АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС В ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, зв’язок з науковими програмами, планами, темами; визначено мету і завдання, об’єкт і предмет дослідження, його методологічну основу; розкрито наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення; відомості про особистий внесок здобувача, апробацію та опублікування результатів дослідження, його структуру та обсяг.

Розділ 1. «Адміністративний примус: загальнотеоретична характеристика та його прояви в діяльності НБУ» складається з трьох підрозділів і присвячений висвітленню поняття та змісту адміністративного примусу, визначенню об’єктів та сфер його застосування, обґрунтуванню необхідності використання адміністративного примусу в діяльності Національного банку України, а також видам адміністративно-примусових заходів, які використовуються в діяльності НБУ.

У підрозділі 1.1. «Зміст, об’єкти та сфери застосування адміністративного примусу» здійснюється детальний аналіз існуючих у науковій літературі підходів до визначення поняття «адміністративний примус», аналізуються ознаки останнього, обґрунтовується необхідність застосування адміністративного примусу у сфері банківської діяльності.

На підставі аналізу існуючих у науці адміністративного права поглядів встановлено, що адміністративний примус розглядається як застосування уповноваженими державними органами чи їх посадовими особами в адміністративному порядку до фізичних чи юридичних осіб заходів впливу організаційного, майнового, а для фізичних осіб й особистого характеру, спрямованих на попередження та/або припинення правопорушень або інших суспільно шкідливих діянь, а також на реалізацію стягнень чи інших санкцій як міри юридичної відповідальності.

Обґрунтовується положення про те, що адміністративний примус може мати місце у тих сферах суспільних відносин, де існує розвинуте адміністративно-правове регулювання та існують державні органи, які уповноважені здійснювати державне управління та державне регулювання і на які покладається завдання забезпечення законності у відповідній сфері.

Наявність розвинутого адміністративно-правового регулювання обумовлює існування великої кількості імперативних норм, дотримання яких часто суперечить приватним інтересам їх адресатів. Більш того, якщо порушення таких норм дає відчутну економічну вигоду, то можна з великою долею ймовірності спрогнозувати домінування саме протиправної їх поведінки, спрямованої на задоволення приватного інтересу. За таких умов адміністративний примус стає одним із основних методів, за допомогою яких можна забезпечити режим законності у відповідній сфері правового регулювання.

Державне регулювання банківської діяльності є необхідним для збалансування інтересів власників банків, які зацікавлені в отриманні найбільшого прибутку, та інтересів кредиторів і вкладників банку, які зацікавлені в отриманні якісних банківських послуг та забезпеченні своїх прав і законних інтересів. Таке збалансування на нормативному рівні забезпечується шляхом встановлення відповідного правового режиму банківської діяльності, але, окрім цього, необхідно добитися того, щоб банківська діяльність на практичному рівні здійснювалась виключно в межах такого режиму.

Все це створює передумови для використання в межах реалізації функцій державного регулювання банківської діяльності різноманітних методів, в тому числі й примусового характеру.

У підрозділі 1.2. «Заходи адміністративного примусу в діяльності НБУ та їх види» обґрунтовується положення про те, що заходами адміністративного примусу в діяльності НБУ слід вважати заходи впливу НБУ за порушення банківського законодавства та нормативно-правових актів НБУ, передбачені ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також здійснюється їх класифікація.

У цьому підрозділі зазначається, що відносини щодо застосування заходів вплив НБУ за порушення банківського законодавства та нормативно-правових актів НБУ мають адміністративно-правову природу, оскільки їх правове регулювання здійснюється за допомогою методу правового регулювання, притаманного саме адміністративному праву. Ці заходи впливу за своїми ознаками у переважній більшості мають примусовий характер, а мета їх застосування дає можливість віднести їх до традиційних заходів адміністративного попередження, адміністративного припинення або адміністративної відповідальності.

Автор робить висновок про можливість поділу заходів адміністративного примусу, наведених у ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», на заходи юридичної відповідальності (стягнення, санкції), заходи адміністративного попередження, заходи адміністративного припинення.

У цьому ж підрозділі доводиться, що один і той самий захід адміністративного примусу в діяльності НБУ може одночасно виступати і як захід адміністративного попередження, і як захід адміністративного припинення, тобто в залежності від мети та підстави застосування він буде мати подвійну правову природу. До таких, зокрема, можна віднести письмове застереження, укладання письмової угоди, розпорядження про зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі, призначення тимчасової адміністрації.

Запропонований поділ заходів адміністративного примусу в діяльності НБУ має не тільки теоретичне, але й практичне значення. Зокрема, доведення різної правової природи окремих заходів впливу дає підстави для можливості одночасного застосування декількох таких заходів.

Наведено авторську класифікацію заходів адміністративного примусу в діяльності НБУ за ознакою їх управлінського змісту, згідно з якою вони поділяються на заходи індивідуального регулювання банківської діяльності; заходи безпосереднього керівництва банком; заходи опосередкованого керівництва банком.

Запропоновано авторське визначення заходів впливу НБУ за порушення банківського законодавства та нормативно-правових актів НБУ.

У підрозділі 1.3. «Розвиток правового регулювання адміністративного примусу в діяльності НБУ» розглядається еволюція правового регулювання адміністративно-примусових заходів в діяльності НБУ та визначаються фактори, що вплинули на їх видову різноманітність.

На підставі аналізу нормативно-правових актів, що визначали види та порядок застосування адміністративно-примусових заходів в діяльності НБУ зроблено висновок про те, що розвиток правового регулювання заходів адміністративного примусу в діяльності НБУ відбувався в напрямку поступового збільшення їх кількості та конкретизації змісту з диференціацією примусових та непримусових заходів впливу. При цьому ті заходи впливу, що спочатку не вважались примусовими, набули характеру ситуативно примусових, тобто таких, які є примусовими за певних умов.

Автором обґрунтовується положення про те, що основним джерелом, на підставі якого сформовано існуючий на сьогодні у чинному законодавстві перелік заходів адміністративного примусу в діяльності НБУ, є Основні принципи ефективного банківського нагляду, що розроблені Базельским комітетом з питань банківського нагляду і є орієнтиром для організації банківського нагляду в усьому світі.

Розділ 2. «Застосування заходів адміністративного примусу в діяльності НБУ» складається з трьох підрозділів і присвячений питанням особливостей підстав застосування заходів впливу НБУ, особливостей процесуальних конструкцій їх застосування, а також удосконалення правового регулювання застосування заходів адміністративного примусу в діяльності НБУ.

У підрозділі 2.1. «Особливості підстав застосування заходів адміністративного примусу в діяльності НБУ» розглядаються юридичні, процесуальні, організаційні підстави застосування заходів адміністративного примусу в діяльності НБУ.

Автором доводиться, що, крім правопорушень у класичному розумінні, підставами застосування заходів адміністративного примусу в діяльності НБУ можуть бути також ризикована діяльність з ознаками та без ознак протиправності; негативна динаміка окремих параметрів діяльності банку; арешт або набрання законної сили обвинувальним вироком щодо злочинних діянь керівників банку; клопотання банку; правомірна бездіяльність з визначеними параметрами; стан банку, в умовах якого він не здатний здійснювати банківську діяльність відповідно до вимог законів України та нормативно-правових актів НБУ.

Обґрунтовується наявність організаційних та процесуальних підстав застосування заходів адміністративного примусу в діяльності НБУ.

У підрозділі 2.2. «Процесуальні особливості застосування заходів адміністративного примусу в діяльності НБУ» розглядаються порядок і правила застосування заходів адміністративного примусу в діяльності НБУ, виявляються їх характерні особливості.

На підставі аналізу нормативно-правових актів, що регламентують порядок застосування заходів адміністративного примусу в діяльності НБУ, дисертантом формулюється авторська класифікація чотирьох основних стадій провадження. Також зазначається, що в окремих випадках виконання рішення про застосування заходу адміністративного примусу здійснюється автоматично, або потребує залучення територіальних управлінь НБУ для постійного контролю за ходом виконання рішення, або реалізується як відокремлене провадження, яке за своїм змістом є складнішим, ніж провадження щодо застосування заходів адміністративного примусу.

В результаті узагальнення положень про процесуальну конструкцію провадження щодо застосування заходів впливу НБУ за порушення банківського законодавства та нормативно-правових актів НБУ автор констатує, що, по-перше, практично кожна стадія такого провадження містить елементи, властиві класичній стадії розгляду справи. Відмінність полягає лише в тому, на підставі якої інформації відбувається такий розгляд та яким чином оформлюються його результати. На першій стадії це пропозиція щодо застосування певного заходу адміністративного примусу, на другій – це проект рішення про застосування певного заходу адміністративного примусу, а на третій – це власне рішення про застосування такого заходу. По-друге, на кожній наступній стадії існує можливість удосконалення висновків попередньої стадії, а також вжиття заходів, спрямованих на підвищення рівня об’єктивності оцінки обставин справи, а відтак і забезпечення адекватності обраного заходу адміністративного примусу вчиненому порушенню.

Особливістю провадження по застосуванню заходів адміністративного примусу в діяльності НБУ є те, що в структурі цього провадження відсутня стадія оскарження чи опротестування відповідного рішення. Рішення про застосування заходів впливу можуть бути оскаржені в судовому порядку. Адміністративного порядку оскарження рішень про застосування заходів впливу законодавством не передбачено.

У підрозділі 2.3. «Напрямки удосконалення правового регулювання застосування заходів адміністративного примусу в діяльності НБУ» розглядаються деякі проблеми правового регулювання застосування заходів адміністративного примусу в діяльності НБУ та пропонуються шляхи їх вирішення.

Автором наголошується на тому, що однією з основних проблем застосування заходів адміністративного примусу в діяльності НБУ є проблема визначення адекватності заходів адміністративного примусу характеру вчиненого порушення. Ця проблема ускладнюється при застосуванні одночасно декількох примусових заходів впливу.

Для її вирішення пропонується в разі, якщо за результатами наглядової діяльності виявляються підстави для одночасного застосування декількох заходів адміністративного примусу, визначати адекватність їх застосування в сукупності, з урахуванням можливих наслідків застосування кожного із заходів.

З іншого боку, необхідним є також визначення критеріїв адекватності заходів адміністративного примусу у випадках, коли одне порушення є підставою застосування двох чи більше заходів. Для вирішення цієї проблеми пропонується в разі, якщо в результаті наглядової діяльності виявляються факти, які можуть бути підставами для застосування різних заходів адміністративного примусу, що впливають на фінансовий стан банку, застосовуватися має той, який більшою мірою є адекватним вчиненому порушенню.

Ще одним напрямком удосконалення правового регулювання застосування заходів адміністративного примусу в діяльності НБУ є встановлення однакових строків застосування адміністративних стягнень до керівників банків та заходів впливу до банків. Тобто в разі, якщо законодавством передбачено адміністративну відповідальність фізичних осіб, що входять до складу юридичних осіб (керівників, посадових осіб тощо), та відповідальність цих юридичних осіб, строк застосування адміністративних стягнень до фізичних осіб має дорівнювати строку застосування стягнень або інших санкцій чи заходів впливу до юридичних осіб.

Крім того, в даному підрозділі обґрунтовується необхідність виділення в окремий структурний підрозділ нормативно-правового акту, що регламентує порядок застосування заходів адміністративного примусу в діяльності НБУ, норм, які регламентують застосування таких забезпечувальних заходів, як тимчасове відсторонення від посади керівників банку та тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі в банку, використовувати право голосу придбаних акцій (часток/паїв), а також виділення в окремі нормативно-правові акти порядку застосування таких заходів адміністративного примусу, як призначення тимчасової адміністрації, відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку.