ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ САМОСТАВЛЕННЯ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт та предмет, сформульовано мету та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, розкрито практичне значення отриманих результатів, наведено дані про апробацію роботи.

Перший розділ „Теоретичні засади дослідження феномена ставлення особистості до себе” присвячений аналізу вихідних теоретичних положень, що становлять наукову основу психологічних феноменів самосвідомості. В ньому аналізуються особливості самосвідомості та основні її структурні елементи. При цьому особлива увага приділяється дослідженням самоставлення, як компоненту самосвідомості, та його зв’язку з самооцінкою, „Я-концепцією”, „Я”- образом. Описуються особливості виникнення позитивного чи негативного самоставлення в юнацькому віці. Особлива увага приділяється дослідженню гендерних відмінностей самоставлення, аналізуються особливості формування й проявів гендерної ідентичності, психологічної статі, гендерних ролей та стереотипів.

У підрозділі „Самоставлення, як компонент структури самосвідомості” проаналізовано місце самоставлення в структурі самосвідомості, її особливості та функції. Розмаїття наукових поглядів щодо структури самосвідомості дозволяє більш чітко зрозуміти сутність цього феномену саме через виділення когнітивного, афективного та поведінкового його компонентів. Аналізуючи різні аспекти й поділяючи їх на складові, ми маємо змогу прослідкувати процес становлення самосвідомості. Самоставлення реалізується через афективну складову самосвідомості, яка нерозривно пов’язана з когнітивним компонентом, оскільки саме на основі знань про себе в людини виникає ставлення до власної особистості, яке може бути позитивним чи негативним, адекватним чи ні. І вже на основі самоставлення будується модель вчинків та дій, яка утворює поведінковий чи регулятивний компонент самоставлення. Саме самоставлення є одним із важливих елементів самосвідомості. Воно має свою структуру, функції, полюси та специфічні особливості.

До характеристик самоставлення ми віднесли: 1) Структурні - самоповага, аутосимпатія, очікування позитивного ставлення від інших, самоінтерес, самовпевненість, ставлення інших, самоприйняття, самокерування, самопослідовність, самозвинувачення, самоцікавість, саморозуміння. А оскільки самоставлення є інтегральним утворенням, то його особливості зумовлює домінування однієї або декількох з вищеперерахованих складових. 2) Змістові – модальність; адекватність самоставлення, ступінь вираженості (повнота) складових елементів; наявність/відсутність суперечливих самохарактеристик. 3) Динамічні – ступінь стабільності та лабільності самоставлення, тобто, здатність особистості корегувати його у відповідності до змін, що можуть бути детерміновані як зовнішніми впливами, так і онтогенетичним розвитком особистості. Різні варіації характеристик самоставлення, які ми зазначили, власне і визначають особливості ставлення особистості до себе.

У підрозділі ”Самооцінка та формування особливостей самоставлення особистості” розкриваються особливості емоційно-ціннісного самоставлення, його взаємозв’язок із самооцінкою, „Я-концепцією”, аналізуються погляди вчених на проблему самоставлення особистості.

Самооцінка і самоставлення взаємопов’язані між собою, оскільки є складовими однієї системи. Вони зумовлюють адекватність чи неадекватність образу «Я», що пов’язується з розвитком когнітивного компоненту самосвідомості (здатності до самопізнання) та з мотивацією до пізнання власної особистості.

Характеризуючи самоставлення юнаків, важливо виділити такі його особливості: збільшення ступеня адекватності; усталеність структурних компонентів самоставлення; сформованість самоставлення в цілому та його чутливість до зовнішніх і внутрішніх впливів.

У підрозділі „Вплив особливостей гендерної ідентичності та гендерних стереотипів на формування самоставлення юнаків” описуються особливості ставлення до себе осіб юнацького віку з урахуванням аспекту психологічної статі.

Більшість дослідників розуміють гендер як психологічну стать особистості, яка нерозривно пов’язана з гендерною ідентичністю, що є складовою особистісної ідентичності (Ш.Берн, А.В.Візгіна, В.Є.Каган, І.С.Клецина, С.Р.Пантелеєв). Саме в юнацькому віці відбувається остаточне формування гендерної ідентичності, особистість приймає себе як представника певної статі і на основі цього формує ставлення до себе, будує свою поведінку. На специфіку гендерної ідентичності суттєво впливає процес гендерно-рольової соціалізації, який детермінований гендерними стереотипами, що панують у конкретно-історичному соціумі. Під впливом гендерної соціалізації в особистості формуються уявлення про гендерні ролі, які вона повинна виконувати, щоб відповідати соціальним взірцям маскулінності та фемінінності. Гендерна роль формується в процесі нерозривної взаємодії біологічного та соціокультурного чинників і зумовлює специфіку поведінки особистості, її сприймання себе та оточуючих.

При аналізі гендерних особливостей самоставлення необхідно враховувати його взаємозв’язок із соціально-психологічними чинниками, зокрема: ступінь сформованості гендерної ідентичності; залежність ставлення до себе від соціально детермінованих гендерних стереотипів; відповідність самоставлення гендерним ролям особистості в соціумі; залежність ступеня вираження самоприйняття від типу гендерної поведінки особистості (домінування маскулінності, фемінінності чи андрогінності).