування) в 2000 р. становила 35,1 тис. чол.
У територіальному розміщенні підприємств і виробництв харчової промисловості області характерною є їх концентрація передусім в обласному центрі і в містах обласного підпорядкування - Черкасах (25,5% обсягу виробництва промислово-переробленої продовольчої продукції), Умані (6,0%), Ватутіне (4,6 %), а також в Золотоніському (7,0%), Смілянському (5,7%), Звенигородському (5,5%) районах. До основних галузей спеціалізації переробних підприємств Черкаської області належать маслосироробна і молочна, цукрова, плодоовочева, хлібопекарська.
На сьогодні в області інфраструктурне забезпечення представлене товарною біржею агропромислового комплексу центральних областей України, "Торговим домом" "Черкасиагро" та 18 агроторговими домами, 16 обслуговуючими кооперативами тощо. В області слабо розвинене холодильно-складське, таропакувальне господарство, ремонтно-технічне обслуговування, виробництво засобів захисту рослин. Різке погіршення фінансового стану населення області призвело до зниження рівня соціального обслуговування його мешканців.
До економічних чинників формування продовольчого ринку області слід віднести: економічну оцінку та ринок землі області, рівень інтенсивності виробництва та фінансові ресурси господарюючих суб’єктів. Черкащина має досить високопродуктивні земельні ресурси. Показники економічної оцінки ріллі та сіножатей (9785 та 4546 грн/га) є вищими від загальноукраїнських відповідно на 21 та 16%. Проте показники грошової оцінки багаторічних насаджень і пасовищ (26419 та1894 грн/га) є дещо нижчими проти аналогічних показників по Україні - на 8,4 та 18% відповідно.
Основними складовими, що характеризують рівень інтенсивності виробництва, є основні виробничі фонди ОПР та ефективність їх використання. Загальна вартість основних виробничих фондів (ОВФ) у всіх галузях народного господарства Черкаської області складала в 2000 р. 20 904 млн. грн. з таким їх розподілом по основних сферах продовольчого ринку: сільське господарство 4846 млн. грн. (23,2%), харчова промисловість - 904,2 млн. грн. (4,3%), торгівля та громадське харчування - 572 млн. грн. (2,7%). Частка ОВФ харчової промисловості в промисловості в цілому становить 15,3 %. При загальному збільшенні введень ОВФ по всіх сферах народного господарства в 2000 р. проти 1996 р. на 20,8% та в промисловості на 44,3% їх питома вага в сільському господарстві та харчовій промисловості зменшилась на 41,8% та 27,7% відповідно.
Головним джерелом фінансових ресурсів господарюючих суб’єктів залишаються власні ресурси, які створюються за рахунок прибутку від виробничої, реалізаційної та ін. видів діяльності. Рівень прибутків з основних категорій господарств розподіляється наступним чином: сільськогосподарські товариства ‑ 171053 тис. грн. (73,0%), сільськогосподарські кооперативи ‑ 34655 тис. грн. (33,6%), приватні господарства 26360 тис. грн. (11,3%), інші сільськогосподарські підприємства (включаючи міжгоспи) ‑ 1654 тис. грн.
Четверту групу складають чинники, що визначають екологічну ситуацію в області. Однією з найважливіших екологічних проблем в області є стан земельних ресурсів, і зокрема ріллі. На кінець 2000 р. близько 300 тис. га (23%) ріллі були визнані, як порушені ерозією, та 236 тис. га (18%) таких, що піддаються вітровій ерозії. До того ж 75% ріллі області потребують агротехнічних заходів.
Оцінка компонентної структури продовольчого ринку області була проведена за основними вертикальними ланками (продуктовими підкомплексами та їх ринками), що визначають спеціалізацію агропродовольчого виробництва області.
Зернопродовольчий ринок. Основні показники розвитку зернової галузі за останнє десятиліття (1990-1999 рр.) свідчать про зменшення валового збору зерна при незначному поліпшенні ситуації в 2000 р. При цьому більш значним є зниження урожайності, і в меншій мірі відбувається скорочення посівної площі. Концентрація посівів зернових в області складає 50,2%. Найбільшими виробниками зерна є сім адміністративних районів, що формують два спеціалізованих зерновиробничих райони - Північно-Східний (Лівобережний) (Драбівський, Чорнобаївський, Золотоніський райони) і Західний (Уманський, Тальнівський, Жашківський, Маньківський райони), частка яких у виробництві зернових становила 24,4% та 23,4% відповідно. Виробництво крупів в 2000 р. на Черкащині становило 12,2 тис. тонн, що є одним з найнижчих показників за останні 10 років (1990 р. - 23.3 тис. тонн). Виробництво борошна теж має тенденцію до зниження. Виробництво хліба і хлібобулочних виробів за 2000 р. на хлібопекарських підприємствах області становило 74,6 тис. тонн, що є майже на рівні 1998 р. 78,2 тис. тонн, але становить лише третю частину від обсягів 1990 р.
Ринок цукру. Спад у виробництві цукру-піску із цукрових буряків зумовлений значним зменшенням обсягів виробництва і заготівлі цукрових буряків та зниженням врожайності. На території Черкащини виділяється два бурякосійних ареали, частка яких у виробництві цукрових буряків становить майже 60%. До них належить Східний (Лівобережний) ареал, який об’єднує Чорнобаївський, Золотоніський, Драбівський адміністративні райони, та Північно-Західний, до якого входять Жашківський, Лисянський, Звенигородський, Тальнівський адміністративні райони. Концентрація посівів цукрового буряка двох бурякосійних ареалів складає 7,3%. В області розміщено 24 підприємства цукрової промисловості. Цукру-піску із цукрових буряків було вироблено 76,1 тис. тонн, що складає 69,1 % від рівня його виробництва в 1999 році та лише 15,5% від рівня виробництва у 1990 році.
Ринок плодоовочевої продукції. В 2000 р. по відношенню до попереднього року спостерігалася тенденція до зростання виробництва плодоовочевої продукції, зокрема овочів і баштанних культур на 80%, плодів, ягід. винограду на 200%. Виробництво плодоовочевої продукції за формами власності характеризується різким зростанням його частки у приватному секторі та незначним зростанням виробництва у суспільному.
Ринок м’ясної продукції. За період 1990-2000 рр. поголів’я великої рогатої худоби та свиней зменшилось більш, як в 2 рази, овець та кіз в 4,2 рази, птиці в 1,8 рази. За підсумками 2000 р. у м’ясній промисловості порівняно з минулим роком дещо зменшились обсяги виробництва. До головних центрів промислової переробки м’яса належать Черкаси, Золотоноша, Сміла, Умань, Христинівка, Катеринопіль, Ватутіне.
Ринок молочної продукції. На сьогодні сировинна ланка молокопродуктового ринку молочне скотарство знаходиться в глибокій кризі, хоча останнім часом з’явилися тенденції до стабілізації ситуації в даній галузі. В області розміщено 22 підприємства молочної промисловості. Територіально підприємства молочної промисловості розміщені рівномірно і можуть забезпечувати раціональну переробку сировини.
Територіальна структура виробництва агропродовольчої продукції в своєму розміщенні відображає внутрішню територіальну будову продовольчого ринку області, утворюючи при цьому певні форми територіального зосередження виробництва. Виходячи з різноманітності ВТТ господарств, грошової оцінки земельних угідь, виробництва валової продукції сільського господарства, розміщення та спеціалізації переробних підприємств на території області було виділено елементи функціонально-територіальної структури. До них відносяться три агропродовольчих райони лісостепової зони Черкаської області: Північно-Східний (Лівобережний), Центрально-Подніпровський, Західний, Приміський агропродовольчий район, Черкаський агропродовольчий вузол, кущі, центри, пункти.
Головними елементами організаційно-управлінської структури ОПР Черкаської області є наступні: Головне управління сільського господарства і продовольства; Обласне управління земельних ресурсів; Інспекція по заготівлі і якості сільськогосподарської продукції; які мають відповідні підрозділи як на рівні області, так і на рівні районів, та підпорядковані заступнику голови облдержадміністрації з питань АПК.
Становлення ринкових відносин та вихід економіки Черкаської області з кризового стану потребує запровадження принципово нової моделі функціонування агропродовольчого сектору економіки. Головною метою такої моделі має бути формування високоефективного ринкового середовища області, що дало б змогу, на основі комплексності і пропорційності розвитку, стабілізувати агропродовольче виробництво, гарантувати забезпечення населення області продовольством, підвищити його купівельну спроможність.
Основними напрямками розвитку сільського господарства в галузях рослинництва слід вважати наступні: вдосконалення та визначення нових підходів до використання земель, підвищення їх родючості на основі оптимізації структури сільськогосподарських угідь, зокрема зменшення розораності території, резервування земель тощо; забезпечення інтенсивності використання орних земель, що включає дотримання науково обґрунтованих сівозмін, строків і якості проведення польових робіт, збільшення внесення мінеральних та органічних добрив (внесення мінеральних та органічних добрив в 2000 р порівнянні з 1990 р. складало лише 11,4 та 20,3 % відповідно), впровадження прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур, здійснення заходів по боротьбі з хворобами і шкідниками сільськогосподарських рослин, покращення якості насіння тощо.
В галузях тваринництва: забезпечувати відновлення поголів’я худоби і птиці; оптимізувати структуру стада ВРХ з підвищенням в ній частки корів до 37-40%, у приміській зоні до 85%; забезпечити підвищення продуктивності виробництва в галузі тваринництва через поліпшення годівлі, утримання тварин, ветеринарного обслуговування з використанням новітніх технологій; покращити забезпечення тваринництва якісними і повноцінними кормами та узгодити їх із наявними ресурсами кормової бази області.
Враховуючи дефіцит сільськогосподарської сировини необхідно особливу увагу приділити глибокій переробці, комплексному і раціональному використанню сировинних ресурсів, збільшенню у структурі продукції харчової промисловості частки готових до вживання виробів і напівфабрикатів, особливо в м’ясній, плодоовочевій галузях. Найбільш перспективними галузями харчової і переробної промисловості Черкащини слід вважати зернопереробну з виробництвом хліба та хлібних виробів, плодоовочеконсервну, цукрову, м’ясну і молочну галузі.
Інфраструктура ринку продовольства і її територіальна організація вимагає значного вдосконалення. Перш за все необхідно розвантажити головний вузол ринкової інфраструктури (Черкаський) і створити в найближчій перспективі ще декількох (Уманський, Ватутінський, Золотоніський) шляхом збільшення кількості інвестиційно-консалтингових, аудиторських, лізингових об’єктів. В області слаборозвинена виробнича інфраструктура і зокрема індустрія таропакування та система зберігання сільськогосподарської продукції. Всебічної підтримки потребує формування широкої мережі останньої в господарствах-виробниках продукції. Соціальний розвиток села передбачає покращення житлових, комунально-побутових і соціально-культурних умов життя сільського населення.
В умовах поглиблення ринкової трансформації господарювання виникає об'єктивна необхідність вдосконалення структури державного управління цим обласним комплексом. Першим організаційним моментом в становленні конкурентоспроможного ринку продовольства Черкащини є структуризація його підрозділів, тобто створення професійних і міжпрофесійних об’єднань, асоціацій тощо. Слід створити асоціації виробників плодоовочевої, молочної продукції для відстоювання інтересів виробників даної продукції.

У своїй зовнішньоекономічній складовій аграрна політика має бути спрямована на забезпечення переходу від торговельної моделі зовнішньоекономічної діяльності у посередницькій формі до відтворювальної (соціально-економічної) моделі, яка повинна передбачати організацію і управління виробництвом, проведення науково-технічної та кредитно-фінансової політики, розробку ринкової стратегії (маркетингу, у тому числі міжнародного), вирішення проблем соціально-економічного характеру .

Список використаних джерел.

1. Агропродовольчий комплекс: стан і перспективи. Зб. наук. праць. / НАН України Інститут економіки; Редкол.: М.В.Кузубов. (відп. ред.). К., 1997. 113 с.
2. Агропродовольчий ринок: Зб. Наук. праць / НАН України Інститут економіки; [Редкол.: Ю.В. Василенко (відп. ред.) та ін.]. К., 1995. 149 с.
3. Академия рынка: Маркетинг / А. Дайан, Ф. Букерель, Р. Ланкор и др. М.: Экономика, 1993. 573 с.
4. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь. М.: Мысль, 1983. 359 с.
5. Алибеков А.М., Лукинов М.П. Создание сети продовольственных рынков в России // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. 1996. - № 9. с. 6-10.
6. Алмаші О.К. Регіональний ринок агропродовольчої продукції // Проблеми агропромислового комплексу Карпат. 1996. Вип. 5. с. 3-5.
7. Аналіз співставленості цінового обміну в АПК на напрями державної підтримки цін та доходів сільськогосподарських товаровиробників /О.М. Шпичак (ред.) та ін. К.: ІАЕ, 1998. 44с.
8. Андрусяк В.М. Тенденції експорту зерна круп’яних культур у Черкаській області // Економіка АПК. 2001. - №1. с. 78-80.
9. АПК України: стан, тенденції та перспективи розвитку, інформаційно-аналітичний збірник (Вип. 4). За ред П.Т.Саблука та ін. К. 2000. 601 с.
10. Бабешко О.О. Географія Черкаської області: [у 2 кн.]. К.: Науковий світ, 2000. Кн.1. 2000. 62с. Кн.1. 2000. 32с.
11. Балабанов Г.В. Продовольчий ринок України: оцінка регіональних відмінностей // Український географічний журнал. 1999. - № 1. с. 26.
12. Балабанов Г.В. Территориальная сегментация продовольственного рынка Украины. К.; CPER; 1998. - № 46. 50 с.
13. Баланюк І.Ф. Реформування в аграрному секторі регіону. К.: ІАЕ, 1999. 270 с.
14. Бекетова В.Т. Экономика АПК. Совершенствование специализации и хозяйсвенной механизации: Сб. научн. трудов. Ставрополь, 1991. 51 с.
15. Білик Ю.Д. Економічні проблеми АПК України в умовах формування ринкових відносин. - К.: Наукова думка, 1997. - 200 с.
16. Білоусько Я.К. Методологічні основи цінового регулювання суспільного відтворення // Економіка АПК. 1997. - №11. с.22-31.
17. Білоусько Я.К. та ін. Матеріально-технічне забезпечення АПК в ринкових умовах. - Київ 1999.
18. Біттер О. Функціонування агропродовольчого ринку в умовах низької платоспроможності населення // Економіка України. 1998. - № 2. С.60-67.
19. Борщевский П., Дейнеко Л., Рыбалко Л. Актуальные проблемы развития пищевой промышленности // Экономика Украины. 1996. - № 7. С. 18-31.
20. Борщевський П.П. та ін. Регіональні агропромислові комплекси України. Київ: Наукова думка, 1996. 260 с.
21. Брич В.Я. Вдосконалення механізму регулювання ринку праці. К., 1999. 320 с.
22. Бугуцький О.А. Соціальний розвиток села, як один з пріоритетів аграрної політики // Економіка України. 1997. - № 10.
23. Бугуцький О.А. Аграрна праця та соціальний розвиток села / О.А. Бугуцький (ред.), Г.І. Купалова та ін. К., 1996. 302 с.
24. Бугуцький О.А. Демографічна ситуація та використання людських ресурсів на селі. К.: ІАЕ. 1999. 208 с.
25. Бугуцький О.А. Оцінка вартості робочої сили і оплата аграрної праці в Україні / ІАЕ УААН. К., 1998. 23 с.
26. Вдовиченко М.Х. Доходи сільського населення. // Економіка АПК. 1998. - № 9. с. 77-82.
27. Власова А.М. Развитие рынка продовольственных товаров // достижение науки и техники АПК. 1996. - № 3. с.
28. Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи. К., 1992. 125 с.
29. Гайдуцький П.І., Корольова О.Є. Формування ринкових відносин в агропромисловому комплексі: Навчальний посібник. К.: Вища школа, 1994. 175 с.
30. Гайсин Р.С. Влияние факторов предложения на конъюнктуру рынка продовольствия // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. 1998. - № 1. с. 46-19.
31. Гайсин Р.С. Влияние факторов спроса на конъюнктуру рынка продовольствия // АПК: экономика, управление. 1997. - № 12. С. 24-29.
32. Галичинський А.С. та ін. Основи економічної теорії: Підручник. К.: Вища школа, 1995. 417 с.
33. Галушко В.П., Ковтун О.А. Ціноутворення і маркетинг в АПК розвинутих країн // Економіка АПК. 1995. - №9. с.85-89.
34. Голик С.С., Ортинська В.В., Мельникович О.М. Основи маркетингових досліджень ринку. К.: КДТЕУ, 1995. 68 с.
35. Голиков А.П. Математическое моделирование пространственных процессов в географии. Харьков. ХГУ, 1979. 93 с.
36. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика. М.: Финпресс, 1998. 416 с.
37. Голубушенко Г.Ю. Методика дослідження кон’юнктури ринку і визначення напрямів розвитку зовнішньоекономічних зв’язків галузей, можливостей розширення експорту та імпорту. К.: НДІ Мінекономіки України, 1996. 27 с.
38. Городецкий А. Реформа і ринок /Вопросы экономики. 1990. - № 12. с. 38-42.
39. Граб Н.Я. Земля як товар у ринкових умовах Закарпаття // Економіка АПК. - № 9. с. 48-51.
40. Громыко Г.Л. Общая теория статистики: Практикум. М., 1999. 139 с.
41. Громыко Г.Л. Статистика: [учебник для университетов по спец. «География»]. М., 1981. 407 с.
42. Губський Б.В. Аграрний ринок. К.: Нора-прінт, 1998. 183 с.
43. Дейнеко Л.В. Методологічні основи оцінки розвитку харчової промисловості: Зб. наук. праць. - К.: РВПС України НАН України. - 1998. - С.153-158.
44. Дейнеко Л.В. Розвиток харчової промисловості України в умовах ринкових перетворень (проблеми теорії і практики) / За ред. акад. ІААН П.П.Борщевського. К.: Знання, 1999. 331 с.
45. Дерлеменко В.В. Сільськогосподарські інформаційні консультаційно-освітні служби. К., 2001. 452 с.
46. Джураев Т. Моделирование механизма обеспечения нормативной потребности в продовольствии АПК региона. Ташкент., 1991. 26 с.
47. Діброва Л.Є. Експортний потенціал АПК України: Дис. канд. екон. наук.: 08.07.02 / НАН України; Ін-т економіки. К., 1996. 196 с.
48. Дмитренко В. Досвід грошової оцінки орних земель // Економіка України. 1997. № 11.
49. Дмитрук Г.П. Досвід залучення інвестицій в Уманський ЗАТ міськмолокозавод Черкаської області // Економіка АПК. 2000. - №1. с. 47-51.
50. Добросоцкий В.И. Регулирование продовольственного рынка России // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий 1998. - № 10. с. 16-21.
51. Долан Э.Дж., Линдсей Д. Рынок: микроэкономическая модель / Пер. с английского В.Лукашевича и др. / Под ред. Б.Лисовича. С-Пб., 1992. 496 с.
52. Доценко А.І. Регіональне розселення: проблеми та перспективи. К.: Наукова думка, 1994 196 с.
53. Ефективність сільськогосподарського виробництва в особистих господарствах громадян. (За матеріалами обстеження).За ред. Саблука П.Т., Месель- Веселяка В.Я., Лузана Ю.Я.- К.:ІАЕ УААН, 2001 .- 378 с.
54. Єременко В., Стратегічне планування у продовольчій політиці // Економіка України. 1993. - № 5. с.48-53.
55. Жариков А.В. Вопросы экономическо-математического моделирования АПК / Ред. кол.: А.В.Жариков (отв. ред) и др. К., 1978. 110 с.
56. Жариков А.В. Научные основы организации агропромышленного производства. К., 1990. 236 с.
57. Заїкіна О.О. Розвиток продовольчого комплексу великого міста та забезпечення населення продуктами харчування: Автореф. дис. канд. економ. наук. К., 1998. 18с.
58. Закон України Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” // Економіка АПК. 1998. - № 3. с.55-68.
59. Застосування статистичних методів: Регіональні аспекти / М.Долішній (ред.). Львів, 1999. 272 с.
60. Заяц А.С. Рынок сахара: проблемы теории и практики. К.: Наук. думка, 1998. 315 с.
61. Зеленська О.О. Територіальна і комплексно-пропорційна організація продовольчого комплексу східного полісся (на прикладі Чернігівської області): Автореф. дис. канд. економ. наук 08.10.01. / Рада по вивч. продуктивних сил України. К., 2000. 20 с.
62. Злобнин Е.Ф. Понятие и содержание рыночной структуры региона АПК // АПК: экономика, управление. 1996. - № 7. С. 58-64.
63. Иванов В.В. Продовольственный рынок: проблемы формирования // Вестник Ленинградского университета. Сер. 5 «Экономика»: - 1991. вып. 2.
64. Изард У. Методы регионального анализа: Введение в науку о регионах: Сокр. пер с англ. - М.: Прогресс, 1966. 665 с.
65. Інформаційні ресурси та їх використання в агропромисловому виробництві. Збірник наукових праць, №2. К., 1999. 307 с.
66. Кавецький І.Й. Україна і світові агропродовольчі ринки: Автореф. дис. канд. геогр. наук 11.00.02 / Інститут географії НАН України. К., 1999. 22 с.
67. Кав