ТВОРЧІСТЬ ІВАНА ВЕЛИЧКОВСЬКОГО. ТЕМАТИКА, БАРОКОВА ОБРАЗНІСТЬ

brief description

БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БАДРАК Богдана Миколаївна

На правах рукопису

УДК 821.161.2.09

ТВОРЧІСТЬ ІВАНА ВЕЛИЧКОВСЬКОГО.
ТЕМАТИКА, БАРОКОВА ОБРАЗНІСТЬ

Спеціальність 10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата філологічних наук

Соболь Валентина Олександрівна,
доктор філологічних наук, професор

Бердянськ 2004

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТВОРЧОСТІ ІВАНА ВЕЛИЧКОВСЬКОГО.. 8
1.1. Витоки дослідження творчості Івана Величковського. 9
1.2. Творча активність барокового автора очима дослідників «відлиги». 22
1.3. Літературна спадщина Івана Величковського в оцінці «сімдесятників». 25
1.4. Постать Івана Величковського у літературознавстві 80-х років. 31
1.5. V період величковськознавство на сучасному етапі 40
РОЗДІЛ 2. РЕЛІГІЙНА ЛІРИКА ІВАНА ВЕЛИЧКОВСЬКОГО.. 66
2.1. Образ Святої Трійці у творчості Івана Величковського. 66
2.2. Образ Богородиці в творчій спадщині Івана Величковського. 87
2.3. Образи апостолів у релігійній поезії Івана Величковського. 102
2.4. Реалізація образу Івана Предтечі у творчому доробку Івана Величковського 107
2.5. Тема Апокаліпсису у творчості Івана Величковського. 114
2.6. Образ Святої Варвари в християнській ліриці Івана Величковського. 118
2.7. Образ Миколи Чудотворця в релігійній поетичній спадщині Івана Величковського 121
2.8. Молитовна лірика Івана Величковського. 126
РОЗДІЛ 3. СВІТСЬКА ЛІРИКА ІВАНА ВЕЛИЧКОВСЬКОГО.. 132
3.1. Соціально-побутова лірика. 132
3.2. Родинно-побутова лірика старожитнього письменника. 136
3.3. Морально-етична лірика Івана Величковського. 138
3.4. Філософська лірика Івана Величковського. 148
ВИСНОВКИ.. 161
ЛІТЕРАТУРА.. 167
ДОДАТОК А.. 181

ВСТУП

Сучасний літературний процес у спробах осмислити причини нестабільності, непевності ситуації в Україні все частіше й частіше звертається до перехідної епохи періоду гострих соціальних зрушень, що знайшли своє відображення у всіх сферах суспільного життя. Саме ХVІІ століття, період ослабленого впливу на літературну творчість церковно-релігійної ідеології, що спровокував художність тематики, поступовий перехід від теоцентризму до антропоцентризму, інтерес митця до реального буття, утвердило літературні роди та жанри, сформувало обличчя національної літератури, найбільш яскраво представленої бароковою добою. У різні часи в українському літературознавстві порушувалися деякі аспекти цієї багатогранної теми. Праці В.Перетца, М.Возняка, Д.Чижевського, Є.Пеленського, С.Маслова, А.Макарова, Л.Ушкалова, Б.Криси, В.Соболь стали надійним фундаментом для цілої низки теоретичних, історико-літературних розвідок, присвячених встановленню хронологічних меж, визначенню поетичної системи й особливостей стилю бароко, якому притаманні потяг до антиномічності сприйняття і відображення реалій життя, динамічність, посилена увага до емблематики, ускладнена метафоричність з її контрастністю й мальовничістю.
Серед художників слова, чия творчість знакове явище у становленні українського поетичного мислення кінця XVII початку XVIII століття, зокрема поезії духовної, філософської, історичної, панегіричної, дослідження якої є, на наш погляд, нагальною потребою загальнокультурного, суспільного й духовного значення, поважне місце посідає Іван Величковський, один з найяскравіших представників стилю бароко в українській поезії, священик, автор панегіриків, епіграм, курйозних та ліричних віршів релігійного і світського змісту, перекладач, теоретик фігурного віршування. Прагненням дослідити писемну спадщину Івана Величковського: збірки Зегар з полузегарком”, Млеко”, обидва рукописні зшитки й панегірики на честь Лазаря Барановича і гетьмана Івана Самойловича позначені роботи таких літературознавців ХІХ-ХХ ст., як М.Петров, В.Перетц, Д.Чижевський, Є.Пеленський, С.Маслов, В.Крекотень, В.Колосова та ін. Наукова перспективність теми пов’язана із тим, що опубліковані упродовж останніх років праці молодих медієвістів (О.Ткаченко, О.Матушек, К.Борисенко, Т.Сидоренко, Н.Загребельної, ін.), попри посилений інтерес до вітчизняної барокової писемної спадщини, присвячені лише деяким аспектам літературної діяльності Івана Величковського (жанрам курйозної поезії, символіці Богородиці, явищу синкретизму поезії та прози, співвідношенню категорій стиль” та автор”). Ці пошуки не дають цілісного уявлення про особливості творчої лабораторії давньоукраїнського майстра слова. З огляду на це актуальність даного дослідження визначається: 1)пильною увагою літературознавців до культурної доби Бароко; 2) відсутністю ґрунтовних робіт, які б висвітлювали всю творчість Івана Величковського; 3) неможливістю глибоко осягнути національний літературний процес кінця XVII початку XVIII ст., а значить і сьогодення, зокрема сучасну зорову поезію, живописну й логічно структуровану, оминувши доробок старожитнього поета-християнина.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Робота виконана відповідно до комплексної теми кафедри української та зарубіжної літератури Бердянського державного педагогічного університету Дидактико-літературознавча підготовка студентів до роботи в національній школі”.
Метою роботи є осмислення місця і ролі Івана Величковського у формуванні української літератури доби Бароко. Досягнення сформульованої мети здійснюється шляхом вирішення таких завдань:
простежити історіографію творчості Івана Величковського;
виділити і проаналізувати багатоплановість образів Святого Письма й агіо- та апокрифічних сюжетів у площині письменницького доробку Івана Величковського;
кваліфікувати домінантну роль церковної догматики на формування поетики митця;
простежити розвиток загальнохристиянських ідей та їх актуалізацію у світських творах;
синтезувати християнські образи у філософській ліриці Івана Величковського в динамічну прагматичну систему, побудовану за законами природи і буття;
охарактеризувати витоки й простежити розмаїття образної системи творів Івана Величковського.
При цьому головним завданням є встановити відповідність основного змісту, художніх засобів творів Івана Величковського бароковій добі.
Об’єктом нашого дослідження є національна барокова поетична культура кінця XVII початку XVIII ст. У межах об’єкта виділяється предмет творчість Івана Величковського як явище літературного бароко. Також до аналізу тематики та образної системи бароко залучені поетичні зразки Димитрія Туптала, Лазаря Барановича, Климентія Зіновієва та ін.
Теоретико-методологічною основою дисертації є теоретико-літературні та історико-літературні праці М.Довгалевського, М.Сумцова, П.Пекарського, М.Петрова, В.Перетца, І.Шляпкіна, Є.Пеленського, Д.Чижевського, О.Білецького, С.Маслова, В.Крекотня, В.Колосової, Г.Сивоконя, І.Іваня, М.Грицая, І.Смирнова, В.Маслюка, М.Сулими, Р.Радишевського, В.Соболь, І.Бетко, Д.Наливайка, Б.Криси, А.Макарова, Л.Ушкалова, О.Матушек, М.Сороки, А.Ткаченка, В.Копалінського та ін.
Досягнення поставленої в роботі мети при вирішенні конкретних завдань зумовило застосування генетичного, хронологічного, порівняльно-історичного, описового та герменевтичного методів дослідження історіографії творчості й аналізу поетичних зразків Івана Величковського.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняному літературознавстві:
- досліджується системно весь масив літературної спадщини Івана Величковського у контексті барокового мислення і світосприйняття;
- зазнають новітньої атрибутики тематичні обрії релігійної, філософської та світської лірики митця;
- встановлено витоки образної системи його творів;
- окреслюються основні параметри в системі символів творів Івана Величковського і запропоновано пояснення деяких схожостей і відмінностей у їхньому декодуванні;
- визначено зв’язок поетичного доробку Івана Величковського з богослужебною літературою;
- об’єктом наукового дослідження стало укладання словника мови староукраїнського майстра слова.
Практичне значення одержаних результатів. Проаналізований матеріал, одержані результати і висновки можуть бути застосовані у подальшому дослідженні проблем українського літературознавства як джерела наукового та суспільного пізнання для аналізу художнього мислення в творах різних літературних епох, зокрема XVII ст., при написанні вузівських лекційних курсів історії української літератури, програм спецкурсів та спецсемінарів. Запропонований напрям дослідження також може виявити продуктивність під час викладання української літератури в середній школі.
Апробація результатів дисертації. Основні положення реферованого дисертаційного дослідження реалізовано у формі доповідей на таких наукових конференціях і школах: Літературознавча школа (Ірпінь, 1999 р.), Літературознавча школа Традиції Античності” (Варшава, 2000 р.), Міжнародна наукова конференція Проблема межі епох: закономірності перехідних процесів у літературі та мові” (Донецьк, 2000 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція (Бердянськ, 2002 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція пам’яті В.Стуса (Донецьк, 2002р.), філологічний семінар Теоретичні й методологічні проблеми літературознавства пам’яті В.Перетца” (Київ, 2004р.). Матеріали дисертації відображено в п’яти публікаціях, серед яких 4 в збірниках наукових праць, 1 в матеріалах міжнародної наукової конференції.

Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (180 найменувань), додатків. Повний обсяг дисертації 188 сторінок (основний текст 166 сторінки).

bibliography

ВИСНОВКИ

Дане дисертаційне дослідження відбиває питомий інтерес до національної літературної спадщини ХVII століття і постаті одного з її найяскравіших представників Івана Величковського, письменника, увага до творчості якого не зникає впродовж кількох століть. Відсутність спеціалізованих наукових розвідок з теми дала можливість реалізації глибокого поетапного вивчення історіографії творчості Івана Величковського, починаючи тридцятими роками вісімнадцятого століття і закінчуючи сьогоденням, а також усього творчого доробку митця під проекцією барокової тематики й образної системи.
За допомогою хронологічного та біографічного методів здійснено перший ґрунтовний огляд величковськознавчої спадщини, який дозволив визначити п’ять етапів у вивченні літературної діяльності письменника, з’ясувати життєпис пресвітера Свято-Успенської церкви й констатувати пошуки нових орієнтирів у дослідженні його творчості. Безперечним надбанням національної медієвістики в особах Є.Пеленського, В.Колосової, В.Крекотня, С.Маслова, О.Білодіда, М.Сулими є видання поетичних зразків барокового автора, супроводжувані цінними біо-бібліографічними відомостями. Медієвістами визнано приналежність перу Івана Величковського переважної більшості віршів першого і другого зшитків Києво-Софійського собору № 362, у тому числі й епіграм власної праці й переспівів з Дж.Овена. Д.Чижевський здійснив перший їхній літературознавчий аналіз через призму інтелектуальної насолоди, впливу на читача. М.Грицаєм, В.Микитасем і Ф.Шоломом визначено тематику, В.Крекотнем характер обробки першоджерел. Є.Пеленським і Д.Чижевським порушено питання жанру й художніх засобів літературних джерел епіграм. Встановлено дату написання панегіриків, місцезнаходження, друку, генристичні, ідейно-тематичні та стильові особливості (Є.Пеленський, С.Маслов, В.Колосова, В.Крекотень), провідні мотиви збірок «Зегар з полузегарком...» і «Млеко...», риси поетики «carmina curiosa», характер смислового навантаження паліндромів Іоана (В.Перетц). Доведено генетичний зв’язок зорової поезії з античною (М.Сорока), візантійською і суто слов’янською традиціями (О.Ткаченко), досліджено елементи стилю Івана Величковського (Є.Пеленський, Б.Криса). Крім того, деякі літературні здобутки поета розглянуто також під призмою ідей і образів барокової естетики підтексту (М.Шевчук), ускладненої художньої форми, сповненої глибокого змісту (І.Іваньо), принципів барокової іконіки (Л.Ушкалов), кончеттизму (Д.Наливайко), дзеркального відображення, симультанної дії (М.Сулима). Вітчизняними літературознавцями детерміновано ознаки творчої лабораторії письменника: виразність (Р.Радишевський), розвиток особистісного начала (В.Смілянська), тяжіння до алегоризму й декору (Д.Наливайко), суперечність авторської позиції у поєднанні релігійного та світського (О. і П.Охріменки), версифікацію (В.Перетц), тропіку (Л.Андрієнко).
У ході нашої роботи було вперше проаналізовано весь письменницький доробок Івана Величковського, що представляє твори релігійні та світські. Тематику духовної групи поезій визначили образи Святого Письма й популярних агіо- й апокрифічних сюжетів. Через сакральний, глибоко канонічний образ Святої Трійці поетом утверджується надія на всепрощення. Засуджуючи аріанську єресь як одну з важливих філософсько-теологічних проблем барокової доби, Іван Величковський декларує віру в триєдиного Бога. Основними засобами смислотворення поетичних зразків богородичної тематики є алегоризм, риторичні фігури, повтори, символи, запитання, ствердження, бінарні поєднання, зближення іконічного і конвенціонального, багатство стилістичних засобів оздоблення поетичного мовлення, акафістний спосіб організації образного матеріалу.
Копітка робота майстра над образами апостолів сформувала узагальнений образ учня Христа, сповненого любові, віри у Творця, а також довершила образ самого Помазаника. Послуговуючись антитезою, паралелізмом, інверсією, символікою у зображенні проповідників, Іван Величковський створює цілісний образ послідовників Ісуса Христа.
Змальовуючи хрестоматійний образ Івана Предтечі, письменник через виклад найсуттєвіших віх біографії пророка, його самохарактеристики, декларує власну життєву позицію глибоко віруючої людини, чиї твори органічно наближені до жанру поетичного церковного канону.
Проявом індивідуального творчого начала стала інтерпретація теми Апокаліпсису як свідчення питомого інтересу з боку автора до заключної Книги Біблії. Представлений апокаліптичний цикл, незважаючи на переспівний характер окремих розділів пророцької Книги, унікальний своєю появою в літературі ХVII століття. Опис сцен Одкровення наснажений цифровою символікою. Оповідь канонізованих сюжетів (Об’явлення Іванове, розкриття шостої печатки, Армагедонська битва, загибель Вавилона, перемога над сатаною, Новий Єрусалим), завдяки прийому градації, відрізняється впливовістю і надзвичайною напруженістю. Вміле оперування епітетами, натуралізм у зображенні людської трагедії свідчення чіткої життєвої позиції автора.
У змалюванні образу Святої Варвари Іван Величковський послуговується каноном. В уяві письменника, сподвижниця непорочна, тверда у вірі, глибоко віддана Христу. Свідомо обходячи світські подробиці, поет наснажує текст біблійною символікою, образами Книги Книг, контрастними опозиційними парами, тавтологічними сполученнями, вдало вжитою омонімією.
У зображенні Миколи Чудотворця пресвітер Свято-Успенської церкви у Полтаві керується принципом біографізму, прагнучи якнайповніше представити життя святого і чудеса, пов’язані з його ім’ям. Завдячуючи православній традиції, письменником подається характерний образ Миколая милосердного християнина, благочестивого, жертовного, оборонця віри, мецената. Основним мотивом молитовної лірики комплексу творів, що увібрали в себе ознаки поезії духовної та світської, є покаянна лірика із закликами до покори, праведності, чистого сумління. З моралізаторською настановою Іван Величковський спонукає паству частіше прислухатися до голосу власної совісті, толерантно таким чином стираючи грань між проповідником і прихожанином.
Другий розділ дисертаційної праці логічно завершується висновками про те, що жанрова палітра релігійної спадщини Івана Величковського відбиває літературні тенденції барокової доби. Символічність образів досягається концентричним, або акафістним, способом організації образного матеріалу, риторизмом. Динамічності, експресивності викладу сприяє майстерне антитезування. Цифрова символіка релігійної лірики барокового майстра потверджує її тісний зв’язок із Книгою Книг, а перекладна повість потверджує обізнаність письменника в агіографічній літературі. І хоча у зображенні Святої Трійці, апостолів Іван Величковський не відступає від поетичного церковного канону, в образах Богородиці, Івана Предтечі відчувається прагнення письменника збагатити на формальному рівні канонізований текст оригінальними рисами.
Авторська увага до людини відображена у третьому розділі дослідження творчості Івана Величковського. Соціально-побутові поетичні зразки засвідчують питомий інтерес пресвітера до різних суспільних станів. Письменнику не байдужі одвічні проблеми незаможників, духовенства, спосіб життя пануючої верхівки, козацтва. Керуючись принципом раціоналізму, поет-патріот у доступній формі прагне виховати читача.
Увага барокового автора до родинного життя й побуту українців у загальнолюдському контексті позначена низкою творів, у яких піднято проблеми міцності роду, ролі й місця жінки в подружньому житті. За допомогою порівняльного методу нами встановлено, що, перебуваючи під впливом традиційної церковної упередженості у ставленні до чоловічої половини, Іван Величковський, як і Лазар Баранович, Климентій Зіновіїв, виступає за сімейну гармонію, вірність у шлюбі, наявність спільної, об’єднуючої для подружжя мети.
Морально-етична лірика Івана Величковського, в основу якої покладено як загальнохристиянські, так і загальнолюдські цінності, являє собою цілий спектр тем, серед яких тема істинної відданості Всевишньому, відповідальності за власні вчинки, дотримання Божих заповідей, внутрішньої довершеності людини. Бароковий автор відкрито виступає проти лицемірства, гордощів, пихатості, заздрощів. Посередництвом персоніфікації образу багатства викривається ниций спосіб життя пожадливців. Біблійна символіка, антитези, тавтологічні звороти, мовні експерименти на фонетичному рівні збагачують поетичний текст, посилюють експресію, додають дотепності вислову.
Філософська лірика Івана Величковського, виглядаючи цілком органічно в контексті барокової лірики ХVII ст., опрацьовує мотиви гріховності людства, плинності часу, невідворотності смерті. Письменник славить Господнє милосердя, здатне вгамувати гіркоту мучеництва у пеклі, й людські чесноти, серед яких доброта, мирне співіснування, духовна чистота, альтруїзм, гуманізм. Давньоукраїнським автором новаторськи збагачується християнська тематика зразками, присвяченими людині. Поступово відмовляючись від традиційного моралізаторства, Іван Величковський прагне пізнати внутрішній світ людини, її безкінечні можливості, з’ясувати її місце в суспільстві та межі свободи. Іван Величковський дає своє тлумачення щастю й духовному вдосконаленню людства.
Отже, вперше у вітчизняному літературознавстві за допомогою хронологічного методу визначено п’ять основних етапів дослідження творчості Івана Величковського. Методом біографічного аналізу встановлено найважливіші віхи життя і діяльності пресвітера Іоана. На відміну від попередників, у повному обсязі проаналізовано усю письменницьку спадщину поета. Окреслено тематичні обрії релігійної, філософської та світської лірики митця. Визнано тісний зв’язок творів Івана Величковського з духовною літературою, зокрема з акафістами і молитовниками. Охарактеризовано образну систему його творів, що, беручи начало з Античності й збагатившись християнською традицією, становить суто барокове утворення. Укладено словник мови староукраїнського майстра, що, безсумнівно, стане суттєвою допомогою дослідникам давньоукраїнських текстів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Наливайко Д.С. Искусство: направления, течения, стили. К.: Мистецтво, 1981. 286 с.
2. Абрамович С.Д. Мелетій Смотрицький та проблеми філологічної культури барокко // Українська література ХVІ-ХVІІІ ст. та інші слов’янські літератури / За ред. О.Мишанича. К.: Наук. думка, 1984. С.138-143.
3. Яременко В. Витоки українського авангарду // Сорока М. Зорова поезія в українській літературі кінця ХVІ-XVІІІ ст. К.: Головна спеціаліз. ред. літератури мовами нац. меншин України, 1997. С. 7-10.
4. Сумцов Н.Ф. Характеристика южно-русской литературы ХVІІ века // Киевская старина. 1885. Т.XI. С.1-18.
5. Величковський І. Твори. К.: Наук. думка, 1972. 191 с.
6. Радивиловський Антоній. Огородок(Рукопис). Т. ІІ. 1716 с.
7. Крекотень В. Українська ораторська проза другої половини ХVІІ ст. як об’єкт літературознавчого вивчення // Крекотень В.І. Вибрані праці / За ред. О.Мишанича. К.: Обереги, 1999. С.141-187.
8. Письма преосвященнаго Лазаря Барановича. Чернигов, 1865. 364 с.
9. Колосова В.П., Крекотень В.І. До питання про життя і творчість Івана Величковського // Величковський І. Твори. К.: Наук.думка, 1972. С.16-36.
10. Маслов С. Маловідомий український письменник кінця ХVІІ початку ХVІІІ ст. Іван Величковський (До історії стилю барокко в давній українській літературі) // Величковський І. Твори. К.: Наук. думка, 1972. С.5-15.
11. Сумцов Н. К истории южнорусской литературы семнадцатого столетия. Вып. I. Лазарь Баранович. Харьков, 1885. 186 с.
12. Маслов С.І. Український письменник кінця XVII початку XVIII ст. Іван Величковський // Наукова сесія XII. Тези доповідей. Секція філології. К.: Вид-во КДУ ім. Т.Г.Шевченка, 1955. С. 4-5.
13. Величко Самоилъ. Лhтопись событій Югозападной Россіи въ XVIIмъ вhкh. К., 1855. 568 с.
14. Пеленський Є.Ю. Іван Величковський // Величковський І. Писання. К.-Л.: Українське видання, 1943. С.2-6.
15. Чижевський Д. Український літературний барок: нариси. Ч. І. Прага, 1941. 72 с.
16. Пекарский П. Описаніе славяно-русскихъ книгъ и типографій 1698-1725 годовъ. СПб., 1862. 694 с.
17. Петров Н.И. О словесныхъ наукахъ и литературныхъ занятіяхъ в Кіевской Академіи отъ ее начала до преобразованія в 1819 г. // Труды Кіевской Духовной Академіи. 1866. №7. С.305-330.
18. Перетц В.Н. Историко-литературныя изслhдованія и матеріалы. Т.ІІІ. СПб.: Изд-во Вайсберга, 1902. 426 с.
19. Рукопись Кіево-Софійскаго собора №186(362 ХІ.2).
20. Петров Н.И. Описаніе рукописныхъ собраній, находящихся въ городе Кіевh. Вып.ІІІ. М., 1904. 307 с.
21. Перетц В.Н. Новые труды по источниковhдhнію Древне-русской литературы. Критико-библіографическій обзоръ І-VІІІ. К., 1905. 85 с.
22. Колеса Ф. Ритміка українських народних пісень // ЗНТШ. Т.LXXVI. 1907. С.64-116.
23. Перетц В.Н. Новые труды по источниковедению древней русской литературы. ІІ. К., 1909. 39 с.
24. Шляпкин И.А. История русской литературы (Юго-Западная Русь ХVІ-ХVІІ в.). Часть ІІ. СПб., 1911. 445 с.
25. Довгалевський М. Поетика / Сад поетичний. К.: Мистецтво, 1973. 435с.
26. Перетц В. Отчетъ об экспедиціи семинарія русской филологіи в С.-Петербургъ // Унив. Извhстія. 1913. №11. С.29-31.
27. Перетц В.Н. Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы. ХVІ-ХVІІІ вв. // Сборник по русскому языку и словесности. Т.ІІІ. Вып.3. Л.: Изд. АН СССР, 1929. 122 с.
28. Чижевський Д. Історія української літератури: від початків до доби реалізму. Кн.2. Прага, 1942. 134с.
29. Сучасна українська літературна мова: В 6 т. / За ред. І.К.Білодіда. К., 1969. Т.2: Морфологія. 583 с.
30. Словник української мови / За ред. І.К.Білодіда. Т. VІ. К.: Наук. думка, 1975. 832 с.
31. Сучасна українська літературна мова: Підручник / За ред. А.П.Грищенка. К.: Вища шк., 1997. 493 с.
32. Нарис історії української літератури / За ред. С.І.Маслова, Є.П.Кирилюка. К.: Вид. АН УРСР, 1945. 279 с.
33. Чижевський Д. Поза межами краси (До естетики барокової літератури). N.-Y., 1952. 22 c.
34. Білецький О.І. Література періоду визвольної війни 1648-1654 рр. та після возз’єднання України з Росією (Друга половина XVII ст.) // Історія української літератури. Т.1. К.: Вид-во АН УРСР, 1954. 732 с.
35. Чижевський Д. Історія української літератури. N.-Y.: Вид. Укр. Вільн. АН США, 1956. 511 с.
36. Українські письменники. Біо-бібліографічний словник: У 5 т. К.: Держлітвидав худ. літ., 1960. Т.1. 106 с.
37. Сивокінь Г.М. Давні українські поетики. Х.: Вид-во держуніверситету ім. О.М. Горького, 1960. 979 с.
38. Перетц В.Н. Из наблюдений над украинским виршеписанием ХVІ-ХVІІвв. // Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы ХVІ-ХVІІІ вв. М.-Л., 1962. С.137-161.
39. Історія української літератури: У 8 т. К.: Наук. думка, 1967. Т.1. Давня література (ХІ-І пол ХVІІІ ст.). 539 с.
40. Хрестоматія давньої української літератури: До кінця ХVІІІ ст. / За ред. О.І.Білецького. К.: Рад. шк., 1967. 783 с.
41. Хрестоматія давньої української літератури: До кінця ХVІІІ ст. / За ред. Ф.Я.Шолома. К.: Рад. шк., 1967. 457 с.
42. Іваньо І.В. Про українське літературне барокко // Радянське літературознавство. 1970. №10. С.41-53.
43. Лесин В.М., Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів. К.: Рад. шк., 1971. 486 с.
44. Словник української мови / За ред. І.К. Білодіда. Т. Х. К., 1979. 658с.
45. Литвинов В.П. Латинсько-український словник. К.: Укр. пропілеї, 1998. 712 с.
46. Грицай М.С. Давня українська поезія. К.: Вид-во КДУ, 1972. 154 с.
47. Грицай М.С., Микитась В.Л., Шолом Ф.Я. Давня українська література. К.: Вища шк., 1978. 414 с.
48. Українська поезія: Кінець ХVІ-початок ХVІІ ст. / Упор. В.П.Колосова, В.І.Крекотень. К.: Наук. думка, 1978. 430 с.
49. Смирнов И.П. Барокко и опыт поэтической культуры начала ХХ в. // Славянское барокко. М.: Наука, 1979. С.335-361.
50. Маслюк В.П. Теорія силабічного вірша у шкільних латиномовних поетиках ХVІІ першої половини ХVІІІ ст. // Українське літературознавство. 1980. Вип.35. Л.: Вища шк. С.95-104.
51. Сулима М.М. Теорія віршування на Україні в ХVІ-ХVІІ ст. // Літературна спадщина Київської Русі і українська література ХV-ХVІІІст. / За ред. О.В.Мишанича. К.: Наук. думка, 1981. С.101-117.
52. Маслюк В.П. Латиномовні поетики і риторики ХVІІ І пол. ХVІІІ ст. та їх роль у розвитку теорії літератури на Україні. К.: Наук. думка, 1983. 234 с.
53. Софронова Л.О. Жанрова система київської шкільної драми // Українська література ХVІ-ХVІІІ ст. та інші літератури / За ред. О.В.Мишанича. К.: Наук. думка, 1984. 310 с.
54. Антологія української поезії. К.: Дніпро, 1984. 454 с.
55. Сулима М.М. Українське віршування кінця ХVІ поч. ХVІІ ст. К.: Наук. думка, 1985. 146 с.
56. Історія української літератури: В 2 т. / За ред. І.О.Дзеверіна. К.: Наук. думка, 1987. Т.1. 630 с.
57. История всемирной литературы: В 9 т. / За ред. Г.П.Бердникова. М.: Наука, 1984. Т.2. 672 с.
58. Охріменко О.Г., Охріменко О.Г. Розвиток і взаємозв’язки східносло­в’янського Барокко // Українське літературне барокко: Зб. наук. праць. К.: Наук. думка, 1987. С.19-45.
59. Радишевський Р.П. Барокковий консептизм поезії Л.Барановича // Українське літературне барокко / Зб. наук. праць. К.: Наук. думка, 1987. С.156-177.
60. Бетко І. Іван Величковський перекладач // Українське літературне барокко / Зб. наук. праць. К.: Наук. думка, 1987. С.193-211.
61. Українська літературна енциклопедія: В 5 т. / За ред. І.О.Дзеверіна. К.: Головна ред. УРЕ ім. М.П.Бажана, 1988. Т.1. 536 с.
62. Ukraine: A Concise Encyclopaedia. Edited by Volodymyr Kubijovyc. Toronto. University of Toronto Press, 1988. V.I. 1185 s.
63. Сулима М.М. Елементи поетики барокко в українській поезії 20-х років // Радянське літературознавство. 1988. № 6. С.19-27.
64. Смілянська В.Л. Розвиток особистісного начала в давній українській літературі // Писемність Київської Русі і становлення української літератури: Зб. наук. праць / АН УРСР. Ін-т літ. ім. Т.Г.Шевченка. К.: Наук. думка, 1988. С.114-137.
65. Наливайко Д. Барокко європейське, барокко українське // Наливайко Д.С. Спільність і своєрідність. К.: Дніпро, 1988. С.113-155.
66. Грицай М.С., Микитась К.Л., Шолом Ф.Я. Давня українська література. К.: Вища шк., 1989. 413 с.
67. Шевчук В. Із вершин та низин. К.: Дніпро, 1990. 445 с.
68. Мишанич О.В. Українська література доби Барокко: проблеми дослідження і видання // Вісник АН України. 1991. №10. С.29-32.
69. Криса Б. Характер самоусвідомлення української поезії у ХVІІ- ХVІІІ століттях // Записки Наукового товариства ім. Т.Шевченка. Л., 1992. Т.ССХІV. С.44-56.
70. Давня українська література: Хрестоматія / Упоряд. М.М.Сулима. К.: Освіта, 1994. 576 с.
71. Жовтобрюх М.А., Волох О.Т. Історична граматика української мови. К.: Вища шк., 1980. 318 с.
72. Етимологічний словник української мови: В 7 т. К.: Наук. думка, 1982. Т.1. 631 с.
73. Етимологічний словник української мови: В 7 т. К. : Наук. думка, 1989. Т.3. 552 с.
74. Чижевський Д. Величковський Іван // Енциклопедія Українознавства: В 4т. Л.: НТШ, 1993. Т. 1. С.227.
75. Шевчук М.В. Києво-Могилянська академія і український літературний процес ХVІІІ ст. Дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01. К.: 1993. 206 c.
76. Макаров А. Світоч бароккової культури // Слово і час. 1993. №10. С.3-13.
77. Копач О.Ю. З багатої літературної спадщини доби Бароко: Зб. наук. праць Канадського НТШ / За ред. Б.Стебельського. Торонто, 1993. 383 с.
78. Encyclopedia of Ukraine. In 5 V. / Edited by Danylo Husar Struk. University of Toronto Press Incorporated. Toronto, Buffalo, London, 1993. V.1. 886s.
79. Качуровський І. Строфіка: Підручник. К.: Либідь, 1994. 272 с.
80. Полєк В.Т. Історія української літератури ХІ-ХVІІ ст. К.: Вища шк., 1994. 141 с.
81. Історія української літератури ХХ століття. У 2 кн. Кн. 1: 1910-1930-ті роки: Навч. посібник / За ред. В.Г.Дончика. К.: Либідь, 1994. 784 с.
82. Сорока М. Зорова поезія в сучасній українській літературі // Слово і час. 1994. № 4-5. С. 71-76.
83. Сорока М. Зорова поезія: традиційний авангард чи авангардова традиція // Україна. 1994. № 3. С. 20-22.
84. Криса Б. Образ світу в українській поезії 17-18 ст.: Дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01. Л., 1994. 317 с.
85. Енциклопедія українознавства: В 3 т. Заг. частина. К., 1995. 800 с.
86. Радишевський Р. П. Польськомовна українська поезія кінця ХVІ поч. ХVІІІ століття: Автореф. ... д-ра філол. наук. К., 1996. 77 с.
87. Історія української літературної критики та літературознавства. Хрестоматія: У 3 кн. Книга перша: Навч. посібник / Упоряд. П.Ф.Федченко та ін. К.: Либідь, 1996. 416 с.
88. Ушкалов Л.В. Українська барокова література у її зв′язках із філософією: Автореф. дис. ... д-ра філол. наук: 10.01.01. К., 1996. 46 с.
89. Сущанський В.І. Раки літеральні та інші «фігурні» вірші Івана Величковського // У світі математики. 1996. Вип.1. Т. 2. С.99-103.
90. Mokry W. Od Іlariona do Skovorody. Antologia poezji ukraińskiej XI-XVIIIw. К., 1996. 349 s.
91. Radyszewśkyj R. Polskojęzyczna poezia ukraińska od końca XVI do początku XVIII wieku. Krakóv, 1996. 284 s.
92. Зінченко О.С. Духовний ареал українського літературного бароко в зіставленні з французьким варіантом: Дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01. К., 1996. 148 с.
93. Літературознавчий словник-довідник. К. В.Ц. «Академія», 1997. 750 с.
94. Андрієнко Л.О. Генеза та та особливості структури поетичної метафори Бароко: Автореф. дис. ...канд. філол. наук: 10.01.01. К., 1997. 24 с.
95. Ушкалов Л. Іконосфера українського бароко як міф про людське існування // Слово і час. 1997. №5-6. С.44-47.
96. Сулима М.М. Українізація біблійних, античних й середньовічних сюжетів і реалій (на матеріалі поезії і драматургії XVI-XVIII ст.) // Слов’янський світ. 1997. №1. С.52-58.
97. Грабович Г. До історії української літератури. Вип.1. К.: Основи, 1997. 604 с.
98. Карпіловська Є.А., Тарновецька Л.О. Українська література XI-XVIII ст.: Хрестоматія з коментарями. Чернівці: Прут, 1997. 367 с.
99. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис /За ред. І.К.Білодіда. К.: Наук. думка, 1972. 515 с.
100. Словник української мови: В 11 тт. / За ред. І.К.Білодіда. К.: Наук. думка, 1971. Т.1. 800 с.
101. Словник української мови: В 11 тт. / За ред. І.К.Білодіда. К.: Наук. думка, 1974. Т. 5. 840 с.
102. Яременко В. Витоки українського авангарду // Сорока М. Зорова поезія в українській літературі кін. XVI-XVIII ст. К.: Голов. спеціаліз. ред. мовами нац. меншин України, 1997. С. 7-10.
103. Сорока М. Зорова поезія в українській літературі кін. XVI-XVIII ст. К.: Голов. спеціаліз. ред. мовами нац. меншин України, 1997. 208 с.
104. Ткаченко А. Мистецтво слова (Вступ до літературознавства). К.: Правда Ярославичів, 1998. 448 с.
105. Ткаченко О. Лабіринти барокової поезії: жанр і символ // Пам’ять століть. 1998. №4. С.87-92.
106. Ушкалов Л.В. Основні риси телеології тексту в літературі українського бароко // Медієвістика / За ред. О.Мишанича. Вип.1. Одеса: Астропринт 1998. С. 85-92.
107. Пехник Г. Школярські вірші XVII-XVIII ст. як явище українського бароко // Медієвістика / За ред. О.Мишанича. Вип.1. Одеса: Астропринт, 1998. С. 98-104.
108. Шевчук В. Муза роксоланська. Українська література XVI-XVIII століть // Вітчизна. 1998. № 7-8. С.137-144.
109. Чорний О.О. Вчення про людину Чернігівського літературно-філософського кола (II пол. XVII-I пол. XVIII ст): Дис. ... канд. філос. наук: 09.00.08. Ч., 1998. 180 с.
110. Рязанцева Т. Змалювати думку (Консептизм як напрям метафізичної поезії в літературі Європи доби Барокко). К., 1999. 144 с.
111. Ткаченко О. Курйозна поезія в українській бароковій літературі: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01. К., 1999. 20 с.
112. Шевчук В. Формально-інтелектуальні барокові вірші із середини XVIIст. // Дніпро. 1999. № 7-8. С. 77-95.
113. Митрополит Іларіон (Іван Огієнко). Життєписи великих українців / Упоряд. М.С.Тимошик. К.: Либідь, 1999. 672 с.
114. Мишанич О. Володимир Крекотень // Крекотень В.І. Вибрані твори. К.: Тов. «Вид-во «Обереги», 1999. С. 3-19.
115. Крекотень В.І. Вибрані праці. К.: Тов. «Вид-во «Обереги», 1999. 344 с.
116. Циганок О. З історії латинських літературних впливів в українському письменстві XVI-XIII ст. К.: Пед. преса, 1999. 104 с.
117. Матушек О.І. Символіка Богородиці у метатексті барокової літератури. Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01. Х., 1999. 19 с.
118. Нямцу А.Е. Идеи и образы Нового Завета в мировой литературе. Часть I. Черновцы: Рута, 1999. 328 с.
119. Слово благовісту. Антологія української релігійної поезії / Упоряд. Т.Ю.Салига. Л.: Світ, 1999. 781 с.
120. Федорак Н. Людина епохи Бароко «Автопортрет» Г.Сковороди // Проблеми української філології. Ів.-Фр., 2000. С.97-109.
121. Борисенко К.Г. Явище синкретизму поезії та прози в українській літературі барокової доби: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01. Х., 2003. 18 с.
122. Сидоренко Т. Іменем Марії: Образ Богородиці в християнській ліриці Івана Величковського // Дивослово. 2003. №7. С.13-15.
123. Загребельна Н. Співвідношення категорій «стиль» та «автор» в бароковій поезії: на матеріалі збірки віршів Івана Величковського «Млеко» // Філологічні семінари: Література як стиль і спогад. Вип. 6. К.: КНУ ім. Т.Шевченка, 2003. С.167-171.
124. Ушкалов Л. Метафізика образу в літературі українського Барокко // Зб. Харк. історико-філол. тов-ва. Т.2. 1994. Х.: Око. 158 с.
125. Софронова Л