СОЦІАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

brief description

Міністерство освіти і науки України
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки
ім. Г.М.Доброва НАН України

ЯЩИШИНА ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 330.341.1:364.65(043.3)

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

08.00.03 – економіка та управління національним господарством

Дисертація
на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук
(На правах рукопису)

Науковий консультант – доктор економічних наук, професор Маліцький Борис Антонович

Київ - 2013

ЗМІСТ
ВСТУП 7
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ. 19
1.1. Соціально-економічна природа інноваційної економіки. 19
1.2. Основні теоретичні засади концепцій соціалізації
інноваційної економіки. 32
1.3. Вплив соціальних чинників на формування та розвиток інноваційної економіки. 57
1.4. Соціальна ефективність інновацій. 78
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ СОЦІАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ. 108
2.1. Структурний взаємозв’язок соціальних та інноваційних процесів у економічній динаміці. 108
2.2. Системний підхід взаємодії систем «інноваційна економіка» і «суспільство». 127
2.3. Проблеми формування інформаційної бази та аналізу соціальних аспектів інноваційного розвитку економіки. 145
2.4. Методичний підхід до оцінки впливу інноваційного розвитку на соціалізацію економіки. 157
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ СОЦІАЛЬНО-ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ. 188
3.1. Соціальна складова інноваційної політики ЄС. 188
3.2. Дослідження взаємозв’язку соціального та інноваційного розвитку країн ЄС. 207
3.3. Оцінка впливу інноваційних чинників на соціальне зростання європейських країн. 227
РОЗДІЛ 4. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВПЛИВУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ НА ЇЇ СОЦІАЛІЗАЦІЮ. 241
4.1. Соціалізаційна направленість державних стратегічних документів інноваційного розвитку України. 241
4.2. Аналіз взаємозв’язку інноваційного та соціально розвитку країни. 268
4.2.1. Соціальні параметри інноваційного розвитку країни. 268
4.2.2. Економетрична оцінка впливу інноваційних чинників на соціально-економічний розвиток. 286
4.3. Соціологічні дослідження соціальних чинників та наслідків інноваційної діяльності. 299
4.3.1. Аналіз соціального капіталу науки: результати анкетування студентської молоді. 299
4.3.2. Визначення соціальних наслідків інноваційної діяльності. 313
РОЗДІЛ 5. СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ РЕГІОНАЛЬНОГО ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ. 345
5.1. Аналіз соціальних параметрів інноваційного регіонального розвитку 345
5.2. Соціальний вимір інноваційної та науково-технічної діяльності суб’єктів господарювання регіону. 364
5.3. Соціальна ефективність регіональної державної інноваційної
політики. 380
РОЗДІЛ 6. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНО-СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ. 396
6.1. Соціальна значущість інноваційного розвитку країни: експертні
оцінки. 396
6.2. Обґрунтування необхідності переходу до моделі інноваційно-соціального розвитку. 405
6.3. Концептуальні засади інноваційно-соціального розвитку України. 418

Висновки 434
Список використаних джерел 444
Додатки 495
Додаток А Характеристика властивостей системи «інноваційна
економіка» 495
Додаток Б Структура міжнародного індексу інновацій BCG 498
Додаток В Структура міжнародного інноваційного індексу GII 498
Додаток Г Структура міжнародного інноваційного індексу ІСІ 500
Додаток Д Структура європейського інноваційного індексу SII 501
Додаток Е Соціальна ефективність 7-ї Рамкової програми ЄС 502
Додаток Ж Індекс розвитку людського потенціалу (HDI) країн ЄС 506
Додаток З Індекс глобальної конкурентоспроможності (GCI) та його складова «Інноваційна спроможність» по країнах ЄС 507
Додаток И Основні позиції країн ЄС за міжнародними інноваційним
індексами 508
Додаток К Показники розвитку країн ЄС 509
Додаток Л (Л.1-Л.10) Вихідні дані для побудови економетричних моделей європейських країн 510
Таблиця Л.1 Данія 510
Таблиця Л.2 Норвегія 510
Таблиця Л.3 Фінляндія 511
Таблиця Л.4 Швеція 511
Таблиця Л.5 Польща 512
Таблиця Л.6 Угорщина 512
Таблиця Л.7 Чехія 513
Таблиця Л.8 Естонія 513
Таблиця Л.9 Латвія 514
Таблиця Л.10 Литва 514
Додаток М Вихідні дані для розрахунку інтегрального індексу рівня інноваційного розвитку економіки України 515
Додаток Н Вихідні дані для побудови економетричної моделі по Україні 516
Додаток П Анкета 1 517
Додаток Р Анкета 2 519
Додаток С Деталізація респондентами наслідків впровадження інновацій на підприємстві 522
Додаток Т Індекси та рейтинги складових частин індексу людського розвитку Хмельницької області 524
Додаток У Вихідні дані для побудови економетричних моделей по Хмельницькій області 525
Додаток Ф Анкета для опитування експертів 526
Додаток Х Склад експертів 527

Перелік умовних скорочень

ІГК індекс глобальної конкурентоспроможності
ІІІРУ інтегральний індекс інноваційного розвитку України
ІРЛП (ІРЛ) індекс розвитку людського потенціалу (індекс розвитку-людини)
ІКТ (ІТ) інформаційно-комп'ютерні технології (інформаційні технології)
КВЕД класифікатор видів економічної діяльності
НДДКР науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки
НТМП науково-технічні малі підприємства НТПЛ науково-технічний потенціал
ОЕСР Організація економічного співробітництва та розвитку
ПРООН Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй
BCG Міжнародний інноваційний індекс, розроблений Бостонською консалтинговою фірмою
ICI індекс інноваційного потенціалу
G коефіцієнт Джині
GCI індекс глобальної конкурентоспроможності
GDP (PPP) валовий внутрішній продукт, розрахований за паритетом купівельної спроможності
GII глобальний індекс інновацій
HDI індекс людського розвитку
QLI індекс якості життя
SII європейський сумарний інноваційний індекс

ВСТУП

Актуальність теми. Для провідних країн світу однією із основних закономірностей розвитку стала соціалізація економіки, тобто орієнтація на надання економічним процесам соціального змісту, визнання головною метою господарської діяльності створення умов для всебічного гармонійного розвитку людини та задоволення її потреб. Соціалізація економіки в сучасному світі визначається чинником, що сприяє стабілізації суспільства, зростанню економічної ефективності, гармонізації відносин між індивідом та соціумом, між різними сферами суспільного життя та важливим інструментом запобігання конфліктів і нестабільності.
У цьому контексті особливої актуальності набувають проблеми теоретико-методологічного аналізу соціалізаційної направленості інноваційної економіки, виявлення її значення в соціально-орієнтованому процесі суспільного відтворення, напрямів і механізмів впливу на соціальний розвиток суспільства, а також інтегрованої оцінки місця та ролі інноваційних чинників у соціальному розвитку.
Тому проблематика конвертації інноваційних ресурсів у джерела соціального зростання, уточнення їх ролі в соціалізаційному процесі, визначення значущості для розвитку людини, її рівня та якості життя стає однією з ключових у теорії інноваційної економіки.
Досвід європейських країн також свідчить про актуальність дослідження соціальних аспектів інноваційної економіки як у теоретико-методологічній та методично-аналітичній площині, так і для розробки ефективних рішень у сфері довгострокової інноваційної політики як складової загальної соціально-економічної стратегії. У цьому зв'язку необхідне теоретичне осмислення соціального змісту і трансформації економічних відносин на основі оновлення методологічних підходів відповідно до змінених технологічних і суспільних умов виробництва.
Вивчення взаємозв'язку таких фундаментальних процесів, як інноваційний та соціальний розвиток, знаходиться у площині міждисциплінарних досліджень і потребує чималих зусиль, спрямованих на узагальнення та осмислення значного за обсягами матеріалу, що накопичений у працях економістів, соціологів, філософів, істориків та наукознавців, зокрема В. Вернадського, Д. Белла, Дж. Бернала, Дж. Б'юкенена, І. Валерстайна, А. Етціоні, В. Іноземцева, К. Келлі, М. Кондратьєва, Дж. Коулмана, Т. Куна, К. Луки, К. Перес-Перес, І. Пригожина, О. Тофлера, Й. Шумпетера, К. Фрімена, Ф. Фукуями та ін.
Соціальна ефективність науково-технічного прогресу була об'єктом аналізу багатьох науковців соціалістичної доби: В. Вечканова, В. Віленського, С. Голосовського, С. Осіпова, В. Покровського, Т. Хачатурова, Л. Якобсона. Соціальні аспекти науково-інноваційної діяльності частково досліджувались у працях російських учених (А. Бузгаліна, С. Глазьєва, А. Динкіна, Б. Кузика, В. Лібенсона, Д. Львова, В. Медвєдєва, Ю. Яковця), а також у наукових розвідках вітчизняних учених (Ю. Бажала, Д. Богині, З. Галушки, А. Гальчинського, В. Гейця, Н. Дєєвої, С. Захаріна, А. Колота, В. Куценко, Е. Лібанової, Б. Маліцького, О. Меха, О. Новікової, В. Осецького, О. Поповича, В. Савченка, В. Семиноженка, В. Соловйова, Л. Федулової, Ю. Харазішвілі).
Тим часом, аналіз і оцінка впливу інноваційного розвитку на процес соціалізації вітчизняної економіки не одержали належної інтерпретації, а нові форми та механізми використання інноваційних чинників для людиноцентричного розвитку економіки виявилися недостатньо вивченими науковими проблемами. На сьогодні відсутні не тільки концепція, але і методологічна база комплексної оцінки соціальних ефектів та соціалізаційного потенціалу інноваційного розвитку в системі управління інноваційно-орієнтованою економічною динамікою. Потребує обґрунтування та розвитку питання формування соціальної орієнтованості інноваційної політики сучасної України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складником комплексних наукових досліджень Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України: «Теоретико-методичні засади реформування науково-технічного потенціалу України в контексті євроінтеграційних процесів» (номер державної реєстрації теми 0110U002134). Особистий внесок автора полягає в розробці методичних засад оцінювання соціальної спрямованості інноваційної політики ЄС та аналізі напрямів і кількісних параметрів соціального складника п’ятої, шостої і сьомої рамкових програм ЄС; «Наукове, організаційно-методичне та інформаційне забезпечення розроблення на основі використання сучасних інформаційних технологій та системної методології, прогнозів впливу науково-технологічного потенціалу на інноваційний розвиток суспільства» (номер державної реєстрації теми 0107U005130). Особиста участь автора заключалась у формуванні методики, дослідженні та побудови моделей взаємозв’язків інноваційного та соціального розвитку регіонів України; «Теорія та механізми нарощування соціального капіталу в Україні та Бєларусі» (номер державної реєстрації теми 0112U003722). Особистий внесок автора складає розробку методичного підходу щодо оцінювання соціального капіталу науки України за допомогою соціологічного дослідження, що включає формування методичного інструментарію, проведення опитування та аналіз його результатів.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є формування теоретико-методологічних основ і розробка методичного підходу до комплексного аналізу соціалізації інноваційної економіки та обґрунтування на цій основі пропозицій до реалізації концептуальних засад соціально-інноваційного розвитку економіки України.
Реалізація поставленої мети визначає необхідність і логічну послідовність вирішення наступних етапних теоретико-прикладних завдань, агрегованих в чотири блоки:
1. Сформувати концептуальні передумови і визначити методологічну базу соціальної спрямованості інноваційної економіки. У зв'язку з чим:
- розкрити економічний зміст, суть і понятійно-категоріальні особливості теоретичних концепцій соціалізації інноваційної економіки;
- обґрунтувати методологічні підходи до взаємозв’язку інноваційної та соціальної динаміки;
- дослідити теоретико-методологічні засади соціальної ефективності інновацій і систематизувати соціальні ефекти інноваційної діяльності;
- сформувати теоретичну базу системного аналізу щодо впливу системи «інноваційна економіка» на систему «суспільство».
2. Розробити методичний підхід до оцінки соціалізації інноваційної економіки, для чого:
- виявити особливості аналізу та оцінювання соціальних наслідків інноваційного розвитку економіки;
- сформувати комплексний методичний підхід до оцінювання соціалізації інноваційної економіки, який включає поєднання:
• аналізу соціального спрямування інноваційної політики та практики її реалізації в Україні та країнах Європи;
• кількісного аналізу за допомогою економетричних методів обробки статистичних даних для визначення взаємозв’язку інноваційного та соціального розвитку економіки із соціологічним опитуванням для виявлення кількісно не вимірюваних соціальних ефектів інноваційної діяльності;
• дослідження соціальних ефектів інноваційного розвитку економіки різних рівнів: міжнародного, макро-, мезо-, та моно- (окремої людини).
3. На основі розробленого методичного підходу проаналізувати соціальні аспекти інноваційного розвитку економіки, для чого:
- дослідити європейський досвід інноваційно-соціального розвитку інтегрованої та національних економік;
- визначити основні тенденції впливу інноваційних параметрів розвитку України на соціалізацію її економіки, зокрема, розрахувати інтегральний показник інноваційності вітчизняної економіки для проведення порівняльного аналізу динаміки інноваційного та соціального розвитку; виявити вплив інноваційних чинників на ВВП у розрахунку на душу населення на основі економетричних методів (регресійно-кореляційного аналізу та статистичних рівнянь залежностей); провести соціологічні дослідження для оцінки соціального капіталу науки та соціальних наслідків інноваційної діяльності на різних економічних рівнях;
- виявити взаємозв’язки інноваційного та соціального розвитку економіки регіонального рівня.
4. Розробити концептуальні положення інноваційно-соціального розвитку економіки України, зокрема:
- на основі теоретико-методологічних узагальнень та експертних оцінок обґрунтувати необхідність соціально спрямованого інноваційного розвитку, що передбачає підвищення релевантності цілей та пріоритетів інноваційної політики людиноцентричному розвитку;
- сформувати концептуальні засади соціально-інноваційного розвитку економіки України та пропозиції щодо заходів для їх реалізації.
Об’єктом дисертаційного дослідження є процеси інноваційного розвитку економіки.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні аспекти обґрунтування, оцінки та формування соціально-спрямованої інноваційної економіки.
Теоретичною та методологічною основою дослідження виступають концептуальні положення теорії інноваційної економіки та інноваційної економічної політики, економічної теорії соціалізації та державного регулювання соціально-економічних процесів, праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених з проблем науково-технічного та інноваційного розвитку економіки і соціально орієнтованого реформування, законодавчі акти Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, рішення і нормативні документи органів виконавчої влади України, що регулюють здійснення інноваційної політики.
Методи дослідження. Вірогідність і обґрунтованість дослідження та одержаних результатів забезпечувалися використанням загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання. Зокрема, застосування методу систематизації та узагальнення дозволяє визначити часові та просторово-сутнісні характеристики соціалізаційних концепцій інноваційного розвитку економіки (1.1), взаємозв’язку соціальної та інноваційно-технологічної динаміки (2.1). Метод порівняльного аналізу було вжито для вивчення соціального складника інноваційної політики (3.1, 4.1, 5.3). Використання системного підходу уможливило виявлення взаємодій між системами «інноваційна економіка» та «суспільство» (2.2). Метод класифікації дозволив систематизувати соціальні ефекти інновацій за низкою критеріальних ознак (1.4). Застосування проблемно-орієнтованого підходу дало можливість сформувати комплексний методичний підхід до дослідження (2.3, 2.4). Аналіз соціальних наслідків інноваційного розвитку проводився за допомогою економетричних методів, зокрема причинного – для виявлення зміни соціальних параметрів під впливом зміни інноваційних показників (3.2, 4.2, 5.1); регресійно-кореляційного – для визначення тісноти зв’язку між показниками соціального та інноваційного розвитку окремих країн (4.2, 3.3), їх угрупувань (3.3) та регіонів (5.2); факторного – для оцінки ступеню впливу зміни інноваційних чинників на зміну соціальних показників (3.3); статистичних рівнянь залежностей – для кількісної оцінки взаємозв’язку інноваційних та соціально-економічних явищ та процесів (4.2); об’єднання часткових критеріїв – для розрахунку інтегрального індексу інноваційного розвитку України з обґрунтуванням вагових коефіцієнтів (4.2). Використання соціологічних методів, до прикладу анкетування, дало можливість оцінити соціальний капітал науки за рівнем довіри до неї та виявити кількісно не вимірювані аспекти впливу інновацій на економіку мікро- та монорівнів (4.4), а методу експертних оцінок – для обґрунтування концептуальної моделі інноваційно-соціального розвитку економіки України (6.1).
Інформаційну базу дослідження становлять закони України, офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, ЄС, ОЕСР, Світового банку та інших міжнародних організацій, матеріали регіональних органів управління, зведені дані обласних органів статистики. Як джерела інформації використано теоретичні і методичні розробки українських та зарубіжних учених, результати соціологічних досліджень, зокрема і проведених автором особисто, а також матеріали науково-практичних конференцій.
Для обробки економічної інформації, побудови таблиць і графіків, виявлення зв’язків та залежностей застосовано пакети прикладних програм Microsoft Office Excel та STATISTICA 6,0. Обробка соціологічних анкет здійснювалась за допомогою комп’ютерної програми ОСА, розробленої інститутом соціології НАН України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у обґрунтуванні теоретико-методологічних засад дослідження соціально-орієнтованого інноваційного розвитку, розробці методичного підходу щодо оцінювання та формування соціально-спрямованої інноваційної економіки.
Наукові результати, які характеризують наукову новизну полягають у такому:
вперше:
• сформовано методологічні засади дослідження взаємозв’язку інноваційного та соціального розвитку економіки, на основі використання методології системного підходу визначено основні властивості і характеристики системи «інноваційна економіка» та виявлено її взаємозв’язки із системою «суспільство» для теоретико-методологічного обґрунтування оцінювання соціальних ефектів інноваційної діяльності;
• розроблено методичний підхід та відповідний інструментарій для дослідження соціалізації інноваційної економіки, який, на відміну від існуючих, дозволяє з позицій системного, кількісного та якісного аналізу комплексно оцінювати та виявляти взаємозв’язки між інноваційним та соціальним розвитком економіки на макро-, мезо-, мікро- та моно- її рівнях;
• на основі розробленого методичного підходу встановлено взаємозв’язок між рівнями інноваційного і соціального розвитку економіки, здійснено оцінку впливу її інноваційних параметрів на соціальні індикатори, зокрема:
- побудовано та верифіковано економіко-математичні моделі залежності соціальних показників від вимірників інноваційного розвитку щодо євро спільноти вцілому, її окремих країн, груп країн, а також макро- та мезорівнів вітчизняної економіки;
- побудовано розрахункову модель рангової оцінки впливу інноваційних чинників (по країнах ЄС) і здійснено розрахунок величини такого впливу (в Україні) на динаміку ВВП (ПКС) на душу населення;
- розраховано інтегральний індекс інноваційного розвитку України, який відображає рівень, а темпи його зростання – ступінь інноваційності вітчизняної економіки за зовнішніми ознаками і дозволяє здійснити порівняння із інтегральним індексом соціального розвитку національної економіки для виявлення їх взаємозв’язків в динаміці.
Використання запропонованого методичного підходу дозволило, на відміну від попередніх емпіричних досліджень, кількісно аргументувати взаємозв’язок інноваційного та соціального розвитку економіки різних рівнів;
• розроблено пропозиції до концептуальних положень інноваційно-соціального розвитку України, що ґрунтуються на результатах проведеного аналізу й оцінках вітчизняних експертів щодо визнання соціальної направленості інноваційної економіки, та спрямовані на вирішення низки виявлених соціальних протиріч інноваційного розвитку і передбачають, на відміну від традиційних уявлень, перехід від вузької (економічної) до широкої (соціально-орієнтованої) націленості науково-інноваційного розвитку;
набули подальшого розвитку:
• теорія економічної динаміки в частині обґрунтування структурного взаємозв’язку інноваційної та соціальної динаміки соціально-економічного розвитку, що полягає в систематизації та узагальненні наукових підходів стосовно взаємовпливів соціальних та інноваційних змін і визначенні зв’язків між інноваційними і соціальними зрушеннями циклічного розвитку економіки та дозволяє розвинути теоретико-методологічні засади соціалізації інноваційної економіки;
• науково-прикладні аспекти теорії соціальної ефективності, що на відміну від попередніх, через систематизацію підходів щодо визначення соціальної ефективності інновацій, виділення критеріальних ознак та формування на їх основі класифікації соціальних ефектів інновацій, а також обґрунтування соціальних наслідків інноваційної діяльності та визначення вагових співвідношень їх значущості на макро-, мікро- та моно- рівнях економіки (визначених на основі соціологічного опитування) дає можливість розвинути її стосовно соціальних ефектів впровадження інновацій;
• науково-методичні засади визначення тієї частини соціальних наслідків інноваційної діяльності, які не мають кількісних вимірників, однак виявляються на різних рівнях економіки, впливають на перебіг інноваційного процесу та потребують вивчення, через формулювання обмежень статистичних методів їх дослідження, обґрунтування використання та розробки методичного інструментарію застосування соціологічних методів, які уможливили виявлення: суб’єктивних оцінок соціальної значущості інновацій, співвідношення економічної та соціальної їх ефективності для різних суб’єктів макро-, мікро- та моно- рівнів економіки, а також соціального капіталу науки як довіри до неї.
удосконалено:
• теорію соціалізації економіки в контексті її інноваційного розвитку, зокрема, запропоновано розглядати “соціалізацію інноваційної економіки” як людиноцетричний розвиток економіки, що ґрунтується на розробці та впровадженні інновацій для зростання добробуту людей, рівня гармонізації відносин людини із навколишнім середовищем, формування засад подальшого розвитку майбутніх поколінь; визначено основні напрями дослідження соціалізації інноваційної діяльності, що сприяє вдосконаленню науково-теоретичних засад соціально-орієнтованого інноваційного розвитку економіки;
• теоретичні і прикладні підходи до розробки та реалізації інноваційної політики України, що на відміну від існуючих, полягають у визнанні інноваційного розвитку економіки основним джерелом соціальних перетворень в країні і направлені на посилення соціалізації її економіки;
Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дослідження полягає в розробленні методологічних і методичних підходів до оцінки соціальних ефектів та соціальних наслідків впровадження інновацій.
Запропонований методичний інструментарій та методичні підходи щодо оцінки соціальних наслідків впровадження нововведень, аналізу стану інноваційного розвитку регіону, а також аналітичні оцінки соціально-економічної ефективності комплексного вирішення наскрізних проблем були використані Хмельницькою обласною радою при розробці Стратегії регіонального розвитку Хмельницької області на 2011-2014 рр. (лист № 99/03-13-1774/2013 від 02.04.2013 р.), а також Кам’янець-Подільською міською радою при розробці Стратегічного Плану підвищення конкурентоспроможності та економічного розвитку міста Кам’янця-Подільського на 2011-2015 роки (лист №5/02-17-981 від 28.02.2013 р.).
Науково-прикладні розробки щодо обґрунтування соціальної ефективності інновацій були впроваджені у планово-економічну та аналітичну роботу ПАТ «Подільський цемент» (довідка 7-75 № від 09.01.2013 р.).
Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди при читанні лекцій з навчальних предметів «Економічна політика» та «Cоціальна економіка», практичних заняттях із «Макроекономічного аналізу» (довідка № 115 від 22.12.2012 р.) і Кам’янець-Подільського національного університету підчас викладання дисциплін «Макроекономічний аналіз» та «Соціальна економіка» (акт впровадження № 166 від 30.11.2012 р.) .
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, одержані автором особисто. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи дисертанта і становлять індивідуальний внесок автора.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження апробовано на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: ІІІ Міжнародній конференції «Современные подходы к трансформации концепций государственного регулирования и управления в социально-экономических системах» (г. Курск, 2013 г.); ІІІ та ІY міжнародних конференціях «Социология инноватики» (г. Москва, 2009 г., 2011 г.); ІХ Міжнародній конференції «Управління змінами. Реструктуризація компаній в області внутрішньої економічної стратегії розвитку Європи» (м. Познань, 2006 р.); ІІ Всеукраїнській Інтернет-конференції «Сучасна Європа: вплив інновацій на розвиток людини» (м. Донецьк, 2013 р.); Міжнародному симпозіумі «Інноваційна політика і законодавство в Європейському Союзі та Україні: формування, досвід, напрямки зближення» (м. Київ, 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України» (м. Дніпропетровськ, 2011р.); Міжнародному економічному шумпетерівському форумі «Сучасна економічна динаміка в контексті парадигми економічного розвитку Й.А. Шумпетера» (м. Чернівці, 2011 р.); ХY Міжнародній науково-практичній конференції «Проблемы и перспективы инновационного развития экономики» (г. Алушта, 2011 г.); IY Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції соціального розвитку України» (м. Кам’янець-Подільський, 2011 р.); Y Науково-практичній конференції «Розвиток інноваційної культури суспільства: проблеми та перспективи» (м. Сімферополь, 2010 р.); Міжнародному симпозіумі «Актуальні проблеми науково-технологічної та інноваційної політики в контексті формування загальноєвропейського наукового простору: досвід та перспективи» (м. Київ, 2010 р.); ХІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Статистична оцінка соціально-економічного розвитку» (м. Хмельницький, 2012 р.); Y Міжнародному форумі «Трансфер технологій та інновацій: бізнес, влада, регіони» (м. Київ, 2011 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній «Ринкова трансформація економіки України: проблеми регулювання» (м. Умань, 2005 р.); Х Міжнародній науково-практичній конференції «Управління трудовими ресурсами: проблеми теорії та практики» (м. Київ, 2007 р.); І-ІІІ та Y Міжнародних науково-практичних конференціях «Україна в ХХІ столітті: проблеми та перспективи соціально-економічного розвитку» (м. Кам'янець-Подільський, 2008 р., 2009 р., 2010 р, 2012 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи функціонування економіки України в умовах забезпечення сталого розвитку» (м. Рівне, 2013 р.); IY Всеукраїнській конференції «Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації» (м. Полтава, 2011 р.); ІІІ Пленумі спілки економістів України «Регіони України: їх можливості та перспективи розвитку» (м. Київ, 2004 р.).
Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в одноосібній монографії обсягом 21,4 др.а., трьох колективних монографіях, в яких особисто авторові належить 4,5 др.а., а також у фахових виданнях за переліком ВАК України – 23 статті, обсягом 12,1 др.а.; у наукових збірниках – 8, обсягом 3,5 др.а.; у збірниках робіт конференцій – 16, обсягом 2,1 др.а.; у трьох публікаціях у зарубіжних виданнях – особисто автору належить 1,1 др.а. У загальному обсязі наукових праць за темою дисертації авторові належить 45,1 др.а.
Структура дисертації. Дисертація містить вступ, 6 розділів, висновки, список використаних джерел та додатки.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено і запропоновано нове вирішення важливої наукової проблеми щодо формування теоретико-методологічних і практичних засад дослідження соціалізації інноваційної економіки та розробки методичного забезпечення оцінювання і проведенні оцінки взаємозв’язку інноваційного та соціального розвитку економіки на різних її рівнях, що необхідно для обґрунтування шляхів посилення соціальної спрямованості інноваційного розвитку економіки України.
Результати авторських досліджень дозволили сформувати такі висновки, пропозиції та узагальнення теоретичного, методологічного та науково-прикладного характеру:
1. Доведено, що інноваційна економіка має соціально-економічну природу, що реалізується у процесі соціалізації. Аргументовано, що в умовах інноваційної економіки соціалізація набуває нової якості, її ціллю стає не просто забезпечення достойного життя людини, а створення умов для її розвитку, оскільки людина стає одночасно об’єктом та суб’єктом економічного розвитку, в центрі якого поряд з економічною є творча самореалізація; трансформується структура потреб людини в напрямі зростання нематеріальних потреб (у навчанні, самовдосконаленні, інформації, творчій самореалізації, урізноманітненні дозвілля), на які витрачається зростаюча частка доходу; все більш актуальними стає проблема гармонізації взаємовідносин «людина-природа» і «людина-людина» для створення умов життя майбутніх поколінь.
2. Визначено основні напрями дослідження соціалізації інноваційної діяльності: 1) щодо формування соціальних умов процесу створення та впровадження інновацій (соціальних чинників інноваційного процесу, їх джерел, готовності суб'єктів до усіх етапів даного процесу на його вході); 2) щодо визначення соціальних наслідків інноваційної діяльності (соціальної ефективності, напрямків людиноцентричного розвитку на його виході).
Аналіз сутності інноваційного розвитку, узагальнення результатів дослідження інших учених, дали можливість систематизувати соціальні чинники, які зумовлюють розбудову інноваційної економіки в такі блоки: І – людський, інтелектуальний та соціальний капітал; ІІ – наука, культура, освіта; ІІІ – споживач, користувач.
3. На основі систематизації існуючих підходів щодо оцінки соціальної ефективності інноваційної діяльності, визначено критеріальні ознаки та сформовано класифікацію соціальних ефектів інновацій за: рівнем економіки; терміном реалізації; ступенем, місцем та сферою прояву; стадією інноваційного процесу; знаком дії; спрямованістю, суб’єктом, що дозволило розвинути науково-прикладні аспекти теорії соціальної ефективності.
4. Виявлено, що проблема взаємозв’язку інноваційного та соціального розвитку залишається маловивченою в сучасній економічній науковій думці і потребує вирішення в методологічній, методичній та прикладній площині. Тому в роботі на основі аналізу основних положень теорії циклічного розвитку економіки встановлено існування взаємовпливу інноваційної та соціальної динаміки та обґрунтовано їх структурний зв’язок, що виявляється у довгостроковому періоді, при цьому одні теорії наголошують на обопільному впливі інноваційних та соціальних змін на різних стадіях циклу, а інші – намагаються пояснити кондратьєвські довгі хвилі суто соціальними чинниками.
5. На базі системного підходу визначено взаємодію систем «суспільство» та «економіка»; виявлено характерні риси, сформульовано та угруповано основні властивості «інноваційної економіки» як системи; сформовано термінологічну базу щодо її вивчення; визначено вплив системи «інноваційна економіка» на систему «суспільство», а також критеріальні характеристики підсистем системи «інноваційна економіка» з точки зору «нового системного підходу», що дає можливість обґрунтувати методологічні засади соціалізації інноваційної економіки.
6. На основі сформованої методології розроблено методичний підхід до виявлення й оцінювання взаємозв’язку соціального та інноваційного розвитку економіки, що передбачає: комплексність дослідження, тобто поєднання застосування кількісних оцінок та соціологічних методів аналізу; вивчення явища на різних рівнях економіки: міжнародному (груп країн), макро-, мезо- та мікро- монорівні (окремої людини); проблемно-орієнтоване застосування економетричних методів; аналіз соціальної направленості державної інноваційної політики різних рівнів та практики її реалізації.
7. Дослідженням виявлено та угруповано низку проблем інформаційного забезпечення оцінки соціальних наслідків інноваційної економіки щодо: І – оцінювання результатів та соціальних наслідків інноваційної діяльності; ІІ – збору статистичних даних для аналізу соціальної спрямованості інноваційного розвитку різних країн; ІІІ – неповноти статистичного відображення інноваційної діяльності в Україні; IV – відсутності методичного забезпечення та моніторингу рівня інноваційного розвитку України. Виявлене обумовлює необхідність розрахунку національного узагальненого показника інноваційного розвитку. Розроблено методичний підхід до оцінки рівня та ступеню інноваційності економіки. Запропонований підхід дозволяє здійснити порівняння із показниками соціального розвитку національної економіки для виявлення їх взаємозв’язків у динаміці.
8. На основі розробленого методичного підходу здійснено аналіз взаємозв’язків інноваційної та соціальної динаміки у площині державної політики та її реалізації на різних рівнях економіки.
На рівні євро спільноти: проаналізовано кількісні параметри і основні напрями соціального спрямування основних стратегічних документів та середньострокових програм інноваційного розвитку ЄС і визначено, що на зламі тисячоліть у країнах євро спільноти відбувається перехід від вузької до широкої концепції інноваційної політики, що передбачає розширення меж інноваційної діяльності поза суто техніко-технологічні і науково-технічні рамки, та характеризується зростаючою націленістю на вирішення низки мінливих у часі соціальних проблем та соціальних викликів; виявлено, що на соціальні цілі ЄС витрачає від 42 до 72% бюджету Рамкових програм.
Побудовано та верифіковано моделі парних регресій між показниками соціального та інноваційного розвитку країн ЄС на масиві статистичних даних за 2010-2011 рр., які засвідчили, що сумарний інноваційний індекс SII демонструє прямий зв’язок із індексом розвитку людини (R2 = 0,71); середньодушовим ВВП за ПКС (R2 = 0,43) та оберненим зв’язок із коефіцієнтом Джині; коефіцієнти рівнянь парної регресії ілюструють, що зростання рівня інноваційного розвитку країн ЄС на одиницю викликає суттєві зрушення показників соціального розвитку, здійснюючи найбільш вагомий вплив на коефіцієнт Джині; розраховані на основі рівнянь парних регресій коефіцієнти еластичності показують, що при зростанні сумарного інноваційного індексу SII країн ЄС на 1%: ВВП (за ПКС) на душу населення зросте найбільш вагомо відносно інших залежних змінних, а саме на 1,09%; індекс розвитку людини збільшиться на 0,122%; диференціація доходів в ЄС зменшиться в середньому на 0,19%.
На рівні європейських країн здійснено регресійний аналіз впливу окремих інноваційних факторів на результативну ознаку ВВП (ПКС) на душу населення; побудовані та перевірені на достовірність регресійно-кореляційні моделі дають змогу визначити, що набір чинникових ознак, що здійснюють позитивний середній та тісний вплив (при r + 0,5) на ВВП на душу населення для трьох груп країн (соціально-орієнтованих, постсоціалістичних та пострадянських) одинаковий, відрізняється лише рівень тісноти зв’язку, це показники: кількість підприємств, що займаються інноваційною діяльністю; кількість патентів, зареєстрованих у Європейському патентному бюро на млн. жит.; кількість дослідників; витрати на НДДКР у ВВП; проведене ранжування тісноти зв'язку незалежних чинників зі змінною Y, за групами країн дозволило побудувати рангові оцінки впливу інноваційних чинників на середньодушовий ВВП за групами країн; доведено, що інноваційний розвиток європейських країн має соціально-спрямований характер, є дієвим інструментом позитивної соціальної динаміки.
9. Запропонований методичний підхід також реалізований для дослідження зв’язку між інноваційними та соціальними показниками розвитку національної економіки України. Проаналізовано стратегічні документи розвитку незалежної України і виявлено, що науково-інноваційним зрушенням визначена роль обов’язкової для розвинених країн складової сучасного стратегування, а розуміння невідворотності інноваційного шляху розвитку та визнання його основним джерелом досягнення добробуту громадян в урядових колах країни, на жаль, відсутнє; соціальне спрямування інноваційної діяльності не стало основним і навіть значимим для стратегічних документів довгострокового науково-технологічного розвитку.
10. На основі розробленого методичного підходу проведено кількісний аналіз взаємозв’язків динаміки інноваційного та соціального розвитку України. Розраховано інтегральний індекс інноваційного розвитку України для 2001-2011 рр., що дало можливість виявити загальний спадний тренд абсолютної інноваційності економіки (від 0,44 до 0,35) та від’ємну динаміку її ступеню за зовнішніми ознаками, а також суттєву кореляцію динаміки розрахованого індексу із динамікою інтегрального індексу соціального розвитку економіки.
Побудована та верифікована регресійно-кореляційна модель впливу інноваційних чинників (чинникові ознаки) на ВВП (ПКС) на душу населення (результативна ознака), яка показала, що всі чинникові ознаки обернено впливають на результативну; розраховані парні рівняння регресії виявили позитивний вплив чинника х3 – кількість інноваційно-активних підприємств на середньодушовий ВВП (ПКС).
За допомогою методу статистичних рівнянь залежностей здійснений відбір та побудовані одночинникові рівняння впливу інноваційних чинників на ВВП (ПКС) на душу населення та обраховано кількісні параметри такого впливу.
Виявлено, що інноваційний розвиток вітчизняної економіки не став пріоритетним, а її соціальний розвиток, на відміну від європейських країн, де саме інноваційність є основним джерелом соціалізації, базується на інших джерелах.
11. Статистичний аналіз не охоплює усіх сторін соціалізації, що не завжди можуть бути кількісно виміряні, не оцінюються офіційною статистикою, однак впливають на суспільний розвиток і тому потребують якісних оцінок, для чого було проведено соціологічні дослідження:
а) соціологічне опитування студентської молоді, спрямоване на дослідження соціального капіталу науки, показало, що за рівнем довіри наука посідає друге місце (після сім’ї) серед інших соціальних інститутів та впливає на розвиток національної економіки (56% респондентів); більшість молоді (майже 77%) висловили свою готовність працювати в науковій сфері;
б) анкетування для виявлення соціальних наслідків впровадження інновацій, яке дало можливість визначити кількісні пропорції соціальної та економічної ефективності інновацій на різних рівнях економіки. Виявлено, що на макроекономічному рівні майже на 50% впровадження інновацій слугує соціальним цілям. На мікрорівні впровадження інновацій приносить переважно економічну ефективність і лише незначно (1,3%) – суто соціальну, при цьому економічну ефективність підприємств на 20-30% забезпечують соціальні чинники. На монорівні респонденти визнали соціальну ефективність інновацій основною;
в) експертне опитування серед дійсних членів Національної та галузевих академій наук України щодо визначення значимості інноваційної економіки для соціального розвитку країни в нормативному і позитивному аспектах. З-поміж різних соціальних факторів, які впливають на формування інноваційної економіки, експерти визначили найбільш значимими духовно-культурні чинники. Більшість опитаних визнають оптимальною модель «соціальні цілі – інноваційні методи їх досягнення», вбачаючи державну політику, спрямовану на розвиток та фінансову підтримку науково-інноваційної сфери, основним інструментом її досягнення.
12. Досліджено взаємозв’язок досягнутих рівнів інноваційного та соціального розвитку регіонів України. Парний регресійний аналіз між ранговими індексами інноваційного потенціалу регіону та регіональних індексів людського розвитку за результатами розрахунків, проведених на масиві даних за 2005 р. показало наявність між ними прямого зв’язку. В динаміці ситуація змінюється. Аналогічні обрахунки щодо впливу таксономічного показника рівня інноваційного розвитку областей України та ІЛР на основі розрахунків за базою даних 2009 р. виявили, що: зв’язок між ними описується криволінійною (параболічною) залежністю; вершина параболи поділяє регіони України на дві групи, для кожної з яких властива своя тенденція взаємозв’язку інноваційного та соціального розвитку; перша тенденція: для регіонів України, що мають показники інноваційного розвитку менші від критичного (визначеного вершиною), його зростання супроводжується зменшенням індексу розвитку людини (залежність обернена); друга тенденція: для регіонів, які сягнули інноваційного таксономічного показника вищого за критичний – залежність між рівнями інноваційного та соціального розвитку пряма.
13. Доведено, що Хмельниччина відображає виявлені тенденції регіонального розвитку України і підпадає під вплив дії першої тенденції. Так, область займає досить високі місця за ІРЛ протягом 1993-2010 рр. (4-12), однак високі рейтинги розвитку людини досягнуті за рахунок лідируючих позицій за складовими ІРЛ, які характеризують потенційні можливості зростання регіону (охорона здоров’я, освіта, екологія). У той же час за досягнутим рівнем матеріального добробуту область явно одна із аутсайдерів, що корелює із останніми позиціями регіону (24-27 місця) в національному рейтингу інноваційного розвитку. Аргументовано, що розвиток науково-технічного та інноваційного сектору області не можна визнати динамічно зростаючим, чи навіть суттєво значимим для соціально-економічного зростання регіону. Побудовані регресійно-кореляційні моделі взаємозв’язку соціальних індикаторів (регіональної ВДВ і середньої зарплати) та показників інноваційного розвитку виявили, що його окремі параметри відчутно впливають на соціальні вимірники розвитку області. Проведено аналіз стратегій (на 2006-2009 рр. та 2011-2020 рр.) та щорічних програм (2009-2011 рр.) соціально-економічного розвитку Хмельниччини і виявлено, що зростання інноваційної складової економіки як чинника соціально-економічного розвитку регіону не стало стратегічним орієнтиром документів.
14. Виявлено протиріччя соціального характеру національного інноваційного розвитку економіки: суперечність між суспільними витратами на нововведення та приватним характером привласнення його результатів, що втілюється в диспропорції щодо розподілу доходів від інноваційної діяльності; суперечність між короткостроковою економічною ефективністю і втратами довгострокових соціальних вигід, коли наявні ресурси та нововведення використовуються для отримання надприбутку сьогодні, і одночасно вилучаються із можливих соціально ефективних проектів майбутнього, тим самим зменшуючи частку вигід і доходів майбутніх поколінь; суперечливість соціального ефекту від розробки та впровадження псевдоінновацій, коли має місце отримання вигід учасниками інноваційного процесу, однак самі інновації спрямовані на підтримку суспільної неефективності; суперечність між соціальною ефективністю як іманентною характеристикою інновацій та її нереалізованістю у процесі вітчизняного інноваційного розвитку. Аргументовано, що механізм розв’язання виявлених протиріч лежить у площині державного управляння інноваційним розвитком і потребує переходу від вузької (економічної) до широкої (соціально-орієнтованої) націленості науково-інноваційного розвитку. Такий перехід передбачає трансформацію методологічних підходів до формування цілей інноваційної політики і ґрунтується на: комплексності, паритетності соціальних та економічних цілей; пріоритетності критеріїв соціальної ефективності для державного фінансування науково-технічних та інноваційних програм; гнучкості соціальних цілей, їх мобільності та мінливості в залежно від змінюваних соціальних проблем суспільства.
15. Обґрунтовано та запропоновано Концептуальні засади інноваційно-соціального розвитку України, що полягають у визначенні: пріоритетності соціальних цілей інноваційного розвитку; доцільності створення умов для зростання ефективності використання внутрішніх соціальних чинників науково-інноваційної сфери; визнанні науки не тільки основною продуктивною силою суспільства, а й базовим інститутом вирішення соціальних проблем суспільного розвитку; необхідності реформування фінансування науки для уможливлення виконання нею соціальних функцій; потреби у вдосконаленні системи освіти та формування інноваційної культури суспільства.
Розроблено низку конкретних пропозицій з реформування державної політики в інноваційній сфері, конкретизованих заходами та термінами виконання, що уможливлюють реалізацію запропонованого.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Егоров И. Ю. Наука и инновации в процессах социально-экономического развития / Игорь Юрьевич Егоров. – К. : [ИВЦ Госкомстата Украины], 2006. – 338 с.
2. Иноземцев В. Л. Постиндустриальное хозяйство и «постиндустриальное» общество / В. Л. Иноземцев // Общественные науки и современность. – 2001. – № 3. – С. 140–152.
3. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество / Даниил Белл. – М. : Академия, 2004. – 570 с.
4. Федулова Л. І. Економіка знань : підручник / Любов Іванівна Федулова ; НАН України, Ін-т екон. та прогнозув. – К. : Ін-т екон. та прогнозув., 2009. – 600 с.
5. Новая парадигма развития: от инноваций на стороне производителя к инновациям на стороне пользователя и открытым инновационным проектам (Оригинал научной работы: Modeling a Paradigm Shift: From Producer Innovation to Open User and Collaborative Innovation) [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.lab321.ru/paradigm-shift. – Название с экрана.
6. Исмаилов Т. А. Инновационная экономика – стратегическое направление развития России в ХХІ веке [Электронный ресурс] / Т. А. Исмаилов, Г. С. Гамидов // Инновации. – 2003. – № 1. – Режим доступа : http://stra.teg.ru/irnta/innovation/515/. – Название с экрана.
7. Павловский Ю. Н. Устойчивое развитие и инновационная экономика. [Электронный ресурс] / Ю. Н. Павловский. – Режим доступа : http://spkurdyumov.narod.ru/pavlovsk1.htm. – Название с экрана.
8. Корчагин Ю. Циклы развития человеческого капитала как драйверы инновационных волн [Электронный ресурс] / Ю. Корчагин. – Режим доступа : http://www.lerc.ru/?part=articles&art=1&page=70. – Название с экрана.
9. Осипов Ю. А. Неоэкономика (опыт философско-хозяйственного рассмотрения) / Ю. А. Осипов // Философия хозяйствования. – 2001. – № 3. – С. 46–48.
10. Скорев М. М. Информация, знания и образование как факторы экономического развития / М. М. Скорев // Известия высших учебных заведений. Северо-Кавказский регион. – Ростов-на-Дону, 2003. – № 4. – С. 77–82.
11. Паринов С. И. Экономика 21 века на базе Интернет-технологий [Электронный ресурс] / С. И. Паринов, Т.И. Яковлева. – Режим доступа : http://rvles.ieie.nsc.ru/parinov/economy21.htm. – Название с экрана.
12. Kelly K. New Rules for the New Economy. WIRED September, 1997. [Electronic resource] / K. Kelly. – URL : http://www.wired.com/wired/5.09/newrules.html. – Название с экрана.
13. Джарагетти П. М. Формирование национальной инновационной системы России в условиях современной экономики : автореф. дис. на соиск. учен. cтеп. канд. экон. наук : спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством» / П. М. Джарагетти. – М. : ФГОУ ДПО «МАГМУ», 2009. – 24 с.
14. Зайцева Т. В. Влияние новой экономики на формирование модели развития национального образовательного пространства в России. / Т. В. Зайцева // Экономический вестник Ростов. гос. ун-та. – 2006. – № 3. – С. 82–89.
15. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс ; под ред О. И. Шкаратана. – М. : ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.
16. Ченцова М. В. Особенности формирования экономики знаний в современных условиях / М. В. Ченцова // Материалы научно-теоретического семинара «Новая экономика», 18 марта 2009 г. – М. : НИИТИ, 2009. – С. 38–41.
17. Стрелец И. А. Сетевая экономика : учебник / И. А. Стрелец. – М. : Эксмо, 2006. – 208 с.
18. Соловйов В. П. Нові виміри інноваційної економіки / В’ячеслав Павлович Соловйов // Актуальні питання розвитку інноваційної діяльності. – Сімферополь : СОНАТ, 2002. – С. 49–53.
19. Семиноженко В. П. Україна: шлях до постіндустріальної цивілізації / В. П. Семиноженко. – Х. : Константа, 2005. – 359 с.
20. Status Report on European Telework: Telework 1997, European Commission Report, 1997. [Electronic resource]. – URL : http://www.eto.org.uk/twork/tw97eto/. – Название с экрана.
21. Щедровицкий П. Постиндустриальная экономика // Креативная экономика [Электронный ресурс] / П. Щедровицкий. – Режим доступа : http://www.creativeconomy.ru/mag_ce/archive/. – Название с экрана.
22. Семененко В. В. Методология современной политической экономии / В. В. Семененко // Экономическая теория: истоки и перспективы. – М. : Экономический факультет МГУ, ТЕИС, 2006. – 999 с.
23. Инновационная экономика : лекция / сост. А. И. Попов. – Тамбов : Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2008. – 24 с.
24. Делия В. П. Инновационная экономика и устойчивое развитие / В. П. Делия. – Балашиха : Изд-во «Де-По», 2011. – 256 с.
25. Делия В. П. Инновационное мышление в ХХІ в. / В. П. Делия. – Балашиха : Изд-во «Де-По», 2011. – 232 с., С. 8.
26. Маліцький Б. А. Перепони інноваційного розвитку економіки та шляхи їх подолання Б. А. Малицький // Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України : матер. наук.-практ. конф. – К., 2003. – С. 160–165.
27. Маліцький Б. А. Пропозиції щодо концепції формування інноваційної моделі розвитку економіки України / Б. А. Маліцький // Б. А. Маліцький. Прикладне наукознавство. – К. : Фенікс, 2007. – 464 с., С. 68–69.
28. Управление знаниями в инновационной экономике : учебник / под ред. Б. З. Мильнера. – М. : Изд-во «Экономика», 2009. – 464 с.
29. Федулова Л. І. Інноваційна економіка : підручник / Л. І. Федулова. – К. : Либідь, 2006. – 480 с.
30. Радугин А. А. Социология : курс лекцій / А. А. Радугин, К. А. Радугин. – М. : Владос, 1995. – 160 с.
31. Пригожин А. И. Современная социология организаций / А. И. Пригожин. М. : Интерпракс, 1995. – 296 с.
32. Гринев Б. В. Инноватика / Б. В. Гринев, В. А. Гусев. – Х. : ИСМА, 2010. – 352 с.
33. Карпова Ю. А. Введение в социологию инноватики : учеб. пособ. для студ. вузов / Ю. А. Карпова. – СПб. : Питер, 2004. – 185 с.
34. Кучко Е. Е. Социология нововведений как специальная социологическая теория / Е. Е. Кучко // Соціологія. – 2007. – № 4. – С. 91–100.
35. Романов В. Л. Социально-инновационный вызов государственному управлению / В. Л. Романов. – М. : РАГС, 2006. – 92 с.
36. Дынкина А. А. Инновационная экономика / А. А. Дынкина, Н. И. Иванова. – М. : Наука, 2004. – 352 с.
37. Теория инновационной экономики : учебник / [О. С. Белокрылова, В. В. Алехина, А В. Ипатова и др. ]. – Ростов-на-Дону, 2009. – 376 с.
38. Соболев Л. Б. Инновационная экономика / Л. Б. Соболев. – М. : МАИ ПРИНТ, 2009. – 100 с.
39. Щербин В. К. Типологические отличия инновационной экономики [Электронный ресурс] / В. К. Щербин. – Режим доступа : http://www.iee.org.ua/files/alushta/66-scherbin-tipologi4eskie_otli4iya.pdf. – Название с экрана.
40. Сыроваткина Т. Н. Теория инновационной экономики [Электронный ресурс] / Татьяна Николаевна Сыроваткина. – Режим доступа : http://cde.osu.ru/demoversion/course178/authors.html. – Название с экрана.
41. Державна інноваційна політика: методологія формування та впровадження : монографія / В. О. Гусєв. – Донецьк : Юго-Восток, 2011. – 624 с.
42. Innovations in Small and Medium Firms. A Report for scientific and Technological Policy: Organization for Economic Cooperations and Development – Paris, 1982. – Р. 3.
43. Джордж де Мені. Вступ до обговорення ситуації в Україні / Джордж де Мені, Вінг Тай Ву // Уроки реформ / пер. з англ. – К. : Основи, 1995. – 216 с.
44. Кон И. С. Социализация / И. С. Кон, В. Б. Ольшанский // Философский словарь. – М. : Политиздат, 1970. – Т. 5. – С. 66–67.
45. Бернар И. Толковый экономический и финансовый словарь. Французская, русская, английская, немецкая, испанская терминология / И. Бернар, Ж.-К. Колли ; пер. с фр. : в 2 т. – М. : Междунар. отношения, 1994. – Т. 2. – 720 с.
46. Бєляєв О. О. Соціальне регулювання – об’єктивна необхідність перехідної економіки / О. О. Бєляєв, А. С. Бебело, О. М. Комяков // Проблеми формування ринкової економіки : міжвід. наук. зб., заснов. у 1992 р. / відп. ред. О. О. Бєляєв. – К. : КНЕУ, 2001. – Вип. 9. – 448 с.
47. Зайцев Ю. К. Соціалізація економіки України як стратегічна потреба її розвитку : дис… докт. екон. наук. : спец. 08.01.01 «Економічна теорія». – Київ : Київ. нац. екон. ун-т, 2002. – 429 с.
48. Зайцев Ю. К. Соціальний капітал і проблеми його формування в умовах перехідної економіки / Ю. К. Зайцев // Економіка і підприємництво : зб. наук. пр. молодих учених та асп. – Київ. : КНЕУ, 1999. – Вип. 3. – С. 11–21.
49. Єременко В. Про науку і курс «соціальної економки» В. Єременко // Економіка України. – 1996. – № 5. – С. 55–61.
50. Бласко Г. Економічне диво чи економічна загадка? Соціальне ринкове господарство та його застосування / Г.Бласко. – Київ : Світовид, 1992. – 58 с.
51. Берг Л. Э. Человек социальный. Символический интеракционализм / Л. Э. Берг // Монсон П. Современная западная социология. Теории, традиции, перспективы. – СПб. : Нотабене, 1992. – 445 c.
52. Седов Л. А. Социализация / Л. А. Седов // Давыдов Ю. А. Современная западная социология / Ю. А. Давыдов, М. С. Ковалев, А. Ф. Филлипов. – М. : Изд-во полит. лит-ры, 1990. – 186 с.
53. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; голов. ред. В. Г. Кремінь. – К. : Хрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
54. Кравченко Т. В. Сутнісні характеристики соціалізації / Т. В. Кравченко // Педагогіка і психологія. – 2007. – №3 (56). – С. 11–20.
55. Ящишина І. В. Соціалізація економічного розвитку економіки як об’єкт наукового дослідження / І. В. Ящишина // Наука та наукознавство. – № 2. – 2010. – С. 90–102.
56. Chatman, J. A. Improving interactional organizational research: A model of person-organization fit / J. A.Chatman // Academy of Management Review. – Vol. 14, No 3. – 1989. – P. 18.
57. Sathe, V. Culture and related corporate realities: Text, cases and readings on organizational entry, establishment, and change / V. Sathe. – Irwin, 1985.
58. Wanous, J. P. Organizational entry: Recruitment, selection, orientation and socialization of newcomers / J. P. Wanous. – Addison-Wesley, 1992.
59. Дікон Б. Глобальна соціальна політика / Б. Дікон, М. Халс, П. Стабс // Міжнародні організації й майбутнє соціального добробуту / пер. з англ. – К. : Основи, 1999. – 346 с.
60. Дерябина М. Институциональные аспекты постсоциалистического пере-ходного периода / М. Дерябина // Вопросы экономики. – 2001. – № 2. – С. 108–124.
61. Шумпетер, Йозеф А. Капіталізм, соціалізм і демократія / Йозеф А. Шумпетер ; пер. з англ. В. Ружицького та П. Таращука. – К. : Основи, 1995. – 528 с.
62. Тарасова С. В. Теория и практика социализации переходной экономики / С. В. Тарасова. – М. : ВЗФЭИ, 2002. – 311 с., С. 32.
63. Козловски П. Принципы этической экономии / П. Козловски. – СПБ., 1999. – 344 с., С. 37.
64. Туган-Барановський М. Основы политической экономии / М. Туган-Барановський. – М. : РОССПЭН, 1998. – 664 с.
65. Хейлбронер Р. Экономическая теория как универсальная теория / Р. Хейлбронер // THTSIS. – 1999. – Вып. 1. – С. 41–55.
66. Бузгалин А. В. Переходная экономика : курс лекций по политической экономии / А. В. Бузгалин. – М. : Таурус, Просперус, 1994. – 472 с., С. 291.
67. Гришкін В. О. Науково-методологічні основи соціалізації економіки і забезпечення соціальної динаміки суспільства : дис. … доктора екон. наук. : спец. 08.02.03 «Організація управління, планування і регулювання економікою» / В. О. Гришкін. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2005. – 428 с.
68. Гальчинський А. С. Глобальні виклики: сучасність і майбутнє / А. С. Гальчинський // Економіка ринкових відносин. – 2008. – № 2. – С. 5–21.
69. Гришкін О. В. Науково-методичні основи соціалізації економіки і забезпечення соціальної динаміки суспільства : автореф. дис. … доктора екон. наук : спец. 08.02.03 «Організація управління, планування і регулювання економікою» / О. В. Гришкін. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2005. – 40 с.
70. Салюта Ю. М. Соціалізація економіки: об’єктивна необхідність та основні напрями в Україні : дис. ... канд. екон. наук : спец. 08.01.01 «Економічна теорія» / Ю. М. Салюта. – Київ : КНУ ім. Тараса Шевченка, 2004. – 176 с.
71. Дєєва Н. М. Науково-методологічні основи формування, оцінки і управління потенціалом соціалізації економіки України : дис. … доктора екон. наук : спец. 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством» / Н. М. Дєєва. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2007. – 432 с.
72. Стеблянко І. О. Удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання комплексу соціалізації національної економіки : дис. … канд. екон. наук. : спец. 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством» / І. О. Стеблянко. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2008. – 234 с.
73. Зайцев Ю. К. Соціалізація економіки України та системна трансформація суспільства: методологія і практика : монографія / Ю.К. Зайцев. – К. : КНЕУ, 2002. – 188 с.
74. Гончарук Л. Я. Ефективність соціальної політики в умовах ринкових перетворень: проблеми соціалізації економічного розвитку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.09.01 / Л. Я. Гончарук. – Львів : Ін-т регіон. дослідж. НАН України, 2001. – 16 с.
75. Грищенко А. А. Социальная экономия как наука / А.А. Грищенко // Социальная экономика. – 2001. – №1. – С. 7–14.
76. Заславская Т. Социально-трансформационная структура России / Т. Заславская // Общество и экономика. – 1999. – № 3–4. – С. 17–27.
77. Зайцев Ю. К. Соціальна політика у сучасному ринковому господарстві / Ю. К. Зайцев // Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації : монографія / за ред. д-ра екон. наук Д.Г. Лук’яненка. – К. : КНЕУ, 2001. – С. 94–107.
78. Зайцев Ю. К. Україна та СНД в умовах соціально-економічної кризи / Ю. К. Зайцев, З. І. Зайцева // Криза економіки України та можливості виходу з неї : матеріали міжнар. наук. конф. – Івано-Франківськ, 1993. – С. 13–15.
79. Перехідна економіка : [підручник] / В. М. Геєць, Є. Г. Панченко, Є. М. Лібанова та ін. ; за ред. В.М. Гейця. – К. : Вища школа, 2003. – 591 с., С. 41.
80. Бабаев Б. Д. Социальные свойства экономики: теоретико-методологические вопросы [Электронный ресурс] / Б. Д. Бабаев, А. Б. Берендеева // Проблемы современной экономики. – 2007. – №1 (21). – Режим доступа : http://www.m-economy.ru/art.php?nArtId=1213. – Название с экрана.
81. Гринберг Р. Экономическая социодинамика / Р. Гринберг, А. Рубинштейн. – М. : Изд-во «ИЭСПРЕСС», 2000. – 274 с.
82.Тард Г. Социальная логика / Г. Тард ; пер. с фр. М. Цейтлин. – СПб., тип. Ю. Н. Эрлих, 1901. — VIII, 491 с.
83. Кузнец С. Современный экономический рост: результаты исследований и размышлений : Нобелевская лекция // Нобелевские лауреаты по экономике: взгляд из России ; под ред. Ю. В. Яковца. – СПб : Гуманистика, 2003. – 968 с.
84. Бернал Дж. Наука в истории общества / Дж. Бернал. – М. : ИЛ, 1956. – 743 с.
85. Кузык Б. Н. Россия – 2050: стратегия инновационного прорыва / Б. Н. Кузык, Ю. В. Яковец. – М. : Изд-во «Экономика», 2004. – 632 с.
86. Сорокин П. А. Главные тенденции нашого времени / П. А. Сорокин. – М. : Наука, 1997. – 582 с.
87. Булгаков С. Н. Философия хозяйства / С. Н. Булгаков . – М. : Наука, 1990. – 413 с.
88. Гуманистические ориентиры России / Л. И. Абалкин, А. В. Барышева, Т. В. Бурмистрова и др. ; Ин-т экономики РАН, Корпорация «Телевик». – М., 2002. – 389 с.
89. Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста / В. И. Вернадский. – М. : Наука, 1988. – 522 с., С. 30.
90. Fourastie J. Le Grand Espoir du XXe siècle. Progrès technique, progrès économique, progrès social. / J. Fourastie. – Paris, Presses Universitaires de France, 1949. – 224 p.; Lettre owerte ă guarte milliards d’hommes. / J. Fourastie. – P.: A. Michel, 1970. – 167 p.
91. Ferkiss V. Technological Man. The Myth and the Reality. / V. Ferkiss – London. George Braziller Co., 1969. – 336 p.
92. Bell D. The coming of post-industrial society: A venture in social forecasting, 1973. – 616 p.
93. Habermas J. Zu Theorem der Legitimationskrise / Jürgen Habermas. Legitimations problems im Spatkapitalismus. Frankfurt ami Main: Suhrkamp Verlag, 1973. - P. 178-205.
94. Toffler A. Future Shock – N. Y., 1971; The Eco-spasm // Report. – 1975. – № 7; The Third Wave. – N.Y., 1980.
95. Brzezinski Z. Between two Ages. America’s Role in Technotronic Era. – N. Y., 1970. – 355 р.
96. Иванов В. Н. Управленческая парадигма XXI века : учеб. пособ. для вузов / В. Н. Иванов, А. В. Иванов, А. О. Доронин. – М. : МГИУ, 2002. – Т. 1. – 178 с.
97. Творческое наследие В.Вернадского. [Электронный ресурс] / В.Вернадский // Библиотека LABRATE.RU – Режим доступа : http://www.labrate.ru/articles/Vernadsky.htm. – Название с экрана.
98. Білорус О. Глобалізація і нова парадигма глобального постіндустріального розвитку [Електронний ресурс] / О. Білорус. – Режим доступу : http://soskin.info/ea. – Назва з екрану.
99. Вернадский В. И. Научная мысль как планетное явление / В. И. Вернадский. – М. : Наука, 1991. – 386 с.
100. Соціогуманітарний аспект інноваційно-технологічного розвитку України / за ред. д-ра екон. наук Л. І. Федулової. – К. : Ін-т екон. та прогнозув., 2007. – 472 с., С. 17.
101. Мельник Л. Г. Экономика устойчивого развития / Л. Г. Мельник. – Сумы : Университетская книга, 2001. – 386 с.
102. Карпова Ю. А. Социология инноватики: проблемы и задачи / Ю.А. Карпова // Социология инноватики: теория и практика : докл. и выступления Первой междунар. конф. по социологии инноватики, г. Москва, 24-26 ноября 2005 г. – М. : Рос. гос. ин-т интеллект. собственности (РГИИС), 2006. – С. 15–16.
103. Лапин Н. И. Теория и практика инноватики : учеб. пособ. / Н. И. Лапин. – М. : Университетская книга : Логос, 2008. – 328 с.
104. Карпова Ю. А. Инновации, интеллект, образование : монография / Ю. А. Карпова. – М. : Изд- во МГУА, 1998. – 315с.
105. Гринев Б. В. Инноватика / Б. В. Гринев, В. А. Гусев. – Х. : ИСМА, 2010. – 352 с.
106. Суименко Е. И. Homo economicus современной Украины. Поведенческий аспект / Е. И. Суименко, Т. О. Ефременко. – К. : Вид-во Ін-ту соціології НАН України, 2004. – 294 с., С. 15.
107. Иноземцев В. Л. За десять лет. К концепции постэкономического общества / В. Л. Иноземцев. – М. : Academia, 1998. – 576 с., С. 278-279.
108. Ящишина И. В. Инновационный труд в экономике знаний / И. В. Ящишина // Социология инноватики : Человек в инновационном мире : докл. и выступления ІІІ Междунар. конф. по социологии инноватики, 26-27 ноября 2009 г. – М. : Гос. образовательное учрежд. высш. проф. образования «Рос. гос. ин-т интелект. собственности» (ГОУ ВПО РГИИС), 2010. – Т. 3. – С. 111–114.
109. Пригожин А. И. Нововведения: стимулы и препятствия (социальные проблемы инноватики) / А. И. Пригожин. – М. : Политиздат, 1989. – 232 с.
110. Тоффлер Э. Третья волна / Э. Тоффлер. – М. : Издательство АСТ, 1999. – 261 с.
111. Дрововоз П. А. Эволюция моделей инновационного процесса и современная классификация инноваций / П. А. Дрововоз // Креативная экономика. – 2007. – № 7. – С. 24–27.
112. Берг Д. Б. Эволюционные модели роста в условиях ограниченных ресурсов / Д. Б. Берг. – М. : Наука, 2000. – 218 с.
113. Rothwell R. An overview of innovation / R. Rothwell, S. Kline, N. Rosenberg // The positive sum strategy: Harnessing technology for economic growth, edited by Landau R. & Rosenberg N. – Washington : National Academy Press, 1996. – Р.
114. Дынкин А. А. Инновационная экономика / А. А. Дынкин. – М. : Наука, 2001. – 358 с.
115. Актуальні питання методології та практики науково-технологічної політики / під ред. Б. А. Маліцького. – К. : УкрІНТЕІ, 2001. – 204 с., С. 84.
116. Азгальдов Г. Г. Инновации в нетехнической сфере – необходимость и возможность [Электронный ресурс] / Г. Г. Азгальдов, А. В. Костин // Библиотека LABRATE.RU – 2009. – Режим доступа : http://www.labrate.ru/articles/azgaldov-kostin_doklad_2009-3_innovation-inion.htm. – Название с экрана.
117. Федулова Л. Соціальні інновації в системі соціально-економічних відносин [Електронний ресурс] / Л. Федулова. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Usoc/2008_3/60-74.pdf. – Назва з екрану.
118. Новікова О. Ф. Соціальні інновації : концептуальні підходи, можливості розвитку та запровадження : наук. доп. / О. Ф. Новікова, В. П. Антонюк, Л. Г. Мельцер, Л. М. Логачова, О. Д. Прогнімак. – Донецьк : ІЕП НАН України, 2010. – С. 8–16.
119. Дроганова Е. В. Социальные инновации и их место в социальном развитии региона / Е. В. Дроганова // Актуальные проблемы региональной экономики и образования : матер. всероссийской науч.-практ. конф., 15–17 марта 2005 г. – Орел : ГТУ, 2005. – С. 81–85.
120. Цой Л. Н. Управление конфликтами: поиск ресурсов [Электронный ресурс] / Л. Н. Цой – Режим доступа : http://www.conflictmanagement.ru/text/?text=525. – Название с экрана.
121. Абубакиров Р. Ф. К разработке концепции и программы долгосрочного социально-экономического развития России [Электронный ресурс] / Р. Ф. Абубакиров // Проблемы современной экономики. – 2008. – № 1(25). – Режим доступа : http://www.m-economy.ru/number.php3?bnumber=25#444. – Название с экрана.
122. Амоша О. І. Активізація інноваційної діяльності: організаційно-правове та соціально-економічне забезпечення : монографія / О. І. Амоша, В. П. Антонюк, А. І. Землянкін ; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2007. – 328 с.
123. Шевчук О. E-Ukraine. Інформаційне суспільство: бути чи не бути / О. Шевчук, А. Голобуцький. – К. : Атлант UMS, 2001. – 73 с.
124. Докторович А. Б. Социальные инновации и развитие трудового потенциала стран СНГ [Электорнный ресурс] / А. Б. Докторович. – Режим доступа : http://innovation-ru.blogspot.com/2011/06/blog-post_9028.html. – Название с экрана.
125. Ящишина І. В. Споживач як соціальний чинник інноваційної економіки / І. В. Ящишина // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – Хмельницький : Хмельниц. нац. ун-т, 2012. – Вип. 7. – С. 34–41.
126. Стребков Д. О. Фрилансеры на электронных рынках: роль социальных связей / Д. О. Стребков, А. В. Шевчук // Экономическая социология. – Т. 10, № 5. – 2009. – С. 11–32.
127. Carlis Y. Baldwin, Eric von Hippel Modeling a Paradigm Shift: From Producer Innovation to Open Use