ЕВОЛЮЦІЯ МЕТОДОЛОГІЧНИХ ЗАСАД ПАРАДИГМИ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано стан наукової розробки проблеми, окреслено зв’язок роботи з науковими програмами, сформульовано мету та головні завдання дисертації, визначено об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичну та практичну значущість, наведено дані щодо їх апробації та можливостей теоретичного і практичного використання.

У першому розділі «Парадигмальний розвиток економічної теорії як об’єкт філософсько-методологічного осмислення» висвітлено розвиток наукових поглядів на сутність економічної методології, розкрито зміст парадигмального підходу як основи дослідження еволюції методологічних засад інституційної економічної теорії, сформовано авторський підхід до виявлення методологічної поліструктурності парадигми інституціоналізму.

Розкриття генезису та історичної еволюції методологічних засад парадигми інституціоналізму як напрям методологічного аналізу в структурі економіко-теоретичних та історико-економічних досліджень має реалізовуватись у системі сучасних наукових уявлень щодо змісту та дослідних завдань методології економічної теорії як наукової галузі. Зростаюча схильність економічної теорії до методологічної рефлексії (від лат. reflexio – звернення, відображення) на рубежі ХХ–ХХІ ст. є безпосереднім результатом і закономірним свідченням набутого нею ступеня зрілості. Методологічна рефлексія – це стан наукового методологічного самоусвідомлення, самопізнання, самоаналізу, пов'язаний з дослідженням сукупності пізнавально-дослідних засобів з точки зору їх адекватності цілям науково-дослідної діяльності, її об'єкту та результату.

Наукова економічна методологія, яка розроблялась представниками певних наукових парадигм (дослідних програм, традицій, напрямів, течій та шкіл), завжди становила їх найпотужніший системоутворюючий стрижень та глибинне дослідне підґрунтя. Тому в своїй основі історія економічної теорії – це передусім історія економічної методології. Останні десятиріччя позначені її інтенсивним розвитком як типу раціонально-рефлексивної наукової свідомості та як галузі економічних досліджень, що набуває ознак самостійної субдисципліни економічної науки.

У роботі показано, що наукові уявлення про зміст і структуру економічної методології мають історичний характер, перебуваючи в постійному русі, динаміці. Дисертантом розкрито еволюцію змістовного наповнення поняття наукової методології відповідно до різних історичних форм розвитку економічної науки та властивих їм рівнів методологічної рефлексії. В контексті суттєвих зрушень у структурі методологічного апарату економічної науки та її окремих складових (зокрема інституціоналізму) встановлено зміст та дослідне значення наступних закономірних історичних форм розвитку наукової раціональності: класичної науки чи науки Нового часу (ХVII – XIX ст.); некласичної науки (70-ті рр. ХІХ ст. –
70-ті рр. ХХ ст.); постнекласичної науки (70-ті рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.). У роботі систематизовано та розкрито їх домінуючі методологічні ознаки.