Роман-дилогія Володимира Дрозда «Листя землі»: проблеми міфопоетики

brief description

Міністерство освіти і науки України
Харківський національний педагогічний університет
імені Г.С.Сковороди

На правах рукопису

Карпенко Ольга Анатоліївна

УДК 821. 161.2 82-31 Дрозд

Роман-дилогія Володимира Дрозда «Листя землі»:
проблеми міфопоетики

Спеціальність 10.01.01 - українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК -
доктор філологічних наук,
професор Маслов Іван Степанович

Харків 2008

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
Міфологізм Володимира Дрозда у контексті постмодерних шукань української та світової літератури 11

РОЗДІЛ ДРУГИЙ
Використання міфологічних елементів у часопросторі дилогії «Листя землі» як вияв творчої індивідуальності письменника 81

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
Філософська модель «людина-світ» у міфологічному часопросторі дилогії Володимира Дрозда «Листя землі» 121

ВИСНОВКИ 169

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 174

ВСТУП

Літературний процес ХХ століття становить собою цікаве явище, позначене рисами стильової різноманітності. Художній простір літератури цього періоду стає плідним ґрунтом для співіснування елітарного і масового, для поєднання різнорідних елементів, мотивів та оповідних технік у межах одного твору. Однією з визначальних рис літератури ХХ століття стало активне використання міфологічного матеріалу як джерела художньої творчості, що виявилося в запозиченні письменниками сюжетів та образів з міфології, в авторських інтерпретаціях відомих міфів та використанні структурних елементів міфу для побудови часопростору власних творів.
Для мистецтва ХХ століття міф став універсальною поетичною мовою, інструментом композиційної, образної та жанрової організації художнього тексту, а символічна насиченість міфології виявилася зручною формою для втілення вічних моделей особистої та суспільної поведінки людини, відтворення основних законів соціального та природного космосу. У міфологічних образах закодовано величезний естетичний, філософський, соціокультурний зміст. Для літератури ХХ століття вони стали універсальними типологічними моделями, що узагальнюють багатовіковий досвід людства, через них письменники можуть відтворити часткові проблеми у загальнолюдському масштабі, в окремій людини побачити Всесвіт, розширити межі мікрокосму окремого села чи міста до масштабів макрокосму.
Зрештою, звернення сучасного мистецтва до архаїчної образності можна назвати цілком закономірним процесом, бо література, за принципом маятника, спочатку віддаляється від міфу, розвиваючи власні моделі, але потім повертається до нього і використовує внутрішні можливості міфу для творення нових художніх моделей.
Особливості художньо-естетичного освоєння традиційних міфологем та їх новітні інтерпретації є об’єктом дослідження міфологічної критики, до якої останнім часом дедалі частіше звертаються як зарубіжні, так і вітчизняні науковці.
Актуальність нашого дослідження, насамперед, полягає в тому, що українське літературознавство, що більш ніж півстоліття було ізольоване від найновіших світових тенденцій у дослідженні художніх текстів, прагнучи якомога швидше заповнити методологічний вакуум, останнім часом інтенсивно засвоює надбання західноєвропейської науки. На сьогодні особливої актуальності набувають психоаналітичні, структуралістичні, ґерменевтичні теорії тощо.
Проблема дослідження міфопоетичних структур в українському літературознавстві порівняно нова і знаходить своє серйозне вирішення лише в останній чверті ХХ століття, про що свідчить велика кількість досліджень з цього питання.
Ситуація в галузі теорії міфопоетики літературного твору в сучасному українському літературознавстві складається досить цікава: національна література, як сучасна, так і рубежу ХІХ-ХХ століть, давала чудові зразки міфологізму (твори Т.Шевченка, Лесі Українки, О.Кобилянської, М.Коцюбинського, О. Довженка, П.Загребельного, В.Шевчука та інших), в той час, як літературознавство оминало зону міфопоетики як табуйовану.
Останні два десятиліття характеризуються відродженням цікавості до міфу в національній науці. Виникають численні дисертації та монографії, що мають на меті аналіз рецепції міфу українськими письменниками ХІХ-ХХ століть (зокрема роботи В.Антофійчука, Т.Мейзерської, А.Нямцу, Я.Поліщука). Спектр питань, що порушуються у цих дослідженнях досить широкий і охоплює як проблеми використання образів та сюжетів різних міфологій (античної, християнської, національної тощо), так і, власне, творення авторських міфологічних світів, де елементи світових міфологій переплітаються з елементами міфосвідомості письменника і слугують плідним ґрунтом для філософського осмислення проблем людського буття.
Проте, не дивлячись на значну кількість ґрунтовних досліджень, що з’явились за останній час у вітчизняному літературознавстві, питання функціонування міфу в культурно-духовному житті сучасного суспільства, авторської міфотворчості, інсталяції міфу й міфоелементів як у творчості окремого письменника, так й у літературі взагалі є надзвичайно актуальними, вони недостатньо розроблені і потребують усебічного, комплексного висвітлення.
Цікавий матеріал для міфопоетичного аналізу дає нам творчий доробок Володимира Дрозда яскравого пантеїста, тексти якого є спробою художнього філософсько-онтологічного осмислення явищ людського буття, що розглядаються автором крізь призму міфу. Дослідники неодноразово зверталися до цього аспекту у вивченні творчості письменника (дисертаційне дослідження Л.Яшиної «Міфопоетика епіки Володимира Дрозда», статті М.Жулинського, М.Павлишина, Н.Колошук, Н.Фенько, Н.Дашко та інш.), проте цілісної картини у розкритті питання міфопоетики Володимира Дрозда на сьогодні немає, а дилогія «Листя землі» своєрідний підсумок життєвих та творчих пошуків письменника хоч і аналізувалась дослідниками у багатьох аспектах, проте повного міфокритичного аналізу ще не зроблено.
Міфопоетичний аналіз творчості Володимира Дрозда, на наш погляд, доповнить цілісну картину сприйняття його прози і літературної ситуації рубежу ХХ ХХІ століття, а також окреслить нові грані у подальшому вивченні творів письменника.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі української та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, до наукових планів якої входить проблема нового прочитання класичної та сучасної української літератури. Обраний напрямок дослідження відповідає планові наукової теми кафедри української літератури «Концепція «людина світ» в українській літературі ХХ століття».
Мета і задачі дослідження безпосередньо пов’язані з виявленими прогалинами у питанні міфопоетики В.Дрозда і передбачають цілісний аналіз міфопоетичної концепції письменника у контексті української та світової літератури, а також визначення ролі міфологічних форм у мистецькому освоєнні корінних ситуацій людського буття.
Основні завдання дослідження:
· виявити основні напрямки у дослідженнях творчого доробку Володимира Дрозда, особливу увагу звертаючи на аналіз фольклорно-міфологічних елементів;
· простежити ґенезу уявлень про міф у світовій науковій, мистецькій та літературно-критичній думці;
· виявити основні тенденції розвитку зарубіжної та вітчизняної міфологічної критики;
· розглянути особливості розвитку української прози у другій половині ХХ століття, особливу увагу звертаючи на використання письменниками фольклорних та міфологічних елементів у своїх творах;
· окреслити теоретичні контури поняття «міфопоетика» та її основні складники у художньому тексті;
· розкрити специфіку, тенденції, закономірності та особливості використання Володимиром Дроздом міфологічного матеріалу;
· виявити міфопоетичні корені моделі світу, зокрема в її часопросторових характеристиках, у творчості Володимира Дрозда;
· показати, що дилогія «Листя землі» має, окрім уже відомих інтерпретацій, ще й міфологічну; що джерелом символіки тексту є міф;
· з’ясувати особливості художньої реалізації архетипів та міфологем, що використані письменником для створення сюжетно-композиційного та образного ряду дилогії, визначити їх місце і значення у розв’язанні основних філософських проблем людського буття.
Об’єктом дослідження є творчий доробок В.Дрозда, зокрема його роман-дилогія «Листя землі».
Предмет дослідження міфопоетика як художній засіб осягнення вічних питань людського буття, поглиблення ідейної спрямованості твору та його філософської насиченості, створення другого контекстуального плану в романі.
Методи дослідження. Наш підхід до проблеми аналізу базується переважно на теоретичних і методологічних засадах міфологічної критики. В процесі роботи були використані основні методологічні положення структурної антропології К.Леві-Стросса, психоаналітичної теорії архетипів К.-Г.Юнга, семантико-символічної критики Е.Кассирера. Використовувалися також порівняльно-історичний метод вивчення літературного тексту, аналітично-описовий підхід, що полягає у підборі, систематизації та аналізі матеріалу.
Теоретико-методологічною основою роботи служать класичні наукові концепції відомих фольклористів, літературознавців та етнографів О.Веселовського, О.Потебні, Г.Булашева, О.Лосєва, О.Фрейденберг, а також дослідження у галузі міфу Є.Мелетинського, В.Топорова, С.Аверинцева, М.Еліаде та інших.
Також використовувалися літературознавчі дослідження М.Жулинського, П.Майданченка, Г.Сивоконя, Ю.Бадзьо, Б.Бойчука, М.Павлишина, Н.Колошук, Н.Фенько та інших критиків, які аналізували творчість Володимира Дрозда.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що предметом дослідження в нашій роботі обрано специфіку прийомів міфопоетики роману Володимира Дрозда «Листя землі». До сьогодні літературознавці та критики лише побіжно зверталися до цього питання, надаючи перевагу іншим ідейно-естетичним та композиційним особливостям твору. У дисертації вперше здійснена спроба аналізу і трактування дилогії В.Дрозда з погляду міфокритики. Аналіз дилогії здійснено у контексті типологічних явищ зарубіжної літератури. Новизна роботи полягає також в розширенні рамок вивчення сучасного міфологічного роману: здійснено ґрунтовний аналіз складної символіки твору, досліджено основні фольклорно-міфологічні та біблійні мотиви, образи та сюжети, що використовувались письменником у процесі моделювання часопростору власного твору.
Мета і завдання визначають таку структуру роботи:
Вступ
І розділ: Міфологізм Володимира Дрозда у контексті постмодерних шукань української та світової літератури
ІІ розділ: Використання міфологічних елементів у часопросторі дилогії «Листя землі» як вияв творчої індивідуальності письменника
ІІІ розділ: Філософська модель «людина-світ» у міфологічному часопросторі дилогії Володимира Дрозда «Листя землі»
Висновки
Список використаної літератури
Практичне значення роботи. Матеріали дисертації можуть бути використані у викладанні курсу історії української літератури ХХ ст. у вищих та середніх навчальних закладах, при підготовці спецкурсів, спецсемінарів з обраної проблематики, а також у процесі розгляду поетики «міфологічного» реалізму та особливостей використання фольклорно- міфологічного матеріалу у вітчизняній та зарубіжній літературі.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри української та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, викладалися на наукових конференціях «Григорій Сковорода та українська культура ХІХ-ХХ ст.» (м.Харків, 2-3 грудня 2002 року), «Підсумки і перспективи розвитку літератури та літературознавчої думки XX ст.» (м.Харків, 1-3 жовтня 2003 року), на Міжнародній науковій конференції молодих учених (м.Київ, 19-20 червня 2007 ріку) та VII Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Українська література: духовність і ментальність» (м.Кривий Ріг, 12-13 жовтня 2007 року).
За темою дисертації опубліковано вісім статей:
1. Карпенко О. Міфологічні основи епосу Володимира Дрозда // Слобожанщина. 2002. № 22. С. 127-135.
2. Карпенко О. Елементи міфу в художній структурі дилогії Володимира Дрозда «Листя землі» // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету. Серія літературознавство. Х., 2007. Вип. 4 (52). Ч. 1. С. 155- 162.
3. Карпенко О.А. Використання фольклорно-міфологічної символіки як домінанта художнього стилю Володимира Дрозда (на матеріалі роману-дилогії «Листя землі») // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету імені Г.Сковороди. Серія літературознавство. Х., 2008. Вип. 1 (53). С. 155-162.
4. Карпенко О. Основні риси ментальності українців та їх відображення у романі-дилогії Володимира Дрозда «Листя землі» // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. Вип. 27. Ч. 2. / За ред. проф. Козлова А.В. К., 2007. С. 382-389.
5. Карпенко О. Міфологічні основи епосу Володимира Дрозда // Від бароко до постмодерну: Зб. праць кафедри української та світової літератури / За ред. доктора філології, професора Ушкалова Л.В. Х., 2002. Т.І. С.75-81.
6. Карпенко О. Проблема «волі до влади» у творах Володимира Дрозда // Від бароко до постмодерну: Зб. праць кафедри української та світової літератури / За ред. доктора філології, професора Ушкалова Л.В. Х., 2003. Т.ІІ. С. 53-57.
7. Карпенко О. Відображення філософських ідей Григорія Сковороди у дилогії Володимира Дрозда «Листя землі» // Від бароко до постмодерну: Зб. праць кафедри української та світової літератури / За ред. доктора філології, професора Ушкалова Л.В. Х., 2005. Т.ІІІ. С. 59-62.
8. Карпенко О. Образно-символічна система роману Володимира Дрозда «Листя землі» // Від бароко до постмодерну: Зб. праць кафедри української та світової літератури / За ред. доктора філології, професора Ушкалова Л.В. Х., 2007. Т.V. С. 102-114.

bibliography

Висновки

Твори Володимира Дрозда однин із найцінніших набутків української літератури другої половини ХХ століття. Високу мистецьку вартість та антропоцентризм прози письменника підкреслюють усі дослідники його творчості. Однак ґрунтовного аналізу міфопоетичних структур, особливостей використання фольклорного матеріалу та їх значення у розкритті художньої концепції людини у творах Володимира Дрозда, зокрема у його романі-дилогії «Листя землі», довгий час не було. Саме це й було визначено основною метою нашого дослідження.
Окреслене коло завдань було, на нашу думку, успішно розв’язане, і дає нам підставу зробити певні висновки щодо використання міфологічного матеріалу у творчості письменника.
Насамперед зазначимо, що під час нашого наукового дослідження основоположною стала думка деяких науковців (О.Лосєв, М.Еліаде, Є.Мелетинський та інш.) про те, що міфологічна свідомість не є приналежністю нашого минулого, що вона не вмирає, не зникає повністю, а продовжує своє існування у нових сучасних формах. Однією з таких форм у сучасному мистецтві стала художня література, яка відбиває основні світоглядні орієнтири сучасної людини, але й зберігає певні риси ментальності та світосприйняття людини первісної.
Отже, внаслідок цього, характерною ознакою літературного життя ХХ століття став надзвичайно сильний потяг митців слова до міфології та використання міфологічних образів у творах про сучасне життя. В українській літературі серед творів такого напрямку виділяється доробок Володимира Дрозда одного з найоригінальніших, на нашу думку, письменників-шістдесятників.
Досліджуючи міфологізм у творчості Володимира Дрозда, ми використали праці українських літературознавців М.Жулинського, П.Майданченка, С.Андрусів, Ю.Бадзьо, Л.Яшиної, Н.Колошук, Н.Фенько, Н.Дашко, які займалися питаннями поетики письменника. Також ми спиралися на дослідження з теорії міфів К.Леві-Стросса, О.Лосєва, Є.Мелетинського, С.Токарєва, К.-Г.Юнга, які особливу увагу звертали на такі значущі риси міфу і міфологічного світогляду, як синкретизм, бінарні опозиції, символічність, циклічність оповіді тощо.
У ході дослідження ми зробили побіжний аналіз особливостей використання міфологічного матеріалу як у світовій, так і в українській літературі, акцентуючи увагу на основних принципах міфологічних запозичень та художнього міфотворення.
Проаналізувавши художні твори Володимира Дрозда, а також звернувши увагу на його автобіографічні повісті («Повість про повість», «Музей живого письменника»), ми довели, що схильність до міфологізування дійсності письменник виявляє протягом усієї своєї творчості. В основі міфологізму автора лежить, в першу чергу, його міфологічне світосприйняття, відчуття нерозривної єдності з природою та Всесвітом, на яких сам автор неодноразово наголошував у власних творах.
Розглядаючи проблему відбиття міфологічної свідомості автора у поетиці його творів, варто зазначати такі основні положення:
будуючи художню оповідь у своїх творах, Володимир Дрозд активно використовує слов’янські та світові міфи (міф про вовкулаку, міф про «культурного героя», міф про близнюків, біблійні міфи);
соціальні та часопросторові відносини у прозі письменника розгортаються на основі «бінарних опозицій» (К.Леві-Стросс) «низ верх», «любов ненависть», «тіло душа», «людина звір», «життя смерть» тощо;
досить часто Володимир Дрозд, моделюючи художній світ своїх творів вдається до циклічності оповіді, що виявляється у повторенні подій, ситуацій та сюжетів;
присутнє у художньому світі письменника і власне авторське міфотворення (космогонічний міф про Пакуль, який є сакральним центром міфологічного Краю).
Розглядаючи символізм творів письменника, який є основною ознакою міфологічної свідомості (Є.Мелетинський, Е.Кассірер), ми зробили висновок, що у прозі Володимира Дрозда домінують такі образи-символи як смерть, Диявол, Змій, вовк, ліс, що для сучасної людини несуть у собі негативне забарвлення. Це зумовлено зверненням автора до проблем життя і смерті, що не диференціюються в міфологічній свідомості, для якої смерть виступає як передумова народження нового життя.
Символи ж з позитивним забарвленням (сонце, небо, гора, криниця, хата тощо) набувають у творі письменника певного ореолу святості, священної величі, втілюючи у собі найвищі цінності людського буття.
Також варто відзначити, що за допомогою міфологічних елементів, які письменник переносить у сучасне йому життя і переосмислює відповідно до проблем сьогодення, відбувається розкриття найосновніших філософських проблем існування людини у суспільстві та Всесвіті.
Ми можемо стверджувати, що у своїх творах Володимир Дрозд виробляє і втілює свою власну систему міфології, яка проявляється одночасно і на рівні символіки, і на рівні способу організації, структурування тексту, і на рівні моделювання та розкриття характерів головних героїв.
Міфопоетичний тип моделювання світу у прозі В.Дрозда характеризується, насамперед, оспівуванням світу природи, одухотворенням усіх її елементів, заглибленням у магічний світ народнопоетичного образності, відтворенням народного типу буття, світосприймання і світовідчування. В основі авторської моделі художнього світу лежать актуальні знакові комплекси-архетипи, символічні фольклорні образи й мотиви, які доповнюють і розкривають семантичну глибину й багатоплощинність людського буття.
У романі «Листя землі» Володимир Дрозд через переосмислення міфологічного матеріалу розкриває важливі суспільні та моральні проблеми сучасної людини у філософському, екзистенційному вимірі. Міфологічна свідомість автора знайшла своє вираження у композиційних, символічних, часопросторових вимірах твору, і це дає нам право застосовувати традиційні прийоми міфологічної критики для аналізу його тексту та визначати поетику письменника як «міфопоетику».
Зокрема, варто наголосити на тому, що у «Листі землі» знайшли своє вираження основні принципи міфопоетичного моделювання світу: тут і циклічність оповіді, що виявилася у неодноразовому повторенні подій, сюжетів, образів у тексті; тут і побудова часопросторових та соціальних відносини на основі бінарних опозицій; тут і яскрава символічна насиченість твору, що виявляється вже у самій назві, активно розгортається у кожному розділі, розкриваючи основні образи-архетипи, що присутні у підсвідомості нашого народу.
Отже, елементи міфу у романі-дилогії Володимира Дрозда «Листя землі», в першу чергу, відбивають основні світоглядні позиції письменника, а також допомагають йому створити власну модель міфологічного часопростору, у площині якого відбувається філософське осмислення моделі «людина світ», і розв’язання споконвічних проблем буття людства шляхом перенесення міфологічних образів, символів, мотивів на сучасний ґрунт та їх авторської інтерпретації. Саме це, на нашу думку, сприяє глибинному аналізу життя людини ХХ століття, подає цілісну картину буття українського народу, зберігаючи нерозривну єдність поколінь та відтворюючи основні риси ментальності нашого народу.
У.Еко зазначав, що «читаючи літературний текст, ми втікаємо від тривоги, що долає нас, коли ми намагаємося сказати щось істинне про оточуючий нас світ. Саме в цьому й полягає втішаюча функція літератури саме заради цього люди розповідають історії і розповідали їх з самого початку часів. Такою завжди була функція міфу: надати форму, структуру хаосу людського досвіду» [234, 163].
Саме так і Володимир Дрозд засобами міфу намагається сказати нам щось істинне про минуле нашого народу, надати певної форми, структури майже столітньому хаосу, що панував на нашій землі.

Список використаної літератури

1. Аверинцев С. Софія Логос: Словник. К., 1999.
2. Аверинцев С. Эпштейн М. Мифы // Литературный энциклопедический словарь. М.,1987. С. 222-225.
3. Андрусів С. Володимир Дрозд // Історія української літератури ХХ ст.: В 2-х т. К.,1998. Т.2. С. 324-326.
4. Андрусів С. Душа світу людина // Літературна Україна 1992. 6 лютого. С. 4.
5. Андрусів С. Проблеми національної ідентичності // Слово і час. 1997.- № 3. С. 18- 22.
6. Бадзьо Ю. Літературні декорації та живі парості таланту: Про оповідання Володимира Дрозда // Слово і час. 1994. №11-12. С. 44-53.
7. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. М., 1989.
8. Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики. М., 1975.
9. Бахтин М. Творчество Франсуа Рабле. М., 1965.
10.Бахтин М. Эпос и роман. СПб., 2000.
11.Бачинський В. Влада міфа: онтологія проникаючої реальності // Філософська і соціологічна думка. 1994. - № 3. С. 103.
12.Башляр Г. Поэтика пространства. М., 2004.
13.Бердиховська Б. Шістдесятники бунт покоління // Українська мова та література. 2006. Ч. 14-15. С. 3 11.
14.Берегуляк А. Магічний реалізм та літературний міф зцілення чи панацея у постколоніальному контексті? // Сучасність. 1993. № 3. С. 67-75.
15.Библейская энциклопедия. М., 1991.
16.Бидерманн Г. Энциклопедия символов. М., 1996.
17.Бойчук Б. Від Yoknapatawpha county до Пакуля, без дороги назад // Світо-вид. 1993. № 4. С. 94-95.
18.Бондаренко А. Художнє мовомислення новели Володимира Дрозда «Білий кінь Шептало» // Дивослово. 2004. - № 10. С. 57-60.
19.Борисюк Т. Фольклор і міфологія в «Лісовій пісні» Лесі Українки // Народна творчість і етнографія. 1991. №2. С. 31-40
20.Борцова Т. Міфосновидна поетика прози В.Шевчука // Проблеми сучасного літературознавства: Збірник наукових праць. Вип. 3. Одеса, 1999. С. 248-256.
21.Брюховецький В. З почуттям причетності // Вітчизна. 1975. - № 2. С. 204-207.
22.Брюховецький В. Не садами Семіраміди... // Дніпро. 1981. - № 2. С. 141-147.
23.Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. К., 1992.
24.Василенко І. Теоретичне дослідження жанрів української мемуарної прози // Сучасна філологія: проблеми, пошуки, знахідки: Зб. наук. праць. Рівне, 1995. Вип.3. С. 24-27.
25.Вейман Р. История литературы и мифология. М., 1975.
26.Верецька О. Елементи міфу в художній структурі прози В.Шевчука // Літературознавчі обрії: Праці молодих вчених України. К., 2000. Вип.1. С. 47-50.
27.Веселовский А.Н. Историческая поэтика. М., 1989.
28.Вико Дж. Основания новой науки об общей природе наций. М., 1995.
29.Водяна П. Укр. проза 60-70-х років ХХ ст. // Проблеми історії та сучасного стану науки укр. держави: Зб. наук. праць. Миколаїв, Одеса, 2002. Т. 1: Історичні дисципліни та українознавство. С. 278-295.
30.Войтович В. Українська міфологія. К., 2002.
31.Гаврилюк Е. Рослинна символіка в контексті української календарної обрядовості // Молода нація. 1999. № 13. С. 30-41.
32.Галета О. Література як міфотворчість // Література-плюс. 1999. - № 1-2. С. 4-5.
33.Глінка Н. Міфопоетика у творчості Д.Г.Лоуренса // Наукові записки: Філологія. 1998. Т.4. С. 126-129.
34.Гнатюк О. Трансформація фольклорного матеріалу у літературному тексті // Молода нація. 1997. № 5. С. 85-91.
35.Голан А. Миф и символ. Москва-Иерусалим, 1994.
36.Голіченко Т. Слов’янська міфологія та антична культура. К., 1994.
37.Голосовкер Я. Логика мифа. М.,1987.
38.Грабович Дж. Автобіографія омана чи сповідь? // Київ. 1989. № 8. С. 98-101.
39.Грейвс Р. Мифы Древней Греции. М., 1992.
40.ГримичГ. Загадка творчого бунту: Новелістика українських шістдесятників. К., 1993.
41.Гудман Ф. Магические символы. М., 1995.
42.Гулыга А. Миф и современность // Иностранная литература. 1984. № 2. С. 167-174.
43.Гура А. Символика животных в славянской народной традиции. М., 1997.
44.Гурдуз А. Міф і міфологічний фактор у літературі // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 2004. - № 3. С. 120-126.
45.Гуцало Є. «Химерне» в реальному // Дніпро. 1975. - № 2. С. 145-151.
46.Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. Луцьк, 1997.
47.Давидюк В. Українська міфологічна легенда. Львів, 1992.
48.Даниленко В. У пошуках демонічної жінки // Слово і час. 2000. № 2. С. 21-24.
49.Дашко Н. Криза духовності людини у романі В.Дрозда «Листя землі» // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. Вип. 21. Ч. 1. К., 2005. С. 431-440.
50.Дашко Н. Своєрідність фольклоризму в романі В.Дрозда «Листя землі» // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. Вип. 22. Ч. 1. К., 2005. С. 316-323.
51.Демська Л. Від степового вовка до Агасфера // Молода нація. 1997. № 5. С. 166-171.
52.Денисова Т. Феномен постмодернізму: контури й орієнтири // Слово і час. 1995. № 2. С. 18-27.
53.Дмитриев В.Реализм и художественная условность. М., 1974.
54.Дончик В. Грані сучасної прози. К., 1987.
55.Дончик В. Єдність правди і пристрасті. К., 1981.
56.Дончик В. Неосвоєне багатство // Дніпро. 1981. - № 3. С. 117-130.
57.Дончик В. Український радянський роман: Рух ідей і форм. К., 1987.
58.Дорошевич А. Миф в литературе ХХ века // Вопросы литературы. 1970. № 2. С. 122-140.
59.Дрозд В. З людьми і для людей // Рад. літературозн. 1982. № 9. С. 7-8.
60.Дрозд В. Злий дух. Із житієм // Вітчизна. 1995. № 11/12. С. 12-113.
61.Дрозд В. Ирій // Вибр. твори: У 2-х т. К., 1989. Т.2. С. 5-120.
62.Дрозд В. Листя землі. К., 1992.
63.Дрозд В. Листя землі. К., 2003.
64.Дрозд В. Мої духовні мандрівки... // Вибр. твори: У 2-х т. К., 1989. Т.1. С. 5-32.
65.Дрозд В. Музей живого письменника // Слово і час. 1993. № 1. С.67-75.
66.Дрозд В. На порозі дня завтрашнього // Рад. літературозн. 1980. № 9. С. 3-5.
67.Дрозд В. Надвечір’я // Слобожанщина. 1996. - № 2. С. 116-150.
68.Дрозд В. Острів у Вічності // Березіль. 2001. - № 11-12. С. 23-154.
69.Дрозд В. Повість про повість // Слобожанщина. 1995. - № 1. С. 54-97.
70.Дрозд В. Ранні оповідання // Дніпро. 1990. - № 11. С. 10-63.
71.Дрозд В. Самотній вовк // Вибр. твори: У 2-х т. К.,1989. Т.1. С. 312-461.
72.ДроздВ. Демократизація: Гласність: Література: (Бесіда з прозаїком В.Дроздом) // Київ. 1988. - № 5. С. 99-105.
73.Есин А. Принципы и приемы анализа литературного произведения. М., 1999.
74.Есин С. «Портреты» Владимира Дрозда // Как слово наше отзовется. К., 1987. С. 265-270.
75.Жиленко І. Мій Володя // Київ. 204. - № 10. С. 34-56.
76.Жулинський М. ...І буде створений Майстром світ // Слово і час. 2004. - № 8. С. 3-9.
77.Жулинський М. «Яким корінням живе дерево?» // Українське слово: У 4-ох кн. К., 1994. Кн.4 С. 506-513.
78.Жулинський М. Володимир Дрозд: Очима білого коня Шептала // Слово і час. 1999. .№ 8 С. 55-56.
79.Жулинський М. Жорстока мудрість життя живого, або Євангеліє від Володимира: Спроба літературного портрета // Літературна Україна. 1999. 26 серпня. С. 3.
80.Жулинський М. І сповіщає нам голос трави // Шевчук В. Дім на горі. К., 1983. С. 468-486.
81.Жулинський М. Мужність і безпорадність совісті // Вітчизна. 1983. № 5. С. 193-196.
82.Жулинський М. Пафос життєствердження. К., 1974.
83.Жулинський М. Роздуми над українською прозою 60 80-х років // Рад. літературознавство. 1987. - № 11. С. 18-28.
84.Жулинський М. Яка ж виходить перспектива творчості? // Укр. мова та літ. в школі. 1980. № 2. С. 20-31.
85.Заверталюк Н. «Шістдесятники» у фокусі «рухливої естетики» 60-х років ХХ століття // Актуальні проблеми літературознавства: Зб. наук. праць. Дніпропетровськ, 2000. Т.7. С. 24-32.
86.Захарчук І. Проза шістдесятників: амбівалентність естетичного досвіду // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство: Зб. наук. праць. Рівне, 2002. Вип. 11. С. 53-61.
87.Зборовська Н. Психоаналіз і літературознавство. К., 2003.
88.Зборовська Н. Шістдесятники // Слово і час. 1999. - № 1. С. 74-80.
89.Зварич І. До проблеми інтерпретації міфу у новітній літературі // Науковий вісник Чернівецького держ. університету. Чернівці, 2000. Вип. 72. С. 80-84.
90.Золотослов: Поетичний космос Давньої Русі. К., 1988.
91.Зубрицька М. Термінологічний словник // Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. Львів, 1997. С. 600-625.
92.Иванов В. Поэтика // Краткая литературная энциклопедия: В: 9-ти т. М., 1968. Т.5. С. 935-934.
93.Иванов В.В., Топоров В.Н. Исследования в области славянских древностей. М., 1974.
94.Ігнатенко М. Генезис сучасного художнього мислення. К., 1986.
95.Ільницький М. Від епічності до... епічності // Дніпро. 1980. - № 12. С. 137-147.
96.Історія української літератури ХХ століття: В 2-х т. К., 1987. Т.2.
97.Каневская М. История и миф в постмодернистском русском романе // Известия РАН. Серия литературы и языка. 2000. Т.59. - № 2. С. 85-96.
98.Карасев В. Миф // Современная западная философия: Словарь. М., 1991. С. 262-265.
99.Касиррер Э. Сила метафоры // Теория метафоры. М., 1990. С. 33-43.
100. Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років. К., 1995.
101. Керлот Х. Словар символов. М., 1994.
102. Кессиди Ф. От мифа к логосу. М., 1972.
103. Кирюшко Н. Моделювання химерного світу // Слово і час. 2001. - №5. С. 45-54.
104. Коваль В. Бачити зорі // Вітчизна. 1987. - № 4. С. 153-157.
105. Коваль В. Зоря і катастрофа Володимира Дрозда // Коваль В. Серце моє в колючому дроті. К., 2005. С. 616-631.
106. Коваль-Фучило І. Що таке міфологічна критика? // Слово і час. 2003. - № 2. С. 80-81.
107. Ковальчук О. Роман «химерний» чи «театралізований»? // Слово і час. 1990. - № 7. С. 42-47.
108. Ковальчук О. Роман філософського спрямування // Рад. літературознавство. 1988. - № 3. С. 16-25.
109. Кодак М. Поетика як система. К., 1988.
110. Козлов А. Мифологическое направление в литературоведении США. М., 1984.
111. Колодій О. Час фарсу, або Гра як чинник моделювання узагальнених ситуацій у притчах Володимира Дрозда «Самотній вовк» і Тимура Пулатова «Плаваюча Євразія» // Вітчизна 2000. № 9-10. С. 145-148.
112. Колощук Н. Композиційно-наративна система роману В.Дрозда «Листя землі» // Наук. вісник ВДУ: Філологічні науки. 1997. - № 12. С. 123-127.
113. Колощук Н. Про поетику роману В.Дрозда «Листя землі» // Третій міжнародний конгрес україністів: (Матеріали). Харків, 1996. С. 154-157.
114. Королев К. Энциклопедия символов, знаков, емблем. М.- СПб., 2003.
115. Костенко Л. Геній в умовах заблокованої культури // Дивослово. 2001. № 2. С. 2-7.
116. Кравченко А. «Химерний» роман і фольклор // Рад. літературозн. 1982. - № 4. С. 57-62.
117. Кравченко А. Загадка «химерного роману»? // Дніпро. 1981. - № 5. С. 134-138.
118. Кравченко А. Можливості прози // Вітчизна. 1983. - № 12. С. 179-189.
119. Кравченко А. Художня умовність в українській прозі. К., 1988.
120. Кравченко І. Погляд у майбутнє. К., 1986.
121. Кримський С. Архетипи української культури // Вісник НАН України. - 1998. - № 7-8. - С. 74-87.
122. Кубилюс В. Формирование национальной литературы подражательность или художественная трансформация (Три шага литературы в фольклор) // Вопросы литературы. 1976. - № 8. С. 23-56.
123. Кухар-Онишко О. Індивідуальний стиль письменника: Генезис. Структура. Типологія. К., 1985.
124. Кэмпбел Д. Герой с тисячью лицами. К., 1997.
125. Лановик М., Лановик З. Українська усна народна творчість. К., 2003.
126. Леви-Стросс К. Структура мифов // Вопросы философии. 1970. №7. С. 152-164.
127. Леви-Стросс К. Структурная антропология. М., 1993.
128. Леві-Стросс К. Міт та значення // Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. Львів, 1997. С. 345-356.
129. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. Чернівці, 2001.
130. Литвиненко Т. «Сад Гетсиманський» Івана Багряного як твір доби неоміфологізму // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 2002. № 5. С. 39-46.
131. Литературная энциклопедия терминов и понятий. М., 2003.
132. Літературознавча енциклопедія: У 2-х т. / Авт.-уклад. Ю.Ковалів. К., 2007. Т.2.
133. Літературознавчий словник-довідник. К., 1997.
134. Лосев А. Диалектика мифа. М., 1994.
135. Лосев А. Мифология // Философская энциклопедия: В 5-ти т. М., 1964. Т.3. С. 457-467.
136. Лосев А. Миф. Число. Сущность. М., 1994.
137. ЛосевА. Проблема вариативного функционирования поэтического языка // Лосев А. Знак. Символ. Миф. Труды по языкознаниию. М., 1982. С. 408-452.
138. Лосев А. Проблема символа и реалистическое искусство. М., 1995.
139. Лосев А. Философия имени. М., 1990.
140. Лосев А. Философия. Мифология. Культура. М., 1991.
141. Лотман Ю. В школе поэтического слова: Пушкин, Лермонтов, Гоголь. М., 1988.
142. Лотман Ю. Символ в системе культуры // Труды по знаковым системам: Вып. ХХІ. Символ в системе культуры. Тарту, 1987. С. 10-21.
143. Лотман Ю., Минц З., Мелетинский Е. Литература и мифы // Мифы народов мира: Энциклопедия: В 2-х т. М., 1982. Т. 2. С. 58-65.
144. Лукин А., Рынкевич В. В магическом лабиринте сознания. Литературный миф ХХ века // Иностранная литература. 1992. № 3. С. 234-249.
145. Майданченко П. «Химородність» творів В.Дрозда // МайданченкоП. Комічне в сучасній українській прозі. К., 1991. С. 145-154.
146. Майданченко П. Поетика умовності у В.Дрозда // Рад. літературознавство. 1987. № 2. С. 15-23.
147. Мелетинский Е. Введение в историческую поэтику эпоса и романа. М., 1986.
148. Мелетинский Е. Мифологические теории ХХ века на Западе // Вопросы философии. 1971. - № 7. С. 161-171.
149. Мелетинский Е. Мифология // Философский энциклопедический словарь. М., 1989. С. 369-370.
150. Мелетинский Е.М. Герой волшебной сказки. Происхождение образа. М., 1958.
151. Мелетинский Е.М. Миф и историческая поэтика фольклора. М., 1977.
152. Мелетинский Е.М. Поэтика мифа. М., 1976.
153. Мельник Н. Проникнення в іншу реальність // Слово і час. 1998. № 11. С. 46-51.
154. Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. К., 1992.
155. Мифологический словарь / Под ред. Мелетинского Е. М., 1991.
156. Міф і міфопоетика у традиційних і сучасних формах культурно-мовної свідомості: Вісник Харківського державного університету. 1999. - № 448.
157.