ЦІННІСТЬ ЯК ПРЕДМЕТ СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ (МЕТОДОЛОГІЧНИЙ І ЛІНГВОСЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇІНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Стрелецькая Ірина Геннадіївна

УДК 141.7:130.2

ЦІННІСТЬ ЯК ПРЕДМЕТ СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ (МЕТОДОЛОГІЧНИЙ І ЛІНГВОСЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТИ)

09.00.03 соціальна філософія

та філософія історії

Дисертація

на здобуття наукового ступеня кандидата

філософських наук

Науковий керівник:

Андрєєва Тетяна Олександрівна

доктор філософських наук,

професор

Донецьк 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОМЕТОДОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ АКСІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

14

1.1 Ціннісна проблематика в контексті філософського осягнення світу: постановка проблеми

14

1.2 Феномен цінності в історико-філософській думці: від ідеї до методології пізнання соціальної реальності

35

1.3 Соціальне буття цінності: до онтологічних засад аксіології

60

Висновки

76

РОЗДІЛ 2. ЦІННІСТЬ ЯК ФІЛОСОФСЬКА КАТЕГОРІЯ

78

2.1 Мова цінності як проблема сучасної аксіології

78

2.2 Поняття цінності: етимологія, семантика

100

2.3 Проблема дефініції загального поняття цінності: від міждисциплінарного поняття до філософської категорії

126

Висновки

147

ВИСНОВКИ

149

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

157

ВСТУП

Філософське пізнання завжди пов’язане з постановкою певних завдань і спрямоване на вирішення певного кола проблем. Саме тому те, що в останній третині XIX століття (спочатку в західноєвропейській філософії, а потім і повсюдно) набуло узагальненого найменування, як «проблема цінності й цінностей», належить до фундаментальних філософських проблем.

Історико-філософська й логічна реконструкція філософських вчень, шкіл, напрямків наочно демонструє, що не було, немає й не може бути неціннісної або вільної від цінностей, аксіологічно нейтральної філософії. На філософське пізнання як специфічну гносеологічну діяльність людини у світі поширюється та загальна та емпірично доводжувана істина, що людина ніколи не знаходиться в стані вибору між цінностями, з одного боку, та тим, що не має до них ніякого відношення, з іншого.

Людський світ як буття завжди є світом цінностей, тим світом, що породжує специфічну форму цього буття культуру. Тому в спектрі людської культурної діяльності неможливою є ситуація, за якої цінності будуть відсутніми; існують лише відмінні за змістом, якістю, рівнем організації, ієрархії, узагальнення цінності та різноманітні способи їхньої інтерпретації та мовної презентації.

Філософія, в її намаганні збагнути буття в його справжньому, ноуменальному прояві, одним зі своїх основних завдань робить опис, пояснення й розуміння соціального буття як світу цінностей, виявлення природи, сутності мови, семантики і прагматики цінності та цінностей. Саме тому одним з найбільш важливих аспектів філософського теоретичного осягнення буття є ціннісний підхід, що віднаходить своє методологічне підґрунтя у філософській теорії цінності (аксіології).

Актуальність теми дисертаційного дослідження визначено як теоретичними, так і праксеологічними тенденціями розвитку вітчизняної соціально-філософської думки, яка все більш активно засвоює теорію цінностей (аксіологію) як одну з фундаментальних методологій опису та розуміння соціального буття. Проблема цінності та цінностей, за відповідного рівня її філософського обговорення, допомагає розкриттю складних питань духовного, правового, політичного, економічного, соціального розвитку сучасного суспільства, тим більше, якщо мова йде про сучасний український соціум, який переживає складний період становлення економічної і політичної суспільної системи, формування суспільної свідомості та державної ідеології.

Саме під час розгляду проблем такого характеру й масштабу широко використовується ідея цінності, категорія цінності та мова цінностей. Тут йдеться не про суто зовнішнє явище, як то збагачення політологічного, наукового, соціогуманітарного та філософського словника «ціннісної термінології», хоча й це явище не є випадковим, бо мова як будівельний матеріал раціонального мислення тонко реагує на будь-які інновації у суспільному житті, ідеології, пізнанні. З іншого боку, мова, будучи активним фактором інтелектуальної діяльності, не є байдужою до цієї діяльності, оформленням і вираженням якої вона є.

Щодо філософського, рефлексивного за своєю природою знання, то можна стверджувати, що з ціннісною проблематикою воно має справу не тільки тоді, коли про цінності йдеться предметно, але й тоді, коли про них безпосередньо не говорять і, взагалі, не називають слово «цінність». Тому в межах філософської рефлексії категорія цінності містить в собі величезний світоглядний та методологічний потенціал. Звідси має виникати увага вітчизняної філософської думки до означеної категорії і до тієї сфери філософського знання, для якої вона є центральною аксіології. І якщо аксіологію розуміти як деяку теоретичну конструкцію щодо її головного предмету цінності й цінностей, то від самого початку виникає проблема роз’яснення методологічного значення основоположного феномену концепції цінності, а також тих мовних (семантичних і лінгвістичних) способів вираження, яких цей феномен набуває в процесі свого теоретичного (в межах філософської рефлексії) вирішення.

Обрана тема дисертаційної роботи відображає одну з істотних тенденцій розвитку вітчизняної філософської думки, яка пов’язана з переосмисленням і творчим розвитком таких розділів філософського знання, яким в попередні роки у зв’язку з історичними обставинами не приділялося особливої дослідницької уваги. Тому особливий інтерес до філософської теорії цінності багато в чому визначається теоретичним аспектом аксіології.

Разом з тим, істотним моментом в обґрунтуванні актуальності обраної теми є той факт, що проблема цінності знаходить свій практичний вияв у зламні (кризові) періоди історичного розвитку соціуму. Саме такий період переживає сьогодні Україна, що обрала своє історичне майбутнє, намагаючись осмислити його в цінностях європоцентризму та європейської культури життєдіяльності й діяльності мислення. Мабуть, що ніколи ще в історії нашої Вітчизни системи цінностей, сповідувані культурами, цивілізаціями, державами, націями, соціальними групами, індивідами, не ставали такими факторами їхнього розвитку, від яких вирішальним чином залежав би не тільки зміст, але й спрямованість історії країни та її народу. Таким чином, те, що має назву «проблема цінностей», має яскраво праксеологічний модус виявлення.

У процесі інтелектуального оформлення задуму роботи очевидною стала ідея, що цінність як реальний феномен, що об’єктивно детермінує всі види людської соціокультурної практики, несе в собі величезний світоглядний та методологічний потенціал дослідження соціального буття, яке є нічим іншим, як культурою, або, використовуючи термінологію аксіологічного знання, системою цінностей матеріальної та ідеальної природи в межах історичного хронотопу. Тому опис, пояснення та розуміння соціуму в межах аксіології, як особливого розділу соціально-філософського знання, набуває додаткової аргументації в аспекті методології такого пояснення та розуміння, а також розробки відповідного логіко-лінгвосемантичного інструментарію опису.

Як відомо, звернення у 60-х роках ХХ століття в межах діалектико-матеріалістичної парадигми до ціннісної проблематики принесло свої результати, які дозволили виявити евристичні можливості категорії цінності. Категорія «легко» ввійшла в логіку й гносеологію досліджень етичних та естетичних проблем, політологічного, економічного та правового дискурсу. Проте для вітчизняних соціально-філософських досліджень проблема цінності все ж таки залишається недостатньо розробленою, «проміжною» в системі культурологічних та філософських досліджень. В Україні до цих пір відсутніми є фундаментальні власне аксіологічні дослідження, в яких би мова йшла про принципові питання, пов’язані з виявленням іманентного статусу філософської категорії цінності в системі інших філософських понять, функції аксіології як методології в соціально-філософських та культурологічних дослідженнях, наявність специфічної «мови цінності» або того аспекту аксіології, який стосується лінгвосемантики цінності.

Окреслена ситуація багато в чому й визначила масштаб та ступінь інтенсифікації постановки проблем у дисертаційному дослідженні, яке охоплює досить обмежений, але гранично фундаментальний аспект аксіології. Разом з тим, означену роботу слід розглядати як продовження тієї сформованої традиції, що бере свій початок в роботах Р. Лотце, Ф. Ніцше, В. Віндельбанда, Г. Риккерта, Е. Кассірера, В. Дільтея та їхніх послідовників, а також як продовження чітко наміченої тенденції у вивчені проблеми цінності у вітчизняній літературі (Т. Андрєєва, В. Василенко, Г. Гребеньков, В. Бакіров, С.Кримський, С. Пролєєв, В. Малахов та ін.).

Стан розробки аксіології в усіх аспектах її контексту можна характеризувати в термінах становлення, хоча історія аксіології як самостійний розділ соціально-філософського знання нараховує вже понад сто п’ятдесят років. Проте в літературі як зарубіжній, так і вітчизняній відсутньою є загальноприйнята концепція цінності; серед філософів, що називають себе переважно аксіологами, немає розуміння й конвенції щодо змісту та сутності самого поняття «цінність»; до сьогодні не визначено його статус, обсяг, функції; в межах різних методологічних та гносеологічних підходів продовжуються суперечки щодо природи та мови цінності. І це при тому, що сама категорія та ідея цінності фактично постає єднальною ланкою в переважній більшості сучасних культурологічних, соціологічних, психологічних і власне філософських робіт.

Виходячи з констатації такої теоретичної ситуації, специфіка нашої дисертаційної роботи передбачає дослідження великого масиву джерел, які своїм предметом мали власне аксіологічну проблематику. Мова в першу чергу йде про «класичні» ідеї й роботи І. Канта, Г. Риккерта, Р. Лотце, В. Віндельбанда, Ф. Ніцше, М. Шелера, Г. Мюнстерберга, М. Гайдеггера. Саме ідеї цих авторів, на наш погляд, сформували в межах і традиціях європейської дискурсивності проблемне поле аксіології, віднайшовши вузлові проблеми та запропонувавши їх вирішення. Саме їхні ідеї стали ґрунтом для власних розмірковувань про методологічну роль та специфіку цінності у пізнанні соціального буття.

Другу групу джерел становлять праці відомих свого часу радянських філософів, предметом досліджень яких була власне аксіологія як розділ філософського знання та її різноманітні теоретичні та прагматичні аспекти. Зокрема, саме постановка питання про природу та специфіку ціннісного підходу, свого часу розроблена в межах діалектико-марксистського підходу, стала вихідною точкою відліку в нашому розумінні величезної методологічної ролі, яку відіграє аксіологічна методологія в інтерпретації культури. Зокрема, мова йдеться про роботи В. Тугаринова, О. Дробницького, М. Кагана, В.Сержантова, Г. Вижлецова, С. Анісімова, О. Ручки, В. Василенка, Н.Чавчавадзе, П. Гуревича, Д. Узнадзе, Л. Столовича та ін.

Третю групу джерел становлять роботи сучасних дослідників у сфері філософської теорії цінності, які висувають традиційні для аксіології проблеми в контексті інших гносеологічних переконань (герменевтика, феноменологія). Це роботи О. Золотухіної-Аболіної, А.Абішевої, Ю.Пігрова, Б. Маркова, Л. Мікешиної, Л. Максимова, О. Івіна, Д. Леонтьєва.

Особливу групу джерел у вирішенні завдань дослідження складають роботи відомих теоретиків-лінгвістів та фахівців у царині філософії мови, в яких осягнення власне лінгвістичних проблем відбувалося в межах ціннісного підходу, або ж у руслі використання ідеї цінності (В.фонГумбольдт, Ф.деСоссюр, Л.Вітгенштейн, Ч.Моррис, Дж. Фодор, К. Клакхон, Г. Шпет, Р.Будагов, Б. Серебренников).

bibliography

ВИСНОВКИ

За умов активної «ціннісної переорієнтації» сучасного українського соціуму, а також вітчизняного філософського дискурсу в напрямку постановки й принципового вирішення як нових, так і традиційних проблем з інших методологічних та світоглядних позицій, освоєння аксіологічної проблематики як у теоретичному, так і праксеологічному аспектах набуває особливого значення. Тому, на наш погляд, акцентуалізація соціально-філософської уваги на ціннісній проблематиці видається безумовно актуальною й евристичною.

Визначаючи роль і місце філософської теорії цінності (аксіології) у системі соціально-філософської рефлексії соціального буття треба, очевидно, виходити з наступного. Оскільки цінність являє собою непорушні факти буття людини в його специфічному соціальному вимірі, отже, соціальне буття (культура) як сфера буття людини з’являється як втілення цілей і цінностей людської життєдіяльності, тобто культура, або що те саме соціальне буття, є результатом ціннісно орієнтованої та цілераціональної діяльності людей із творення цінностей, а саме, поняття цінності фіксує певну фундаментальну характеристику соціального буття, коли одні об’єкти й ідеї є «значимими», мають смисл, а інші, є негативними або зовсім нейтральними. Очевидно, тому культура й постає як упорядкована за принципом преференції (переваги) одного над іншим.

У цьому смислі категорія «цінність» і повинна трактуватися принаймні в трьох основних аспектах: як соціокультурне поняття, що описує об’єктивно існуючий контекст реальності, як психологічне й гносеолого-логічне поняття.

За всіма цими контекстами поняття «цінність» стоять наступні феномени буття:

- цінності є специфічними фактами буття людини як соціокультурної істоти;

- цінностями варто називати все те, що набуває для людини смислу в її життєдіяльності;

- питання про цінності завжди є питанням про значиме, істотне для людини.

Найголовніше в розумінні цінностей полягає у відповіді на декілька питань, а саме: навіщо, для кого, як і за якими критеріями оцінювати. Ці питання можуть бути застосовані до всього розмаїття соціокультурного світу. Людина живе у світі нескінченно різноманітних фактів і подій. Із цього нескінченного розмаїття виокремлюються лише деякі й абстрагуються як найбільш важливі, істотні, значимі. Світ відкривається людині лише будучи в тому або іншому ступені ціннісно осмисленим, тобто таким, що має диференціальну значимість та організований за ієрархічним принципом.

Ціннісна проблематика випливає із самого предмету філософії, тому цінності необхідно входять до складу методологічних принципів і способів філософського опису, пізнання й розуміння соціального буття. Реконструкція логіки історичного становлення й розвитку філософського знання, а також актуалізація в ній у різні епохи тієї ідеї, що із середини XIX сторіччя набула понятійного найменування «цінність», «ціннісна проблематика» переконує в правомірності тлумачення природи філософського знання як знання аксіологічного. Неможливим постає існування «неціннісної» філософії, оскільки на філософське пізнання як одну з багатьох галузей філософського знання поширюється твердження про ціннісну природу ставлення людини до світу. Не існує окремо пізнавального й ціннісного ставлення до світу. Людині об’єктивно, в онтологічному смислі, не дано обирати між цінностями й нецінностями. Існування цінностей визначається природою зв’язку психіки й буття. Цей зв’язок завжди є значущісним, коли з нескінченного ряду навколишніх щодо людини об’єктів обираються потрібні для неї й відкидаються непотрібні. Світ індивіда розкривається як світ субординований, ієрархізований, іншими словами, як ціннісний світ. Причому модус цінності виявляється як певний значеннєвий, значимий зв’язок між індивідом і вже влаштованим за «законом цінності» (ієрархічності, субординованості) світом.

А це значить, що з проблеми цінностей, при відповідному рівні філософського її обговорення, випливають складні питання господарсько-економічного, політичного, духовно-світоглядного розвитку будь-якого соціуму, будь-якої культури й цивілізації. І саме при розгляді проблем такого характеру й масштабу постають питання як методологічного, так і лінгвістичного, й логіко-семантичного порядків, оскільки в контексті реальної життєдіяльності широко використовується мова цінностей, категорія цінності та всі ті поняття, які мають ціннісний зміст і яким притаманні великою мірою регулятивні та цілеорієнтаційні характеристики (цінності життя, політичні цінності, релігійні цінності тощо).

Проблема цінності є складною та багатоманітною. Вона одночасно постає проблемою, що стосується різних галузей науки історії, політології, соціології, політекономії, психології, права, культурології, семіотики, теоретичної лінгвістики, логіки, методології соціогуманітарного та природнонаукового пізнання, й може досліджуватись у кожній з названих галузей у різних аспектах.

У дисертаційному дослідженні було зроблено акцент на обговоренні окремих аспектів методологічного й лінгвосемантичного характеру зі сфери аксіологічної проблематики. Загальна спрямованість і спосіб викладу проблеми, заявленої у назві роботи, є переважно філософсько-методологічним. На наш погляд, без такого дослідницького переконання, без розробки фундаментальних для становлення аксіології питань, неможливим є вирішення більшої частини питань, деякі з яких порушено в нашому дослідженні.

Проблема цінності й цінностей, як показало наше дослідження, має соціально-філософський, світоглядний і методологічний характер, являючи відносно самостійну галузь філософського знання. Однак, вона разом з тим органічно пов’язана й з іншими розділами філософського знання й з філософією загалом, тому «ціннісна проблематика» не є чимось привнесеним, «надуманим» щодо системи філософського знання.

Щодо лінгвосемантичного аспекту в аксіології, то можна стверджувати, що він сприяє більш раціональному розумінню й використанню мовних і семантичних засобів у сфері аксіологічної проблематики. Вказуючи на етимологію й деякі істотні особливості семантики понять цінності й оцінки, було окреслено низку контекстів уживання або низку значень поняття цінності у філософському міркуванні. Вони можуть бути структуровані в такий спосіб:

- контекст, коли цінність постає як певне родове поняття порівняно з видовими (наприклад, істина, добро, краса, корисність);

- контекст « позитивне негативне», у якому специфікується значення будь-якого ціннісного поняття;

- контекст « об’єктивне суб’єктивне», що припускає розбіжність того, що є цінністю як такою, з тим, що оцінюється як цінність;

- контекст «об’єктне-суб’єктне», коли будь-яка цінність має об’єктне значення, але взята в іншій функціональній залежності, набуває значення суб’єктного (значеннєвого).

Виокремлюючи такі семантичні контексти, ми, в такий спосіб, сприяємо формуванню методологічних засад (принципів) визначення цінності як філософської категорії, що вбирає в себе як гносеологічний («об’єктивне суб’єктивне», «родове видове»), так і онтологічний («позитивне негативне», «об’єктне суб’єктне») аспекти виявлення феномену, визначенням сутності якого стає дефініція цінності. Як таке нами запропоновано наступне визначення: цінність філософська категорія, що служить для позначення об’єкта в його відношенні до суб’єкта-оцінюючого.

Категорія «цінність», таким чином, є поняттям високого рівня абстракції, що дає можливість фіксувати семантичні (значеннєві) зв’язки, що виникають між різними суб’єктами буття в акті виявлення значимості (оцінки) реальності індивідом, різними соціальними спільнотами, суспільством загалом, що власне й утворює феномен культури. Тому ми й маємо досить широкий спектр визначень цінності соціологічного, економічного, філософського, психологічного порядків. Але лише у філософському аспекті поняття цінності, акумулюючи й «знімаючи» всі інші значення визначення цінності, буде мати найбільший ступінь значеннєвого (сутнісного) смислу, сягаючи свого категоріального статусу.

В усіх інших випадках визначення цінності набуває свого дисциплінарного вияву в різних лінгвістичних формах. Це значить, що в будь-якій сфері людської практики цінності як реальні феномени матеріальної й ідеальної природи мають свій прояв: вони виникають у реальному соціокультурному середовищі, в ньому живуть, функціонують, розвиваються. І проблема полягає в тому, щоб знайти, описати й простежити їхню діалектику в конкретно історичному, особистісному та універсальному (абсолютному) культурному вимірах.

Практика слововживання й понятійного використання «цінності» вже вказує на те, що важко віднайти один єдиний і одночасно універсальний контекст, в межах якого можливо було б сформулювати проблему цінності. Вона може розглядатись і реально розглядається в різноманітних контекстах, набуваючи різного змісту, смислу, практичної актуальності.

Проблема цінностей (і це ще одна з багатьох її модифікацій) сягає проблеми цілісного ставлення людини до світу й самої себе, отже, до проблеми цілісності, універсальності людського буття. Філософська рефлексія, що має означену проблематику за свій предмет, повинна виходити з прагнення координувати всі основні та найбільш загальні форми взаємовідносин людини зі світом і, відповідно, притаманні їм критерії раціоналізації, критерії утилітарного, морального, естетичного, теоретичного, правового й іншого порядків у їхніх найрізноманітніших, діалектично складних і суперечливих поєднаннях. У такій спрямованості філософії й варто шукати її універсальність.

Поняття «цінність», «ціннісне», «система цінностей» мають, як мінімум, такі фундаментальні функції світоглядного й методологічного змісту:

поняття системи цінностей повинно відбивати цілісність суспільного життя, культури, розкривати весь спектр проявів буття людини у створеному й створюваному нею світі;

постаючи основою певної теоретичної побудови (аксіології) поняття цінностей становить необхідний світоглядний і методологічний базис гуманітаристики орієнтованої філософії, метою якої є теоретичне обґрунтування дійсної, практичної емансипації та самоствердження людини, становлення справжньої особистості;

звернення філософії до теоретико-ціннісної інтерпретації багатьох традиційних, а також абсолютно нових філософських проблем, до аналізу способів їхнього вирішення (тут найчастіше явно (а іноді й неявно) використовуються судження, поняття, принципи, що мають ціннісний вміст) сприяє самосвідомості філософії, критичному осмисленню своїх власних передумов, їхній більшій раціоналізації, а отже, й самовизначенню філософією свого місця у сфері наукового пізнання зокрема й духовної культури загалом.
Кожна цінність існує не сама по собі, а виключно через єдності й відмінності, додатковості й протиставлення, координації й субординації, гармонії й конфлікту, взаємної включеності та виключеності з іншими цінностями. Істотною для характеристики будь-якої цінності є множина типологічних і рівневих протилежностей і протиріч.
У діалектиці цінностей і ціннісних понять стикаємося не просто з «окремим випадком» діалектики. Ціннісне постає тією сферою діалектики людського життя й історії, в якій діалектика заявляє про себе найбільш повно, парадоксально, з найбільшим ступенем інтенсивності. В певному смислі, діалектика є виправданою лише тією мірою, якою сягає критичного аналізу соціально-практичної, аксіологічної за своєю природою проблематики. Поза відношенням до цієї сфери і, врешті-решт, до сфери людського буття, будучи обмеженою тільки сферою «чистої позитивності», діалектика фактично ліквідує саму себе.
Ціннісна проблематика у філософії не є чимось введеним ззовні, а належить до глибинного внутрішнього її змісту. І може йтися не про «введення» цієї проблематики, а про її більш раціональне осмислення, більш поглиблену розробку як нових, так і актуальних у наш час традиційно філософських питань.

Основною умовою аксіологічної перспективи у філософії варто вважати розвиток аксіології в напрямку затвердження її статуту як теоретичного вираження гуманістичної сутності світогляду. У цьому судженні міститься філософське значення аксіології. Філософія, теоретично відсторонена від проблем гуманізації людини й світу, є індиферентною до сутності людського буття як вищої цінності, не відповідає поняттю гуманістичної філософії. Із загальнофілософської точки зору гуманізація людини та її світу це ключ до вирішення основної проблеми сучасності проблеми виживання.

Аксіологічний напрямок філософських досліджень, взятий в роботі за основу, за умови надання йому дійсно належної за масштабом і глибиною форми подальшої розробки, може зробити серйозний внесок у здійснення завдання концептуального відновлення філософії, у завдання побудови філософського знання як цілісного вчення, єдиного у своїй предметній, світоглядній і методологічній основі, та у створення відповідно до цих вимог навчальних курсів з філософії. Такий напрямок досліджень має пряме відношення до вирішення й такої нагальної проблеми, як філософське осмислення сучасних шляхів синтезу суспільних, природних і технічних наук і перспектив формування того нового типу знання, що у наш час все частіше визначається як єдина наука про суспільство й людину.

Загальним підсумком, що визначає наукову новизну та теоретичне значення одержаних результатів може бути твердження, що відповідно до характеру й змісту проблем, які досліджуються в дисертації, вона може розглядатися як одне з перших вітчизняних соціально-філософських досліджень феномену цінності в аспекті систематичного дослідження методологічних можливостей цінності й ціннісного підходу як способу автентичного опису (лінгвосемантичний аспект) й розуміння (методологічний аспект) соціального буття.

Аксіологія це галузь філософії, що має (за всіма характеристиками, що випливають з визначуваного в нашому дослідженні статусу) безпосередній зв’язок із філософською концепцією людини й гуманізму; вона становить необхідний і найближчий (порівняно з іншими розділами філософії) світоглядний і методологічний базис такої концепції. Саме таке розуміння головної функції аксіології в системі філософії визначає й соціально-практичне значення її розробки, тому що проблема практичного гуманізму, проблема, що виникає в результаті тривалого й суперечного процесу гуманізації (а відповідно, й ціннісно негативного процесу дегуманізації) людини та її світу, й постає, по суті, фокусом проблеми цінностей в її практичному аспекті, вираженням цієї проблеми в гранично напруженому вигляді.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Абишева А. К. О понятии «ценность» / А. К. Абишева // Вопросы философии. 2002. №3. С.139-146.

Агацци Э. Человек как предмет философии / Э. Агацци // Вопросы философии. 1989. №2. С.24-34.

Андреева Т. А. Общечеловеческие ценности и универсальный язык коммуникации / Т.А.Андреева // Наука. Релігія. Суспільство. Донецк: Донец. гос. ин-т искусств. интеллекта, 2002. №1. С.81-87.

Анисимов С. Ф. Духовные ценности: производство и потребление / С.Ф.Анисимов. M.: Мысль, 1988. 253 с.

Анисимов С. Ф. Ценности реальные и мнимые / С. Ф. Анисимов. М.: Мысль, 1970. 183 с.

Анохин П. К. Биологическое отражение действия фундаментальных законов неорганического мира / П. К. Анохин // Ленинская теория отражения и современная наука. М., 1966. Т.1. С.115-132.

Анохин П. К. Механизмы и процессы целенаправленного поведения / П.К. Анохин.- М.: Наука, 1972.- 187с.

Анохин П. К. Философские аспекты теории функциональной системы / П. К. Анохин // Вопросы философии. 1971. №3. С.55-66.

Бакиров В. С. Ценностное сознание и активизация человеческого фактора / В. С. Бакиров. Харьков: Высш. шк., 1988. 152 с.

Бибихин В. В. Язык философии / В. В. Бибихин.- М.: Наука, 2007. 389 с.

Блюмкин В.А.Мир моральных ценностей / В. А. Блюмкин. М.: Значение, 1981. 178 с.

БрожикВ. Марксистская теория оценки / В. Брожик. М.: Прогресс, 1982. 261 с.

Будагов Р. А. Человек и его язык / Р. А. Будагов. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974. 261 с.

Бургин М. С. Аксиологические аспекты научных теорий / М. С. Бургин, В.М.Кузнецов. К.: Наук. думка, 1991. 184 с.

Вайсбергер Й. Л. Язык и философия / Й. Л. Вайсбергер // Вопросы языкознания. 1993. №2. С. 109-115.

Вандриес Жозеф. Язык: лингвист. введ. в историю: пер. с фр. / Ж.Вандриес; примеч. П. С. Кузнецова; ред. и предисл. Р. О. Шор. 2-е изд., стер. М.: УРСС, 2001. 408 с. (Лингвист. Наследие XX в.).

Василенко В. А.Ценность и оценка / В. А. Василенко. К.: Наук. думка, 1964. 330 с.

Василенко В. А. Ценность и ценностные отношения / В. А. Василенко // Проблемы ценности в философии: сборник.- М., 1966. С. 41-49.

Введенский А. И. О задачах современной философии / А. И. Введенский // Вопросы философии и психологии / под ред. В. П. Преображенского.- М.: ТипоЛитогр. Т-ва И. Н. Кушнерев и К. Год пятый.
Кн.20(5).- 1893.- С.148-163.

Вебер Макс. Избранные произведения: пер. с нем. / М. Вебер; сост., общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова; предисл. П. П. Гайденко. М.: Прогресс, 1990. 805 с.

Вебер Макс.Исследования по методологии науки. Ч. 1 / М. Вебер; пер. М. И. Левиной. М.: ИНИОН, 1980. 202с.

Виндельбанд В. От Канта до Ницше: история новой русской философии в ее связи с общей культурой и отдельными науками / В.Виндельбан; Рос. акад. естеств. наук; пер. с нем.; под ред. А. И. Введенского. М.: Канон-Пресс: Кучково поле, 1998. 496 с.

ВиндельбандВ.Прелюдии: пер. с нем / В. Виндельбан. СПб., [Б.и.], 1904. VI.- 374 с.

ВиндельбандВ.Философия в немецкой духовной жизни ХIХ столетия / В. Виндельбанд: пер. с нем.; Ин-т философии. М.: Наука, 1993. 105 с.

Вольф Е. М. Функциональная семантика оценки / Е.М. Вольф; вступ. ст. Н. Д. Арутюновой, И. И. Челышевой. 3-е изд., стер. М.: КомКнига, 2006. XXII. 260 с.

Выжлецов Г. П. Аксиология культуры / Г. П. Выжлецов. СПб.: Изд-во Санкт-Петербург. ун-та, 1996. 148 с.

ВыжлецовГ. П. Аксиология: становление и основ