АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ КОРПОРАЦІЙ В УКРАЇНІ Автореферат

Актуальність теми. Оптимізація процесу реорганізації системи державного управління та системи органів виконавчої влади упродовж останніх десяти років дають підстави говорити про те, що в Україні відбувається перерозподіл державно-управлінських функцій. Проводиться скорочення об’єктів безпосереднього державного управління та посилюється тенденція державного регулювання щодо суб’єктів корпоративної діяльності. Ця тенденція в останній час помітно зросла як в адміністративно-правовій теорії, так і в чинному вітчизняному законодавстві. Певним підтвердженням цього є виданий 9 грудня 2010 року Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади». На основі цього нормативно-правового документа сьогодні відбувається усунення дублювання повноважень окремих центральних органів виконавчої влади, скорочення чисельності управлінського апарату та витрат на його утримання, а в цілому – підвищення ефективності державного управління.

Останнім часом спостерігаються позитивні кроки і щодо оптимізації механізму адміністративно-правового регулювання діяльності корпорацій, пов’язані з удосконаленням окремих функцій і методів такого регулювання (зокрема, сьогодні оптимально переглянута дозвільна система; удосконалюється податкова політика держави на основі Податкового кодексу України та інші). Таким чином, в Україні в сфері управління економікою на законодавчому рівні відбувся перехід від прямого адміністрування до її державного, зокрема адміністративно-правового регулювання.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлюється теоретичними потребами глибокого і ґрунтовного аналізу механізму адміністративно-правового регулювання діяльності корпорацій, враховуючи відсутність комплексних науково-дослідних робіт з питань такого регулювання. Сьогодні очевидна необхідність наукового обґрунтування поняття і аналізу механізму адміністративно-правового регулювання діяльності корпорацій, його принципів, функцій та методів, врахування багатого зарубіжного досвіду аналогічної діяльності. З урахуванням вступу нашої держави до Світової організації торгівлі і формування нових механізмів співпраці з Європейським Союзом виникла потреба аналізу існуючих проблем адміністративно-правового регулювання діяльності корпорацій в Україні. Крім того, у світлі проведення в Україні адміністративної реформи важливе значення має вивчення і осмислення ролі у цьому процесі органів виконавчої влади, які значною мірою здійснюють адміністративно-правове регулювання корпоративної діяльності.

Результати подібного глибокого науково-практичного аналізу сприятимуть виробленню окремих напрямків збалансованої державної політики, пов'язаної з підтримкою і розвитком корпоративного сектора з врахуванням інтересів суб'єктів корпоративної діяльності, суспільства та держави.

Сьогодні система нормативних актів адміністративно-правового регулювання діяльності корпорацій в Україні становить багаторівневу, ієрархічну структуру, в основі якої знаходяться положення Конституції України. З урахуванням її положень надалі були прийняті такі важливі нормативно-правові акти з питань правового регулювання діяльності корпорацій як Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» (1991 р.), Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (1996 р.), Закон України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» (1997 р.), Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (2001 р.), Господарський кодекс України (2003 р.), Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (2003 р.), Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (2007 р.), Закон України «Про акціонерні товариства» (2008 р.), Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про акціонерні товариства» щодо вдосконалення механізму діяльності акціонерних товариств» (2011 р.) та інші.

Науково-теоретичним підґрунтям у виконанні дисертації послужили праці вітчизняних та зарубіжних вчених-юристів, зокрема: Л.І. Брауде, О.І. Камінки, М.М. Коркунова, В.Я. Максимова, В.В. Розенберга, В.А. Краснокутського, С.Н. Ландкофа. Фундаментальною та основоположною базою дослідження стали праці відомих вітчизняних та зарубіжних учених-адміністративістів, таких як: В.Б. Авер’янова, І.В. Арістової, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, Л.Р. Біли, І.Л. Бородіна, С.Т. Гончарука, І.П. Голосніченка, В.Л. Грохольського, П.В. Діхтієвського, Т.О. Коломоєць, В.І. Курила, Є.Б. Кубко, В.К. Колпакова, Т.В. Кашаніної, О.Л. Копиленка, М.І. Кулагіна, В.М. Коссак, Д.М. Лук’янця, В.В. Ладиченка, О.О. Майданник, Р.Т. Мухаєва, А.А. Музики, А.Ф. Мельника, Л.В. Ніколаєвої, Д.М. Овсянко, Ю.М. Старилова, О.Ф. Скакун, Н.О. Саніахметової, О.П. Світличного, В.М. Селіванова, Ю.О. Тихомирова, О.Ф. Фрицького, Ю.С. Шемшученка та інші.

При написанні роботи були використані також праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, зокрема: Ф. Брукса, С. Вагацума, О. Величко, П. Варула, А. Гречко, Л. Довганя, В. Євтушевського, О. Кавтиша, М. Небави, С. Румянцева, Ю. Чихачьова, А. Чернявського та інші. Проте, не дивлячись на багатоманітність подібних наукових джерел, жодної роботи із зазначеної проблематики, в якій би комплексно досліджувалося адміністративно-правове регулювання діяльності корпорацій в Україні, до цього часу немає.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Концепції загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої Законом України від 21 листопада 2002 року № 228-IV, Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98, відповідно до вимог науково-дослідної теми «Основні напрямки реформування законодавства України у контексті Європейської інтеграції» (номер державної реєстрації 0104U004048). Крім того, наукове дослідження виконано в межах науково-дослідної теми кафедри конституційного і адміністративного права Юридичного інституту Національного авіаційного університету «Актуальні проблеми функціонування державно-правового механізму в умовах правової реформи» № 47/ 13.01.02 р.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження адміністративно-правового аспекту законодавчого регулювання управлінської діяльності корпоративного сектору, узагальнення теорії та практики такого регулювання та розроблення рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства України у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності вітчизняних корпорацій.

Досягнення поставленої мети зумовило постановку таких завдань:

- проаналізувати теоретичні положення щодо корпоративної діяльності як об’єкту адміністративно-правового регулювання з метою визначення базових вихідних положень подальшого дослідження;

- розкрити зміст, основні функції та принципи адміністративно-правового регулювання діяльності вітчизняних корпорацій;

- охарактеризувати форми і методи адміністративно-правового регулювання діяльності вітчизняних корпорацій з метою їх оптимізації;

- визначити роль і місце органів виконавчої влади в процесі реалізації адміністративно-правового регулювання діяльності корпорацій та розглянути можливості підвищення ефективності їх діяльності;

- виявити можливі недоліки, прогалини та колізії вітчизняного законодавства, яке визначає адміністративно-правовий статус корпорацій та розробити пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства у цій сфері;

- вивчити та систематизувати досвід окремих європейських країн з питань адміністративно-правового регулювання діяльності корпорацій.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у процесі адміністративно-правового регулювання діяльності корпорацій в Україні.

Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання діяльності корпорацій в Україні.

Методологічна основа дослідження ґрунтується на акумуляції загальнонаукових способів і прийомів, які використовуються в цілому юридичною наукою. Вони охоплюють систему загальних та спеціальних методів пізнання. Загальною основою дослідження є філософські методи (підрозділ 2.1). Як універсальні, вони дозволили з'ясувати природу і характер адміністративно-правового регулювання діяльності корпорацій в Україні. Як спеціальні методи дисертаційного дослідження використані догматичний та формально-логічний способи пізнання (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3). Їх використання дозволило оцінити відповідне адміністративне законодавство, нормами якого регламентуються соціальні зв'язки між державою і суб'єктами корпоративної діяльності; виявити невідповідність окремих положень чинного законодавства реальним умовам сучасного життя. Важливим при характеристиці адміністративно-правового регулювання діяльності корпорацій є акцентування уваги на історичному методі пізнання (підрозділ 1.1). Такий підхід дав можливість розглядати існуючі адміністративно-правові явища у сфері діяльності корпорацій не лише з точки зору сьогодення, але і з позицій їх минулого. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат дисертаційного дослідження (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2). Системно-структурний метод (підрозділи 1.2, 1.3) та метод класифікації (підрозділи 2.1, 2.2) задіяні для здійснення аналізу чинного адміністративного законодавства в сфері корпоративної діяльності. Визначення механізму адміністративно-правового регулювання відносин у сфері діяльності корпорацій забезпечене на основі методів порівняння, аналізу та синтезу (підрозділ 2.1). Важливого значення набуває також порівняльно-правовий метод, який дозволяє виявити переваги та недоліки зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання діяльності корпорацій (підрозділ 3.1) та соціологічний метод щодо з’ясування думки фахівців стосовно проблеми, яка досліджується (підрозділи 1.2., 2.2., 3.2.). Застосування усіх методів спрямовано системним підходом, що дало можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми, здійснити системний аналіз правового регулювання взаємовідносин держави та суб’єктів корпоративної діяльності.

Емпіричною базою дослідження послужили статистичні дані, акумульовані Державною службою статистики України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Фондом державного майна України, Агенцією «Гідна Україна» у співпраці з дослідницькою компанією «InMind», Міжнародною асоціацією «Агентство США з міжнародного розвитку» (USAID) та ін. Проведено анкетування та опитування працівників Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, співробітників корпорацій та акціонерних товариств у м. Києві та Київській області на предмет виявлення загальних тенденцій та динаміки діянь, пов’язаних із адміністративно-правовим регулюванням діяльності корпорацій в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним монографічним дослідженням, присвяченим адміністративно-правовому регулюванню діяльності корпорацій в Україні, зокрема:

вперше:

- запропоновано класифікацію функцій адміністративно-правового регулювання діяльності корпорацій в Україні, серед яких визначені, зокрема: організаційно-правові; адміністративно-установчі; контрольно-наглядові; дозвільно-ліцензійні; атестаційно-сертифікаційні; адміністративно-процедурні; з надання адміністративних (управлінських) послуг, а також антимонопольна функція;

- сформульовано систему принципів адміністративно-правового регулювання корпоративної діяльності, завдяки яким досягається оптимальна відповідність адміністративно-правового регулювання діяльності корпорацій суспільним і приватним потребам та інтересам, а саме це принципи: верховенства права; законності; економічної свободи у сфері корпоративної діяльності; пріоритетності прав, свобод та інтересів суб’єктів корпоративної діяльності; прозорості та належного розкриття інформації; відповідальності суб’єктів управління у сфері корпоративної діяльності; функціональний (міжгалузевий) принцип; принцип «мовчазної згоди»; добровільності, а також принцип нормативності;

- визначено поняття адміністративної відповідальності в сфері корпоративної діяльності як застосування уповноваженими органами або їх посадовими особами адміністративних стягнень до суб’єктів адміністративно-корпоративних відносин, які вчинили правопорушення.

удосконалено:

- теоретичні положення, що стосуються правового дослідження корпоративної діяльності у різні історичні періоди;

- систему існуючих адміністративних стягнень, які можуть бути застосовані до суб’єктів корпоративної діяльності за вчинення ними адміністративних проступків;

- класифікацію заходів адміністративного примусу, що застосовуються до суб’єктів корпоративної діяльності.

отримали подальший розвиток:

- обґрунтування функціональних повноважень окремих державних органів у сфері адміністративно-правового регулювання корпоративної діяльності;

- окремі аспекти застосування адміністративної відповідальності до юридичних осіб;

- обґрунтування необхідності реформування системи суб’єктів управління у сфері корпоративної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання:

- у науково-дослідній сфері з метою поглиблення існуючих уявлень з питань теорії адміністративно-правового регулювання діяльності корпорацій в Україні – (акт впровадження від 25 листопада 2010 р.);

- у правотворчій та правозастосовній сферах – для вдосконалення практичної діяльності уповноважених на те державно-владних органів та суб’єктів корпорацій (як приклад, можна назвати окремі результати впровадження при розробці системи правового регулювання діяльності корпорацій Голосіївського району міста Києва – (акт впровадження від 15 квітня 2010 року);

- для удосконалення правової бази окремих акціонерних товариств (приклад – ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» (акт впровадження від 5 червня 2010 р.)

- у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративний процес», «Підприємницьке право», «Господарське право», а також при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників та методичних матеріалів з цих навчальних дисциплін (акт впровадження від 10 червня 2010 р.)

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно. Усі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовано на підставі власних досліджень і викладено в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційного дослідження неодноразово доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного і адміністративного права Юридичного інституту Національного авіаційного університету. Найбільш значимі результати були оприлюднені на 10 науково-практичних та наукових конференціях, у тому числі: VІІІ міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Політ» (м. Київ, 10-11 квітня 2008 р.); Х міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми економічного та соціального розвитку України» (м. Київ, 16-17 квітня 2008 р.); Науково-методичній конференції «Проблеми вдосконалення підготовки юристів: професійні та морально-етичні аспекти» (м. Київ, жовтень 2008 р.); ІХ міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених «Політ» ( м. Київ, 8-10 квітня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Правова освіта та правова наука в Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів» (м. Запоріжжя, 24-25 грудня 2009 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Особливості розвитку правової держави в умовах активізації євроінтеграційних процесів: проблеми теорії і практики» (м. Київ, 18 лютого 2010 р.); Х міжнародній науково-практичній конференції молодих учених і студентів «Політ. Сучасні проблеми науки» (м. Київ, 7-9 квітня 2010 р.); ІІ всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених та студентів «Закарпатські правові читання» (м. Ужгород, 29-30 квітня 2010 р.); V Всесвітньому конгресі «Авіація у XXI столітті» – «Безпека в авіації та космічні технології» (м. Київ, 21-23 вересня 2010 р.); І Міжнародній науковій конференції «Національні та міжнародні стандарти сучасного державотворення: тенденції та перспективи розвитку» (м. Київ, 24 лютого 2011 р.); на засіданні науково-практичного семінару «Концептуальні засади модернізації господарського законодавства України» (м. Київ, 25 березня 2010 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладені у 16 друкованих працях, а саме: у 6 статтях, опублікованих у фахових виданнях з юридичних наук, перелік яких затверджений ВАК України, та 10 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 222 сторінки, з яких 202 – основний текст, 20 – список використаних джерел (201 найменування), 4 – додатки.