ТВОРЧА ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ МИКОЛИ ПОНЕДІЛКА-ЕПІКА

brief description

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

На правах рукопису

Супрун Володимир Миколайович

УДК 821.161.2-2.09 Понеділок

ТВОРЧА ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ МИКОЛИ ПОНЕДІЛКА-ЕПІКА

10.01.01 українська література

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник: Погребенник Володимир Федорович, доктор філологічних наук, професор

Вінниця 2007

ЗМІСТ

ВСТУП ................................................................................................................ 3 РОЗДІЛ І. ЕПІЧНИЙ НАБУТОК МИКОЛИ ПОНЕДІЛКА:
СЮЖЕТОБУДОВА, ПРОБЛЕМАТИКА, ХАРАКТЕРОЛОГІЯ ............. 13 1.1. Ліро-трагедійний дискурс творів антибільшовицької
проблематики ......................................................................................... 17 1.2. Екзистенціал туги й самотності українського емігранта:
національно-ментальні візії щастя ....................................................... 47 1.3. Проблема безґрунтярства” та національної свідомості як ключова
у творчості майстра слова ..................................................................... 55 1.4. Концепт поле” і моделювання образу України ................................ 71 1.5. Образ війни в художньому репродукуванні М. Понеділка ............... 78 1.6. Повість Любисток на рани”: від символічної парадигми
до життєвої реальності ....................................................................... 90 РОЗДІЛ ІІ. ПОЕТИКА ГУМОРИСТИЧНОЇ І САТИРИЧНОЇ
ТВОРЧОСТІ ................................................................................................ 103 2.1. Сатира на підсовєтську” дійсність ................................................... 104 2.2. Опозиція людина-влада” у сатирі М. Понеділка ............................ 120 2.3. Повість Армія” гостра сатира на військову і соціополітичну
систему СРСР ...................................................................................... 128 2.4. Сатирично-гумористична повість Рятуйте мою душу”: українство
у таборах ді-пі” .................................................................................. 136 2.5. Між асиміляцією і національною самобутністю: українці
за океаном ............................................................................................. 147 ВИСНОВКИ ................................................................................................... 173 ЛІТЕРАТУРА ................................................................................................ 180

ВСТУП

Актуальність дослідження. Протягом багатьох десятиріч тоталітарного минулого з історії українського письменства через позалітературні ідеологічні міркування свідомо вилучалась значна частина художньої спадщини українських письменників, зокрема діаспорних. Унаслідок цього осмислення літературного процесу позбавлялося наукового об’єктивізму і значно втрачало в літературній повноті репрезентації мистецького процесу. Діяльність діаспорних літераторів (окрім радянофільських) здебільшого обминалася і замовчувалася, а творчі здобутки майстрів слова, незаанґажованих комуністичними ідеями, лише в останні півтора десятиліття почали фахово досліджуватися. Такий складний шлях до материкового” читача змушені були пройти першорядні екзильні письменники від Василя Барки, Євгена Маланюка, Уласа Самчука до Едуарда Козака та ін. Лиш урахування всієї повноти національної художньої спадщини дозволить набути системної цілісності відтворення українського літературного процесу ХХ століття, комплексно дослідити культурні ландшафти” (В.Дільтей) минулого, розкрити нонконформізм екзильного письменства в умовах свободи слова й друку. Водночас поглиблене вивчення мистецьких здобутків цих авторів сприятиме створенню науково-об’єктивного канону майстрів”.
Микола Понеділок (1922-1976) епік, драматург, дотепний гуморист і дошкульний сатирик належав до числа багатоманітно обдарованих творчих особистостей українців західного світу. Його ім’я не могло ввійти в коло згадуваних у СРСР і тільки почало вводитися до поповненого вилученими постатями уже в незалежній державі ряду митців-класиків. Досі він автор малознаний в Україні не з власної вини. Наукові студії спадщини М.Понеділка на Батьківщині письменника тільки розпочалися. Проте цілісна наукова рецепція літературного процесу ХХ століття як самобутнього національно-культурного феномена неможлива без урахування ідейно-художнього внеску творчих індивідуальностей на зразок М.Понеділка. Про такого рівня літераторів, як висловився О.Горнфельд, забувати не тільки не можна, а й небезпечно тим більше у час, коли все активніше українське літературознавство усвідомлює різнорівневу єдність екзильного й материкового” письменства.
Літературна спадщина белетриста являє собою окремий ідейно-художній феномен естетичного будівництва” на засновку автентично відображеної дійсності, біографічному підґрунті. Автор удома” відчув на собі знущання сталінізму, а у вимушеній еміграції став безпосереднім свідком і літописцем” подій 20-40-х рр. в Україні, сказав правду про трагедію народу в роки злодіянь радянської влади та нацистської окупації. Насильна розлука з рідним краєм і близькими людьми, нелегке вростання” в заокеанську дійсність спричинилися до активізації творчої діяльності в умовах свободи слова та друку, збагатили епіку і драматургію свіжим покладом тем, розширили діапазон олітературнених” письменником мотивів життя українства в СРСР і за океаном, активізували естетичний пошук.
Аналіз стану вивчення творчості письменника показує: індивідуальний художній набуток М.Понеділка-епіка та його багатолітня самовіддана праця на літературній ниві досі не були об’єктом спеціального дослідження; донині бракує навіть концептуальних статей, присвячених його мистецькому доробку. Досить серйозно ускладнює вивчення спадщини літератора відсутність в Україні науково-критичного зібрання писань автора, корпусу його епістолярію, літературознавчої рецепції багатьох творів. Рідкісні, раритетні на Батьківщині митця американські видання малої прози, гумору і сатири (у відділі діаспорної україністики Національної бібліотеки України ім.В.І.Вернадського є тільки по одному примірнику кожної збірки). Цілком відсутня в українських книгосховищах драматургія письменника, специфіка якої не відома навіть фахівцям. Не досліджені архівні матеріали митця, немає літературного музею письменника в Україні і у США. Вивчення спадщини Понеділка ускладнюється відсутністю бібліографії його творів, які друкувалися у різних періодичних і неперіодичних виданнях на Заході. Разом із тим повернення постаті і доробку белетриста в Україну вже розпочалося: 2003 року у видавництві ім.Олени Теліги вийшов у світ двотомник вибраних творів М.Понеділка з ілюстраціями діаспорних художників Е.Козака, Г.Мазепи, Б.Крюкова. На жаль, порівняно незначним є наклад видання популярного типу (3000 примірників), в якому навіть не зазначено упорядника. Крім того, репрезентована у двотомнику белетристика не відбиває вповні ідейно-художніх шукань і здобутків письменника, що ускладнює адекватне сприйняття як дослідниками, так і читачами творчої індивідуальності епіка.
Літературознавче осмислення творчості М.Понеділка розпочалось у кінці 50-х на початку 60-х рр. минулого століття. Перші відгуки на його книги, що належать Ю.Клиновому (Ю.Стефанику), І.Керницькому, М.Гарасовській-Дацишин, були уміщені в авторитетних діаспорних виданнях: чикаґському Українському Житті” та нью-йоркських Слові” й Українській Літературній Газеті”. Автори цих перших спроб, які переслідували мету дати письменницьку сильветку здебільшого рецептивно-враженнєвого характеру, загалом високо оцінили як сатирично-гумористичну, так і негумористичну епіку митця. Скоріше оглядовими, аніж науковими осмисленнями творчості М.Понеділка є розвідки І.Боднарчука, В.Давиденка, Ю.Мовчана, В.Сварога, М.Білоус-Гарасевич. Ю.Клиновому належать найфаховіші з літературознавчого погляду праці про мистецький доробок письменника. Так, у статті Два обличчя Миколи Понеділка” (одна з найбільших за обсягом розвідок про художню спадщину письменника) дослідник, вивчивши проблему синкретизму лірично-трагедійного й сатирично-гумористичного начал у творчості митця, дійшов висновку про типологічну спорідненість писань автора з набутком українських письменників-сміхотворців і трагічних оптимістів” малих жанрів, зокрема Остапа Вишні й В.Стефаника. Аргументи критика доволі вагомі, проте їх недостатньо для доведення зв’язку між ідіостилями цих митців. Загалом Ю.Клиновий побіжно висвітлив стильові домінанти М.Понеділка, серед яких однією з головних визнав майстерність епіка у будуванні діалогів й застосуванні влучних характеристичних прізвищ.
Почасти світло на проблему ідіостилю митця (хоч вона ще не була предметом ґрунтовного обговорення критики) проливають праці В.Жили [29], М.Гарасевич [7], В.Сварога [105], однак навіть сукупно вони чітко не вимальовують константних особливостей епічного дискурсу Понеділка. Науково-популярними за своїм профілем є передмови до видань творів письменника Ю.Тиса [114], І.Вараниці [15], В.Давиденка [25], того ж Ю.Клинового [42, 43, 46], О.Кузьмович [60]. В основному вони представляють творчий шлях письменника, іноді, що цінно, й історію написання і публікації тієї чи іншої книги. Зокрема, історію упорядкування посмертної книжки митця Ю.Клиновий розкрив у передмові до неї Слово про збірку Миколи Понеділка Диво в решеті”.
У СРСР М.Понеділок не згадувався принципово єдину памфлетну характеристику заслужений гітлерівець”, фашистський офіцер” знаходимо у нарисі Плем’я упирів” Ю.Мельничука [70]. Після розвалу тоталітарної системи інтерес до письменника виявився лише в середині 90‑х рр., коли з’явилась оглядова стаття Ф.Погребенника [85]. Хай і піонерна в українському літературознавстві, ця стисла бібліографічна студія не містить аналітичного входження у специфіку образного мислення епіка. У кін. ХХ на поч. ХХІ ст. ім’я М.Понеділка залучалося в обойми інших імен у літературознавчих студіях таких дослідників письменства обабіч океану, як Г.Костюк [55], Я.Погребенник [86], В.Біляїв [10]. Задля повноти згадаємо, що в Україні з’явилася друком низка літературознавчих розвідок, присвячених М.Понеділку, автора цих рядків.
У книжці М.Білоус-Гарасевич Ми не розлучалися з тобою, Україно” (Детройт, 1998) М.Понеділка згадано в контексті потреби вивчення життя і творчості письменників української діаспори. Дослідниця відзначила виразнопатріотичну ідейність творів митця, їх антитоталітаристський пафос, нагадала про талант Понеділка-рецитатора своїх творів. Ще один позитив: у книжці вміщено нечисленний епістолярій письменника до дослідниці з точною паспортизацією дати й місця відправлення листів. Проте ця праця, значною мірою популяризаторська (як і статті зарубіжної періодики [20, 29, 45, 105, 109]), не може претендувати на науково адекватне висвітлення епічної творчості митця. Про письменника та його духовне повернення на Батьківщину мовиться у кількох посмертних присвятах (остання з яких датується 1996р.) пера О.Тарнавського [112], Ю.Мовчана [71], Ю.Клинового [45], М.Гарасевич [20].
Тож стан наукового висвітлення проблеми на сьогодні ще показує фактично початок її входження в оперативне поле наукового літературознавства. Актуальність пропонованої дисертації, таким чином, зумовлена як недостатнім рівнем дослідження масиву епіки М.Понеділка на його вимушено набутій батьківщині, так і відсутністю спеціальної системної праці, присвяченої творчій індивідуальності митця, в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась на кафедрі української літератури Вінницького державного педагогічного університету ім.Михайла Коцюбинського як складова частина комплексного кафедрального дослідження Сучасний погляд на літературу”. Тему дисертаційної роботи затверджено Вченою радою Вінницького державного педагогічного університету ім.Михайла Коцюбинського (протокол №5 від 26 грудня 2002 року) та схвалено Науковою координаційною радою Класична спадщина та сучасна художня література” НАН України (протокол №1 від 6 лютого 2003 року).
Мета роботи визначити своєрідність таланту М. Понеділка на основі аналітико-синтетичного дослідження його епічної творчості, розкриття особливостей її проблематики, образного світу, жанрової й ідейно-стильової самобутності, українознавчого характеру, з’ясування місця і почасти значення писань автора у двоколійному” літературному процесі ХХ століття.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) схарактеризувати етапи життєтворчості М. Понеділка, еволюцію його образного мислення;
2) зінтерпретувати епічний набуток автора в парадигмі олітературнення” важливих психологічних, морально-етичних, гума­ністичних проблем;
3) розкрити майстерність белетриста у моделюванні дійсності засобами сатири і гумору, багатство його мовотворчості;
4) визначити ідейні константи художнього світу письменника та його літературну сюжетику і характерологію;
5) з’ясувати значущість індивідуального внеску літератора в українське письменство сучасної йому епохи, боротьбу за ідеали свободи і прогресу.
Об’єктом дослідження є саморух творчої думки М.Понеділка, виявлений у лірично-трагедійній і сатирично-гумористичній спадщині митця.
Предмет дисертаційного розгляду ідейно-естетична специфіка, жанрово-стильова та мовна своєрідність епічної творчості М.Понеділка.
Методи дослідження. Для досягнення мети й розв’язання поставлених завдань у дисертації використано низку методів, серед яких провідними є естетичний, культурно-історичний, системний і біографічний, а також прийоми проблемно-тематичного, контекстуального й інтертекстуального аналізу, елементи герменевтичних та компаративних підходів.
Матеріалом дисертаційного дослідження стали найбільш репрезентативні для виявлення творчої індивідуальності твори письменника, опубліковані у прижиттєвих збірках 1957-1973 рр. (Вітаміни”, Соборний борщ”, Говорить лише поле...”, Смішні сльозини”, Зорепад”, Рятуйте мою душу”) та у посмертній книжці Диво в решеті” (1977), а також епістолярій М.Понеділка (ті з листів, які висвітлюють світогляд, естетичні погляди й моральні імперативи митця) та спогади про нього.
Наукова новизна роботи та особистий внесок здобувача. Дисертація є першою спробою комплексного монографічного дослідження епічної спадщини ще недовідомого в Україні Миколи Понеділка. Висвітлено посутні етапи його творчої біографії й уперше мистецької еволюції. Окреслено та зінтерпретовано проблемно-тематичні, жанрово-стильові параметри епіки майстра слова, характер її пафосу, розкрито подекуди вперше її поетикальні та зображувально-виражальні особливості, засоби образо­творення й характеротворення. Науково осмислено епічну спадщину митця в контексті сучасного авторові письменства та попередніх літературних традицій, проаналізовано лірично-трагедійну й гумористично-сатиричну її тональності, національно-виразний характер і антитоталітарне ідейне спрямування, зв’язок із дійсністю і правдою життя. Аналітико-синтетичний аналіз творів М.Понеділка, більшість із яких уперше стали об’єктом літературознавчого студіювання, дозволив схарактеризувати життєву філософію епіка, самобутність його образного світу. Систематизовано літературно-критичні судження щодо творів белетриста, осмислено їх слушність. Уведено в науковий обіг деякі маловідомі матеріали й художні твори, що дало змогу створити цілісну концепцію творчості екзильного письменника.
Теоретичне значення дисертації визначається тим, що одержані результати і наукові висновки розширюють уявлення про епічні види екзильної художньої творчості, конкретизують цілий ряд теоретико-літературних та історико-літературних проблем (особливостей індивідуального стилю письменників-вигнанців, самореалізації та національної ідентифікації митців, специфіку епічного і сатиричного дискурсу), виформовують розуміння своєрідності екзильної й материкової” літератури ХХ століття в її неоднозначності та більшій повноті.
Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали дисертаційної праці можуть бути використані в лекційному курсі історії української літератури ХХ століття, проведенні спецкурсів і спецсемінарів для філологічних спеціальностей інститутів та університетів, у шкільній практиці на уроках позакласного читання, під час вивчення літератури рідного краю (Кіровоградщина), для написання курсових, дипломних, магістерських робіт, підготовки науково-критичного видання творів М.Понеділка, у процесі створення підручників та посібників для вищих навчальних закладів. Наукові результати дослідження можуть стати основою для створення літературного портрета письменника, прислужитись у подальших історико-літературних дослідженнях розвитку української і світової культури ХХ століття.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були викладені у доповідях на таких конференціях і семінарах: Всеукраїнському науково-дослідному семінарі Загальнолюдські цінності та національний менталітет у дзеркалі слов’янських літератур” (Луцьк, 2004); ІІІМіжнародній науково-практичній конференції Динаміка наукових досліджень 2004” (Дніпропетровськ, 2004); ІМіжнародній науково-практичній конференції Науковий потенціал світу 2004” (Дніпропетровськ, 2004); ІВсеукраїнській міжвузівській студентській науково-практичній конференції Молодий філолог” (Хмельницький, 2004); VІІВсеукраїнській науково-практичній конференції Молодь, освіта, наука і національна самосвідомість” (Київ, 2004); Всеукраїнській науковій конференції Михайло Коцюбинський митець, педагог і громадянин” (Вінниця, 2004); ІVМіжнародній науково-практичній конференції Динаміка наукових досліджень 2005” (Дніпропетровськ, 2005); VІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції Молодь, освіта, наука і національна самосвідомість” (Київ, 2005); VВсеукраїнській науково-теоретичній конференції Українська література: духовність і ментальність” (Кривий Ріг, 2005); ІІМіжнародній науково-практичній конференції Сучасні наукові дослідження 2006” (Дніпропетровськ, 2006); ІМіжнародній науково-практичній конференції Європейська наука ХХІ століття: стратегія і перспективи розвитку 2006” (Дніпропетровськ, 2006); ІМіжнародній науково-практичній конференції Передові наукові розробки 2006” (Дніпропетровськ, 2006); щорічних звітних наукових конференціях викладачів і студентів інституту філології й журналістики Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (Вінниця, 2003-2007). Результати дослідження представлені у 24 публікаціях, 8 з них у наукових фахових виданнях ВАК України. Повний обсяг друкованої продукції 8,7 друк. арк.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури, який нараховує 131 позицію. Загальний обсяг дослідження 189 сторінок, з яких 179 основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи результати дослідження, доходимо таких висновків:
1. Сформований у вільному світі творчий доробок Миколи Понеділка став важливим компонентом вітчизняного двоколійного літературного процесу ХХ століття. Свій письменницький хист митець зреалізував насамперед у ліро-епіці, що глибоко відобразила історичні та соціальні конфлікти доби, розкрила особливості ройового” й індивідуального життя українців обабіч океану. Досить широка проблематика белетристики М.Понеділка, актуальність відображених онтологічно-екзистенційних явищ буття явили специфіку його літературного моделювання дійсності.
2. Письменником-реалістом й документалістом виявив себе М.Понеділок у несатиричних творах антибільшовицької проблематики. Розгортаючи моторошні своєю правдою картини життя українців СРСР (Чорна хустка”, Обід собачий”, Многая літа!”), белетрист синекдохально зобразив метаобраз тоталітарної держави. Селянський світ, у відтворенні епіка й лірика багатий своїми злиднями, антитетичний до нав’язаних норм співжиття людини і держави, не втрачає автентичних рис української етноментальності, в основному зберігає силу національно-народного духу. Письменник зафіксував і психологічно репрезентував етногенетичну схильність українців до виявів спротиву (новела Самогубство”). Боротьбу людей за виживання епік художньо трансформував в ідею нескореності та опору червоному терору. У вірогідному відтворенні письменника такий протест заслабкий і примітивний (Понеділкові герої гинуть під натиском влади: образ матері з оповідання Материнське благословення”), але він творить ефект тяглості не знищених цілком визвольних прагнень українства.
М.Понеділок-епік наголошував на людяності, гуманізмі простих, але духовно багатих людей (малої Катрі (Чорна хустка”), старої Гапки (Самогубство”)), протиставляючи їх душевні чесноти владі ймущим, образи яких подано об’єктивно, без ідеологізації та прикрашування підрадянської” літератури. Проза митця примножила антибільшовицькі інтенції українського письменства ХХ століття, стала у західному світі ідейно-художнім феноменом правди життя українців під тиском більшовизму.
3. Вимушене Понеділкове втікацтво на Захід знаменувало народження його як митця слова та активізувало олітературнення” до того плеканих у душі свіжих тем творчості: українського безґрунтярства” і самотності на чужині. Втрата Батьківщини і родини, руйнація родоментального зв’язку стали для епіка трагедією життя, незважаючи на матеріальну облаштованість, виявилися у творчості мотивами неприкаяності й безпритульності. Нарис Пісня”, оповідання Казка недосказана моя” та повість Зорепад” реквієм за покинутими рідною землею та краянами, мнемонічна і літературна посвідка кордоцентризму української вдачі. Позбавлені питомого місця (простору предків) персонажі-вигнанці, згідно з авторською метафорою, схожі на дерева, вкорінені в матірний ґрунт, тяжко знаходять своє автентичне існування на чужині.
Психоемоційною домінантою внутрішнього світу героїв творів на тему чужини є буття українців за океаном, відчуття гіркої долі вигнанця, самотності алієнованої людини, душевної туги. Чужина не стала для них духовним замінником України навіть за умови здобутого матеріального добробуту, збереження традиційних етнічних реалій побуту, звичаєвого укладу життя. Тому епік постійно редукував з автопсії мотиви смутку й дійсні переживання емігрантів, які сполучилися у творах з національно-ментальними візіями міфологізованих картин-мрій, мирної праці на землі предків, що є антидотом для недужого на ностальгію духу. Звідси мистецьким брендом” М.Понеділка став суб’єктивно-індивідуалізований концепт поле”, який, абсорбуючи історичний та морально-етичний досвід українського етносу, є для письменника синонімом і навіть корелятом далекої Батьківщини. Крайобраз поля-степу, що на далекій чужині за візуальною асоціативною моделлю виформовує для автора і його героїв ілюзію України в традиційній національній емблематиці колосистого безсмертного поля” (Л.Костенко), набуває під пером епіка різних, часом і несподіваних смислово-емоційних відтінків. Такого типу творення кожного разу абсолютно нового світу на старому фундаменті” (Леся Українка) матеріалізує в спадщині М.Понеділка сакральну тугу за працею, болючий топос утрати рідної людини, разом із наснаженням твору історичним національно-патріотичним пафосом (Говорить лише поле...”) веде до появи лейтмотиву волі, емблематичним відповідником якого є мікрообраз споришу, що набуває символічного значення України (Стежка”).
4. Реалістична правдивість сформувала образний лад малої прози М.Понеділка про часи Другої світової війни. Автор порівняльно осмислив злочини націонал-соціалізму і комунізму, виходячи з руйнівної антигуманної природи цих систем. До честі письменника, у нього відсутній образ ворога як такий, адже кожен персонаж із обох таборів підліг індивідуалізації зі збереженням родових іманентно людських рис (не знайдемо у М.Понеділка примітивних ідеалізацій червоної армії і таврування вояків німецького вермахту). Понеділок-психолог та людинознавець розкрив мотиваційні чинники і стимули, які визначають людську свідомість і поведінку в апокаліпсисі війни. Так, згідно з реалістичним об’єктивізмом та історичною правдою, знайдемо у літератора здеморалізованих штрафбатівців, які в погоні низових” інстинктів з насолодою ґвалтують і грабують мирне населення (Без назви”). При тому, коригуючи соцреалістичні ідеологеми, белетрист уміло зобразив і нетрадиційного для українського письменства німецького офіцера, що не втрачає людяності й у час буряного поліття” (Є.Маланюк). Реалізм ліро-епічного зображення посилився символізацією вираження: сюжетика повісті Любисток на рани” підпорядкована сакральному символу хреста історичних доль України. Показом жертв війни й людських втрат у ній (чи не найтрагічнішим у творах Без назви”, Білі айстри”, Посивіла жінка”) письменник примножив антимілітарний дискурс української літератури, образами ж духовних українських людей, що не деградують навіть у боротьбі за виживання, підніс людяність і гуманізм над силою зброї й моральним здичавінням.
5. Синхронно із серйозною” епікою талант М.Понеділка реалізувався в гумористично-сатиричних жанрах, які зміцнили його реноме сміхотворця. В умовах свободи слова белетрист обирає матеріалом для аналітико-сатиричної творчості фактуру життя українців у вигнанні. Успадкувавши з несатиричної прози постійні теми та ідеї, письменник у гострокритичному світлі розвінчав тоталітарну імперську політику. Це характерне для тих творів, у яких автор показав становлення диктатури пролетаріату” з її антигуманними, часто абсурдними діями (Цвітуче колгоспне поле”, Добробут Дьомки Стріхи”), зомбуванням і залякуванням людей (Дві енциклопедії”, Завод Червона гайка”), вихолощуванням національно-патріотичних ідей (День урожаю”). Письменник представив справжню суть совєтської дійсності через образи утискуваних системою простих українських людей, які чинять мовчазний спротив, розуміючи, що сили в державі-казармі” (І.Малкович) поки що не на їхньому боці (образ Васі з фейлетону Вівчур-розбійник”). Понеділок досяг при тім художньої узагальненості відтворення соціальної дійсності, сатирично скомпрометував її виразки. Наприклад, процвітаюче хабарництво, яке, незважаючи на офіційне невизнання цього явища, дотепно обігране у фейлетоні Стахановська курка” (образи директора курячої ферми і парторга).
М. Понеділок гротескно розвінчав мілітаризацію країни під гаслами боротьби за мир, яку пропагував і насаджував Кремль, його маніакальну гонитву озброєнь”. Письменник-гуманіст підніс ідеали свободи незалежної особистості, яка латентно протистоїть насиллю, злу, осолдафоненню” свідомості мас. У баченні Понеділка трагедія української людини і нації полягала у її реальному підневільному статусі, повній підлеглості і підконтрольності режимним наглядачам.
Сатиричний ефект у М. Понеділка ґрунтується на виявленні назовні характерних ситуацій і протиріч у дихотомії світла комуністична мета антигуманний результат”, на бінарних опозиціях: зовнішнє-внутрішнє, бажане-дійсне (Дві енциклопедії”). Сатирична типізація персонажів М.Понеділка заснована на розкритті убогості внутрішнього світу зверхників і відмові від заданої пафосності, невідповідності слів та вчинків, карикатурних рисах портретних характеристик. За допомогою лише однієї вагомої деталі автор репрезентував не тільки індивідуальні риси героя, але й узагальнював саму дійсність. Скажімо, метаморфоза перетворення людини зі злодія у речника партії являє плекання системою вірних адептів комунізму з кримінальних осіб (дилогія Невдачі Васі Прища” і Про культурні танці”). Функції лексико-стилістичних засобів творення комічного у прозі митця викриття внутрішнього світу охоронців режиму, убогості їх мислення і світовідчуття, розвінчання стереотипів про духовно-інтелектуальний рівень режимних високопосадовців, динамізація емоційної напруги сюжетних колізій.
6. Характерним для прози М. Понеділка з життя вигнанців є її соціально-національний оптимізм (напівбіографічна повість Рятуйте мою душу”). Автентичність відтворення табірного світу (тяжкі одноманітні будні, сірість і сморід бараків, убогість харчування, перманентний стан невизначеності й очікування чогось кращого) підпорядкована авторській концепції, згідно з якою він не є кінцем усього, а труднощами початку нового життя української людини, нехай і за кордоном.
Історично-документального характеру посвідчень очевидця надають повісті епізоди примусової, моторошно-агресивної репатріації українців до СРСР, причому її жорсткими виконавцями поряд із нелюдами-сталіністами виступають й американські офіцери. Рятуйте мою душу” не тільки становить собою літопис суму й болю українства, а й виявляє врівноважуючу” роль (задля збереження психічного здоров’я), вивільняючу та розряджаючу функцію Понеділкового гумору. Письменник концептуально стверджує: тяжкий шлях до волі, але він навчив людей гуртуватися у часи випробувань, допомагати один одному і не впадати у відчай. Серед ідейних констант мислення українців на чужині М.Понеділок виокремив як важливу і доленосну соборницьку ідею, носіями якої є центральні персонажі твору (Іван, Люція, Степан, Вадим, Кирило).
7. Однією з магістральних у сатирично-гумористичному набутку митця є проблема вростання українців в заокеанське суспільство. Адаптація в іноментальному середовищі для письменника не означає повного розчинення” у ньому: в американський культурний континуум Україна має внести свій потужний мистецький наратив (Золота писанка”).
Галерея образів автора стисло, але посутньо розкривала набутий різновекторний спосіб існування українських емігрантів у діапазоні від адаптації, відходу від першоджерела до старанного збереження і культивування своєї національної ідентичності (симпатизує письменник, звісно ж, другій культурній стратегії). Понеділок сам орієнтований і орієнтує читача на плекання деталей побуту та автентичних традицій. Визначальним чинником у збереженні національно-народної самобутності є для митця утвердження рідної мови (Чи, може, інакше треба?”) й культури (Пісні з Нової Гвінеї”). Твори на цю важливу тему розкривають письменника як патріота і почасти етнодидакта, який пильно стежить за збереженням у співвітчизників української самобутності. Понеділок послідовно культивував ідеал вірності українця своїй рідній землі.
8. Серед домінантних ознак художнього стилю М. Понеділка варто виділити психологічно-драматичний ліризм відображення дійсності. Найчастіше він наявний в описах Батьківщини, її природи, дорогих серцю людей. Прозомислення закоханого поета” (В.Давиденко) засвідчене багатством синоніміки, епітетного ряду, метафоричністю образів, демінутивами, які працюють на авторський ліризм. Письменник виявив уміння лірично представити персонажів як прямою авторською реляцією, так і епічною характеристичністю вчинків героїв. На композиційному рівні художній ліризм виявляється у позасюжетних елементах, як правило, вставними оповіданнями, вибудуваними у формі сну чи ретроспекцій. Їх появу зумовлюють порівняльний погляд белетриста на чужину та редуковану з пам’яті Україну, що інспірує ліричну ностальгію автора за рідними краєвидами (як у повісті Зорепад”).
Таким чином, Микола Понеділок художніми засобами створив масштабний образ своєї епохи, висловив любов і захоплення рідною землею, засудив її гнобителів, висміяв людські вади, показав особистість в усій її полівалентній сутності. Письменник, як кожна творча індивідуальність, шукав і чекав на свого читача. Не вина митця, що шукати довелося поза предковічними українськими видноколами, а чекати понад півстоліття. Літературна громадськість материкової України тільки відкриває для себе колоритну постать майстра слова. Вільне й неупереджене прочитання його творів дасть вагому інформацію про автора і його час, посприяє ліквідації розщепленості” української літератури на діаспорну і материкову”, забезпечить М.Понеділкові заслужене ним місце в колі творців рідної культури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антофійчук В.І., Нямцу А.Є. Євангельські мотиви в українській літературі кінця ХІХ-ХХ ст. Чернівці: Рута, 1996. 208с.
2. Балабко О.В. Мальви у Вічному місті. Стежками українців у світах. Есеї, нариси, зарисовки. К.: Фенікс, 2006. 348 с.
3. Белецкий А.И. Избранные труды по теории литературы. М.: Просвещение, 1964. 478с.
4. Берґсон А. Сміх: нарис про значення комічного: Пер. Є. Єременко. К.: Д-Л, 1994. 165 с.
5. Бердяев Н.А. О назначении человека. М.: Республика, 1993. 383с.
6. Білоус-Гарасевич М. Зорепад” Миколи Понеділка // Білоус-ГарасевичМ. Ми не розлучались з тобою, Україно. Детройт. 1998. С.370-381.
7. Білоус-Гарасевич М. Микола Понеділок // Білоус-Гарасевич М. Ми не розлучались з тобою, Україно. Детройт, 1998. С.620-627.
8. Білоус-Гарасевич М. Незабутній Микола Понеділок (До 20-и ліття від дня смерті (1922-1976) // Білоус-Гарасевич М. Ми не розлучались з тобою, Україно. Детройт, 1998. С.490-498.
9. Білоус-Гарасевич М. Смішні сльозини” Миколи Понеділка // Білоус-Гарасевич М. Ми не розлучалися з тобою, Україно. Детройт, 1998. С.326-334.
10. Біляїв В. На неокраянім крилі...”. Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. 348с.
11. Боднарук І. Талановитий письменник-гуморист (У перші роковини смерті незабутнього Миколи Понеділка) // www.slovnyk.org/txt/ bodnaruki/ mds/26.html.
12. Боднарчук І. Знайомі обличчя. Київ: Обереги, 1997. 120с.
13. Бурляй Ю. Основи літературно-художньої критики. К.: Вища школа, 1985. 248 с.
14. Буряченко С.Я. Крізь болотну тишу до весняного грому. К.: Смолоскип, 2001. 124 с.
15. Вараниця І. Про автора і твір // Понеділок М. Говорить лише поле... Торонто: Гомін України, 1962. С.7-8.
16. Величко Г. Імена Іван і Марія в контексті національної культури // Українська мова та література. 2004. Ч.12. С.3-5.
17. Вышеславцев Б.П. Русский национальный характер // Вопросы философии. 1995. №6. С.112-121.
18. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології: Пер. Миколи Славинського. Прага: Український Громадський Видавничий Фонд, 1928. 358 с.
19. Возняк Т. Відродження держави і людина: аспект обіцяного краю та спасіння // Філософська та соціологічна думка. 1994. №5-6. С.142-154.
20. Гарасевич М. Незабутній Микола Понеділок (До 20-ліття з дня смерті) // Нові дні. 1996. Липень-серпень. С.16-19.
21. Гладкова Л.В. Особливості художнього світовідчуття Григора Тютюнника // Филологические студии: Украинский межвузовский филологический журнал. Симферополь, 2001. №3. С.33-36.
22. Голобородько Я. Українські контури Таврії. Літературно-мистецькі аспекти // Українська література в загальноосвітній школі. 2006. №4. С.7-12.
23. Горбань А. Роман В. Винниченка Хочу!” у дзеркалі псевдолюбовних” колізій // Слово і час. 2004. №2. С.13-19.
24. Гребньова В. Світ звуків і барв у новелі М. Коцюбинського Intermezzo” // Українська мова й література в середніх школах, ліцеях, гімназіях та колегіумах. 2002. №2. С.46-52.
25. Давиденко В. Дещо про автора і його книжки // Понеділок М. Смішні сльозини. Нью-Йорк: Свобода, 1966. С.9-15.
26. Давиденко В. Зорепад” М. Понеділка // Понеділок М. Зорепад. Торонто: Гомін України, 1969. С.2-3.
27. Дончик В.Г. Грані сучасної прози. Літературно-критичний нарис. К.: Рад. письменник, 1970. 324 с.
28. Думчак І. Екзистенційний світ українців-емігрантів (за романом Аскольда Мельничука Посланець мертвих”) // Слово і час. 2004. №1. С.61-67.
29. Жила В. Оригінальний гуморист і стиліст // Визвольний шлях: Суспільно-політичний і науково-літературний місячник. Лондон: Українська видавнича спілка, 1966. Кн. 10 (223). Жовтень. С.1198-1200.
30. Жулинський М. Слово і доля: Новч. посібник. К.: А.С.К., 2002. 640с.
31. Загребельний П. Бути самим собою” // Літературна Україна. 1993. 14 січня. С.3.
32. Зборовська Н.В. Код української літератури: Проект психоісторії новітньої української літератури: Монографія. К.: Академвидав, 2006. 504 с.
33. Іваничук Р. Благослови, душе моя, Господа... (Щоденникові записи, спогади і роздуми) // Березіль. 1993. №2. С.20-63.
34. Ізер В. Процес читання: феноменологічне наближення // Антологія світової літературно-критичної думки ХХст. / За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доп. Львів: Літопис, 2002. С.349-366.
35. Ільницький М.М. Західноукраїнська емігрантська поезія 20-30-х рр. К.: Товариство Знання” України. 1992. 48с.
36. Ільницький М. Критики і критерії: Літературно-критична думка в Західній Україні 20-30-х рр. ХХст. / М.Ільницький; Ред. І. Шевців. Львів: ВНТЛ, 1998. 148 с.
37. Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. Кн.2: Друга половина ХХ ст.: Підручник / За ред. В.Г. Дончика. К.: Либідь, 1998. 456с.
38. Каневська Л. Чоловік не сам жиє на світі, а з людьми” (Художньо-психологічна концепція міжособистісних взаємин у романістиці Івана Франка) // Дивослово. 2004. №3. С.53-58.
39. Качуровський І. Гумор української еміграції // Сучасність. 1992. №10. С.152-162.
40. Клим’юк Ю. Особливості формування жанрової системи лірики Івана Франка // Слово і час. 2004. №8. С.30-39.
41. Клиновий Ю. Два обличчя Миколи Понеділка // Слово: Збірник українських письменників. Нью-Йорк, 1968. Зб.3. С.385-407.
42. Клиновий Ю. Дещо про життя і зорепадну” творчість Миколи Понеділка // ПонеділокМ. Диво в решеті. Торонто: Об’єднання українських письменників Слово”, 1977. С.5-12.
43. Клиновий Ю. Зигзагом угору // Понеділок М. Рятуйте мою душу. Джерзі Сіті Нью-Йорк: Вид-во Свобода”, 1973. С.7-23.
44. Клиновий Ю. Левицький, Кравців, Понеділок // Слово: Збірник українських письменників. Торонто, 1976. Зб.6. С.272-278.
45. Клиновий Ю. Микола Понеділок у його 60-річчя // Нові дні. 1983. Березень. С.9-11.
46. Клиновий Ю. Розмови з Батьківщиною // Понеділок М. Зорепад. Торонто: Гомін України, 1969. С.7-10.
47. Клиновий Ю. Слово про збірку Миколи Понеділка Диво в решеті” // Понеділок М. Диво в решеті. Торонто: Об’єднання українських письменників Слово”, 1977. С.347-350.
48. Клочек Г.Д. Поетика і психологія. К.: Знання, 1990. 48 с.
49. Клочек Г.Д. Романи Івана Багряного Тигролови” і Сад Гетсиманський”: Навч. посібник для вчителів, студ., учнів. Кіровоград: Степова Еллада, 1998. 80 с.
50. Клочек Г. Текст під мікроскопом”: фрагмент новели Василя Стефаника Катруся” // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 2004. №2. С.123-136.
51. Клочек Г.Д. У світлі вічних критеріїв: (Про систему критеріїв оцінки літературного твору). К.: Дніпро, 1989. 221 с.
52. Коваль А.П. Життя і пригоди імен. К.: Вища школа, 1988. 240с.
53. Ковальов В.П. Виражальні засоби українського художнього мовлення. К., 1991. 125 с.
54. Копистянська Н.Х. Жанр, жанрова система у просторі літературознавства: Монографія. Львів: ПАІС, 2005. 368 с.
55. Костюк Г. Зустрічі і прощання (спогади) // Кур’єр Кривбасу. 2000. №125-126. С.54-87.
56. Коцюбинський М. Вибрані твори. К.: Дніпро, 1977. 452с.
57. Крупа М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. 416 с.
58. Кудрявцев М. Алегоричні версії драми Лесі Українки Осіння казка” // Українська література в загальноосвітній школі. 2006. №3. С.12-15.
59. Кудрявцев М. У гиблий час глобального безплоду...” (Роздуми над поезією Бориса Олійника) // Дніпро. 2004. №5-6. С.120-141.
60. Кузьмович О. Повернення Миколи Понеділка додому // ПонеділокМ. Казка недосказана моя: Гумористичні образки та новели. Вибране: У 2-х т. К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2003. С.5-8.
61. Кухаренко В.А. Інтерпретація тексту. Навчальний посібник для студентів старших курсів факультетів англійської мови. Вінниця: Нова книга, 2004. 272 с.
62. Куценко Л. Dominus Маланюк: тло і постать: Монографія [Творчість Є.Маланюка (1897-1968)]. Кіровоград: Центр. Укр. вид., 2001. 264с.
63. Лановик З.Б. Творчість Остапа Тарнавського у двоколійному літературному процесі: Дис... канд. філол. наук: 10.01.01 / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Тернопіль, 1997. 181с.
64. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. Чернівці: Золоті литаври, 2001. 636с.
65. Лесик В. Система образів твору (Новела М.Коцюбинського Intermezzo”) // Дивослово. 2000. №8. С.7-9.
66. Літературознавчий словник-довідник /Р.Т. Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. К.: Академія, 1997. 752с.
67. Марко В.П. У вимірах стилю: Літературно-критичний нарис. К.: Дніпро, 1984. 118 с.
68. Матіяш Б. Стратегії замовчування в художньому тексті (на прикладі роману Діно Буццаті Татарська пустеля” // Слово і час. 2005. №5. С.32-39.
69. Мейс Д.Е. Висновки та перспективи дослідження голодомору 1933 року // Сучасність. 1993. №4. С.150-154.
70. Мельничук Ю. Світ тупоголових // Мельничук Ю. Плем’я упирів: Нариси, памфлети, фейлетони. К.: Рад. письменник, 1963. С.240-251.
71. Мовчан Ю. Микола Понеділок у своїх листах (До 3-ої річниці з дня смерті) // Нові дні. 1979. Січень. С.14-15.
72. Мойсеїв І. Рідна хата категорія української духовності // Сучасність. 1993. №7. С.151-163; №8. С.112-116.
73. Моторнюк І. Новітній валенродизм: що це таке? // Слово і час. 2004. №12. С.27-35.
74. Наєнко М.К. Іван Франко: Тяжіння до модернізму. К.: Академвидав”, 2006. 96с.
75. Наєнко М.К. Художня література України: Програма-мінімум. Ч.1: Від міфів до реальності. К.: Вид. центр Просвіта”, 2005. 660 с.
76. Науменко Н. Символіка як стильова домінанта української новелістики кінця ХІХ початку ХХ століття: Монографія. К.: НУХТ, 2005. 204с.
77. Новий тлумачний словник української мови: У 4-х т. / Укладачі В.Яременко, О.Сліпушко. К.: Вид-во Аконіт”, 1999. Т.3. 928с.
78. Овчаренко Н.Ф. Модель ідентичності в канадському літературно-художньому і літературно-критичному контексті: Автореф. дис. ... доктора філол. наук: 10.01.04, 10.01.01 / Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Київ, 1996. 37с.
79. Остапчук Т. Інтертекстуальне прочитання роману Ю.Тарнавського Три бльондинки і смерть” на тлі роману Т.Манна Чарівна гора” // Слово і час. 2003. №11. С.44-50.
80. Панченко В. Нас могло бути більше... (геноцид українців мовою цифр) // Урок української. 2004. №5-6. С.2.
81. Пахльовська О. Мати і антихрист: відлуння голодомору в літературі // Урок української. 2004. №1. С.36-38.
82. Петренко К. Сьогоднішнє покоління завтра житиме при... // Українське слово. 2004. 1-7 вересня (ч.36). С.9.
83. Погребенник В.Ф. Слово зброя. Література у творчому набутку Романа Олійника-Рахманного (публіцистика, есеїстика, літературознавство): Навч. посібник. К.: Ковчег, 2003. 256с.
84. Погребенник В. Українська література кінця ХІХ століття: творчість чільних репрезентантів // Українська мова та література. 2004. №21-24 (373-376) червень. 95 с.
85. Погребенник Ф.П. Українські письменники: Матеріали до бібліографічного словника. К., 1995. 51 с.
86. Погребенник Я.В. Творчість О. Кобця (Варавви): рух проблематики і поетики: Дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01 / Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова. К., 2002. 197с.
87. Поліщук Я. Голоси з українського двадцятого віку // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 2004. №2. С.203-207.
88. Поліщук Я. Проблема перерваної традиції та українська поезія 1920-30-х років // Сучасність. 1999. №10. С.76-82.
89. Понеділок М. Автобіографія // Понеділок М. Диво в решеті. Торонто: Об’єднання українських письменників Слово”, 1977. С.13-18.
90. Понеділок М. Вітаміни: гумористичні образки по той і цей бік океану. Буенос-Айрес: Вид-во Ю.Середяка, 1957. 319 с.
91. Понеділок М. Говорить лише поле... Торонто: Гомін України, 1962. 317с.
92. Понеділок М. Диво в решеті. Торонто: Об’єднання українських письменників Слово”, 1977. 352с.
93. Понеділок М. Зорепад. Торонто: Гомін України, 1969. 473с.
94. Понеділок М. Рятуйте мою душу. Джерзі Сіті Нью-Йорк: Вид-во Свобода”, 1973. 503 с.
95. Понеділок М. Смішні сльозини. Джерзі Сіті Нью-Йорк: Вид-во Свобода”, 1966. 277 с.
96. Понеділок М. Соборний борщ. Збірка гумористичних нарисів, розповідей, лицедійств та рецензій з актуальних і недавноминулих подій. Буенос-Айрес: Вид-во Ю.Середяка, 1960. 400с.
97. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. К.: Либідь, 1993. 248с.
98. Радевич-Винницький Я. Україна: від мови до нації. Дрогобич: Відродження, 1997. 360с.
99. Розумний Я. Стефаників портрет емігранта (До сторіччя українського поселення в Канаді: 1891-1991) // Сучасність. 1992. №12. С.151-156.
100. Руденко Ю. Основи сучасного українського виховання. К.: Вид-во ім.Олени Теліги. 2003. 328с.
101. Рудницький Л. Література з місією (Спроба огляду української еміграційної прози) // Слово і час. 1992. №2. С.41-45.
102. Русанівський В.М. Мовна картина світу в етнокультурній парадигмі // Мовознавство. 2004. №4. С.3-7.
103. Рюмина М.Т. Эстетика смеха. Смех как виртуальная реальность. М.: Эдиториал УРСС, 2003. 320 с.
104. Салига Т. Високе світло: Літературно-критичні студії. Львів: Каменяр; Мюнхен: Укр. Вільний Ун-т, 1994. 270 с.
105. Сварог В. Сміх і сум Миколи Понеділка // Нові дні. 1966. Листопад. С.3-6.
106. Сергійчук В.І. Національна символіка України. К.: Веселка, 1992. 112с.
107. Сорока М. Чи є панацея від міфу про Антея в українській літературі діаспори? // Слово і час. 2000. №12. С.11-18.
108. Стефаник В. Твори. К.: Молодь, 1972. 240с.
109. Стефаник Ю. Дещо про життя і зорепадну” творчість Миколи Понеділка // Сучасність. Мюнхен, 1976. №6. С.33-37.
110.&nb