“Аліна й Костомаров” та “Романи Куліша” В. Петрова в контексті українського культурного життя 20 х років ХХ століття

brief description

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

На правах рукопису

Зубань Віра Іванівна

УДК 821.161.2 3 Петров

Аліна й Костомаров” та Романи Куліша” В.Петрова в контексті українського культурного життя 20‑х років ХХ століття

10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Борзенко Олександр Іванович
кандидат філологічних наук, доцент

Харків 2003

ЗМІСТ

ВСТУП..........................3

Розділ1.РОМАНИ-БІОГРАФІЇ В.ПЕТРОВА В КРИТИЦІ ТА
ДОСЛІДЖЕННЯХ...9

Розділ2.АЛІНА Й КОСТОМАРОВ”, РОМАНИ КУЛІША”: ЖАНР
ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ДИСКУРС 20‑Х РОКІВ ХХ СТ.42
2.1.Переоцінювальний дискурс 20‑х років та
способи позиціонування В.Петрова.47
2.2.Літературна дискусія 19251928 років та
український інтелектуальний роман.....70
2.3.Романи-біографії В.Петрова в контексті формалістичного
дискурсу.102

Розділ3. АЛІНА Й КОСТОМАРОВ”, РОМАНИ КУЛІША”:
ПОЕТИКА ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНИХ КОРЕЛЯЦІЙ118
3.1.Поетика цитування в романі Аліна й Костомаров”..120
3.2.Функції цитат у творі Романи Куліша”..148

ВИСНОВКИ.174

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...180

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Твори Віктора Петрова Аліна й Костомаров”(1929), Романи Куліша”(1930) є важливими складовими літературного процесу доби українського відродження” і являють собою перспективний матеріал для літературознавчих студій насамперед з огляду на їх місце в системі явищ художньої культури 20‑х років ХХст.
Наша робота присвячена осмисленню проблематики та жанрової специфіки цих творів у зв’язку з іншими текстовими одиницями, що у 20‑х роках у ситуації обговорення нової української перспективи набули нових метажанрових ознак і створили своєрідний інтелектуальний дискурс. Ці твори вивчаються в контексті популярних для українських учених-гуманітаріїв 20‑х років тем Г.Сковорода”, Кирило-Мефодіївське братство”, Т.Шевченко”, П.Куліш” як концептуальних у вирішенні проблеми переосмислення національного минулого з метою творення нової української дійсності. Вони аналізуються також у системі взаємодії з художніми творами кінця 20‑х років, проблематика яких заторкувала питання пошуку нового українського історичного шляху. Окремо досліджуються інтертекстуальні особливості цих творів.
Доцільність створення комплексної праці, спрямованої на вивчення романів Аліна й Костомаров” та Романи Куліша” в контексті українського культурного життя 20‑х років, пояснюється тим, що в українському літературознавстві вони не виносилися на спеціальне дослідження. Їх переважно розглядали або у зв’язку з іншими текстами В.Петрова для змалювання загальної картини його літературної практики (В.Агеєва, Р.Горбик, Ю.Загоруйко, Л.Новиченко, С.Павличко, Ю.Шевельов, О.Черненко та ін.), або в контексті української історико-біографічної прози ХХст. для з’ясування окремих рис жанру романізованої біографії (Б.Мельничук, М.Сиротюк, І.Ходорківськийтаін.). Проте окремого дослідження, присвяченого лише цим двом творам, до сьогодні не існує, хоч у літературознавстві вже постало підґрунтя для його появи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі історії української літератури Харківського національного університету іменіВ.Н.Каразіна, до комплексних наукових та навчально-методичних планів якої входить проблема дослідження української літератури 20‑х років ХХ ст.
Мета дисертаційної роботи дослідити твори В.Петрова Аліна й Костомаров”, Романи Куліша” у зв’язку з історико-культурними та художніми явищами 20‑х років ХХ ст.
Метою передбачено вирішення таких завдань:
проаналізувати твори Аліна й Костомаров” та Романи Куліша” з огляду на їх роль у ревізійному дискурсі 20‑х років, спрямованого на переосмислення українського минулого та його знакових постатей;
розкрити причину зацікавлення В.Петрова проблематикою Кирило-Мефодіївського товариства, з’ясувати характер відношення автора Аліни й Костомарова”, Романів Куліша” до проблеми романтичного месіанізму;
охарактеризувати ідейний спектр образів Костомарова та Куліша з точки зору їх причетності до творення нової української дійсності у 20‑х роках;
з’ясувати характер жанру творів Аліна й Костомаров”, Романи Куліша” шляхом співвіднесення їх в одній ідеологічній площині з інтелектуальними романами М.Хвильового, В.Підмогильного та М.Могилянського, висвітлити жанрові особливості романів В.Петрова;
виявити основні прийоми трансформації біографічного матеріалу, використані В.Петровим для змалювання діячів національної історії в їх приватних проекціях;
дослідити поетику цитування в романі Аліна й Костомаров”;
дати характеристику цитатній канві твору Романи Куліша”.
Об’єктом дослідження є твори В.Петрова в їх зв’язках з іншими текстовими одиницями 20‑х років ХХст., підпорядкованих вирішенню проблеми переосмислення української історії, пошуку стратегії національного розвитку та творення нової української дійсності.
Предметом дослідження є художні твори Аліна й Костомаров”, Романи Куліша”. У ході їх аналізу залучатимуться також написані у 20‑х роках статті В.Петрова про Г.Сковороду, Т.Шевченка, П.Куліша, докторська дисертація про П.Куліша, романи Дівчина з ведмедиком”(1928), Доктор Серафікус”(1928-1929, друга редакція та друк 1947), підписані псевдонімом В.Домонтович, як тексти, що визначали наукові та художні зацікавлення автора романів про М.Костомарова та П.Куліша. Для змалювання системи міжтекстових зв’язків між аналізованими творами В.Петрова та іншими романами кінця 20‑х років досліджуватимуться також окремі аспекти творів М.Хвильового (Вальдшнепи”(1926), В.Підмогильного (Місто”(1928), Невеличка драма”(1930) та М.Могилянського (Честь”(1929, друк 1990). У значенні базових претекстів романів Аліна й Костомаров”, Романи Куліша” вивчатимуться спогади А.Костомарової, автобіографія М.Костомарова, кореспонденція П.Куліша та окремі літературно-критичні праці, що стосуються літературного процесу ХІХ ст.
Методологічну основу дисертації складають наукові принципи сучасної історії та теорії літератури, насамперед теорія інтертекстуальності. Дослідження здійснене з позицій культурно-історичного та порівняльно-типологічного методів. Його напрямок розроблено з урахуванням постструктуралістських теорій Р.Барта, А.Блейкастена, М.Грессе, Ж.Дерріди, Ж.Женетта, Ю.Крістєвої, Ф.Пітаві, С.Росса, М.Фуко та ін., досліджень М.Бахтіна, Т.Гундорової, Б.Ейхенбаума, В.Жирмунського, І.Ільїна, Ю.Лотмана, Ю.Тинянова, В.Шкловського та ін.
Наукова новизна результатів дослідження визначається такими чинниками:
аналіз романів Аліна й Костомаров”, Романи Куліша” у зв’язку з іншими текстовими одиницями 20‑х років, тематика і проблематика яких співвідносилася з переосмисленням національної історії та її знакових постатей;
характеристика українського інтелектуального роману кінця 20‑х років із точки зору його дотичності до порушених у ході літературної дискусії 1925-1928 років питань;
дослідження романів-біографій В.Петрова в контексті формалістичного дискурсу 20‑х років;
вивчення поетики цитування у творі Аліна й Костомаров” шляхом зіставлення його тексту з базовими претекстами;
систематизація та функціональний аналіз цитатної основи Романів Куліша”.
Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання для подальшого вивчення творчості В.Петрова, у вузівських курсах історії української літератури першої половини ХХ ст., а також при розробці спецкурсів із проблем української біографічної прози.
Апробація результатів дисертації здійснена на засіданнях кафедри історії української літератури Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна, а також у виступах дисертантки на таких наукових конференціях:
1. Міф і ритуал у традиційній та новітній культурі” (Київ, 1 березня 2001р.);
2. ІV Всеукраїнська науково-теоретична конференція молодих учених (Київ, 20 червня 2001 р.);
3. V Всеукраїнська науково-теоретична конференція молодих учених (Київ, 1819 червня 2002 р.);
4. Творчість Юрія Клена в контексті українського неокласицизму та вісниківського неоромантизму” (Дрогобич, 12 травня 2003 р.).
Результати дослідження викладені в ряді публікацій:
1. Зубань В. Аліна й Костомаров”, Романи Куліша” В.Петрова: поетика інтелектуальної гри // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених України. Випуск 3. К.: Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, 2002. С.98 102.
2. Зубань В. Поетика цитування в романі В.Петрова Аліна й Костомаров” // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна. 2002. № 538. Серія ФІЛОЛОГІЯ. Вип.34: Актуальні питання сучасної філології. С.256 262.
3. Зубань В. До наукових джерел роману В.Петрова Романи Куліша”// Вісник Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна. 2002. № 557. Серія ФІЛОЛОГІЯ. Вип.35: Слово і художній текст. С. 312 321.
4. Зубань В. Функції цитат у романі В.Петрова Романи Куліша” // Актуальні проблеми слов’янської філології: Міжвузівський збірник наукових статей Лінгвістика і літературознавство”. Вип. VІІ. К.: Знання України, 2002. С. 329 335.
5. Зубань В. Літературні запозичення у структурі тексту В.Петрова Романи Куліша” // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених України. Випуск 4. К.: Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, 2003. С.190 194.
6. Зубань В. Романи-біографії Аліна й Костомаров”, Романи Куліша” В.Петрова в контексті формалістичного дискурсу 20-х років ХХ століття // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна. 2003. № 583. Серія ФІЛОЛОГІЯ. Вип.37: Філологічні дослідження тексту. С. 122 125.

Структура дисертації обумовлена її метою та завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Обсяг дисертації становить 179 сторінок основного тексту та 29 сторінок списку використаних джерел, що містить 362 позиції.

bibliography

ВИСНОВКИ

Твори Аліна й Костомаров”, Романи Куліша”, написані В.Петровим наприкінці 20‑х років на основі документальних матеріалів, зібраних для докторської дисертації про П.Куліша, виявилися не лише підсумком роботи літературознавця, що довгий час працював над мемуарними джерелами і не знайшов їм застосування в науковій праці. Видані окремими книгами у 1929 та 1930 роках, у період завершення літературної дискусії, вони значною мірою відбивали комплекс літературно-художніх явищ, властивих загальній соціокультурній парадигмі 20‑х років.
Представлена як своєрідний проект України у площині трансформації наукових та художніх текстів, ця парадигма характеризувалася двома мовними практиками: переоцінювальним дискурсом українського минулого та прогнозувальним дискурсом національного майбутнього. Перша з них передбачала пошук базового матеріалу для створення образу нової України й зводилася до ревізування поглядів на давню й нову українську літературу та її знакових постатей (Г.Сковороди в першій половині 20‑х років, Т.Шевченка, П.Куліша, М.Костомарова та інших кириломефодіївців у другій), а друга відповідала за план розвитку національного мистецького комплексу, зорієнтований на західноєвропейську культурну модель (період літературної дискусії та остання третина 20‑х років).
Відповідаючи на настанову проектування майбутнього на основі переосмислення минулого, В.Петров, як і переважна більшість учених-гуманітаріїв, у 20‑х роках зацікавився кількома темами: Григорій Сковорода”, Кирило-Мефодіївське братство” та Пантелеймон Куліш”, дві з яких довів до рівня об’ємного дослідження: незавершена монографія Антропологія Сковороди” та докторська дисертація Пантелеймон Куліш у п’ятдесяті роки. Життя. Ідеологія. Творчість”. Крім них, у значенні основи для створення образу нової України він використав актуальні для поціновувачів західноєвропейської літератури теми Леся Українка”, Віктор Гюго”, Анатоль Франс”, а також ряд теоретико-літературних фактів, пов’язаних з іменами О.Потебні, В.Гнатюка, М.Сумцова, М.Рильського. Подібним добором тем та науковим їх осмисленням (переважну більшість його статей опублікували у збірниках, що видавала Академія наук) В.Петров, з одного боку, продемонстрував наближеність своїх літературознавчих пріоритетів до неокласичних, а з другого, заявив про себе передовсім як учений, для якого планування майбутнього передбачало не стільки формулювання образів-гасел на кшталт психологічної Европи” чи азіятського ренесансу”, скільки вирішення певного кола наукових проблем. Серед нихактуальними дляВ.Петрова були:
відхід від народницької концепції літератури для хатнього вжитку” (від українського генія-самородка” Г.Сковороди до Г.Сковороди-олександрійця й платоніка, учня Філона й Климента, Орігена й Августина; від народника Т.Шевченка до культурників М.Костомарова та П.Куліша);
заміна сентиментальної кваші”, пасивної доктрини внутрішньої самоти й самозамкненості” на доктрину естетну”, активну”, революційну” (від просвітителя-Квітки до лівих гегельянців” на зразок Г.Гейне, Б.Баувера, Л.Фейєрбаха, М.Бакуніна[221:104]);
перехід від утилітарної етнографії” як науки практичної сили, що повинна проводити просвітні”, позитивні” ідеї на широкий загал, до історії етнографії, яка мала б органічно поєднувати різні доктрини в цілісну систему (від етнографічного народництва” М.Сумцова до формально-психологічної школи філологічних дослідів О.Потебні[232:1213]);
відмова від пасивно-споглядального сприйняття дійсності й утвердження літературного тексту громадянською акцією письменника (від одірваного від сучасності, самозамкненого”, непродукційного” і в громадянському відношенні нікчемного”[233:12:210] платоніка-Сковороди до бездоганного працівника, піонера із сокирою важкою”, що приніс в офіру Україні свою власну долю, Куліша);
звільнення від провінціалізму як показової ознаки українського літературного минулого й звернення до європейських та російських літературних стилів (до Кулішевих повістей вальтер-скоттівського штибу, до Лісової пісні” Лесі Українки, до іронії та скептицизму А.Франса, до гоголівської натуральної школи”, до романтичних категорій В.Гюго);
відхід від превалюючого для раннього українського модернізму принципу натхнення”[239:15] до естетичної системи, спертої на чутті” класичної форми (від О.Олеся, М.Філянського, Г.Чупринки, В.Самійленка до М.Зерова, М.Рильського, М.Драй-Хмари) тощо.
Сформульовані в комунікативній площині наукових статей шляхи” оновлення культурної” України В.Петров, як і інші представники інтелектуального дискурсу, що в другій половині 20‑х років виступили продуцентами нової форми ведення дискусії (насамперед М.Хвильовий, В.Підмогильний та М.Могилянський), переніс в ідеологічний простір художніх текстів. Він написав інтелектуальні романи Дівчина з ведмедиком”, Аліна й Костомаров”, Доктор Серафікус”, Романи Куліша”, два з яких (про Костомарова та Куліша) показово відбивали його спробу поєднати елементи наукового та художнього дискурсів із метою створення таких жанрів, які б не тільки додавали певну інформацію до образу нової України, а й відповідали попередньо накресленим вимогам до явищ художньої культури.
Ідеологічний контекст романів-біографій Аліна й Костомаров”, Романи Куліша” зводився до змалювання своєрідних героїв нового часу, перенесених із минулого для утвердження в майбутньому. Відомі особи українського культурного руху ХІХ ст. в інтерпретації В.Петрова являли собою квінтесенцію рис, які імпонували інтелектуальним колам 20‑х років. Їх відповідність запитам сучасності полягала в здатності формулювати й матеріалізувати проект нової України (кириломефодіївський контекст), у схильності входити в культурництво” й робити з факту літературного акцію громадянського обов’язку, а також у прагненні збагачувати український мистецький комплекс західноєвропейськими набутками.
У В.Петрова літературні шукання такої жанрової форми, яка б відповідала вимогам до літератури не для хатнього вжитку”, означилися створенням нового для української літератури жанру романізованої біографії, популярного в німецькій, англійській, австрійській, французькій та російській літературі початку ХХ ст. Цей жанр передбачав поєднання елементів наукового та художнього дискурсів, особливо вагомих для В.Петрова-вченого, і яскраво контрастував із літературними жанрами, продукованими народницькою літературою. За сукупністю застосованих прийомів для розробки теми-основи романи-біографії В.Петрова значною мірою узгоджувалися з настановами російських учених-біографістів, представників формальної школи, які у 20‑х роках сформулювали теорію літературного побуту”. Їх формалістичний дискурс проявився як у перетворенні діячів національної історії на героїв-коханців за допомогою прийому поновлення (очуднення), базового для теорії формалізму, так і у застосуванні ряду показових прийомів трансформації біографічного матеріалу: зсуву, деканонізації, пародіювання, педалювання, утрирування, фетишування техніки, монтажу, циклізації тощо.
Внутрішню комунікативність створеного В.Петровим жанру роману‑біографії розкривали його інтертекстуальні, паратекстуальні, метатекстуальні, гіпертекстуальні та архітекстуальні властивості. Обидва твори автор головним чином скомпонував із цитат. Основою першого роману-біографії стали перекладені з російської мови спогади А.Крагельської, автобіографія М.Костомарова, листи його приятелів, нотатки його матері, документи у справі Кирило-Мефодіївського товариства, листи А.Крагельської до найближчого помічника начальника жандармерії Л.Дубельта, письмові звернення М.Костомарова до А.Крагельської та спогади сучасників М.Костомарова. Цитатну канву другого роману-біографії формувала приватна кореспонденція П.Куліша, листи від його колег, друзів та знайомих, автобіографічні спогади П.Куліша та літературно-критичні матеріали, що стосувалися літературного процесу ХІХст.
Цитати документального походження В.Петров переплів із запозиченнями з художніх творів західноєвропейських, українських та російських письменників-романтиків, із романтичними та просвітницькими кліше, а також із топосами з узагальненого світового культурного комплексу, до якого входили набутки різних галузей гуманітарних та природничих наук: літературознавства, мовознавства, філософії, мистецтвознавства, культурології, релігієзнавства, психології, психіатрії, географії тощо.
Трансформація документального матеріалу в художній у В.Петрова супроводжувалася коментуванням та критичним його переосмисленням. Подекуди чужий” текст автор використовував як безапеляційний аргумент, рідше як привід для діалогу чи створення ситуації літературної конкуренції. Майже скрізь письменник зберіг інформацію про джерела запозичень: в обох творах переважають цитати декларовані, обрамлені лапками або виділені графічно. Науковоподібність як показовий художній прийом яскравіше представлений у Романах Куліша”, на дев’яносто відсотків змонтованого з декларованих цитат. У цьому романі автор більше, ніж у творі Аліна й Костомаров”, посилається на літературно-критичні джерела й оформлює посилання за всіма бібліографічними стандартами. Крім цього, текст Романів Куліша” він обрамлює Вступними увагами” та Додатками” складовими, якими передбачено імітувати науковий дискурс.
Скомпоновані значною мірою з інших текстів твори Аліна й Костомаров”, Романи Куліша” в українському мистецькому середовищі кінця 20‑х років являли собою приклади фабрикованої” літератури літератури, що постає з літератури. Вони узгоджувалися з формальними пошуками тогочасних літераторів. Сфабрикувавши свої романи з документів, художніх творів, літературних загальників та науковоподібних штампів, В.Петров ще раз підтвердив необхідність для письменника вчитися на кращих зразках світової літератури і культури, підтримавши, таким чином, академістів” у літературній дискусії 1925-1928 років.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автобиография Н.И. Костомарова / Под ред. В. Котельникова. М.: Задруга, 1922. 398 с.
2. Агеєва В. Мовні ігри В.Домонтовича // Домонтович В. Дівчина з ведмедиком. Болотяна Лукроза. К.: Критика, 2000. С. 3 20.
3. Агеєва В. Путівник для інтелектуального бродяжництва // Критика. 2000. № 3 (29). С. 14 17.
4. Агеєва В. Нова жінка у прозі В.Домонтовича // Слово і час. 2002. № 10. С. 25 36.
5. Айзеншток І. Перша дисертація Костомарова // Україна. 1925. № 3. С. 21 27.
6. Айзеншток І. Рец. на кн.: Дорошкевич О. Куліш і Милорадовичівна // Червоний шлях. 1927. № 11. С. 274 275.
7. Акимова А. История и биография // Прометей: Историко-биографический альманах. М., 1966. Т.1. С. 346 353.
8. Арнольд И.В. Значение сильной позиции для интерпретации художественного текста // Иностранные языки в школе. 1978. № 4. С. 23 31.
9. Багалій Д.І. Т.Г.Шевченко і кирило-методіївці: історично-літературна розвідка. Х.: ДВУ, 1925. 93 с.
10. Багалій Д. Український мандрівний філософ Г.С.Сковорода. Х.: ДВУ, 1926. 397 с.
11. Балей С. З психольоґії творчости Шевченка. Львів: Шляхи, 1916. 72с.
12. Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика. М.: Прогресс, 1989. 615с.
13. Бахтин М.М. К вопросам теории романа // Бахтин М.М. Собр. соч.: В 7 т. Т. 5.: Работы 1940-х начала 1960-х годов. М.: Русские словари, 1997. С. 48 49.
14. Бахтин М. Эпос и роман. СПб.: Азбука, 2000. 304 с.
15. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. 2-е изд. М.: Искусство, 1986. 445 с.
16. Бер В. Наш час, як він є // Рідне слово. Мюнхен Фрайман. 1946. Ч. 8. С. 28 40.
17. Бер В. Сучасний образ світу: Криза класичної фізики // Арка. 1947. № 1. С. 2 6.
18. Берглер Є. Психоаналіз. Суть та значіння науки проф. З.Фройда // Червоний шлях. 1923. № 6 7. С. 119 135.
19. Білецький О. В шуканнях нової повістярської форми // Шляхи мистецтва. 1923. № 5. С. 59 63.
20. Білий В. Судова справа Носа // Записки І відділу УАН. 1925. Кн. ІХ. С. 45 51.
21. Білокінь С. Довкола таємниці // Петров В. Діячі української культури (1920 1940 рр.) Жертви більшовицького терору. К.: Воскресіння, 1992. С. 3 23.
22. Білокінь С. Довкола таємниці // Петров В. Походження українського народу. К.: Фенікс, 1992. С. 165 192.
23. Бойко В. Формалізм і марксизм // Червоний шлях. 1926. № 11 12. С. 141 164.
24. Бойко Ю. Шевченкознавство 20-их років // Бойко Ю. Вибране. Т.ІІІ. Мюнхен: Накладом автора, 1981. С. 201 212.
25. Борзенко О. Провінціалізм у дискурсі нової української літератури // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна. 2001. № 520. Серія ФІЛОЛОГІЯ. Вип.33. С. 338 343.
26. Боярчук О.М. Парадокси романіста В.Домонтовича // Міжнародний інститут лінгвістики і права. 2001. Вип. 3. С. 193 204.
27. Бурячківський О. До брами (Поеми-дослідження Романа Корогодського) // Сучасність. 2001. № 2. С. 128 139.
28. Ванслов В.В. Эстетика романтизма. М.: Искусство, 1966. 403 с.
29. Василенко В. Рец. на кн.: Дорошкевич О. Куліш і Милорадовичівна // Комуніст. 1927. № 219 (2304). 25 вересня. С. 5.
30. Вахнянин А. Листи до Пантелеймона Куліша (1869). Львів, 1908. 120с.
31. Вибрані листи Пантелеймона Куліша українською мовою писані / За ред. Ю.Луцького. Нью-Йорк, Торонто: УВАН у США, 1984. 326 с.
32. Возняк М. Кирило-Методіївське братство. Львів: Накладом фонду Учітеся, брати мої”, 1921. 239с.
33. Возняк М. П.Куліш, як інформатор галицького історика літератури (його листування з О.Огоновським) // Життя й революція. 1927. № 12. С. 288 306.
34. Гадзінський В. Ще кілька слів до питання форми і змісту” // Червоний шлях. 1923. № 4 5. С. 174 179.
35. Гаєвський С. Полеміка за зміст і форму та сюжет // Життя й революція. 1926. № 11. С. 53 61.
36. Гаєвський С. Фрайдизм у літературознавстві // Життя й революція. 1926. № 10. С. 70 75 .
37. Гермайзе О. М.Костомаров в світлі автобіографії // Україна. 1925. № 3. С. 79 87.
38. Гермайзе О. М.І.Костомаров (З нагоди 40-х роковин з дня смерти) // Життя й революція. 1925. № 5. С. 6 11.
39. Гершензон М.О. Исторические записки. М.: Тип.Кушнерева, 1910. 187 с.
40. Гинзбург Л. О психологической прозе. Л.: Художественная литература, 1977. 443 с.
41. Гладкий В. Эпистолярное наследие и новеллы Василия Стефаника. Львов, 1967. 213 с.
42. Голубєва З. Український радянський роман 20-х років. Х: Вид-во Харк. ун-ту, 1967. 216 с.
43. Горбик Р. Знімання масок, або Лист у вічність: Віктор Домонтович і світовий контекст // Вітчизна. 2001. № 11 12. С. 136 143.
44. Гордієвський М. Теоретична філософія Сковороди. Пам’яті Г.С.Сковороди (1722 1922). Одеса, 1923. 78 с.
45. Гороховський Є. Віктор Петров сторінки творчої спадщини // Хроніка 2000. 1992. № 2. С. 90 98.
46. Гринченко Б.Д. П.А. Кулиш. Біографический очеркъ. Черниговъ, 1899. 45 с.
47. Грушевська О. З діяльности Куліша в 1930-х роках // Науковий збірник за рік 1924 УАН. № 26. Т. ХІХ. К., 1925. С. 161 177.
48. Грушевський М. М.Костомаров і новітня Україна // Україна. 1925. № 3. С. 3 20.
49. Грушевський М. Соціяльно-традиційні підоснови Кулішевої творчости// Україна. 1927. № 1 2. С. 9 38.
50. Гундорова Т. ПроЯвлення слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. Львів: Літопис, 1997. 297с.
51. Гуревич З. Молода Україна”: До восьмидесятих роковин Кирило-Методіївського Братства. Х.: ДВУ, 1928. 116 с.
52. Демьянков В.З. Текст как результат дискурсивной деятельности // Тетради новых терминов. № 39. Вып. 2.: Методы анализа текста. М., 1982. С. 7 26.
53. Державин В. Вдалий прояв літературної позагруповости // Українська трибуна. 1947. Ч. 69. С. 45 51.
54. Державін В. Сучасна українська історична белетристика // Критика. 1929. № 12. С. 31 51.
55. Деррида Ж. О грамматологии. М.: Ad Marginem, 2000. 511с.
56. Деррида Ж. Письмо и различие. СПб.: Академический проект, 2000. 432с.
57. Доманицький В. Марко Вовчок про Куліша // ЛНВ. 1908. Кн. Х. С.50 52.
58. Доманицький В. Одна з Катерин” (Матеріял для драми з життя українофілів” 1860-х років) // ЛНВ. 1909. Кн. VІІ. С. 6870.
59. Домашнев А.И., Шишкина И.П., Гончарова Е.А. Интерпретация художественного текста. М.: Просвещение, 1989. 205 с.
60. Домонтович В. Дівчина з ведмедиком // Домонтович В. Дівчина з ведмедиком. Болотяна Лукроза. К.: Критика, 2000. С.21 177.
61. Домонтович В. Болотяна Лукроза // Домонтович В. Дівчина з ведмедиком. Болотяна Лукроза. К.: Критика, 2000. С. 261 300.
62. Домонтович В. Болотяна Лукроза // Літературна панорама. К.: Дніпро, 1990. С. 291 297.
63. Домонтович В. Доктор Серафікус. Мюнхен: Українська трибуна, 1947. 175 с.
64. Домонтович В. Доктор Серафікус // Домонтович В. Без ґрунту. Повісті: К.: Гелікон, 2000. С. 173 278.
65. Домонтович В. Розмови Екегартові з Карлом Ґоцці // Мур: Мистецький український рух. Література. Мистецтво. Критика. 1946. № 1. С.93 100.
66. Дончик В.Г. Український радянський роман: Рух ідей і форм. К.: Дніпро, 1987. 429 с.
67. Дорошенко Д. П.О.Куліш, його життя й літературно-громадська діяльність. К.: Друк. Р.К.Лубковського, 1918. 70 с.
68. Дорошкевич О. До історії модернізму на Україні // Життя й революція. 1925. № 10. С. 70 76.
69. Дорошкевич О. З Кулішевого архіву (вірші П.Г.Власенкової, лист П.Куліша до Марка Вовчка, лист П.Куліша до Омеляна Огоновського)// Україна. 1924. Кн.4. С. 83 88.
70. Дорошкевич О. Куліш і Милорадовичівна. К.: Слово, 1927. 120 с.
71. Дорошкевич О. Шевченко в приватному листуванні. ІІ. П.Куліш до Петра Плетньова; ІV.Пантелеймон Куліш до Шевченка // Записки історично-філологічного відділу УАН. 1926. Кн. VІІ VІІІ. С.370 375, 376 377.
72. Епіграф до: Шкурупій Гео. Повість про гірке кохання поета Тараса Шевченка // Життя й революція. 1930. № 6. С. 6.
73. Ерн В. Г.С.Сковорода. Жизнь и учение. М.: Т-во Тип. А.Мамонтова, 1912. 342 с.
74. Єфремов С. Без синтезу: До життьової драми Куліша // Записки історично-філологічного відділу УАН. 1924. Кн. ІV. С. 58 79.
75. Єфремов С. Біля початків українства. Генезис ідей Кирило-Методіївського брацтва // Україна. 1924. № 1 2. С. 88 96.
76. Єфремов С. Історія українського письменства: У 2 т. Т 1. Вип.1. Вид.4. Мюнхен, 1989. 448 с.
77. Єфремов С. Історія українського письменства: У 2 т. Т 2. Вип.1. Вид.4. Мюнхен, 1989. 504 с.
78. Жемчужников Л. Из записной книжки 1856 г. // Основа. 1861. Кн. ІІІ. С. 5 6.
79. Жирмунский В.М. Введение в литературоведение: Курс лекций. СПб.: Изд. СПб. ун-та, 1996. 440 с.
80. Жирмунский В.М. Из истории западноевропейских литератур. Л.: Наука, 1981. 303 с.
81. Жирмунский В.М. Теория литературы. Поэтика. Стилистика. Л.: Наука, 1977. 407 с.
82. Житецький І. Куліш і Костомаров (Ненадруковане листування 1860 70 рр.) // Україна. 1927. № 1 2. С. 39 65.
83. Житецький П. Григорій Савич Сковорода та його філософський світогляд. Осібність його в сучасних йому течіях громадського життя та його літературний стиль // Житецький П. Енеїда” Котляревського в зв’язку з оглядом української літератури ХVІІІ ст. К.: Друк. Барвінського, 1919. С. 28 41.
84. Загоруйко Ю. Віктор Петров (Домонтович) // Історія української літератури ХХ століття / За ред. В.Г. Дончика: У 2 кн. Кн. 1: Перша половина ХХ ст. К.: Либідь, 1998. С. 347 351.
85. Загоруйко Ю. Митець незвичайної долі (Віктор ПетровДомонтович)// Слово і час. 1992. № 7. С. 25 33.
86. Загоруйко Ю. Письменник Віктор Петров (В.Домонтович). К.: Слово і час, 1993. 44 с.
87. Загоруйко Ю. Художня проза В.Петрова (В.Домонтовича): Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. К., 1993. 19 с.
88. Зайцев П. Листи Куліша до Н.Ол.Білозерської // Наше минуле. 1918. № 3. С. 114 124.
89. Зайцев П. Перше кохання Шевченка // Зайцев П. Перше кохання Шевченка; Петров В. Романи Куліша. Аліна й Костомаров. К.: Україна, 1994. С. 1 14.
90. Западов В.А. Функции цитат в художественной системе Горя от ума” // А.С.Грибоедов. Творчество. Биография. Традиции. Л.: Наука, 1977. С. 61 72.
91. Зеленогорський Ф. Философия ГригорияСковороды, украинского философа ХVІІІ столетия // Вопросы философии и психологии. 1894. Кн. 23 (3). С. 197 234; Кн. 24 (4). С. 281 315.
92. Зеров М. Євразійський ренесанс і пошехонські сосни // Життя й революція. 1925. № 11. С. 67 74.
93. Зеров М. Європа Просвіта Освіта Лікнеп // Життя й революція. 1925. № 6 7. С. 68 71.
94. Зеров М. Нове українське письменство. Історичний нарис. Випуск перший. К.: Слово, 1924. 136 с.
95. Зеров М. Поетична діяльність Куліша // Куліш П. Поезія. К.: Книгоспілка, 1929. С. V LХІV.
96. Зеров М. Sonnetarium. Берхтесгаден, 1948. 126 с.
97. Зеров М. Шевченкова творчість. Невольнича муза”. Останні поезії // Зеров М. Твори: У 2 т. Т.2.: Історико-літературні та літературознавчі праці. К.: Дніпро, 1990. С. 170 191.
98. Зерова С. Жизнь, ограненная в сонет... // Радуга. 1988. № 1. С.101 111.
99. Из воспоминаний Н.И.Костомарова // Вестник Европы. 1910. №4. C. 76 87.
100. Ильин И.П. Интертекстуальность у Фолкнера // Общественные науки за рубежом. Сер.7.: Литературоведение. 1987. № 1. С. 34 39.
101. Ильин И.П. Стилистика интертекстуальности: теоретические аспекты // Проблемы современной стилистики. М.: ИНИОН АН СССР, 1989. С. 186 207.
102. Ильин И. Постмодернизм: Словарь терминов. М.: Интрада, 2001. 384 с.
103. Із переписки Куліша з Галичанами // Записки НТШ. 1898. Т. ХХVI. С. 6 16.
104. І-в. К-й. До життєпису П.Куліша // Червоний шлях. 1924. № 8 9. С. 268 285.
105. Іваненко М. З життя О.Я.Кониського (Нові матеріали) //Україна. 1929. № 3 4. С. 65 69.
106. Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. Кн.1: Перша половина ХХ ст. Підручник / За ред В.Г.Дончика. К.: Либідь, 1998. 462 с.
107. Йогансен М. Конструктивізм, яко мистецтво переходової доби // Шляхи мистецтва. 1922. № 2. С. 36 37.
108. Йогансен М. Як будується оповідання. Аналіза прозових зразків // Йогансен М. Вибрані твори. К.: Смолоскип, 2001. С. 361 475.
109. Качуровський І. Ще у справі Віктора Петрова // Шлях перемоги. Мюнхен, 1958. 30 червня. С. 2.
110. Клен Ю. Спогади про неокласиків // Україна. 1990. № 20. С.58 60; № 21. С. 61 62; № 22. С. 63 65; № 23. С. 66 67.
111. Коваленко Б. Модернізм в українській критиці // Життя й революція. 1926. № 10. С. 46 59.
112. Ковалів Ю. Енергія експерименту // Прапор. 1990. № 6. С. 116 117.
113. Ковалів Ю. Літературна дискусія 1925 1928 рр. К.: Знання, 1990. 48 с.
114. Ковалівський А. Питання економічно-соціяльної формули в історії літератури // Червоний шлях. 1923. № 3. С. 195 215.
115. Ковалівський А. Розвиток етичних поглядів Г.Сковороди в звязку з його життям // Науковий збірник Харківської науково-дослідчої кафедри Історії України: Пам’яти акад. М.Сумцова. Х.: Рух, 1924. С. 69 98.
116. Кодацький М. Рец. на кн.: Віктор Петров. Аліна й Костомаров // Червоний шлях. 1930. № 3. С. 229 232.
117. Колошук Н. Недуга” Є.Плужника як інтелектуальний роман // Слово і час. 2002. № 1. С. 60 67.
118. Кониський О. Т.Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя. Т.1. Львів: Друк т-ва ім.Т.Шевченка, 1898. 255 с.
119. Корибут Ю. Доктор Серафікус: Бедекер до роману // Домонтович В. Доктор Серафікус. Мюнхен: Українська трибуна, 1947. С. 159 172.
120. Корогодський Р. На межі... Ще один полонений доби українського відродження // Домонтович В. Без ґрунту. К.: Гелікон, 2000. С. 453 507.
121. Корогодський Р. На межі... Ще один полонений доби українського відродження // Сучасність. 2000. № 2. С. 146 158; № 3. С. 114 143.
122. Корпусова В. В. Петров (Домонтович): етногенетика як свобода самовиявлення // Слово і час. 2002. № 10. С. 17 25.
123. Коряк В. Боротьба за Шевченка. Харків: ДВУ, 1925. 115 с.
124. Коряк В. Форма і зміст // Шляхи мистецтва. 1922. № 2 (4). С.40 47.