КЛИНИКО-ПАТОГЕНЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ ПРИМЕНЕНИЯ ОЗОНОТЕРАПИИ И МАГНИТОТЕРАПИИ В КОМПЛЕКСНОМ ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ ГИПЕРТОНИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ II СТ С МЕТАБОЛИЧЕСКИМ СИНДРОМОМ

summary

Матеріал та методи дослідження. Об'єктом дослідження були 120 хворих на ГХ з МС.  Встановлення діагнозу та стадії ГХ  ґрунтувалися на даних анамнезу, клініки та інструментальних досліджень. Стадія ГХ фіксувалася залежно від рівня підвищення АТ і наявності поразки органів-мішеней (рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я, (1999) та Української асоціації кардіологів (2004)). Діагноз МС встановлювався відповідно до критеріїв метаболічного синдрому, сформульованих Робочою групою ВООЗ (1999) і експертами Національного інституту здоров'я США (Adult Treatment Panel III, ATP III, 2005), Міжнародною федерацією з вивчення цукрового діабету (2005 р.).

Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань було обстежено 120 хворих на ГХ з МС, які перебували на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні МКЛ №9 ім. проф. Мінакова м. Одеса, клінічної бази кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії Одеського державного медичного університету.

Усі пацієнти, були розділені на три групи залежно від терапії, яка застосовувалася. До контрольної групи увійшли 30 хворих, які одержували стандартну медикаментозну терапію. Їх фармакотерапія проводилася відповідно до рекомендацій Українського кардіологічного товариства|товариства| та Європейського товариство|товариства| кардіологів (ЄТК) з використанням інгібітора ангіотензин-перетворювального| ферменту (ІАПФ)|фактору| (еналаприл| 2,5-20 мг/ доб), діуретика (індапамід| 1,5 мг/ доб). Як ліпідознижувальну терапію використовували синтетичний інгібітор ГМГ-КоА редуктази – аторвастатин (10-40 мг/доб). Для зниження рівня глюкози (у разі необхідності) застосовували метформін (0,5-1 мг/доб). Препарати застосовувалися в ефективних лікувальних дозах. У групі 1 (n=30|) пацієнти додатково до медикаментозної терапії, ідентичній контрольній групі, отримували|одержували| процедури НМТ з використанням апарату  МІТ-1 (Україна) за сегментарною методикою паравертебрально C₄-Th₄ з|із| магнітною індукцією 35 мТл, частотою 50 Гц. Тривалість процедури 15 хв. щоденно, 10 процедур на курс. У групу 2 увійшли 60 хворих, зі|із| зіставною|порівнянній| контрольній групі медикаментозною терапією, яким проводилися процедури ОТ у вигляді  внутрішньовенного краплинного введення|вступ| озонованого фізіологічного розчину хлориду натрію з|із| концентрацією озону  3000 мкг/л, об'ємом|обсягом| 200 мл|, з|із| постійною автоматизованою підтримкою заданої концентрації озону, тривалістю  інфузії 60 хвилин|мінути|, щодня, по 10 процедур на курс лікування. Враховуючи те, що спосіб життя значно впливає на формування компонентів МС, терапевтичні заходи проводилися на тлі рекомендацій щодо модифікації способу життя (дотримання дієти, відмова від шкідливих звичок, збільшення фізичної активності). 

          Через 6 місяців після стаціонарного лікування було проведено додаткове обстеження пацієнтів з рекомендаціями повторного курсу ОТ для хворих групи 2. Пацієнти цієї групи були розділені на 2 підгрупи: А – що не пройшли повторний курс ОТ; Б – що пройшли його. Віддалені результати застосування ОТ на амбулаторному етапі реабілітації хворих на ГХ ІІ ст. з МС оцінювалися після  6 місяців (перед повторним курсом ОТ) і після 12 місяців від початку першого курсу. У процесі контрольних візитів через 6 і 12 міс. ефективність лікування оцінювалась за рівнем систолічного артеріального тиску (САТ) і діастолічного артеріального тиску (ДАТ), вмісту ліпідів у сироватці крові (загального холестерину (ЗХ), ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), тригліцеридів (ТГ)), вмісту глюкози у крові натщесерце і через 2 год. після навантаження глюкозою; антропометричним параметрам (ІМТ, ІТС).

Усім хворим було проведено загальне|спільне| і спеціальне обстеження, яке містило: опитування|опитування| з|із| виявленням скарг, давності|давнині| ГХ, чинників|факторів| спадковості  в розвитку ГХ і компонентів МС (цукровий діабет (ЦД), ожиріння); особливостей харчування|харчування|, фізичної активності; огляду з|із| оцінкою об’єктивного статусу хворого, ступеня|міри| вираженості|виказувати| клінічних проявів|виявів| ГХ, зокрема вимірювання|виміри| АТ; антропометричні вимірювання|виміри| (маса тіла, зріст, окружність|обсяг| талії, окружність |обсяг| стегна з|із| обчисленням|підрахунком| ІМТ, ІТС); ЕКГ у 12 стандартних відведеннях з подальшим розшифруванням; ультразвукове  дослідження серця з|із| визначенням структурно-геометричних| показників, обчисленням|підрахунком| об'ємних і вагових показників; доплерехокардіоскопія| з|із| визначенням показників трансмітрального| кровотоку; добове холтеровське| моніторування| АТ з|із| визначенням середньоденного|, середньонічного|, середньодобового АТ та частоти серцевих скорочень (ЧСС), добового профілю АТ; лабораторні дослідження: визначення глюкози сироватки крові натщесерце і через 2 години після|потім| навантаження глюкозою (пероральний тест на толерантність до глюкози); визначення вмісту в сироватці крові ліпідів (ТГ, ЗХС, ЛПВЩ, ЛПНЩ).

До дослідження не залучали пацієнтів, що мали протипоказання для фізіотерапевтичних процедур, наявність об'єктивних ознак поразки органів-мішеней з симптомами з їх боку і порушенням функції (інфаркт міокарда, серцева недостатність ІІА-ІІІ ст.); перенесений інсульт; злоякісну або симптоматичну артеріальну гіпертензію; рівень тригліцеридів у крові > 4,5 ммоль/л; наявність клінічної ішемічної хвороби серця (стенокардія напруги, значні порушення ритму і провідності); наявність важкої супутньої патології (цукровий діабет на стадії декомпенсації, ревматичні вади серця, ревматоїдний поліартрит, хронічні гепатити, хронічні пієлонефрити  у стадії загострення, морбідне ожиріння (ІМТ>40 кг/м²).

          Контрольна група і групи дослідження були зіставленні за віком, статтю, тривалістю захворювання, наявністю артеріальної гіпертензії, середніми показниками АТ і метаболічними порушеннями. Середній вік хворих, що обстежувалися, становив 55,98±2,29 років; серед них домінували особи жіночої статі – 67 (55,8%) пацієнток. ІМТ перевищував норму - 34,4±1,03 кг/м²  у всіх хворих, як в контрольній, так і у групах 1 і 2  -  34,90±0,92, 34,8±1,04 і 33,82±1,2 кг/м² відповідно (p>0,5). Середні значення АТ початково становили: САТ 169,1±1,7, ДАТ 104,7±1,2 мм.рт.ст. Тривалість підвищення АТ у хворих на ГХ з МС становила 6,97±2,23 років. У 52 (43,3%)  пацієнтів перебіг ГХ ускладнювався гіпертензивним кризом. Дисліпідемія характеризувалася підвищенням рівня ліпідів у сироватці крові: середні значення ТГ в контрольній групі становили 2,32±0,06 ммоль/л, в 1 і 2 групах 2,34±0,05 і 2,40±0,16 ммоль/л  відповідно; ЗХС – 6,67±0,16, 6,74±0,14 і 6,82±0,18 ммоль/л; ЛПНЩ – 4,38±0,10, 4,40±0,13 і 4,46±0,12 ммоль/л  в контрольній, 1 і 2 групах відповідно. Рівень ЛПВЩ в сироватці крові був понижений у всіх групах: у контрольній групі середнє значення ЛПВЩ дорівнювало 0,82±0,04, у групі 1 – 0,81±0,05, у групі 2 – 0,80±0,04 ммоль/л. Порушення толерантності до глюкози виявлено у 79 (65,8%) пацієнтів, середні значення глюкози натщесерце становили 7,43±0,22 ммоль/л. ЦД зустрічався у 6 (20%) хворих контрольної групи, 5 (16,7%) і 12 (20%)  пацієнтів 1 і 2 груп відповідно. Перший ступінь серцевої недостатності був виявлений у 63 (52,5%) хворих.

          Аналіз одержаних результатів з використанням статистичного підходу, що формується за допомогою узагальненої функції бажаності D, дозволив встановити, що до лікування функція D в контрольній групі становила 0,193, у групі 1 – 0,200, у групі 2 – 0,197, що порівняно зі шкалою бажаності відповідає якісній оцінці хворих на ГХ з МС як «дуже погане».

          Таким чином, для хворих ГХ з|із| МС була характерна|вдача| наявність абдомінального ожиріння, дисліпідемії|, порушення вуглеводного обміну, що є|з'являються| обов'язковими компонентами МС,  які сприяють прогресуванню ГХ з|із| розвитком важких|тяжких| ускладнень.

          Результати досліджень оброблені методом варіаційної статистики. Після складання варіаційних рядів та аналізу варіантів для кожного ряду, обчислювали стандартні статистичні показники. Достовірність відмінності ознак визначалась за допомогою критерія Стьюдента. Фактичний матеріал було оброблено за допомогою пакета аналізу в системі Microsoft Excell, програми «Statgraf». Різницю вважали достовірною при значенні (p<0,05).

Результати досліджень та їх обговорення. Як показали проведені дослідження, всі хворі на ГХ з МС добре переносили лікування на стаціонарному етапі з використанням медикаментозної терапії і додатковим включенням до неї НМТ і ОТ, що супроводжувалося позитивною динамікою скарг (рис. 1 (а,б,в)).