ПОЕТИКА УКРАЇНСЬКОЇ СВІТСЬКОЇ НОВОЛАТИНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ ДОБИ ПІЗНЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА БАРОКО

brief description

Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова

Ситько Олена Миколаївна

УДК 821.161.2-1:811.124’04”15/17”

ПОЕТИКА УКРАЇНСЬКОЇ
СВІТСЬКОЇ НОВОЛАТИНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ
ДОБИ ПІЗНЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА БАРОКО

Спеціальність 10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Ямчук Павло Миколайович
кандидат філологічних наук, доцент

Одеса 2007

ЗМІСТ

Вступ................................................................................................................... 3
Розділ 1. Феномен української новолатинської світської поезії:
генеза, джерела, контекст................................................................. 9
1.1. Загальні зауваження до постановки проблеми присутності
античного дискурсу в українській словесній семіосфері.
Діахронічний аспект.................................................................................. 9
1.2. Деякі риси трансдискурсивного впливу античного та візантійського
світу на формування феномена українського письменства.................. 13
1.3. Новолатинські європейські впливи на становлення й
розвиток національної новолатинської літератури................................ 34
1.4. Стан вивченості вітчизняної новолатинської літератури
в літературознавстві ХХ ХХІ століть................................................... 59
Розділ 2. Поетика дискурсу новолатинської історичної поезії
XVIIXVIII століть............................................................................ 97
2.1. Жанр новолатинської історичної світської поеми ХVІІ століття.
Загальні зауваження до постановки питання.......................................... 97
2.2. Проблема історичного підґрунтя світської новолатинської поеми
Дніпрові камени”: історіософське, світоглядне та
морально-етичне наповнення образного світу твору............................. 107
2.3. Міфологічний, метафоричний та фольклорний аспекти
зображення історичної реальності ........................................................... 130
2.4. Специфіка образності Дніпрових камен”:
архетипний, символічний аспекти .......................................................... 157
Висновки............................................................................................................ 208
Список використаних джерел........................................................................... 212

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Тема дисертаційної роботи тісно пов’язана з усім полівимірним універсумом новітнього літературознавства, у центрі уваги якого дедалі частіше з’являються літературні явища, естетичні категорії, а також окремі персоналії митців минулих століть, які, будучи маловивченими раніше, усе ж відіграли суттєву роль у становленні неповторного українського літературно-естетичного, і поетичного зокрема, дискурсу художньої словесності. Доба літературознавчого постмодернізму не випадково, а цілком закономірно привертає увагу дослідників до вивчення специфіки художньої літератури минулих століть, адже у відповіді на це питання приховується багато сутнісних домінант, які з вичерпною ясністю можуть вияскравити не лише білі плями” в тривалому процесі становлення української літератури, а й цілі terra incognita вітчизняного мистецтва слова, що були забутими, або й умисне забороненими до вивчення тривалий період у національній культурній історії.
В окресленому вище контексті дослідження такого універсального й специфічного за характером шару української літератури, як новолатинська світська поезія, набирає, на наше переконання, особливого значення й ваги. Ідеться, передусім, не лише про його недостатню вивченість, про причини якої скажемо далі окремо, а й про те, що новолатинська українська світська література становить окрему значущу одиницю, яка іманентно тривалий час визначала наріжні вектори руху національної естетики словесної творчості, окреслювала її перспективи. З особливою яскравістю та потужністю цей процес виявився в добу Пізнього Середньовіччя та Бароко. Одним із таких творів є поема І. Домбровського Дніпрові камени”, яка від часу її написання (1621 рік) і дотепер не перебувала у центрі уваги літературознавчих студій, хоча й несистемно (а відтак і не завжди об’єктивно) досліджувалась в інших сферах вітчизняного гуманітарного знання.
Слід зауважити, що український митець згаданої пори творив у багатомовній художній семіосфері. Саме тому для розвитку художньої образності передусім була важливою світоглядна основа творчості, яка мала питомо українське правічне походження і часто закоординовувалась у семіосферу національної міфології та історії. Українські світські поети цієї пори, рівною мірою володіючи принаймні трьома мовами (крім рідної ще польською й латиною) ставили собі за мету рівноцінно відображати в образних картинах власних творів, писаних різними мовами, унікальний історичний та міфологічний шар національного світосприйняття, філософії, естетики й моралі.
Латинська мова для світських поетів доби Пізнього Середньовіччя та Бароко виступала значною мірою ще й способом ознайомлення інших європейських народів з неповторною, древньою історією українців, зі своєрідністю національних звичаїв, традицій і навіть фольклору.
Новолатинські твори, що належать до світської поезії Пізнього Середньовіччя та Бароко внаслідок тривалих заборон, що мали ідеологічний характер і диктувались метропольною владою, належали і значною мірою належать і нині до категорії малодосліджених. Причинами таких заборон було трактування творів, писаних латиною, як ворожих, таких, що служили католицизму або іншим нехвальним у розумінні влади ідейним впливам. Насправді ж основна причина заборон полягала у патріотичній налаштованості до України новолатинських авторів. Слід зауважити, що впродовж тривалого часу здобутки новолатинської середньовічної та барокової поезії не помічались і літературознавцями так званого народницько-просвітницького спрямування. Причиною цього була ідейна засада, згідно з якою вартісними джерелами становлення національної літератури визнавались лише твори писані народною або, принаймні, староукраїнською мовами. Водночас у гуманітарних науках близьких до України географічно й ментально інших слов’янських країн (Польщі, Словаччини, Чехії) вже з другої половини ХІХ ст. існують самостійні наукові школи, у центрі дослідницької уваги яких перебувають як конкретні твори, так і цілі жанрові різновиди національних літератур, які створювались латинською мовою.
У вітчизняних гуманітарних науках лише у ХХ ст. українські твори, писані латинською мовою, у добу Пізнього Середньовіччя та Бароко почали здобувати адекватну оцінку, зокрема і в літературознавчих студіях ряду провідних вчених. Спочатку у добу розстріляного відродження” у працях М. Возняка, М. Зерова, С. Єфремова, О. Дорошкевича, а згодом у добу відлиги” у працях В. Литвинова, В. Маслюка, О. Мишанича, В. Нічик, Вал. Шевчука почалось системне осмислення надбань української новолатинської словесності та її впливу на становлення вітчизняної літератури. У 1960-80-х роках вийшла друком також низка перекладів світської новолатинської поезії, що належать перу В. Литвинова, В. Маслюка, А. Содомори, Й. Кобіва. Ці переклади суттєво полегшили сучасне осмислення феномена української новолатинської поетичної спадщини, дозволили запропонувати нові концептуальні прочитання поетичних надбань доби Пізнього Середньовіччя та Бароко, нові інтерпретації її місця та ролі в літературному та загальнокультурному процесах ХVІХVІІІ століть.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами Дисертація виконувалась як складова частина комплексного дослідження творчості українських письменників у контексті історії української літератури, яке здійснюється кафедрою української літератури Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. Тема дисертації була затверджена на засіданні Вченої ради філологічного факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (протокол №8 від 31.05.2005 р.), а також схвалена на засіданні Бюро Наукової Ради НАН України з проблеми „Класична спадщина та сучасна художня література” (протокол №1 від 19.01.2006 р.)
Метою роботи є вивчення і детальний розгляд природи української світської новолатинської поезії доби Пізнього Середньовіччя та Бароко, дослідження її специфіки в історико-літературному, історичному та міфологічному контекстах вказаної епохи.
Завданнями роботи, які визначені метою дослідження виступають:
- теоретичне окреслення генези, засад та передумов появи феномена української новолатинської словесності в ХVІХVІІІ століттях;
- виявлення провідних особливостей поетичного мислення в новолатинському дискурсі української художньої літератури доби Пізнього Середньовіччя та Бароко;
- визначення концептуальної домінанти художньої семіосфери новолатинської історичної поеми;
- аналіз міфологічної та науково-історичної українських світоглядних домінант у поетичному дискурсі вітчизняної новолатинської художньої літератури;
- осмислення специфіки жанрової форми української новолатинської історичної поеми через подання контекстуального аналізу поетики знакового твору даного літературно-художнього дискурсу поеми І. Домбровського Дніпрові камени”, у якій запропоновано панорамну образну картину авторської рецепції історичного буття українського народу від давнини і до доби Бароко;
- здійснення мікрообразного дослідження твору, яке є способом літературознавчого вивчення художньої семіосфери новолатинської світської поезії і має встановити систему рис та ключових особливостей даного жанру.
Об’єктом дослідження є особливий тип художнього мислення, проявлений у дискурсі світської новолатинської поезїї Пізнього Середньовіччя та Бароко, який базується на українському міфологічно-образному та історико-культурному типах осмислення реальності.
Предметом у запропонованій роботі є вивчення специфіки української новолатинської світської поеми історичного характеру, її особливостей, а також міфопоетичних, фольклорних та історичних текстуальних структур як формуючих чинників даного жанрового різновиду.
Теоретико-методологічну основу дисертації становлять праці І. Франка, С. Єфремова, О. Дорошкевича, М. Зерова, М. Возняка, Г. Клочека, В. Крекотня, В. Литвинова, В. Маслюка, О. Мишанича, В. Нічик, О. Савчук, С. Подокшина, М. Сулими. Праці вказаних учених мають як загальногуманітарний і філософський, так і теоретико-літературний та літературно-критичний характер. Указане єднання є важливим при здійсненні поліаспектного вивчення природи новолатинської поезії окресленого періоду.
Методи дослідження. Мета і завдання зумовили комплексне застосування семіотичного, архетипно-міфологічного, історико-семантичного та структурно-типологічного методів.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що вона є першим концептуальним дослідженням генезису, джерел та художньої природи вітчизняної історичної новолатинської поезії доби Пізнього Середньовіччя та Бароко, у якому подано системне трактування української міфології та літературної інтерпретації національної історії як світоглядних основ поетики новолатинської художньої словесності. До наукової новизни роботи також можна віднести застосування архетипно-міфологічного та мікрообразного видів системного дослідження поетики жанру української історичної новолатинської поеми. Дана робота в новому семіотичному дискурсі продовжує традиції одеської літературознавчої школи (Г. Вязовський, Г. Клочек, М. Пащенко) щодо дослідження поетики жанрових різновидів на матеріалі поглибленого вивчення окремих знакових творів певного жанру.
Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали можуть використовуватись при читанні загальних курсів української літератури у вищих навчальних закладах, при читанні курсів латинської мови для студентів як гуманітарного, так і природничого профілів, при укладанні посібників, методичних вказівок до читання української літератури та латинської мови, при викладанні спецкурсів, написанні магістерських, дипломних та курсових робіт літературознавчого характеру, а також у майбутніх поглиблених дослідженнях творчості вітчизняних митців, що творили латиною.
Апробація роботи. Основні результати і матеріали дослідження апробовано на Всеукраїнській науково-практичної конференції Слов'яни: історія, мова, культура” (Дніпродзержинськ, 2005 р.), Всеукраїнській науковій конференції Творчість В. Свідзінського: доба і контекст” (м. Кам’янець-Подільський, 2006 р.), Другій науковій конференції Революції в Україні у ХХ-ХХІ століттях: співзвуччя епох. До 130-річниці з дня народження С.О.Єфремова” (Одеса, 2006 р.), на щорічних звітних наукових конференціях науково-викладацького складу Одеського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ.
Основні положення й результати дослідження викладено в 9 одноосібних публікаціях автора, з них 4 у фахових виданнях України.

bibliography

ВИСНОВКИ

Підбиваючи підсумки нашого дисертаційного дослідження, ми дійшли таких загальних висновків, які окреслюють стан вивченості проблеми присутності новолатинського дискурсу в українській словесній культурі доби Пізнього Середньовіччя та Бароко.
Становлення української літератури, що створювалась латинською мовою, пройшло декілька етапів. Виділення яких дозволило зробити висновок, що виникнення феномену вітчизняної новолатинської словесності мав характер відкриття для української культури світоглядних та художньо-естетичних цінностей іншомовних культур і позначався незаангажованістю ставлення до здобутків як духовного, так і світського письменства.
Виявлено провідні особливості поетичного мислення в новолатинському дискурсі української художньої літератури доби Пізнього Середньовіччя та Бароко, які полягають в неординарному і водночас органічному сполученні трьох домінантних українських ментальних начал. Ними є історичний, міфологічний та народнопоетичний світоглядно-образний дискурси. Указане сполучення виступає у якості наріжного, адже дозволяє адекватно до законів поетики осмислити феномен української історичної барокової поеми, що була створена українським автором латинською мовою.
Виділено та системно структуровано літературознавчу стратегію багатовимірного осягнення смислу поеми та поглибленого трактування її світоглядних особливостей й естетичних здобутків за допомогою подання аналізу текстуальної реальності даного жанрового різновиду. Для полівимірного вивчення кожного аспекту й знакового фрагменту української новолатинської історичної поеми застосовано практику синтезу літературознавчого, архетипно-міфологічного (в дослідницькому дискурсі, який передбачає всебічне осмислення надбань не лише вітчизняної, а й світової міфології) фольклористичного та науково-історичного коментування.
Контекстуальний аналіз поетики знакового твору жанрової форми української новолатинської історичної поеми літературно-художнього дискурсу - поеми І.Домбровського Дніпрові камени”, дозволив виявити панорамну образну картину авторської рецепції історичного буття українського народу від давнини і до доби Бароко. Зауважується, що даний жанр іманентно є визначальним зокрема і для української новолатинської світської поезії доби Пізнього Середньовіччя та Бароко.
У дослідженні зосереджено увагу на специфіці української новолатинської історичної поеми як визначального для поетики національної барокової творчості жанрового різновиду. Концептуально важливим є те, що у даній поемі, на відміну інших творів цього різновиду, подано не описання конкретного історичного епізоду або характеристики історичних постатей, а розгорнено панорамну картину історичного й сучасного поетові буття українців.
Індивідуально-авторська поетична манера І. Домбровського виявляється при поданні поетом панорамних образних картин, у яких, за допомогою синтезу міфологічного, історичного та фольклорного начал, універсалізується багатоаспектна картина буття українського народу від давніх-давен і до сучасної поетові доби козацького Бароко.
Визначено концептуальну домінанту художньої семіосфери новолатинської історичної поеми, ключовою одиницею якої виступає метафоричний, побудований на широкому історико-асоціативному та архетипно-міфологічному рецептивному полі, монолог героя-оповідача Дніпра (богатиря бористенського”), який уособлює в поемі універсум національного минулого й сучасності. Окремо досліджена істотна для розуміння художнього світу поеми поетика діалогу, що умовно розгортається між реальною історичною особою адресатом твору пресулом і міфологічним героєм-оповідачем.
Зауважується, що український новолатинський поет розгортає картину національного історичного буття, іманентно керуючись уявленням про славетність багатьох сторінок української минувшини, а також про славетність навіть трагічних сторінок національної історії. Проведено паралелі зі знаковими творами літератури доби Київської Русі (наприклад, сакралізований образ Києва у Повісті времяних літ”, образ Вітру зі Слова про Ігорів похід”). Таке образне бачення поетом національної історії є іманентно й світоглядно християнським. Підкреслено, що власне дохристиянське архетипно-міфологічне обрамлення відіграє в контексті новолатинської історичної поеми барокового періоду лише службову роль, вияскравлюючи так само, як і в європейському новолатинському літературному Ренесансі, сутнісну християнську основу.
Проведені паралелі з історичними творами інших епох, які мають схожу із Дніпровими каменами” концептуальну основу та жанрову й поетичну природу (зокрема з історичними поемами ХІХ та ХХ століть), дозволяють вести мову про знаковість Дніпрових камен” для становлення української історичної художньої літератури, про широке та базисно системне ідейно-тематичне охоплення й образне відтворення поетом різноманітних семіосфер національного буття.
Світоглядні домінанти творів української історичної поезії та прози, створеної у ХІХ ст. класиками нової української літератури Т. Шевченком, П. Кулішем, М. Костомаровим, Д. Мордовцевим, і новолатинської світської поезії доби Пізнього Середньовіччя та Бароко переконливо засвідчують правильність припущення про певну спадкоємність літературних поколінь і тривалу закоріненість поетичних надбань новолатинського поетичного дискурсу в усьому універсумі національної літератури. Вказану ж спадкоємність засвідчують й повісті на українську історичну тематику написані російською мовою М. В. Гоголем. Такий приклад вкотре дає змогу переконатись у непроминальності української художньої традиції, яка надавала право авторові творити різними мовами у межах одного національного художнього дискурсу.
Для всебічного коментування й розуміння сутності даного жанрового різновиду здійснено адекватний до універсуму новолатинської історичної поеми мікроообразний аналіз. Зауважено, що такий аналіз здійснюється, спираючись на особливий тип поетичного мислення, яке має охоплювати всі ключові сфери європейського й суто українського гуманітарного знання. Цього вимагає сама сутність барокової (і новолатинської особливо) літературно-художньої творчості, яка спиралась на іманентне відчуття автором читацької ерудованості, обізнаності читача як в українській дохристиянській, так і у античній міфології, а на світоглядному рівні орієнтувалась на причетність до середньовічно-ренесансної традиції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев С.С. Поэтика ранневизантийской литературы. М.: Сoda, 1997. 343 с.
2. Алексеев М.П. Явления гуманизма в литературе и публицистике древней Руси (XVI XVII вв.). М.: Изд-во АН СССР, 1958. 38 с.
3. Алексеєнко Н. М. Біблійна герменевтика в українській бароковій прозі 10.01.01. Автореф. дис... канд. філол. н. Харків: Харків. нац. ун-т ім. Каразіна, 2001. 20 с.
4. Алпатов М.А. Русская историческая мысль и Западная Европа (XVII первая часть XVIII века) / Отв. ред. Л. В. Черепнин. М.: Наука, 1976. 455 с.
5. Алпатов М.А. Русская историческая мысль и Западная Европа XII XVII вв. М.: Наука, 1973. 476 с.
6. Антофійчук В.І. Проблеми поетики традиційних сюжетів та образів у літературі. Чернівці: Рута, 1997. 200 с.
7. Аполлонова лютня: Київські поети XVII XVIII ст. / Передмова В. Яременка; упоряд. та примітки В. Маслюка та ін.; за ред. В. Крекотня. К.: Молодь, 1982. 320 с.
8. Арутюнян А.А. Відродження як європейський феномен // Філософська думка. 1988. № 2. С. 18 31.
9. Берков П. Н. Русско-польские литературные связи в XVIII в. М.: Изд-во АН СССР, 1958. 63 с.
10. Берков П.Н. Проблема литературного направления Ломоносова // XVIІІ век: Сб. ст. и материалов. М. Л.: Наука, 1962. Сб. 5. С. 5 32.
11. Берков П.Н. Проблемы изучения русского классицизма // Русская литература XVIII в. Эпоха классицизма. М. Л.: Изд-во АН СССР, 1964. С. 5 29.
12. Білецький О. І. Симеон Полоцький та українське письменство XVII ст. // Матеріали до вивчення історії української літератури. К.: Рад. школа, 1959. Т. 1. С. 319 328.
13. Білик М.Й. Український елемент у польській літературі XVI ст., писаній латинською мовою // Слов’янське літературне єднання. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1958. С. 23 31.
14. Бобынэ Г.О. Гуманизм в философской и общественной мысли Молдавии в XVII начале XVIII вв. / Отв. ред. А.К. Бабий Кишинев: Штиинца, 1988. 127 с.
15. Борщак І. Українці в Сорбоні // Українська трибуна. 1922. № 112.
16. Бузановський Г. Вірш про Богдана Хмельницького // Слово многоцінне. Хрестоматія української літератури, створеної різними мовами в епоху Ренесансу та Бароко XVXVIII століть: В 4 т. К.: Аконіт, 2006. Т. 3. С. 656 657.
17. Веселовский А. Н. Историческая поэтика. Л.: Худ. лит., 1940. 648 с.
18. Виноградов В. В. О теории поэтической речи // Вопросы языкознания. 1962. № 2. С. 5 21.
19. Виппер Б. Р. Искусство XVII века и проблема стиля барокко // Ренессанс. Барокко. Классицизм. Проблема стилей в западноевропейском искусстве XVXVII веков. М.: Наука, 1956. С. 154 255.
20. Виппер Ю. Б. О семнадцатом веке” как особой эпохе в истории западноевропейских литератур // XVII век в мировом литературном развитии. М.: Наука, 1969. С. 11 60.
21. Від Вишенського до Сковороди (З історії філософської думки на Україні XVI XVIII ст.): Зб. статей / Відп. ред. В.М. Нічик. К.: Наукова думка, 1972. 143 с.
22. Возняк М. Історія української літератури. Львів: Накладом тов-ва Просвіта”, 1920. T. l. 344 с.
23. Возняк М. Історія української літератури. Львів: Накладом тов-ва Просвіта”, 1921. T. 2. 417 с.
24. Войтович В. Українська міфологія. К.: Либідь, 2002. 664 с.
25. Волльман Ф. Гуманизм, ренессанс, барокко и русская литература / Пер. А. М. Панченко // Русско-европейские литературные связи. М.; Л.: Наука, 1966. С. 301 311.
26. Вязовський Г. А. Світ художньої літератури. К.: Дніпро, 1987. 252 с.
27. Геппенер Н. В. К истории перевода повести о Трое Гвидо де Колумна // Сб. статей к 40-летию ученой деятельности акад. А. С. Орлова. Л.: Изд-во АН СССР, 1934. С. 351 360.
28. Гнатюк О. До переоцінки літературного процесу XVXVIII ст. // Європейське Відродження та українська література XIV XVIII ст.: Зб. статей / Відп. ред. О. Мишанич; АН України, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка. К.: Наукова думка, 1993. С. 237 267.
29. Голенищев-Кутузов И. Н. Барокко и его теоретики // XVII век в мировом литературном развитии. М.: Наука, 1969. С. 102 153.
30. Голенищев-Кутузов И. Н. Влияние латинской литературы IVV вв. на литературу Средневековья и ренессанса // Вестник древней истории. 1964. № 1. С. 64 83.
31. Голенищев-Кутузов И.H. Гуманизм у восточных славян (Украина и Белоруссия). М.: Изд-во АН СССР, 1963. 94 с.
32. Голенищев-Кутузов И.H. Итальянское Возрождение и славянские литературы XV XVI вв. М.: Изд-во АН СССР, 1965. 415 с.
33. Голенищев-Кутузов И.Н. Ренессансные литературы Западной и Восточной Европы // Литературы эпохи Возрождения. М.: Изд-во АН СССР, 1967. С. 217 231.
34. Голенищев-Кутузов И.Н. Славянские литературы. Статьи и исследования. М.: Худ. лит., 1973. 480 с.
35. Голенищев-Кутузов И.Н. Средневековая латинская литература Италии. М.: Наука, 1972. 308 с.
36. Голенченко Г.Я. Студенты Великого княжества Литовского в Краковском университете в XV XVI вв. // Культурные связи народов Восточной Европы в XVI в.: Проблемы взаимоотношений Польши, России, Украины, Белоруссии и Литвы в епоху Возрождения. М.: Наука, 1976. С. 228 240.
37. Горський B.C. Давньоруські любомудри. К.: Академія, 2004. 303 с.
38. Горський B.C. До характеристики філософсько-історичних уявлень в культурі Київської Русі // Філософська думка. 1984. № 3. С. 76 88.
39. Грабович Г. До історії української літератури: Дослідження, есеї, полеміка. К.: Критика, 2003. 632 с.
40. Грачотті С. Спадок Ренесансу в українському бароко // Українське барокко: Мат. І Конгресу Міжнар. асоц. україністів (Київ, 1990 р.). К.: МП Офорт”, 1993. С. 3 11.
41. Грицай M. C. Давня українська проза (Роль фольклору у формуванні образного мислення укр. прозаїків XVI поч. XVIII ст.). К.: Вища школа, 1975. 151 с.
42. Грицай М. С. Українська література XVI XVIII ст. і фольклор. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1969. 114 с.
43. Грушевський М.С. Історія української літератури: В 6 т., 9 кн. Т. 5. Кн. 2: Перше відродження (1580 1610 рр.). К.: АТ „Обереги”, 1995. 351 с.
44. Грушевський М.С. Впливи чеського національного руху XIV XV ст. в українськім житті і творчості як проблема досліду. Львів, 1925.
45. Грушевський М.С. Історія України-Руси. У 11 т. К.: Наукова думка, 19941998.
46. Грушевський М.С. Культурно-національний рух на Україні в XVI XVII віці // Жовтень. 1989. № 2. С. 101 116.
47. Гуменна Д. Благослови, мати!: Казка-есей. Нью-Йорк: Об’єднання Українських Письменників Слово”, 1966. 274 с.
48. Давня римська поезія в українських перекладах та переспівах: Хрестоматія. Львів: Світ, 2000. 327 с.
49. Дашкевич Я. Україна на межі між Сходом і Заходом (XIV XVIII ст.) // ЗНТШ. 1991. Т. 222. С. 28 44.
50. Дзюба E.H. Просвещение на Украине и его роль в укреплении связей украинского народа с русским и белорусским (вторая пол. XVI первая пол. XVII в.). / АН УССР, Институт истории. К.: Наукова думка, 1987. 129 с.
51. Діденко О. П. І мир, і війна. Умань: АЛМІ, 2001. 102 с.
52. Дмитрієв М. Про деякі шляхи проникнення гуманістичної ідеології в українську культуру кінця XVI першої половини XVII ст. // Європейське Відродження та українська література XIV першої пол. XVIII ст.: Зб. статей / Відп. ред. О. Мишанич; АН України, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка. К.: Наукова думка, 1993. С. 110 126.
53. Довгалевський М. Сад поетичний / Пер. В. П. Маслюка // Слово многоцінне. Хрестоматія української літератури, створеної різними мовами в епоху Ренесансу та Бароко XV XVIII століть: В 4 т. К.: Аконіт, 2006. Т. 4. С. 226 529.
54. Домбровський І. Дніпрові камени. Переклад і примітки В.Д. Литвинова // Слово многоцінне. Хрестоматія української літератури, створеної різними мовами в епоху Ренесансу та Бароко XVXVIII століть: В 4 т. К.: Аконіт, 2006. Т. 3. С. 577 602; С. 678 684.
55. Дорошкевич В. И. Новолатинская поэзия Белоруссии и Литвы: Первая половина XVI в. Минск: Наука и техника, 1979. 208 с.
56. Егунов А. Н. Гомер в русских переводах XVIII XIX веков. М. Л.: Изд-во АН СССР, 1964. С. 7 28.
57. Єфремов С. О. Історія українського письменства. К.: Femina, 1995. 541 с.
58. Жлутко А.А. Латинская поэзия Белоруссии эпохи просвещения / Автореф. дис канд. филолог. наук. Минск, 1990. 28 с.
59. Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні XIV XVIII ст. К.: Наукова думка, 1973. 183 с.
60. Замалеев А.Ф., Зоц В.А. Отечественные мыслители позднего средневековья (конец XIV первая треть XVII в.). К.: Либідь, 1990. 171 с.
61. Запаско Я.П. Мистецтво книги на Україні в XVIXVIII ст. Львів: Вид-во Львівського держ. ун-ту, 1971. 310 с.
62. Зілинський О. Духова генеза першого українського Відродження // Європейське Відродження та українська література XIV XVIII ст.: Зб. статей / Відп. ред. О. Мишанич; АН України, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка. К.: Наукова думка, 1993. С. 276 300.
63. Идеи гуманизма в общественно-политической и философской мысли Белоруссии / В. М. Конон, С. А. Падокшин, С. Ф. Сокол и др. Минск: Наука и техника, 1977. 279 с.
64. Исаевич Я.Д. Украинско-польские связи в истории книгопечатания // Культурные связи народов Восточной Европы в XVI в.: Проблемы взаимоотношений Польши, России, Украины, Белоруссии и Литвы в епоху Возрождения. М.: Наука, 1976. С. 192 207.
65. История польской литературы. М.: Наука, 1968. Т. 1. 616 с.
66. Іваньо І. В. Про українське літературне барокко // Радянське літературознавство. 1970. № 10. С. 41 53.
67. Ісаєвич Я. Д. Братства та їх роль у розвитку української культури XVI XVIII ст. К.: Наукова думка, 1966. 251 с.
68. Ісаєвич Я. Освітній рух в Україні XVII ст.: східна традиція і західні впливи // Київська старовина. 1995. № 1. С. 2 9.
69. Ісаєвич Я.Д. З історії викладання філософії на Україні (XVI XVIII ст.) // Від Вишенського до Сковороди (З історії філософської думки на Україні XVI XVIII ст.): Зб. статей / Відп. ред. В.М. Нічик. К.: Наукова думка, 1972. С. 24 35.
70. Ісаєвич Я.Д. Літературна спадщина Івана Федорова. Львів: Вища школа, 1989. 191 с.
71. Ісаєвич Я.Д. Львівські видання XVI XVIII ст. Львів: УТОДІК, 1970. 49 с.
72. Ісаєвич Я.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. Львів: Вища школа, 1983. 155 с.
73. Ісіченко Ю. У пошуку наративної програми барокового літературного твору // Українське барокко: Мат. І Конгресу Міжнар. асоц. україністів (Київ, 1990 р.). К.: МП Офорт”, 1993. С. 37 46.
74. Історія української літератури: В 8 т. К.: Вид-во АН УРСР, 1967. Т. 1. 539 с.
75. Казакова Н. А. Пророчества еллинских мудрецов” и их изображения в русской живописи XVI XVII вв. // ТОДРЛ. Л.: Наука, 1961. Т. XVII. С. 358 368.
76. Карлейль Т. Французская революция. История. М.: Мысль, 1991. 575 с.
77. Карпіловська Є. А., Тарновецька Л. О. Українська література XI XVIIІ століть: Хрестоматія з коментарями. Чернівці: Прут, 1997. 368 с.
78. Кашуба M.B. Гуманістична спрямованість етичних вчень // Розвиток прогресивної філософської думки російського, українського та білоруського народів у XVII XVIII ст. / Відп. ред. М.В. Кашуба. К.: Наукова думка, 1978. С. 145 161.
79. Кашуба M.B. З історії боротьби проти унії XVII XVIII ст. К.: Наукова думка, 1976. 171 с.
80. Кашуба M.B. Києво-Могилянська академія в українській духовній культурі // Україна ХVII століття: Збірник наукових праць на пошану пам’яті Валерії Михайлівни Нічик. К.: Критика, 2005. С. 68 73.
81. Кашуба М. Гуманістичні та реформаційні ідеї в Україні другої половини XVII ст. // Європейське Відродження та українська література XIV XVIII ст.: Зб. статей / Відп. ред. О. Мишанич; АН України, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка. К.: Наукова думка, 1993. С. 57 75.
82. Кленович С.Ф. Роксоланія. Переклад В. Маслюка // Слово многоцінне. Хрестоматія української літератури, створеної різними мовами в епоху Ренесансу та Бароко XVXVIII століть: В 4 т. К.: Аконіт, 2006. Т. 1. С. 237 290.
83. Клибанов А.И. Реформационное движение в России в XIV первой половине XVI вв. M.: Изд-во АН СССР, 1960. 411 с.
84. Клочек Г.Д. Історичний роман Ліни Костенко Маруся Чурай”: Навч. посібник / Ред. С. Авдєєва. Кіровоград: Степова Еллада, 1998. 52 с.
85. Клочек Г.Д. Поетика і психологія. К.: Т-во „Знання”, 1990. 48 с.
86. Клочек Г.Д. У світі вічних критеріїв (про систему критеріїв оцінки літературного твору). К.: Дніпро, 1989. 221 с.
87. Компан О.С. Проблеми українського середньовіччя // Середні віки на Україні. К.: Наукова думка, 1971. Вип. 1. С. 9 20.
88. Конон В.М. От Ренессанса к классицизму: Становление эстетической мысли Белоруссии в XVI XVIII вв. Минск: Наука и техника, 1978. 158 с.
89. Костенко Л. Вибране. К.: Вид-во худож. літ-ри «Дніпро», 1989. 559 с.
90. Кравців Б. Ренесанс і гуманізм на Україні // Європейське Відродження та українська література XIV XVIII ст.: Зб. статей / Відп. ред. О. Мишанич; АН України, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка. К.: Наукова думка, 1993. С. 300 319.
91. Кралюк П. М. Духовні пошуки Мелетія Смотрицького. К.: Український Центр духовної культури, 1997. 192 с.
92. Крекотень В.І. Вибрані праці. К.: Обереги, 1999. 343 с.
93. Крекотень В.І. З історії українсько-білоруського літературного співробітництва в першій половині XVII ст. Поема Хоми Євлевича „Лабіринт” // Українська література XVI XVIII ст. та інші слов’янські літератури. К.: Наукова думка, 1984. С. 253 285.
94. Крекотень В.І. Становлення поетичних форм в українській літературі XVII ст.: Автореф. дис... д-ра філол. наук. К., 1992. 68 с.
95. Крекотень В.І. Українська книжна поезія кінця XVI початку XVII ст. // Українська поезія. Кінець XVI початок XVII ст. / Упоряд. В.П. Колосова, В.І. Крекотень. К.: Наукова думка, 1978. С. 5 24.
96. Крекотень В.І. Українська поезія XVII ст. в системі східноєвропейської літератури барокко // Українське барокко: Мат. І Конгресу Міжнар. асоц. україністів (Київ, 1990 р.). К.: МП Офорт”, 1993. С. 54 64.
97. Криса Б.C. Перетворення світу. Українська поезія XVII XVIII ст. Львів: Свічадо, 1997. 215 с.
98. Криса Б.C. Світоглядні основи українського поетичного барокко // Українське барокко: Мат. І Конгресу Міжнар. асоц. україністів (Київ, 1990 р.). К.: МП Офорт”, 1993. С. 47 53.
99. Криса Б.С. Відображення ренесансного світовідчуття в літературі // Філософія Відродження на Україні. / М.В. Кашуба, І.В. Заславський, І.С. Захара та ін. / АН УРСР. Ін-т суспіл. наук; Відп. ред. М.В. Кашуба. К.: Наукова думка, 1990. С. 128 143.
100. Кузнецов Б.Г. Идеи и образы Возрождения: Наука XIV XVI вв. в свете современной науки. М.: Наука, 1979. 215 с.
101. Культурные связи народов Восточной Европы в XVI в.: Проблемы взаимоотношений Польши, России, Украины, Белоруссии и Литвы в эпоху Возрождения / Под ред. Б. А. Рыбакова. М.: Наука, 1976. 360 с.
102. Лавров П. А. Материалы по истории возникновения древнейшей славянской письменности. Житие Константина философа // Труды славянской комиссии Л.: АН СССР, 1930. Т. 1. С. 3 102.
103. Лаврусенко М.І. Дохристиянське минуле в українській літературі ХХ століття: проблема кореляції наукового і художнього пізнання. Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.01 / Кіровоградський державний педагогічний ун-т ім. В. Винниченка. Кіровоград, 2007. 20 с.
104. Либуркин Д.Л. Русская новолатинская поэзия: материалы к истории: ХVII первая половина ХVIII века. М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 2000. 278 с.
105. Лимонов Ю.А. Культурные связи России с европейскими странами в XV XVII веках / Под ред. В. И. Бутанова. Л.: Наука, 1978. 272 с.
106. Литвинов В., Множинська Р. До питання про феномен католицької Русі” // Україна ХVII століття: Збірник наукових праць на пошану пам’яті Валерії Михайлівни Нічик. К.: Критика, 2005. С. 304 319.
107. Литвинов В.Д. Латинсько-український словник: 10 тисяч найуживаніших латинських слів з максимальним відтворенням їхніх значень латинською мовою. К.: Українські пропілеї, 1998. 710 с.
108. Литвинов В.Д. Про деякі риси гуманізму та просвітництва в українській філософії початку XVIII ст. (Теофан Прокопович) // Від Вишенського до Сковороди. К.: Наукова думка, 1972. С. 103 109.
109. Литвинов В.Д. Ранній гуманізм // Історія філософії на Україні: У 3 томах. К.: Наукова думка, 1987. Т. 1. С. 184 195.
110. Литвинов В.Д. Становлення гуманізму на Україні та його зв’язки з духовною культурою Західної Європи // Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні (XVI початок XVII ст.). /В.М. Нічик, В.Д. Литвинов, Я.М. Стратій. К.: Наукова думка, 1990. С. 12 63.
111. Лихачев Д. С. XVII век в русской литературе// XVII век в мировом литературном развитии. М.: Наука, 1969. С. 299 328.
112. Лихачев Д. С. Барокко и его русский вариант XVII века // Русская литература. 1969. № 2. С. 18 45.
113. Лихачев Д. С. Развитие русской литературы XXVII веков: Эпохи и стили. Л.: Наука, 1973. 312 с.
114. Літературна спадщина Київської Русі і українська література XVI XVIII ст. / АН УРСР, Ін-т літератури; Відп. ред. О. В. Мишанич. К.: Наукова думка, 1981. 268 с.
115. Лужный Р. Поэтика” Ф. Прокоповича и теория поэзии в Киево-Могилянской академии (первая половина XVIII века) // XVIII в. Роль и значение литературы XVIII века в истории русской культуры. М.Л.: Наука, 1966. Сб. 7. С. 47 53.
116. Макаров А. Світло українського бароко. К.: Мистецтво, 1994. 285 с.
117. Максимович М. Латино-польские сочинения писателей малороссийских // Киевлянин. 1850. кн. 3. С. 81 94.
118. Марсове поле. Героїчна поезія в Україні Х початку ХІХ століть / Упоряд. В. О. Шевчук. К.: Молодь, 1988. 512 с.
119. Маслов С. Культурно-національне відродження на Україні в кінці XVI і першій половині XVII століття // Європейське Відродження та українська література XIV XVIII ст.: Зб. статей / Відп. ред. О. Мишанич; АН України, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка. К.: Наукова думка, 1993. С. 319 342.