ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, висвітлено зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами, визначено мету і задачі дослідження, його об’єкт і предмет, охарактеризовано методи дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їхнє практичне значення; подано інформацію про апробацію дисертаційної роботи, впровадження її результатів.

Розділ 1 «Теоретико-методологічні основи проходження державної служби в органах внутрішніх справ України» містить три підрозділи, у яких розглянуто історіографію питання становлення і розвитку інституту державної служби в ОВС України, розкрито механізм реалізації кадрового потенціалу, обґрунтовано концептуальні засади реформування проходження служби в ОВС України.

У підрозділі 1.1 «Історіографія питання становлення і розвитку інституту державної служби в органах внутрішніх справ України» розглянуто доктринальні і законодавчі підходи становлення і розвитку державної служби в ОВС України, проаналізовано особливості правоохоронної служби, визначено її місце у системі державної служби в Україні, аргументовано, що при всій своїй актуальності проблема проходження державної служби в ОВС України ще не отримала належного теоретичного висвітлення у науковій літературі.

Демократизація суспільного життя та побудова правової держави природно вимагає реформування ОВС України й формування системи правоохоронних органів як цілісного державно-правового інституту. В основу процесу реформування правоохоронних органів України має бути покладено структурний функціонально-галузевий принцип, який полягає в проведенні їх функціонального обстеження, визначенні за його результатами та розмежуванні основних функцій, завдань і цілей діяльності цих органів, створенні відповідних нормативно-правових передумов для вдосконалення їх організаційної та функціональної структур, що повинно знайти відображення в прийнятті Концепції реформування правоохоронних органів України.

У підрозділі 1.2 «Кадрова політика в органах внутрішніх справ України – механізм реалізації кадрового потенціалу» визначено мету, завдання кадрової політики, охарактеризовано складові механізму реалізації кадрової політики в ОВС України.

Зазначено, що глибокі зміни соціально-економічних і політико-правових умов функціонування системи МВС України, курс нашої країни на євроінтеграцію, що зумовлює необхідність дотримання у роботі міліції європейських стандартів правоохоронної діяльності, детермінують відхід від радянської моделі. Отже, на часі – впровадження нових підходів у сфері управління, створення якісно нової моделі ОВС України, формування сучасної кадрової політики – української за своїм характером, демократично-правової за своєю професійно-функціональною орієнтацією і високодуховної за морально-етичними принципами.

У підрозділі 1.3 «Концептуальні засади реформування проходження державної служби в органах внутрішніх справ України» обґрунтовано потребу зміни парадигми діяльності міліції – від порівняно вузького поліцейського правозастосування до ширшої концепції поліцейського обслуговування.

Відзначено, що концепція реформування проходження державної служби в органах внутрішніх справ України забезпечить остаточний перехід системи органів МВС від каральних до соціально-сервісних функцій та досягнення основних організаційних і правових параметрів моделі, здатної найбільш ефективно забезпечити права і свободи особи, протидіяти злочинності та корупції, забезпечити громадську безпеку та виконання інших завдань, покладених на МВС України.

Розділ 2 «Організаційно-правові засади комплектування та професійного навчання працівників органів внутрішніх справ України» складається з трьох підрозділів, які присвячено дослідженню механізму правового регулювання проходження державної служби в ОВС України, аналізу організаційно-правових питань комплектування працівників ОВС України, з’ясуванню ролі професійної підготовки персоналу.

У підрозділі 2.1 «Механізм правового регулювання проходження державної служби в органах внутрішніх справ України» проаналізовано наукові підходи до з’ясування сутності та механізмів впливу правового регулювання проходження державної служби в ОВС України, обґрунтовано дефініції концептуальних понять «механізм адміністративно-правового регулювання проходження державної служби в ОВС України», «адміністративно-правові відносини у сфері проходження служби в ОВС України», охарактеризовано основні шляхи підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання проходження державної служби в ОВС України.

Встановлено, що механізм правового регулювання проходження державної служби в ОВС України має три головні стадії, а саме: стадію формування і загальної дії юридичних норм; стадію виникнення на основі юридичних фактів у конкретних суб’єктів прав та обов’язків – правовідносин як індивідуалізованої міри поведінки, якій подеколи передує факультативна стадія – застосування права, без якої правовідносини виникнути не можуть; стадію реалізації прав та обов’язків, здійснення їх у практичній поведінці, діяльності суб’єктів права.

У підрозділі 2.2 «Організаційно-правові питання комплектування працівників органів внутрішніх справ України» визначено роль комплектування персоналу в системі методів ефективного формування і функціонування персоналу ОВС України, виявлено прогалини у чинному законодавстві, обґрунтовано пропозиції щодо їх усунення.

Всебічно проаналізовано нормативно-правові акти МВС України, що стосуються професійного відбору кандидатів на службу в ОВС України, у результаті чого встановлено, що такий відбір – це різнорівневий і багатоступінчатий процес, яким керують і який в основному здійснюють відповідно до приписів відомчих нормативно-правових актів МВС України.

Наголошено, що відбір персоналу на державну службу в ОВС України має відбуватися на основі низки критеріїв, за якими оцінюється особистісно-професійна готовність претендента належно виконувати визначені відповідними інструкціями посадові обов’язки; основна мета підбору та відбору на посади в ОВС України – комплектування штатних посад такими особистостями, котрі згодом у професійному аспекті будуть постійно самовдосконалюватися, реалізуючи особистісні та професійні цілі.

Вважаємо, що серед критеріїв відбору має враховуватися і психологічна складова, за якою можна, по-перше, оцінити рівень інтелектуального розвитку кандидата; по-друге, виявити готовність кандидата адекватно реагувати на будь-які ситуації, що виникатимуть у процесі професійного служіння державі та громадянам.

У підрозділі 2.3 «Сутність та форми професійного навчання персоналу органів внутрішніх справ України» розглянуто феномен професіоналізму працівників ОВС України з позицій системного підходу, що передбачало аналіз окремих підсистем, а саме професіоналізму діяльності, професіоналізму особистості, нормативності діяльності й поведінки професіонала та продуктивної Я–концепції.

З огляду на стратегію розвитку ОВС України запропоновано реалізацію двох напрямів реформування професійної підготовки фахівців для ОВС України: перший напрям – проведення структурних змін (ліквідація, реорганізація) у закладах освіти шляхом скорочення вузькопрофільних відомчих вишів та їх об’єднання в єдину освітню структуру, що має розгалужену мережу філіалів, факультетів і відділень; другий напрям – перехід на багаторівневу і багатопрофільну систему підготовки кадрів для ОВС України, що дозволить безперервно підвищувати професійну кваліфікацію правоохоронців.

Розділ 3 «Сучасний стан проходження державної служби в органах внутрішніх справ України» складається з трьох підрозділів, в яких представлено концепції модернізації проходження державної служби в ОВС України, окреслено правові засади профілактики та протидії корупційним правопорушенням, розглянуто проблему дотримання законності у повсякденній діяльності працівників цих органів.

У підрозділі 3.1 «Питання дотримання законності в діяльності працівників органів внутрішніх справ України» з’ясовано на основі аналізу положень, обґрунтованих у літературі, що законність – комплексна категорія, що відображає ефективність права і охоплює різноманітні сторони правової системи, виявляє взаємозв’язок і взаємодію, як окремих елементів правової системи, так і практичний вплив волі держави на поведінку людей, засвідчує ставлення до закону як окремих громадян, так і посадових осіб загалом.

Підкреслено, що ОВС України, охороняючи громадський порядок, захищаючи у межах своїх повноважень життя, здоров’я і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, тим самим послідовно забезпечують законність у нашій країні.

Запропоновано дефініцію поняття «забезпечення законності в адміністративній діяльності ОВС України», що змістовно зорієнтована на створення такого адміністративно-правового режиму в суспільстві, за якого вся система органів, наділених функціями охорони громадського порядку, гарантування громадської безпеки та боротьби зі злочинністю, зобов’язана, з одного боку, суворо дотримуватися вимог законів, а з іншого – вимагати від посадових осіб та громадян безумовного виконання цих законів та інших законодавчих актів, здійснювати інші правоохоронні та правозастосовні заходи з метою зміцнення правопорядку в країні.

У підрозділі 3.2 «Правові засади протидії корупції в системі державної служби в органах внутрішніх справ України» досліджено детермінанти виникнення корупційних проявів серед працівників ОВС України, визначено правові засади протидії цим неправомірним діянням.

Зазначено, що зростання корупції в ОВС України створює реальну загрозу безпеці, демократичному розвитку держави та суспільству, конституційному ладу, бо негативно позначається на іміджі країни, завдає шкоди демократичним засадам управління суспільством, збалансованому функціонуванню державного апарату, обмежує конституційні права й свободи людини та громадянина, особливо пересічних осіб, порушує принципи верховенства права, порушує встановлений порядок здійснення повноважень посадовими та службовими особами органів державної влади, управлінських структур приватного сектора, руйнує моральні й суспільні цінності.

Обґрунтовано, що ефективним механізмом запобігання і протидії корупції в ОВС України може стати система правових засобів, спрямованих
на врегулювання суспільних відносин, в яких через їх неповноцінне нормативне забезпечення, що призводить до неналежного виконання посадових обов’язків окремими працівниками, виникають передумови для корупційних посягань.

У підрозділі 3.3 «Концепція модернізації проходження державної служби працівниками органів внутрішніх справ України» наголошено, що механізм реформування ОВС України – складний процес, що має свої нормативно-правові закономірності, послідовні етапи та відповідний алгоритм реалізації.

Специфіка діяльності ОВС України полягає у забезпеченні громадського порядку та громадської безпеки, захисті об’єктів незалежно від форм власності, розкритті й розслідуванні злочинів, профілактиці правопорушень тощо. Усе це вимагає обережного ставлення до регулювання правового поля їхньої діяльності. У цьому контексті важливо об’єктивно і зважено підійти до оцінювання позитивних та негативних чинників існуючої системи проходження державної служби працівниками ОВС України, чітко визначити основні завдання щодо комплексного підходу до послідовного втілення новітніх організаційно-правових заходів реформування цієї системи. Безперечно, таке модернізаційне оновлення цієї системи повинно ґрунтуватися на демократичних принципах, методах і способах, що мають відповідати сучасним вимогам і курсу здійснюваної адміністративної реформи.

Обґрунтовано нагальну необхідність розробки і реалізації в системі МВС України Концепції модернізації проходження державної служби працівниками ОВС України, що істотно підвищить їх соціальний статус, а відтак позитивно позначиться на усвідомленні необхідності остаточного переходу системи від каральних до соціально-сервісних функцій, що сприятиме досягненню основних організаційних і правових параметрів моделі, здатної найбільш ефективно забезпечувати права і свободи особи, протидію злочинності та корупції, громадську безпеку, виконання інших завдань, покладених на МВС України.