ПРОЗА ГАЛИНИ ПАГУТЯК: ГЕРМЕТИЧНІСТЬ ЯК ДОМІНАНТА ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯНАУКУКРАЇНИ
ІНСТИТУТЛІТЕРАТУРИім.Т.Г.ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

АРТЮХАльонаВіталіївна

УДК 821.161.23.091920”

ПРОЗАГАЛИНИПАГУТЯК:ГЕРМЕТИЧНІСТЬ
ЯКДОМІНАНТАІНДИВІДУАЛЬНОГОСТИЛЮ

10.01.01 українська література

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук, доцент,
старший науковий співробітник
Інституту літератури
ім.Т.Г.Шевченка НАН України
Мовчан Раїса Валентинівна

Київ 2009

ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ 1. Явище герметизму й герметичні тенденції в літературі ХХ ст. ..11
1.1. Визначення терміну «герметизм» у літературознавстві ХХ ст. .....11
1.2. Герметичні тенденції в українській літературі ХХ ст. 27
1.3. Особливості індивідуального стилю Галини Пагутяк .40

Розділ 2. Герметичність як засіб творення художнього світу Г.Пагутяк ..53
2.1. Часопросторова символіка .56
2.2. Кореляція реального й вигаданого в організації
часопросторових моделей ...102

Розділ 3. Типологія персонажів у творах Г.Пагутяк ..123
3.1. Образ «сковородинівської людини»
як носій ідеї самопізнання ...123
3.2. Художня реалізація проблеми самотності ..146
3.3. Роль наскрізних міфологічних персонажів у творенні
герметичного простору ....161
Висновки .167
Список використаних джерел ..175

ВСТУП

Літературний процес в Україні 19801990рр. зумовлений особливостями загальної мистецької ситуації. Його розвиток яскраво відображає ті процеси, що відбуваються в українському суспільстві із розпадом СРСР, та пов’язані із цим зміни в художній свідомості представників творчої інтелігенції. Давно визріла потреба витворення мистецького світу, осібного від ідеологічної заангажованості, та прагнення письменників створити й продемонструвати індивідуальний стиль, відмінний від офіційної літератури, породила доволі цікаву літературну ситуацію, на яку вказують і яку аналізують у своїх наукових дослідженнях українські літературознавці, зокрема Т.Гундорова, Н.Зборовська, Р.Харчук. З одного боку, активізуються постмодерні тенденції з характерними для них пародіюванням та іронічним ставленням до дійсності, а також розвивається масова література. З іншого стають доступними раніше замовчувані твори західних митців-модерністів, відтак актуалізується потреба розвивати «форми й теоретичні концепції високого модернізму» (Т.Гундорова), через що література стає дедалі «закритішою» від пересічного читача, елітарною. Крім того, окреслюючи кінець ХХст. як добу «національного відчаю і породженої нею індивідуальної самотності» (Н.Зборовська), дослідники також зауважують намагання частини письменників висловити у своїх творах відчуття втоми, розчарування, депресії у посттоталітарному, постчорнобильському суспільстві.
Відтак у 19801990рр. виникають нові угруповання: «Бу-Ба-Бу», «Пропала грамота», «Нова дегенерація», «ЛуГоСад», «Західний вітер» та ін. Їх розмаїття і динамічний розвиток сприяють строкатості жанрово-стильових художніх парадигм, активізації індивідуальної художньої свідомості.
Водночас у колі вісімдесятників спостерігається певна літературно-ідеологічна поляризація, яку зауважив М.Рябчук у передмові до збірки «Вісімдесятники. Антологія нової української поезії». Він протиставляє дві різні тенденції, які стають домінантними у тодішньому літературному процесі, «продовження месіанської”, проповідницької” традиції української поезії» та «створення рафінованої, витонченої, елітарної культури» [120, с.xiv]. Якщо перша зорієнтована на «суспільну ангажованість», то друга на прагнення митця до творчої свободи і «виявляє позірну байдужість до суспільної проблематики”» [120,с.xv]. Саме до другої групи, на думку М.Рябчука, належать поети М.Воробйов, В.Кордун, О.Лишега та ін. Він характеризує їхню метафоричну стилістику як герметичну, таку, що функціонально наближена до італійської герметичної поезії 19201930рр. Відтак в українській тенденції герметичності можна простежити певний зв’язок з європейською, зокрема з італійською. Загалом крім свого причинно-наслідкового зв’язку із суспільно-політичними обставинами (італійська течія виникла за панування тоталітарного режиму Муссоліні, а українська тенденція яскраво виявилася в застійні радянські часи кінця 1960 початку 1980-х років, хоча певні риси намітилися ще у 1920-х роках у творчості В.Свідзінського), ця тенденція може бути спричинена проявом певних світоглядних настанов та індивідуальних особливостей творчості конкретних митців. Тоді можна говорити про наявність рис герметичності в тій чи тій європейській літературі на певному етапі її розвитку.
Яскравою представницею герметичної тенденції в українській літературі 19801990рр. є львівська письменниця Галина Пагутяк. Її творчість у сучасному українському літературознавстві залишається малодослідженою. В дисертаційних роботах, присвячених сучасному літературному процесові, окремі тексти письменниці розглянуто лише в контексті якоїсь загальної тематики. Так Ніна Герасименко («Жанрово-стильові модифікації української новели 8090-х років ХХст.») новели письменниці розглядає лише як зразок магічного реалізму). У роботі Олени Поліщук «Художній діалог автора і персонажа в новітній українській прозі» твори Г.Пагутяк досліджено з позиції суб’єктно-авторського начала її романів. Тетяна Тебешевська-Качак («Художні особливості жіночої прози 8090-х років ХХст.») творчість авторки досліджує з позиції «експериментальності» у змістовому і жанрово-стильовому планах. Ольга Карабльова («Художні версії проблеми самотності у сучасній жіночій прозі») розглядає різні моделі художнього втілення проблеми самотності у творах письменниці. Прозі Галини Пагутяк присвячено окремі статті й рецензії В.Агєєвої, Є.Барана, Т.Бовсунівської, Є.Нахліка, Р.Мовчан, О.Поліщук та інших, літературознавчі передмови до деяких книжок написав М.Жулинський.
Жанрово-стильові особливості творів письменниці літературознавці й критики характеризують по-різному. Наприклад, наголошують на їхній закоріненості в магічному реалізмі, аргументуючи це поєднанням реальності й містики, вірою в існування інших світів і вільним оперуванням часом і простором [68]. Т.Гундорова співвідносить творчість Г.Пагутяк із жанром фентезі, посилаючись на наявність фантастично-казкових перетворень [25], а Н.Кирюшко із фантастикою, завдяки зорієнтованості «не на реальну, а уявну дійсність, на потенційний розвиток світу в його альтернативних варіантах» й відображальності «химерного, віртуального, магічного чи альтернативного світів» [41]. Справді, у творчості Г.Пагутяк є твори, в яких домінує елемент фантастики. Це роман «Господар», визначений як фантастичний самою ж авторкою, та, меншою мірою, роман «Компроміс» (зб. «Потрапити в сад»), де епізоди із зображенням реального життя героїв переплітаються з викладанням теоретичних трактатів із білої магії. Саме в цьому романі В.Агеєва вбачає початок утвердження футуристичної, науково-фантастичної, соціально-прогностичної за жанрово-стильовим визначенням літератури цього періоду [2]. Проте очевидно, що для самої письменниці науково-фантастичний жанр був свого роду експериментуванням, позаяк надалі в її творах спостерігаємо поєднання реалістичних елементів із казковими, магічними, подекуди й містичними, що становлять основу художнього світобачення і світовідчування письменниці[70].
Попри деякі розбіжності, бачимо певну одностайність дослідників у виокремленні характерних рис індивідуального стилю Г.Пагутяк вільне оперування часовими вимірами, тяжіння до множинності часопросторових моделей, відтворення трагічного світосприйняття персонажів, порушення проблеми духовної деградації й морального зубожіння сучасного суспільства. Провідними стають мотиви самотності, відчуженості, покинутості, конфлікту митця з дійсністю тощо.
Звернення до поняття герметичності дає можливість глибше розкрити особливості світосприйняття та художньої свідомості письменниці. Попри відсутність безпосереднього зв’язку творчості Г.Пагутяк із поезією «герметичних» європейських митців (із-поміж них представники італійської літературної течії «герметизму» 19201930рр., французького символізму, насамперед С.Малларме та ін.), спостерігаємо наближення її індивідуального стилю до поетики герметизму через тяжіння до містичності, символізації дійсності, творення іншої, «персональної» реальності, через художнє втілення ідеї самопізнання (у цьому помітно значний вплив на світогляд письменниці філософії Г.Сковороди).
Актуальність дослідження зумовлено необхідністю узагальнити й систематизувати фрагментарно окреслені особливості індивідуального стилю Г.Пагутяк, розглянути їх цілісно й концептуально, щоб визначити риси, притаманні не так окремим творам, як усьому доробку письменниці загалом. Робота є також спробою зіставити стилістичні особливості прози авторки з герметичною тенденцією в українській літературі у 19201930рр. (поезія В.Свідзінського), у творчості покоління «постшістдесятників» (В.Кордуна, В.Голобородька, М.Воробйова та ін.) та у 19801990рр. (твори О.Лишеги, К.Москальця та ін.).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України та узгоджено з напрямком досліджень, які виконуються у відділі української літератури ХХстоліття Інституту літератури в межах теми «Академічна Історія української літератури”» (№РК 0101U 002081).
Метою дисертації є системний аналіз творчості письменниці крізь призму герметичності як індивідуальної стильової домінанти. Досягнення мети передбачає виконання таких завдань:
визначити особливості герметичності як літературного явища в загальноєвропейському та українському контекстах;
окреслити характерні риси індивідуального стилю Галини Пагутяк;
схарактеризувати й проаналізувати тенденцію герметичності як домінанту в прозі авторки;
розглянути особливості побудови часопросторових моделей художнього світу;
проаналізувати символіку творів;
висвітлити характерні риси образної системи.
Об’єкт дослідження прозовий доробок Галини Пагутяк, зокрема твори збірок «Господар», «Потрапити в сад», «Гірчичне зерно», «Записки Білого Пташка», «Захід сонця в Урожі» та романи «Писар Східних Воріт Притулку», «Писар Західних Воріт Притулку», «Урізька готика», «Біограф Леонтовича», «Слуга з Добромиля».
Предметом дослідження є індивідуальний стиль авторки, його домінанта герметичність, символіка та особливості образної системи творів.
Теоретико-методологічну основу склали літературознавчі та культурологічні розвідки українських науковців, присвячені проблемам літературного процесу 19801990рр. (Є.Барана, Н.Герасименко, Т.Гундорової, Н.Зборовської, С.Квіта, М.Рябчука, М.Сулими, Р.Харчук та ін.); дослідження з теорії символу С.Аверинцева, Г.Башляра, Х.Керлота; праці з теорії стилю Д.Наливайка та О.Соколова; студії українських і зарубіжних дослідників, які висвітлюють проблему герметизму і герметичності в літературі (Й.Бродського, Х.Кралової, О.Пахльовської, М.Рябчука, Л.Сілард, В.Стуса, В.Тіндала, Ю.Шереха); наукові дослідження із психології творчості К.-Г.Юнга. У роботі використано порівняльно-історичний метод, що дозволило розглянути прозовий доробок Г.Пагутяк у контексті герметичних тенденцій українського літературного процесу 19801990рр. Для висвітлення особливостей символіки та побудови часопросторових моделей художнього світу письменниці було застосовано системний і герменевтичний методи дослідження, а для аналізу образної системи творів також і психоаналітичний.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в дисертації вперше розглянуто тенденцію герметичності в українському літературному дискурсі ХХст., здійснено системне дослідження прозового доробку Галини Пагутяк крізь призму поняття герметичності та проаналізовано особливості індивідуального стилю авторки.
Теоретичне і практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використані для розробки проблеми герметичності в українській літературі ХХст.
Матеріали дисертації допоможуть цілісніше розглядати творчість письменниці, конкретніше й глибше аналізувати її індивідуальний стиль, а також можуть прислужитися при підготовці лекційних курсів за творчістю Г.Пагутяк, спецкурсів та спецсемінарів з історії української літератури ХХст. для студентів філологічних факультетів.
Особистий внесок авторки полягає в системному науковому опрацюванні всього прозового доробку письменниці та у висвітленні характерних рис її творчості, зокрема герметичності як провідної домінанти. Дослідження є індивідуальною роботою, наукові статті у фахових виданнях виконані без співавторів.
Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданні відділу української літератури ХХстоліття (протокол №5 від 12червня 2009р.). Її основні положення оприлюднено в наукових доповідях на VIIIМіжнародній конференції молодих учених (Київ, 2005); Всеукраїнській науковій конференції «Контактна зона як феномен культури» (Миколаїв, 2006); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Творчість В.Свідзінського: доба і контекст» (Кам’янець-Подільський, 2006); VМіжнародній літературознавчій конференції «Російська, білоруська і світова література: історія, сучасність, взаємозв’язки» (Полоцьк, Білорусь, 2007); Всеукраїнській науковій конференції «Поетика художнього тексту» (Дніпропетровськ, 2007); ІХМіжнародній конференції молодих учених (Київ, 2007); Міжнародній науковій конференції «Національне і загальнолюдське в літературах слов’янських народів» (Гомель, Білорусь, 2007); на науковому літературознавчому семінарі проф.Анджея Ковальчика в рамках Східної літньої школи при Варшавському університеті (Варшава, Польща, 2007); на Конгресі молодих славістів (Прага, Чехія, 2007) та на VIIIМіжнародній конференції «Великі теми в літературах слов’янських» (Вроцлав, Польща, 2007), Х Міжнародній конференції молодих учених (Київ, 2009).
Основні положення дисертації викладено в шести публікаціях (загальний обсяг 2,8 друк. арк.), зокрема:

1. Артюх А. Специфіка творення художнього світу в повісті Г.Пагутяк «Спалене листя» / А.Артюх // Літературознавчі обрії : праці молодих учених України. Вип. 9. К.: Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, 2005. С.220224 (0,4 др. арк.).
2. Артюх А. Ідея «всесвітньої бібліотеки» в інтерпретації Галини Пагутяк/ А.Артюх // Наукові праці : Науково-методичний журнал. Т.59. Вип.46 : Філологія. Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П.Могили, 2006. С.4953 (0,5 др. арк.).
3. Артюх А. Герметичність художнього світу Володимира Свідзінського і український літературний процес 80-х років ХХ століття / А.Артюх // Літературознавчі обрії : праці молодих учених України. Вип.12. К.: Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, 2006. С.3740 (0,5 др. арк.).
4. Артюх А. Два покоління в одному Домі : символіка дому в романах Галини Пагутяк та Валерія Шевчука / А.Артюх // Літературознавчі обрії : праці молодих учених України. Вип. 15. К.: Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, 2008. С.186191 (0,6 др. арк.).
5. Артюх А. Поетика самопізнання (за романом Галини Пагутяк «Слуга з Добромиля») / А.Артюх // Нацыянальнае і агульначалавечае ў славянскіх літаратурах : Матэрыялы міжнароднай навуковай канферэнцыі, 1920 верасня 2007 года. Гомель, 2007. Частка 1. С.96101 (0,4 др. арк.).

6. Артюх А. Герметичність як засіб світобудови у прозі Галини Пагутяк. Множинність часопросторових моделей / А.Артюх // Slavistika v moderním svĕtĕ : Konference mladých slavistů III. Praha, 2008. S.117124 (0,4 др. арк.).

bibliography

ВИСНОВКИ

В українському літературознавстві другої половини ХХст. намітилася тенденція визначати творчість деяких митців як герметичну. Зокрема вперше це зробив В.Стус, аналізуючи поезію В.Свідзінського [133]. Дослідник наголосив на замкненості поета у світі «самотності, труда й мовчання» і його відмові від суспільно-політичної та ідеологічної заангажованості, стверджуючи, що така позиція «герметизації власного духу» єдина можливість реалізувати право особистості бути собою в умовах тоталітарної дійсності 1930-х років. Те саме спостерігаємо й у радянські «застійні» часи кінця 1960-х початку 1980-х років у творчості представників «київської школи» (В.Голобородька, В.Кордуна, М.Воробйова та ін.). Радянська реальність не була предметом їхнього поетичного зацікавлення, натомість увага цих поетів зосереджувалася на національній міфології як на джерелі прадавньої мудрості, етногенетичному кодові. В комунікативному плані їхні твори розраховані на читача, здатного до «духовної співтворчості».
Така ситуація в українській культурі типологічно наближена до ситуації в італійській літературі 19201930рр. (роки панування фашистської диктатури). Окреслюючи особливості поетики представників італійської течії «герметизму», критики завважували їхню закритість від реальності й зашифрованість. Творчість «герметистів» характеризується жагою до самопізнання й осмислення таємниць буття, що потребує глибокої духовної концентрації, відмежування од матеріального світу й буденності. Така спрямованість пояснює тяжіння поезії до філософічності, метафоричності, домінування у ній образної символіки, вимагає від читача глибокої вдумливості, зосередженості, готовності до контакту й певного рівня духовного розвитку.
Намагаючись визначити герметичну тенденцію як одну з домінантних в українській літературі 1980-х років, критики називають імена М.Воробйова, В.Кордуна, О.Лишеги, Г.Пагутяк, К.Москальця та інших, чия творчість позначена тяжінням до ірраціонального світосприйняття. Із-поміж характеристик цієї домінанти у дисертаційній роботі виокремлено відмежованість од буденності; «цнотливу відстороненість»; зосередження уваги на взаємодії природи, людини і Всесвіту; звернення до проблеми пошуку «автентичного буття»; тяжіння до творення персонального «переінакшеного» світу своєрідний ескапізм в умовах тоталітарного тиску на людську свідомість; аполітичність та позасоціальність; «внутрішню еміграцію», що в поетиці творів відображається через метафоричність та широке використання символів. Крім того, характерно, що українська «герметична» поезія створюється й існує наче «для самої себе» як медитаційний текст.
У контексті цієї тенденції розвивається індивідуальний стиль Г.Пагутяк, характерні риси якого було виокремлено завдяки комплексному аналізу її прозового доробку. По-перше, творчість письменниці позначена впливом фольклору, зокрема народних переказів та легенд містичного характеру, в її творах неодмінно присутні образи персонажів потойбічного та демонологічного світів.
Друга наскрізна особливість поетики творів Г.Пагутяк міфологічність. В її основі авторська інтерпретація конкретних міфологічних персонажів та біблійних сюжетів (Орфей, Філемон і Бавкіда; Вавилонська вежа та ін.) і творення власних (образ Чоловічка завбільшки з метелика, пана у чорному костюмі з блискучими ґудзиками та ін.).
Суттєвою рисою індивідуального стилю письменниці є також філософічність прозу Г.Пагутяк можна розглядати як спробу художнього переосмислення філософських ідей Г.Сковороди, передусім його теорії самопізнання. У творах авторки відчутний сильний екзистенційний струмінь, порушено проблеми людського буття, взаємодії індивіда й суспільства, питання сенсу життя тощо.
Завдяки тому, що увага письменниці сконцентрована на внутрішньому світі персонажів, їхніх переживаннях, можна говорити про психологізм прози Г.Пагутяк. Вона часто вдається до прийому оповіді від першої особи, вводить у сюжет ліричного героя, будує твір як щоденниковий запис або ж внутрішній монолог головного персонажа («Книга снів і пробуджень», «Радісна пустеля», «Записки Білого Пташка», «Спалене листя» та ін.).
Важливою особливістю творчості письменниці є також символізація, тобто тяжіння до творення й активного використання символів для моделювання персонального художнього світу.
Герметичність у роботі визначено як визначальну для прози Г.Пагутяк. Саме ця риса є домінантною і впорядковує художню структуру творів відповідно до авторського світогляду. У результаті проведеного дослідження особливостей індивідуального стилю письменниці про герметичність її творів можна говорити у двох аспектах: стильовому (як моделювання герметичного персонального світу) та психологічному (як особистісна замкненість авторки і духовного світу персонажів, які уособлюють прагнення до самотності та проблему відмежованості од суспільства).
Стильовий бік герметичності продемонстровано у два способи: шляхом творення множини часопросторових моделей і шляхом поєднання усіх творів авторки в цілісну систему, елементи якої пов’язані сюжетно й композиційно.
У дослідженні розглянуто різні часопросторові моделі художнього світу письменниці, зокрема символічні (дім, сад, Притулок, Бібліотеку) й такі, що співвідносяться з реальністю (місто, містечко й село Уріж). Вони втілюють ідею часопросторової герметичності й набувають у творчості Г.Пагутяк архетипного характеру. Символіку дому розглянуто не лише як конкретний часопростір, а і як психологічне самоусвідомлення людини в реальному світі, носій етнопам’яті. Ідея герметичності реалізується в характеристиці образу дому як простору для втечі од світу, захисту, сховку, «герметизації» власного буття. З іншого боку, ця ідея проявляється в особливостях «побудови» дому його зачиненості або ж застиглості часу в ньому. Прикладом «герметичного» часопростору є також образ саду, який символізує втілення духовної досконалості людини, але залишається недосяжною, огородженою територією, куди вільно може потрапити лише дитина з чистим серцем. Крім того, сад у творах письменниці асоціюється з біблійним образом раю і також уособлює модель сімейного щастя та ідеального істинного буття в єднанні з природою.
Інший тип замкненого часопростору постає в образі Притулку схованки для знедолених, самотніх, покинутих, переслідуваних людей, що символізує ідею духовної трансформації через самопізнання людини. Бібліотеку змальовано у творах як своєрідну модель світу, що складається з історій життя людей і є символом унікальності кожного, а також збереження культурного надбання людства.
Демонструючи замкненість і недоступність зображуваних часопросторових моделей, Г.Пагутяк водночас підкреслює потенційну присутність «несторонньої» людини, для якої, власне, і створено цей часопростір як надійне сховище від навколишнього середовища.
Разом із вигаданим світом, варіанти й вияви якого є символічними, у роботі проаналізовано моделі реального світу, що оточує людину, зокрема велике місто, село Уріж та провінційне містечко. Образ міста поєднує уявлення про звичайне велике місто, в якому маленька людина втрачає свою індивідуальність, та міста-мрії, де справджуються всі бажання. Його багатолюдність підкреслює тяжіння героїв до ескапізму, їхню беззахисність і водночас є свідченням існування іншого, протилежного цьому місту герметичного світу, де людина почувається у безпеці (дім, сад, Притулок).
Образ Урожа це, по-перше, образ батьківщини, що втілює ідею повернення до свого коріння. По-друге картина життя галицького села, своєрідний простір зупиненого часу, незвичне село, де панує темрява й «урізька психологія». Крім того, це метафоричний часопростір сільської «готики» та герметичний світ, який не приймає чужинців і захищає мешканців від їхнього вторгнення.
Провінційне ж містечко, з одного боку символ духовної заскорузлості, своєрідний простір циклічної буденності, з іншого витвір уяви персонажів, що матеріалізується з їхніх марень і візій (повість «Спалене листя»). Герметичність містечка передається через змалювання застиглості часу та замкненості простору.
Друга стильова особливість герметичності побудова замкненої системи творів. Вона виражається сюжетно та композиційно. Одним із компонентів сюжетної побудови стає село Уріж. Саме з історії цього села взято більшість сюжетів творів Г.Пагутяк. Вона не просто використовує місцеві легенди чи перекази, а змушує персонажів різних життєвих історій зустрічатися на сторінках її книг. Крім того, що з тексту в текст переходять міфологічні персонажі (пан у чорному чи опирі), «мандрують» також і просторові об’єкти. Так атмосферу Урожа творить старий покинутий панський будинок у повістях «Пан у чорному костюмі з блискучими ґудзиками» та «Біограф Леонтовича», в романі «Урізка готика». На рівні сюжету Г.Пагутяк також поєднує повість «Біограф Леонтовича» (історія життя Михася Леонтовича, одного з мешканців Урожа межі ХІХХХст.) та романи «Писар Східних Воріт Притулку» й «Писар Західних Воріт Притулку». Історія, яка становить головну сюжетну лінію першого твору, відображається у наступних як логічне продовження.
На композиційному рівні у прозі письменниці простежено колажність, яка створює ефект замкненого кола сюжетів: у вигляді ліричних відступів у наступні твори «вставляються» уривки з попередніх. Наприклад, оповідання «Кров і піт вигаданого світу» (збірка «Потрапити в сад») з’являється в романі «Радісна пустеля» як позасюжетний елемент композиції; характеру притчевості набуває оповідання «Світ варварів» (книжка «Захід сонця в Урожі»), введене у структуру роману «Писар Східних Воріт Притулку»; уривки з повісті «Бесіди з Перевізником» та «Книги снів і пробуджень» подаються у «Спаленому листі» у вигляді щоденникових записів ліричної героїні-письменниці; «Історія про невдячних дітей», вмонтована в композицію роману «Писар Східних Воріт Притулку», це головна сюжетна лінія повісті «Біограф Леонтовича». Такі прийоми повніше розкривають проблематику творів, водночас ускладнюючи оригінальну композиційну організацію текстів.
На психологічному рівні визначальним є вплив на художній світ творів особистісної замкненості письменниці та її позірної відмежованості від організованого у групи та спілки літературного процесу. Тяжіння до усамітнення, ізольованість від загалу, невдоволення реальністю, уникання масових творчих вечорів, обмежене коло спілкування й очевидна інтровертна (за К.-Г.Юнгом) акцентуаційність зумовили вихід Г.Пагутяк у світ творчості і власний уявний часопростір, різні моделі якого представлено в її творах. Така замкненість для письменниці єдиний спосіб уберегти себе від дріб’язковості, змаління й деградації особистості. Ця позиція наближає її до позиції В.Свідзінського «самотність, труд, мовчання». Відтак світовідчування героїв Г.Пагутяк надзвичайно подібне до світовідчування самої письменниці й утілене в системі персонажів, котрі реалізують ідею особистісної герметичності заради самозбереження в бездуховному просторі сучасного буття.
Із психологічним аспектом герметичності пов’язана проблема самотності, яку письменниця порушує у своїх творах. Під час розгляду художньої реалізації цієї проблеми було встановлено, що Г.Пагутяк розглядає її з двох боків: по-перше, як потребу в усамітненні, по-друге, як непотрібність і зайвість людини в суспільстві. У першому випадку вона стає ознакою самодостатності особистості (за К.-Г.Юнгом, це тип інтровертної особистості), у другому ж ознакою соціального аутсайдерства. Обидва аспекти самотності об’єднує реакція персонажів на причини, що зумовлюють або потребу в ній, або маргінальність. Письменниця моделює образ дійсності, яка часто дисонує із внутрішнім світом персонажів, відтак вони тікають від реальності, замикаючись у власному персоналізованому світі. Такий ескапізм стає світотворчим чинником: із бажання втечі у світ фантазій, що в персонажів асоціюється з безпекою та спокоєм, народжуються часопростір Притулку, Дивна країна, будиночок на галявині тощо. Характерно, що письменниця не проводить чіткої межі між персонажами-аутсайдерами, яких відкинуло суспільство, і тими, які самі обрали самотність. Аутсайдери в її творах такою ж мірою самодостатні, як і добровільні самітники. Самотність-безпомічність і самотність-аутсайдерство трансформуються у самотність як прагнення повернутися до свого «я». У системі персонажів проаналізованих творів Г.Пагутяк особливе місце належить образові «сковородинівської людини» як носієві ідеї самопізнання. Прикметно, що процес самопізнання супроводжується в усіх текстах неодмінною самотністю головних героїв, яка споріднена з поняттям екзистенційної самотності.
У творенні герметичного часопростору велику роль відіграють наскрізні міфологічні персонажі, які «подорожують» з одного тексту в інший. Це Перевізник, Білий Пташок, образи звірів-охоронців магічного світу собака Альфа, Кінь Пройдисвіта, а також образи містично-фольклорні опирі та мерці. Вони, з одного боку, увиразнюють герметичність часопросторових моделей, у яких діють (допомагаючи перебратися людині з одного світу в інший, демонструють існування перепони між світами, подолати яку без їхньої допомоги неможливо). З другого боку, утворюють часопростір міфологічного світу. Йдеться передусім про образи опирів, які є неодмінними персонажами творів на «урізьку» тематику. Вони підкреслюють містичність зображуваного світу Урожа й водночас пов’язують у цілісну систему (або ж в один суцільний текст) ту частину доробку письменниці, де фігурує Уріж.
Отже, дослідивши масив творів Г.Пагутяк, можемо зробити висновок, що герметичність як стильова домінанта її прози відображена на всіх структурних рівнях текстів, поєднуючи їх в одну спільну систему й визначаючи особливості організації художнього світу письменниці та психологічні риси персонажів. Розвиваючись загалом у контексті герметичної тенденції українського літературного дискурсу 19801990 рр., творчість Г.Пагутяк позначена багаторівневим проявом герметичності у поєднанні з іншими характеристиками індивідуального стилю авторки, які в цілому зумовлюють його неповторність і виокремлюють із загального масиву літератури зазначеного періоду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНих джерел

1. Аверинцев С. Собрание сочинений. София Логос : словарь ; [под ред. Н.П.Аверинцевой и К.Б.Сигова] / Сергей Аверинцев. К.: Дух і Літера, 2006. 912с.
2. Агєєва В. Пагутяк Галина. Потрапити в сад / Віра Агеєва // Слово і час. 1990. №3. С.7476.
3. Алигер М. Отчаяние и мужество поэта // Монтале Э. Избранное : [стихи и рассказы ; пер. с ит.] / Маргарита Алигер. М.: «Прогресс», 1979. С.916.
4. Андрусяк І. Як зловити вітер Галина Пагутяк створила казку, адекватнішу від дійсності / Іван Андрусяк // Нація і держава. 2006. №19 (131). 16 травня. С.8.
5. Бабич С. Міфологема мандрів як пошуки оновлення (в «Апології перегринації до країв східних» Мелетія Смотрицького) / Сергій Бабич // Слово і час. 2001. №10. С.2233.
6. Баран Є. Зоїлові трени : [літературно-критичні статті] / Євген Баран. Львів: Логос, 1998. 112с.
7. Бахтин М. Формы времени и хронотопа в романе // Литературно-критические статьи / Михаил Бахтин. М.: Худ. лит., 1986. С.121290.
8. Башляр Г. Дім. Поетика простору / Гастон Башляр // Українські проблеми. 1994. №45. С.9296.
9. Башляр Г. Дом от погреба до чердака. Смысл жилища / Гастон Башляр // Логос. 2002. №3 (34). С.126.
10. Башляр Г. Фрагменти Поетики Вогню / Гастон Башляр. Харків: Фоліо, 2004. 143с.
11. Бовсунівська Т. Сільві Жермен і Галина Пагутяк: житійність як принцип розгортання романної форми / Тетяна Бовсунівська // Літературознавчі студії : збірник наукових праць. Випуск 7. К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. С.3441.
12. Бовсунівська Т. Типологія української посттоталітарної художньої деструкції світобудови / Тетяна Бовсунівська // Сучасність. 2003. №10. С.146151.
13. Большой энциклопедический словарь. Режим доступу:
http://dic.academik.ru/dic.nsf/enc3p.
14. Борхес Х.Л. Сочинения в трех томах ; [пер. с исп., составл., предисл., комент. Б.Дубина] / Хорхе Луис Борхес. Рига: Полярис, 1994.
Т.1. 1994. 559с.
15. Борхес Х.Л. Сочинения в трех томах ; [пер. с исп., составл., предисл., комент. Б.Дубина] / Хорхе Луис Борхес. Рига: Полярис, 1994.
Т.2. 1994. 511с.
16. Борхес Х.Л. Сочинения в трех томах ; [пер. с исп., составл., предисл., комент. Б.Дубина] / Хорхе Луис Борхес. Рига: Полярис, 1994.
Т.3. 1994. 591с.
17. Брейтбурд Г. Кілька вступних слів / Г.Брейтбурд // З італійської сучасної поезії : [пер. за ред. М.Бажана]. К.: Рад. письменник, 1958. С.510.
18. Бродский Й. В тени Данте / Йосиф Бродский // Иностранная литература. 1996. №2. С.8998.
19. Валери П. Избранное : [под ред. А.Эфроса] / Поль Валери. М.: Художественная литература, 1936. 300с.
20. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [голов. ред. В.Т.Бусел]. Ірпінь: Перун, 2005. 1728с.
21. Винничук Ю. Королева снів / Юрій Винничук // Пагутяк Г. Писар Східних Воріт Притулку. Львів: Піраміда, 2003. С.5.
22. Вісімдесятники. Антологія нової української поезії. Едмонтон, 1990. 265с.
23. Гарин И.И. Пророки и поэты. М.: Терра, 1994. 606с.
24. Голенищев-Кутузов И.Н. Романские литературы : [статьи и исследования]. М.: Наука, 1975. 531с.
25. Гундорова Т. Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн / Тамара Гундорова. К.: Критика, 2005. 264с.
26. Даниленко В. Історія одного ісходу // Квіти в темній кімнаті. Сучасна українська новела / Володимир Даниленко. К.: Ґенеза, 1997. 432с.
27. Дзюба І. «Засвітився сам од себе» // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. [у 3-х книгах] / Іван Дзюба. К., 1994.
Кн.1. 1994. С.402410.
28. Дністровий А. «Шістдесятники» «дев’ятдесятники»: тяглість, розриви, конфронтація? / А.Дністровий // Критика. 2001. Жовтень. С.1820.
29. Дубин Б. «Всегда иной и прежний». Заметки борхесовского читателя // Борхес Х.Л. Сочинения в трех томах / Борис Дубин. Рига: Полярис, 1994.
Т.1. 1994. С.737.
30. Еліот Т.С. Вибране ; [упоряд. та передм. С.Павличко] / Т.С.Еліот. К.: Дніпро, 1990. 198с.
31. З італійської сучасної поезії : [пер. за ред. М.Бажана]. К.: Рад. письменник, 1958. 82с.
32. Зборовська Н. Реальність суб’єктивності та абсолют тексту / Ніла Зборовська // Світо-вид. 1996. ІІІ (24). липень-вересень. С.116121.
33. Зборовська Н.В. Психоаналіз і літературознавство : [посібник] / Ніла Вікторівна Зборовська. К.: Академвидав, 2003. 392с.
34. Итальянская лирика. ХХ век : [пер. с ит. ; сост. Е.Солонович]. М.: Прогресс, 1968. 392с.
35. Ігнатенко М. Відчуження й імморалізм у дійсності та літературі ХХст. / Микола Ігнатенко // Слово і час. 2001. №11. С.4559.
36. Кантор В. Люди, книги и лабиринты Хорхе Луиса Борхеса / В.Кантор // Новый мир. 1985. №12. С.252256.
37. Карабльова О.В. Художні версії проблеми самотності у сучасній жіночій прозі: дис... канд. філол. наук : 10.01.01 / Ольга Володимирівна Карабльова. К., 2004. 187с.
38. Квіт С. Стильові здобутки сучасної української прози // Світо-вид. 1996. ІІІ (24). липень-вересень. С.123130.
39. Квіти в темній кімнаті. Сучасна українська новела : [найяскравіші зразки української новелістики за останні п’ятнадцять років; упор., передм., літ. ред. В.Даниленка]. К.: Генеза, 1997. 432с.
40. Керлот Х.Э. Словарь символов / Х.Э.Керлот. М., 1994. 608с.
41. Кирюшко Н. Моделювання химерного світу / Н.Кирюшко// СіЧ. 2001. №5. С.4551.
42. Карабльова О. Феноменологічна концептуалізація самотності в прозі Галини Пагутяк / Ольга Карабльова // Рідний край. 2003. №2. С.113119.
43. Кордун В. Київська школа поезії що це таке? / Віктор Кордун // Літературна Україна. 1997. 20 березня. С.45.
44. Кордун В.М. Славія : [поезії] / В.М.Кордун. К.: Рад. письменник, 1987. 142с.
45. Корогодський Р. У пошуках внутрішньої людини / Роман Корогодський. К.: Гелікон, 2002. 208с.
46. Кравченко А.Є. Молода українська проза / Андрій Євгенович Кравченко. К.: Т-во «Знання» УРСР, 1990. 48с.
47. Кравченко А.Є. Художня умовність в українській радянській прозі / Андрій Євгенович Кравченко. К.: Наукова думка, 1988. 128с.
48. Кримський С. Феномен мудрості у творчості Григорія Сковороди (до 280-річчя від дня народження українського мислителя) / Сергій Кримський // Вісник Національної академії наук України. 2002. №12. С.4246.
49. Кримський С.Б. Запити філософських смислів / Сергій Борисович Кримський. К.: Видавець Парапан, 2003. 240с.
50. Кьеркегор С. Болезнь к смерти // Страх и трепет / Серен Кьеркегор. М.: Республика, 1993. С.251350.
51. Леонгард К. Акцентуированные личности ; [пер. с нем.] / Карл Леонгард. К.: Вища школа, 1981. 392с.
52. Литературная энциклопедия терминов и понятий / [под ред. А.Н.Николюкина]. М., 2001. 1600с.
53. Литературный энциклопедический словарь / [под общ. ред. В.М.Кожевникова, П.А.Николаева]. М.: Сов. энциклопедия, 1987. 752с.
54. Лихачев Д.С. Поэзия садов. К семантике садово-парковых стилей / Дмитрий Сергеевич Лихачев. Ленинград: Наука, 1982. 344с.
55. Лишега О. Короп. Пуща. Лялька. Лось. Лебідь : [поезія] / Олег Лишега // Сучасність. 1994. №3. С.523.
56. Література. Теорія. Методологія : [пер. з польської С.Яковенка/ упор. і наук. ред. Д.Уліцької]. К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. 543с.
57. Літературні рушення 90-х та модернізм, постмодернізм, авангард, молодь, сучасна і колишня, etc. : [круглий стіл] // СіЧ. 1999. №3. С.5666.
58. Літературознавча енциклопедія : [у двох томах / авт.-уклад. Ю.І.Ковалів]. К.: ВЦ «Академія», 2007.
Т.1. 2007. 608с.
59. Літературознавча енциклопедія : [у двох томах / авт.-уклад. Ю.І.Ковалів]. К.: ВЦ «Академія», 2007.
Т.2. 2007. 624с.
60. Літературознавчий словник-довідник / [за ред. Р.Т.Гром’яка, Ю.І.Коваліва, В.І.Теремка]. К.: ВЦ «Академія», 2006. 752с. (Nota bene).
61. Логвиненко О. Дама у сідлі, або Жіночий феномен в українській прозі на зламі століть / О.Логвиненко // Київ. 2006. №2. С.179182.
62. Ломазова К. Реалії та деформації придуманих світів : [огляд науково-фантастичних творів, випущених видавництвом «Молодь» за останні роки] / К.Ломазова // Дніпро. 1991. №3. С.191197.
63. Лосев А.Ф. История античной эстетики. Итоги тысячелетнего развития : [в 2-х кн] / А.Ф.Лосев. М., 1992.
Кн.1. 1992. С.225241.
64. Лосев А.Ф. Проблема символа и реалистическое искусство / А.Ф.Лосев. М.: Искусство, 1976. 367с.
65. Малларме С. Вірші та проза ; [упор. та перекл. з фр. М.Москаленка; передм. Д.Наливайка] / Стефан Малларме. К.: Юніверс, 2001. 240с.
66. Маллярме С. Поезії ; [переклад, передмова і примітки О.Зуєвського] / Стефан Малларме. Едмонтон, 1990. 190с.
67. Махно В. Про українську поезію: Fin de Siecle. Режим доступу:
www.svoboda-news.com/2002/19/5.htm.
68. Мельник Н. Проникнення в іншу реальність (українська магічна новела наприкінці ХХ століття) / Ніна Мельник // СіЧ. 1998. №11. С.4651.
69. Мовчан Р. Міф і реальність, або Привид мертвого дому Валерія Шевчука / Раїса Мовчан // Кур’єр Кривбасу. 2006. №197. С.92111.
70. Мовчан Р. Чи легко потрапити в сад? / Раїса Мовчан // Дзвін. 1990. №11. С.149151.
71. Мойсеїв І. Храм української культури : [посібник-дослідження]/ Ігор Мойсеїв. К., 1995. 464с.
72. Монтале Э. Избранное : [стихи и рассказы / пер. с ит.] / Эуженио Монтале. М.: «Прогресс», 1979. 235с.
73. Москалець К. «Правда в текстах, і тільки в текстах її можна знайти»/ Костянтин Москалець // Березіль. 2005. №9. С.311.
74. Москалець К. Зірка на ім’я Марія : повість / Костянтин Москалець // Кур’єр Кривбасу. 2006. №197. С.322.
75. Москалець К. Із «Книги радості» / Костянтин Москалець// Сучасність. 1994. №10. С.510.
76. Москалець К. Келія чайної троянди / Костянтин Москалець// Сучасність. 2001. №1. С.1057; №2. С.745.
77. Москалець К. Людина на Крижині : літературна критика та есеїстика / Костянтин Москалець. К.: Критика, 1999. 256с.
78. На добранок, міленіум! Сучасна українська проза / [уп., післямова Є.Барана] // Кур’єр Кривбасу. 1999. №119121.
79. Наливайко Д.С. Искусство : направления, течения, стили/ Дмитрий Сергеевич Наливайко. К.: Мистецтво, 1985. 365с.
80. Наливайко Д. С. Искусство : направления, течения, стили/ Дмитрий Сергеевич Наливайко. К.: Мистецтво, 1980. 288с.
81. Нахлік Є. Потреба взаєморозуміння і духовності (Пагутяк Г. Діти: [повісті, роман]. К.: Рад. письменник, 1982. 320с.) / Євген Нахлік// Прапор. 1983. №10. С.116118.
82. Ортега-і-Гасет Х. Вибрані твори / Хосе Ортега-і-Гасет. К.: Основи, 1994. 420с.
83. Павличко С. Поезія Томаса Стерна Еліота // Еліот Т.С. Вибране / Соломія Павличко. К.: Дніпро, 1990. С.325.
84. Пагутяк Г. Біла сорочка поета / Галина Пагутяк // Дзвін. 2005. №9. С.142143.
85. Пагутяк Г. Біограф Леонтовича : [роман] / Галина Пагутяк // Дзвін. 2001. №56. С.241.
86. Пагутяк Г. Брат м