ОБГРУНТУВАННЯ КОМБІНОВАНОЇ ГАЛОАЕРОЗОЛЬТЕРАПІЇ ПРИ ПОРУШЕННЯХ МІНЕРАЛЬНОГО ОБМІНУ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ

summary

Матеріали дослідження. Матеріалом дисертації стали результати клініко-ла­бораторних досліджень 150 хворих на персистуючу бронхіальну астму (БА) серед­ньо-важкого (126 хворих) та важкого (24 хворих) перебігу у фазі ремісії. Діаг­ноз захворювання встановлювали на основі уніфікованих діагностичних кри­теріїв згідно Наказу МОЗ України за № 128 від 19.03.2007 р. Для ви­зна­чен­ня ступеню важкості захворювання враховували також рекомендації між­народ­но­го консенсусу з лікування БА (GINA, 2006). Вік обстежених хворих коливав­ся від 18-ти до 62-х років (середній вік – 40,5 ±2,3 років). За віком хворі розпо­ді­лялись так: 25 (16,7%) хворих – у віці 18-25 років, 31 (20,7%) хворий – 26-40 ро­ків, 41 (27,3%) хворий – 41-55 років і 53 (35,3%) хворих – у віці старше 55-ти ро­ків. Контрольну групу склали 25 практично здорових осіб, аналогічних за ві­ком (41,6±1,3 років) та статтю до основної групи.

У відповідності із поставленими завданнями, всі хворі були поділені на чо­тири групи дослідження.

І група (n=24) – хворі на важку персистуючу БА у фазі ремісії, які в якості базис­ної протизапальної терапії отримували системні кортикостероїди (у дозі 20 мг на день в перерахунку на преднізолон) в комбінації з прийомом метил­ксан­тинів (теотард – 200 мкг 2 рази/день). Напади ядухи знімались вживанням β₂ – агоністів короткої дії від 2-х до 5-ти інгаляцій на добу, перевагу надавали пре­парату «Сальбутамол».

В ІІ групу (n=66) ввійшли хворі на персистуючу БА середньо-важкого пе­ребігу у фазі ремісії, що вживали топічні кортикостероїди як засіб базисної про­тизапальної терапії у низьких та середніх дозах (250-750 мкг/добу) в комбінації з теотардом. Напади ядухи знімали прийомом препарату «Сальбутамол» (до 2-х інгаляцій на добу).

В ІІІ групу (n=30) ввійшли хворі на персистуючу БА середньо-важкого перебігу у фазі ремісії, що вживали топічні кортикостероїди як засіб базисної протизапальної терапії у високих дозах (750-1000 мкг на добу) в комбінації з теотардом. Напади ядухи знімали прийомом препарату «Сальбутамол» (до 2-х інгаляцій на добу).

IV групу (n=30) склали хворі на персистуючу БА середньо-важкого пере­бігу у фазі ремісії, що не приймали кортикостероїди як засіб базисної проти­запальної терапії з особистих міркувань. В комплекс лікування було включено метилксантини та «Сальбутамол» за потребою (до 2-х інгаляцій на добу).

Методи дослідження. Для верифікації діагнозу та оцінки важкості пе­ребігу захворювання вивчали симптоми хвороби з урахуванням результатів клі­ніч­ного обстеження хворих, показників функції зовнішнього дихання та результатів лабораторних досліджень.

Клінічні прояви, характер перебігу хвороби вивчались за допомогою спе­ціаль­но розробленої схеми. В неї входила наступна інформація: наявність нападів ядухи (нічні та денні симптоми аст­ми), їх перед­віс­ники, частота, важкість та тривалість нападів ядухи; потреба в β₂-агоністах короткої дії; харак­те­ристика кашлю і харкотиння, вираженість задишки. Збирались відомості про се­зон­ність загострень, значна увага приділялась вивченню спадкового та алер­гологічного анамнезу.

Визначення показників функції зовнішнього дихання (ФЗД) проводилось на мікропроцесорному апараті «Пульмовент-2» (Україна). Визначались: форсо­ва­на життєва ємність легень (ФЖЄЛ), об’єм форсованого видиху за першу се­кун­­ду (ОФВ₁),_. максимальна об'ємна швидкість видиху у точці 25% петлі ФЖЄЛ (МОШ₂₅), максимальна об'ємна швидкість видиху у точці 50% петлі ФЖЄЛ (МОШ₅₀), максимальна об'ємна швидкість видиху у точці 75% петлі ФЖЄЛ (МОШ₇₅). Оцінка отриманих показників проводилась у відсотках до належних ве­личин.

Загально-клінічні обстеження включали проведення загальних аналізів кро­ві, сечі, харкотиння, біохімічне дослідження крові з оцінкою показників сис­те­ми антиоксидантного захисту на основі визначення активності метало­ензи­мів-антиоксидантів: церулоплазміну та насиченості трансферину залізом. Виз­на­чення активності церулоплазміну здійснювалось за методом, що ґрунтується на окисленні р-фенілендиаміну за участю церулоплазміну (Л.М. Овсяннікова, Ф.М. Альохіна, 1999). Визначення насиченості трансферину залізом прово­ди­лось за методом, що базується на його властивості зв’язувати іони заліза до 1/3 об׳єму в непатологічних сироватках (М.Г. Творогова, В.Н. Титов, 1991).