МЕТОДОЛОГІЯ РЕФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН НА ЗАСАДАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання, визначено об'єкт, предмет, методи дослідження, відображені наукова новизна і практичне значення дослідження, апробація одержаних результатів, зазначено особистий внесок автора.

У першому розділі – "Теоретико-методологічні основи реформування економічних земельних відносин на засадах сталого розвитку" – розкрито сутність поняття "економічні земельні відносини" і охарактеризовано основні їх складові в контексті сталого розвитку, обґрунтовано необхідність покращення земельних відносин на основі реалізації економіко-екологічного механізму використання землі у сільсько­господарському виробництві, досліджено природу земельної ренти у сфері сільсько­господарського виробництва та розглянуто методологію дослідження економічних земельних відносин у сільсько­господарському виробництві на засадах сталого розвитку.

Економічні земельні відносини запропоновано розглядати як складову суспільних відносин, що виникають з приводу привласнення доходів внаслідок володіння, розпорядження та користування землею. Вони охоплюють широке коло питань: форми власності та господарювання, плату за землю, ринок землі, ренту, податок на землю, орендну плату, управління земельними ресурсами, охорону землі, від­творення її продуктивності, та мають складну структуру, що відображено на рис. 1.

Реалізація економічних земельних відносин у сільсько­господарському виробництві вимагає дотримання ряду важливих умов їх існування. Першою такою умовою виступають соціально-економічні форми землеволодінь і землекористувань, що відображають єдність соціально-економічних і виробничих відносин у процесі  господарювання на землі. Другою умовою є обмеженість землі в просторі, що вимагає використовувати її в суворій і фіксованій кількості.