УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МЕМУАРИСТИКА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ: СТАНОВЛЕННЯ ОБ’ЄКТНОГО І СУБ’ЄКТНОГО ТИПІВ

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені В. Н. КАРАЗІНА

ГАЖА ТЕТЯНА ПАВЛІВНА

На правах рукопису
УДК 821.161.2 82-94

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МЕМУАРИСТИКА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ: СТАНОВЛЕННЯ ОБ’ЄКТНОГО І СУБ’ЄКТНОГО ТИПІВ

10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
МИХАЙЛИН ІГОР ЛЕОНІДОВИЧ,
доктор філологічних наук, професор

Харків 2005

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................. 4
РОЗДІЛ І. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ ЛІТЕРАТУРНОЇ МЕМУАРИСТИКИ........... 9
1.1. Літературна мемуаристика як предмет дослідження в українському літературознавстві.............................................................. 9
1.2. Мемуари як об’єкт вивчення в зарубіжному літературознавстві.... 26
1.3. Основні етапи розвитку української мемуаристики ітеоретична модель літературної мемуаристики..................................... 39
РОЗДІЛ ІІ. ОБ’ЄКТНИЙ ТИП ЛІТЕРАТУРНИХ МЕМУАРІВ.................................... 53
2.1. Мемуаристика Михайла Рудницького: від мемуарного портрета до мемуарної новели....................................... 53
2.2. Традиція М.Рудницького: Є.Кротевич, Ю.Мартич, біографічне літературознавство................................................................ 63
«Київські зустрічі» Євгена Кротевича................................................... 63
Мемуаристика Юхима Мартича........................................................... 65
Біографічне літературознавство........................................................... 67
2.3. Авторська позиція в книзі Сави Голованівського «Меморіал»........ 71
2.4. Збірка спогадів як жанр колективної мемуарної книги вукраїнській літературній традиції........................................................... 76
РОЗДІЛ ІІІ. ОБ’ЄКТНО-СУБ’ЄКТНИЙ ТИП МЕМУАРІВ........................................... 87
3.1. П.Панч, В.Минко: пошуки суб’єктності........................................... 87
Повість Петра Панча «На калиновім мості»....................................... 87
Посилення авторської присутності в мемуарній творчості Василя Минка.................................................... 90
3.2. Мемуарний цикл Юрія Смолича: поява об’єктно-суб’єктного типу 94
3.3. Мемуарна епопея Григорія Костюка «Зустрічі і прощання»......... 107

РОЗДІЛ IV. СУБ’ЄКТНО-ОБ’ЄКТНИЙ ТИП МЕМУАРІВ......................................... 115
4.1. Мемуарні подорожі Уласа Самчука «На білому коні» і «На коні вороному»................................................. 115
4.2. Іван Кошелівець. «Розмови в дорозі до себе» як внутрішня подорож............................... 125
4.3. «Дороги вольні і невольні» Романа Іваничука: єдність подорожнього нарису, мемуарів і політичного щоденника...... 132
РОЗДІЛ V. СУБ’ЄКТНИЙ ТИП ЛІТЕРАТУРНИХ МЕМУАРІВ................................ 140
5.1. Суб’єктний тип літературної мемуаристики в автобіографічному романі В.Сосюри «Третя Рота».......................... 146
5.2. Драматичний і комічний плани в повісті-шоу Володимира Дрозда «Музей живого письменника, або Моя довга дорога в ринок»....................................... 154
5.3. Синтез щоденника, епістолярію й автобіографічної нарації вромані Ірини Жиленко «Homo feriens»................................................ 162
5.4. Людина в контексті епохи в автобіографічному романі А.Дімарова «Прожити і розповісти»: спостереження і самоаналіз................................................................................................. 175
5.5. Спогади Миколи Руденка «Найбільше диво життя» як спроба філософської автобіографії..................................................... 189
ВИСНОВКИ................................................................................................ 195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................... 200

ВСТУП
Літературна мемуаристика важливий складник будь-якого національного літературного процесу, без її врахування неможливе повноцінне вивчення історії літератури. В українському письменстві мемуаристика так само посідає вагоме місце, а тимчасом її дослідження увітчизняній науці лише починається. Найбільш прикметними досягненнями в цій галузі є праці І.Василенко [26], О.Галича [35; 36], Н.Ігнатів [88; 89], А.Костенка [112], Г.Мережинської [164; 165; 167], М.Федунь [249] та деяких інших авторів, а також передмови до книжок і рецензії в критиці на мемуарні твори. Такий стан мемуарознавства викликаний багатьма причинами.
Як на першу серед них слід указати на молодість самої української літературної мемуаристики. Її несміливі початки в ХІХ ст. («Спогад про двох малярів» М.Костомарова та ін.) не завершилися появою визначних книжкових видань. А відтак можна стверджувати, що українська літературна мемуаристика виникла як поважне культурне явище лише в ХХст. Таким чином, не була випрацювана стала літературна традиція писати мемуари, зокрема літературні; українські письменники здебільшого не доживали до такого віку, який спонукає творчу індивідуальність поділитися спогадами про свій час або вдатися до написання автобіографічного твору.
По-друге, і в ХХст. склалися в цілому несприятливі умови для розвитку української мемуаристики. Період Розстріляного Відродження пожвавив мемуарну творчість, але вже наприкінці 1920-х рр. розвиток мемуарної літератури припинився. Ідеологічна система СРСР не була зацікавлена увисвітленні правди про злочини правлячої партії та очолюваної нею держави проти українського народу під час колективізації, голодомору 19321933 рр., повоєнної денаціоналізації, винищення інтелігенції, відтворенні автентичної картини минулого, яку дозволяли реставрувати мемуарні твори. З особливою підозрою влада ставилася до українських історичних, політичних, мистецьких і літературних мемуарів, адже вони формували національну свідомість українців. Це привело до того, що вукраїнському культурному просторі мемуаристика як помітне явище з’явилася лише впіслясталінську епоху, а її успішний розвиток припав переважно на другу половину ХХст.
По-третє, несприятливі суспільні обставини склалася й для наукового вивчення мемуаристики. Досліджувати предмет, який не викликає схвалення офіційної політичної системи, це значило ставити себе перед неможливістю публікувати наслідки своєї наукової праці, успішно захищати дисертації іт.ін. Це було неприйнятним для більшості науковців, тому у період 1950 1980-х рр. мемуаристика практично не досліджувалася, і лише на початку 1990-х намітилися зрушення на краще.
Відсутність у нашому літературознавстві вагомих досягнень у справі вивчення мемуаристики, зокрема літературної, призвело до того, що й досі не вироблено методики аналізу мемуарного тексту, не напрацьовано наукової традиції дослідження документального образу.
Актуальність теми дисертації обумовлена потребою нашої науки вузагальненому комплексному дослідженні саме літературної мемуаристики в аспекті співвідношення суб’єктного й об’єктного типів. Необхідність розвитку українського мемуарознавства в цілому вимагає зосередження на цьому терені праці численної групи науковців, адже обсяг мемуарної літератури в сучасну епоху щодалі зростає: пишуться нові твори, друкуються «шухлядні», перевидаються або надходять в Україну діаспорні мемуари. Увесь цей духовний набуток потребує докладного вивчення, належного оцінення в літературознавстві як самодостатньої (не марґінальної) складової загальнокультурного процесу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації узгоджена з науковим планом кафедри історії української літератури Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна «Жанрово-стильові особливості та поетика української літератури ХІХХХстоліть».
Мета роботи визначити основні тенденції розвитку української літературної мемуаристики в другій половині ХХ століття, показати становлення в ній об’єктного й суб’єктного типів мемуарного дискурсу, висвітлити їх залежність від авторської свідомості, образу епохи, літературного життя та творчої індивідуальності письменника.
Для досягнення цієї мети в дисертації ставляться такі завдання:
розглянути історіографію української літературної мемуаристики;
уточнити теоретичну модель цього типу літературної творчості;
викласти етапи розвитку української літературної мемуаристики;
визначити головні типи мемуарної творчості, що склалися в українській літературі;
дослідити накопичення художнього досвіду і розвиток парадигми об’єктного типу мемуарної творчості;
продемонструвати поступове нагромаджування в мемуарному дискурсі ознак суб’єктного бачення дійсності й утворення об’єктно-суб’єктного та суб’єктно-об’єктного типів спогадів;
проаналізувати основні історико-літературні надбання й з’ясувати особливості розвитку суб’єктного типу літературних мемуарів;
показати шлях мемуаристики в цілому у формуванні знань про епоху, літературне життя, письменницькі особистості;
визначити місце мемуарів у літературному процесі, у становленні історико-літературних поглядів, формуванні естетичної свідомості нових поколінь.
Об’єкт дослідження українська літературна мемуаристика другої половини ХХ століття.
Предмет дослідження становлення, розвиток, найважливіші художні ознаки і найголовніші здобутки об’єктного, об’єктно-суб’єктного, суб’єктно-об’єктного і суб’єктного типів літературних мемуарів.
Для розв’язання цих завдань і досягнення мети методологічною основою дослідження обрані наукові засади історизму, об’єктивності, комплексності та достовірності; у дослідженні застосовано такі методи, як культурно-історичний, порівняльно-типологічний.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що у ній:
- уточнюється теоретична модель літературної мемуаристики;
- уперше досліджується еволюція та становлення об’єктного, об’єктно-суб’єктного, суб’єктно-об’єктного і суб’єктного типів мемуарної творчості;
- запропоновано переосмислення мемуарного доробку українських письменників 19501980-х років у контексті становлення типів літературної мемуаристики;
- подається комплексна картина історичного розвитку літературної мемуаристики другої половини ХХст. в єдності надбань материкової йеміграційної літератури;
- уперше розглянуто автобіографічні романи й повісті 1990-х років уконтексті розвитку української літературної мемуаристики.
Теоретичне значення дисертації визначається тим, що в ній на тлі вивчення історіографії питання запропоновано наукове визначення літературної мемуаристики як особливого типу творчості; сформовано уявлення про її найголовніші різновиди: об’єктний, об’єктно-суб’єктний, суб’єктно-об’єктний ісуб’єктний; показано їх еволюцію в українській літературі.
Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали й основні положення можуть бути використані при викладанні курсу «Історія української літератури другої половини ХХ ст.», при розробці спецкурсів інаукових семінарів у вищих навчальних закладах, при написанні курсових, бакалаврських та магістерських робіт.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат, опубліковані наукові статті, у яких викладені основні положення наукової роботи, виконані здобувачем самостійно.
Апробація результатів дослідження. Робота обговорювалася на засіданні кафедри історії української літератури Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. Матеріали дисертації та її результати використовувалися автором у лекціях і на практичних заняттях у науковому семінарі з проблем розвитку української літературної мемуаристики, під час керування курсовими та дипломними роботами з відповідної тематики.
Окремі положення дисертаційного дослідження лягли в основу доповідей на міжнародних наукових конференціях «Слобожанщина: літературний вимір» (Луганськ, 2003), «Підсумки і перспективи розвитку літератури та літературознавчої думки ХХст. До 200-річчя Харківського університету іфілологічної школи факультету» (Харків, 2003); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Творчість Уласа Самчука» (Рівне, 2002), «Творчість Юрія Клена в контексті українського неокласицизму та вісниківського неоромантизму» (Дрогобич, 2003); викладацьких конференціях філологічного факультету (Харків, 1998, 2003).
Результати дослідження викладено у 10 публікаціях, 5 з яких статті уфахових виданнях, ліцензованих ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п’ятьох розділів, висновків, списку використаних джерел (286). Загальний обсяг роботи 220сторінок, з яких 199 сторінок основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ
Українська літературна мемуаристика сформувалася в ХІХ столітті вавтобіографічних творах, а також у статтях і нарисах, присвячених Г.Сковороді, Т.Шевченкові; пізніше велика кількість мемуарних творів з’явилася у Галичині й була пов’язана з іменем І.Франка. Проте ці численні, розпорошені в різних періодичних виданнях спогади були зібрані вспеціальні збірники лише в другій половині ХХ століття. Це уможливило побачити досвід, нагромаджений українською літературною мемуаристикою у створенні образу літературного діяча та його епохи.
ХХстоліття, принісши трагічні випробування українському народові, було несприятливим для розвитку літератури, а особливо мемуаристики, яка пов’язана з історичною пам’яттю та документальним відтворенням епохи. Політика радянської влади мала своєю метою відрив від традиції йзаперечення історичних духовних надбань.
Розвиток мемуаристики пожвавився в 1920-ті роки під час короткочасного українського відродження, але був припинений у добу сталінізму, й тоді українська мемуаристика розвивалася лише на еміграції. Здебільшого це політична мемуаристика (В.Винниченко, П.Скоропадський, Є.Чикаленко, Д.Дорошенко та ін.), але в повоєнний час з’являється тут ілітературна мемуаристика (Ю.Клен, А.Куліш, У.Самчук, І.Кошелівець, Г.Костюк та ін.).
Демократизація суспільного життя, що стала наслідком критики культу особи Сталіна, спричинила відродження й літературної мемуаристики. Процеси, що відбулися в суспільстві, оновили на гуманітарних засадах концепцію людини: людина розглядалася як індивідуальність, спрямована на забезпечення всебічного й повноцінного самовияву у сфері не лише виробничій, але й (передусім) духовній, побутовій, інтимній. Така особистість не могла реалізувати себе поза історичною пам’яттю, поза відчуттям себе частинкою великої історичної традиції.
Реставрація літературної мемуаристики розпочалася в кінці 1950-х рр. утворчості М.Рудницького, який створив канон об’єктного типу мемуарної прози. Її ознаками є зосередження уваги на об’єкті відображення; практична відсутність образу авторського Я; залучення до оповіді елементів, що об’єктивізують спогади: щоденників, листів, нотаток; відмова від авторських коментарів і оцінок; перенесення в центр жанру мемуарного портрета. Уруслі традиції М.Рудницького залишалися Є.Кротевич, Ю.Мартич, почасти навіть П.Панч, В.Минко, автори перших творів, написаних як автобіографічні повісті. Однак цей жанр був поки що швидше задекларований, аніж практично реалізований; суб’єктне бачення важко прокладало собі дорогу в художній свідомості 1960-х рр.
У цей же час в літературній мемуаристиці народжувався об’єктно-суб’єктний тип мемуарної творчості. Незважаючи на те, що він був представлений творами авторитетного класика радянської літератури Ю.Смолича, спогади останнього не відразу стали надбанням громадськості. Написані на початку 1960-х років, вони були опубліковані лише наприкінці їх. Радянську цензуру не влаштовували новаторські ознаки мемуаристики Ю.Смолича: виразний індивідуальний погляд на літературний процес 1920-хрр., композиційне розташування в центрі «Розповідей про неспокій» постатей письменників, репресованих за часів сталінщини, зображення їхньої духовної краси, талановитості, внесення до мемуарних портретів відчутної авторської присутності іваспекті створення наративного образу Я, іваспекті естетичного сприйняття митцем дійсності. Традиція, започаткована Ю.Смоличем, була продовжена в мемуарній епопеї Г.Костюка «Зустрічі і прощання».
Посилення авторської присутності відбулося на шляху поєднання жанру автобіографії й мемуарної подорожі, що дозволило говорити про виникнення в українській мемуаристиці суб’єктно-об’єктного типу, якому властива публіцистичність, широке введення історичного матеріалу поруч із зображенням сучасності. До цього типу мемуаристики належать твори У.Самчука («На білому коні», «На коні вороному»), І.Кошелівця («Розмови в дорозі до себе»), Р.Іваничука («Дороги вольні і невольні»).
Посилення людинознавчого первня в художньому мисленні, зростання інтересу до людської особистості позначилося й на мемуарній творчості: уній виник спочатку об’єктно-суб’єктний, суб’єктно-об’єктний, а потім ісуб’єктний тип, що відзначався посиленням автобіографічного дискурсу.
Суб’єктний тип літературних мемуарів започаткував у другій половині ХХстоліття В.Сосюра романом «Третя Рота». Шлях цього твору у світ розтягнувся майже на три десятиліття, що свідчить про те, якого опору з боку офіційної ідеології зазнавали письменницькі спроби подати особисту версію історичних подій. Але перший поштовх було дано і традицію відроджено. Після В.Сосюри вжанрах автобіографічних романів й повістей виступили письменники, творчий доробок яких у новітні часи сприймається як класика (І.Жиленко, В.Дрозд, А.Дімаров, М.Руденко). Мемуарні твори суб’єктного типу це акт авторського самопізнання, втілення свого емпіричного, духовно-біографічного та екзистенційного досвіду, акт творення письменником своєї особистості, прагнення самоствердитися, самоототожнитися. Саморозкриття автора становить першооснову оповідної структури, що організує художнє ціле.
Таким чином, головним змістом розвитку української літературної мемуаристики другої половини ХХст. є рух від об’єктного через об’єктно-суб’єктний та суб’єктно-об’єктний до суб’єктного її типів. Зазначені типи існують сьогодні в українській мемуаристиці як паралельні явища; поява нового типу не приводила до занепаду попереднього, але виникали вони послідовно. У їх становленні помітні змагання українських письменників за демократизацію літературного життя і самої літератури, відстоювання свого права бути творчою індивідуальністю, мати оригінальний погляд на світ.
Розвиток літературної мемуаристики в другій половині ХХст. мав такі напрямки:
від часткової правди з широким використанням фігури умовчання, обминанням незручних історичних подій (голоду 19321933 рр., репресій) ізамовчуванням ідеологічно табуйованих історичних постатей (як-от: С.Єфремов, М.Хвильовий) до охоплення доступної авторові віндивідуальному досвіді історії в повному обсягові, без будь-яких обмежень та винятків;
від репрезентації в мемуарах вузького кола радянських класиків, пропущених офіційною наукою в історію літератури, до повного охоплення літературного процесу й подання в мемуарах усіх його вартісних представників; відбирання їх на засадах таланту, а не службової ієрархії вСПУ чи радянській державі; включення діячів Розстріляного Відродження української культури 1920-х рр., а в новітні часи і шістдесятників, тобто того покоління, яке стало творцем Української держави;
від несміливих спроб оцінити минуле, дати свої особисті коментарі, пояснити події й поведінку їх учасників до могутнього аналітичного йпубліцистичного дискурсу, який сприймається сьогодні як невід’ємна жанрова складова літературної мемуаристики, до філософських роздумів про шляхи боротьби української нації за своє виживання в умовах тоталітарної держави й обґрунтування неминучості Української незалежності.
Цей мотив загострився в літературній мемуаристиці 1990-х років; саме втворах Р.Іваничука, В.Дрозда, І.Жиленко, М.Руденко зображена правдива, документальна картина війни радянської держави проти українського народу, прагнення позбавити український рух авторитетних лідерів, знищити національну інтелігенцію. З літературної мемуаристики постає й картина грандіозного опору свідомого українства тоталітарній системі, протистояння їй не лише національно заангажованого українця, але й будь-якої талановитої людини, здатної виявляти самостійну позицію; Українська держава витлумачується вспогадах як неминучий наслідок цієї боротьби.
Усе ж необхідно відзначити, що рух до суб’єктності в українській літературній мемуаристиці зупинився на певному рівні, можливо, визначеному природою українського погляду на життя, ментальними рисами народу; дотепер так і не з’явилося жодного твору в жанрі сповіді. Більшість авторів лишаються в межах функціонального підходу до людини, зображаючи її лише в аспектах політичної чи літературної діяльності.
Сучасний рівень розвитку на місце важливої наукової проблеми висуває створення бібліографічного покажчика української літературної мемуаристики, який би дав можливість здійснити облік наших визначних мемуарних здобутків від спогадів Г.Гесса де Кальве та І.Вернета про Г.Сковороду в «Украинском вестнике» (1817) до надбань останнього часу.
Разом із тим сьогодні цілком виразно окреслюється необхідність створення навчального курсу з джерелознавства та історіографії історії української літератури для спеціальності «Українська мова і література», запровадження такого курсу в міністерський навчальний план хоча б на ІV(магістерському) рівні підготовки фахівців; а також створення якісного підручника з цієї дисципліни.
Українська літературна мемуаристика повинна й далі вивчатися внапрямку осмислення творчості найвидатніших українських письменників саме з наголосом на їхньому мемуарному доробкові, дослідження проблеми історичної правди, зіставного аналізу різних джерел про ту ж саму історичну та літературну епоху, розгляду жанрової парадигми мемуаристики, висвітлення форм авторської присутності та авторських оцінок у мемуарному тексті. Перед дослідником мемуаристики відкриваються широкі перспективи наукового зростання, адже опрацювання цієї важливої галузі української літератури тільки розпочинається.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аверинцев С.С. София-Логос: Словарь. 2-е изд., испр.. К.: Дух іЛітера, 2001. 460с.
2. Автобіографія це [Ю.Луцький] // Слово і час. 1992. №1. С.1624.
3. Агеєва В.П. Українська імпресіоністична проза. К.: Віпол, 1994. 160с.
4. Адамович М. Судеб скрещенье // Дружба народов. 2000. №9. С.169182.
5. Айзенберг М. Читая мемуары // Знамя. 2000. №1. С. 214217.
6. Антюхов А.В. Русская мемуарная автобиографическая литература ХVІІІвека: Генезис. Жанрово-видовое многообразие. Поэтика: Автореф. дис. д-ра филол. наук. Елец, 2003. 42 с.
7. Арнаудов М. Психология литературного творчества / Пер. с болг. Д.Д.Николаевой. М.: Прогресс, 1970. 654с.
8. Багалей О. Отношение Н.И. Костомарова к Харьковскому университету // Русская старина. 1914. Кн.12. С. 465480.
9. Бажан М.П. Думи і спогади. К.: Рад. письменник, 1982. 326 с.
10. Барахов В.С. Литературный портрет: (истоки, поэтика, жанр). Л.: Наука, 1985. 312 с.
11. Барвінський О. Спомини з мого життя. Ч.І.: (Образки згромадського і письменницького розвитку Русинів в 60-х рр. ХІХ ст. здодатком переписки Ст. Новаковича, М. Лисенка і П. Куліша). Львів: Здрукарні В.А.Шейковського, 1912. 336 с.
12. Бахтин М.М. Автор и герой: К философским основам гуманитарных наук / Вступ. ст., сост., коммент. С.Г.Бочаров Примеч. С.САверинцев М.: Азбука, 2000. 334с.
13. Бахтин М.М. К философии поступка // Философия и социология науки итехники. М., 1986. С.83.
14. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / Сост. С.Г. Бочаров; Примеч. С.С. Аверинцева и С.Г. Бочарова. 2-е изд. М.: Искусство, 1986. 445с.
15. Безсмертні: Збірник спогадів про М.Зерова, П. Филиповича і М. Драй-Хмару / Ред. текстів та примітки М.Ореста. Мюнхен: Ін-т Літератури ім.Михайла Ореста, 1963. 334; VІІ с.
16. Безхутрий Ю. Коні Уласа Самчука // Самчук У. «Так, як бачило око івідчувала душа»: Зі споминів і вражень. 19411943. К.: Центрмузінформ, 1998. С. 726.
17. Бергсон А. Творческая эволюция / Пер. с. фр., предисл. И.И.Блауберг. М.: Канон-Пресс, Кусково поле, 1998. 384 с.
18. Бердяев Н.А. Самопознание (Опыт философской автобиографии). М.: Книга, 1991. 446 с.
19. Билинкис М. Русская проза ХVІІІ века. Документальные жанры. Повесть. Роман. СПб., 1995. 211с.
20. Билинкис М. Этапы развития русской мемуарно-биографической литературы ХVІІІ века: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1968. 20с.
21. Большев А.О. Исповедально-автобиографическое начало в русской прозе второй половины ХХ века: Автореф. дис. д-ра филол. наук. СПб., 2003. 35с.
22. Большев А.О. Исповедально-автобиографическое начало в русской прозе второй половины ХХ века. Сер. Филологические исследования. СПб.: Фил. факультет Университета, 2002. 171 с.
23. Борев Ю.Б. Эстетика. Теория литературы: Энциклопедический словарь терминов. М.: Астрель, ООО «Изд-во АСТ», 2003. 575 с.
24. Бушканец Е.Г. Мемуарные источники: Учеб. пособ. к спецкурсу. Казань: Казанский гос. пед. ин-т, 1975. 98 с.
25. Вакуленко Д.Т. Письменник і час // Минко В.П. Вибрані твори: У 2 т. К., 1981. Т. 1. С. 311.
26. Василенко І. Специфіка літературного портрета як жанру сучасної української мемуарної прози: Автореф. дис. канд. філол. наук. Дніпропетровськ, 1997. 18 с.
27. Василь Стус: В житті, творчості, спогадах та оцінках сучасників / Упоряд. і зредагув. О. Зінкевич і М. Француженко. Балтимор-Торонто: Смолоскип, 1987. 465 с.
28. Вернет И. Подле лопанского моста // Украинский вестник. 1817. №4. С.121125.
29. Весни розспіваної князь. Слово про Антонича: Статті, есе, спогади, листи, поезії / Упоряд. М.М. Ільницький, Р.М. Лубківський; Передм. Л.М.Новиченка. Львів: Каменяр, 1989. 430 с.
30. Вічна загадка любові: Літературна спадщина Григора Тютюнника, спогади про письменника / Упор. А.Я.Шевченко. К.: Рад. письменник, 1988. 495 с.
31. Власенко-Бойцун А. Улас Самчук творець нового героя // СамчукУ. Так, як бачило око і відчувала душа: Зі споминів і вражень. 19411943. К., 1998. С. 296304.
32. Волинський К. Дещо про автора і його твори // Мартич Ю. Зустрічі без прощань: Біографічні розповіді. К., 1991. С. 310.
33. Вороний М. Перша зустріч з Іваном Франком (Уривки зі споминів) // Всесвіт. 1926. №10 (33). С. 56.
34. Воспоминания о Тарасе Шевченко / Сост. и прим. В.С.Бородина иН.Н.Павлюка; Предисл. В.Е. Шубравского. К.: Дніпро, 1988. 605 с.
35. Галич О.А. Українська документалістика на зламі тисячоліть: специфіка, генеза, перспективи: Моногр. Луганськ: Знання, 2001. 246с.
36. Галич О.А. Українська письменницька мемуаристика: природа, еволюція, поетика. К.: КДПІ, 1991. 217 с.
37. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича. К.: Либідь. 2001. 488 с.
38. Галич О. Відлуння пам’яті людської // Літературна панорама. К., 1990. С. 134144.
39. Галич О. Мнемозіна-96, або Українські письменницькі мемуари одного року // Вітчизна. 1998. №34. С. 137144.
40. Галич О. Наодинці з Мнемозіною: письменницькі мемуари дев’яностих років // Київ. 1997. №34. С. 127133.
41. Гальченко С.А. Післямова // Сосюра В.М. Третя Рота: Роман. К., 1988. С. 307320.
42. Гаранин Л.Я. Мемуарный жанр советской литературы: Историко-теоретический очерк. Минск: Наука и техника, 1986. 223 с.
43. Гейзінга Й. Homo Ludens. К.: Основи, 1994. 250 с.
44. Гесс де Кальве Г. Сковорода, украинский философ // Украинский вестник. 1817. №4. С. 106119.
45. Гинзбург Л.Я. «Былое и думы» Герцена. Л.: ГИХЛ, 1957. 373 с.
46. Гинзбург Л.Я. Мемуары // Гинзбург Л.Я. О психологической прозе. Л., 1971. С. 135282.
47. Голованівський С.О. Меморіал: Статті, спогади. К.: Рад. письменник, 1988. 344 с.
48. Голубєва З.С. Юрій Смолич: Нарис життя і творчості. К.: Дніпро, 1990. 201 с.
49. Голубков С.А. Ирония Андрея Белого-мемуариста. http://www.uic.ssu.samara.ru
50. Гофман И. Активная память: Экспериментальные исследования итеории творческой памяти. М.: Прогресс, 1982. 308 с.
51. Грабович Дж. Автобіографія омана чи сповідь // Київ. 1989. №8. С. 99101.
52. Григорова Л. Афтобиографизъм и творчества. София: Б.в., 1986. 316с.
53. Гринько Д.Г. Зоркость плюс интеллект // Радуга. 1970. №7. С.179180.
54. Гришко В. Карби часу: Історія, література, політика, публіцистика: У2т. Т. 1. К.: Смолоскип, 1999. 868с.
55. Дейч Л. М.П.Драгоманов в изгнании // Вестник Европы. 1913. №10. С. 201226.
56. Денисюк І. Людина в катаклізмах епохи: майстерність мемуариста // Крушельницька Л. Рубали ліс (Спогади галичанки) / НАНУ, Львівська наукова бібліотека ім.В.Стефаника. Львів, 2001. С. 38.
57. Дімаров А. Прожити і розповісти: Повість про сімдесят літ. К.: Дніпро, 1997. 319 с.
58. Дімаров А. Прожити і розповісти: Повість про сімдесят літ. К.: Дніпро, 1998. 296 с.
59. «Доброокий»: Спогади про Івана Світличного / Упоряд. Леоніда і Надія Світличні. К.: Час, 1998. 572 с.
60. Довженко О.П. Щоденник // Довженко О.П. Зачарована Десна. Україна вогні: Щоденник. К., 1995. С. 173549.
61. Документалістика на зламі тисячоліть: проблеми теорії та історії: Матеріали міжнар. наук. конф. / Під ред. О.А. Галича Луганськ, 2001. 227с.
62. Дончик В.Г. Петро Панч: Нарис життя і творчості. 2-е вид., переробл. ідоп. К.: Дніпро, 1981. 211 с.
63. Дончик В. Прагнув робити добро // Крижанівський С. Спогад ісповідь з ХХ століття. К.: Стилос, 2002. С. 39.
64. Дорошенко В.О. Мемуари // Українська літературна енциклопедія. К., 1995. Т. 3. С. 338340.
65. Дорошенко І. Майстер мемуарної белетристики // Рудницький М. Непередбачені зустрічі: Новели. Львів, 1969. С. 195206.
66. Дрозд В. Музей живого письменника, або Моя довга дорога вринок: Повість-шоу. К.: Укр. письменник, 1994. 203 с.
67. Елизаветина Г. «Последняя грань в области романа: (Русская мемуаристика как предмет литературоведческого исследования) // Вопросы литературы. 1982. №10. С. 70134.
68. Елизаветина Г. Становление жанров автобиографии и мемуаров // Русский и западно-европейский классицизм: Проза. М., 1982. С. 235263.
69. Єфремов С.О. Щоденники, 1923 1929. К.: ЗАТ «Газета Рада”», 1997. 848 с.
70. Жид А. Дневники: Молодость / Пер. с фр. М.: Гослитиздат, 1934. 92с.
71. Жиленко І. Homo feriens: Кн. 1 // Сучасність. 1997. №9. С. 1287; №10. С. 1670.
72. Жиленко І. Homo feriens: Кн. 2 // Сучасність. 1998. №9. С. 1249; №10. С. 4456.
73. Жиленко І. Homo feriens: Кн. 2 // Сучасність, 1999. №1. С. 2754; №2. С.4068; №12. С. 95150.
74. Жиленко І. Homo feriens:Кн. 2 // Сучасність 2002. №4. С. 127146; №5. С. 128153; №6. С. 130140; №78. С. 119135.
75. Жиленко І. Homo feriens: Кн. 2 // Сучасність. 2003. №11. С. 97127; №12. С.98116.
76. Жиленко І. Homo feriens: Кн. 2 // Сучасність. 2004. №1. С. 8997; №2. С.94118.
77. Жиленко І. Мій Володя // Київ. 2004. №10. С.3456.
78. Жулинський М. Коли не замикається коло життя // КардиналовськаТ. Невідступне минуле. К.-Нью-Йорк, 1992. С.39.
79. Загребельний П. Світ натхненного зачарування // Масенко Т.Г. Роман пам’яті. К., 1970. С. 312.
80. Заманская В.В. Русская литература первой трети ХХ века: проблема экзистенциального сознания: Моногр. Екатеринбург: Изд-во Урал ун-та, 1996. 278 с.
81. Заманская В.В. Экзистенциальная традиция в русской литературе ХХвека: Диалоги на границах столетий: Учеб. пособ. М.: Флинта; Наука, 2002. 304 с.
82. Зарецкий Ю.П. Автобиографические «Я» от Августина до Аввакума: (Очерки истории самосознания европейского индивида). М.: ИВИ РАН, 2002. 323с.
83. Здоровега В.Й. Багатоманіття документалізму і проблема жанрів // Рад. літературознавство. 1984. №9. С. 715.
84. Здоровега В.Й. Збагнути день сущий. К.: Дніпро, 1988. 261с.
85. Іван Франко у спогадах сучасників / Упоряд. О.І.Дей, Н.П.Корнієнко. Львів: Кн.-журн. вид-во, 1956. 595 с.
86. Іван Франко у спогадах сучасників: В 2 кн. Кн. 2. / Упоряд., передмова та прим. О.І.Дея. Львів: Каменяр, 1972. 336 с.
87. Іваничук Р. Дороги вольні і невольні: Спогади і медитації. Львів: Просвіта, 1999. 575 с.
88. Ігнатів Н.Є. Пошуки сучасної документальної прози: Типологічний аналіз // Українська філологія: історія і перспективи: Матеріали наук. конф., присвяч. 145-річчю заснування каф. укр. філол. у Львів. ун-ті. Львів, 1995. С.332337.
89. Ігнатів Н.Є. Жанрові новації сучасної документальної прози (на матеріалі слов’янських літератур) // Матеріали Міжнар. славіст. конф. пам’яті проф. Костянтина Трофимовича: У 2 т. Львів: Літопис, 1998. Т.2. С.115120.
90. Йейтс Ф.А. Искусство памяти / Пер. с англ. Е.В.Малышкина. СПб.: Университетская книга, 1997. 480с.
91. Карасти Р. Три поездки на трамвае // Звезда. 2000. №7. С. 217227.
92. Кардиналовська Т. Невідступне минуле. К.-Нью-Йорк: Вид-во М.П.Коць, 1992. 175 с.
93. Карманський П. Українська богема. Львів: Олір, 1996. 144 с.
94. Київські неокласики / Упор. В.Агеєва. Сер. «Українські мемуари». К.: Факт, 2003. 352 с.
95. Клен Ю. Спогади про неокласиків // Клен Ю. Твори: У 3-хт. Т.3. Торонто, 1960. С.109190.
96. Кобилецький Ю. З літопису життя: Спогади, нариси, портрети. К.: Дніпро, 1983. 285 с.
97. Кобилецький Ю. Фрески: Нариси, портрети, спогади. К.: Рад. письменник, 1979. 215 с.
98. Кобилянська О. Слова зворушеного серця: Щоденники; Автобіографії; Листи; Статті та спогади / Упоряд., передм. Ф.П.Погребенника. К.: Дніпро, 1982. 359с.
99. Ковалів Ю. Кошелівець Іван // Українська літературна енциклопедія. К., 1995. Т. 3. С. 39.
100. Кожевникова Н.А. Типы повествования в русской литературе ХІХХХв. М.: Ин-т рус. яз. РАН, 1994. 336 с.
101. Колесник П. Дещо про мемуари // Вітчизна. 1959. №2. С. 176183.
102. Колесник П. Післямова // Смолич Ю.К. Мої сучасники: Літературно-портретні нариси. К., 1978. С. 373375.
103. Колядич Т.М. Мгновенья, полные как годы: (Двадцатые годы ввоспоминаниях писателей). Учеб. пособ. по спецкурсу. М.: Прометей, 1993. 226с.
104. Колядич Т.М. Воспоминания писателей: проблемы поэтики жанра: Моногр. М.: Мегатрон, 1998. 276 с.
105. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самопознание. М.: Политиздат, 1984. 335 с.
106. Кон И.С. Открытие «Я». М.: Просвещение, 1978. 367 с.
107. Корж М.О. На віку, як на довгій ниві: Автобіографічна повість. Х.: Майдан, 2001. 274 с.
108. Корман Б.О. Итоги и перспективы изучения проблемы автора // Страницы истории русской литературы. М., 1971. С. 199207
109. Корман Б.О. Практикум по изучению художественного произведения (Учеб. пособ.). Ижевск: Изд-во Удмурд. ун-та, 1977. 72 с.
110. Корнилов В.О поэтах, стихах и мемуарах // Дружба народов. 2000. №9. С.155168.
111. Корсунов А.А. Ник. Ив. Костомаров в воспоминаниях А.А.Корсунова// Русский архив. 1890. №10. С. 199221.
112. Костенко А.І. Шевченко в мемуарах: Критичний нарис. К.: Рад. письменник, 1965. 253 с.
113. Костомаров Н.И. Автобиография // Костомаров Н.И. Исторические произведения. Автобиография. 2-е изд. К., 1990. С. 425651.
114. Костомарова А. Н.И. Костомаров (Из воспоминаний) // Вестник Европы. 1910. №6. С. 135209; №7. С. 4366; №8. С. 4575; №9. С.94125.
115. Костюк Г. Зустрічі і прощання: Спогади: В 2 т. Кн. 1. Едмонтон: Канадський ін-т українських студій, 1987. 743 с.
116. Костюк Г. Зустрічі і прощання: Спогади: В 2 т. Кн.2. Едмонтон-Торонто: Вид-во Канадського ін-ту українських студій Альбертського ун-ту, 1998. 609 с.
117. Коцюбинська М.Х. Мої обрії: В 2 т. Т. 2. К.: Дух і літера, 2004. 386с.
118. Кошелівець І. Розмови в дорозі до себе: Фрагменти спогадів та інше. 2-е вид, скор. і доп. / Післямова О.Микитенка. К.: Ред. журн. «Всесвіт», 1994. 320 с.
119. Кравців Б., Оглоблин О. Мемуарна література // Енциклопедія українознавства: Слов. ч. Париж-Нью-Йорк, 1962. Т. 4. С.15161519.