ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ВЫСОКОГО ДАВЛЕНИЯ ДЛЯ ОБРАБОТКИ ЯБЛОЧНЫХ ВЫЖИМОК С ЦЕЛЬЮ ИНТЕНСИФИКАЦИИ ПРОЦЕССА ИЗВЛЕЧЕНИЯ ПЕКТИНА Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність роботи, її зв'язок з науковими програмами, сформульовано мету та завдання дослідження, позначено наукову новизну отриманих результатів та їх практичне значення.

Перший розділ «Аналітичний огляд методів інтенсифікації технологічного процесу вилучення пектину із рослинної сировини» містить огляд літературних даних, присвячений властивостям пектину і сферам його застосування, а також аналізу відомих способів вилучення пектину з рослинної сировини з використанням різних фізичних і фізико-хімічних впливів. Наведено обґрунтування обробки яблучних вичавків ВТ для подальшого вилучення пектину.

У другому розділі «Програма, предмет, матеріали та методи досліджень» розроблено структурно-логічну схему етапів дослідження (рис. 1). Представлено методи і методико-апаратурне забезпечення експериментальних досліджень; описано методики визначення якісних показників пектину: вологість, ступінь етерифікації, драглеутворююча здатність, вміст нітратів і токсичних елементів, розмір часток і мікроструктура.

У третьому розділі «Дослідження процесу вилучення яблучного пектину й обґрунтування раціональних шляхів його вдосконалення» описано спосіб одержання пектину з яблучних вичавків без участі ВТ. Сировиною служили: 1) свіжі яблучні вичавки сорту «Антонівка звичайна», вологістю 83 – 84 %, одержані після видалення соку в електричній соковичавниці, до складу яких входять шкірочка, м'якоть, насінні коробочки, а також: 2) сушені вичавки сортосуміші яблук (сорти «Кальвіль сніжний», «Ренет Симиренко», «Аніс оксамитовий», «Пармен літній», «Антонівка звичайна» у рівних масових частках, з залишковою вологістю 8,8 %).

Вилучення пектину проводили кислотно-спиртовим способом, що включає наступні етапи: дворазове промивання сировини підкисленою водою (рН 2,5 – 3,0) у співвідношенні сировина:вода=1:5 при температурі 50 °С протягом 15 хв; гідроліз-екстрагування здійснювали при рН 1,8 і температурі 70 °С протягом 120 хв, нейтралізували екстракт 10 % розчином гідроксиду натрію, відділяли тверду фазу центрифуґуванням протягом 3 – 5 хв при відносній відцентровій силі G = 625 – 700 g; упарювали розчин до 1/6 частини первісного об’єму при температурі не вище 70 °С і тиску 0,1 атм.; осаджували пектин додаванням 3-х кратного об’єму ізопропилового спирту, відфільтровували, висушували та подрібнювали. При використанні в якості сировини сушених вичавків сортосуміші яблук, їх піддавали попередньому набуханню в підкисленій воді (рН 2,5 – 3,0) при температурі 50 °С протягом 1 години.

Для попереднього набухання і промивання вичавків воду підкисляли соляною кислотою. Стадію гідролізу-екстрагування пектину досліджували в присутності п'яти кислот: соляної, оцтової, фосфорної, сірчаної та щавлевої. Найбільш ефективною виявилась фосфорна кислота, при використанні якої вихід пектину (з вологістю 9,29 ± 0,01 %) зі свіжих вичавків яблук сорту «Антонівка звичайна» склав 5,60 ± 0,10 % в перерахунку на сирі вичавки, а з вичавків сортосуміші яблук – 3,79 % (вологість 9,29 ± 0,01 %).