ОБРЯДОВІ ПІСНІ ВЕРХНЬОПРИП’ЯТСЬКОЇ НИЗОВИНИ (МЕЛОТИПОЛОГІЯ – МЕЛОГЕОГРАФІЯ – КУЛЬТУРОГЕНЕЗА)

brief description

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ ім. М.В.ЛИСЕНКА

РИБАК ЮРІЙ ПЕТРОВИЧ

На правах рукопису
УДК 784.4 (477.82)

ОБРЯДОВІ ПІСНІ ВЕРХНЬОПРИП’ЯТСЬКОЇ НИЗОВИНИ
(МЕЛОТИПОЛОГІЯ МЕЛОГЕОГРАФІЯ КУЛЬТУРОГЕНЕЗА)

Спеціальність 17.00.03 Музичне мистецтво

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
кандидат мистецтвознавства
професор Б.С. ЛУКАНЮК

Львів 2005

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ........................................................
ВСТУП ......................................................................................................

РОЗДІЛ 1. ТЕРИТОРІЯ ...........................................................................
1.1. Географічно-статистична довідка ...................................................
1.1.1. Розташування .......................................................................
1.1.2. Природа ................................................................................
1.1.3. Господарство ........................................................................
1.1.4. Населення .............................................................................
1.2. Історія ................................................................................................
1.2.1. Племінна доба ......................................................................
1.2.2. Ранньослов’янська і передкняжа доби ...............................
1.2.3. Княжа доба ...........................................................................
1.2.4. Литовсько-польська та російська експансії .......................
1.3. Музично-етнографічна дослідженість .............................................
1.3.1. Початки (ХІХ ст.) ...................................................................
1.3.2. Перша половина ХХ ст. .......................................................
1.3.3. Друга половина ХХ ст. .........................................................
1.3.4. Львівські дослідження. Архів ПНДЛМЕ ...............................
1.4. Питання теорії та методики .............................................................
1.4.1. Фольклорна база ..................................................................
1.4.2. Мелотипологія ......................................................................
1.4.3. Мелогеографія та культурогенеза ......................................
1.4.4. Принципи формалізації і кодування ..................................

РОЗДІЛ 2. МЕЛОТИПОЛОГІЯ ................................................................
2.1. Культуро-жанрова система (КЖС) ..................................................
2.1.1. Основні види класифікацій ..................................................
2.1.2. Комбіновані класифікації .....................................................
2.1.3. Особливості КЖС поліського фольклору ...........................
2.2. Обрядові обставини .........................................................................
2.2.1. Календарні ............................................................................
2.2.2. Сезонно-трудові ...................................................................
2.2.3. Родинні. Весілля ..................................................................
2.3. Мелотипологічна характеристика обрядових циклів .....................
2.3.1. Календарний .........................................................................
2.3.2. Сезонно-трудовий ................................................................
2.3.3. Весільний ..............................................................................

РОЗДІЛ 3. МЕЛОГЕОГРАФІЯ ТА КУЛЬТУРОГЕНЕЗА ..........................
3.1. Мелоареали ......................................................................................
3.1.1. Зимові ....................................................................................
3.1.2. Весняні ..................................................................................
3.1.3. Літні .......................................................................................
3.1.4. Сезонно-трудові ...................................................................
3.1.5. Весільні .................................................................................
3.2. Мелодіалекти ....................................................................................
3.3. Мелогенеза .......................................................................................
3.3.1. Консервативні риси ..............................................................
3.3.2. Риси трансформації .............................................................
3.4. Етногенеза ........................................................................................
3.4.1. Етнокультурні процеси ........................................................
3.4.2. Історичне підґрунтя ..............................................................

ВИСНОВКИ ..............................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....................................................

4
5

14
14
14
16
17
18
20
21
23
26
27
29
30
32
34
37
39
40
41
43
45

48
48
48
50
51
55
55
63
64
66
66
91
102

116
116
116
120
122
122
125
128
139
139
144
149
149
152

158
161

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВКФ

ВНК

ЕК, НІ, НЗ

КЖС

ЛДК, ВМІ, ЛДМА

НМАУ

оК

ПНДЛМЕ, ЛМЕ

РДГУ
mR

rV

sV

tM

Велика кільцева форма (у нормативному вигляді складається з багаторазового повтору середнього елемента ходу” (Х), який обрамлюється, як мінімум, дворазовими повторами зачину” (З) та кінцівки” (К))
Волинська неолітична культура (локальний різновид культури гребінцево-накольчастої кераміки)
Інвентарні шифри фольклорних матеріалів з архіву ПНДЛМЕ при ЛДМА ім. М.В. Лисенка
Культуро-жанрова система С. Людкевича Б.Лука­нюка
Львівська державна музична академія ім.М.В.Ли­сенка
Національна музична академія України ім.П.І.Чай­ковського
Шифр фольклорних матеріалів з архіву НМАУ, запи­саних під керівництвом І.Клименко
Проблемна науково-дослідницька лабораторія му­зичної етнології при ЛДМА ім. М.В.Лисенка
Рівненський державний гуманітарний університет
Музично-ритмічна схема (виражається ритмічними тривалостями, наприклад: mReeeeq )
Ритмічна структура вірша (виражається цифрами, наприклад: rV55;45)
Семантична структура вірша (виражається кирилич­ними літерами, наприклад: sVаб;рб)
Мелічна форма строфи (виражається грецькими лі­терами, наприклад: tMαβ;αβ)

ВСТУП

У вирішенні складних і різноманітних завдань, що стоять перед слов’яно­знавством, важливу (а не раз і провідну) роль покликана відіграти етномузи­кологія. Це зумовлюється специфікою її об’єкта дослідження народної музики, особливо обрядових пісень, які, дійшовши до нас у безперервному усному переказі з глибин віків, виступають свого роду звуковими археологіч­ними пам’ятками. Тому результати порівняльного аналізу пісень можуть слу­гувати відправним пунктом для комплексних досліджень музикознавців, архео­логів, антропологів, етнографів, лінґвістів та істориків” [28, с.261].
Однак, щоб такі комплексні дослідження могли стати дійсністю, етно­музикологам найперше слід виявити, описати та систематизувати пісенні типи й ареали їх поширення, виходячи в результаті на проблеми історич­них зв’язків, етногенези й асиміляції. Потім у таким чином розвіданих етно­географічних межах мали б потрудитися суміжники. Унаслідок такої робо­ти з’являється колективна праця, наукове значення якої сьогодні важко переоцінити...” [там само].
Звичайно, це робота на багато років, і здійснена вона може бути ли­ше поступово, крок за кроком охоплюючи всю територію розселення кожно­го народу. Пріоритетне значення при тому, ясна річ, повинні мати землі, яким властивий виразний етнокультурний консерватизм.
В Україні до таких належить передусім Полісся, що багатьма автори­тетними вченими вважається колискою слов’янства”. А проте саме його терени, переважно малодоступні, ще донедавна були чи не найменш вив­ченими вітчизняними етномузикологами.
Зокрема, зовсім нерозвіданою й досі залишалася така зона активних процесів формування праукраїнського етносу, як Верхньоприп’ятська низови­на на півночі теперішньої Волинської області. Видатний етномузиколог Є.Ґіппіус вважав, що за вихідну точку етномузичних слов’янознавчих дослід­жень найдоцільніше вибрати регіон давніх поселень східних слов’ян, наприк­лад, <...> білорусько-українське пограниччя (басейн ріки Прип’яті)”. Адже саме тут розвідкові експедиції виявили історично найраніші й, очевидно, корінні традиційні форми пісенного мистецтва східних слов’ян” [26, с.7]. Крім того, три­валий час власне в басейні верхньої Прип’яті межували головні давньоєвро­пейські етнічні групи германські, балтські та слов’янські. Згодом тут контакту­вали численні достатньо окремішні культури зі сходу і заходу, півдня і півночі. Усе це обумовлює виняткову наукову вагу й актуальність дослідження верх­ньоприп’ятської етномузич­ної традиції для вирішення низки засадничих питань як слов’янознавства загалом, так і українознавства зокрема. Тим більше, що через надшвидку руйнацію традиційної культури особливої злободенності на­буває потреба якісної фіксації фольклорних творів, які ще збері­гаються пере­важно в пам’яті носіїв похилого віку.
Відповідно до вищезазначеного, об’єктом дослідження обрано верх­ньо­прип’ятські обрядові пісні, традиційно приурочені до найважливіших по­дій народного побуту. Як відомо, саме цей особливий рід етномузичної творчості відзначається достатньою консервативністю у процесі історично­го розвитку [76]. Предметом вивчення стали, передусім, поширені в чис­ленних варіантах типові пісенні форми (пісенні типи, мелотипи), спроможні слугувати надійним джерелом історичної інформації. Поряд з тим до уваги взято також деякі порівняно рідкісні наспіви, які хоча й побутують у незнач­ній кількості на обмежених територіях, але не викликають сумніву щодо своєї автентичності та характерності.
Основу джерельної бази склали фоно- та графоматеріали з фондів ПНДЛМЕ при ЛДМА, де згромаджено майже 6500 одиниць народномузич­них творів (вокальних та інструментальних), зафіксованих на території Верх­ньоприп’ятської низовини. Із них частка обрядових пісень складає понад 60%, причому здебільшого це новоздобуті музично-етнографічні матеріа­ли, зібрані дисертантом особисто або під його керівництвом. Окрім матеріа­лів планових експедицій ПНДЛМЕ (ЕК), у фондах цієї установи наявна також чимала кількість задепонованих сторонніх надходжень (НІ та НЗ), у тому числі записи з особистого архіву луцького етнографа О.Ошуркевича, здійс­нені ним на півночі Волинської області в 1968‑1985 роках (понад 1000 оди­ниць), і матеріали студентських індивідуальних експедицій, накопичені під час проходження фольклорно-збирацької практики (близько 400 одиниць). У дослідженні також використано дані з музично-етнографічних архівів інших установ, а саме: Проблемної науково-дослідної лабораторії по вив­чен­ню і пропаганді музичної творчості при НМАУ ім.П.І.Чайковського (Київ), зібрані під керівництвом або за безпосередньою участю І.Клименко[1], і По­лісько-Волинський народознавчий центр (Луцьк), нагромаджені етнофілоло­гами під керівництвом В.Давидюка.
Найменше відомостей почерпнуто з нечисленних друкованих фольк­лорних збірників[2]. Більшість видань, на жаль, має недостатній науковий рі­вень, тому використовувалася в міру текстологічної достовірності вміщених у них матеріалів[3]. А втім, особливий інтерес при цьому складали давніші записи, зіставлення яких із новоздобутими давало можливість простежи­ти динаміку змін у місцевій традицій­ній культурі. До уваги також бралися матеріали з населених пунктів, що з певних причин не були охоплені експедиціями.
Методологічну основу дисертації складають класичні надбання східно­слов’янської етномузикології ХХ ст. Це головним чином розробки представ­ників т.зв. львівської типологічної школи” С.Людкевича, К.Квітки, В.Го­шовського, Б.Луканюка, Ю.Сливинського, частково Ф.Колесси та Р.Гара­симчука й ін., завдяки яким сьогодні вже достатньо чітко накреслено й апробовано методики мелотипологічних, мелодіалектологічних та мелогене­тичних досліджень [130]. Прикладом здійснення загалом аналогічних студій саме над поліськими обрядовими піснями послужили праці з мелоареалогії І.Клименко [86; 8993]. У дисертації застосовуються також методи порів­няльного, історико-типологічного вивчення народної музики, розроблені провідними етномузикологами України (А.Правдюком, С.Грицою [3335], А.Іваницьким [64; 6668], О.Смоляком [279], О.Мурзиною [148; 149], Є.Єфремовим [5356]), Росії (Є.Ґіппіусом [25; 26], І.Земцовським [62; 63], М.Лобановим [117; 118], Е.Алексєєвим [3], А.Баніним [11], Б.Єфименко­вою [52], О.Пашиною [163168]), Білорусі (З.Можейко [146; 147], В.Єлато­вим [50], Т.Варфоломєєвою [17], Г.Тавлай [209], Г.Кутирьовою-Чубаля [107; 108]), Молдавії (Я.Мироненком [141]) та Польщі (Я. та М.Собєськими [234], А.Чекановською [231; 232], Л.Бєлявським [238], П.Дагліґом [233]), а також використано загальнометодологічний досвід світової етномузикології (Г.Мер­с­ман [100], Б.Барток [13], Б.Неттл [241], А.Мерріам [239; 220]). Водночас належну увагу приділено поліссєзнавчим висновкам суміжних наук (історії, археології, етнолінгвістики, етнофілології) у працях В.Петрова [169], В.Сєдова [201], І.Свєшнікова [200], Ю.Кухаренка [109], Л.Залізняка [61], В.Леонюка [114; 115], А.Савчука [196; 197], В.Барана [12], Д.Козака [9799], Г.Охріменка [152154], М.Кучінка [110112], М.Никончука [151], П.Гриценка [36; 37], М. і С.Толстих [212214], В.Давидюка [4042].
Мета дослідження полягає у визначенні місця та ролі обрядової музично-фольклорної традиції в етнічній історії Верхньоприп’ятської низовини, що передбачає вирішення наступних завдань:
- провести фронтальне польове обстеження фольклорної бази (село в село”) з акцентом на вокально-обрядовій творчості, послуговуючись спе­ціально розробленим питальником;
- з обширу наявних і здобутих експедиційних матеріалів відібрати найха­рактерніші зразки, транскрибувати їх на граматичному (морфологічному) рівні й укласти з них антологію, призначену для симультанного перегля­ду та подальших порівняльних студій;
- здійснити мелотипологічний аналіз обрядових наспівів календарного, сезонно-трудового та родинного жанрових циклів, враховуючи властиву їм змінність структурно-стилістичних ознак у просторовому поширенні;
- картографувати ареали мелотипів та, спираючись на них, виявити влас­тиву даній традиції мелодіалектну структуру;
- на основні мелодіалектологічних і мелогентичних даних, у їх зв’язку з фізико-географічними й історичними передумовами, розкрити в першо­му наближенні найважливіші етногенетичні процеси в регіоні.
Супутнім завданням роботи є також інспірація дослідників суміжних регіональних традицій до здійснення аналогічних студій, що дозволить у результаті сформувати єдину методику мелотипологічних, мелогеографіч­них і мелогенетичних досліджень, а в перспективі створити атлас музич­них діалектів Полісся та спомогти висвітленню таємниць його етногенези.
Дисертація, продовжуючи традиції вітчизняної етномузикології, від­значається низкою новацій. У ній уперше:
- звернуто увагу на особливо цікавий для слов’янознавства, досі не досліджений в етномузичному відношенні регіон;
- у науковий обіг введено численні експедиційні записи із понад 120 за­хіднополіських сіл, і таким чином зліквідовано ще одну білу пляму” на музично-етнографічній карті України;
- виявлено понад 40 основних обрядових мелотипів, п’ять із яких досі не були описані дослідниками-типологами, а також встановлені межі (ізо­мели) їхнього поширення;
- визначено мелодіалектні одиниці трьох нижчих рівнів етномузичного ре­гіонування (від суб- до наддіалектного) та їх реальні контури в межах Верхньоприп’ятської низовини;
- здійснено спробу з етномузикологічного погляду прокоментувати наявні загальноісторичні відомості про ймовірні етногенетичні процеси в дано­му регіоні Українського Полісся;
- складено регіональну антологію верхньоприп’ятських обрядових пісень (92 твори) з детальними мелогеографічними картосхемами та фоно­зразками на CD.
Робота в цілому має не тільки методично-теоретичне, але й практичне значення. Вона може слугувати орієнтовним прикладом здійс­нення ана­логічних мелодіалектологічних досліджень певного етногра­фічного регіону. Досягнуті ж конкретні результати знайдуть своє застосу­вання при укладан­ні реєстру пісенних типів, етномузичних атласів, у працях над етнографіч­ним регіонуванням України та повинні стати важли­вим доповненням до вис­нов­ків або й відправним моментом для студій суміж­них, передусім істо­ричних дисциплін. Джерельні матеріали дисертації (транскрипції, картосхе­ми, аудіо­записи), застосовані методики аналізу та здобуті дослідні дані сьогодні ши­роко використовуються в навчальному процесі на кафедрі му­зичного фольк­лору Інституту мистецтв РДГУ та кафедрі музичної фолькло­ристики ЛДМА.
Дисертаційне дослідження тісно пов’язане з науковими планами кафедри музичного фольклору Інституту мистецтв РДГУ (наукова програма Народна музика Західної України”, тема №2 Музика Волині і Полісся”) та спрямоване на часткове розв’язання основної проблеми ПНДЛМЕ ЛДМА Народна музика й етнічна історія Галичини та Володимирії” (тема №10) у межах програми Західне Полісся” і, зокрема, керованої дисертантом під­програми Верхньоприп’ятська низовина”, що реалізуються від 1996 року.
Робота апробована в процесі обговорення на засіданнях кафедри му­зичного фольклору РДГУ, кафедри музичної фолькло­ристики та ПНДЛМЕ ЛДМА, а також у доповідях на всеукраїнських та міжнародних наукових кон­ференціях, а саме: Всеукраїнській науковій конференції Українська культу­ра в іменах і дослідженнях” (Рівне, 1997); Четвертій Міжнародній науковій конференції Проблеми успадкування зимових свят, звичаїв та обрядів” (Рівне, 1998); конференції дослідників традиційного музичного фольклору Волині (Кременець, 1998); Всеукраїнській науково-педагогічній конференції Музичний фольклор в системі навчання та виховання молоді” (Кременець, 2000); Міжнародній науковій конференції Музика та дія в традиційному фольклорі” (Львів, 2001); конференції маґістрантів, аспірантів і пошукувачів ЛДМА Мистецтво молодих” (Львів, 2003); Всеукраїнській науково-практич­ній конференції Проблеми фольклорного виконавства” (Рівне, 2004); на­уковій конференції Фольклор і сучасна культура” (Луцьк, 2004); науково-практичній конференції, присвяченій 125-річчю з дня народження К.Квітки (Рівне, 2005).
Результати досліджень опубліковано в 13 наукових статтях, три з яких вміщених у фахових виданнях, затверджених ВАК України. Окремі по­ложення дисертаційної роботи активно використовуються її автором від 1998 року при читанні низки дисциплін на кафедрі музичного фольклору РДГУ (Методика експедиційно-польової роботи”, Український музичний фольклор”, Музично-етнографічна транскрипція” та Аналіз народномузич­них творів”). Методологічні напрацювання були застосовані ди­сертантом при впорядкуванні та редагуванні музичних матеріалів у дев’яти поліських фольклорних збірниках: Народна музика північної Рокитнівщини” (співупор. Л.Гапон. Рівне, 2002), Лірницькі пісні з Полісся” (упор. О.Ошур­кевич. Рівне, 2002), Пісні села Погоріловка” (упор. Т.Гна­тюк. Рівне, 2003), Мелодії древнього Нобеля” (упор. Р.Цапун. Рівне, 2003), ІІІ-V випуски Етнокультурної спадщини Рівненського Полісся” (упор. В.Коваль­чук. Рівне, 2003-2004), Сербинівське весілля” (упор. Р.Цапун. Рівне, 2004), Весілля у Сварицевичах” (упор. Р.Цапун. Рівне, 2005). Крім того, на основі новоздобутих польових записів у 2004 році автором підготовлено аудіодиск На нашій юлойци”: Традиційна музика Західного Полісся”, до якого ввійшли 27 різножанрових пісень із Верхньоприп’ятської низовини.
Структура дисертації відображає основні етапи проведеного дослід­ження. Робота складається з основної (теоретичної) частини та додатків (джерельної частини). Теоретична частина вміщує вступ, три розділи, вис­новки та список літератури (291 найменування), у джерельній представле­но антологію обрядових наспівів Транскрипції пісень” (мелодії і тексти 92 творів), Таблиці ознак мелотипів” (6 таблиць), Примітки” (із зазначенням найголовнішої супровідної інформації до пісенних творів: паспортні дані, етнографічні замітки, перелік місцевих варіантів), 45 Картосхем” (2 географіч­ні, 39 мелоареалогічних, 1 мелодіалектологіч­на, 3 історич­ні), а також покажчики найголовніших статистичних даних (село, рік запису, збирач, кількість одиниць, архівні шифри). Загальний обсяг дисертації 343 сторінки, з яких основна частина займає 188 (у т.ч. 28 стор. список літератури), а додатки 155 сторінок.
У вступі обумовлюються вихідні положення та найзагальніші методо­логічні принципи здійснення типологічно-ареального вивчення пісенного фольклору Верхньоприп’ятської низовини, накреслюються основні напря­ми й етапи дослідження.
Перший розділ роботи присвячений докладній контекстуальній харак­теристиці досліджуваної території фольклорної бази (термін В.Гошовсько­го [28,с.28]) її фізико-геогра­фічних та історичних особливос­тей, населен­ня, матеріальної та ду­ховної культури. У цьому ж розділі дається довідка про нагромаджені музич­но-етнографічні матеріали, актуальний стан їх вив­чення, а також викла­даються конкретні методичні засади здійснення дисер­таційного дослідження.
У другому розділі розкриваються прикметні особливості місцевої культуро-жанрової системи та в загальних рисах характеризуються головні етнографічні жанрові цикли, визначені за обрядовими обставинами, а та­кож здійснюється докладна мелотипологіч­на характеристика обрядових пі­сень. Таким чином у кожному з жанрових циклів встановлюється репертуар основних мелотипів та аналізуються рідкісні зразки, що становлять значний інтерес для порівняльних мелогенетичних дослідів.
Третій розділ охоплює два заключні етапи дослідження мелогео­графічний та мелогенетичний (з виходом на загальні питання культуроге­нези). Спершу визначаються мелоареали обрядових наспівів, згодом, на основі аналізу ізомел, встановлюється структура музично-діалектного чле­нування регіону. Далі здійснюється мелогенетична характеристика пісень, а саме розмежовуються консерва­тив­ні та трансформаційні складові етно­музичного репертуару та, врешті, шляхом зіставлення результатів етному­зичних досліджень з археологічними та історичними даними, робиться спроба дати етнокультурну характеристику верхньоприп’ятському регіону під ку­том зору етногенези.
У висновках підсумовуються основні результати проведеного дослід­ження та намічаються перспективи подальшого вивчення етномузичних традицій Західного Полісся з можливими виходами на загальноетнологічну проблематику.

[1] Користуючись нагодою, висловлюю щиру подяку п. І.Клименко за люб’язно надану мож­ливість використати в цьому дослідженні зібрані нею та співробітниками київської ПНДЛ матеріали з верхньоприп’ятського басейну.

[2] [246; 256260; 271; 273; 275; 276; 280; 281].

[3] На необхідності перевіряти друковані джерела, не залежно від того чи викликають вони сумнів, чи ні, наголошують К.Квітка [74, с.30] та пізніше Б.Луканюк [128, с.45].

bibliography

ВИСНОВКИ

Дослідження обрядових наспівів Верхньоприп’ятської низовини дало такі результати.
Обрана фольклорною базою у дисертаційній роботі територія ста­новить значний інтерес для слов’янознавства взагалі й етномузикології зо­крема. Ще з часів неоліту верхня Прип’ять слугувала розподільною межею між впливовими племенами заходу і сходу, півдня і півночі. Зокрема, з-поміж таких виділяються носії т.зв. Волинської неолітичної культури” та їх спадко­ємці зарубинецькі племена. За найактивнішої участі останніх у VI ст. на Поліссі відбувається об’єднання кількох племен та виникає федерація пе­реддержавного типу, звана дулібсь­ким союзом”, якій судилося віді­грати ваго­му роль в етногенетичних процесах на східнослов’янському просторі.
І хоча найчастіше поліська місцевість приваблювала поселенців не стільки багатством природних ресурсів, скільки як притулок при вимушених міґграціях, тут поступово сформувалась відносно однорідна та впливова в регіоні етнокультурна спільнота, консервативний устрій якої виражається зокрема і в обрядовій пісенній творчості, а отже сприяє здійсненню над ти­повими наспівами та за їх посередництвом низки порівняльних досліджень.
Не зважаючи на очевидне відмирання місцевої традиційної етному­зичної культури, тримірний дискриптивно-просторово-часовий аналіз отри­маних результатів польового обстеження за методом село в село” дозволив реконструювати її ймовірно первісний стан, визначити властиві їй мелотипологічні, мелогеографічні, мелогенетичні характеристики та на цій підставі вийти на загальні проблеми етногенези.
Результати дослідів базуються на достовірних численних фольклор­них матеріалах, зібраних під керівництвом автора за спеціальною науко­вою програмою. У процесі детальних аналітичних дослідів селекційного та описового характеру, в п’ятьох основних обрядових циклах Верхньопри­п’ятської низо­вини (календарних, сезонно-трудо­вому та весільному), підпо­рядкова­них локально своєрідній культуро-жанро­вій сітці, виявлено 65 ме­лотипів, п’ять із яких описано вперше. Таке розмаїття типових форм вказує, з одного боку, на рівень розвитку місцевої традиції, а з іншого на її особливий статус контактної зони на стику культур півночі та півдня, заходу і сходу. Переважна більшість пісенних типів виступає локальними варіанта­ми галицько-володимирських, щонай­менше чверть невідомі для інших традицій або ж, принаймні, побутують тут у набагато більшій кількості. Зокрема, до числа рідкісних та місцевих належать: зимовий тип Г; весняні різновиди ранцювального” (Ва-2) і волочебного” (Ва-3) типів, а також рідкісний юріївський”; жнивні типи Ж-1, Ж-3, твори групи літо” (СТ‑1 і СТ‑2); весільні передладканки та рідкісні хороводні”.
Картографування кожного мелотипу зокрема виявило нерівномір­ність їх ареалів за обсягом, а також замкненість одних ізомел на території низовини та відкритість інших, що виходять за її межі. Найбільше ареалів нових та своєрідно пристосованих мелотипів виявлено в центральній час­тині низовини, яка з огляду на це визнана найвпливовішим етнокультурним осередком у дослідженому масиві. Натомість, звідси прослідковуються активні культурні потоки до верхів’я Прип’яті та, дещо менше на її ліво­бережжя. Крім того, західна частина верхньоприп’ятської території (прав­обережжя Зах. Бугу) зазнала помітних впливів із південного (галиць­кого) напрямку.
У результаті музично-діалектологічного аналізу на теренах Верхньо­прип’ятської низовини визначено кілька самостійних, територіаль­но одно­рідних утворень, що може слугувати прикладом для здійснення етногра­фічного регіонування інших фольклорних осередків на рівні меншому за область. Різний обсяг верхньоприп’ятських мелоареалів дозволив здійсни­ти діалек­тологічний поділ дослідженої фольклорної бази, визначити влас­тиві їй три ієрархічно підпорядковані одиниці наддіалек­ти/райони, діалек­ти/округи, субдіалекти/околиці. Водночас, ареальна відкри­тість цих утво­рень показа­ла, що Верхньопри­п’ятська низовина, попри свою відносну фізико-геогра­фічну окремішність, за етно­музичними даними не являє со­бою окремого діалектного форму­вання, а по суті є поділеною відкритими наддіалектами частиною західно­полі­ської музично-етнографічної області як найближчої діалектної одиниці вищого рангу.
Довготривала історія формування та культивування місцевого обря­дового репертуару засвідчується численними проявами як консервативно­го, так і трансформаційного характеру. Категорію перших поповнюють кілька нових місцевих мелотипів із різних жанрів, а також різнови­ди за­гально­поширених побудов. Трансформаційні риси виражаються у своє­рідному пристосуванні відомих мелотипів і певних ритмічних структур (зо­крема обернений козачок”), а з типових виконавських композиційних при­йомів у ланцюговому” поєднанні рядків (нелогічному цезуруванні).
Верхньоприп’ятська низовина в своїй ранній історії пере­жила кілька міґраційних хвиль різного напрямку, насамперед із заходу та півдня. При цьому її центральний” наддіалект, та особливо його правобережний туріївсько-цирівський” субдіалект, який за сучасними межами локалізу­ється в трикутнику міст Ратне Камінь‑Каширський Любешів, зазнавав мінімальних зовнішніх впливів, а, можливо, й навпаки сам виступив активною консолідуючою силою, коли звідси відбувся спочатку сильний міґраційний етнокультурний потік зі сходу в басейн Шацьких озер (над­бужанський” діалект), а згодом і на лівобережжя Прип’яті. Вочевидь, носіям цього наддіалекту судилося відіграти важливу роль у процесах формуван­ня дулібської федерації”, під час великого розселення слов’ян, а також в історичному становленні Галицько-Волинського князівства.
Безперечно, висловлені етногенетичні припущення потребують під­твердження кожною із споріднених історичних дисциплін. Об’єднання зусиль допоможе розкрити не одну таємницю формування та розвитку етнокультурних спільнот, на основі яких розвинувся український етнос.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

а) бібліографія
1. Агапкина Т. Очерки весенне-летней обрядности Полесья// Славянский и балканский фольклор: Этнолингвистическое изучение Полесья. Москва: Индрик, 1995. С.21107.
2. Агапкина Т., Топорков А. К проблеме этнографического контекста ка­лен­дарных песен// Славянский и балканский фольклор. Духовная куль­ту­ра Полесья на общеславянском фоне [Сб. статей и материалов Все­союз­ной научной конференции Полесье и этногенез славян”. Май, 1983]// Ред. колл. Н.И.Толстой и др. Москва: Наука, 1986. С.7688.
3. Алексеев Э. Раннефольклорное интонирование: Звуковысотный аспект. Москва: Советский композитор, 1986. 240 с.
4. Ареальное исследование в языкознании и этнографии: Язык и этнос: [Сб. статтей]/ Отв. ред. Н.И. Толстой. Ленинград: Наука, 1983. 250 с.
5. Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (каменный век). Киев: Наукова думка, 1987. 132 с.
6. Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (раннеславянский и древнеруский периоды). Киев: Наукова думка, 1990. 190 с.
7. Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (энеолит, бронза и ран­нее железо). Киев: Наукова думка, 1990. 188 с.
8. Атлас Волинської області. Москва, 1991. 42 с. (Комітет геодезії і картографії СРСР).
9. Атлас української мови: У 2 ч./ Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні АН УРСР, Ін-т суспільних наук. Київ: Наукова думка, 1984. Т.1: Полісся, Середня Наддніпрянщина і суміжні землі. 498 с; Т.2: Волинь, Наддніпрянщина, Закарпаття і суміжні землі. 520 с.
10. Бандрівський М., Кобаль Й., Крушельницька Л. та ін. Пам’ятки гальштатського періоду в межиріччі Вісли, Дністра і Прип’яті. Київ: Наукова думка, 1993. 324 с.
11. Банин А. Об одном аналитическом методе музыкальной фольклорис­тики// Музыкальная фольклористика. Вып. 2/ Ред.-сост. А.Банин. Москва: Советский композитор, 1978. С.90116.
12. Баран В.Д. Давні слов’яни. Т.3. Київ: Альтернатива, 1998. 330 с.
13. Барток Б. Народная музыка Венгрии и соседних народов/ Перев. Г.П.Косей; вступ.ст. И.В.Нестьева. Москва, 1966.
14. Батюшков П.Н. Волынь: Исторические судьбы юго-западного края. Санкт-Петербург, 1888. 126 с.
15. Бібліографія українського народознавства у 3-х томах/ Зібрав і впорядкував М.Мороз. Львів: ІН НАНУ, 1999. Т.1 Фолькло­рис­тика: У 2 кн. 1113 с.
16. Бондаренко Г. Історичне краєзнавство Волині: Монографія у двох книгах. Луцьк: РВВ Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. Кн.1. 238 с.; Кн. 2. 214 с.
17. Варфоломеева Т. Календарная и семейно-обрядовая песенная традиция белорусов в представлении её носителей (аксиологический аспект)// Шоста конферен­ція дослідників народної музики червоноруських (галицько-володимир­ських) та суміжних земель: Матеріали/Ред.-упоряд. Б.С.Луканюк. Львів, 1995. С.3542.
18. Винниченко І. Історія етнолінгвістичних досліджень Берестейщини: по­лі­тич­не замовлення чи наукова об’єктивність//Полісся: Мова, культура, історія: Матеріали міжнародної конференції/Ред. Кол. П.Ю.Гриценко та ін. Київ, 1996. С.207211.
19. Виноградова Л. Зимняя календарная поэзия западных и восточных сла­вян: Генезис и типология колядования. Москва: Наука, 1982. 256с.
20. Возняк О. Гаївки: Спроба генотипної систематизації на матеріалах ЛДК: Дипломна робота/ Науковий керівник Б.С.Луканюк. Львів, 1985. (Препр./Львівська державна музична академія ім.М.В.Ли­сенка).
21. Войтович Л. Волинська земля князівських часів (Х-ХІІ ст.)// Проблеми істо­ричної географії України: Зб. наук. праць/ АН УРСР. Інститут історії України; Ред-кол.: Ф.П.Шевченко (відр. ред.) та ін. Київ: Наукова думка, 1991. С.1022.
22. Волинська область// Історія міст і сіл УРСР в 26 т. Київ: Го­лов­на редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1970. Т.13. 747с.
23. Галицько-Волинська держава XII-XIV ст.: Зб. наук. пр./ Упоряд. О.Кучерук. Львів: Світ, 2002. Кн. 1. 128 с.
24. Географія Волинської області. Луцьк, 1991. 164 с.
25. Гиппиус Е. Общетеоретический взгляд на проблему каталогизации на­род­ных мелодий//Актуальные проблемы современной фольклорис­ти­ки. Ленинград: Музыка, 1980. С.2336.
26. Гиппиус Е. Проблемы ареального исследования традиционной рус­ской песни в областях украинского и белорусского пограничья// Тради­цион­ное народное музыкальное искусство и современность. Вопросы типологии: Труды ГМПИ им. Гнесиных/ Отв. ред. М.Енговато­ва. Моск­ва, 1982. Вып. 60. С.513.
27. Гошовский В. По следам одной свадебной песни славян// У истоков на­род­ной музыки славян: Очерки по музыкальному славяноведению. Москва: Советский композитор, 1971. С.5080.
28. Гошовский В. У истоков народной музыки славян: Очерки по музы­кальному славяноведению. Москва: Советский композитор, 1971. 304с.
29. Гошовский В. Украинские песни Закарпатья/Под. ред. Л.Н.Лебедин­ско­го. Москва: Советский композитор, 1968. 468 с.
30. Гошовский В. Фольклор и кибернетика// Советская музыка. 1964. № 11. С.7483.
31. Гошовський В. Етногенетичні аспекти мелогеографії// Матеріали наук. конф. пам’яті Івана Панькевича. Ужгород, 1992. С.318319.
32. Грица С. Музичний фольклор з Полісся в записах Ф.Колесси та К.Мо­шин­сь­кого// Музичний фольклор з Полісся в записах Ф.Колесси та К.Мо­шинського. Київ: Музична Україна, 1995. С.324.
33. Грица С. Трансмісія фольклорної традиції: Етномузикологічні розвідки. КиївТернопіль: Астон, 2002. 236 с.
34. Грица С. Украинская песенная эпика. Москва: Советский компози­тор, 1990. 261 с.
35. Грица С. Фольклор у просторі та часі: Вибрані статті. Тернопіль: Астон, 2000. 228 с.
36. Гриценко П. Ареальне варіювання лексики/АН УРСР Ін-т мовознавст­ва ім. О.О.Потебні; Відп. ред. І.Г.Матвіяс. Київ: Наукова думка, 1990. 272с.
37. Гриценко П. Простір і час у лінгвістичній географії// Проблеми сучас­ної ареалогії. Київ: Наукова думка, 1994. С.510.
38. Гура А. Хроника полесских экспедиций//Полесский этнолингвисти­чес­кий сборник: Матер. и исследования/ Ред. коллегия Н.И.Толстой и др. Москва: Наука, 1983. С.280285.
39. Гусев В., Марченко Ю. Календарно-песенная культура Восточного Полесья (к проблеме межэтнических взаимосвязей)// Полісся: мова, культура, історія: Матер. міжнар. конф./ Ред.-кол.: П.Ю.Гриценко та ін. Київ, 1995. С.343348.
40. Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. Луцьк: Вежа, 1997. 296 с.
41. Давидюк В. Полісько-Волинський народознавчий центр: сім кроків за де­сять років// Фольклористичні зошити/ Ред. В.Ф.Давидюк. Луцьк: По­лісь­­ко-Волинський народознавчий центр, 2002. Вип. 5. С.314.
42. Давидюк В. Релікти волочебної традиції в українському обрядовому фольклорі// Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 1999. Вип. 27: Українська фольклористика. С.6066.
43. Давидюк М. Календарна обрядовість Західного Полісся: картогра­фічно-джерелознавчий аспект [волочебна традиція; кривий танець]// Фольк­лористичні зошити/ Ред. В.Ф.Давидюк. Луцьк: Полісько-Во­линський народознавчий центр, 2001. Вип. 4. С.2776.
44. Давидюк М. Календарна обрядовість Західного Полісся: картографіч­но-джерелознавчий аспект (купальська жертва)//Фольклористичні зо­ши­ти/ Ред. В.Ф.Давидюк. Луцьк: Полісько-Волинський народознавчий центр, 2002. Вип. 5. С.5972.
45. Дагліґ П. Студії над ладканкою в Польщі// Шоста конфер. дослідників народн. музики червоноруських (галицько-володимирських) та суміжн. земель. Львів, 1995. С.8384.
46. Денисюк В., Денисюк І. Ратнівська земля: Історико-краєзнавчий нарис. Луцьк: Надстир’я, 2003. 452 с.
47. Добрянська Л. Волинсько-рівненські матеріали у фондах ПНДЛМЕ// Етно­культурна спадщина Полісся/ Упоряд. В.П.Ковальчук. Рівне: Перспектива, 2004. Вип. 5. С. 125152.
48. Добрянська Л. Збирацький доробок О.Ошуркевича// Третя конферен­ція дослідників народної музики червоноруських (галицько-володимир­ських) та суміжних земель: Матеріали/ Ред.-упоряд. Б.С.Луканюк. Львів, 1992. С.7483.
49. Добрянська Л., Федун І. Весільні обрядові наспіви південно-східної Бе­ре­стейщини і Полісся (за матеріалами експедиції 1997 р.)// Народна му­зи­ка на Волині: Зб. статей і матеріалів / Ред.-упоряд. О.С.Смоляк. Кременець, 1998. С.2735.
50. Елатов В. Песни восточнославянской общности /Ред. Г.И.Цитович. Минск: Навука і тэхніка, 1977. 248 с.
51. Енговатова М., Ефименкова Б. Звуковысотная организация русских на­родных песен в свете структурно-типологических исследований// Звуко­высотное строение народных мелодий (принципы анализа): Матер. науч.-практ. конф. Москва, 1991. С.4988.
52. Ефименкова Б. Ритмика русских традиционных песен: Учебн. пособие по курсу Народное музыкальное творчество”. Москва: Изд-во МГИК, 1993. 154 с.
53. Єфремов Є. Дослідження народнопісенного виконавства через моде­лювання інваріанта пісні//Українське музикознавство. Київ, 1985. Вип. 20. С.7998.
54. Єфремов Є. Ритмоструктурні типи календарних наспівів на Київському По­ліссі// Полісся України: Матер. іст.-етнограф. дослідження. Львів: Ін‑т народознавства НАН України, 1997. Вип. 1. Київське Полісся. 1994. С.245259.
55. Єфремов Є. Русальні пісні на Київському Поліссі// Полісся: Мова, куль­тура, історія: Матер. міжнар. Конф./Ред. кол. П.Ю.Гри­ценко та ін. Київ, 1996. С.404411.
56. Єфремов Є. Типологічна система традиційних весняних наспівів у вер­хньо­­му межиріччі Тетерева та Ужа// Полісся України: Матеріали істо­­ри­ко-етнографічного дослідження. Львів: Ін-т народознавства НАН України, 2003. Вип. 3. У межиріччі Ужа і Тетерева. 1996. С.291296.
57. Єфремов Є., Клименко І. Збирацька діяльність музичних вузів України: Київ­ська консерваторія// Актуальні питання методики фіксації та транск­рип­­ції творів народної музики: Зб. наук. праць. Київ, 1989. С.8792.
58. Жилко Ф. Структура ареальних систем мови (На матеріалі східно­слов’янських мов)// Проблеми сучасної ареалогії. Київ, 1994. С.8994.
59. Жлоба С. К вопросу об определении понятия Западное Полесье”// Тра­­диційна народна музична культура Західної Волині та Західного По­ліс­ся/ Ред.-упоряд. Т.Б.Брилинський. Львів, 1997. С.35.
60. Завальнюк А. Основні типи українських літніх обрядових пісень та їх ме­ло­діалектні різновиди//П’ята конфер. дослідників народн. музики чер­­во­­но­руських (галицько-володимирських) та суміжн. земель. Львів, 1994. С. 4651.
61. Залізняк Л. Полісся в системі культурно-історичних регіонів України (за даними археології)// Полісся: Мова, культура, історія: Матеріали між­на­родної конференції/ Ред. кол. П.Ю.Гриценко та ін. Київ, 1996. С.182193.
62. Земцовский И. Мелодика календарных песен. Ленинград: Музыка, 1975. 222 с.
63. Земцовский И. Песня как исторический феномен// Народная песня. Про­блемы изучения: Сб. науч. трудов/ Ред. кол.: В.Е.Гусев и др. Ленинград, 1983. С.421.
64. Иваницкий А. Типологическая характеристика некоторых принципов формообразования в украинском фольклоре// Музыкальная фолькло­рис­т­ика/ Ред.-сост. А.Банин. Москва: Советский композитор, 1978. Вып. 2. С.90116.
65. Иванов П. Історіческие судьбы Волынской земли с древнейших времен до конца VІХ века. Одесса, 1895.
66. Іваницький А.І. Основи логіки музичної форми (проблеми походження музики): Навчальний посібник. Київ, 2003. 180 с.
67. Іваницький А.І. Українська музична фольклористика (методологія і методика): Навч. посібник. Київ: Заповіт, 1997. 392 с.
68. Іваницький А.І. Українська народна музична творчість: Навч. посібник/ Під ред. М.М.Поплавського. 2-е вид., допр. Київ: Музична Україна, 1999. 222 с.
69. Історія Волині: З найдавніших часів до наших днів. Львів: Вища школа, 1988. 240 с.
70. Каминскій В. Этнографическое изученіе Волыни и важнейшіе вопросы ея этнографии въ настоящее время// Записки общества истории, фило­логии и права при Императорском Варшавском Университете. Варшава, 1912. Т.6. С.79135.
71. Карпеко Л. Українські календарні пісні Волинської області: Дипломна робота/ Наук. кер. В.Л.Гошовський. Львів, 1966. 58 с. (Препр./ ЛДМА ім. М.В.Лисенка).
72. Касцюкавец Л. Формульныя напевы вэсна”, літо” Піншчыны (Брэсцкае Палессе)// Полісся: Мова, культура, історія: Матеріали міжнародної конференції/ Ред. кол. П.Ю.Гриценко та ін. К., 1996. С.412413.
73. Квитка К. Вступительные замечания у музыкально-этнографическим исследованиям//Избранные труды: В 2 т./ Сост. и коммент. В.Л.Гошов­с­ко­го. Москва: Советский композитор, 1973. Т. 2 С. 327.
74. Квитка К. О критике записей произведений народного музыкального твор­чества//Избранные труды: В 2 т./ Сост. и коммент. В.Л.Гошовско­го. Москва: Советский композитор, 1973. Т. 2 С. 3038.
75. Квитка К. О природе пауз в народных напевах// Избранные труды: В 2т./ Сост. и коммент. В.Л.Гошовского. Москва: Советский композитор, 1973. Т.2. С. 6677.
76. Квитка К. Об историческом значении календарных песен// Избранные труды: В 2 т./ Сост. и коммент. В.Л.Гошовского. Москва: Советский композитор, 1971. Т.1. С.7399.
77. Квитка К. Об областях распостранения некоторых типов белорусских календарных и свадебных песен// Избранные труды: В 2 т./ Сост. и коммент. В.Л.Гошовского. Москва: Советский композитор, 1971. Т.1. С.161176.
78. Квитка К. Песни украинских зимних обрядовых празднеств// Избран­ные труды: В 2 т./ Сост. и коммент. В.Л.Гошовского. Москва: Советский композитор, 1971. Т.1. С.103155.
79. Квитка К. Ритмическая форма типа АВВА в песнях славянских народов// Избранные труды: В 2 т./ Сост. и коммент. В.Л.Гошовского. Москва: Советский композитор, 1971. Т.1. С.3745.
80. Квітка К. Наспіви жнивних пісень північно-західних районів території поширення української мови// Квітка К. Вибрані статті: У 2 ч./ Упоряд., передм. та комент. А.І.Іваницького. Київ: Музична Україна, 1985. Ч.1. С.6696.
81. Квітка К. Про наспіви українських лівобережних купальських пісень// Вибрані статті: У 2 ч./ Упоряд., передм. і комент. А.І.Іваницького. Київ: Музична Україна, 1985. Ч.1. С.5463.
82. Квітка К. Русальні пісні// Вибрані статті: У 2 ч./ Упоряд., передм. і комент. А.І.Іваницького. Київ: Музична Україна, 1985. Ч.1. С.4249.
83. Київське Полісся: Етнолінгвістичне дослідження/ Відп. ред. І.М.Же­лез­няк. Київ: Наукова думка, 1989. 267 с.
84. Кирчів Р. Регіональність фольклорної традиції// Кирчів Р. Із фольклор­них регіонів України: Нариси й статті. Львів, 2002. С.733.
85. Кирчів Р. Фольклор українського Полісся// Кирчів Р. Із фольклорних ре­гіонів України: Нариси й статті. Львів, 2002. С. 214262.
86. Клименко И. Картографирование обрядовых напевов в рамках сублокальных традиций (на материале западнополесского архива НИЛ музыкального фольклора Киевской консерватории)// Картографирова­ние и ареальные исследования в фольклористике: Сб. трудов/ Сост. О.А.Пашина. Москва: РАМ им. Гнесиных, 1999. Вып. 154. С.87114.
87. Клименко І. Архів аудіозаписів українського фольклору в лабораторії музичної етнографії// Проблеми етномузикології: Зб. наук. пр. Київ, 2004. Вип. 2. С.338357.
88. Клименко І. Західнополіський архів Науково-дослідної лабораторії на­род­ної музики Київської консерваторії// Четверта конфер. дослідників на­родн. музики червоноруських (галицько-володимирських) та суміжн. земель. Львів, 1993. С.7482.
89. Клименко І. Купальсько-петрівські мелотипи Прип’ятського Полісся: Матеріали до атласу музичних діалектів// Проблеми етномузикології: Зб. наук. пр./ Упоряд. О.І. Мурзина. Київ, 1998. С.107136.
90. Клименко І. Мелогеографія жнивних наспівів басейну Прип’яті: Дис. ... канд. мистецтвознавства: 17.00.03. Київ, 2001. 176 с.
91. Клименко І. Наспів весни-трійці” на Пінському Поліссі// Родовід. Київ, 1995. Ч.11. С.8292.
92. Клименко І. Ритмоструктурна систематика весільних мелодій україн­сько-білоруського мелоареалу (Погляд із Прип’ятського Полісся)// Про­бле­ми етномузикології: Зб. наук. пр. Київ, 2004. Вип. 2. С.135165.
93. Клименко І., Гончаренко О. Географія ритмічних трансформацій весільної структури 532 (алгоритм дольності)// Сьома конференція дос­лід­ників народної музики червоноруських (галицько-володи­мир­ських) та суміжних