МІЖОСОБИСТІСНІ СТОСУНКИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ РОЗЛУЧЕННЯ ЖІНКАМИ Автореферат

Перший розділ «Концептуальні проблеми досліджень переживання розлучення в жінок» присвячений розгляду психологічних аспектів сучасного шлюбу та розлучення, узагальнено теорії моделей розлучення, окреслена роль синдрому «емоційного холоду» в порушеннях подружньої комунікації, проаналізовані психологічні особливості переживання розлучення жінками.

У сучасній науці є кілька основних напрямів дослідження чинників і ризиків розлучення: генетичне (M. McGue), сімейне (О. С. Гурова, О. В. Камишова, І. М. Руденко, H. Diefenbach, K.-D. Opp), соціокультурне (К. М. Пермогорська, P. de Graaf, C. Yodanis), психологічне (Л.Б. Шнейдер, P. R. Aмаtо). У рамках психологічного напряму сформульовано три основні моделі ризику розлучення: модель посталого дистресу (T. N. Bradbury, L. Charvoz, C. T. Gager, J. M. Gottman), модель розчарування (Н. Є. Хлопоніна, P. W. Eastwick), модель стійкої динаміки (В. П. Левкович, T. L. Huston, E. Graber, N. Mehta, J. A. Lavner). Кожна із цих моделей базована на визначенні ролі ізольованих аспектів міжособистісної комунікації (таких як конфліктність, ідеалізація партнера, здатність до компромісів тощо) в дестабілізації шлюбу. Проте загальна характеристика міжособистісних взаємин як здатність або нездатність особистості до встановлення емоційно близького партнерства залишається поза рамками досліджень.

Разом із тим науковці, що вивчають шлюбні стосунки (Н. Аккерман, К. Вітакер, С .І. Голод, О. С. Кочарян, С. Пейдж та ін.) уважають, що саме здатність партнерів до психологічної інтимності забезпечує реалізацію однієї з основних функцій сучасного шлюбу – психотерапевтичну, котра полягає в емоційній підтримці партнерів, довірі та відвертості партнерських взаємин. Синдром «емоційного холоду», який ускладнює встановлення психологічної інтимності, натепер є одним із найбільш активно розроблюваних тем у працях вітчизняних дослідників (О. Ю. Доценко., І. О. Кочарян, Н. О. Смахтіна та ін.). Порушення характеру міжособистісних взаємин, котрі визначаються синдромом «емоційного холоду», впливають на всі види партнерської взаємодії та, напевно, можуть бути розглянуті не тільки як предиспонуючі чинники розлучення, але й як такі, що ускладнюють адаптацію після розлучення, у тому числі й початок нових стосунків, узяття повторного шлюбу.

Процес переживання розлучення в жінок характеризується проходженням ряду стадій на шляху до психологічної адаптації (Л. М. Авдєєнок, Л. Ф. Верстелле, І. А. Семьонкіна, М. Gähler, D. A. Sbarra), більшість із яких визначаються особливостями їхньої міжособистісної сфери. Серед завдань, що вирішуються в построзлучний період і пов’язані з міжособистісними взаєминами, можна виділити переживання відчуття втрати й розрив емоційних зв’язків із колишнім партнером (Т. В. Андреєва, Г. В. Старшенбаум, S. Sweeper,), соціальну інтеграцію (нові соціальні зв’язки та контакти) (В. І. Сіляєва, О. В. Шморіна, E. L. Terhell), побудову нових партнерських стосунків (О. Б. Синельников, R. Weiss).

Отже, порушення міжособистісних взаємин, які є стильовими особистісними характеристиками, вимагають спеціальних досліджень для визначення їхньої ролі в переживанні розлучення жінками та психологічній адаптації після нього.

У другому розділі «Характеристика вибірки та методів дослідження» подано поширену характеристику досліджуваних та обґрунтування методів роботи; експериментальну групу склали 240 жінок у віці 27-32 років, які розлучені від 2 до 3 років (стаж шлюбу 4-6 років) й не одружені повторно. Більшість досліджуваних мають дітей від розірваного шлюбу (84,2%). Групу контролю склали 115 жінок, порівнянні з експериментальною групою за соціально-демографічними характеристиками, одружені та задоволені подружніми взаєминами.

Методи дослідження:

- для діагностики особливостей психологічного переживання жінками розлучення – напівструктуроване біографічне інтерв’ю, авторський опитувальник психологічної адаптації жінок після розлучення, методика діагностики соціально-психологічної адаптації (К. Роджерса та Р. Даймонд), метод експертних оцінок;

- для дослідження особливостей міжособистісних взаємин – методика діагностики особистісної залежності Б. Уайнхолда, шкала страху інтимності (Fear-of-Intimacy Scale (FIS), метод експертних оцінок;

- для вивчення психосемантичної структури мотивів розлучення та образу партнера і батька – методика універсального семантичного диференціалу;

- для з’ясування особливостей ранньої соціалізації – аналіз ранніх спогадів W. R. Rule);

- для формування групи контролю – тест-опитувальник задоволеності шлюбом В. Століна.

Методи математичної статистики (використовувався програмний пакет SРSS 17.0) обчислення показників центру й різноманітності вибірки: середнє арифметичне, медіана, мода, дисперсія, стандартне відхилення, розмах; 2) методи описової статистики; методи перевірки достовірності відмінностей незв'язаних та зв'язаних вибірок (критерій кутового перетворення Фішера, U-критерій Уілкоксона–Манна–Уїтні, t-критерій Стьюдента, критерій знаків - КЗ); методи множинної статистики (кореляційний і факторний аналізи за методом головних компонентів).

У третьому розділі «Зв'язок особливостей міжособистісних стосунків (інфантильних і актуальних) із построзлучною адаптацією та мотивацією розлучення» наведений опис розробки психометричного паспорта опитувальника психологічної адаптації жінок після розлучення, представлена динаміка й типологія переживання розлучення; окреслений психосемантичний аналіз мотивів розлучення, а також образу партнера та образу батька, проаналізовані особливості раннього досвіду розлучених жінок.