РОМАН МИХАЙЛА СТАРИЦЬКОГО “РОЗБІЙНИК КАРМЕЛЮК”: ТИПОЛОГІЯ ЖАНРУ

brief description

Міністерство освіти і науки України
Національний педагогічний університет
імені М.П.Драгоманова

На правах рукопису

Цуркан Ігор Миколайович

УДК 821.161.2 (091) 311.6
Старицький

РОМАН МИХАЙЛА СТАРИЦЬКОГО
РОЗБІЙНИК КАРМЕЛЮК”:
ТИПОЛОГІЯ ЖАНРУ

Спеціальність 10.01.01 українська література

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Гуляк Анатолій Борисович,
доктор філологічних наук,
професор

Київ 2002

Зміст

Вступ .......................................................................................................................3

Розділ 1. Генеза та естетична природа історичних творів М.Старицького.......................................................................................................

Розділ 2. Роман М.Старицького Розбійник Кармелюк” крізь виміри жанру: проблеми традицій і новаторства ......................................................

Розділ 3. Образна система роману Розбійник Кармелюк” та способи її художнього втілення ..............................................................................

Висновки .................................................................................................................

Список використаних джерел .............................................................................

ВСТУП

Актуальність дослідження. Процес духовного відродження української нації як передумови і складової частини державного становлення передбачає прилучення суспільства до відчужених мистецьких та інтелектуальних багатств. Це має відкрити шлях до нової культурної свідомості та нової культурної реальності. Зазначений духовний процес відбувається вже понад десятиліття, і не можна його недооцінювати. Окрасою нашої культури стає цілий ряд блискучих письменницьких імен, їх творів, що раніше перебували на периферії філологічної науки, не залучалися до активного літературознавчого контексту. Щоправда, ці радикальні зміни відбуваються здебільшого на інтелектуальних високостях нашого суспільства і поки що не торкнулися його внутрішніх структурних компонентів. Однією з причин, котра зумовлює таке становище національної гуманітарної, зокрема літературознавчої науки, можна вважати ще не напрацьовану, не зовсім глибоку джерелознавчу її текстологічну базу. Ґрунтовна дослідницька праця у галузі національних джерел і текстів (від історіографічних до власне художніх), прив’язана до будь-якої події чи персоналії української етногенези, сприяє освоєнню суспільством національної культурної спадщини.
Художнє й історичне осмислення видатної національно-історичної постаті Устима Кармалюка видається сьогодні дуже актуальним, особливо в романі М.Старицького Розбійник Кармелюк”, тим більше, коли йдеться про історію написання цього твору, його жанрову структуру, імпульси, що так чи інакше сприяли появі цього унікального епічного полотна. Роман Розбійник Кармелюк” і сьогодні відіграє неабияку роль у відродженні наших національних первнів, що переросли і стали своєрідним національним міфом, спричинили яскраво-колоритний літературний характер, створили оригінальний літературний тип народного ватажка, обумовили виразну літературну атмосферу українського етносу .
Сучасна наука про літературу потребує не тільки прилучення до літературознавчого обігу численних письменницьких імен, їх творів, а й нового прочитання, переосмислення навіть тих класичних постатей у нашому письменстві, які навіть за радянських часів були віднесені до пантеону великих. Саме до таких зараховують ім`я М.Старицького, бо в історії української літератури другої половини ХІХ ст. за розмахом подвижницької діяльності, широти мислення, багатогранності творчої спадщини він посідає одне з чільних місць. Самобутній поет, драматург, прозаїк, перекладач, Старицький-романіст відіграв також і неабияку роль у модифікації жанру історичного роману.
М.Старицький-прозаїк, автор історичних романів і повістей, у яких натхненно оспівано героїчну боротьбу українського народу за волю й незалежність у ХVІІ ХІХ ст., добре усвідомлював, що звернення до історичного буття нації в умовах бездержавності України є справою справді актуальною в піднятті національної самосвідомості народу. Окрім того, історичні твори письменника (трилогія Богдан Хмельницький”, Молодість Мазепи”, Руїна”, Останні орли”, Облога Буші”, Розбійник Кармелюк”) розкривали соціально-політичну, національну атмосферу відображених історичних епох, створювали узагальнений образ українського народу-борця за свої національні, соціальні права. Більше того, історична белетристика письменника сприяла не тільки оновленню ідейно-тематичних горизонтів української літератури кінця ХІХ початку ХХ ст., пошукам зображально-виражальних засобів у художньому освоєнні дійсності, а й виводила українську літературу на європейський рівень.
Літературознавці по-різному оцінювали історичну прозу М.Старицького: об’єктом наукових студій була здебільшого поезія та драматургія митця (праці І.Франка, О.Пчілки, М.Петрова, М.Зерова, С.Єфремова, М.Дяченка, В.Коломійця, Л.Дем`янівської, Н.Левчик та ін.), проза письменника розглядалася побіжно, спорадично, у загальному контексті творчості М.Старицького (М.Сиротюк, В.Бєляєв, В.Олійник). Відзначимо, що на характер цих літературознавчих розвідок, зокрема їх тенденційність, вплинули ідеологічні настанови радянських часів. І хоч існують праці про М.Старицького-прозаїка (В.Тищенко Історичний роман М.Старицького про Кармалюка”, 1960; дисертаційне дослідження Т.Тищук Трилогия М.П.Старицкого Богдан Хмельницкий” в контексте украинско-русских литературных связей”, 1990), на яких позначились вульгарно-соціологічні оцінки, все ж і досі немає комплексного естетичного аналізу історичної прози М.Старицького.
Актуальність теми зумовлюється нагальною потребою вивчення постаті М.Старицького-прозаїка, необхідністю нової інтерпретації генези та естетичної природи історичних творів белетриста в контексті українського літературного процесу кінця ХІХ початку ХХ ст., з`ясування проблеми традицій і новаторства митця в аспекті жанру історичної прози, визначенні місця його історичного твору Розбійник Кармелюк” у творчому доробку самого письменника та в історії української літератури початку ХХ віку.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна праця виконувалась як складова частина комплексного дослідження Шляхи розвитку української літератури ХVІІ ХХ ст.”, над яким працює колектив кафедри української літератури Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова.
Об`єктом і матеріалом дослідження є історична проза М.Старицького, зокрема роман Розбійник Кармелюк”.
У з`ясуванні своєрідності історичної прозової творчості М.Старицького було використано джерельну базу документальних (актових) та наративних (оповідних) джерел. Вивчено матеріали, що зберігаються у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, в архівних фондах Музею театрального, музичного і кіномистецтва України та Архіву-музею літератури і мистецтва.
Мета дослідження розкрити історичну зумовленість ідейно-естетичних та мистецьких пошуків Михайла Старицького; з`ясувати типологічні особливості жанрової природи роману Розбійник Кармелюк” і визначити його місце й значення в літературному процесі цього періоду.
Реалізація поставленої мети передбачає розв`язання таких завдань:
- послуговуючись жанрологією історичного роману, визначаючи типологічні ознаки роману М.Старицького Розбійник Кармелюк”, схарактеризувати традиції і новаторство письменника у створенні історико-пригодницького белетристичного жанру;
- з`ясувати витоки історіософії та світоглядно-естетичних пошуків М.Старицького;
- висвітлити художню еволюцію письменника у жанрі історичного роману;
- дати літературознавчий дискурс художньої та історичної правди в романі, співмірності історичного факту та авторського домислу;
- показати новаторство письменника у сюжетобудуванні, у використанні засобів творення характерів, образів, типів;
- здійснити аналіз роману Розбійник Кармелюк” в аспекті жанру та дослідити його джерельну базу;
- вивчити логіку ідейного, художнього, проблемного, тематичного зв`язку, що споріднює творчість М.Старицького з попередниками і сучасниками, показати новаторство письменника у жанрі історичного роману;
Методологічною основою дисертації стали літературні праці українських і зарубіжних істориків і теоретиків літератури: М.Бахтіна, О.Білецького, Г.Варфоломєєва, В.Кожинова про жанрову специфіку великої прози, ґрунтовні дослідження з історії і теорії роману Л.Александрової, Р.Багрій, Є.Барана, О.Білецького, А.Гуляка, І.Дзюби, М.Ільницького, Ф.Кейди, Г.Ленобля, М.Наєнка, Л.Новиченка, Б.Реізова, М.Сиротюка та ін.
У дисертаційній праці використано й інтерпретовано спеціальні наукові розвідки, присвячені дослідженню творчості М.Старицького: Олени Пчілки, І.Франка, М.Петрова, А.Огоновського, М.Зерова; Л.Дем`янівської, Н.Левчик, В.Олійника, М.Сиротюка, В.Тищенка.
У своєму дослідженні автор також спирався на праці з філософії історії (А.Гулиги), а також спеціальні історіографічні розвідки про діяльність У.Кармалюка (Й.Ролле, С.Максимов, С.Якимович, І.Єрофєєв, П.Лавров, І.Гуржій, В.Канівець та ін.)
Для вирішення поставлених завдань були застосовані такі методи: описовий, типологічний, зіставний.
Наукова новизна. У дисертації вперше досліджено роман письменника Розбійник Кармелюк” як окрему художню систему, з`ясовано співвідношення у ньому історичної та художньої правди, реальних фактів та епізодів, створених уявою М.Старицького; визначено естетичну природу історичного конфлікту, осмислено відтворення динаміки національного духу; проаналізовано романну композиційну модель, нові інваріантні жанрові прикмети, інші типологічні ознаки і жанроутворюючі компоненти твору.
Теоретичне значення дисертації. Результати і висновки дослідження відкривають нові можливості у вивченні питань теорії та історії літератури, зокрема проблеми жанру, історизму, міжлітературних зв`язків; у формуванні нових підходів до розуміння спадщини М.Старицького та його місця в українському літературному процесі кінця ХІХ поч. ХХ ст.; у нових теоретичних і конкретно-історичних студіях з історії української літератури, у галузі компаративістики.
Практична цінність дисертаційного дослідження полягає в тому, що його матеріали можуть використовуватись у викладанні курсу історії української літератури, теорії літератури, у проведенні спецкурсів і спецсемінарів на філологічних факультетах класичних і педагогічних університетів, у написанні курсових і дипломних робіт, у підготовці посібників з теорії літератури та з історії української літератури зазначеного періоду.
Апробація та впровадження роботи. Окремі розділи і дисертація в цілому обговорені на засіданні кафедри української літератури Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова, її результати і висновки доповідались на звітних наукових конференціях НПУ ім. М.П.Драгоманова і Херсонського державного педагогічного університету (2001 2002 рр.), апробовані на Всеукраїнській науковій конференції Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку” (Херсон, 2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції Проблеми вищої педагогічної освіти у світлі рішень ІІ Всеукраїнського з`їзду працівників освіти” (Київ, 2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції Поетика художнього тексту” (Херсон, 2002). Результати дослідження впроваджувалися під час читання курсів лекцій та практичних занять з історії української літератури у Херсонському державному педагогічному університеті (Довідка №105 від 5 лютого 2002 року), Уманському державному педагогічному університеті імені П.Тичини (Довідка №99 від 11 лютого 2002 року), Вінницькому державному педагогічному університеті імені М.Коцюбинського (Довідка № 112 від 14 лютого 2002 року)
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 5 статей у фахових наукових виданнях.
Обсяг і структура роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 209 сторінок, з них 196 основного тексту. Список використаних джерел включає 181 позицію.

bibliography

В И С Н О В К И

У трансформації жанру історичного роману М.Старицькому-белетристу належить своє осібне місце в історії української літератури початку ХХ століття. Озброївшись тонким інструментарієм художнього аналізу і синтезу в інтерпретації нової концепції історичної минувшини, витворивши власну, оригінальну жанрову форму моделювання людини і дійсності, збагнувши характер історичних конфліктів, митець створив цілісний характер історичної постаті Устима Кармалюка, що переріс під його пером із міфічно-легендарного символу у колоритний літературний характер, оригінальний літературний тип народного ватажка в час національно-визвольного піднесення.
Відображена історична епоха, змодифіковані цільні натури, образи-персонажі, характер історичних перипетій, конфліктів, гармонійне співвідношення правди історичної і правди художньої, майстерність у розкритті психологічних характеристик логічно співвідносяться з зовнішньою і внутрішньою композицією і відповідають жанровій природі, створюють цілісну, художньо довершену систему пригодницько-історичного роману.
Авторська індивідуальна концепція відображення дійсності, новоромантична стихія у розкритті ідейно-тематичного навантаження твору формує жанр, спричинює добір відповідних художніх прийомів типізації, індивідуалізації, детермінується характером змальованих історичних реалій.
Розбійник Кармелюк” роман, що синкретично поєднує пригодницьку структуру з новоромантичним втіленням історичних подій минулого. Такий синтезований спосіб уможливлює створення складної, багатогранної історичної постаті Устима Кармалюка, образ якого набуває особливого ліризму і художньої витонченості.
М.Старицький-романіст зумів майстерно відтворити динаміку національного духу в найрізноманітніших проявах життєствердження, відповідно адаптувати різні способи й засоби літературного моделювання історичного минулого через комплекс естетичних, творчо-психологічних, інтонаційно-смислових, жанрово-функціональних, поетикальних структур, що свідчить про його новаторські підходи у збагаченні інтелектуально-критичного мислення, шляхів і засобів трансформації історичної правди у художню систему історико-пригодницького роману.
Роман письменника Розбійник Кармелюк” етапний у порівнянні з попередніми історичними жанрами в українській літературі: він став розмаїтішим у панорамності відображеної епохи, її духу, у хронотопних вимірах, у розгалуженості і кількості сюжетних ходів і ліній, більш наснаженій атмосфері історичних і психологічних конфліктів, у способах і типах характеротворення.
Особливу структуроутворюючу роль у жанровій системі твору відіграють не тільки авторська розповідь, а й різні форми саморозкриття персонажів, зокрема діалоги, монологи, невласне пряма мова. М.Старицький виявив себе оригінальним митцем у відображенні і розкритті психологічних порухів душі своїх героїв. На сторінках історико-пригодницького роману Розбійник Кармелюк” зустрічаємо чимало форм вираження суб`єктивних авторських оціночних міркувань щодо відображених ним картин, епізодів, образів і персонажів. Авторські форми вираження думки зреалізовані через роздуми, спогади, візії, фантастичні перевтілення та інші жанрові форми оповіді.
Якщо для роману М.Старицького Богдан Хмельницький” притаманна широта і панорамність історичних подій та глибина їх осмислення, високий художній рівень зображення батальних сцен, причому моделюючі параметри історизму, історичних реалій домінують над художньою правдою, то у Розбійнику Кармелюку” превалює ця остання жанротворча грань, але при цьому дух, колорит, атмосфера відображеної доби настільки досконалі, що надають йому незаперечної індивідуальної якості.
Одна з найхарактерніших типологічних ознак твору полягає в тому, що його автор, дотримуючись романної композиційної моделі, в основному зберігши закони жанроутворюючої матриці, наповнив його новими інваріантними жанровими прикметами, неповторними новаціями у сюжетобудуванні, збагатив його структуру новими якостями. М.Старицький-романіст, трансформуючи історію фактів в історію художніх картин і образів, використовує свою поетичну фантазію, яка сфокусована на неоромантичні способи типізації і витворення художньої правди великої узагальнюючої сили.
Український літературний процес кінця ХІХ початку ХХ століття, що позначений переходом від класичного реалізму в різних його модифікаціях до модерної художньої техніки, вимагав не тільки оновлення ідейно-тематичних горизонтів рідного письменства, а й нових способів відображення дійсності, якісно нових зображально-виражальних засобів у розкритті моделей особистісної і суспільної поведінки. Загальною прикметою, що вирізняє жанрову природу прози цього періоду, зокрема і історико-пригодницький роман Розбійник Кармелюк”, було прагнення до художнього синтезу різнообразних і різностильових художніх структур.
Узявши до уваги ті традиційні типологічні виміри західноєвропейського і українського історичного романів, М.Старицький створив оновлену модифікацію жанру, збагатив його художню структуру новими якостями, новаціями. Розбійник Кармелюк” твір, що органічно поєднує правдиві історичні події і дивовижні пригоди головного героя, деталізований опис побуту не тільки сільського люду Правобережної України, Поділля, а й інших суспільних верств, поглиблений аналіз людської душі і вражаючі своєю розмаїтістю і ідейно-системним завданням картин природи з високою художністю.
Формотворча структура роману Розбійник Кармелюк” увібрала в себе особливу пластичність, гнучкість, бо своїм естетичним і семантичним полем поєднала різні види романів: історичного, пригодницького і лицарського. І хоч історична правда у текстовому масиві роману поступається типологічним узагальненням правди художньої, все ж таки романіст не відійшов від реалій дійсності, зобразив її такою, яка була трансформована через суб’єктивне авторське сприйняття, через призму особистих здібностей, творчих можливостей, індивідуального світобачення.
Старицький-романіст зумів змоделювати значну кількість персонажів, причому своєрідно індивідуалізованих, зберігши єдність і конструюючу силу ідейно-тематичного навантаження твору, що заякорена у головному протагоністі, який органічно пов’язаний з історичним буттям нації, суспільства, стоїть в обороні його національних і соціальних прав. Долаючи на своєму життєйському шляху всілякі кривди і незгоди, Кармелюк стоїть завжди на боці скривджених і упосліджених, свої власні інтереси ніколи не ставить вище громадських, у його характері домінують благородні пориви справжнього лицаря, котрий бореться проти зла і насильства, підлості і жорстокості. У романі органічно поєднані героїчне і буденне, серйозне і кумедне, подолання труднощів і перипетій у досягненні мети і краса найніжніших людських взаємин.
Гармонійна збалансованість реальних фактів, зафіксованих історіографічною наукою, найрізноманітніші фольклорні жанри, де відображений художній образ Устима Кармалюка, і художні узагальнення, створені уявою митця, дали можливість Старицькому-романісту панорамно відтворити дух тогочасної доби, правдиво передати селянське і панське мікросередовище, в яких тонко простежується внутрішній світ особистості, складаються уявлення про історичну долю українського народу.
І хоч у центрі художнього зображення виведена постать Кармелюка, проте М.Старицький не обійшов увагою усе тогочасне суспільство Поділля, зіткнення людей різних соціальних прошарків, котрі мають різні моральні й духовні уявлення про цінності життя, показав людей з їх вічною грою почуттів і настроїв” (І.Франко), що детерміновані суспільними ідеалами, соціальною дійсністю.
Роман вирізняється динамічним, стрімким сюжетом, що потребував моделювання типових характерів з їх найрізноманітнішими відтінками, переливами душевних страждань. Тонкий психологічний аналіз, боротьба внутрішніх душевних сил персонажів, перипетії любовних історій, що ставлять героїв роману у незвичайні ситуації, коли перед ними постає дилема вибору, такі структурні компоненти твору, вдало поєднані з історичними моментами, створюють гармонійне ціле історико-пригодницького романного жанру.
Відтворюючи життєву долю розбійника” Кармелюка, М.Старицький події зовнішнього світу, що оточує головного героя майстерно компонує на історичному тлі, при цьому вдало використовує оригінальні засоби психологізації героїв, не оминаючи історичних і фольклорних джерел українського народу. Незвичайність ситуацій, суспільна поведінка, побут, внутрішнє єство персонажів роману адекватні більшою чи меншою мірою історичній правді, освітлені ореолом самої історії, історичними процесами національно-визвольної боротьби.
Цілком закономірно, що назва роману декодує характер його жанрової специфіки: романіст створив образ соціально-активного героя, який духовно формується і зростає у пошуках істини, правди життя, черпає свої моральні сили у народному середовищі, стає захисником усіх обездолених і скривджених. Пафос роману М.Старицького заперечення вузькоегоїстичних засад у взаєминах українців із сусідами-поляками; у заклику до пошанування національних прав окремої людини-народу-нації як самодостатньої одиниці; у проекції на оптимальне вирішення національних проблем з урахуванням уроків історії.
Принцип історизму, наявність історичного конфлікту є основоположними для Старицького-романіста і при відображенні соціального буття народу. Конкретна історична епоха позначена і на тих ідейно-моральних контрастах між героями твору, що весь час перебувають у різних пригодах, авантюрах, випадковостях тощо.
І хоч у центрі твору найрельєфніше виведено образ останнього гайдамаки розбійника Кармелюка, усіх інших героїв роману не можна віднести до суто другорядних персонажів. Усі вони рівноправні, кожен посідає своє місце у сюжетній канві, ланцюгові подій, своєрідно підданих мистецькому аналізові й синтезу.
Роман М.Старицького, що закорінений у фольклорній стихії і тяжіє до романтизації у відображенні національного характеру, утверджував глибинне осмислення історичних фактів, які під філігранним пером белетриста-Старицького підносили героїзм українського народу.
Добре розуміючи та усвідомлюючи незаперечну істину пізнавального та виховного впливу літератури на читача, особливо історичної прози, М.Старицький органічно поєднав у романі ці характерні якості в особливий час, коли як ніколи потрібно було пробуджувати національно-визвольні змаги української суспільності.
Вдаючись до художнього моделювання історичних подій, романіст водночас, береться до розв`язання складних ідеологічних, світоглядних, релігійних, а відтак національних тогочасних проблем. Його роман Розбійник Кармелюк” є відвертим протестом не тільки проти соціальної кривди, а насамперед проти віками нав`язуваного українцям комплексу меншовартості, проти будь-якого чужоземного гніту, що супроводжувався плюндруванням рідного краю, його духовних, релігійних, матеріальних цінностей і зрештою проти бездержавності України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александрова Л. Советский исторический роман и вопросы историзма. К.: Из-во Киевского ун-та, 1971. 156с.

2. Андрусів Стефанія. Мости між часами (Про типологію історичної прози) // Українська мова і література в школі. 1987. №8. С.14 20.

3. Аристотель. Поэтика. Об искусстве поэтики. М.: Искусство, 1957. 134с.

4. Багрій Романа. Шлях сера Вальтера Скотта на Україну. (Тарас Бульба” М.Гоголя і Чорна рада” П.Куліша в світлі історичної романістики В.Скотта); Пер. з англ. К.: Ред. журн. Всесвіт”, 1993. 296с.

5. Бальзак О. Предисловие к роману «Шагреневая кожа» // Бальзак О. Собрание сочинений: В 15т. М.: Художественная литература, 1955. Т.15. С.431 440.

6. Баран Є.М. Українська історична проза другої половини ХІХ початку ХХст. і Орест Левицький. Львів: Логос, 1998. 144с.

7. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных лет. М.: Художественная литература, 1975. 504с.

8. Бахтин М.М. Форомы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поэтике // Бахтин М.М. Литературно-критические статьи. М.: Художественная литература, 1986. С.121 290.

9. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 423с.

10. Белецкий А.И. В мастерской художника слова. М.: Высшая школа, 1989. 160с.

11. Белинский В.Г. О русской повести и повестях г.Гоголя («Арабески» и «Миргород» // Белинский В.Г. Полное собрание сочинений. М.: Из-во АН СССР, 1953. Т.1. С. 259 307.

12. Белинский В.Г. Рецензии, февраль 1842г. // Белинский В.Г. Полное собр. сочинений. М.: Изд-во АН СССР, 1955. Т.6. С.31 67.

13. Белоконь С. Завещание Михаила Старицкого // Радуга. 1970. №1. С.168 172.

14. Бєляєв В.Г. Доля письменника, доля його роману (Останні орли” М.Старицького // Рад. літературознавство. 1971. №3. С.27 46.

15. Бидерман М. Из Каменец-Подольской губернии. Письмо І-ое // День. 1861. №4. С.13 15.

16. Білецький О.І. Судьбы большой эпической формы в русской литературе ХІХ ХХ веков // Білецький О.І. Зібрання праць: У 5 т. К.: Наук. думка, 1966. Т.4. С.5 35.

17. Білецький О.І. Українська проза першої половини ХІХ століття (від Г.Квітки до прози Основи”) // Білецький О.І. Зібр. праць: У 5 т. К.: Наук. думка, 1965. Т.2. С.148 197.

18. Ванслов В.В. Эстетика романтизма. М.: Искусство, 1966. 403с.

19. Варфоломеев И.П. Типологические основы жанров исторической романистики: (Классификация вида). Ташкент: Фан, 1979. 168с.

20. Венгржиновський С. Еще кое-что о Кармелюке // Киевская старина. 1886. №7. С. 553 559.

21. Виноградов В.В. Гоголь и натуральная школа // Виноградов В.В. Избранные труды. Поэтика русской литературы. М.: Наука, 1976. С.191 227.

22. Вовчок Марко. Кармелюк // Вовчок Марко. Зібрання творів: У 7т. К.: Наук. думка., 1967. Т.1. С.419 443.

23. Вовчок Марко. Чортова пригода // Киевская старина. 1902. Кн.10. С.141 156.

24. Галич Олександр, Назарець Віталій, Васильєв Євген. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. Олександра Галича. К.: Либідь, 2001. 488с.

25. Гатцук М. Ужинок рідного поля. М., 1878. 371с.

26. Гегель Г.В.Ф. Лекции по эстетике (Прекрасное в искусстве, или идеал) // Гегель Г.В.Ф. Сочинения: В 14т. М.: Соцэкгиз,1938. Т.12. Кн..1. С.156 307.

27. Гегель Г.В.Ф. Эстетика: В 4т. М.: Искусство, 1968. Т.1. 312с.

28. Гнідан Олена. Переднє слово // Історія української літератури 70 90-х років ХІХ ст.: У 2 т.: Підручник для студентів філол. спец. вищ. навч. закладів (Гаєвська Н.М., Гнідан О.Д., Гуляк А.Б. та ін. К.: Логос, 1999. Т.1. С. 5 9.

29. Голубенко Петро. Україна і Росія: у світлі культурних взаємин. Нью-Йорк Париж Торонто.: Українське слово, 1987. 551с.

30. Гончар О.І. Марко Вовчок // Історія української літератури: У 2т. К.: Наук. думка, 1987. Т.1. С.316 327.

31. Гречанюк Ю.А., Нямцу А.Є. Проблеми історизму і традиції в літературі ХІХ ХХ ст. Чернівці: Рута, 1997. 124с.

32. Грифцов Б. Теория романа. М.: Художественная литература, 1997. 150с.

33. Грицай М.С. Марко Вовчок: творчий шлях. К.: Вища школа, 1983. 200с.

34. Грушевський М. Українсько-руське відродження в історичному розвою українсько-руського народу // Літературно-науковий вісник. 1898. Т.4. Кн.10. С.74 81.

35. Гуляк А.Б. та інші. Деякі аспекти аналізу літературного твору / А.Б.Гуляк, Н.М.Скоробагатько, П.П.Хропко, І.М.Цуркан. К.: Наук. світ, 2000. 131с.

36. Гуляк А.Б. Становлення українського історичного роману. К.: ТОВ Міжнар. фін. агенція”, 1997. 293с.

37. Гулыга А.В. Искусство истории. М.: Современник, 1980. 288с.

38. Гулыга А.В. Принципы эстетики. М.: Политиздат, 1987. 286с.

39. Гулыга А.В. Философские проблемы исторической науки. М.: Наука, 1974. 128с.

40. Гуржій І. Устим Кармелюк. К., 1955.

41. Гуржій І.О. Народний герой Устим Кармалюк. К., 1950. 24с.

42. Гуржій І.О. Устим Кармалюк. К.: Держполітвидав, 1955. 52с.

43. Гуржій І.О., Компан О.С. Устим Кармалюк (Іст.-біогр. нарис). К.: Рад. школа, 1960. 79с.

44. Данилевська Н. Загублений рід. (Старицьких Черняхівських Стешенків)// Визначні жінки України. Об`єднання українських жінок на еміграції. Серія І, 1950. С.36 64.

45. Дем`янівська Л.С. Михайло Старицький // Історія української літератури 70-90-х років ХІХ ст.: У 2 т.: Підручник для студентів філол. спец. вищ. навч. закладів (Гаєвська Н.М., Гнідан О.Д., Гуляк А.Б. та ін. К.: Логос, 1999. Т.1. С.547 578.

46. Дем`янівська Людмила. Вогонь не згасне, не замре... // Старицький М.П. Твори: У 2т. / Упоряд. передмова та примітки Л.С.Дем`янівської. К.: Дніпро, 1984. Т.1. С.5 32.

47. Дем`янівська Людмила. Михайло Петрович Старицький // Старицький М.П. Твори: В 6т. К.: Дніпро, 1989. Т.1. С.5 37.

48. Деркач Б.А. П.П.Білецький-Носенко: Життя і творчість. К.: Наук. думка, 1988. 229с.

49. Дзюба І. Несходимі стежки минувшини. Пригодницькі мотиви в історичній прозі // Київ. 1986. №10. С.86 95.

50. Драгоманов М. Нові українські пісні про громадські справи (1764 1880). К.: Криниця,1881. 132с.

51. Дьяченко М.И. Поэтическое творчество М.П.Старицкого. К., 1951.

52. Е.С.(інцінський). Хронологический список трудов д-ра Ролле // Труды Подольского церковного историко-археологического общества. Кам`янець-Подільський, 1904. Т.Х. С. 517 527.

53. Єрофіїв Ів. До питання про Кармалюка // Червоний шлях. 1924. №6. С.172 182; №8 9. С. 213 223.

54. Єфремов С. Марко Вовчок // Рада. 1907. №206. С.

55. Єфремов С. Між двома душами. Микола Гоголь. К.: Вік, 1909. 31с.

56. Єфремов С. Історія українського письменства. К.: Феміна, 1995. 688с.

57. Залыгин С. Первые среди вторых // Литературная газета. 1975. 13 августа.

58. Зеров М. Літературна позиція М.Старицького (В двадцять п`яті роковини смерти) // Зеров М. Нове українське письменство. Історичний нарис. Мюнхен, 1960. Інститут літератури. Вип. І. С.225 254.

59. Зеров М. Українське письменство ХІХ ст. // Зеров М. Твори: У 2т. К.: Дніпро, 1990. Т.2. С.4 245.

60. Зубков С. Исторические произведения Е.Гребинки // Гребинка Е. Чайковский. К.: Молодь, 1959. С.3 18.

61. Ільницький М.М. Людина в історії: (Сучас. укр. іст. роман). К.: Дніпро, 1989. 356с.

62. К биографии Н.В.Лисенка (Воспоминания М.Старицкого // Киевская старина. 1903. №12. С.441 482.

63. Канивец В. Кармалюк. М.: Мол. Гвардия, 1965. 208с.

64. Кейда Ф.Ф. Відлуння далекої доби: Гайдамаччина в укр. літературі. К.: Логос, 2000. 520с.

65. Кожинов В.В. Происхождение романа. Теорет.-ист. очерк. М.: Сов. писатель, 1963. 439с.

66. Коломієць Володимир. Добра і правди син. Михайло Старицький драматург. К., 1993. 64с.

67. Комар М. Ненадруковані дрібниці з творів О.Стороженка // Літературно-науковий вісник. 1898. Т.1. Кн.2. С.186 195.

68. Комишанченко М.П. Михайло Петрович Старицький // Старицький М.П. Твори: У 8т. К.: Дніпро, 1963. Т.1. С.5 32.

69. Комишанченко М.П. Михайло Старицький. К.: Дніпро, 1968. 112с.

70. Коряк В. Нарис історії української літератури. Буржуазне письменство. Х.: Держлітвидав України, 1929. 620с.

71. Крутикова Н.Є. Марко Вовчок // Вовчок Марко. Оповідання, казки, повісті, романи. К.: Наук. думка, 1983. С.5 30.

72. Кулиш П. Записки о Южной Руси. Спб., 1856.

73. Куліш П. Лист до Л.Дубельта від 1 липня 1850р. // Кирило-Мефодіївське товариство: У 3т. К.: Наук. думка, 1990. Т.2. С.165.

74. Куліш П.О. Об отношении малороссийской словесности к общерусской (Эпилог к «Черной раде») // Куліш П.О. Твори : В 2 т. К.: Дніпро, 1989. Т.2. С.458 476.

75. Куриленко Й.М. М.П.Старицький: Життя і творчість. К.: КДУ, 1960 64с.

76. Лавров П.А. Устим Якимович Кармалюк (Из истории крестьянского движения в Подольской губернии в 20 30-х гг. ХІХ в.) // Труды исторического факультета КГУ имени Т.Г.Шевченка. 1940. Т.1. С.153 173.

77. Левчик Н. Історична проза М.Старицького (Далекі образи близькі ідеї) // СІЧ. 1990. №2. С.38 44.

78. Левчик Н.В. Поезія М.П.Старицького (жанрові та образно-стильові особливості). К.: Наукова думка, 1990. 123с.

79. Левчик Надія. Повернення з небуття (романи Молодость Мазепы” і Руина” в контексті світоглядно-естетичних концепцій історичної прози М.Старицького) // Старицкий Михайло. Молодость Мазепы. Руина. / Передмова, упорядкування та наукова редакція Н.В.Левчик. К.: Укр. Центр духовної культури,1997. С.3 12.

80. Левчик Надія. Повернення з небуття // Київ. 1993. С.88 89.

81. Ленобль Г. История и литература. М.: Художественная литература, 1977. 301с.

82. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром`як, Ю.І.Ковалів та ін. К.: Академія, 1997. 752с.

83. Маковский Е. Из рассказов о Кармелюке // Киевская старина. 1884. №4. С.698 701.

84. Максимов С. Сибирь и каторга: В 3ч. Спб,1871. Ч.1. Несчастные. 459с.

85. Марко В. Діалектика жанротворення: Теоретичні аспекти // Роди і жанри літератури: Зб наук. праць. Одеса: Астропринт, 1997. С.6 8.

86. Мишанич О. Українська література другої половини ХVІІІ ст. і усна народна творчість. К.: Наук. думка, 1980. 343с.

87. Мороз З.П. Українська драматургія і театр другої половини ХІХ ст. К.: Рад. школа, 1950. 78с.

88. Мороз Л.З. Михайло Старицький // Історія української літератури: У 2 т. К.: Наук. думка, 1978. Т.1. С.425 432.

89. Наєнко М.К. Романтичний епос: Ефект романтизму і українська література. К.: Просвіта, 2000. 238с.

90. Народ про Кармалюка. Зб. фольклорних творів / Упоряд. вступ. ст. і прим. В.І.Тищенка. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. 276с.

91. Нахлік Є.К. Українська романтична проза 20 60-х років ХІХ ст. К.: Наук. думка, 1988. 318с.

92. Некролог // Літературно-науковий вісник 1904. Т. ХХVІ. Кн. V. С.123 125.

93. Новиков В. Художественная правда и диалектика творчества. М.: Советский писатель, 1971. 390с.

94. Новиченко Л.М. Вибрані праці: У 2т. К.: Дніпро, 1984.

95. Новиченко Л.М. Український радянський роман. (Стислий нарис історії жанру). К.: Наукова думка, 1976. 132с.

96. Нямцу А.Е. Поэтика традиционных сюжетов / Черновицкий гос. ун-т им. Юрия Федьковича, Научно-исследовательский центр «Библия и культура». Черновцы: Рута, 1999. 176с.

97. О`Коннор-Вілінська В. Деякі риси в творчості М.Старицького // ЛНВ. 1914. Т.65. Кн.4. С.47 53.

98. О`Коннор-Вілінська Валерія. Лисенки й Старицькі. Лв., 1936. 48с.

99. Огоновський Ом. Михайло Старицький // Огоновський Ом. Історія литературы руской. Лв.: Накладом товариства ім. Т.Шевченка, 1889. Ч.2. Від. 2. С.818 839.

100. Олійник В. Кармалюк у романі М.Старицького // Старицький М. Кармелюк. К.: Дніпро, 1971. С.687 701.

101. Олійник В.У. Видатний діяч української культури // Старицький Михало. Вибрані твори. К., 1971. С.5 27.

102. Олійник В.У. Про авторство деяких українських пісень // Народна творчість та етнографія. 1959. №2. С.115 121.

103. Олійник В.У. Про маловідомий історичний художній твір М.П.Старицького// Український історичний журнал. 1971. №8. С.70 76.

104. Олтаржевский Ю. Воспоминания старожила о Кармелюке// Киевская старина. 1886. №5. С.371 378.

105. Оскоцкий В. Роман и история: Традиции и новаторство советского исторического романа. М.: Художественная литература, 1980. 384с.

106. Пауткин А. Советский исторический роман: (В русской литературе). М.: Знание, 1970. 110с.

107. Петренко Л. (Плужник Є.) Про роман Кармалюк” // Старицький Михайло. Кармалюк. К.: Сяйво, 1927. С.5 8.

108. Петров Н.И. Очерки истории украинской литературы ХІХ столетия. К.,1884. 458с.

109. Пісні та романси українських поетів: В 2 т. / Упоряд., вступна стаття і примітки Г.А.Нудьги. К.: Рад. письменник,1956. Т.2. 388с.

110. Пчилка О. Михаил Петрович Старицкий (Памяти товарища) // Киевская старина. 1904. №5. С.401 449.

111. Ревуцький Д. Шевченко і народна пісня // Пам`яті Т.Г.Шевченка. Збірник статей до 125-річчя з дня народження. К.: Вид-во АН УРСР,1939. С.425 498.

112. Реизов Б. Творчество Вальтера Скотта. М. Л. : Худ. литература, 1965. 498с.

113. Ролле И. Кармелюк // Киевская старина. 1886. №3. С.495 560.

114. Рулін Петро. М.П.Старицький та П.О.Куліш // Життя й революція. 1927. №12. С.64 74.

115. Русова С. К двадцатипятилетию украинского театра (Посвящается глубоко-уважаемой М.К.Заньковецкой) // Русская мысль. 1906. №12. С.39 51.

116. Русова С. Мої спомини. К.: Україна-Віта, 1996. 208с.

117. Симашкевич М. Римское католичество и его иерархия в Подолии. Каменец-Подольск, 1872. 528с.

118. Сиротюк М. Український радянський історичний роман: Проблема історичної та художньої правди. К.: Вид-во АН УРСР, 1962. 396.

119. Сиротюк Микола. Українська історична проза за 40 років. К.: Рад. письменник, 1958. 334с.

120. Сиротюк Н. Исторические произведения М.П.Старицкого // Старицкий М.П. Кармелюк. Исторический роман. К.: Молодь, 1957. С.785 807.

121. Сокирко Л.Г. М.П.Старицький: Критико-біографічний нарис. К.: Держлітвидав, 1960. 171с.

122. Старицький М.П. Твори: У 8 т. [Ред. колегія: М.Д. Бернштейн та інші] К.: Дніпро, 1963 1965.

123. Старицький М.П. Твори: В 6т. К.: Дніпро, 1989 1990.

124. Старицький М. Зо мли минулого (Уривки спогадів) // Нова громада. 1906. №8. С.60 80.

125. Старицький М.П. Твори: У 8т. К.: Дніпро, 1965. Т.6. Разбойник Кармелюк. Ист. роман [Упорядкування І.І.Стешенко. Приміт. В.У.Олйник. Ред. М.П.Комишанченко] 805с.

126. Старицький М.П. Вибрані твори. Х.-К.: Література і мистецтво, 1931. 187с.

127. Старицький Михайло. Кармалюк. Роман. К.: Сяйво, 1928. 436с.

128. Старицький Михайло. Кармалюк. Роман. Вступна стаття Л.Петренка. К.: Сяйво, 1927. 456с.

129. Старицький Михайло. Розбійник Кармелюк. Історичний роман. / Переклав Володимир Держирука.: У 2 ч. Вінніпег. (Передмова С.ІІІ VІ).

130. Старицький М.П. Кармелюк. Історичний роман. Пер. з рос. Микита Шумило. / Післямова Віталія Олійника. К.: Дніпро, 1971. 708с.

131. Стешенко Ів. Михайло Петрович Старицький в історії українського національного відродження // Сяйво. 1914. № 4. С.117 121.

132. Стешенко Оксана. Тканини життя (100-річчя з дня народження Михайла Старицького) // Літературний журнал. 1940. № 11 12. С.171 192.

133. Тимофеев Л. Основы теории литературы. М.: Просвещение, 1976. 548с.

134. Тищенко В. Устим Кармалюк в усній народній творчості // Народ про Кармалюка. Збірник фольклорних творів. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. 276с.

135. Тищенко В.І. Джерела роману М.П. Старицького Разбойник Кармелюк”// Рад. літературознавство. 1967. № 4. С.32 36.

136. Тищенко В.І. Історичний роман М.Старицького про Кармалюка. К.: Рад. школа, 1969. 36с.

137. Тищенко В.І. Кармалюк в оцінці Й.Ролле // Матеріали другої Подільської історико-краєзнавчої конференції. Львів: Каменяр,1968. С.164 170.

138. Тищенко В.І. Устим Кармалюк (До 180-річчя з дня народження) // Український історичний журнал. 1967. №.3. С.126 129.

139. Тищенко В.І. Художні життєписи Кармалюка // Українське літературознавство. Вип.37. Республіканський міжвідомчий науковий збірник. Лв, 1981. С. 87 95.

140. Тыщук Т.В. Трилогия М.П.Старицкого «Богдан Хмельницкий» в контексте украинско-русских литературных связей. Автор