ЕСТЕТИЧНА СИСТЕМА МИХАЙЛА ДРАЙ-ХМАРИ: ГЕНЕЗА, ТВОРЧА РЕАЛІЗАЦІЯ

brief description

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

На правах рукопису

ТОМЧУК
ОЛЕГ ФЕДОРОВИЧ

УДК 821. 161. 2 1 Драй-Хмара (092) 19”

ЕСТЕТИЧНА СИСТЕМА МИХАЙЛА ДРАЙ-ХМАРИ:
ГЕНЕЗА, ТВОРЧА РЕАЛІЗАЦІЯ
10. 01. 01 - українська література

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
РАЙБЕДЮК Галина Богданівна,
кандидат філологічних наук,
доцент

Ізмаїл - 2001

З М І С Т

ВСТУП..................................................................................................................3 - 8

Розділ І. ТВОРЧІСТЬ М.ДРАЙ-ХМАРИ: проблеми
наукової інтерпретації...................................................9 - 23

Розділ ІІ. естетичні пріоритети....................................................24 - 80
ІІ.1. Зв'язок з ідейно-стильовою парадигмою неокласиків...............24 - 55
ІІ.2. Естетичне самовизначення поета................................................56 80

Розділ ІІІ. домінантні категорії художньої
системи М.ДРАЙ-ХМАРИ.................................................81 - 143
ІІІ.1. Природа трагічного у творчості поета.......................................81 - 118
ІІІ.2. Утвердження ідеї гармонійного універсуму...........................119 - 143

Розділ ІV. синкретизм поетичного стилю.......................144 - 166

ВИСНОВКИ..................................................................................................167 - 171

Список використаних джерел.172 - 189

Архівні джерела190

ВСТУП

Творчість Михайла Драй-Хмари (1889-1939) здобуток одного з грона п'ятірного” письменників-неокласиків, яким у 1920-х роках судилось закладати підмурівок національної культури нової доби, а потім - пройти півстолітню ігнорацію та забуття. Поет, перекладач, літературознавець, учений-славіст, один із активних учасників українського літературно-наукового життя 20-30-х років ХХ століття, послідовний європеїст, він лише через півстоліття після смерті на Колимі повернувся в духовну орбіту національної культури.
Художній доробок М.Драй-Хмари кількісно невеликий. Його складають оригінальні поетичні твори збірки Проростень” (1926), неопубліковані книжки Сонячні марші” та Залізний обрій”, вірші та поеми поза збірками (Молода весна”, Поетові”, Лебеді”, цикл Сліпі”, Море”, поеми Поворот”, Ведмідь-гора”, Констанца” та ін.). Твори М.Драй-Хмари з самого початку репрезентували високе мистецтво слова, зорієнтоване на класичну довершеність і витонченість художньої форми. Він сприймав і відтворював світ крізь призму культури вітчизняної та світової. Його естетство й академізм виразно контрастували з тим пластом творчості поетів-самородків”, яким не обов'язково знати буржуазну культуру” [15]. В художньому світі М.Драй-Хмари (як М.Зерова, дорозгромного” М.Рильського, П.Филиповича, О.Бургардта) панує готика духу, глибокий ліризм, філософська заглибленість, національно-фольклорна закоріненість, потужна інтелектуальна наповненість, наскрізний громадянський пафос.
Як історик літератури М.Драй-Хмара найбільше уваги приділяв творчості Лесі Українки, що була, за переконанням І.Дзюби, його щасливою темою”. У 20-х роках, поряд із М.Зеровим, А.Музичкою, П.Филиповичем, він закладав підвалини наукового студіювання спадщини поетеси (монографія Леся Українка”, праці Ів.Франко і Л.Українка”, Поема Лесі Українки Віла-посестра” на тлі сербського та українського епосу”, Бояриня”). Усі вони, за словами Г.Костюка, є не тільки твердим грунтом для наступних досліджень, але й зберігають свою вартість і для нашого часу”; ні один сучасний дослідник і славіст не зможе обійтися без цих праць М.Драй-Хмари” [113, с.11].
Активні зусилля вченого були скеровані на дослідження явищ слов´янських мов (його спеціальна стаття Проблеми сучасної славістики”, численні славістичні студії) та систематичну трансляцію здобутків інонаціональних культур в українську й входження останньої в художню свідомість Європи (компаративістські наукові літературознавчі дослідження, переклади, частково - культурологічні асоціації в оригінальній творчості).
Одним із найрезультативніших чинників обміну культурними цінностями М.Драй-Хмара вважав перекладацтво, що було його другим покликанням” (В.Іванисенко). Цій галузі він надавав відчутну перевагу і працював у ній досить плідно. Відомо, що його переклади кількісно переважають оригінальні твори і становлять собою високомайстерні українські художні версії світової класики, міцно сплавляючи особистість автора оригіналу і особистість перекладача” [85, с.258].
Стабільний інтерес до перекладацтва пояснюється загальною мистецькою настановою М.Драй-Хмари. Він, як і всі неокласики, виходив з того, що переклади - один з основних шляхів зв'язку української літератури зі світовою. Приєднуючись до професійних перекладачів (М.Зерова, П.Филиповича, М.Рильського, В.Підмогильного, Д.Загула та ін.), М.Драй-Хмара посуває проблему самозациклення” тодішньої літератури. Він однаково успішно відбиває в свічаді рідної мови вишукані поезії французьких парнасців” (Леконт де Ліль, Теофіль Готьє), витончені рядки європейських слов'янських поетів (А.Міцкевич, Й.Гора, Й.Махар), проникливу лірику російських та білоруських авторів (О.Пушкін, А.Фет, І.Бунін, М.Богданович, Я.Купала), епічний стиль фінського мелосу (Калевала”).
Перебуваючи нібито на периферії” неокласичної течії, М.Драй-Хмара загалом поділяв основні естетичні принципи неокласиків, їх провідні ідеї та підходи до художнього освоєння дійсності. Незважаючи на те, що наукова інтерпретація творчості київських неокласиків достатньо широко представлена авторитетними дослідженнями (праці В.Брюховецького, В.Державина, М.Жулинського, С.Крижанівського, Д.Наливайка, Ю.Шереха та ін.), вона нині є предметом актуальних наукових обговорень і дискусій. Недостатньо з´ясовано ряд проблем, пов´язаних із цим мистецьким феноменом, серед яких - питання про генетичні й типологічні взаємозв´язки поетичного мистецтва неокласичної школи (в поглядах на неокласиків” як мистецьку школу також немає одностайності). Тому ми вважали за необхідне узагальнити різнорідні оцінки творчості неокласиків, подати нинішні уявлення про найпримітніші естетичні засновки їхньої поетики й у цьому контексті відстежити основні естетичні пріоритети М.Драй-Хмари на матеріалі його поетичної творчості, художніх перекладів та літературознавчих праць.
Попри незаперечне тяжіння до спільного естетичного ядра, кожен із неокласиків був самобутньою творчою особистістю. Саме М.Драй-Хмара, як відзначає В.Брюховецький, найпереконливіше довів, наскільки неподібними були вони - із грона п´ятірного” [26, с.27]. У цій когорті він вирізнявся своєю громадянською снагою й чітким національно-політичним профілем” [123, с.253]. В умовах зневіри в наслідках революційної весни” і тотальної руйнації духовної культури національне самоусвідомлення поета особливо загострило трагізм світовідчуття. В його художньо-філософській системі своєрідну опозицію до трагічного хаосу” реальності становила ідея гармонійного універсуму, що й визначило дві ціннісні сфери художнього світу поета - об'єктивно-реального (трагічного) та суб'єктивно-ідеального (гармонійного). Це й стало мотиваційною спонукою дослідження самобутності творчої індивідуальності М.Драй-Хмари в аспекті ментально детермінованих естетичних категорій трагічного” й гармонійного” (прекрасного).
У четвертому розділі дисертації аналізуємо поезію М.Драй-Хмари з погляду стильової специфіки як художньо-естетичну цілісність, намагаємось довести, що поєднання кількох стильових моделей не "розчахнула світ поета, а утворила рідкісну комбінацію поетичної суверенності" [26, с.30].
Історіографія питання змушує констатувати, що недостатньо з´ясованою залишається проблема індивідуальних етично-філософських координат творчості М.Драй-Хмари, своєрідності структурного ядра його естетичної системи, естетико-філософської зумовленості стильових домінант, генетичних та типологічних зв´язків із художніми напрямками вітчизняного та європейського літературного процесу означеного періоду. Саме цим і зумовлена актуальність нашого дослідження. Його об'єктом є поезія, літературознавчі праці, мовознавчі та критичні студії, листування митця та його оточення, погляди критики на творчий доробок М.Драй-Хмари. Предметний інтерес роботи зосереджений на дослідженні естетичної системи М.Драй-Хмари, її генези та творчої реалізації.
Мета дисертаційного дослідження полягає у всебічному осягненні художньої творчості, наукової діяльності М.Драй-Хмари, у вирізненні сутнісних атрибутивних ознак його естетичної системи та найоптимальніших шляхів її творчої реалізації.
Досягнення поставленої мети передбачає розв´язання таких конкретних завдань:
- з´ясування найпримітніших засад ідейно-стильової парадигми київських неокласиків, її творчої інтерпретації М.Драй-Хмарою;
- вивчення генези та естетичної природи художньої творчості М.Драй-Хмари в її цілісності та індивідуальній своєрідності;
- осмислення взаємозв´язку оригінальної поетичної творчості М.Драй-Хмари з його науковою працею та перекладацтвом;
- дослідження основних рис художньої системи М.Драй-Хмари з урахуванням її зв´язків із відповідними художньо-філософськими явищами вітчизняної та європейської традиції.
Теоретико-методологічною основою роботи є праці вітчизняних та європейських філософів і культурологів (М.Бахтін, А.Бергсон, М.Еліаде, О.Лосєв, Г.Сковорода, З.Фройд, Е.Фромм, Д.Чижевський, К.-Г.Юнг, П.Юркевич та ін.), дослідження з питань поетики (Л.Гінзбург, І.Качуровський, М.Кодак, Н.Костенко, Ю.Лотман, В.Моренець, Е.Соловей та ін.), історії та теорії класицизму і неокласицизму (Н.Буало, В.Державин, Д.Наливайко, С.Павличко, Ю.Шерех). У дисертації використано спеціальні розвідки про М.Драй-Хмару (О.Ашер, С.Гальченко, І.Дзюба, М.Жулинський, І.Заславський, В.Іванисенко, Е.Райс, Ю.Шерех) та наукові дослідження вузлових проблем історії української літератури періоду 20-30-х років ХХ століття (О.Білецький, В.Брюховецький, З.Геник-Березовська, В.Дончик, С.Єфремов, М.Ласло-Куцюк, Г.Клочек, С.Крижанівський, Ю.Ковалів, М.Неврлий, Л.Новиченко, А.Шамрай та ін.).
У дисертації застосовано типологічний, системно-функціональний методи літературознавчих досліджень.
Джерельною основою дисертаційної роботи є прижиттєві та посмертні видання поетичних творів, науково-критичних праць, публіцистичних статей М.Драй-Хмари, матеріали періодики різних років, спогади сучасників письменника, його епістолярій, архівні матеріали, що зберігаються у фондах рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського, відділу рукописних фондів та текстології Інституту літератури НАН України ім. Т.Г.Шевченка, в особистому архіві О.Ашер (дочки М.Драй-Хмари).
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній зроблено спробу комплексного дослідження художньої творчості, наукової та перекладацької практики М.Драй-Хмари, а також витоків естетичних ціннісних орієнтацій поета; з'ясування рис його індивідуального стилю; визначення місця й ролі спадщини митця в історії української літератури. Це дає змогу повніше та об'єктивніше вибудувати загальну типологію української літературного процесу ХХ століття. Посутньо поширюється, порівняно з наявними нині дослідженнями, обсяг залучених джерел, окремі з яких використовуються в науковому обігу вперше (вірші, виступи й статті, архівні й біографічні матеріали (зокрема, кримінальна справа), листи, щоденникові записи). Літературно-наукова спадщина М.Драй-Хмари розглядається як частина українського та європейського літературного процесу.
Практичне значення дисертаційної роботи. Результати дослідження можуть бути внесені до загального курсу історії української літератури ХХ століття, спецкурсів та спецсемінарів; використані для підготовки навчальних посібників, створення літературного портрета М.Драй-Хмари, написання курсових, дипломних та магістерських робіт з проблем новітнього українського письменства.
Апробація роботи. Матеріали дослідження були апробовані в доповідях на щорічних звітних наукових конференціях Ізмаїльського державного педагогічного інституту (Ізмаїл, 1998 - 2000), Республіканській науковій конференції до 100-річчя від дня народження Є.Плужника (Рівне, 1998), науково-теоретичній конференції молодих учених Інституту літератури НАН України імені Т.Г.Шевченка (Київ, 2000), ІІІ міжнародній науково-технічній конференції "Авіа - 2001" (Київ, 2001), 34-й шевченківській науковій конференції (Черкаси, 2001), науковій конференції "Творчий світ Лесі Українки" (Житомир, 2001).
Основні положення й висновки дисертації відбито у 7 публікаціях.
Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел (242 позиції).

bibliography

ВИСНОВКИ

Естетична система М.Драй-Хмари явила собою індивідуально-творчу змістово-формальну субстанцію, котра засвідчує утвердження поетом власної філософсько-мистецької автономності. Перебуваючи в типологічних співвідношеннях і взаємозалежностях з філософсько-естетичними тенденціями доби, будучи генетично пов'язаною з естетико-художніми системами попередніх літературних епох, вона успадкувала національні та європейські мистецько-філософські традиції, увібравши водночас ознаки найновіших модерних літературних віянь.
На художню систему М.Драй-Хмари посутньо вплинула стильова ситуація початку ХХ століття, передовсім характерна для тогочасного літературного процесу контамінація елементів багатьох стильових моделей. Їй притаманна генетична пов'язаність з естетикою символізму в його різноманітних модифікаціях та архетипом художнього мислення, структурованого нормативними поетиками різних історико-літературних епох.
Диференціальні інтенції художньої парадигми М.Драй-Хмари типологічно співвідносяться із засадничими принципами неокласиків. Естетична концепція репрезентантів неокласичного угрупування передбачала усвідомлену настанову на європеїзацію українського письменства, естетизацію художнього слова, відхід від грубої тенденційності та сентиментальності літератури, полеміку з народництвом та етнографізмом ХІХ століття.
Сутнісним ядром естетики М.Драй-Хмари виступає позірний естетизм та виразний інтелектуалізм. Ці системомоделюючі ознаки екзистенційно переживаються ним у всіх сферах його продуктивної діяльності (поетичній творчості, перекладацтві, науковій праці), спрямованої на формування образу національної культури в її органічному зв'язку з європейським духовним світом.
М.Драй-Хмара став виразником філософсько-естетичної системи, сформованої як синтетичний образ провідних моделей українського та європейського художнього процесу початку ХХ століття. Будучи типологічно близьким до естетики неокласицизму та символізму, він, проте, утвердив власну індивідуально-творчу манеру. Для художньої системи М.Драй-Хмари характерні оригінально-авторські ознаки структурно-функціональних рівнів поетики, наскрізні системовизначальні міфологенні та політогенні художні символи, зумовлені індивідуальними прикметами його художньої свідомості, своєрідним типом світовідчуття й світовідтворення.
У художньо-філософській парадигмі М.Драй-Хмари концептуальна роль належить смисловій і функціональній єдності добра й краси (ідеї калокагатії) як праоснови гармонійного світоустрою. Домінантну категорію трагічного поет свідомо наділяє катарсисною силою, переплавленою в питомий віталізм, котрий імплікується в його текстах ключовими міфогенними символами (сонце”, вітер”, дощ”, весна”, хмара” та ін.).
Маркованість ознаками міфологічної свідомості становить специфічну особливість художньо-філософської системи М.Драй-Хмари. Вона характеризує зв'язок світогляду поета з парадигмою давніх міфічних уявлень, що мають національне начало, і водночас виступає його індивідуально-авторським прийомом естетичного освоєння реальності.
Міфотворчість М.Драй-Хмари заснована на актуалізації архетипів і міфологем, котрі сягають як поганської, так і християнської доби. Однак спостережений дискурс означений міфологенним потенціалом національної філософської традиції. Наскрізні міфологенні образи виступають універсальними моделюючими праобразами, фундаментальними філософськими категоріями, які у текстах поета структурують художній простір і сакралізують єдиноприйнятний для його ліричного героя стан світу. Наскрізні ж ментальні архетипи історіософської домінантної семантики (степ”, шлях”, могила”, руїна”) доводять сильне національне відчуття поета. Звернення до міфу є однією з форм авторської моделі художньої реальності, засобом творення світу ідей та почуттів альтернативного до трагічної національної дійсності (шафірові береги моєї мрії”). Міфотворчість поета, таким чином, стала своєрідним кодом вічних” начал та національно-культурних вартостей.
М.Драй-Хмара утверджує ідеальну форму буття, ліричну єдність світу. Об'єднуючи в спільний художній простір людину, природу, Всесвіт через синтез логіки та міфології, він свідомо повертається до культивованого здавна гармонійного світоустрою. Міфічне мислення поета опредмечується через синхронний емоційно-функціональний зв'язок ліричного героя з прородними явищами, оприявнюючи близькість поетичного суб'єкта до народного світосприйняття. Непроминальна вітальна сила, пасіонарна енергія художньо оформлюється ним повторюваністю в метафоричному контексті архетипних образів, котрі резонують з національною кордоцентричною філософською системою, сковородинівською ідеєю екогармонії. Гедоністичний пафос оприявнюється в його текстах через образ серця, що має доволі широкий спектр тлумачень, а також через міфологему сонця, котра в художній свідомості слов'ян моделює гармонійний універсум.
Пафос міфологізму М.Драй-Хмари виявляє негативи й позитиви буттєвих начал. Онтологічна заміна” реальної дійсності власною міфологічною художньою моделлю світу здійснюється поетом з допомогою багатьох чинників. Серед них на особливий статус заслуговують міфологічні алюзії, міфологічний модус більшості тропів, специфічна кольористика, авторський словник (язичницьки насичена лексика), своєрідна наративність (перемежування особистих рефлексій з фрагментами позаособистісного художнього досвіду), різні форми прояву дорефлектної, інтуїтивної реакції на світ (сновидійні візії, сюрреалістичні марення). Утверджувана М.Драй-Хмарою концепція особистості з її інтегральною ідеєю гармонійного світоустрою досягається також через фольклорний дискурс, що переводиться поетом у дискурс універсальний.
Відзначаємо особливу увагу М.Драй-Хмари до естетичних вартостей художніх творів, вимогу до незаангажованості мистецтва слова, його творення за законами краси та художньої довершеності. Відзначаємо в творчості поета і рефлексії громадянського порядку та наскрізні художні трансформації” картин зовнішнього світу, зумовлені екзистенційним переживанням болючих проблем трагічної дійсності. Образний світ М.Драй-Хмари, його поетичні уявлення концентруються довкола націотворчих ідей, що й зумовило специфіку домінантних політогенних художніх символів, котрі мають переважно архетипну генезу.
Сублімуючи ідеї національно-культурного відродження в усіх сферах діяльності, М.Драй-Хмара свідомо відновлював етико-естетичні основи національної концепції українського бароко з її приматом культури та поцінуванням людської особистості. Суспільні катаклізми 20-30-х років потенційно загострили антиномію питомої для естетичної системи неокласика категорію краса” й характерної для національного драматичного світу категорії потворність”. Це спричинилось до утвердження поетом хронотопу трагічної дійсності, зумовленого чинниками суспільного порядку. Визначальний для М.Драй-Хмари трагічний колорит постає у внутрішній напруженості й суперечливості думок та настроїв, катастрофічних для світу і самого поета візій (включаючи сюрреалістичні) пророчого трагізму, художньо узагальненого з великою емоційно-експресивною силою в більшості творів, насамперед у поемах. Алюзією на драматичну дійсність є і переклади М.Драй-Хмари. В умовах нівеляції особистості він свідомо добирає для перекладів першотвори гуманістичного змісту, репродукує в українському слові соціально-політичні твори європейських авторів, що відповідали важливим для нього етико-філософським критеріям.
Під тиском політичних обставин поет вдається до штучних соцреалістичних елементів, котрі, однак, не отримують в його естетичній системі концептуального розвитку, не призводять до деструктивної трансформації художнього мислення й докорінних світоглядних та онтологічних метаморфоз.
Стильова манера М.Драй-Хмари доволі специфічна. Діонісійська природа його таланту близька до поетики символізму, аполлонівська до художньої системи неокласиків, чия типодиференціальна парадигма вирізнялася чітко структурованими художньо-стильовими інтенціями (генетичний зв'язок з античним світом, превалювання раціонального начала в освоєнні дійсності, пластичні образи, відгранені поетичні форми, естетизація тексту). В художній свідомості М.Драй-Хмари своєрідну індивідуальну інтерпретацію дістали ознаки символістської поетики (поліасоціативність образотворення, багатоплановість ліричного сюжету, ірраціонально-суб'єктивне світовідчуття, особливий кольоризм та евфонія, мінливість смислового поля).
Означені екстреми поетичного світу М.Драй-Хмари існують в межах його оригінального стилю. Поєднуючи елементи різних художніх парадигм (від природного засвоєння неокласичного стилю, теорії та практики символізму до тенденцій експресіонізму та сюрреалізму), він, однак, виявив зразок гомогенної поетики. Синтез кількох, на перший погляд, протилежних художніх світів (свідомо раціональної неокласичної витонченості з незбагненно інтуїтивними глибинами символізму) засвідчує здобутки особистої поетики М.Драй-Хмари.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аврахов Г. Там, між пожовклих книг, найкращий мій клейнод” // Укр. мова і література в школі.- 1990.- № 4. С. 31-34.
2. Анализ литературного процесса / Под ред. Г.П.Поспелова. М.: Издательство Московского университета, 1981. 237 с.
3. Андронников И.Л. Образ Лермонтова // Лермонтов М. Сочинения: У 2 т. М.: Правда, 1988. Т.1. С. 5-18.
4. Андрусів С.М. Модус національної ідентичності: Львівський текст 30-х років ХХ ст. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2000; -Тернопіль: Джура, 2000. 340 с.
5. Антонич Б.-І. Твори / Ред.-упоряд. М.Москаленко; упоряд. Л.Головата; авт. передм. М.Новікова. К.: Дніпро, 1998. 591 с.
6. Астаф'єв О. Вірш Ю.Клена Сковорода”: Спроба прочитання // Українська мова та література. 1997. Ч. 35 (51).
7. Ашер О.М. Біографічний нарис // Драй-Хмара М. Поезії. Нью-Йорк, 1964. С. 275-286.
8. Ашер О.М. До 100-річчя з дня народження Михайла Драй-Хмари // Сучасність. 1989. -№ 10 (342). С. 19-25.
9. Ашер О.М. Драй-Хмара як поет // Драй-Хмара М. Поезії. Нью-Йорк, 1964. С. 7-23.
10. Asher O.M. Draj-Chmara et l'éсole néo-classigue” ukrainienne. New York, 1975.
11. Ашер О.М. Переклади поезій Михайла Драй-Хмари на французьку мову // Всесвіт. 1995. -№ 1. С. 155-158.
12. Ашер О.М. Поетична мова Михайла Драй-Хмари // Слово і час. 1991. -№ 9. С. 45-48.
13. Ашер О.М. Портрет Михайла Драй-Хмари // Драй-Хмара М. З літературно-наукової спадщини. Нью-Йорк, 1979. С. 13-28.
14. Бажан М.П. Сліпці: Поема історична // Сучасність. 1969. -№ 10-11. С. 19-63.
15. Базилевський В.О. Шлях до кастальських джерел // Літ. Україна. 1988. 3 вересня.
16. Барабаш Ю.Я. Знаю человека...” Григорий Сковорода: Поэзия. Философия. Жизнь. М.: Худ. литература, 1989. 335 с.
17. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных лет. М.: Худ. литература, 1975.-502 с.
18. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества: Сб. избр. тр. / Примеч. С.С.Аверинцева, С.Г.Бочарова. М.: Искусство, 1979. 423 с.
19. Безсмертні: Збірник спогадів про М.Зерова, П.Филиповича і М.Драй-Хмару / Редак. текстів та примітки М.Ореста. Мюнхен: Інститут літератури ім. М.Ореста, 1963. 334 с.
20. Бєлєєнко М. Психологічні домінанти образу ліричного героя поетів Ланки” МАРСУ // Праці молодих учених України. К.: Українська книга, 1999. С. 6-20.
21. Білецький О.І. [Рец. на кн.: Зеров М. Камена. К., 1924] // Червоний шлях. 1924. -№ 6. С.271-272.
22. Білокінь С. Микола Зеров // Письменники Радянської України: 20-30 роки.- К.: Рад. письменник, 1989. С. 35-64.
23. Бондар А. Стадія ламання” М.Рильського (1929-1930): Спроба дискурсивного аналізу // Наукові записки Києво-Могилянської Академії: Філологія. К., 1991. Т. 4. С. 60-63.
24. Бондар М.П. Лірика // Українська Літературна Енциклопедія: В 5 т. К.: Головна редакція УЛЕ ім. М.П.Бажана, 1995. Т.3. С. 189-191.
25. Бондар М.П. Модернізм // Українська Літературна Енциклопедія: В 5 т. К.: Головна редакція УЛЕ ім. М.П.Бажана, 1995. Т.3. С. 396-400.
26. Брюховецький В.С. Микола Зеров: Літературно-критичний нарис. К.: Рад. письменник, 1990. 309 с.
27. Буало Н. Мистецтво поетичне. / Пер. з франц. М.Т.Рильського; вступ. стаття В.І.Іванисенка. К.: Мистецтво, 1967. 136 с.
28. Буряк О. У дно, у суть, у корінь речі...”: Художньо-філософська концепція людини в поезії Б.-І.Антонича // Слово і час. 2000. -№ 11. С. 44-47.
29. Валявко І. Дмитро Чижевський фундатор поняття філософії серця” // Слово і час. 1998. -№ 8. С. 83-88.
30. Вервес Г.Д. Міцкевич Адам Бернард // Українська Літературна Енциклопедія: В 5 т. К.: Головна редакція УЛЕ ім. М.П.Бажана, 1995. Т.3. С. 386-387.
31. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1963. 255 с.
32. Гаврилюк Н. Про поетичний словник неокласиків: Нульова суфіксація як спосіб творення оказіоналізмів // Урок української. 2001. -№ 4. С. 22-23.
33. Гаєвський С. [Рец. на кн.: Драй-Хмара М. Леся Українка: Життя й творчість. К.: ДВУ, 1926. 156 с.] // Життя й революція. 1926. № 8. С. 124-125.
34. Гегель Г.В.Ф. Эстетика. В 4 т. М.: Искусство, 1968. Т.1. 312 с.
35. Геник-Березовська З. Грані культур. Бароко, романтизм, модернізм. К.: Гелікон, 2000. 368 с.
36. Геркен-Русова Н. Патриціанська поезія або дві стихії в творчості Юрія Клена: Спроба характеристики збірки Каравели” // Визвольний шлях (Лондон). 1968. -№ 5. С. 585-599.
37. Голубенко П. М.Хвильовий і О.Шпенглер // Хроніка-2000: Український культурологічний альманах. 2000. Вип. 37-38. С. 780-799.
38. Гординський Я.А. Літературна критика підсовєтської України / Фотопередрук з переднім словом О.Горбача. Мюнхен, 1985. 134 с.
39. Гречанюк С.С. На тлі ХХ століття: Літературно-критичні нариси. К.: Рад. письменник, 1990. 311 с.
40. Гречанюк С.С. Щоб давнє слово на чатах стало // Филипович П. Літературно-критичні статті. К.: Дніпро, 1991. С. 3-16.
41. Гундорова Т. ПроЯвлення Слова: Дискурс раннього українського модернізму. Пост-модерна інтерпретація. Львів: Літопис, 1997. 297 с.
42. Державин В.М. Великий поет-мислитель // Филипович П. Поезії. Мюнхен, 1957. -С. 15-27.
43. Державин В.М. Поезія Миколи Зерова і український клясицизм // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ століття: У 3 кн. К.: Рось, 1994. Кн.1. -С. 522-541.
44. Дзюба І.М. Він хотів жить, творити на своїй землі” // Драй-Хмара М. Вибране. К.: Дніпро, 1989. С. 5-39.
45. Довгань К. [Рец. на кн.: Драй-Хмара М. Проростень. К.: Слово, 1926. 51 с.] // Життя й революція. 1926. -№ 10. С. 121-122.
46. Доленго М.В. [Рец. на кн.: Драй-Хмара М. Проростень: Поезії. К.: Слово, 1926. 51 с.] // Культура і побут. 1926. Ч. 37.
47. Доленго М.В. Жовтнева лірика: Нотатки до історії української революційної лірики // Червоний шлях. 1924. -№ 10. С. 163-173.
48. Дончик В.Г. Позбуваючись догм // 20-і роки: Літературні дискусії, полеміки. К.: Дніпро, 1991. С. 5-18.
49. Дорошенко В. Шевченкіана Павла Филиповича // Зб. Харківського історико-філологічного товариства: Нова серія. Харків, 1999. Т.8. С. 45-64.
50. Дорошкевич О. Підручник історії української літератури. -К.: Книгоспілка, 1924. -356 с.
51. Драй-Хмара М.П. Вибране / Упоряд. Д.Паламарчука, Г.Кочура, передм. І.Дзюби, приміт. Г.Кочура. К.: Дніпро, 1989. 542 с.
52. Драй-Хмара М.П. З літературно-наукової спадщини / Записки НТШ. Т. 197. Нью-Йорк, 1979. 409 с.
53. Драй-Хмара М.П. Зимовий ранок // Червоний шлях (Кам’янець-Подільський). 1923. 17 березня.
54. Драй-Хмара М.П. Карнавал // Червоний шлях. 1929. -№ 12. С. 64-65.
55. Драй-Хмара М.П. Леся Українка: Життя й творчість. -К.: ДВУ, 1926. 156 с.
56. Драй-Хмара М.П. Любов Яновська: До 25-тилітнього ювілею літературної діяльності // Нова громада. 1923. -№ 13-14. С. 4-5.
57. Драй-Хмара М.П. Творчий шлях Казіміра Тетмаєра // Тетмаєр К. На скелястім підгір'ї. К.: Книгоспілка, 1930. С. 5-32.
58. Драй-Хмара М.П. Українську культуру в маси // Червоне Запоріжжя (Запоріжжя). 1930. -Ч. 261. 13 липня.
59. Драй-Хмара М.П. Чому донбаському пролетареві треба українізуватися? // Домна (Макіївка). 1930. -№ 165 (327). 27 липня.
60. Драй-Хмара М.П. Щоденник (1924-1928) // Слово і час. 1991. -№ 1. С. 41-44; -№ 2. С. 13-22; -№ 5.
61. Дуже Вам вдячний щиро і товариськи”: Листи Валер´яна Підмогильного до Миколи Зерова / Публ. В.Мельника // Слово і час. 1991. -№ 2. С. 20-27.
62. Еліот Т.С. Музика поезії // Еліот Т.С. Призначення поезії: Статті про літературу. К.: Air Land, 1997. 351 с.
63. Єфремов С.О. Історія українського письменства: У 2 т. / Вид. 4-те. Фотопередрук зі вступом О.Горбача. Мюнхен, 1989. 505 с.
64. Жулинський М.Г. В душі я ставлю світлий парус” // Тичина П. Соняшні кларнети / Фототипічне перевидання. К., 1918. С. 3-7.
65. Жулинський М.Г. Із фаланги вибували найкращі: Роздуми про 1920-1930 рр. // Сучасність.-1989. -№10 (342). С. 26-32.
66. Жулинський М.Г. Із забуття в безсмертя: Сторінки призабутої спадщини. К.: Дніпро, 1990. 447 с.
67. Жулинський М.Г. Шлях із неволі, з небуття // Слово і час. 1990. -№ 1. С. 36-40.
68. Загул Д.Ю. [Рец. на кн.: Бургардт О. Залізні сонети. -Катеринослав: ДВУ, 1925. 32 с.] // Життя й революція.- 1926.- № 1.- С. 110-112.
69. Задеснянський Р. Творчість Лесі Українки: Критичні нариси. Мюнхен, 1963. 174 с.
70. Залозна С.П. Драй-Хмара Михайло Опанасович // Українська Бібліографістика. К., 1996. Вип. 1. С. 71-73.
71. Заславський І.Я. Лебеді” і їх творча історія // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ століття: У 4 кн. К.: Рось, 1994. Кн.1. -С. 507-512.
72. Заславський І.Я. З етюдів про неокласиків // Сучасність. 1997. -№ 7-8. С. 87-103.
73. Заславський І.Я. Невідомі переклади Михайла Драй-Хмари з російської лірики // Українська мова та література. 1997. Ч. 35 (51).
74. Зборовська Н. Танцююча зірка” Тодося Осьмачки. К.: МЕП Козаки, 1996. 63 с.
75. Зенкин С. Теофил Готье и искусство для искусства” // Вопросы литературы. 1990. Ноябрь-декабрь. С. 223-248.
76. Зеров М.К. [Рец. на кн.: Маланюк Є. Стилет і стилос: Вірші 1923-1924. Подєбради; Київ, 1925. 47 с.] // Життя й революція. 1925. -№ 6. С. 132-133.
77. Зеров М.К. До джерел: Іст.-літ. та критичні статті. Краків; Львів: Укр. вид-во, 1946. 272 с.
78. Зеров М.К. Леся Українка: З нагоди нового видання творів // Книжник. 1991. -№ 1. С. 14-18.
79. Зеров М.К. Твори: У 2 т. К.: Дніпро, 1990. Т.1: Поезії. Переклади / Упоряд. Г.П.Кочура, Д.В.Павличка. 843 с.
80. Зеров М.К. Твори: У 2 т. К.: Дніпро, 1990. Т.2: Історико-літературні та літературознавчі праці / Упоряд. Г.П.Кочура, Д.В.Павличка. 601 с.
81. Зеров М.К. У справі віршованого перекладу // Життя й революція. 1928. -№ 9. С. 133-146.
82. з порога смерті”: Письменники України жертви сталінських репресій / Авт. кол.: Л.С.Бойко та ін. Вип. 1. / Упоряд. Мусієнко О.Г. К.: Рад. письменник, 1991. 494 с.
83. Зубрицкая М.А. Творчество Леси Украинки в оценке ”неокласиков”: Автореф. дисс канд. филол. наук. - К., 1991. 16 с.
84. Иванов Вяч.В. Собр. сочинений: В 4 т. Брюссель: Foyer oriental chretien, 1974. Т.2. 852 c.
85. Іванисенко В.П. Михайло Драй-Хмара // Письменники Радянської України: 20-30 роки. К.: Рад. письменник, 1989. С. 235-263.
86. Іванисенко В.П. Примітки // Драй-Хмара М. Вибране. К.: Рад. письменник, 1969. С. 281-294.
87. Івашко В. Микола Зеров: Літературна дискусія // 20-і роки: Літературні дискусії, полеміки. К.: Дніпро, 1991. С. 69-89.
88. Ільєнко М. В жорнах репресій: Оповіді про українських письменників. За матеріалами ДПУ-НКВС.-К., 1995. 447 с.
89. Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. Підручник / За ред. В.Г.Дончика. К.: Либідь, 1993. Кн.1. (1910-1930-ті роки). -734 с.
90. Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. Підручник / За ред. В.Г.Дончика. К.: Либідь, 1998. Кн.1. 464 с.
91. Історія української літератури: У 2 т. / Ред. колегія: О.Білецький (голова) та інш. К.: Вид-во АН УРСР, 1957. Т.2: Радянська література / Ред. С.Крижанівський. 870 с.
92. Камінчук О.А. Поетика української романтичної лірики: (Проблеми просторової організації поетичного тексту). К.: ТОВ ЛДЛ”, 1998. 160 с.
93. Качуровський І.В. Метрика: Підручник. К.: Либідь, 1994. 120 с.
94. Качуровський І.В. Строфіка: Підручник. К.: Либідь, 1994. 271 с.
95. Качуровський І.В. Український парнасизм // Визвольний шлях. 1983. -№4 (421). С.472-483.
96. Качуровський І.В. Фоніка: Підручник. К.: Либідь, 1994. 166 с.
97. Квіт С. Українська естетика європеїзації” // Квіт С. Свобода стилю: Есеї та статті. К., 1996. 76 с.
98. Киселева Л.Ф. О стилевой доминанте // Теория литературных стилей: Современные аспекты изучения. М., 1982.
99. Клен Ю. Вибране / Упоряд., авт. передм. та приміт. Ю.Ковалів. К.: Дніпро, 1991. 461 с.
100.Клен Ю. Спогади про неокласиків. Мюнхен, 1947. 48 с.
101.Клочек Г.Д. Краса і музика нового дня: До 60-річчя з часу виходу Сонячних кларнетів” П.Г.Тичини // Питання філології. 1978. -№ 6. С. 10-17.
102.Ковалів Ю.І. Навчись тишини” // Творчість Євгена Плужника і літературний процес ХХ століття на Україні: Зб. наук. праць. Рівне, 1999. С. 31-37.
103.Ковалів Ю.І. Літературна дискусія 1925-1928 рр. К.: Знання, 1990. -48 с.
104.Ковалів Ю.І. Прокляті роки Юрія Клена // Клен Ю. Вибране. К.: Дніпро, 1991. С. 3-23.
105.Ковбасенко Ю. Михайло Драй-Хмара // Гроно нездоланих співців: Навчальний посібник. К.: Укр. письменник, 1997. С. 61-72.
106.Кодак М.П. Поетика як система: Літ. критичний нарис. К.: Дніпро, 1988. 159 с.
107.Кодак М.П. Системогенеза авторської свідомості: теорія й проблеми історії літератури // Слово і час. 2001. -№ 5. С. 8-15.
108.Кодак М.П. Траєкторія баладного трагізму: Динаміка жанру: 20-30-ті роки. Львів: Престиж Інформ, 1999. 44 с.
109.Корецкая И.В. Импрессионизм в поэзии и эстетике символизма // Литературно-эстетические концепции в России конца ХІХ нач. ХХ в. М., 1975.
110.Косиков Г.К. Зарубежное литературоведение и теоретические проблемы науки о литературе // Зарубежная эстетика и теория литературы ХІХ-ХХ вв.: Тексты. Статьи. Эссе. М.: Изд-во Московского ун-та, 1987. С. 5-38.
111.Костенко Н.В. Врятує вроду і себе людина...” // Филипович П. Поезії. К.: Рад. письменник, 1989. С. 5-45.
112.Костенко Н.В. Максим Рильский мастер украинского классического стиха. К.: Выща школа, 1988. 200 с.
113.Костюк Г.О. Від редактора // Драй-Хмара М. З літературно-наукової спадщини. Нью-Йорк, 1979. С. 7-12.
114.Кочур Г.П. З неопублікованих перекладів Филиповича // Жовтень. 1971. -№ 9. С. 107-108.
115.Кочур Г.П. Примітки // Драй-Хмара М. Вибране. К.: Дніпро, 1989. С. 522-527.
116.Кочур Г.П. Про одне літературне відкриття // Літ. Україна. 1988. 29 верес.
117.Кривда Н. Світоглядні проблеми культури і художньої творчості // Хроніка 2000. Вип. 39-40. С. 4-10.
118.Крижанівський С.А. Михайло Драй-Хмара, поет і перекладач // Драй-Хмара М. Вибране. К.: Рад. письменник, 1969. С. 3-12.
119.Крижанівський С.А. Неокласики // Українська літературна енциклопедія: В 5 т. К.: Головна редакція УЛЕ ім. М.П.Бажана, 1995. Т.3. С. 482-483.
120.Крижанівський С.А. Чи був у неокласиків літературний маніфест? // Вітчизна. 1988. -№ 2. С. 163-168.
121.Кульчицький О. Іван Мірчук дослідник української духовності // Хроніка 2000. Вип. 39-40. С. 53-65.
122.Куцевол О. Шлях до джерел: Творчий портрет Миколи Зерова //Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 2001. -№ 1. С. 68-82.
123.Лавріненко Ю. Розстріляне відродження: Антологія: 1917-1933: Поезія, проза, драма, есей. Париж: Kultura, 1959. 980 с.
124.Ласло-Куцюк М. Грецький спадок // Ласло-Куцюк М. Боги світла і боги темряви. Бухарест: Критеріон, 1994. С. 158-177.
125.Леви-Брюль Л. Сверхестественное в первобытном мышлении. М.: Педагогика-Пресс, 1994. 608 с.
126.Ледин Я. [Рец. на кн.: Драй-Хмара М. Проростень: Поезії. К.: Слово, 1926. 51 с.] // Зоря. 1926. Ч. 21. С. 30.
127.Лейтес А., Яшек М. Десять років української літератури: 1917-1927. Х.: ДВУ, 1931. Т.2. -440 с.
128.Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром'як, Ю.І.Ковалів та ін. К.: ВЦ Академія”, 1997. 752 с.
129.Лосев А.Ф. Из ранних произведений. М.: Правда,1990. 655 с.
130.Лосев А.Ф. Проблема символа и реалистическое искусство. М.: Искусство, 1976. 367 с.
131.Лосев А.Ф. Трагическое // Философский энциклопедический словарь / Редкол.: С.С.Аверинцев, Э.А.Араб-Оглы, Л.Ф.Ильичёв и др. 2-е изд. М.: Сов. энциклопедия, 1989. С. 662-663.
132.Лотман Ю.М. Внутри мыслящих миров: Человек Текст Семиосфера История / Тартурский ун-т. М.: Языки рус. культуры, 1996. 464 с.
133.Лотман Ю.М. Структура художественного текста. Семиотические исследования по теории искусства. М.: Искусство, 1970. 384 с.
134.Лотман Ю.М. Анализ поэтического текста: Структура стиха. Л.: Просвещение, 1972. 271 с.
135.Маланюк Є.Ф. Книга спостережень: Статті про літературу. К.: Дніпро, 1997. 430 с.
136.Мандельштам О.Э. Слово и культура: О поэзии; Разговор о Данте; Статьи, рецензии / Сост. и прим. П.Нерлера; вступ. ст. М.Я.Полякова. М.: Сов. писатель, 1987. 320 с.
137.Меженко Ю.О. Літературний Київ 1923 р. // Червоний шлях. 1923. -№ 2. С. 263-265.