ДЕРЖАВНИЙ ПОДАТКОВИЙ АУДИТ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, наведено відомості про впровадження результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі роботи «Державний податковий аудит: теоретичні основи дослідження» висвітлено зміст державного податкового аудиту, його місце в системі державного податкового контролю та податкового адміністрування, обґрунтовано сутність поняття.

Встановлено, що широко використовуваний на практиці термін «державний податковий аудит» не має однозначного трактування у вітчизняній науковій та методичній літературі, а також не визначений нормативними актами України. Практика контрольної діяльності податкових органів свідчить про ототожнення понять податкової перевірки (подібної до фінансової ревізії) та податкового аудиту (нового поняття, почерпнутого з досвіду провідних західних країн). Доведено, що сам термін «податкова перевірка», який міцно закріпився у податковому законодавстві в якості визначення форми податкового контролю, не розкриває змісту та сутності такої форми, а може використовуватись лише для опису окремих етапів проведення податкового контролю в різних формах. Запропоновано визначити у Податковому кодексі України сукупність форм податкового контролю, надаючи ним містких та науково обґрунтованих найменувань, а саме встановити, що державний податковий контроль здійснюється у формі моніторингу, податкового аудиту та інспектування.

Метою податкового аудиту є отримання повної, достовірної та об’єктивної інформації про правильність виконання податкових зобов’язань згідно нормам податкового законодавства та надання платнику податків рекомендацій щодо самостійного усунення порушень, в разі їх виявлення. Отже, авторське визначення державного податкового аудиту пропонується у наступній редакції: «Державний податковий аудит – це організаційна форма контролю державних податкових органів, що передбачає проведення всебічного аналізу та перевірки даних бухгалтерського та податкового обліку платника податків, а також зовнішньої інформації про фінансово-господарську діяльність платника для надання висновку щодо вірогідності показників податкових декларацій та розрахунків». За таких умов співвідношення податкового аудиту з податковим адмініструванням та податковим контролем має наступний вигляд (рис. 1).

У розділі також розглянуті основні положення теоретичних розробок зарубіжних та вітчизняних науковців, стосовних державного податкового аудиту. Встановлено, що податковий аудит має не тільки прямий ефект, який полягає у збільшенні грошових надходжень до бюджетів, але й непрямий стримуючий ефект: платники податків, які поводять себе раціонально, розуміють, що їм передує податковий аудит та адаптують свою поведінку до стадії очікування аудиту. В результаті аналізу відомих фінансовій науці стратегій податкового аудиту обґрунтовано висновок щодо необхідності посилення профілактичного нахилу державного податкового аудиту в Україні в умовах низької податкової дисципліни, відсутності загального правопорядку та поширення податкових девіацій.

У другому розділі «Стан державного податкового аудиту на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки» досліджено сучасну організацію податкового аудиту в системі державного податкового контролю в Україні та досвід реалізації податкового аудиту в зарубіжних країнах. Проаналізовано статистичні показники діяльності Державної податкової служби України. Виявлені системні обмеження та недоліки в організації аудиторського процесу органами державної податкової служби, які проявляються у незабезпеченні вірогідності результатів перевірок, повноти охоплення та необхідної періодичності контрольних дій.

Доведено, що ефективність податкового аудиту характеризується не тільки економічними показниками, але й соціальними наслідками. Ці дві складові, з одного боку, визначають вимоги до податкового аудиту, а з іншого, відображають головне протиріччя системи: економічна ефективність та соціальна справедливість у конкретних податкових заходах та рішеннях часто взаємно виключають одна одну.

Для оцінки результатів діяльності підрозділів податкового аудиту запропонована система показників якості, результативності та ефективності, яка має два рівні: І – пряма (проміжна) результативність, характеризується кількісними результатами роботи податкових органів; ІІ – кінцева результативність, характеризується якісними результатами. На підставі визначених показників запропоноване обрахування коефіцієнтів результативності (табл. 1).

Як встановлено в результаті аналізу, показники контрольно-перевірочної діяльності протягом визначеного періоду мали тенденцію до збільшення. Проте, засвідчене зростання надходжень від проведення виїзних податкових перевірок не перевищувало темпів інфляції, а багаторазове збільшення донарахувань за невиїзними перевірками у 2009 році взагалі не призвело до зростання фактичних надходжень до бюджету. Кількість виїзних перевірок збільшується, проте ступінь охвату платників податків перевірками з року в рік зменшується (табл. 2, останнім часом – близько 7%).