МЕТОД ОПРЕДЕЛЕНИЯ ГЕОМЕТРИЧЕСКИХ ПАРАМЕТРОВ НЕСУЩИХ ПОВЕРХНОСТЕЙ САМОЛЕТОВ ТРАНСПОРТНОЙ КАТЕГОРИИ НА ОСНОВЕ КРИТЕРИЕВ ИХ ЭФФЕКТИВНОСТИ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її наукову новизну й

практичне значення, а також кваліфікаційні ознаки дисертації.

У першому розділі роботи проведено аналіз існуючих методів і методик

визначення геометричних параметрів несучих поверхонь для літаків транспортної

категорії на етапі їхнього попереднього проектування. Виявлено, що визначення

параметрів крила й хвостового оперення ведеться на базі методу, коли геометричні

параметри несучих поверхонь формуються на основі статистичних даних,

аналітичних та інтегрованих методів проектування, із наступним аналізом їхніх

аеродинамічних характеристик.

У розв'язання таких задач зроблено істотний внесок фахівцями

ДП «Антонов», ЦАГІ, ХАІ, МАІ, що дозволило обґрунтовано, ще на стадії

попереднього проектування, визначати площу крила Sкр, його геометричне

подовження  і кут стрілоподібності , які можуть залишатися незмінними на всіх

наступних етапах виробництва літака (рис. 1).

Інші параметри, такі, як загальне

звуження крила , звуження окремих

його трапецій, що утворюють

план крила i, координати зламів крила

нi z за віссю oz, площі «напливів» по

передній і задній кромках крила н S ,

кути геометричного скручування

місцевих хорд крила 0

i(zi) і ряд

інших, що забезпечують аеродинамічну

досконалість несучої поверхні,

вибираються (або призначаються)

Рисунок 1 – Схема несучих поверхонь

літака транспортної категорії

шляхом порівняльного аеродинамічного оцінювання декількох варіантів.

У науково-технічних роботах співробітників ХАІ запропоновано вирішення

задачі, у якому за коефіцієнтом форми крила Кф і коефіцієнтом зростання

індуктивного опору B, що виражають аеродинамічну досконалість гладкого

ізольованого крила, визначалися такі його геометричні параметри, як , н z і (z ) i  .

На основі формули М.Є. Жуковського (Y = ГVl) для крил з однаковими

площами (S = Sекв), за рівними швидкостями обтікання (V = Vекв) і рівними

циркуляціями (Г = Гекв) наведені дві частки критерію: Кф – коефіцієнт форми крила й

В – коефіцієнт зростання індуктивного опору

ф н н фе К  (, z ,S )  К , (1)

м ф i min В (К , (z ))  B , (2)

що відповідають умові мінімальної величини індуктивного опору, властивій

еліптичній формі крила за виглядом у плані (Кфе, Bmin).

Для несучих поверхонь, коли формуються не тільки геометричні параметри

6

крила й оперення, але й ряд їхніх спільних геометричних параметрів, викладений

підхід може розглядатися як перше наближення, оскільки в ньому не відбито

взаємний вплив крила й оперення.

У другому розділі запропоновано метод визначення геометричних параметрів

системи несучих поверхонь: крила – , i, zнi , Sеф, Sн , (z ) i  і оперення – го S , Аго,