МІЖНАРОДНИЙ ЗМІШАНИЙ АРБІТРАЖ. ДОСВІД ТА НАЦІОНАЛЬНА ПРАКТИКА

summary

Актуальність теми. Протягом останнього десятиріччя тема іноземних інвестицій в українську економіку користується великою увагою юристів. Це зумовлено зростанням активності України при залученні іноземних інвестицій в інтересах розвитку національної економіки.

Як відомо, регулювання інвестиційної діяльності входить до компетенції кожної держави і здійснюється на основі національного законодавства. В той же час ця діяльність в значній мірі носить міжнародний характер і її  міжнародно-правове регулювання передбачає узгодження дій всіх держав, пов’язаних з інвестиційною діяльністю. Тому, без сумніву, набирає актуальності для України з’ясування всіх практичних та теоретичних питань міжнародно-правового регулювання інвестиційної діяльності. Ця проблема набуває особливої ваги при виникненні спорів в цій сфері. Отже, проблема пошуку засобів ефективного цивілізованого попередження і врегулювання спорів, що виникають між учасниками інвестиційних правовідносин, стає все більш важливою. Судова система об’єктивно не здатна забезпечити їх належне вирішення, що зумовлено, перш за все, особливістю міжнародної інвестиційної діяльності, яка носить полісистемний характер з огляду на участь в ній суб’єктів різних систем права.

Саме специфіка міжнародних інвестиційних спорів призвела до виникнення, так званого міжнародного змішаного арбітражу (inte
ational mixed arbitration or inte
ational investment arbitration, or investor-to-state arbitration), що призначений для врегулювання спорів між державами та фізичними (або юридичними) особами у зв’язку з розбіжностями, що виникають в процесі інвестиційної діяльності. В наш час він є основним засобом вирішення спорів в сфері міжнародних економічних відносин, якому надають перевагу підприємці і юристи з різних країн. Міжнародний змішаний арбітраж являє собою один з найбільш прийнятних інструментів зняття протиріч між сторонами.  Це пов’язано з тим, що умови врегулювання спорів в арбітражі встановлюють самі сторони, виходячи з своїх інтересів та можливостей. Це і визначає практичну та теоретичну значимість даного дослідження.

Деякі провідні вчені відносять змішаний міжнародний арбітраж до сфери дослідження, перш за все, міжнародного приватного права і розглядають як інститут міжнародного приватного права. Однак, не дивлячись на те, що в його діяльність та функціонування в значній мірі залучені норми міжнародного приватного права, основним джерелом норм, що регулюють інвестиційну діяльність, все більшою мірою стає міжнародний публічний договір. Цієї думки дотримуються такі провідні спеціалісти міжнародного приватного права, як В.П. Звєков, М.М. Богуславський. В даній дисертації інститут змішаного міжнародного арбітражу розглядається в контексті міжнародного публічного права.

В процесі здійснення іноземних капіталовкладень на території України, отриманий досвід правозастосування виявив численні недоліки, прогалини та колізії в інвестиційному законодавстві України, поряд з надзвичайною кількістю нормативно-правових актів з даного питання. Недосконалість нормативної бази, відсутність єдиного доктринального та законодавчого підходу з питань інвестиційних правовідносин є сприятливим підґрунтям для виникнення інвестиційних спорів між Україною та іноземним інвестором. Як відомо, не зважаючи на те, що Україна лише в 2000 році ратифікувала Конвенцію про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами 1965 року, вона вже була стороною в п’яти справах у рамках Міжнародного центру по врегулюванню інвестиційних спорів (МЦВІС), а саме: американська компанія Generation Ukraine Inc. проти України; компанія Tokios Tokeles проти України; фонд „Weste
 Nis Fund” до держави Україна відносно повернення боргу компанії „Сонола”; Джозеф Лемір проти України; австрійська компанія «Альфа Проектхолдінг» проти України. Ще одна справа Джозеф Лемір (Joseph Lemire) проти України розглядалась в рамках Правил додаткових процедур МЦВІС.