Білінський Д.О. Проблеми кодифікації податкового законодавства України



title:
Білінський Д.О. Проблеми кодифікації податкового законодавства України
Альтернативное Название: Белинский Д.А. Проблемы кодификации налогового законодательства Украины
Тип: synopsis
summary:

У Вступі аргументується актуальність обраної теми дисертації, розкривається ступінь наукової розробки, об’єкт і предмет дослідження, вказується методологічна основа, наводиться апробація результатів наукових пошуків, визначається теоретична і практична значущість даної роботи, а також формулюються положення наукової новизни, які виносяться на публічний захист та відображають особистий внесок дисертанта у розроблення проблеми.


Розділ 1. «Податкове законодавство України» складається із трьох підрозділів та присвячений дослідженню найбільш загальних питань характеристики податкового законодавства (розкривається зміст поняття «податкове законодавство», зясовується його склад та визначається його співвідношення із системою податкового права, розглядаються особливості систематизації податкового законодавства України та ін.).


Підрозділ 1.1. «Податкове право та податкове законодавство: співвідношення понять» присвячено з’ясуванню поняття «податкове законодавство». На даний час у чинних нормативно-правових актах відсутнє визначення поняття  «податкове законодавство». Це призводить до того, що вказане поняття використовується як у вузькому значенні (до складу податкового законодавства включаються лише закони),  так і в більш широкому розумінні, коли цим поняттям охоплюються не лише закони, а й підзаконні нормативно-правові акти. При аналізі проводиться порівняння із бюджетним законодавством. Так, у ст. 29  Бюджетного кодексу України використовується поняття «законодавство про податки, збори і обов'язкові платежі», але зміст цього поняття в кодексі не визначається. Водночас у ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування»  використовуються одразу два терміни: «податкове законодавство» і «законодавство про оподаткування», зміст яких теж залишається не з’ясованим. Отже, у чинному законодавстві наявна суттєва прогалина – відсутнє визначення  поняття «податкове законодавство».


Підсумовуючи розгляд питання щодо визначення поняття «податкове законодавство», автор доходить висновку, що поняття «податкове законодавство» включає в себе законодавчі акти, що регулюють формування дохідних частин бюджетів та централізованих грошових фондів за рахунок податків, зборів (обов’язкових платежів). Вказані норми містяться в Конституції України, міжнародно-правових договорах з питань оподаткування, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, законах України, постановах Верховної Ради України, декретах та постановах Кабінету Міністрів України.


У даному підрозділі розглянуто також питання щодо місця податкового права в галузі фінансового права. Робиться висновок, що погляди на податкове право як на правовий інститут, потребують перегляду, оскільки за останній час зросло соціальне значення цього правового утворення та ускладнилась сукупність законодавчих норм, що регулюють оподаткування в Україні. Нині податкове право вже включає Загальну та Особливу частину, відбувається інтенсивний розвиток сукупності процедурних норм. Слід також додати, що перебуває на завершальному етапі робота по розробці проекту Податкового кодексу України. Все це, на нашу думку, свідчить про формування податкового права як підгалузі фінансового права. 


            У підрозділі 1.2. «Система податкового законодавства» аналізується ієрархічна система податкового законодавства, що базується на юридичній силі відповідного акта та повноважень органу, який  його приймає. На першому місці у вказаній ієрархічній системі містяться норми Конституції України як Основного Закону держави. Це обумовлено, зокрема, положенням ч. 2 ст. 8 Конституції України, згідно з яким Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Друге місце в ієрархії податкового законодавства посідають міжнародно-правові договори з питань оподаткування, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Таке місце міжнародних договорів в ієрархічній системі податкового законодавства обумовлено положеннями ч. 2 ст. 19 Закону України  «Про міжнародні договори України» та ст. 19 Закону України  «Про систему оподаткування», в яких закріплено, що коли вказаними актами (міжнародними договорами з питань оподаткування) встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені в актах законодавства, то застосовуються правила міжнародного договору.


Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами встановлюється система оподаткування, податки і збори. Це положення Конституції України вказує на важливість податкових правовідносин і орієнтацію на закони як основу податкового законодавства, а тому наступний рівень в ієрархічній системі посідають саме ці нормативно-правові акти. Як основа податкового законодавства закони про оподаткування є не єдиною формою вираження правових норм, що становлять підгалузь податкового права; податкові відносини регулюють також й інші акти податкового законодавства, що мають підзаконний характер. У будь-якому випадку підзаконні нормативно-правові акти не можуть суперечити законам і видаються у випадках, передбачених  законом.


Підрозділ 1.3. «Систематизація податкового законодавства України  як засіб упорядкування законодавчих податкових норм». На питаннях недосконалості сучасного українського законодавства  постійно акцентують увагу фахівці різних галузей права. Йдеться про юридичні колізії, прогалини у законодавстві, недосконалість юридичної термінології і у зв’язку з цим набувають актуальності питання ефективності чинного законодавства. Слід зазначити, що рівень ефективності податкового законодавства безпосередньо впливає на наповнення Державного і місцевих бюджетів, на діяльність бюджетних установ та загалом на функціонування як  держави в цілому, так і органів місцевого самоврядування. Аналізуючи систематизацію податкового законодавства, ми поділяємо позиції тих авторів, які розглядають її як родове поняття, що охоплює інкорпорацію, кодифікацію та консолідацію. Дана позиція здається найбільш прийнятною, адже систематизація може бути спрямована як на упорядкування лише форми законодавства (інкорпорація), так і форми та змісту (кодифікація). Отже, як при інкорпорації, так і при кодифікації відбувається систематизація законодавства, тобто вибудовується єдина система законодавчих норм та засад її застосування.


Інкорпорація податкового законодавства здійснюється переважно щодо окремих нормативно-правових актів, що регулюють певну групу суспільних відносин у сфері оподаткування. При такому підході складно досягти системності податкового законодавства. Навряд чи вирішить вказану проблему інкорпорація податкового законодавства за іншим критерієм (за хронологією, в алфавітному порядку тощо). На сучасному етапі систематизація податкового законодавства України здійснюється переважно у формі інкорпорації, що передбачає об'єднання в збірники чинних нормативно-правових актів у визначеному порядку без зміни змісту. Однак здається, що необхідно вирішення не окремих питань, а перехід до нового рівня узагальнення, що передбачає більш глибоку обробку податкового законодавства шляхом кодифікації як  більш високого рівня його систематизації.


Розділ 2. «Кодифікація податкового законодавства» присвячений розгляду однієї із  форм систематизації законодавства. Завдяки їй пропонується упорядкувати податкове законодавство та розробити проект Податкового кодексу України.


У підрозділі 2.1. «Поняття та ознаки кодифікації податкового законодавства» досліджується коди­фікація як найвищий рівень систематизації законодавства. При кодифікації, яка об'єднує, виходячи із предмета та метода правового регулювання, численний нормативний матеріал, створюється концептуально єдине джерело права, яке на єдиних методологічних засадах регулює найбільш важливі суспільні відносини. Дослідники цієї проблеми зазначають, що категорію «кодифікація» можна розглядати в різних аспектах. По-перше, як самостійну галузь науки (теорію кодифікації), по-друге,  як форму правотворчої діяльності (кодифікаційну діяльність). Кодифікація є більш досконалою формою систематизації законодавства, яка передбачає таку обробку нормативно-правових актів, що виключає не тільки повторення, але і протиріччя, усуває прогалини і тим самим забезпечує цілісність, внутрішню узгодженість і повноту правового регулювання суспільних відносин. Кодифікація податкового законодавства охоплює обробку  норм права, зведення їх у юридично і логічно упорядковану систему  і створення на цій основі нового, єдиного кодифікованого акта – Податкового кодексу України.


У  більшості країн-учасниць СНД прийняті й діють Податкові кодекси, які регулюють як загальні питання оподаткування, так і справляння окремих податків та зборів. Як уже зазначалося, лише в Україні та Вірменії немає єдиного кодифікованого акта в сфері оподаткування. Відсутність Податкового кодексу в Україні є негативним чинником, бо в умовах відсутності єдиного узгодженого акта в галузі оподаткування немає відповідного орієнтиру для розвитку всього податкового законодавства, а чинне податкове законодавство містить низку протиріч та колізій, яких можна було б позбавитись при доведенні процесу кодифікації до логічного закінчення – прийняття Податкового кодексу України. Саме тому дослідження проблем кодифікації є одним із важливих питань розвитку податкового законодавства.  Таким чином, кодифікація податкового законодавства передбачає діяльність компетентних державних органів по упорядкуванню чинного податкового законодавства шляхом вдосконалення його форми та змісту, результатом якої є створенням Податкового кодексу, який регулює відносини по формуванню публічних грошових фондів за рахунок податків, зборів (обов’язкових платежів).


 У підрозділі 2.2. «Загальні засади проекту Податкового кодексу України» визначаються  основні підходи побудови кодифікованого акта в галузі оподаткування. Система оподаткування України в сучасний період розвивається динамічно і супе­речливо. Це зумовлюється складними економічними та політичними процесами в державі і водночас складним та суперечливим розвитком законодавства, що її регулює. Безперечно, складні проблеми розвитку податкового законодавства України головною й об'єктивною причиною мають економічні проблеми. Однак його недосконалість пов'язана великою мірою і з суб'єктивними чинни­ками, одним з яких є нечіткість положень нормативних актів, неузгодженість  норм, які в них містяться, як між собою, так і з положеннями інших актів, недостатній рівень підготовки проектів законів та інших норма­тивно-правових актів. У даному підрозділі дисертації обґрунтовано необхідність усунення прогалин, що мають місце в податковому законодавстві. Зокрема, необхідно закріпити в Податковому кодексі України визначення поняття «податок». Для цього в дисертаційному досліджені виокремлено найсуттєвіші його ознаки. Необхідно зауважити, що в роботі не пропонується визначення податку шляхом перерахування всіх його ознак, але вважаємо, що найсуттєвіші з характеристик податку (обов’язковість, безумовність, безоплатний характер та ін.) повинні знайти відображення у визначенні цього обов’язкового платежу, яке необхідно закріпити в Податковому кодексі України.


У дисертації підкреслюється, що можна виокремити чотири рівня деталізації виконання податкового обов’язку. На першому рівні закріплено конституційний обов’язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, і щорічно подавати до подат­кових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встанов­леному законом (ст. 67 Конституції України). Наступний рівень можна виокремити, виходячи із положень ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування», де закріплено окремі елементи правового механізму податку, збору (обов’язкового платежу). На третьому рівні визначено відповідно перелік загальнодержавних та місцевих податків та зборів, які справляються на території України (статті 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування»). Четвертий рівень – це деталізація всіх елементів правового механізму податку та збору стосовно конкретного  виду обов’язкового платежу. Виходячи з цього робиться висновок, що в Податковому кодексі України повинні визначатись загальні засади виконання податкового обов’язку, а також  міститися деталізація стосовно відповідного податку, збору (обов’язкового платежу).


            Як на певні орієнтири при побудові проекту Податкового кодексу України в дисертації звертається увага на модельні податкові закони. У сфері оподаткування вони можуть закріплювати загальні принципи, реалізовані в оподаткуванні, пропонувати варіанти закінчених кодифікованих актів, актів, що містять основні положення окремих інститутів. Вони можуть виступати як  готові, повні конструкції податково-правових норм, які досить  відтворити у відповідному національному законі, так і як елементи, що вимагають безумовної деталізації й уточнення. Модельні (типові) закони й договори не мають обов'язкової сили, тому їхній рекомендаційний характер дозволяє суб'єктам нормотворчої діяльності держав самостійно визначати необхідність і межі використання тих або інших норм, що містяться в них. Проте ці нормативні акти варто визнати як основний засіб досягнення цілей уніфікації й гармонізації податково-правового регулювання.


У підрозділі 2.3. «Структура проекту Податкового кодексу України» визначається логіка побудови цього кодифікованого акта. На наш погляд, найбільш доцільним є угрупування норм Податкового кодексу за Загальною та Особливою частинами. Загальна частина  повинна закріпити основні поняття, принципи,  характерні для оподаткування в цілому,  конструкцію елементів правового механізму податку та збору та ін. Враховуючи, що фактично система податкового законодавства є зовнішнім проявом системи податкового права,  пропонується побудувати Загальну частину Податкового кодексу на основі певної кореспонденції з положеннями Загальної частини податкового права. Виходячи з цього, Загальну частину Податкового кодексу структурно можна розділити на три блоки. Перша група норм повинна бути присвячена регулюванню принципів побудови податкової системи, закріпленню понять, що використовуються в податковому законодавстві (мають визначати системоутворюючі засади). Друга група норм Загальної частини повинна визначати конструкцію правового механізму податку, збору (обов’язкового платежу). Третя група норм має закріпити  поняття і зміст податкового обов’язку. Слід додати, що норми цієї частини Податкового кодексу повинні однаковою мірою стосуватися всіх інститутів Особливої частини.


Особлива частина спрямована на регулювання окремих податково-правових інститутів, що опосередковують надходження грошових коштів від конкретних видів податків та зборів. Отже, у цій частині Податкового кодексу України пропонується закріпити елементи правового механізму стосовно кожного  податку, збору (обов’язкового платежу), що в сукупності  утворюють систему оподаткування.  Безумовно, у цій частині має знайти своє закріплення положення щодо класифікації податків та зборів на загальнодержавні та місцеві, а також визначено функціонування відповідних податків та зборів у межах спеціальних податкових режимів.


Крім того, доцільно виокремити в рамках Податкового кодексу України Спеціальну частину, в якій зосередити певні податково-процесуальні норми, завдяки чому закласти загальні засади реалізації податкових процедур. Зокрема, пропонується включити до Спеціальної частини норми, які б регулювали порядок виконання податкового обов’язку (ведення податкового обліку, сплати податку чи збору, подання звітності). Окремий розділ доцільно присвятити процедурі проведення податкового контролю, в якому регламентувати  методи податкового контролю, визначити підстави та порядок проведення податкових перевірок.


 


 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины